Estadísticas de telegram channel - @bookstriathlon

Девід Марке “Розверніть корабель”★★★★★Цю книгу я побачила на полиці Світ Кави і позичила на пару днів, бо з перших сторінок відчула, що мені це чтиво зараз потрібно. Автор розповідає, як йому вдалося перетворити підводний човен USS Santa Fe із посміховиська флоту на одну з найкращих команд США. Як він відмовився від традиційного підходу до керівництва, який роками вшитий у підготовку офіцерів флоту, і інтегрував модель "лідер - лідер", де кожен має простір для ініціативи, розвитку та відповідальності. Він розповідає свою історію про виклики менеджменту без прикрас: із помилками, сумнівами, тріумфами і тим, як цей досвід трансформував не лише команду, а й самого Девіда.Особливо було цікаво, коли Марке почав будуватистосунки з командою, тоді з’явився не лише дух відповідальності, а й відчуття залученості серед членів екіпажу.У кінці кожного розділу є прості, продумані запитання, що допомагають застосувати ці принципи у власному середовищі. Виписала собі лише 5% з усіх запитань для міркування:- Якщо попросити вас згадати образи лідерів у кіно, хто перший спаде на думку? - Що можна зробити, щоби стимулювати людей думати на довгострокову перспективу? - Чи ставите ви співробітникам конкретну мету і чи даєте свободу її досягти у зручний для них спосіб? - Що ми можемо зробити, аби ви справді могли управляти своїм напрямком? - У чому полягає причина того, що ми забираємо управління собі, коли мали би його віддавати?Рекомендую цю книжку всім, хто справді хоче покращити свою команду, працюючи разом, а не “згори вниз”.#відгукнапрочитане

Андре Агассі “Відкритий”★★★★★Я почала читати цю книжку ще у травні, коли мене цікавила тема чоловічої вразливості і гугл порекомендував цю історію. Потім закинула на два місяці, і лише у серпні повернулася до неї. З’явилося друге дихання на те, щоб дізнатися, яким шляхом пішло життя Андре.Це історія про постійний внутрішній (ментальний) конфлікт з яким Агассі вчиться жити, переводячи фокус на відчуття в тілі та його тернистий шлях, щоб стати найяскравішим спортсменом 1990-2000х років.Дуже сподобалось, що книга написана в теперішньому часі. У 70-х роках можна побачити голос дитини, в 80-х - голос підлітка, а пізніше - голос зрілого дорослого.Агассі приділяє дуже мало місця моментам, коли він піднімався на вершину і навпаки більше підсвічує поразки, сумніви, і навіть коли він перемагає, часто захищає своїх суперників з різних причин. До речі, пам’ять у нього неперевершена. Памʼятати кожну гру в деталях, кожну поразку та емоції/думки протягом всієї карʼєри - вражає.Головне, що йде червоною стрічкою через всю автобіаграфію - це акцент на найважливіших людях в його житті. Друзі, тренери, друга дружина та ті, хто підтримував його і давав сенс продовжувати грати в теніс, який він ненавидів з дитинства.Життя, яке не було ідеальним. Життя з боротьбою і помилками. Але також життя, яке могло піти іншим шляхом, але врешті-решт знайшло правильний, саме для Андре, напрям.Ця автобіографія для тих, хто любить теніс, але також для тих, хто шукає відповіді у своєму житті. #відгукнапрочитане

Раніше я читала по 5-6 книжок на місяць. У різних форматах, на різних мовах. Власне, так і зʼявилася назва цього каналу.А потім, у серні 2024, настала пауза. Я cтала читати по дві книжки на місяць і то не завжди. Читати не було апетиту.І це теж був етап: тоді мені вперше виписали антидепресанти і порадили шукати нові радощі в житті. Ліки я так і не почала пити, і до читання в звичній швидкості та форматі також не повернулася.На початку цього року я потрохи почала відчувати тягу до книжок. У травні мене сильно зачепила тема чоловічої емоційної вразливості - купила навіть три автобіографії. Почала читати історію Андре Агассі… але ще не завершила.Бо у кінці травня у мене була довгоочікувана поїздка до Сеула, а далі - ще два тижні Європи. У дорогу не брала жодної книжки.Після Південної Кореї у мене виникло ще більше запитань до країни, яка захоплює мене вже 16 років.І всі книжки про чоловіків відійшли на другий план.А на перший вийшли англомовні книжки корейських авторів і довгі вечори з YouTube-роликами про Корею (моє нове хобі), де я шукаю відповіді на свої питання.Це я до чого?Я тут зʼявляюся рідко, але канал ще живе.Мої книжкові пріоритети народжуються з моїх запитів.Тому найближчі два місяці тут буде більше рев’ю на книжки, які з'явилися в моєму житті останні два місяці.Якщо, звісно, не зʼявиться якийсь інший інтерес))Бо цього тижня мені важко спати. А в такі періоди мене завжди рятує художка. І, звісно ж, жодної художньої книжки в моєму to read зараз немає.А що ви зараз читаєте?

