СПИШ?Коли я вперше зіткнулась з параметрами ручної поклажі, які були чітко прописані у авіаквитку, то бігала по всій хаті з лінійкою і вимірювала все, що було хоч трохи схоже на дорожню сумку. Нічого не підходило. Рюкзак заширокий, валіза зависока, спортивна торба занадто приплюснута, пляжна не застібається. Я навіть кофр від старого фотоапарату міряла. Марно. Подрузі подзвонила, кажу: „Лєна рятуй, а то полечу у відпустку з пакетом!” Лєна теж влаштувала перфоменс з вимірюванням, але і в неї нічого не підійшло під ті кляті параметри.Коротше, я так і пішла в магазин – зла і з лінійкою. І там ми з продавчинею рахували ті сантиметри до нестями, поки не підібрали, щось схоже на необхідний прямокутник. Ні колір, ні фасон значення вже не мали, аби пустили на літак. Декілька років я так і подорожувала з тією незрозумілою чорною, чоловічою валізою. Поки вона на щастя не подряпалась до стану „викинути і забути”.А зараз класно, йдеш у магазин і кажеш „мені для ручної поклажі, будь ласка”. І ніякої лінійки більш не потрібно. І вибір шалений: і кольори, і якість, і розмір, і форма. В магазині Bagston близько тисячі брендових сумок, валіз, портфелів, калачів, шопперів. Заходь обов’язково 🫶🏽
СПИШ?Якось перегоріла в нас праска. Батько надів окуляри, взяв викрутку, зробив серйозне обличчя і констатував природну смерть пристрою. Від старості.З'ясувалося, що ми з праскою практично ровесники, тобто нам за сорок. Неприємно, звичайно, йому б ще жити та жити.Після нетривалої скорботи мами «А, пам'ятаєш, як ми його обирали в універмазі "Харків"», було вирішено терміново завести нову праску. Сіли у машину, поїхали до магазину електротехніки. Хлопці у салатових сорочках, коли туди на роботу влаштовувалися консультантами, вони ж не знали, що одного разу до них прийде мій старий. Вони тоді обрали професію простіше, сталевара, наприклад.- Це що таке, я тебе питаю? Праска?! Ти дивився на кріплення шнура? Все ж таки купили. Хоча «ніхто більше праски робити не вміє», ага. А потім ми проходили повз лотка з морозивом і там був надпис «італійське у ріжку». Тато, звісно, поцікавився, навіщо волочити з-за кордону морозиво, якщо в місті є своя фабрика. Він обрав собі шоколадне, а мені ківі. Простягнув мені і каже: "Доню, як же давно я не купував тобі морозиво. Добре, що праска перегоріла". Їжте морозиво, друзі. З близькими. Бо то і є щастя.
СПИШ?Діана ніколи не була в кіно сама.Увесь підлітковий вік вона цілувалася з хлопцями на останніх рядах, тому, власне, й жодної кіношки не побачила за п’ятирічку з 14 до 19 років. Особливо шкодує за «Троєю» — той тимчасовий Василь не вартував пропустити дві години молодого Бреда Пітта. Потім не вилазила з домашок і лекцій, було не до кіношки. Вийшла заміж, народила й тепер ходить тільки на мультики. Зазвичай, на першу половину лише, бо потім малі хочуть пісяти, спати та кидатися попкорном.І нарешті цей день настав. Діана взяла собі квиточок у планетку в DREAM, купила для себе найбільше відерце попкорну й здоровезну колу, і пішла на фільм, у якому чоловік страждає через страшне кохання до жінки, що забула його ім’я. Так відпочила — просто душею, тілом і серцем. Ніхто не намагався видрати з рук їжу або перемикнути канал, або коментувати побачене.— Чому ж я раніше так не робила? — спитала Діана в подруги.— Тю, я іноді поспати ходжу на бойовики, — відповіла та. — Усе деренчить, кричить, вибухає — затишно, як вдома, але ніхто не смикає.DREAM yellow, атріум Голлівуд, 3 поверх, Планета Кіно - як вдома, але ніхто не смикає 💛💜
СПИШ?Коли вимикається світло, здається, тебе відкидає на 300 років назад.Клац, і ти у 18 столітті. У трендах на “спотіфай” Йоганн Себастьян Бах та Антоніо Вівальді. Підлітки танцюють у клубах під Антоніо Сальєрі. На вечірках усі п'ють та обговорюють Вольтера та його ідею відокремити церкву від держави: “Взагалі ку-ку. Він так дограється, що його скасують”. Ширяться чутки, що Катерина ІІ спить з конем. Ніхто не шокований: “Паша, що ви хочете?”. Уже завезли цукор, але він поки дорогий, тому зуби багатіїв ще не чорні. Жінки у каркасних спідницях з китовим вусом, чоловіки – у вишитих жилетах і абі. Стоять паряться без кондиціонерів (відключення ж) – справжні вологі денді та леді. Дай боже здоров’я їх пахвам та піхвам.Оглядаєш кімнату. Все не пристосовано до життя. Де аргандові лампи? Де величезні свічники? Чому покоївка не обмахує тебе віялом та не мочить ніжки крижаною водою? Нафіга тобі мікрохвильовка? Щоб шо? Складати в ній листи від коханців з чумою? Треба щось робити з цим. Якось пристосовуватися до такого життя. Більше читати літератури. Джонатана Свіфта дітям почитати. Насолоджуватися прогулянкою та товариством інших. Споглядати сад. Може почати малювати? А може, з часом відкрити пеніцилін?О! Дали світло. Я в Tik Tok.
