Діалог.ТУТ

Сьогодні, 10 жовтня 2025 року, у місті Володимир представники Державної виконавчої служби, органів державної влади та правоохоронних органів із шостої години ранку розпочали виконавчі дії щодо виселення релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української Православної Церкви».Підставою для таких дій стало рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року у справі № 903/693/24, яким релігійну організацію зобов’язано звільнити приміщення Свято-Успенського собору на користь Волинської обласної державної адміністрації.Клірик, який фактично проживає на території собору та для якого це житло є єдиним місцем проживання, подав апеляційну скаргу. У зв’язку з цим суд ухвалив рішення про зупинення виконання рішення щодо виселення релігійної організації до розгляду апеляційної скарги клірика. Відповідно, виконавчі дії були тимчасово припинені.Однак 9 жовтня 2025 року апеляційний суд закрив провадження, зазначивши, що рішення про виселення стосується виключно юридичної особи та не зачіпає прав клірика. Уже того ж дня, не чекаючи виготовлення повного тексту судового рішення, державний виконавець призначив проведення виконавчих дій на ранок наступного дня.Сьогодні державна виконавча служба за підтримки представників влади та поліції розпочала виселення не лише юридичної особи, зазначеної у судовому рішенні, але й фізичних осіб, які проживають на території собору, стосовно яких жодних судових рішень про виселення не існує. Крім того, на території собору зареєстроване та фактично розташоване Управління Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви — окрема юридична особа, яка не була стороною у справі № 903/693/24.Релігійна організація розцінює дії державних виконавців, посадових осіб та працівників поліції як грубе порушення законодавства України. Такі дії суперечать принципам правової держави, підривають довіру до органів державної влади та порушують конституційні гарантії свободи віросповідання і недоторканності житла.У зв’язку з цим релігійна організація повідомляє, що будуть вжиті всі передбачені законом заходи для притягнення винних осіб до відповідальності та захисту порушених прав у законний спосіб.

«Особисто я заспокоївся, коли УПЦ обрала Євангельске світобачення, а не руський мир».У мережі продовжується бурхливе обговорення слів про те, що Собор УПЦ у Феофанії проводився «під дулом пістолета». Уже 12 архієреїв УПЦ та деякі священнослужителі виступили з запереченнями такого твердження. (На що митрополит Лука відреагував: "Вы готовы как собачки в цирке лаять за подачку!")А ми хочемо поділитися цим дописом нашого підписника:«Долучусь і я до характеристики діянь собору УПЦ у Феофанії в травні 2022 року, тим паче, що мене там взагалі не було.Дорослішання відбувається не тільки фізіологічне та психічне, а ще й духовно-релігійне. Здавалося б, навіщо мені, віруючому на всю голову, маючи пристойний стаж активного церковного життя, потрібен орієнтир в церковному середовищі, коли є головний орієнтир - Христос! Але не все так просто. Христа я поки не бачив, а лише чув і читав у Біблії про Нього. Намагаюсь у Нього і Йому вірити, але це не завжди відбувається, тому для віри в божественність Христа я потребую віри іншої людини. Як у відомій фразі звучить: "Людині потрібна людина!"Так от. З початком повномасштабної війни, напевно, у більшості притомних вірян УПЦ МП відбувся розрив шаблонів - віряни однієї церкви прийшли вбивати вірян тієї ж церкви і це з благословення головного предстоятеля цієї ж церкви.Найогидніше було те, що кожної служби ми, віряни УПЦ МП, півроку не лікувалися від стокгольмського синдрому (публічно визнавали вбивцю своїм вєлікім гаспадінам і атцем нашим), власне чимала частина вірян й досі цим страждає. Але в цей період я надихався двома священиками УПЦ з Покровська, які одразу, з початком повномасштабної війни, заявили, що вони не збираються поминати кривавого кирила, і дяка митрополиту Іларіону Донецькому, що з розумінням до цього поставився. Також мене надихнула миттєва відвага предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія (хоч я зараз на нього і нарікаю) і чесна і смілива позиція митрополита Євлогія Сумського та архієпископа Обухівського Іони. Цим людям я завдячую в цей важкий час невизначеності тим, що я й досі вірю, попри всі внутрішні негаразди, про які я не соромлюсь висловлюватися на весь загал, що УПЦ також Христова Церква. А собор у Феофанії поклав дорожню карту, як у цей буремний час залишатися церквою Христа. І мені байдуже, чи це під дулами пістолетів силовиків чи під впливом церковного народу відбулось, але особисто я заспокоївся, коли УПЦ, хоч поки, на мою думку, не зовсім впевнено, обрала Євангельске світобачення, а не руський мир».Роман Вискуб***Якщо згодні з цими словами, ставте ❤️.Якщо проти, ставте 👎.І будь-який інший знак, якщо події, що зараз довкола всього цього відбуваються, вам не подобаються чи не цікавлять👐

