СПИШ? Що дарує вам відчуття вдячності за життя?Нам – маленькі радощі. Гомін дітей, які біжать із танців торговельним центром, кричать і б’ються наплічниками зі спортивним одягом. Там, де діти – життя.Ванільне морозиво на хворе горло. То прояв свободи волі, дорослішання та бешкетництва водночас. Класно бути дорослим і не дуже.Кава з людиною, яка вміє слухати. Вона ставить питання, пам’ятає про проблеми з суглобами твоєї тітки й питає, як тобі книжка, що була у твоїх сторіс два тижні тому. Вона з тобою серцем і вухами.Повідомлення від тата: 👍. Це схвалення, радість і гордість в одному символі. Можна навіть сказати, що тато у шаленому захваті.Ліфт, на якому ти встигаєш доїхати за хвилину до вимкнення світла – переможне, азартне відчуття. Як хакнути казино й кубик Рубика одночасно.Светрик, що не колеться, а лагідно обіймає.Та сама розмова до четвертої ранку на кухні – про нейрони, релігію, колишніх, Камю, вишневий пиріжечок з «Маку», безумовне кохання та себорейний дерматит.Тримають дрібнички. За них і хапаємося 💛
СПИШ?Двоє зібралися в курилці для важливих перемовин.Тема: «Від чого ви радше відмовитеся: від води чи від світла на цілий день?»Умова: ніяких баклажок і станцій. Лише хард обставини. - Від води, звісно. Як я зроблю собі каву без електроенергії? - Газова плита нащо? А от, як ви собі помиєте жіпу без води? - Жіпа за день не відвалиться. А ось замерзлий без опалення ніс… - Нащо тоді ковдра? Обираю добу з водою. Злити унітаз, помити голову, просто пити – важливіше.- А як ви працюватимете без інтернету?- Сприйматиму цей день як відпустку та ретрит. Немає світла – немає робочих чатів. Немає робочих чатів – немає проблем.- За вашу воду, яку ви обрали, усе одно доведеться якось платити. Комуналочку, шановна, покриває праця, яка залежить від електроенергії.- Не всі працюють у ваших інтернетах блогерами. Люди й руками працюють – фізична праця. А тут точно захочеться помитися після важкого дня.- Окей. А ліфт? Якщо ви живете на 25-му поверсі. Ще й після важкого дня!- Додатковий фітнес.- А ТікТок перед сном?- Книжка.- А почитати новини?- Від цього точно треба робити перерви.- А не гепнутися мізинчиком об тумбочку вночі, коли пішли попісяти, бо підсвітили собі шлях ліхтариком телефона?- Аргумент…- Аргумент.Котики, а ви що б обрали: добу без світла чи без води? Звісно, гіпотетично. Нам воно не тре.
СПИШ? Останнім часом Катруся стала помічати, що її внутрішній голос несе якусь нісенітницю.Якщо раніше він просто благав її прилягти на диван чи бахнути зайву канапку з солодким чаєм перед сном, то тепер геть сказився й почав… тривожитися.Катя йде по сходах – голос каже: «Обережніше топай! Зараз як гепнемося – буде чотири шви на носі й тридцять п’ять на сраці.»Коли керує авто, голос шепоче: «А чого ти така впевнена в собі, сидиш, слухаєш Брітні Спірз? А якщо зараз на дорогу несподівано вибіжить бабця з чотирма онуками та оберемком цуценят під пахвою?! Що тоді ми будемо робити? Просто уяви заголовки новин…»Коли готує курку: «От зараз не досмажиш – і всьо, сальмонела, госпіталізація, домовина.»Лежить у ванній: «Відпочиваєш? Тебе не бентежить, що ракета несподівано може прилетіти, а ти – гола?!»Це почало відверто дратувати. Катя перетворилася на Страха з мультика «Думками навиворіт» та Мелмана з «Мадагаскару». Усе почало бентежити, усе сковувало волю та радість життя. Медитації, практики «заземлення» та мантри тиші не допомагали. І в якийсь момент терпець просто урвався.Коли Катя купувала квіти у бабусі за рогом свого будинку, і голос знову шепотів щось про отруєні рослини, вона просто не витримала й заорала: «А давай я сама вирішу, лайдак пришелепкуватий, що небезпечно, а що прикольно?! Окей?!»Пів вулиці було у захваті. Мабуть, тепер сусіди називають її між собою пошепки: «Прибабахана, але симпатична». Катю ця думка навіть гріє. Голос зник. Вони знову лише п’ють чай разом.Все ж таки не все у цьому світі вирішує екологічна медитація. Іноді можна просто крикнути всередині себе – й нарешті почути.
