Маленька (127 сторінок!) книга про велике божевільне кохання«Чекаючи на Боджанґлза»Олівʼє Бурдо4+/5Французька сімʼя — батько, мати та син — живуть не зовсім традиційним життям. Їхній дім постійно наповнений гучними гостями, які іноді навіть залишаються на ніч. А ще з ними живе величезний птах. Ініціаторка цих розваг — мати сімейства. І наче все могло би бути добре, якби її екстравагантні ідеї не виявилися результатом чогось незворотно трагічного.Перша половина книги красиво приховує трагізм за маскою комедії в стилі «щоб не плакати, ми сміялись», а юний наївний оповідач дуже швидко стає підозрюваним у ненадійності. У якийсь момент хлопчик буквально опиняється на одному рівні з дорослими, фігуруючи в неочікуваних декораціях: наприклад, на одній із домашніх вечірок він приводить у свою кімнату жінку, роздягається і… стрибає на ліжку; іншого дня перед важливою справою батько дає хлопцю для хоробрості алкоголь і… той забльовує панчоху, яку сам же натягнув на голову. Зрештою хлопцеві справді знадобиться вміння бути дорослим, проте жінки та алкоголь тут будуть зовсім ні до чого.Екстравагантне життя героїв дуже легко перетворюється на яскраві візуальні образи в стилі химерного французького артхаусу, але з динамікою «Великого Гетсбі» та у кольорах Веса Андерсона. Проте фінал цієї історії уповільнює темп і знебарвлюється, адже на контрасті з комедійністю автор пропонує нам уже чистий драматизм: боротьбу з внутрішніми демонами, яка завершується майже шекспірівськими сценами.Субʼєктивно.Особисто мені тут трохи не вистачило більш гострого фіналу, як це було наприклад у іншого талановитого француза, який писав про любов — Бориса Віана (як мене досі тримає та його труна, яку викинули з вікна!). Драматичний і сентиментальний фінал Бурдо, як на мене, трохи послабив увесь геніальний задум тексту. В усьому іншому — це прекрасна книга про те, що таке любити, а ще про те, що означає любити людину з клінічним психічним захворюванням.Бажаю нам усім додруку цієї книги та щиро раджу до прочитання! На цьому все 💚#зк_відгук 136 (30)
Закриваю цей гештальт! (Добре, що тут усього два томи!)«Песик, який пильнує зірки»(частина друга)Такаші Муракамі1. Передмова.Друзі, це пастка! Тільки-но я дочитала перший том першої в житті манґи й уже майже повернулася до Джойса (який опинився у незапланованій відпустці й осудливо дивиться на мій фамільярний текст), — як мені раптово стало необхідно дізнатися, чим закінчиться історія. Енівей! Взагалі не шкодую, що провалилася в цю кролячу нору й навіть готова повторити експеримент (але вже не з манґою, а з якимось хорошим коміксом, тож далі буде!)2. Повертаємося до манґи.У другому томі дізнаємося сумну та зворушливу історію хлопчика на ім’я Тецуо, який у першій частині був другорядним персонажем і поцупив у бідних головних героїв гроші, чим на перший погляд здався справжнім поганцем. Проте виявилося, що не все так однозначно, і в Тецуо були певні мотиви для такого вчинку. Зрештою вся історія красиво торкається теми самотності, замикається і натякає на те, що не завжди все є саме таким, яким здається на перший погляд.Маю зазначити, що все ж таки це більшою мірою дитяча історія (але хіба дорослі не є трохи дітьми?), проте така, що наче тримає читача в теплих надійних обіймах і заряджає на добрі вчинки та надію!Тепер уже точно повертаюся до ірландського діда. Раджу до читання цю милу історію для ескапізму, додаю #зк_дітямНа цьому все 💚#зк_відгук 135 (29)
