Бомбардувальник Lancaster відрізнявся від Stirling та Halifax розміщенням усього бомбового навантаження всередині фюзеляжу та відмовою від малих бомбових відсіків у центроплані. Масивний, суцільний бомбовий відсік постійного перерізу слугував основою конструкції та забезпечував здатність Lancaster нести важчі бомби порівняно з будь-яким іншим літаком воєнного часу. Навколо цього відсіку літак компонували за схемою, подібною до DC-3 або інших розробок Northrop: центроплан становив єдине ціле з центральною секцією фюзеляжу та ніс консолі крила.Консолі крила кріпили до центроплана болтами, штифтами та скобами, тому команді Чедвіка вдалося без значних труднощів спершу збільшити розмах прототипу Manchester, а згодом встановити нові консолі Lancaster. Форму крила в плані завершували прості вигнуті закінцівки. Завдяки базі у вигляді значно коротшого крила оригінального Manchester, а також відсутності крилових бомбових відсіків, крило Lancaster вийшло незвично струнким і тонким для британських літаків того періоду. Саме цей технічний аспект, ймовірно, зумовив його високі льотно-технічні характеристики.Подібно до крила, фюзеляж складався з великих незалежних секцій, з’єднаних болтовими стиками, що суттєво спрощувало ремонтно-відновлювальні роботи. Пошкоджені компоненти швидко демонтували та замінювали силами персоналу з базовою кваліфікацією. Порівняльна легкість маніпуляцій з основними агрегатами надавала значні переваги у виробництві: Avro максимально використовувала це, забезпечуючи монтаж більшості обладнання до подачі вузлів на лінію остаточного складання.Одного з нащадків Lancaster охарактеризували як «20 000 заклепок, що летять у щільному строю». Ця дещо іронічна фраза влучно описує конструкцію літака. Замість складного механічного оброблення, більшу частину планера Lancaster збирали з базових компонентів за допомогою клепання.Головним винятком із цієї технологічної філософії стали кілька високоміцних алюмінієвих пресованих профілів, зокрема пояси переднього і заднього лонжеронів крила та високонавантажені лонжерони у верхній частині бомбового відсіку. Лонжерони складали з цих профілів, з'єднаних клепкою зі стінкою з листового плакованого алюмінію (Alclad). Силовою основою фюзеляжу, жорстко з'єднаною болтами з лонжеронами крила, слугувала підлога з подвійною обшивкою та посиленим набором, яка сприймала навантаження фюзеляжу та масу бомб.Простоту конструкції поєднували з трудомістким виробництвом. Чисельність персоналу виробничої групи Avro (без урахування Metropolitan-Vickers, хоча літаки останньої збирали в цехах Avro) зросла з 10 000 у середині 1939 року до 23 500 у 1941 році, досягнувши піку в понад 40 000 осіб у 1943–1945 роках.British Armed Forces
Британські військові відпрацьовують бойові дії під час навчань на Фолклендських островах.Піхотна рота В, 1-го батальйону Королівського Ірландського Полку провела підсумкові ротаційні піхотні навчання (Final Roulement Infantry Company, RIC), якими було завершено її розгортання на Фолклендських островах. Сценарій навчань був спрямований на те, щоб вивести військовослужбовців за межі стандартних умов підготовки, використовуючи одне з найсуворіших середовищ, у яких Британська Армія регулярно здійснює бойову підготовку.Фолклендські острови створюють виклики ще до висадки на місцевість. Перекидання особового складу, техніки, боєприпасів і матеріально-технічного забезпечення на тисячі кілометрів вимагає надзвичайно ретельного оперативного планування та координації.Пересування по місцевості є повільним і фізично виснажливим, особливо при несенні значних навантажень. Незначні помилки в орієнтуванні можуть призводити до серйозних відхилень від маршруту, а неправильна оцінка рельєфу швидко викликає перевтому або травми. Хоча для багатьох військовослужбовців роти це середовище було новим, вони відзначили, що попередня підготовка у Великій Британії, зокрема в Бреконі, стала критично важливою — особливо у питаннях темпу руху, особистого забезпечення та експлуатації спорядження для холодного клімату.