Hwang Bo-Reum “Welcome to the Hyunam-Dong Bookshop”★★★★★Книжка, яка прийшла дуже вчасно і на моє велике здивування я вже читала її в 2023. Просто вщент забула сюжет. А зараз вона трапилась мені знову, в іншому стані, в іншому місті, з іншим думками.У цій книзі зійшлося все, що мені близьке:– корейський автор із тією уважністю до емоційних станів, яку я так люблю,- книгарня, як спосіб життя (=хобі) і як бізнес, в якому потрібно знаходити шляхи для залучення клієнтів,- героїня, яка відкриває книгарню, щоб перепочити і реалізувати дитячу мрію, а потім усвідомлює, що хоче займатися цим системніше і вчиться залучати клієнтів через різні події.Я приїхала минулого тижня в Берлін з Сеулу. А на останніх сторінках книги, героїня їде з Сеулу в Європу досліджувати успішні книгарні, щоб зрозуміти що робить книгарні відомими та успішними. І коли вона домовляється зі своїм новим приятелем побачитися в Берліні, у мене знову виникло відчуття, що не випадково ця книга мені потрапила до рук саме зараз. Це історія не про фокус на зовнішні подіях, вона підсвічує внутрішній стан, емоції та вибір/рішення, які люди приймають в житті.Як жити, коли більше не хочеться досягати, змагатися, переконувати себе, що ти «на правильному шляху»?Як знайти себе, коли власні маркери та опори не працюють?У мене схожі думки виникли після поїздки в Сеул. Та що там, багато екзистенційних питань піднялось. На деякі знайшла цікаві погляди в книзі.В цій історії головна героїня не рятує світ, не змінює інших людей, вона просто зупиняється і поступово вчиться жити інакше. Не боротися з втомою, а приймати її. Не доводити користь своїх рішень, а жити свій досвід. Не жити за розумом, а говорити чесно, як відчувається і йти в новий досвід через невизначеність.Не памʼятаю яким був післясмак минулого разу, але в цей раз було глибоко. #відгукнапрочитане

Джеффа Смарта та Ренді Стріта «Хто. Як наймати найкращих» ★★★★★Рік я обходила цю книжку стороною через назву, яка здавалася мені надто клікбейтною. Наче обіцяє чарівну таблетку для складного процесу. Але два тижні тому вирішила прибрати це упередження — і прочитала.І я рада, що її прочитала.Книжка базується не на суб’єктивному досвіді авторів, а на досвіді сотні власників високоприбуткових, швидкозростаючих компаній США. Автори, Джефф Смарт і Ренді Стріт, побудували книгу на аналізі зростання та успіху цих компаній (1300 годин інтерв'ю з більш ніж 20 мільярдерами та 300 генеральними директорами) і своєму багаторічному консалтинговому підході.У книзі мова йдеться про найм, але не лише про HR-процеси. А більше про відповідальність. Про те, що кожна невдала людина в команді — це не випадковість, «не пощастило», а системна помилка наймача.⠀Мені відгукнулося, як автори розбирають типові помилки:• коли ми наймаємо «людей, схожих на себе»;• коли обираємо за резюме або за відчуттям «він справляє гарне враження»;• або навпаки — тягнемо зі звільненням, бо «незручно, а раптом розкриється»;•головна проблема не що (стратегії, процеси, вибір товарів і послуг), а хто (люди, яких ви призначили ухвалювати рішення, керувати продажами, збирати продукт і, навіть, сидіти у кабінеті із табличкою «директор»).⠀Основна ідея в книзі дуже проста й логічна: помилки у наймі - найдорожчі.Автори рекомендують чітку покрокову систему, яка має допомогти уникнути помилки з формування команди:1.Визначити, кого саме шукаємо (карта найму).2.Побудувати джерела пошуку.3.Провести глибокі структуровані інтерв'ю (їх декілька).4.Зробити перевірку рекомендацій як невід'ємний етап.Рекомендую цю книжку кожному, хто формує команду, стартап, проєкт та бере людей у партнерство чи шукає «своїх». #відгукнапочитане

