Діалог.ТУТ

⬆⬆⬆«Отказ в бронировании священников УПЦ от мобилизации как попытка заставить их перейти в ПЦУ.«СССР — самая свободная страна, коммунисты — самые пламенные борцы за свободу, никаких гонений в Советском Союзе нет». Эти игры мы уже проходили, кажется, но решили попробовать ещё раз.Сегодня чиновники ДЕСС фактически прямо заявили, что вопрос брони священнослужителей или угрозы отправки их на фронт будет использоваться как средство давления. Конечно, самые главные два пункта в этой новости — последние.1. «Аффилиация». Карманные «эксперты» ДЕСС сами будут упорно и настойчиво доказывать какому-либо священнику УПЦ, будто он и его община «аффилированы» с РПЦ, даже если он будет это всячески отрицать. А значит, он или должен устранить признаки аффилиации (самый простой способ - перейти в ПЦУ), или... ну куда ещё должен отправиться агент ФСБ в рясе, как не на передовую? Если воевать не хотят украинские водители трамваев, то пусть воюют украинские священники (или российские агенты под видом священников?). Логично.2. «Название». По порошенковскому закону, принятому во время создания ПЦУ в 2018 г., УПЦ и все ее приходы, монастыри и тп. обязаны были переименоваться в что-то типа РПЦвУ. Однако УПЦ выполнять такое требование отказалась. Если какой-то приход УПЦ сейчас это сделает, он сразу и без всякой экспертизы попадёт под запрет. А если не сделает, значит, устав РО недействителен в плане названия и, следовательно, выход тот же — священника на передовую! Ведь у него официальное название общины нарушает порошенковский закон о переименовании.PS. Андрій Смирнов, может, хватит играть комедию со «свободой совести»? пора бы вернуть ДЕСС историческое название: Совет по делам религий. Методы ведь у вас те же самые.Fb-страница диакона Андрея Глущенко

В Instagram чимало є відеороликів про те, як ТРЕБА молитися до святого сімейства і як швидко здійснюються молитви перед цією іконою. Але є думка, що цей широко розповсюджений образ — блюзнірство і суперечить традиційній православній іконографії😳«Сьогодні Церква вшановує святого праведного Йосипа, Обручника Діви Марії. Нещодавно натрапив на текст англійською про нову, спотворену, іконографію цього святого: "Щодо єретичного і вкрай богохульного образу 'святого сімейства', то це сучасне нововведення, яке не має історичних прецедентів. Воно намагається показати святого Йосипа чоловіком, а не обручником, захисником Божої Матері. Згідно з православною традицією, святого Йосипа ніколи не зображують подібним чином. В іконографії він завжди далеко від Святої Діви та Спасителя.Наприклад, на іконі Різдва Христового він поміщений поза печерою і ніколи всередині. Ці речі важливі й несуть у собі важливий сенс і значення. Зараз деякі іконописці намагаються спотворити й опошлити стосунки та призначення святого Йосипа по відношенню до Богородиці й Немовляти Христа. Важливо, що святий Йосип, згідно з Переказом, був значно старший за Діву Марію, тому на іконах зображується сивочолим старцем. На нових же 'іконах' ми бачимо, що вони з Божою Матір'ю практично одного віку. Як кажуть нам святі, мовчання дорівнює згоді. Якщо ви дійсно православний християнин, ви повинні як можете перешкоджати поширенню цього блюзнірського зображення"».Взято з Fb-сторінки архієпископа Іони (Черепанова)