У межах ширшої серії підготовки рота також здійснила швидке повітряне десантування з використанням літаків A400M, що експлуатуються 1312-м авіаційним підрозділом на Фолклендах, у рамках навчань Cape Bayonet. Цей елемент перевіряв інтеграцію піхотного маневру з повітряною мобільністю в умовах віддаленого театру дій.Додаткового реалізму надала робота на крайньому рубежі британського ланцюга матеріально-технічного забезпечення. Поповнення запасів не може здійснюватися оперативно, а строки медичної евакуації значно довші, ніж у Великій Британії, що підкреслює важливість самодостатності, посиленої домедичної допомоги та детального планування дій у надзвичайних ситуаціях.British Armed Forces
Велика Британія відхилила заклики створити другу національну систему ядерного озброєння.Уряд Великої Британії відкинув пропозиції вивчити можливість створення другої суверенної системи доставки ядерної зброї, заявивши, що чинний підводний компонент залишається найбільш переконливим і пропорційним варіантом в умовах зростання ядерних ризиків.У своєму звіті Комітет з питань оборони зазначив, що «очевидно, що ядерна загроза за останній час зросла», і підкреслив: хоча Велика Британія вже передала свій ядерний стримувальний потенціал під оборону НАТО, комітет не отримав достатніх доказів на користь інвестування в альтернативний спосіб доставки. Водночас депутати заявили, що хочуть зрозуміти, чому цей варіант було відкинуто, і рекомендували уряду «детально викласти свої аргументи» у відповіді.У своїй реакції уряд послався на Стратегічний огляд оборони (Strategic Defence Review, SDR), у якому зазначено, що Велика Британія діє в «більш невизначеному, конкурентному та погіршеному міжнародному безпековому середовищі», де зростання ядерних ризиків істотно впливає на оборонне планування.Міністри підтвердили, що країна й надалі покладатиметься на «мінімальний, надійний і незалежний ядерний стримувальний потенціал Великої Британії», призначений для оборони НАТО та реалізований через системи підводного базування. У відповіді наголошується, що «підводна система залишається найбільш ефективним і пропорційним засобом досягнення цілей ядерного стримування Великої Британії», з огляду на її живучість, гарантованість застосування та оперативну незалежність.Відхиляючи необхідність другої суверенної системи доставки, уряд водночас заявив про розширення внеску країни в ядерну позицію НАТО іншими шляхами. Зокрема, він нагадав про рішення закупити літаки F-35A, охарактеризувавши його як крок до «поглиблення внеску Великої Британії в механізми ядерного розподілу відповідальності в НАТО». При цьому підкреслюється, що закупівля F-35A «доповнюватиме, а не замінюватиме» оперативно незалежний підводний ядерний стримувальний компонент Великої Британії.Міністри також підтвердили продовження інвестицій у суверенну програму ядерних боєголовок упродовж цього парламентського скликання. Це включає підтримання чинного арсеналу, розробку боєголовки-замінника Astraea та модернізацію відповідної інфраструктури при збереженні зобов’язань Великої Британії як визнаної ядерної держави.Крім того, уряд повідомив, що прийняв усі 62 рекомендації Стратегічного огляду оборони, зокрема рекомендацію вже в межах поточного парламенту розпочати визначення вимог до ядерного стримувального потенціалу Великої Британії після програми Dreadnought.British Armed Forces