Що варто знати про роман «Доктор Серафікус» В. Домонтовича перед читанням:• роман написано у 1929 році, однак вперше опублікований у 1947 році в Німеччині• видання від видавництва «Vivat» (2024) містить розділ «Інші редакції та варіанти», в якому наведено альтернативні уривки твору, деякі з яких досі не публікувалися — автор навіть після виходу першого видання перередаговував першу частину книги• Віктор Петров (В. Домонтович) під час перебування в Німеччині від усіх приховував своє авторство і те, що працює над продовженням• «Доктор Серафікус» — це медитативний роман про людей в Україні 1920 років і про їхню закоханість• автор, використовуючи янгольський (серафічний) типаж головного героя та контраст на його тлі, намагається розкрити тогочасне світосприйняття пересічних людей, а також їхнє ставлення до любові, шлюбу, карʼєри й власного місця в соціумі• це досить інтертекстуальний роман — він містить безліч посилань на наукові праці та на інші твори, безліч згадок митців, філософів та письменників • головний герой Василь Комаха дещо перегукується з образом автора — обоє кремезні, обоє загадкові, обоє захоплюються есеїстикою, а також обоє потрапляють в любовний трикутникСьогодні починаємо читати цю книгу в моєму книжковому клубі. Буде лекція про книгу та автора від Макса та 10 цікавинок від Кості. Приєднуйтесь!💚
В серпні будемо разом читати одну з книг зі списку (див. публікацію вище) Макса! Запрошую до участі в книжковому клубі! Читаємо роман «Доктор Серафікус» В. ДомонтовичаЗа участі Макса НестелєєваПро що ця книгаІнтелектуально-іронічний модерністський роман про самотність, відстороненість та нездатність головного героя поєднати розум і почуття.Головний герой — доктор Серафікус, типовий інтелектуал-мислитель, відірваний від життя. Він сповідує теорії безпристрасності, не здатен на глибокі емоційні переживання і поводиться надзвичайно раціонально навіть у питанні кохання.Роман є сатирою на людину, яка мислить, але не живеУчасть• читаємо з 4.08 по 28.08• дата обговорення 28 серпня о 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора, а також на зустрічі буде лекційна частина від літературознавця Макса Нестелєєва • вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість мість обмежана. Для участі пишіть @krilistva#зк_букклаб
В цьому місяці, в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу», літературознавець та наш вже постійний лектор Макс Нестелєєв поділився своїм ТОПом укрліт (в певних категоріях). Не можемо приховувати цей скарб, тому ділимось зі всіма🔥:10 найцікавіших творів укрліт 1910-19301. Володимир Винниченко "Записки кирпатого Мефістофеля"2. Валер'ян Підмогильний "Остап Шаптала" 3. Майк Йогансен "Подорож ученого доктора Леонардо..."4. Аркадій Любченко "Вертеп"5. Ґео Шкурупій "Двері в день"6. Олекса Слісаренко "Чорний ангел"7. Борис Антоненко-Давидович "Смерть"8. Юрій Яновський "Майстер корабля"9. Микола Хвильовий "Повість про санаторійну зону"10. Михайло Яловий "Золоті лисенята"11. Євген Плужник "Недуга"12. Леонід Скрипник "Інтеліґент"13. Михайло Могилянський "Честь"14. Віктор Домонтович "Доктор Серафікус"15. Гео Коляда "Арсенал сил"Знакові тексті української еміграції/діаспори1. Юрій Клен "Попіл імперії"2. Докія Гуменна "Діти чумацького шляху"3. Наталена Королева "Без коріння"4. Юрій Косач "Еней і життя інших"5. Галина Журба "Доктор Качіоні"6. Улас Самчук "Кулак" / "На краю часу" / "Волинь" (1 частина - "Куди тече та річка")7. Василь Барка "Жовтий Князь" / "Рай"8. Юрій Тарнавський "Three Blondes and Death"9. Іван Багряний "Сад Гетсиманський" / "Тигролови"10. Тодось Осьмачка "Старший боярин" / "План до двору" / "Ротонда душогубців"11. Емма Андієвська "Роман про людське призначення"Сучасна українська література1. Тарас Прохасько "НепрОсті"2. Юрій Андрухович "Рекреації" / "Дванадцять обручів" 3. Сергій Жадан "Депеш Мод" / "Інтернат"4. Юрій Іздрик "Воццек" 5. Оксана Забужко "Польові дослідження..." / "Казка про калинову сопілку"6. Василь Кожелянко "Дефіляда в Москві"7. Галина Пагутяк "Писар Східних Воріт Притулку" / "Слуга з Добромиля"8. Олесь Ульяненко "Сталінка" / "Дофін Сатани"9. Ірена Карпа "Добло і зло"10. Леонід Кононович "Тема для медитації"11. Євген Пашковський "Осінь для ангела"12. Михайло Бриних "Хліб із хрящами"13. Софія Андрухович "Амадока"14. Юрій Винничук "Танґо смерті"15. Наталя Сняданко "Колекція пристрастей"16. Таня Малярчук "Звірослов"17. Софія Майданська "Діти Ніоби"18. Володимир Єшкілєв "Пафос"19. Світлано Пиркало "Зелена Маргарита"20. Лариса Денисенко "Забавки з плоті та крові"21. Богдан Жолдак "Топінамбур, сину"#зк_букклаб
