Організація пункту управління. Особовий склад

Не буду писати про керівні посади на ПУ (нач бою, нач управління, нач розвідки тощо), бо ці бійці обов'язково повинні бути з бойовим досвідом, загартовані війною та з розумінням, що та як робити на конкретній посаді для побудови працюючої системи. Сама посада може бути для цих керівників нова, проте вони повинні мати як виконавчий, так і організаційний досвід у сфері БпС. Інакше, на мою думку, вони не здатні зробити нічого толкового. Робота керівників не скільки про "зробити тут і зараз", а про "вибудувати принципи, організувати роботу та забезпечити умови" - це не тема цього постуТепер про про що хочу розповісти та з чого формується "костяк": штат черговихБудь що впирається в людей, їх рівень підготовки, здібність до навчання, швидкої адаптації до умов та психологію. Впевнено можу сказати, що робота чегового ПУ - ледь не найвимогливіша та важка з точки зору багатозадачності та потрібному рівню навичків. Додайте сюди відповідальність за життя особового складу та роботу не тільки власних, а й суміжних екіпажів"Портрет" чергового ПУ - це боєць, що пройшов первинний відбір по базовим навичкам, психологічно стійкий та як розуміючий, так і здатний працювати під моральним навантаженням без втрати "ясного розуму". Це не може бути боєць, який "не тягне іншу роботу" та направлений "аби приносив якусь користь", - зробите собі таким чином бомбу з затримкою, яка в кращому випадку просто згає ваш часБазові навики та вимоги до чергового ПУ, обов'язкові на етапі відбору:- вік від 25 до 35 років (вийнятки - на власний розсуд);- впевнене користування ПК, робота з багатовіконністю;- загальна сприятливість до техніки, без "я швидко вчуся". Або вона вже є, або не витрачайте часу;- вміння оперативно шукати технічні рішення та вирішувати проблеми;- комунікабельність (не плутати з балабольством та вмінням гарно п*здіти)- стресостійкість та адекватне ставлення до напружених ситуацій (щоб якщо дав "в штангу" та обізвали ідіотом - не побіг оформлювати рапорт на переведення в інший підрозділ через "важкі морально-психологічні умови служби")Коли людина проходить по критеріям вище і долучається до роботи черговим - починається наступний етап, довжиною приблизно в пів року. У когось це буде швидше, у когось трішки довше, але з власного досвіду впевнено кажу, що саме стільки часу треба задля того, щоб вже боєць опанував всі основні інструменти для роботи, "втягнувся" в саму роботу та її ритм, "притірся" до колективу й почав проявляти власний характер. Саме на цьому етапі чітко стає зрозуміло, чи тягне боєць обов'язки, чи ні. А навіть якщо і тягне - вже для себе має чітке розуміння, чи бажає так далі працювати або міркує знайти місце, де працювати треба меншеЛогічне питання, де брати на таку вимогливу посаду бійців? Тільки шляхом відбору з наявного штату або, як я, набирати з 0. Всі розуміємо, що відривати толкових хлопців з інших напрямків роботи зараз є розкішшю, тому доводиться залучати ззовні. Менш за все це були переведення, майже все - шляхом мобілізації/контрактування цивільних. Мені доводилось самостійно розміщувати вакансії, проводити телефонні дзвінки та відбір, організовувати направлення на навчання (все опціонально, як і БЗВП) та далі приймати людей та вводити їх в курс справ, навчати й дивитись на результати. Вважаю, що тільки так зараз і можна більш-менш за пів року-рік сформувати команду рівня батальйонуБуде чудово, якщо на посаді чергового буде здібний боєць з бойовим та профільним по БпС досвідом, який потрапив на бажану для себе посаду. Куди більше підводних каменів буде з цивільними, які здебільшого лиш шукають гарні умови відслужити до кінця війни, ніж з повною віддачею опинитись на місці, де зможуть максимально ефективно себе реалізувати. Тому, в будь-якому разі, формування команди займе у вас значний час і підходити до цього треба геть відповідальноВ наступних постах розкрию питання організації робочого місця та роботи загалом, забезпечення та рекомендації обладнання, а, якщо буде цікава тема, - напишу як заохочувати людей долучатись© Змій Горинич