Велика Британія вивчає можливість інтеграції ракети Aster 30 та пускової установки Mk41.Міністерство Оборони уклало контракт вартістю 2 млн фунтів стерлінгів з компанією MBDA UK на проведення дослідження щодо доцільності інтеграції універсальної вертикальної пускової установки Mk41 (Mk41 VLS) з зенітною керованою ракетою Aster 30.Згідно з повідомленням про прозорість закупівель, опублікованим 30 січня, контракт передбачає річне інтеграційне дослідження, спрямоване на оцінку технічної можливості застосування ракет сімейства Aster з ПУ Mk41, яка широко використовується у флотах країн НАТО. Роботи заплановано на період з лютого 2026 року по березень 2027 року. Дослідження охоплюватиме питання сумісності ракет Aster із системою Mk41 з метою інформування майбутнього розвитку спроможностей та підвищення оперативної гнучкості надводних сил Королівського Флоту.Міністерство Оборони зазначило, що результати дослідження мають підтримати довгострокові рішення щодо уніфікації пускових установок, потенційно зменшивши потребу в утриманні різних типів вертикальних пускових систем для окремих класів ракет. MBDA UK була обрана шляхом прямого контрактування з технічних підстав. Як розробник та виробник ракети Aster, MBDA володіє необхідними конструкторськими повноваженнями (design authority) та повним обсягом технічної документації, потрібними для оцінки інтеграції. Компанія також має контрактний доступ до технічних даних Mk41, що належать Lockheed Martin, виробнику пускової установки.Контракт на суму 1,67 млн фунтів стерлінгів без ПДВ класифікується як військово-наукові та технологічні послуги та не означає рішення про закупівлю або встановлення Mk41 на кораблях Королівського Флоту.Натомість дослідження має на меті перевірити життєздатність рішення та виявити потенційні ризики, витрати й обмеження, пов’язані з інтеграцією, включно з регуляторними, технічними та програмними залежностями. Mk41 Vertical Launching System перебуває на озброєнні багатьох флотів НАТО та підтримує широкий спектр ракет — ППО/ПРО, ударні та протичовнові. Ракета Aster 30, яка нині застосовується на есмінцях Type 45 у складі системи ППО Sea Viper, запускається з вертикальної пускової установки Sylver.Міністерство Оборони підкреслило, що напрацювання дослідження використовуватимуться для формування стратегічних рішень, а не для прив’язки до конкретної конфігурації. Будь-які подальші кроки залишатимуться залежними від фінансової спроможності, оперативної потреби та Плану оборонних інвестицій. Конкретні платформи або терміни можливих наступних етапів наразі не визначені.British Armed Forces
Protector RG Mk1 досі не досяг початкової оперативної готовності (IOC), попри розгортання на операціях.Міністерство Оборони підтвердило, що Protector RG Mk1 ще не досяг початкової оперативної готовності (Initial Operating Capability, IOC), попри попередні очікування, що це станеться у 2025 році.У березні 2025 року Міністерство Оборони повідомляло, що програма Protector «очікує оголосити про досягнення IOC протягом цього року», водночас підкреслюючи, що терміни досягнення повної оперативної готовності (Full Operating Capability, FOC) ще не визначені. Остання заява підтверджує, що етапи IOC не були досягнуті у 2025 році, попри фактичний початок експлуатації комплексу в операційній діяльності.Protector RG Mk1 призначений для заміни MQ-9A Reaper у ролі озброєної системи розвідки, спостереження, цілевказання та рекогносцировки (ISTAR). Платформа базується на General Atomics MQ-9B SkyGuardian і має стати першою сертифікованою дистанційно пілотованою авіаційною системою Великої Британії, здатною виконувати регулярні польоти в контрольованому повітряному просторі.Апарат розроблений для середньовисотних польотів великої тривалості (MALE), з автономністю понад 40 годин і максимальною робочою висотою до 50 000 футів. Він оснащений турбогвинтовим двигуном Honeywell TPE 331-10T та експлуатується екіпажем у складі пілота, оператора корисного навантаження і координатора розвідувальної місії.Protector обладнаний багатоспектральною прицільною системою, а також сенсорами, включно з радаром із синтезованою апертурою (SAR) та режимом виявлення рухомих наземних цілей (GMTI). Це забезпечує отримання відео в реальному часі, інфрачервоних зображень і тривалого широкозонного спостереження.