СПИШ?Люба та Олег домовилися так: вимикається світло – роблять собі «романтик». Усе одно треба розмовляти один з одним, а не з телевізором чи інстаграмом; діставати свічки, грітися під однією ковдрою – тож можна використати цю можливість.І ось – вимкнення. Люба дорогою додому купила оселедець – найбільшу філешку, найжирнішу – та хрусткий батон. Ледь не вдавилася слиною просто в супермаркеті. Бігла додому так, аж п’яти іскрами сипалися. Мабуть, востаннє вона так прагнула до чоловіка тоді, коли на ринку її назвали «нахабною тіткою в черзі». Тоді він заспокоїв її телефоном і сказав: «Кого ти слухаєш? Ти не тітка, ти янгол з характером кримської солодкої цибулі». Хотілося його обійняти.Олег дістав невеличку газову плиту й поставив варитися картоплю. Виставив нерафіновану домашню олійку, рожеву сіль великого помелу. Ну, а що? Романтик же. Який романтик без цього? І, звісно, свічки. Усі якісь кривенькі, різнокольорові: одна – різдвяна червона, інша – аромантична лавандова (тхне потом та милом), решта – маленькі курдуплики, від яких хіба що ґноти залишилися. Виставив усе на бавовняну серветку – краса. Справжнє побачення виходить.І вечір справді був чудовий. Замастили скатертину рибним жиром, гигикали, смачно повечеряли й обговорили всіх сусідів – навіть тих, хто з’їхав із їхнього будинку ще за часів Богдана Хмельницького.- Так добре мені було, цибулинко, – сказав він, вмощуючись під ковдру.- І мені, картоплянику, - відповіла вона. - Подай водичку.У будинку ввімкнули світло.
СПИШ?Смак життя, насправді, захований у буденних, маленьких речах. У м’якому животику кота, якого ти гладиш, проходячи повз його лежаночку. І він так смішно ро-о-озтягується 🐈 У повідомленні від близької людини: «Купив празький торт. Ти спитаєш – навіщо? Просто захотілося. Я вагітний?». У книжці, яку хочеться взяти в руки й фізично розтягнути, аби вона не закінчувалася – така ж тепла й захоплива 📚 У пісні, що раптом заграла на радіо й перенесла тебе на десять років тому: курорт, Чорне море, п’ятнадцятий день відпочинку, ніс обліз уже тричі. Ти в бікіні танцюєш у воді й наступаєш на медузу. Було так страшно й весело – бармен з пляжного кафе подумав, що ти топишся й побіг спасати. Мабуть, один із найкращих днів у житті 😍 У голубцях, які досі крутить мама. Вдається вже складніше – артрит. Але щоразу, коли ти приїжджаєш, вона їх готує. Більше ніхто так не вміє. У сміху дітей на дитячому майданчику під будинком. Раніше трохи дратував, а тепер – мед для вух. Діти є. Вони живуть, вони будуть жити. І вони – сміються 😄 У новому пуховику, що не робить з тебе фігурку LEGO чи дерев’яний креденс. У ранковому «та трясця!» та вечірньому «та й по цимбалах». Встигай лише їх помічати 💛
Гуляти з собакою о 9 ранку й дивитися на густий сірий дим, що валить із сусіднього району, — нова реальність. — Ви як? — питаєш сусідку, яка теж вийшла з укриття з коргі, що радше вигулює її, ніж навпаки. У нього хоча б очі відкриті. Питаєш і не знаєш навіщо. Відповідь же очевидна.— Та як, — обводить рукою повітря вона. — Так смердить. А я на провітрювання відкрила всі вікна у квартирі доньки — вона сьогодні приїжджає до Києва. Думала, приміщенню трохи свіжості дати. Ну, дала, виходить. Аква-фреш.Коргі, здається, доїдає щось брудне й смердюче.— А ви як? — каже сусідка, хоча теж знає відповідь. — Та як… Зараз погуляємо — і планую поспати. Сподіваюсь. — А я вже, мабуть, не встигаю… Йду фарбувати наречену й її родичок. Весілля. Люди святкують любов. З укриття виходить чоловік і дістає цигарку.— Ви як? — одночасно з сусідкою питаєш його. — Та як… — відповідає. І дуже міцно затягується папіросою. Коргі береться до жування дірявого пакета біля урни. «Відбій повітряної тривоги». Нова реальність. Старе життя.
СПИШ?Раніше Катя перед сном надягала елегантний комплект ажурної піжами й наносила кілька крапель ефірної олії на зап’ястя.Зараз вона надягає щільну піжаму яскравого кольору і кладе в кишеньку свисток. Якщо, не дай боже, її завалить через вибух, вона буде сигналізувати про себе. Це не вкладається в голову й здається абсолютним страхіттям. Але що робити? Не можна ж щодня жахатися звичних справ – так і стріхою потекти недовго.Тож Катя зв’язала собі кумедний чохол для свистка з качечками, пришила внутрішню кишеню на штанях піжами й поклала його туди. Він її оберігає. Захищає її сон та нерви. Змушує вірити, що все обов’язково буде добре.Еротичну піжаму поки теж відклала. По-перше – куди в ній пришивати кишеню? По-друге – якщо щось станеться, вона не хоче, щоб її знайшли розкішницею навиворіт. Цупка піжамка хоча б усе прикриває, не те що та розпуста. Крім того, колір – кислотний жовтий. Наче ліхтар у темному-претемному небі.Катя вкладається спати й чує тривогу. Дістає свисток і дмухає у відповідь. Складає назад у кишеньку.І вам недобраніч, сусіди срані.