СПИШ?В дитинстві в мене був хвилястий папужка Гоша – ручний такий жовто-блакитний птах. Тоді ще не було тренду національних кольорів, але дійсно Гоша був жовтим, а на крильцях мав блакитні пір’ячка.Одного разу Гоша літав по кухні і дуже невдало приземлився. Перечепився за гачки з рушниками і буквально спікірував за опалювальну батарею. Ми з сестрою насилу витягли його звідти, але бідолашний подряпав крихітну лапку. Батьки на роботі. – Треба помазати йодом! – скомандувала моя старша сестра і подалася за домашньою аптечкою. Поки ми в чотири руки намагалися тримати Гошу, щоб крапнути йодом на ранку, яка розміром менше за вушко голки, я почала оспорювати рішення сестри:– Йод не спрацює, мені мама завжди маже зеленкою! Тобто спочатку ми залили кухню коричневим, а зверху добряче полили яскраво-зеленим. Здається на Гошину забиту лапку не потрапило жодної каплі рятівної рідини. Першим з роботи прийшов батько. Побачивши весь цей різнокольоровий водевіль на наших руках, обличчях, столах, стелях і на підлозі, він почухав потилицю і сказав: „Може влаштуємо пожежу, поки мама не прийшла?!” 😊Класно, що сьогодні можна влаштувати свято кольорів цілком легально.🕑Коли? 21.07 з 16:00 до 19:00📍Де? DREAM berry навпроти входу №6 з боку ст. м. Героїв ДніпраУмови? Вхід вільний, проте зможеш купити фарбу за донат від 100 гривень, що підуть на потреби 67-ої ОМБр. Діти зможуть виграти набори фарб, взявши участь в активностях.У тебе буде можливість взяти участь у руханці й виграти сертифікат від фітнес клубу Sport Life, а також придбати найсмачніший лимонад від супермаркету Silpo.
СПИШ?Якби ТРЦ DREAM був людиною, він би точно став тим другом, якого ти вряди-годи зустрічаєш на спільних святах, і завжди сідаєш поряд, бо не можеш відірватися від його захопливих історій. Ви всього рік не бачилися, а він вже завів собі 5 нових захоплень: скаче на перегонах із хобіхорсингу (нормально?) , закохався в консультанта H&M, відкрив інклюзивну кав'ярню, прихистив 4 котиків і поставив собі величезного гумового динозавра у вітальні. Кожне його «А ще випадок був…» — то обов'язковий вибух сюру та гумору водночас. Слухати його хочеться з роззявленим ротом, затамувавши подих. А іноді він бере й пише тобі: «Спиш? Тут таке…». І, звичайно, ти вже не спиш, тому що хочеш послухати, що ж там «таке». Напад НЛО на Березняки чи виявив алергію на горох?Телеграм-канал «СПИШ?» від ТРЦ DREAM — це саме ті історії від друга, які хочеться слухати. Про людей, страхи, комплекси, пошук себе, відпочинок та тугу. Історії, що на вушко тобі розповідає близька людина, аби інші не почули, і ти відчуваєш комфорт та спокій.«СПИШ?» питає телеграм-канал. І ти вже не спиш.
СПИШ?Під вікном шумлять діти. Вони знімають тіктоки й сваряться, бо третій зліва забув рухи й спаскудив чергову спробу зняти короткометражний шедевр під трек із нового альбому Біллі Айліш. Тре переробляти. Життя таке важке, коли тобі 12 років і ти хочеш «залетіти в реки».На дорозі шумлять автівки. Знову затор. Знову хтось «поцілувався» в найделікатнішій частині дороги, де й без автомобільних цмоків треба проїжджати зі втягнутим пузом. Навкруги водії сигналять одне одному. Хтось навіть відчинив вікно та гарчить: «А можна, будь ласка, трохи організованіше їхати, а не перти один на одного? У мене від вас почав сіпатися гемороїдальний вузол». Надворі шумить тривога. Злетіло якесь одоробло прямо з аеродрому, що омивається болотами, і, здається, хоче запустить в нас якусь паскуду з недобрими намірами. Кармо, ти там працюєш? Чи лише ми? Розвертай той непотріб, хай вкладається на виробників. У небі шумлять ракети. Одоробло таки щось висрало й передало нашому ППО. А бодай їх чорти вхопили, прокажених! На нашому небі мають залишатися сліди від цивільних літачків, а не від брудного заліза. Чуєш, ти? У DREAM шумить генератор. Він іноді заважає, когось — дратує. Присягаємося, ми робимо все, аби його, гомінливого та язикатого, трохи заглушити. Але він не може працювати повністю беззвучно, як не танцюй та не задобрюй. А DREAM не може працювати без нього під час вимкнень електроенергії. Україна зараз шумна, це правда, такий час. Але галас — це символ динаміки, опору, руху. Тож у ньому і є життя 💛💜