Сьогодні була на інтерактивній виставці «Третє дихання» в Києві.І все, що хочеться сказати - я дуже рада, що в Києві створили таке місце / подію / простір.Це виставка про емоції. Ви приходите і починаєте знайомитися, відчувати, спостерігати та досліджувати. Я ловила себе на тому, що стою й дивлюся на людей - чоловіків і жінок, які уважно читають інформацію про емоції та досліджують себе через інтерактивні елементи простору. І щось всередині тепліло, коли зустрічаючись поглядом… отримувала посмішку, а не відведення очей. Зазвичай, на виставках, у галереях, люди знаходяться у внутрішньому світі… а сьогодні ці дорослі проявляли емоції у зовнішній світ.Дуже важливий і такий цінний простір. І можливість бути собою і одночасно різним: веселим, замисленим, розгубленими, сумними та зворушеними.І мене наздогнала думка, що книжки - це чудово (і я їх дуже люблю, тим паче на цю тему), але такі події, де можна отримати тілесне проживання, набагато цінніші.———-Виставка триватиме до 1 червня в M82.Дуже раджу знайти для цього досвіду день.Квитки можна купити онлайн.

Анна Завертайло «Солодкий несолодкий бізнес»★★★★★Прочитала цю історію за два дні і всередині щось защеміло. Подумки повернулась у ті три роки, коли працювала в HoReCa та організовувала Національний чемпіонат України з кондитерського мистецтва та інші події.Ця книжка - як чесна розмова на кухні про ресторанний бізнес в Україні після 2014 року, під час ковіду та повномаштабного вторгнення. Це особиста, чесна і водночас структурована розповідь про шлях подружжя підприємців у сфері HoReCa.Аня Завертайло пише про те, як разом із чоловіком (Стасом) вони відкривали заклад за закладом, як працювали без відпусток, як шукали свою філософію і смаки, як масштабувались і горіли, падали й піднімались знову. Тут є і про страхи, і про складні командні рішення, і про прагнення створювати кондитерське мистецтво з українськими автентичними смаками. Це книга про підприємництво, в якому багато витривалості, любові до справи, сенсів та сервісу, поваги до клієнта та професії кондитера, і розуміння, що ресторанний бізнес - це не про глянцеві історії, а про щоденні вибори.Раджу почитати тим, хто працює в маркетингу. Тим, хто любить заклади Honey та Завертайло. А також усім, хто будує свою справу. Особливо - у сфері гостинності. Особливо - в Україні.Я щиро вірю, що такі історії потрібно видавати. Щоб знімати рожеві окуляри і водночас щоб створювати базу знань - живих, практичних, локальних. Про українців та їхній шлях до становлення або побудови сталого бізнесу.#відгукнапочитане