В рамках «Виделкаfest» прослухала розмову про написання рецензій. Ось що думає про рецензії Богдана Романцова (додаю відео в коментарі):• рецензія — це дуже конкретна оптика, це дуже конкретне прочитання, це не загалом спроба освітити книжку з усіх сторін, ні, це прожектор, який направлений з певного кута, і я відповідаю за цей кут, і мені потрібно цей кут знайти і підсвітити саме так цю книгу• три критерії хорошої рецензії:1) [в рецензії] буде голос, він буде сильний, він буде пристрасний, він буде розказувати свою історію.2) це має бути круто написаний текст, як стаття. Ніхто не буде читати геніальні думки, якщо вони погано викладені. Це має бути класний, сильний, дотепний текст, легко написаний, до 15 тис. знаків. Ти маєш читати це з задоволенням, а не продиратись через термінологію. Критик працює не для авторів, критик працює для читачів.3) Рецензія має освітити те, яке місце текст посідає в літературному процесі• з читачами завжди треба говорити на рівних, не може бути такого, що ти приходиш їх повчати• кого читати/слухати з резензентів: Ганну Улюру, Валерію Сергєєву, Тетяну Петренко, Євгенія Стасіневича, Аріну Кравченко, Іллю Рудійко, Остапа Українеця, Ярославу Стріху, Ярину Цимбал, Настю Євдокімову, Богдану Неборак
Завтра останній день анонсів Вавілонської бібліотеки, а сьогодні треба обовʼязково схрестити пальчики, щоб у неділю нам анонсували «Часотрус» Курта Воннеґута (🤞🤞)Пару слів про 6 вже анонсованих книг:1. «Світ тісний» Девід ЛоджПродовження кампусної трилолії. Нам обіцяють історії чотирнадцяти науковців, письменників і видавців та бурхливу оповідь про світ сліпих амбіцій. ☝️Короткий список Букера 2. «День сарани» Натанаель Вест (*пей етеншен*)Історія про двоїстість будь-якої мрії. Голівуд + 30-ті + американська мрія, яка перетворюється на безумство.☝️Роман потрапив у топові «топ 100», а Гарольд Блум назвав його хрестоматійним прикладом значущого американського роману3.«Кроки по склу» Єн Бенкс (*пей етеншен*)Роман складається з трьох, на перший погляд, не пов’язаних сюжетних ліній, які поступово переплітаються ближче до фіналу: історія закоханого студента художніх курсів, параноїдального працівника та фантастичний сюжет у замку з «іграми розуму» — усе це об’єднується наприкінці. Пишуть, що це інтелектуальний, багатошаровий твір4. «Президент» Анхель АстуріасПро природу політичної диктатури та її вплив на суспільство. У диктаторській латиноамериканській країні після вбивства полковника починаються масові репресії. Президент маніпулює підлеглими й поширює страх, аби знищити опозицію. На цьому тлі переплітаються трагічні долі кількох людей.☝️Роман посприяв появі таких текстів як «Осінь патріарха» Маркеса, «Свято Ціпа» Льйоси та інших5. «Коні і люди» Шервуд АндерсонУ збірці, що складається із повісті «Дарма» та низки оповідань автор досліджує теми самотності, відчуження та пошуків у житі людини6. «Дика байка» Сесар ВальєхаБалта Еспінар із перуанських Анд, побачив у дзеркалі постать, що проходить за спиною. Озирається — нікого. Дзеркало падає й розбивається. Після інциденту Балта починає відчувати присутність «іншого» у їхньому з дружиною домі#зк_списки
Дитяча уява vs реальність, Ку-Клукс-Клан vs рух за громадянські права«Життя хлопця»Роберт Маккеммон5/5Дванадцятирічний Корі живе щасливим життям разом із мамою та татом у невеликому американському містечку Зефір. Одного разу вони з батьком стають свідками злочину: хтось, замітаючи сліди, скинув до озера автомобіль з тілом убитої людини. Заінтригований побаченим, Корі вирішує розслідувати цю справуЗаздалегідь хочеться згадати один показовий епізод роману. Розслідуючи справу, Корі потрапляє до оселі місцевого дивака — Вернона. Колись той мріяв стати письменником (до речі, як і Корі), але видавництва відмовлялися друкувати його роман, бо в ньому не було детективної лінії — а це, мовляв, не продається в епоху телебаченняВони сказали, що якщо хлопець внесе в книжку детективну лінію з убивством (…), то вони видадуть її з іменем хлопця на обкладинці