Як кажуть учасники дискусії, самим словом «автокефалія» стільки років лякали церковну спільноту, що зараз будь-які спроби говорити на цю тему багатьма сприймаються як намагання «утворити в Церкві розкол». «Проте церковні розділення виникають не тоді, коли Церква набуває статусу автокефалії, а навпаки — коли Церква-Матір під різними штучно вигаданими приводами відмовляється надавати незалежність якійсь своїй частині.На жаль, усі великі Церкви в історії намагалися втримати у своєму складі ті церковні області, які об’єктивно були вже готові до незалежного існування. Навіть сказав би, що це типова хвороба патріархатів. Замість того, щоб примножувати родину Помісних Церков, зберігаючи єдність, великі патріархати намагаються якомога довше тримати своїх «дорослих доньок», і саме це призводить до сумних конфліктів та важких церковних розділень.Автокефалія — це не розділення, а примноження. Це правильний процес, який виявляє високий рівень християнізації народу. Тому прагнення до автокефалії не є якимось злом чи гріхом проти Церкви».Архієпископ Білогородський Сильвестр та його відповіді на основні запитання про автокефалію.А ви підтримуєте ідею автокефалії УПЦ?Ставте 💯якщо так. І будь-який інший символ, якщо ця тема з тих чи інших причин вам не до душі.

«Завтра розпочнеться суд над Церквою Христовою.Ті, хто це ініціював з самого верху, очевидно, мають певні геополітичні цілі. І знають, що роблять.Поверхом нижче – або безпринципні виконавці, або відверті вороги УПЦ, які давно чекали на реванш.А ось суддям доведеться нелегко. Потрібно на глобус закону натягнути сову політичного замовлення.Але всім їм відверто бракує елементарного знання історії.Рівно сто років тому з усіх дореволюційних інститутів поваленої імперії зберігся тільки один. Церква.Причому саме з нею боролися найбільш жорстоко й безкомпромісно. Розстрілами, арештами, засланнями. Усією міццю прекрасно організованої радянської пропаганди. Навіть, як і зараз, створили «червону церкву», яку тут же услужливо визнали в Константинополі і в яку марно намагалися загнати віруючих.І нічого.Усі ці гори трупів, ріки сліз намарно. Церква вистояла. Очистилася та зміцніла. І зараз буде так само.Так, будуть сльози й горе, посилюватимуться утиски, вірян виганятимуть із храмів.Але результатом стане ще міцніша віра в Христа і в Його Церкву. Тих із гонителів, хто читатиме ці рядки, дуже прошу згадати найбільш історично близький приклад греко-католиків. Начебто повністю знищені, вони миттєво відродилися, щойно змінилася влада.Чи щось більш давнє –імператор Костянтин Великий і Церква, яка при ньому перетворилася з жорстоко переслідуваної на дійсно вселенську. І таких історичних прикладів безліч.Учіть історію, дорогі мої.І не йдіть проти рожна! «Господь же сказав Савлу: Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Важко тобі йти проти рожна»Діяння апостолів 9:5 P.S. Останнім часом спілкувався з декількома парафіяльними священиками. Усі спокійні, звичайним порядком служать Богу та людям. Нікуди, звісно, й не думають переходити. І абсолютно незворушно розповідають, як уже обладнали гараж, або хату, або інше приміщення на випадок вигнання з храму... Ось такі реалії».Архієпископ Обухівський Іона, Facebook