Базуючись на авіабазі RAF Waddington, система розрахована на переважне управління з території Великої Британії, з можливістю розгортання на інших глобальних майданчиках. Окрім бойових завдань, платформа розглядається як інструмент для ширшого спектра місій, включно з морським патрулюванням, підтримкою пошуково-рятувальних операцій та військовою допомогою цивільним органам влади (MACA).British Armed Forces
Велика Британія запускає новий проєкт перехоплювача Goshawk.Міністерство Оборони Великої Британії оголосило про старт нового конкурсного відбору на розробку маловартісного перехоплювача, призначеного для протидії безпілотним літальним апаратам, баражуючим боєприпасам та ракетам на малих дистанціях.Вимога, що отримала позначення Project GOSHAWK, була оприлюднена в тендерному повідомленні 26 січня та передбачає участь промисловості у конкурентній процедурі закупівель, яка охоплює етапи розробки та випробувань із бойовими пусками. Згідно з документацією, Міністерство Оборони шукає систему, «оптимізовану для ураження БПЛА, баражуючих боєприпасів і ракет на малих дальностях та низьких висотах», при цьому ключовою вимогою є «економічно ефективна спроможність перехоплення багатьох типів загроз».У відомстві наголошують, що перехоплювач має забезпечувати сприятливе співвідношення вартості перехоплення (cost-exchange ratio) та бути здатним надійно уражати різнорідні цілі, які рухаються з різними швидкостями, на різних висотах і траєкторіях польоту.Початковий етап Project GOSHAWK передбачає укладання одного або двох контрактів з державним фінансуванням на проведення розробки. Очікується, що кожен із них триватиме близько 12 місяців. У цей період учасники мають довести зрілість запропонованих рішень і провести випробування. Міністерство Оборони зазначає, що за умови успішних тестів вони «наразі мають намір укласти один або кілька наступних контрактів» на серійне виробництво маловартісних перехоплювачів у майбутньому.Орієнтовна потреба на етапі виробництва оцінюється на рівні приблизно від 3 000 до 7 000 одиниць на рік, водночас відомство застерігає, що «залишає за собою право не укладати жодних подальших контрактів».Компанії, які бажають взяти участь у конкурсі, повинні з самого початку програми мати можливість працювати з інформацією з грифом SECRET. Вони також зобов’язані надати детальні відомості щодо тактико-технічних характеристик, систем наведення, можливостей головок самонаведення, вартості серійного виробництва, строків реалізації, планів випробувань і вимог до інтеграції у наявні системи ППО. У тендері окремо підкреслюється важливість масштабованості виробництва, з вимогою продемонструвати «перспективну здатність до нарощування випуску» у разі укладання подальших контрактів.Щодо експортного контролю, Міністерство Оборони зазначає, що «в ідеалі експортні обмеження мають бути відсутні», хоча «європейські режими експортного контролю допускаються за необхідності». Хоча це не є обов’язковою вимогою, у повідомленні також наголошується, що «значна частка витрат у межах цього та можливих майбутніх контрактів має здійснюватися у Великій Британії», включно з розробкою та виробництвом ракетного озброєння.Конкурс завершується 9 лютого 2026 року, після чого відібрані учасники будуть запрошені до подання повних тендерних пропозицій.British Armed Forces
