Стартував конкурс для талановитих кухарів-початківців HoReCa Masters Cup! Масштабний захід для професіоналів галузі гостинності HoReCa Masters оголосив про початок прийому заявок на конкурс. Темою змагань стане тренд «Індустріалізований доопрацьований продукт».✅ Переможець отримає винагороду — 40 000 гривень, можливість пройти стажування в крутому закладі, а також корисні подарунки від HoReCa Masters і партнерів заходу! Як взяти участь?👉 Заповнити форму-заявку до 6 квітня. Обов'язково додати до заявки опис власної страви, назву, рецепт приготування та кілька фото. 11 квітня буде відібрано авторів чотирьох найкращих заявок. Вони візьмуть участь у фінальному випробуванні на заході Ukraine HoReCa Masters, який відбудеться 23 квітня у Кулінарному центрі МХП. Конкурсанти готуватимуть авторську страву із запропонованих інгредієнтів, згідно з трендом. 👨🍳 Переможця визначатиме журі професійних шеф-кухарів, а також буде присуджено приз глядацьких симпатій. 🏆Horeca Masters Cup — майстерність не має рамок! Історія успіху починається з нами!Це рекламна інтеграція #галушка_рекламує
Вихідні відпрацювала на фестивалі Сільпо в Києві. Задоволена страшенно, стомилася страшенно. Було доволі багато різних людей, близьких, знайомих і геть нових, які просто ходять в супермаркет. Тому було дуже цікаво спостерігати за реакціями, слухати відгуки та думки. Свої завжди похвалять, тож цікаво послухати тих, хто про тебе і твої продукти не знає абсолютно нічого.— «Не такі як всі», «як ви це вигадуєте?», «вперше чую, що таке взагалі можливо» та багато інших схожого спрямування коментарів на вміст стійки. Дійсно, робити продукти рідкісні або унікальні для України і цікаво, і складно одночасно. Конкуренції звісно майже немає. Проте і ринок маєш сама для себе якось формувати, багато пояснювати, шукати асоціативні зв’язки, створювати підказки та гайди з застосування.— «Це як парфуми для страви» — мабуть, один з найкрасивіших відгуків одного з відвідувачів цього фестивалю про оцти Brave Bee. Цікаво було спостерігати за реакціями на смаки та нюанси трьох видів оцтів. З дегустацією і без у мене в продажах популярність оцтів помітно відрізняється. На фестивалі першим закінчилась бузина. Навіть попри те, що виявилось у багатьох є стереотип про неприємний запах бузини. Я розумію про що мова, розрізняти червону та чорну бузину буває непросто, а вони як раз дають геть різні аромати.— «Каперси» з бузини і паста з солених лимонів успішно пройшли тест. Вибачте всі, хто хотів купити на місці ці продукти і не зміг. Так що працюю далі, аби і ці продукти потрапили на полиці магазинів. Дитина одного з резидентів оцінила лимони, так що два дні бігала з ложкою раз по раз і намалювала кастомний рекламний постер 😊— Вихід оцтів Brave Bee на полиці насправді дещо кумедний і буде відбуватися у два етапи. Перший ми пройшли, всі документи та процедури завершені, тест на фестивалі точно можна вважати успішним, бо солдаут відбувся ще до його завершення. А другий полягає в тому, що прямо у ці хвилини морем до мене продовжує прямувати контейнер із моєю тарою. Поточні запаси — буквально на тиждень 🙃 Так що справжній вихід оцтів на полиці почнеться орієнтовно на початку травня. Отака от монтажна склейка. — Те, на що я не розраховувала — супер інформативне, корисне та кайфове спілкування з резидентами Лавки. У нас буквально постійно відбувалось «скинь контакт», «а як ви оце робите», «у нас був такий кейс». Реальний досвід бізнесів різних розмірів, що вже присутні на полицях. У когось бізнес — це один маленький цех. А в інших — отримання ліцензії FDA, запит пропозицій з Оману та Ізраїлю на $100K. Дуууже багато інформації. Треба порефлексувати та використати з розумом. Ходила б на такі зустрічі регулярно із великою вдячністю та цікавістю.— Отримала стільки задоволення від спілкування з людьми, які підписані на Галушку або Brave Bee. Дякую, всім, хто дійшов. Була дівчина, яка підбігла і радісно випалила: «Я до вас з Кривого Рогу приїхала!» Тепер розмірковую чи можу набити собі одну зірочку Мішлен, як варта поїздки з іншого міста 😁Хотілось якось підсумувати цей досвід і початок великого етапу. Не хвилюйтесь, Галушка скоро повернеться у звичний формат. Проте мій бізнес — це велика частина мого життя, тож і про нього тут час від часу теж буде.