(с. 269)Цей епізод — наче натяк на те, що під умовним детективом «Життя хлопця» ховається дещо набагато глибшеУ першу чергу це роман про дитинство, про світ очима дитини, про тонку межу між реальністю та уявою.Ким насправді був змій із озера? А той динозавр, що втік з майже бредберівського луна парку — він був справжній? І що трапилося з собакою, який начебто перетворилася майже на зомбі? Усі ці фантастичні фрагменти можна пояснити раціонально, а можна просто залишитись дитиною і повірити в історію КоріНа тлі основного сюжету — пригод хлопця — відчутно звучать глибші теми: расова напруга між білими та темношкірими, вплив Холодної війни, зміна споживчих парадигмТато вдягнувся так швидко, що нап'яв майку навиворіт, сів у пікап і поїхав дізнатися, що скоїлось. Особисто я гадав, що нас бомблять росіяни
(с. 353)У романі два часових пласти. Спершу Маккеммон описує рівно один рік із життя Корі, а в останньому розділі переносить читача до 1991 року (до речі, рік завершення Холодної війни). Описаний рік знаменувався радикальними змінами в споживанні: в повсякденне життя масово прийшов пластик— Все стає пластикове, — сказав Вернон, простягнув руку й поправив будинок. — Отаке на нас чекає майбутнє. Суцільний пластик
(с. 264)Цікаво, що зрештою, батько Корі символічно змінює професію: з молочника стає розливальником кока-коли. Нічого не стоїть на місці. В 1991-му Корі розмірковує про кінець цілої епохи і передчуття нового століття. І загалом у романі багато сказано про умовний «кінець», відмирання та смертьВсе починається з загадкового вбитого чоловіка, продовжується смертями собаки, вчительки, близького друга і зрештою закінчується смертю батька. Якщо ж говорити не буквально, то дух відмирання пронизує увесь текст. Цікаво, що у романі акцент зроблено не на «світлому майбутньому» а на поступовому згасанні: відмирає старий уклад, і зрештою саме місто стає майже містом-привидомСуб’єктивноДля мене це абсолютно чарівна книга про дитинство. А ще — про те, як сказала вчителька Корі:— Ніхто, — прошепотіла місіс Невілл, — ніколи не виростає!… — …Люди в глибині душі — все одно діти…— Я бачила, як багато хлопців стають чоловіками, Корі, і хочу сказати тобі тільки одне: пам'ятай!— «Пам'ятай»? А що саме пам'ятати?— Все, — сказала вона. — Все на світі. Не проходь крізь день, нічого з нього не запам'ятавши, не відклавши цей спогад, як скарб. Бо то і є скарб
(с. 191)Цей роман наче симбіоз атмосфери «Кульбабового вина» (дитинство, дорослішання, магія, розслідування) з тематикою «Убити пересмішника» (маленьке американське містечко та расова напруга). І навіть попри мою особисту нелюбов до містики — тут вона доречна, природна і красиваЩиро раджу до читання.На цьому все💚#зк_відгук 132 (26)
📌6 книжкових місць у Парижі (хух, я вдома!)1.Книгарня Shakespeare and Company (1)Ви і так всі про неї знаєте, проте на всяк випадок скажу, що ця книгарня — не та сама, про яку писав Гемінґвей, і яка видала Джойса. Проте це було улюблене місце письменників ХХ століття: книгарню відвідували (або навіть жили в ній!) Ален Гінзберг, Генрі Міллер, Джеймс Болдвін, Вільям С. Берроуз тощо. (До речі, там цікава історія, може, нам потрібен окремий допис?) Зараз, щоб відвідати це місце, треба постояти в черзіЩо крутого:• на другому поверсі — шикарна бібліотека• при бажанні можуть поставити печатку книгарні• є прекрасний мерч та ексклюзивні видання• ліворуч — приємна кавʼярня• на офіційному сайті багато цікавої інформації📍 37, Rue de la Bûcherie (недалеко від Нотр-Даму)2.