Дід Заглоба

Мумі-Троль і перевірка(с)Сержант Мумі-Троль спав у наметі поверх ковдри не знімаючи чобіт. Не в тому річ, що він забив от такенний болт на все те, що має бути на полігоні…скоріш за все ні. Він просто заїбався від того піздеца, анархії і нерозуміння: «Що ж я тут роблю». Старі палатки чудово тримали вентиляцію, так що вдень знаходитись у цій сауні було неможливо. Вночі ж навпаки – холод стояв такий, що напіввовняна синя ковдра не дуже захищала надежу і оплот державності. Іноді, сам сержант мріяв про бушлат, який можна було одягнути і спати в ньому.Якщо з відчуттям теплового режиму якось то можна було жити, то з відчуттям постійного голоду – от такий болт. Їсти хотіли всі: від строковиків та контрачей і закінчуя офіцерами. Замість того, що б дійсно займатись військовою справою загнані на клаптик землі у єбінях воїни думали, як вижити. -Сеееержаааант! – гул комбатівського голосу заставив підскочити і не відкривая очей почати бігти на звук.Він навіть не встиг вибігти , як кулак майора Хемуля зустрівся раптово з його оком.- Шо за бардак у тебе в підрозділі?-Не могу знать! – троль щурив око.-Ану пішли, зара будем баталю робить. На імпровізованому плацу перед наметами було вишикувано підрозділ. Строковоки мовчазно зустріли свого прямого начальника. Прапорщик Снусмумрік стояв поодаль і жестом давав зрозуміти: Пизда.

Мумі-троль і перевірка(с)Коли Мумі-троль прокинувся, ліжко Снусмумрика було порожньо. Синя ковдра традиційно заправлена, що автоматично означало, що лягати прапорщик не збирався. Форма та талани так само були відсутні. Швидко одягнувшись він покинув кубарь. Днювальний куняв за столом то ж сержант тихо вийшов з будівлі казарми. Патрульні похмуро рухались в надії, що можна було б десь зашарітись. Не дивлячись на суботній ранок, в автопарк сонно плив черговий водій. «Схоже, що у старого «воїна» почались мрії про пенсію, - бормотав сержант.Мумі-троль раптом вхопився за голову. Кепка, головний убір було залишено на ліжку. Ще раз матюкнувшись помчався у казарму. Коли сержант повернувся, знайти невловимого прапора було вже легше: він стояв біля автопарка, тримав М-таковську кружку з якої валив густий пар і смалив зигари з воділою. Вони так жваво щось обговорювали, що Мумі-троль вирішив прискоритись, щоб приєднатися до їх бесіді. Водій махнув сержанту і направився на контрольно-технічний пункт.-Бажаю! – хмикнув Мумі-троль.-Міцного! – відповів Снусмумрік.Неспішно направились до альтанки біля адмінудівлі де розмістилась автослужба, РХЗБ і РАО. Сонечко тилько почало освячувати своїми весняними проміннями зігрівати спляче військове містечко. Контрактницька насолода від шостої ранку у частині, що не треба бігати у масці, офіцерів майже нема і можна насолодитись тою тишею, яка заспокоює серце кожного воїна посьорбуючи бурду під назвою «Три в одному» і просто чекати, дев’ятої ранку шоб мандрувать у бік домівки.Частина ще спала у тій солодкій дрьомі вихідного дня, коли заступили чергові підрозділи і певна когорта офіцерів, яким вконче треба доробити безліч справ, заповнити туєву кучу журналів обліку журналів, що б у понеділок раптова перевірка не виявила ту чисельну кількість недоліків. Та все одно, частина жила тим самим буремним життям, коли тяготи і лішенія ділять між собою, як контрачи так і офіцери. Командир частини в чомусь дякував мобілізація, бо через неї його частину не пустили під скорочення. То ж коли багато мобіків вирішили залишитись у частині, він був не дуже здивований. В/ч 1234 фарбувалась, шпаклювалась та приводилась у той самий стан, який здатний пережити будь-яку перевірку по стану побіленості бардюрів, покрашеності парканів та опломбованості приміщень. Коли ж у частину почали направляти строковиків, радості командування частини не було меж. Солдатська казарма знову перероблювалась, доставлялись ліжка, тумби. Начпрод навіть суттєво схуд, коли його почали лякати годуванням по каталогу. Через декілька років, частина більше нагадувала Вавілон де маса людей повинні були робить одну спільну справу, але робилась вона через сраку. Тому коли підполковник Татусь заволав, що буде вводить журнал «косяків», то ніхто особливо не здивувався. То ж служити у в/ч1234 було і не складно, і не нудно.(особливо коли особовому складу нудно то зазвичай і починається та сама фігня, після якої приїжджають перевірки і стає весело всім.Сьорбнув ранкової бірди і передав чашку колєзі, Снусмумрік сонно подивився у бік їдальні.-Сніфа бачив? – спитав він.-Схуялі о шостій ранку молодший сержант буде на ногах?!-Ну…значить наш священний обов’язок, як старших товаришів допомогти не окрєпшиму організьму відчути службу.По швидкому докурив сержантсько-старшинський склад почав міркувать, а куди ж міг молодший сержант Сніф зашарайобітся? Бо його те ж викликали на ніч до частини і він повинен був десь спати. Після не довгого брифінгу було прийнято рішення поставити на вуха КТП, а саме місце для відпочинку добового наряду. Для початку вирішили піти цивілізованим шляхом, тобто дзвонити на засіб зв’язку, потім чемно постукати. Коли ж терпець урвався, то Снусмумрік різко відкрив двері у приміщення і заволав:-Черговий по роті, на вихід!-Йдіть на хуй! – донеслося з темряви. – Я сплю!-Виходь, у нас кава є! – миролюбно промовив Снусмумрік. – пішли…бо творі бардак, ми тут проєздом!

Трое мужчин обступили "римского патриция" и пытались достучаться до его академического сердца.-Мы может зайдем внутрь этого рассадника хламидиоза и прочих аморальных поступков о которых он долго будет вспоминать на приеме у венеролога? - спросил я у "благородного собрания".-Вы окончательно охуели?! - от такой наглости Леша чуть не скинул "шкуру льва" и не пошел в рукопашную.-Так... тиха...на нас и так твои соседи оглядываются, - майор нервничал и все время демонстративно посматривал на часы.-Леха...время цыгел... ты понимаешь, что наши с тобой разговоры смахивают, как будто на выпускной, - ссошник демонстративно затянулся и выпустил дым в лицо капитану.-Это еще почему? - кашляя спросил Леша.-Бо все просто как апельсин, поддатая отличница-одноклассница, ну не то что бы страшна как атомна война...-Ну и не красавица, - вставил я свои пять копеек.-Да...не красавица... вот...своим семнадцатилетним умом понимает, что нужно сделать что-то эдакое...и вот она сосредотачивает свой взгляд на тихом троечнике. А парень только первую стопку выпил и поплыл. Так от...Сержант-пограничник с еще большим удивлением уставился на летеху вовкулачных войск.-Сашенька, сонце мое... у меня осталось стойкое ошушение, шо сча ты нам поведал свою детскую психологическую травму.-Сука!-Пацаны, шо вы от меня хотите?!-Не ломайся, - хором гаркнули пограничник и ссошник.