Розкажу вам трохи про свої новини. Бо спершу довго-довго готуєш, плануєш, продумуєш і мрієш. А потім зі сторони здається — бац! і вже все готове наче пальцями клацнув. Тож, що у мене відбулось:Цими вихідними у моїй марці дивовижних українських продуктів Brave Bee 🐝 вийшло 2 нові продукти. Пряні солені лимони у вигляді пасти, а також те, про що мене вже дійсно давно просили — «каперси» з бузини у роздрібному форматі.🍋Лимони ці виплекані з серця моєї власної кухні. Я дуже люблю їх додавати у різноманітні заправки до паст, салатів, маринувати курку і інше м’ясо (солені лимони + соєвий соус + олія + свіжа зелень). Формат пасти народився на початку повномасштабного вторгнення, коли я працювала на волонтерській кухні. Тоді у нас на складі кухні зависли лимони та й тихенько конали там. А я вирішила дати їм другий шанс і швиденько переробила на пряні солені лимони, оскільки це був мій перевірений go-to варіант. Потім на кухні був помічений термомікс, який в поєднанні з тодішньою задачею видавати порції їжі сотнями на день, вирішив задачу зручності користування продуктом. Відтоді я й для себе продовжувала готувати лимони тільки в такому форматі. Бо це дійсно зручно і швидко. Тож ось нарешті і вони доступні для широкого загалу і ваших замовлень.🌿«Каперси» з бузини вже давно просились у маленький об’єм, бо дуже люблять їх возити і на подарунки, і на вечері. Та й мабуть, несправедливо вже тримати їх виключно як шефський інгредієнт. Прийшов їх час вийти в люди.Що у мене відбувається далі:🧺 Цими вихідними, 22 і 23 березня з 13:00 до 20:00 у Києві в ТРЦ Respublika Park буде проходити фестиваль True&Local #13. ГаївкиІ саме з цієї події розпочинається вихід продуктів Brave Bee на полиці Лавки Традицій Сільпо✨ Почнемо з оцтів, проте на фестивалі на дегустації вже будуть стояти і лимони, і «каперси» з бузини. Тож заходьте, організатори сформували цікаву і насичену програму. Буду сама стояти за стійкою, приходьте знайомитись і пробувати смачне.Локація: ТРЦ Respublika Park, Київ, Кільцева дорога, 1, 22-23 березня з 13:00 до 20:00📕 А ще я вже майже віддала чергову книгу-записник про сезонні українські продукти, «Літо», які виходять у чудовому видавництві Їжак проєкту Їжакультура. До речі, «Весна» та «Осінь» вже видані, тож якщо ви ще не маєте власного екземпляра - мерщій замовляйте. Бо у весняному актуальному записнику дуже багато цікавих і корисних ідей для сезонних продуктів.Виглядає зразу багато і концентровано, проте за цим стоять місяці роботи. Особливо, якщо зважати на те, що я досі продовжую відчайдушний шлях соло-підприємництва в поєднанні з ще одною роботою 😅
🫂Тижні жіночої дружби — благодійні коктейлі від українських барледі на підтримку захисниць.🍸Тижні жіночої дружби — це історія про кругову підтримку від жінок до жінок, яку вигадали в команді грецького бістро «Чайка». Для здійснення ідеї «Чайка» та інші заклади Mimosa Group обʼєднали зусилля з барледі Анастасією Яременко (Suit 13, Київ) та Ксенією Кравченко («Полуночники», Вінниця). Ксенія та Анастасія створили два спеціальних коктейля, що натхненні фільмами про жіночу дружбу. Весь прибуток від їх продажу буде передано громадській організації «Землячки», яка підтримує жінок в Силах оборони України. Коктейлі «Drifty» та «8» подаватимуть в з 17 лютого до 8 березня «Зустрічі» та «Чайці», з 19 лютого у Fish&Pussycat та вінницьких «Полуночниках». Mimosa Brooklyn Pizza приєднається до акції з 1 березня, так як має власну благодійну акцію на підтримку проєкту Gidna від фонду Future for Ukraine.#майо_події 🗞️Більше новин та інформації про гастрономічний світ шукайте на телеграм-каналі «Майонез»
🐷Все не те, чим здається і як так сталось.Вчора ввечері друг прийшов питати то де ж насправді знаходиться «Бостонський задок» або Boston butt. Відповідь, здавалося б, має бути очевидною. Логічно було б, якби цей відруб відповідав кострецю або десь ближче до стегна. Проте виявилось, що Boston butt це фактично лопатка.Як так сталося? Свинячий окраєць, попри свою назву, не походить з будь-якого місця поблизу сідниць чи задньої частини свині. Насправді зовсім навпаки. Бостонський окраєць - це відрізок м'яса з лопатки свині. Назва стає зрозумілою, якщо врахувати, що англійською слово butt окрім задка, також може означати товстіший кінець чогось (наприклад, приклад рушниці) або тупий кінець чогось, оскільки свинячий окраєць — це товстіший кінець плечового відрізу. А ще це слово означає також «барильце». А у Новій Англії м’ясники використовували спеціальні бочки, для зберігання відрубів свинини. Техніка розрізання цієї частини свинини також, мабуть, виникла в Новій Англії та Бостоні, що дало нарізку назву Boston butt.Задумалась про те, чи є у нас такі поняття, які означають щось геть протилежне.