Продовжуються бійки довкола календарів. Але люди вперто не хочуть бачити декілька проблематичних пунктів цього питання.1️⃣Чому так активно обговорюється календар, а не виконання Заповідей і правил Церкви?Вибачте, коли питання календаря обговорюють люди, котрі гадають в ніч перед Різдвом, котрі святкують Купала і шукають обереги, котрі крадуть суспільні гроші, це виглядає як циркові клоуни обговорюють "фахово" хід нейрохірургічної операції. Основа віри — Заповіді. Сам Спаситель сказав в Євангелії: «Хто любить Мене, той Заповіді Мої виконує», а ми, виконуючи апокаліптичне "але не покаються ні в крадіжках, ні у вбивствах, ані в чародійстві", вирішуємо питання церковного календаря.2️⃣Ніякого "новоюліанського" календаря немає - є григориянський, католицький, календар. Перехід на нього (що зробили по своїх причинах деякі, не всі, західні Православні Церкви) викликає проблему необхідністю користування обома календарями паралельно, оскільки по григориянському неможливо відраховувати Пасхалію згідно з апостольскими правилами. (Пасха може випадати на іудейську або навіть раніше, що суперечить правилам апостолів і історичності Воскресіння Христового). Так, ті західні Церкви, які перейшли на григориянський календар, вимушені одночасно користуватися юліанським для визначення Пасхалії.3️⃣Коли публікуєте фото з старих богослужбових книжок, не смішіть мою сивину - там згадується юліанський календар, навіть у греко-католицьких книжках.4️⃣Саме Церква, соборним рішенням, має визначати календар, за яким їй жити, а не атеїсти-можновладці, котрі ще вчора переписували людей біля церков для доносів в КДБ.Висновок: Не сваріться через дрібниці, а вирішуйте питання дійсно важливі для християнського життя, і як заповідав св. ап. Павло, "не будьте рабами людей" і зберігайте власний розум, власну совість і власну відповідальність. На Суді, на котрому встане кожен з нас, ніхто не отговориться словами «мені так сказала партія».Протоієрей Сергій Аракелов

Знову важка річниця. 11 років відтоді, як напередодні Різдва загинули у вогні діти наших друзів — протоієрея Василія і Ольги Романюк. Ми просимо молитов за цю дивовижну сім’ю і розказуємо їхню історію. ***«…Коли пожежники опустили руки й сказали, що не можуть нічого зробити — вогонь такої сили, що розтоплений метал тече наче вода і потрібно чекати, аби догоріло, тоді підступили страх і відчай.Я підняв голову, дивлюся в небо й раптом відчуваю, як іззовні огортає мене ненависть. Не всередині це відчуття було, а саме немов з усіх боків підступило — нелюдська така ненависть, серед людей такої не буває.І начебто старий друг підходить зліва й лагідно так говорить: "Ну, що тепер робитимеш?" Розгубився я, а ця ненависть далі до мене звертається:"Серце твоє вже наполовину мертве. Але в тебе ще дві доньки залишилися, отже друга половина серця в тебе ще жива. То що ти робитимеш? Далі будеш Бога любити й людям служити?"Після цих слів я зрозумів, що відбувається: ворог спокушає мене…»***Протоієрей Василій Романюк — про те, як пережити немислиме й зберегти віру: Мої діти колядують на небесахhttps://www.otrok.org/moi-diti-kolyadujut-na-nebesah/

«Зараз руки вже не опускаються, просто інколи боляче, що люди не хочуть над собою працювати».Це мав бути текст під назвою «Що дратує православного психолога». Але в процесі розмови стало зрозуміло, що наших співрозмовників нічого не дратує😏Вони з того покоління врівноваженої, впевненої у собі молоді, яке поважає свої особисті кордони та дає простір оточуючим. Їм байдужа критика, вони знають собі ціну й усвідомлюють власні можливості. Не бояться змінювати кардинально життя — як своє, так і тих, хто відчуває таку потребу і звертається до них із таким запитом.Знайомтеся, подружжя протоієрея Івана та матушки Іоанни Шемедюк з Кропивницького. З ними можна говорити на будь-які теми — настільки вони багатогранні. Самі пережили кризу сімейних відносин і усвідомлюють, наскільки щасливий шлюб потребує взаємної праці. Дивлячись на їхню картинку люблячої сім’ї, клієнти приходять до них із запитом: «Я теж так хочу».Ми віримо, що саме за такими людьми майбутнє України. Як вибудовують вони свій діалог зі світом і одне з одним, читайте сьогодні на Діалог.ТУТ.Або одразу в Telegraph