СПИШ?Щоразу, коли Катя чула звук повітряної тривоги, їй хотілося сексу.Це працювало доволі дивно, мабуть, на рівні стародавніх інстинктів, але системно. Вона чула цей кінчений гул та думала: «Ну, усе. Приплили. Час розмножуватися, поки не прибило якесь гімно із саратова на північнокорейському двигуні». Думка ця завжди несподівано підіймала їй лібідо. Катя хотіла не ховатися в укриття з «тривожним рюкзачком», а вкриватися чоловіками, від яких приємно пахне, підклавши той тривожний рюкзак собі під поперек для зручності. Секс на тлі ядерного гриба їй уже не здавався такою смішною ідеєю. А найгірше в жартах про Щекавицю Катя вважала саме те, що жарти так би залишися жартами😏Із часом цей «баг нервової системи» став Катю трохи жахати. А що буде після перемоги?! Лібідо навічно залишиться в тих гучномовцях? А якщо це якась ненормальна реакція організму на стрес? Далі що? Збудження на трукрайми чи документалки про авіакатастрофи? Це вже шиза чи поки просто людське збочення?! О боже, Катя прогнозувала собі психлікарню, 100 років самотності та зречення від неї всіх родичів.Але все виправив Ігор, із яким Катя познайомилася під час прогулянки із собакою. Він нічого такого не думав. Він просто почав із Катею спати. І все стало на свої місця😄
СПИШ?На десятій рожевій сорочці Денис зрозумів, що не дуже знається на пранні. То труси попере з кухонними рушниками. То вовну на 90 градусів поставить. То на тиждень забуде вологі речі у барабані. Але найгірше – перефарбував усі білі речі через улюблені червоні шкарпетки🥰Якимось чином вони, прокляті, завжди прослизали у барабан. Постільна білизна, футболки, рушники – усе з часом стало рум'яним. Наче у шафі хтось провів гендер паті й буде дівчинка. На роботі Дениса стали називати “Патрік”, а в чаті будинку “Мужчінка у рожевому”. Зрештою, його це не особливо парило. Але одного дня дійшло до того, що фоткатися на резюме Денису довелося в старій білій сорочці подруги, розпоровши її ззаду. З цим треба було щось робити😄Рішенням стала новенька хімчистка одягу Єнот-24 у DREAM. Денис прийшов туди з купою нового білого одягу та сказав: “Зробіть нормально”. Вони зробили й ці стосунки стали стабільними. Тепер його гардероб різнокольоровий, а кожен ґудзик на своєму місці. Патрік, на жаль, прижився. А от у чаті будинку він тепер “Денчик, 21”. І поговорюють, що це не лише про номер квартири😏
СПИШ?А ми тут вигадали для тебе 5 способів видати шопінг за важливі справи😄 (на випадок, якщо нема часу пояснювати, нащо ви вчетверте за тиждень їдете до ДРІМу)🛍«Треба купити подарунок» Кому саме, уточнювати не потрібно. Треба і треба. Ти купуєш подарунок своїй внутрішній дитині. Ну й що, що внутрішня дитина хоче шубу та ортопедичний матрац? 🛍«Це економія, а не витрати!» Купівля речей на розпродажі — це стратегічний підхід. Сьогодні береш купальника задарма, а в серпні — пуховик зі знижкою 70%. Чим не пісня? Розумніше хіба взяти біткоїн у 2009 році. Було. 🛍«Я роблю інвестиції!» Купівля спортивного одягу — це інвестиція в здоров’я, базового гардероба — у свій імідж, а купівля луків для роботи — інвестиція в кар’єру. Адже мати професійний вигляд — це теж частина продуктивності. Усе так логічно, що аж сльози гордості за своє геніальне мислення набігають.🛍«Психолог радив тішити себе»Як поперти проти думки лікаря? Ніяк. У рецепті психолога саме так і було написано: «Чотири футболки, ті чорні сандалі та червоний светр. На касі можна взяти баунті».🛍«Та я погрітися!»У таку погоду навіть хазяїн свого собаку з дому не вижене. Тому погрітися в ТРЦ — святе діло, правда? А там крок за кроком, щось трохи понесло магазинами. Не стояти й дивитися ж на них)Користуйся. Ми, у клубі шопоголіків, ще й не таке вигадаємо 🤗