Як продати щось незрозуміле?Проблематичність виводу нових продуктів - у відсутності практики їх приготування та споживання. Якщо вам вже вдалось переступити споживчий бар’єр «що це таке?» й ваш продукт з полиці перейшов у продуктовий кошик, то на цьому пригоди не закінчились.Днями побачила і купила в магазині амарант. Думаю окей, цікаво, амарант корисна штука, це я знаю. А що з ним робити і як готувати - я не знаю. Виробник (український) на пакуванні бадьоро зазначає, що ця культура «визнана продовольчою комісією ООН культурою ХХІ-го століття». Непогано. І також виробник дає стислу інструкцію як же амарант готувати. Добре, думаю я, давай не гуглити та зробимо як нам каже виробник. Й отримала сьогодні на сніданок щось типу густого клейстеру. Хоча по текстурі крупи в ній вгадується щось, що підозріло нагадує кіноа. Іду гуглити як кажуть готувати амарант англомовні джерела - а там все не зовсім так 👹Красиве не супер маленьке пакування, на якому можна було приділити достатньо місця більш розлогому та працюючому опису приготування. Замість цього купа порожнього місця і вочевидь одноразова покупка для більшості. Я продовжу експеримент та приготую парою інших способів з англомовних джерел. Але з боку виробника це фіаско, на мій погляд. Не подумати про шлях покупця, про його досвід. Поки варилась перша «клейстерна» опція, я дивилась на неї та думала, що це, мабуть, хороший інструмент для згущування супів. Але про це нічого нема на пакуванні.Всі ці роздуми просто вдало накладаються на мою власну постійну рефлексію виробника незрозумілих широкому загалу продуктів. З тою бузиною я намахалась за роки порядно. Знадобилось багато часу для того, щоб свої знання та розуміння змогти трансформувати в якісь прості та зрозумілі інструменти для споживачів, які б пояснювали що це таке і як його застосовувати. Бо якщо ти цей шлях освоєння не спростиш, то в більшості випадків отримуєш одноразову покупку. А це геть не те, на чому можна збудувати бізнес. Робити це відверто складно, коли ти власник мікробізнесу. Але не прокладеш цей шлях - не побудуєш. У вас були такі продукти, які ви наважувались взяти як експеримент і він провалювався? Чи продовжували спроби його опанувати, чи сумно викидали і закривали цю сторінку?
Про рамен Перший рамен в житті спробувала у "Рамен vs маркетинг" в Києві. Так от офіційно заявляю - той рамен sucks.Hakata Ramen Shibaraku в Chuo City - 10 🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜 із 10.Англійською не розмовляє в місті приблизно ніхто. Заходиш, говориш "конічіва", дуплишся перед автоматом для замовлень, бо все японською. Потім тицяєш уже на той рамен, тицяєш на гьодза, отримуєш квиточки і передаєш їх на кухню. Сідаєш за вузьку стійку та п'єш холодний чай. Хочеш жерти.А потім тобі приносять його. Гарчий, поживний. З яєчком маринованим, з водоростями, з норі, зі свининкою, з цибулькою, на такому непрозорому, густому умамному бульоні. Бульон варять на свинячих кістках, вони віддають желатин і роблять жижку молочною чи то creamy. Лапша в рамені Хаката аль денте і трошки тонша ніж зазвичай. Це в принципі єдина тонка різниця з раменом Тонкоцу (каламбур детектед). Кажуть, що в Хаката лапша тонша, готувати її швидше, тому портові робочі швидше їли рамен, менше тринділи і хутко поверталися до роботи. Може і брешуть, бо я їла довго і таки не подужала усю миску. Залишилося спробувати- сіо-рамен- місо-рамен- сою-раменАле життя довге, як та лапша. Встигну.