🇬🇧🇺🇦Уряд Сполученого Королівства офіційно підтвердив проведення робіт зі створення балістичної ракети Nightfall для потреб України. У Лондоні зазначили, що нова ракета має забезпечити Сили оборони України можливістю завдавати високоточних ударів у відповідь на постійні атаки з боку Росії.Ключовою перевагою Nightfall стане її повна незалежність у розробці, що дозволить уникнути будь-яких експортних обмежень, а також обмежень щодо застосування та подальшої підтримки ракети.Проєктно Nightfall матиме дальність ураження близько 500 кілометрів і бойову частину масою 200 кілограмів. Заявлена точність — відхилення від цілі на рівні приблизно 5 метрів.Окрім високих технічних характеристик, ракета позиціонується як відносно дешева та масова.Орієнтовна вартість однієї ракети становитиме близько 800 тисяч фунтів стерлінгів, а початкові темпи виробництва оцінюються на рівні близько 10 ракет на місяць.Темпи розробки за планом є надзвичайно високими. Британський уряд прагне завершити прийом пропозицій від інженерів уже в лютому 2026 року, а в березні підписати перші контракти. Протягом наступних 12 місяців виробники мають розробити, зібрати та випробувати перші три зразки ракети. Таке «швидке прототипування» дозволить перетворити креслення на реальну зброю вже до кінця року, що є рекордним терміном для балістичного озброєння такого класу.British Armed Forces
🚀Прототип винищувача Martin-Baker MB.5.MB.5 здійснив свій перший політ 23 травня 1944 року; літак підняв у повітря тест-пілот Леслі (Браян) Ґрінстед, який тимчасово працював з компанією Rotol. Проєкт розроблявся як відповідь на потребу Королівських повітряних сил у потужному, простому в обслуговуванні винищувачі. Як силову установку використали Rolls-Royce Griffon 83, що приводив у дію два трилопатеві гвинти, змонтовані у вигляді свіввісної схеми. Це значною мірою усунуло помітний крутний момент від одного великого гвинта і покращило керованість при зльоті. Конструкція фюзеляжу базувалася на сталевих трубах, багато панелей були знімними для зручного доступу до внутрішніх систем, що полегшувало технічне обслуговування. Озброєння складалося з чотирьох 20-мм гармат Hispano, змонтованих у крилі. Під час випробувань літак продемонстрував максимальну швидкість близько 460 mph (≈740 км/год) на висоті ≈6 100 м.Серед відомих льотчиків-випробувачів, які оцінювали машину, — капітан Ерік «Вінкл» Браун, який назвав MB.5 «видатним» і високо оцінив кабіну та огляд; польський льотчик-випробувач Януш Журавковський (Janusz Żurakowski) прямо зазначав, що MB.5 у багатьох відношеннях перевершував Spitfire. Незважаючи на позитивні відгуки й демонстрації (зокрема на Фарнборо), проєкт не був прийнятий у серію — основні причини: поява реактивних літаків, а також обмежені виробничі можливості й те, що сама компанія Martin-Baker зосередилася на розробці і виробництві крісел-катапульт.Оригінальний прототип (серійний номер R2496) нині не зберігся; у джерелах згадується, що машина була знищена/розібрана після випробувань, але деталі долі прототипа частково суперечливі в різних джерелах.
Велика Британія офіційно розпочала етап оцінки бронетранспортерів Patria 6x6. Цей процес відбувається в межах програми Land Mobility Programme, спрямованої на заміну застарілого парку колісної та ймовірно, гусеничної техніки.Міноборони країни прагне отримати універсальну платформу, яка поєднує високу мобільність, захист та відносну економічність у порівнянні з важчими аналогами. Вибір фінської розробки виглядає логічним, оскільки Patria вже стала основою для багатонаціональної програми Common Armoured Vehicle System (CAVS), до якої входять Фінляндія, Латвія, Естонія, Швеція та Німеччина. Участь британців у цій ініціативі дозволить значно уніфікувати логістику з європейськими союзниками по НАТО та знизити витрати на експлуатацію. Важливим аспектом угоди стане локалізація виробництва, що обіцяє залучення британських промислових потужностей та створення нових робочих місць.Поточна фаза оцінювання визначить відповідність машини специфічним вимогам британської армії перед ухваленням рішення про масштабну закупівлю.
TGLIST.COM.UA