Дім, де жив та писав свої «Пошуки» Марсель Пруст (2)Також і так знаєте, проте зазначу, що його відтворена кімната знаходиться в іншому місці в Парижі, а тут лише памʼятна табличка📍 102, Boulevard Haussmann (це зовсім поряд з галереєю Лафаєт)3. Книгарня Galignani (3,4)На табличці поряд зазначено, що це перша англомовна книгарня на континентіЩо цікавого:• справді гігантський вибір мистецьких видань• неймовірної краси інтерʼєр із прозорою стелею• зазначу, що літератури французькою мовою майже немає📍 224, rue de Rivoli, 75001 Paris (поряд з Лувром)4. Будинок-музей Віктора Гюґо (5,6)Це недооцінений плейс маст візіт! Ще й з безкоштовним входомЩо цікавого:• вишуканий інтерʼєр• колекція живопису (пофоткала там нам для рубрики «Сюжет у мистецтві»)• найбільше вражає спальня, у якій є живопис саме цієї спальні з письменником на смертному одрі 📍 6, Place des Vosges (недалеко від Музею Пікассо)5. Книгарня Ofr. (7,8)Це місце для поціновувачів мистецьких та здебільшого фешн видань. Це така тусовочна маленька книгарня, у яку часто зазирають селебрітіЩо цікавого:• великий вибір книг та журналів, можна погортати дорогущі Cabana чи Simone Rocha• є зал для тимчасових виставок, наразі там роботи шведського митця Андре Сарайви• красивий мерч, зокрема є колаборації з дизайнерами• у них цікавий та стильний інстаграм📍 20, rue Dupetit-Thouars6.Дім, в якому жив Борис Віан (9) Я зізнаюсь, що саму табличку я так і не знайшла (бо було вже дуже темно), проте двір точно той самий📍 6bis, Cité Véron (буквально в 2 метрах від славнозвісного Мулін Руж)7. Галерея та книгарня Continua (10)Зайшла, і перше, що побачила — альбом з роботами української художниці Жанни Кадирової, виявилось, що у неї нещодавно була виставка саме в цій галереї!Що цікавого:• здебільшого тут мистецькі видання та каталоги виставок• є зали для тимчасових виставок• є хороша кавʼярня📍 87 Rue du Temple (не дуже далеко від Ofr.)💚
Що варто знати про роман «Бідолашні створіння» Аласдера Ґрея перед читанням:• роман опубліковано у 1992 і того ж року книга здобула дві літературні нагороди: премію Вітбреда та The Guardian за найкращу художню прозу• стиль Ґрея вважають постмодерністським. Його письмо часто порівнюють із творчістю Кафки, Орвелла, Борхеса та Кальвіно• «Бідолашні створіння» — це своєрідна постмодерністська версія Франкенштейна Мері Шеллі. У центрі сюжету — Белла Бакстер, жінка, яку буквально «створили» хірургічним шляхом у вікторіанському Глазго• подорож Белли крізь соціальні шари кінця XIX століття стає способом автора розкрити актуальні теми — від критики патріархальних норм до питань рівності, сексуальності та класової нерівності• роман має епістолярну форму: основну частину становить вигаданий текст під назвою Епізоди з ранніх сторінок життя Арчибальда Максвічнема, доктора медицини, шотландського інспектора охорони здоровʼя. Доповнюють його листи, ілюстрації, вступ і критичні примітки• ці вступи та примітки мають метатекстуальний характер: вони існують і як частина вигаданого світу, і водночас підписані справжнім автором — Аласдером Ґреєм• ілюстрації до книги також належать Ґрею, хоча в тексті приписані художнику Вільяму Стренґу. Цікаво, що Ґрей був професійним художником, а його роботи експонувалися у відомих галереях і зберігаються в художніх колекціях• у книзі трапляються і дотепні візуальні жарти — наприклад, вставки з анатомічного атласу Gray’s Anatomy (гра слів із прізвищем автора).• існує блискуча екранізація (2023) цього роману Йоргоса Лантімоса. У головних ролях — Емма Стоун, Марк Руффало, Віллем Дефо, Рамі Юсеф, Крістофер Ебботт, Кетрін Гантер і Джеррод Кармайкл• стрічка отримала прекрасні відгуки та низку нагород, серед яких — Золотий лев Венеційського кінофестивалю та чотири ОскариСьогодні починаємо читати цю книгу в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу». Для того щоб приєднатись пишіть @krilistva #зк_букклаб 💚