Прочитала у збірці The Best American Food Writing 2021 есе улюбленої Хелен Роснер, присвячене роздумам про те, як змінилась кухня Нового Орлеану після урагану Катріна 2005 року.В цьому регіоні кухня була настільки усталеною, що меню в ресторанах могло не змінюватись понад 100 років. Немов законсервована у бурштині традиція, раптом зазнала змін через смерті / переміщення / виїзд місцевих її носіїв та приплив нових жителів, у яких своє бачення кухні, традиції, смаки.І на фоні цього мої тривалі вже розмірковування про те, який же плавильний котел наша власна кухня. Роками, десятиріччями, віками ми рухаємось, змішуємось, стикаємось, постійно маємо адаптуватись та викручуватись. Прямо зараз на фоні війни знову відбувається тектонічний зсув: жителі регіонів активно переміщуються, адаптуються до нових умов, продуктів, страв. Ті українці, які виїжджали за кордон і повертаються / повернуться, принесуть із собою досвід споживання та життя в іншій кулінарній традиції. І він буде поступово інтегрований у нашу власну традицію. Але умови інтеграції цього досвіду на цей раз вочевидь будуть інакші. Ніж на початку нашої незалежності, приміром. Ми власне тільки декілька років як усвідомлено почали задаватись питанням що собою являє ця наша кулінарна традиція. Думаю немає, не може бути лиш одна відповідь. Це дискусія, гул голосів.Напевне тут, як і з будь-якими змінами у житті людини, може бути декілька опцій реагування на них: ⁃ Бажання все зафіксувати, закріпити «як було», активно відмовляючись сприймати вимушені зміни. Проте така ілюзія контролю вимагає занадто високих витрат енергії на оборону та захист. ⁃ Пірнати у все нове, «що було, то загуло». Можливий, але теж складний варіант, бо як мінімум продукти відрізняються, хоч ми і живемо в еру глобалізації. ⁃ Синтез. Для якого насправді, не настільки вже й критично важлива усвідомлена рефлексія. Еволюція бере найбільш живучі, оптимальні варіанти і далі допилює їх. Так і тут, думаю, може бути багато варіантів типу «о, так зручніше» або «це поєднання моїй родині смакує більше». Цікаво слухати як про це розмірковують різні покоління. У всіх є претензії до спроб і бачення інших. Нам загалом складно всім догодити і порозумітися )Ми не мали розкоші стабільності та нудьги. Коли можна було просто жити. Постійно щось зазіхало, нависало, загрожувало, притискало, обмежувало і забороняло. В різні часи - різне. Нам незнайомий стан бізнесів, яким по 100+ років, закладів, які працюють у три покоління, трьох сховищ бібліотек, забитих працями про нашу традицію, кухню, продукти, звички. І все це впливає.
🍉Кімчі кавун🍉Думаю те, що сезонність цього року робить що хоче, помітно всім. Це безпосередньо вплинуло на те, що мій липень минув геть не так, як я собі думала, а в режимі нескінченого подиву й намаганні встигнути все. Все вдалось, але тепер я просто хочу лежати й мовчати ще принаймні тиждень.Але я відволіклась. Сезонність вийшла з-під контролю, тож смачні кавуни присутні в нашому житті вже ось як пару тижнів. Деякі друзі принципово чекають серпня, щоб купити перший. Бо якось важко це прийняти.А у мене ще з зими лежить в запасі ідея для безвідходного поводження із цією чудовою ягодою - ✨кімчі з кавунової шкірки✨Ідей і варіацій дуже багато, від швидкого рецепта, результатом якого можна ласувати вже за годину, до «класичних» версій, там де кавун має постояти в холодильнику та покваситись тривалий час.Отже, ідея більш класична - ось тут. А тут швидкий веганський варіант, який насправді викладаю, бо непогано показані процеси підготовки.З кавунів можна робити стільки всього, якщо вам нудно просто ним ласувати. Від коктейлів та холодних супів до майже забутого спеціалітету українського півдня - бекмесу.Розкажіть чи вже встигли з’їсти скибку або зробити щось цікаве чи чекаєте серпня 🍉