80 років Предстоятелю.Зараз не могло б бути кращого очільника для нашої Церкви. І Господь досить чітко це показує.Немає єдності.Немає щирості.Церковний люд кидається одне на одного з підозрами, варто тільки пошепки промовити слово «Собор».Блаженніший Митрополит Онуфрій скликав уперше за 10 років Собор УПЦ у Феофанії — як міг в умовах повномасштабної війни — і ось уже три роки за його спиною деякі протоієреї та архієреї чинять так, ніби ніякого Собору й не було. А миряни раптом стали знавцями єресєй та канонів.Важко зрозуміти, як Блаженніший нас терпить. Нас неможливо посадити за стіл принаймні поспілкуватися. Всі вбачають в одне одному зрадників чистоти віри/передань старців/святого Православʼя.Ми забули про те, що є найважливішим у законі: «суд, милість і віру». «Милості хочу, а не жертви», — згадуються слова з Писання після прочитання деяких «православних» телеграм-каналів і «фахівців».***Цей скрутний час для держави і для Церкви ми обов’язково пройдемо, якщо не зневіримося.Ми вже розповідали вам, що наша редакція була у складі групи православних журналістів, які брали перше інтерв’ю у Митрополита Онуфрія після того, як він став Предстоятелем.І в тій щирій бесіді ми відкрили для себе Блаженнішого таким, яким його образ зберігається в серці всі ці 10 років.Дякуємо Богові за владику Онуфрія. Він за свої 80 років бачив стільки, що навіть якщо зараз говорить небагато, варто на нього просто дивитися, аби наслідувати приклад тихої мужності, непоказної лагідності та Христової простоти.Многая літа, Ваше Блаженство!***Ресурс, де це інтервʼю 2014 року побачило світ, нині знищено.Тож, ми раді, що встигли передрукувати цей текст у нас на Діалог.ТУТ.

«У травні я вінчав захисника України, якого демобілізували після важких поранень. А незабаром випробування обрушилися на його дружину. Уже три місяці вона в лікарні, щодня — страждання. І витрати...Підтримайте, будь ласка, їх!І донатом і молитвою», — написав на своїй сторінці в FB архієпископ Іона (Черепанов).***«Друзі! Наважитись розповісти свою історію та просити допомоги мені було дуже важко, але я більше не бачу іншого шляху. Моє імʼя Анна, мені 26 років, і 2 місяці тому мені видалили 75% тонкого кишківника та 40% товстого. Причиною цього стала гостра кишкова спайкова непрохідність, в результаті якої органи просто сплутались між собою в один суцільний клубок і почали відмирати. Усього за цей період було проведено 3 операції, в ході яких було прийнято рішення вивести стоми (це фрагментовані частини товстого та тонкого кишківника), тож уже 2 місяці я живу з органами назовні. Здавалось би, операції пройшли й тепер усе позаду, але організм вирішив, що з мене ще не досить, і в мене починає розвиватися сепсис (з яким я борюся і по сьогоднішній день, дякувати Богу не такої агресивної форми як спочатку, але тим не менш), від якого я в прямому сенсі цього слова чуть не відʼїхала на той світ. Зниження імунітету, критична втрата ваги тіла(на даний момент моя вага 43 кг), на додаток супутні захворювання на фоні зниженого імунітету у вигляді ревматичного артриту і т.д. Через неможливість повноцінного функціонування кишківника я знаходжуся на щоденному перентеральному харчуванні, ціна якого складає приблизно 40$ (1657 грн) на добу.Мої рідні витратили вже більше 500 тис грн.Кожен день у лікарні обходиться мені в декілька тисяч гривень, іноді навіть більше в залежності від стану. Ми витратили вже все що було можливо і неможливо. 8 листопада буде рівно 3 місяці, як я знаходжусь у лікарні».***Допомогти можна на картку Монобанкуhttps://send.monobank.ua/jar/7sUGhfeAQ84323347365056677 Клименко Анна Анатоліївна.