Просто до відома, як працює законність, демократія та повага до прав громадян в нашій державі зараз.1. 25 000 громадян підписали 2023 року нашу петицію з проханням не забороняти Українську Православну Церкву. Прем’єр-міністр порушив закон і нічого не відповів. Ми подали до суду і виграли його: суд постановив, щоб Державне бюро розслідувань відкрило справу щодо неналежної відповіді офіційними особами на публічне звернення громадян. ДБР відкрило й заморозило справу. 2. Ще один суд - Адміністративний - також відкрив за нашим позовом справу і заморозив. 3. Ті 100 з гаком кримінальних справ проти вірян УПЦ щодо начебто розпалювання ними ворожнечі чи виправдання рос.агресії, а також загроза відкриття таких справ за слова в телеграмі чи фейсбуці, закрили рота всім, хто мав аргументи для діалогу. 4. Вересень 2024 — перше офіційне блокування нашого проєкту Діалог.ТУТ. Без пояснення причин, без попередження. Через місяць ми відновили роботу, і одразу послідувало ще одне блокування. А ви кажете свобода слова. І тут ДЕСС намагається удавати законність, подаючи "законно" до суду проти Київської Митрополії УПЦ.Закривати всю організацію в усій країні - таке вже робив Сталін в 1946 році з УГКЦ. Чим усе закінчилося і як вона через 40 років відродилася, ми всі бачили і знаємо. Українцям неможливо нічого заборонити. Ну так воно тут з людьми не працює. Але поки що Україну тягнуть на той самий шлях, яким ішов СРСР, і сподіваються, що буде якийсь інший результат.😕

«Не знаю, як передати те почуття, коли ти все життя за щось боровся, а потім виявляється, що від самого початку було зрозуміло, що все даремно.З одного боку, тоді це дало мені сили багато чого терпіти й боротися. Вся наша сім’я працювала над тим, щоб син соціалізувався. З іншого боку, коли я зрозуміла, що це був обман з благими намірами, то на три сезони відʼїхала в депресію…»***А у вас було колись це відчуття — що стільки сил докладено, а результату немає, і все це настільки розчаровує, що опускаються руки?Як підтримати себе в такому стані?Що допомагає рухатися далі? Ставте ❤️‍🔥 якщо так було, але згодом минало.Якщо маєте час і настрій, поділіться своїм позитивним досвідом у коментарях.Ну а на Діалог.тут сьогодні історія, яку ми давно хотіли вам розповісти. Поки люди, далекі від співчуття та емпатії, щосили думають, як іще обмежити релігійну свободу громадян, ті, хто й без того долає в житті нелюдські випробування, знаходять у Церкві свою відраду й утішання.Хай співчуття та розуміння одне одного буде якомога більше в нашому суспільстві ❤️‍🩹

Протоієрей Григорій Швець хоч і не настільки відомий, як Алла Пугачова, але на нашому YouTube-каналі його аудіокнижка теж встановила абсолютний рекорд. Понад 5⃣7⃣0⃣0⃣0⃣ прослуховувань, і люди продовжують ділитися посиланнями й залишати свої відгуки💫 Окремий вид мистецтва — коментарі від росіян. «Бросил слушать на моменте, где говорится, что россия напала на Украину…» (Заперечення реальності, дійсно, вимагає неабияких душевних сил, чим вочевидь, дехто й займається.) Спочатку їх було стільки, що ми трохи запереживали, щоб обговорення прекрасної книжки не звелося до спаму та хейту в коментарях. Але притомних слухачів, як зазвичай на нашому проєкті, виявилася більшість😼 Утім, наскільки нам відомо, отець Григорій працює над тим, щоб перекласти книжку українською. Тому іще раз нагадаємо: свою дивовижну розповідь він надав для публікації безкоштовно, але така праця дійсно варта гідної оплати. Якщо ви послухали «Житія несвятих, або Христос посеред нас», підтримайте автора донатом.Якщо не дійшли руки, відкрийте просто зараз на 5 хвилин — цього буде достатньо, щоб заінтригувати. І зробіть свій внесок, аби таке свідчення про силу й батьківську турботу нашого Господа почуло рідною мовою якомога більше українців❤️‍🩹Картка для пожертв: 4441111050041585 (Бадай Олена Григорівна, дочка протоієрея Григорія, яка допомогає йому у виданні книжок). До речі, перша книжка протоієрея Григорія “Буча - це фейк?” вийшла друком українською та російською. Її аудіоверсія теж доступна в нас на YouTube, і попит на неї після “Житій несвятих” збільшився майже вдвічі.