Олена Жильцова та Володимир Станчишин «Soft skills: Бути собою. Управлінські практики та психологія м'яких навичок»★★★★★Для мене ця книга як лагідні обійми про мої найулюбленіші риси характеру, які я роками в собі плекала. Це емоційна підтримка залишатися вірною собі, не жити у світі шаблонів і не боятися будувати свою власну систему координат працюючи з іншими людьми.Вона написана дуже просто, ніби з читачем говорить ментор, який пройшов ті ж самі виклики - керування командами, емоційне вигорання, баланс між “бути собою” і “бути ефективним”. І замість стандартних фраз про софт скіли, кожна глава жива, практична, щира. Автори, експертка з управлінських практик Олена Жильцова та психотерапевт Володимир Станчишин, пишуть кожну главу разом. Навіщо потрібна конкретна навичка у роботі в команді та які в нас психологічні потреби в колективі, на роботі.У книзі розглядаються такі софт скіли, як креативність, допитливість, критичне мислення, емпатія, резильєнтність, комунікаційна майстерність, взаємодія, стратегічне мислення, відповідальність і самообізнаність. Те, що справді формує глибину й силу в людях, а не лише ефективність. І водночас це те, що в нас зазвичай не вимірюють, але саме ці софт скіли роблять нас сильними в складних, турбулентних командах і проєктах. Мої найулюбленіші глави про допитливість, комунікацію, відповідальність та самообізнаність.Це не чергова психологічна книжка, а більше підтримуючий діалог, який повертає до себе і показує, як бути лідером без маски. Щиро раджу тим, хто втомився від «як треба», і хоче знайти свій, м’якший, але стійкий спосіб бути/жити у роботі. #відгукнапрочитане

Ольга Карі “Твоє, моє, нічиє та інше”★★★☆☆Це книга допомагає подивитися на наше сьогодення через окуляри минулого — не абстрактного, а дуже побутового, родинного. Через досвід людини, яка зіштовхується з наслідками радянської спадщини у щоденному житті.Ольга Карі пише, як радянські звички, страхи, “так треба” й табуйоване продовжують формувати нашу автоматичну поведінку — у тому, як ми ставимося до себе, до виховання дітей, до тіла, до кордонів своїх та чужих. Як багато з того, що ми вважаємо «нормальним» або «своїм», насправді просто не було поставлено під сумнів. І як важливо розпізнавати, а не просто повторювати.Мене особливо зачепила тема про тіло як простір, який протягом десятиліть вважався чимось не зовсім нашим. Тіло, яке треба було ховати, стримувати, соромитись. Де відчуття, межі, вразливість — слабкість. І як багато з цього досі живе в нас, у наших реакціях. І тільки через осмислення ми можемо це змінювати.Це книга не з відповідями, а більше з питаннями.Про те, що таке свобода в особистому масштабі.Про щоденну деколонізацію: що я повторюю, а що переосмислюю?Про тишу — не як відсутність голосу, а як запрошення вслухатись.#відгукнапочитане

Недра Гловер Тавваб “Особисті кордони”★★★★★Я читала цю книгу два місяці. Хоча вона написана дуже доступно і, здавалося б, про звичайні речі, але я читала її повільно, досліджуючи свої власні кордони. Особливо в роботі (в маркетингу), бо саме тут вони найбільше стираються. Я звикла, що, працюючи в маркетингу, я постійно доступна, постійно на зв'язку, часто кажу "так" неможливим дедлайнам, багатозадачності і тим самим розмиваю межі між роботою та особистим життям. Ця культура постійної доступності стала настільки нормалізованою, що встановлення меж здається професійним самогубством. Ця книга потрапила на мою книжкову полицю в потрібний момент, даючи відповіді на багато різних запитань. У той момент, коли я вже пішла до психотерапевта з запитом, як навчитися відпочивати) Ключова ідея книги полягає в тому, що встановлення меж не означає бути жорстким чи суворим; це захист ментального та емоційного стану, щоб мати можливість жити більш збалансованим і повноцінним життям. Окрім теоретичної експертизи авторки, в книзі багато практичних аспектів - є запитання, вправи та різні дієві сценарії/стратегії, які можна застосовувати одразу після прочитання. І, звісно, багато життєвих ситуацій/прикладів, які допомагають проілюструвати різні типи кордонів і те, як вони діють у повсякденних ситуаціях. Цікавий блок був, як дитячі травми впливають на встановлення кордонів у дорослому житті + як відсутність кордонів на роботі призводить до вигорання. Тепер я чіткіше розумію, чому я маю пористі кордони навколо роботи і раз на рік або два зіштовхуюся з виснаженням через об'єм стресу на роботі. Шкода, що у мене не було цієї книги десять років тому. Але, можливо, тоді я б не звернула на це увагу. Потрібно прожити свій досвід, щоб зараз щось бажати змінити. Моя рекомендація вам - зробіть паузу від роботи і прочитайте цю книжку. #відгукнапрочитане