Ледь не забули. Є важливий інформпривід. Вести Діалог — це не тільки розповідати про себе. Але й чути іншого. Вважаємо одним із найвдаліших діалогів на нашому проекті це інтерв’ю, присвячене християнській Європі. Не секрет, що православні до «гейропи» ставляться зверхньо, подекуди щиро вважають себе останнім оплотом благочестя. І лише коли зустрічаєшся з європейським християнством віч-на-віч, відчуваєш болісний кровоточивий розрив і водночас радість від того, скільки учнів Христових попри всі розбіжності у віровченні так само віддано ідуть за Ним. Сьогодні Православна Церква відзначає пам’ять святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського (бл. 400 р.). Він подвизався в часи нерозділеної Церкви і нині його молитовний покров допомагає долати розділення й упередження. ***«Чим відомий Мартін, якщо в двох словах? Один із найяскравіших моментів його життя — це коли ще молодою людиною, вихованою в християнській родині, він просив Бога відкрити йому його шлях. Батьки Мартіна були потомственими військовими, мріяли, щоб їхній син одружився, зробив військову кар’єру — чого всі батьки, в принципі, бажають. Але він прагнув чогось іншого. І через це стався у нього з батьками конфлікт, та й внутрішній конфлікт він переживав також.Мартін весь час молився, щоб Господь відкрив йому шлях. Але Бог не відкривав.Якось у листопаді повертався він на чолі свого військового загону до міста Ам’єн. Ішов сніг, було холодно. Перед міськими воротами лежав жебрак, який уже замерзав. Ясна річ, ніхто навіть не думав звертати на нього увагу. І тут щось таке Мартіна зупинило, він зійшов з коня, відкрив свій довгий, дуже теплий, римський армійський офіцерський плащ на хутрі, розрізав його навпіл і віддав половину цьому бездомному.Солдати промовчали, подумали, мабуть, що в їхнього командира через релігію зовсім розум відібрало. Тієї ж ночі Мартін бачить сон, як сидить Христос у його плащі, навколо апостоли — Петро, Павло та інші святі. І Христос каже: «Дивіться, якого плаща Мені подарував Мій друг Мартін».Усе для Мартіна стало зрозуміло. Наступного дня він залишає службу і йде своїм шляхом.У чому сенс цієї історії? Вияви милість, і Господь відкриє тобі шлях. Тобто шлях до волі Божої лежить через милість, смиренність і любов до ближнього.Щойно людина видирається зі свого егоїзму, як одразу починає бачити і розуміти, чого від неї хоче Бог. Якщо, звичайно, залишається чесною перед собою і готова волю Божу прийняти».***Читайте обов’язково цей текст. А ми спробуємо й надалі розповідати про те, що об’єднує довкола найголовнішого в житті.

Черкаси. Давайте спробуємо висловитися по суті, але коректно і в юридичному полі. Ми бачили за ці два з половиною роки повномасштабної війни досить «добровільних переходів» храмів і навіть кафедральних соборів. Виглядали вони всі досить неприглядно. І завжди УПЦ «було само винувате». Бо не хотіла віддавати те, що на папері вже їй не належало. Але є одне але. І воно називається законність. За законом, якщо є спірні питання щодо права власності нерухомим майном (а парафії УПЦ в судах зазвичай оскаржують рішення про позбавлення їх права власності), тим майном ніхто не користується до рішення суду. І тим більше не виганяє з нього господарів, адже суд може ухвалити рішення не на користь нових власників.Проте у випадку українських кейсів ніхто навіть не дочікується судів, бо силові методи виявилися значно дієвішими. Можна скільки завгодно вважати себе «воїном світла» і стояти «на стороні добра». Але поки що це просто красиві слова для прикриття того, що називається свавілля, безлад, грабунок і агресія. ***Емоції від сьогоднішній відео в Черкасах — печаль на межі відчаю. Печаль, що все так, і відчай, що ніяк ми не можемо одне до одного достукатися. Черкаським вірянам — слова молитовної підтримки. Неможливо уявити, як усе це можна витримати😔

Чудо від ікони Божої Матері «Одигітрія», розказане сьогодні на престольному святі храму в Її честь.«Це сталося 26 січня 2023 року. Наш парафіянин працював у своєму офісі, невеличкому підсобному приміщенні-вагончику в районі промзони Видубичів. Поспілкувався з підлеглими, зробив необхідні розпорядження і дзвінки. Вагончик спорожнів, він відкинувся на спинку стільця і подумав: ось так і минає в метушні людське життя...Погляд його впав на ікону Одигітрії, що висить на стіні. Він підвівся з-за столу, підійшов до образу, перехрестився і нахилився, щоб прикластися. І в цю саму мить за кілька десятків метрів вибухає гіперзвукова ракета "Кинджал"! Приміщення вмить перетворилося на решето. Осколки пройшли просто в тому місці, де була його голова. І, якби він не схилився до образу Путівниці, голову б знесло...Ще декілька осколків пролетіло між його ніг, не залишивши навіть подряпин. І, головне, у спинці щойно залишеного ним крісла зяяла величезна діра...Цю історію я почув сьогодні на престольному святі храму Одигітрії, який збудували залізничники. Врятований Богородицею чоловік є одним з ініціаторів будівництва цього храму, освяченого два роки тому».Фб-сторінка архієпископа Обухівського Іони (Черепанова)***Пресвята Богородице, помагай нам!