«Кожному, хто пройшов духовний булінг, фронт і служба в ЗСУ — не важке випробування. Важчe в тилу, де ділять на правильних і неправильних...»Священник-воїн Георгій Зарафутдінов про загиблого священника-воїна Миколая Хлань з Хмельниччини.***«Допис у пам’ять загиблого священника Миколая Хлань, настоятеля Спасо-Преображенського храму с.Миньківці Шепетівської єпархії Української Православної Церкви.Якого, я впевнений, не раз «щирі патрійоти» називали «москалем». Цей священик як до служби в ЗСУ, так і під час несення її, також жив вірою в Бога. І його смерть, чи смерть будь-якого Героя, солдата України, це не прояв їхнього невір'я. Просто кажучи, на кожного з нас в Бога свій план.Сьогодні він буде молитись перед Престолом Всевишнього за свою паству, за кожного свого побратима і за наш багатостраждальний народ. А ми, в свою чергу, за його душу.Кожному, хто у свій час пройшов духовний булінг, фронт і служба в ЗСУ — не важке випробування. Важчe в тилу, де ділять на правильних і неправильних.«В пам’ять вічну буде праведник» (Пс.111,6). Вічна Вам пам’ять, отче і солдате як земного, так і Христового війська. Хай його душа з Богом спочиває».***Загибель на фронті, а перед тим судовий тиск на о.Миколая Хлань залишають багато болісних запитань.Господи, допоможи, підтримай і захисти Твоє священство🙏

«Цієї неділі річниця інтронізації нашого Предстоятеля.У нього багато паралелей з Патріархом Тихоном.Обидва були обрані в переломний час. Обидва тихі. Обидва побожні.У 1917 році було три кандидати.Яскравий, харизматичний борець за відновлення патріаршества архієпископ Антоній (Храповицький).Богослов, інтелектуал, педагог архієпископ Арсеній (Стадницький).І той, якого любив народ, тихий Тихон.Жереб випав саме на нього.І ми бачимо, що це явно була воля Божа.Найтихіша людина стала твердою скелею, на якій Церква встояла в той страшний час. Христос, Який «учора і сьогодні і навіки Той самий», піклується і про Київську кафедру.Ми всі пам’ятаємо, які були «розклади» в період згасання приснопам’ятного митрополита Володимира. Усі їх зніс Майдан.Пам’ятаємо, яка активна передвиборча «агітація» велася за одного з кандидатів влітку 2014 року. І вона виявилася марною.Людське владолюбство в Церкві не працює. А якщо намагається, то результати страшні.І одинадцять років тому архієреї нашої Церкви (і я в тому числі) зробили правильний вибір.Обрали найтихішого. Нікого іншого на місці Предстоятеля уявити неможливо.Дякую Богові за це.І молюся Богу за нього.І вас прошу». Архієпископ Обухівський Іона (Черепанов)

Ми були тими журналістами, яким Предстоятель дав перше інтерв’ю після його Інтронізації на кафедру київських митрополитів. Пам’ятаємо, тоді від нього чекали чітких управлінських рішень. Але він не збирався нікого скеровувати, натомість кожному давав час і простір для внутрішнього та духовного зростання.Наскільки ми духовно зросли і якими християнами стали — кожен нині бачить на власні очі. Здається, і критикують Блаженнішого за те, що не дотиснув, не надавив, не наполіг. Але ми бачили, Хто іще так робив. У Євангелії. Саме тому і йдемо досі за своїм Предстоятелем.17 серпня виповнюється рівно 11 років від дня возведення його на Митрополичу кафедру. Хай Господь дає нашому Архіпастирю многая і благая літа.***«Як пастир, я маю думати і про тих, хто заблукав, але насамперед маю піклуватися про тих, хто в лоні Церкви. У нас часто буває: в лоно Церкви загнав, як у концтабір, закрив ворота і пішов інших шукати, а ці тут гинуть від голоду.Найперша задача Церкви – піклуватися про тих, хто в неї є, щоб вони почувалися добре, щоб зростали духовно. Нас багато, і всі ми перебуваємо на різних рівнях духовної досконалості. Задача священика — зрозуміти, на якій сходинці в духовному відношенні знаходиться людина, і допомогти їй піднятися на сходинку вище.Головна задача Церкви – допомогти тим, хто всередині огорожі церковної, ставати кращим. А потім уже, якщо ще лишається енергія, ловити тих, хто бігає по пустелі…»Блаженніший Митрополит Онуфрій: «Бог покликав мене, і я пішов»