Книжковий тріатлон

Александра Шульман “Всередині Vogue. Мій щоденник 100го року”★★★☆☆Цей щоденник зафіксував життя жінки, яка присвятила свій шлях створенню одного з найвідоміших журналів у світі. Авторка, Александра Шульман, обіймала посаду головної редакторки британського Vogue протягом 25 років. У серпні 2017 року вона покинула журнал та свою посаду.Власне, у цій книзі вона детально розповідає хронологію всіх подій протягом 100-го ювілейного року Vogue (2015-2016 роки). Від світських фешн івентів по всьому світу, підготовки ювілейного журналу та обкладинки, організації святкових заходів до повсякденних домашніх турбот вдома. Вона описує підготовку до великих фотосесій, роботу з моделями, дизайнерами та фотографами, а також численні зустрічі та переговори. Багатозадачність, постійна напруга, робота з креативними та творчими спеціалістами, намагання перевершити досягнення кожного нового місяця, вимоги модного світу тощо. Шульман постійно балансує між тим, щоби бути зрозумілою і пропонувати людям можливість зазирнути в досить незвичний і цікавий світ через сторінки Vogue.#відгукнапрочитане

Ребекка Кван "Жовтолика"★★★★☆Це історія про двох письменниць, американку корейського походження Атену Лю і білу американку Джуніпер Гейворд, які разом навчалися в Єлі та відвідували письменницький курс. Атена — стала відомою авторкою з шестизначними гонорарами, а про Джуніпер майже ніхто не знає. За абсурдного повороту подій, Джуніпер стає свідком смерті Атени в її квартирі, забирає рукопис нової книги “подруги” й видає роман від свого імені. У результаті виникає хаос обману, Джуніпер потрапляє у вирій подій: від успіху до хейту та викриття. Ребекка відверто пише про тонкощі видавничої галузі з дискурсом моралі. Через які етапи проходять невпевнені письменники, які хочуть стати відомими та популярними, але не мають для цього талантів та знань. Кван розписує тонкощі видавничої індустрії, від роботи з літературним агентом, пошуку видавництва, роботи з редактором, коректором до просування книги маркетинговою командою та те, як книжкова драма сприймається з-за лаштунків. А ще висвітлює тему соціальних мереж, расизму та дискримінації у видавничій сфері. Вона демонструє, як автори з числа меншин часто борються за визнання та можливості порівняно з їхніми білими колегами.Загалом, ця книга досліджує важливі питання: Що робить когось кваліфікованим для того, щоб розповісти історію? Чи можуть автори створювати історії та заробляти на стражданнях інших націй, не будучи причетним до цієї нації? Чи може білий автор бути автентичним голосом для жовтої раси? Чи несе автор, редактор або видавець етичну відповідальність щодо правдивості та експлуатації трагедії з метою отримання прибутку?Фінал книги, як на мене, був досить різким і швидким, що трохи розчарувало. Це більше відкритий кінець для роздумів та обговорень, ніж реальне завершення історії. Післясмак наче мені чогось не вистачило.#відгукнапрочитане

Денис Казанський, Марина Воротинцева "Як Україна втрачала Донбас"★★★★☆Ця книга — сучасний огляд журналістів на 20-річну історію зливання Донецького та Луганського регіону. А саме на події, які відбувалися на Сході з 1991 по 2014 рік. Як пишуть автори, сепаратистські настрої на сході України зародилися задовго до розвалу СРСР. І весь цей час обставини в регіоні лише загострювалась. За словами Казанського, вони з Мариною намагалися зрозуміти, що саме призвело до війни з росією і чи можна було б її уникнути.Казанський досліджує історичний контекст, політичні помилки, соціально-економічні проблеми регіону, а також вплив російської влади на те, як змінювався східний регіон. Уся інформація подається в хронологічному порядку й пояснюється, чому все склалося саме так і сьогодні на цих землях проживають люди, орієнтовані більше на росію, ніж на Україну. Автори розглядають події, які передували війні, зокрема, корупцію, недбалість місцевої влади та брак належної уваги до проблем регіону з боку центральної влади.Мені особисто важко заходила остання частина, у якій розповідаються події регіону після втечі Януковича, події "русской весны". Мені не знайомі й половину прізвищ, які згадують автори. Але для цього я власне і слухала цю книгу. Щоб краще зрозуміти події, які тоді відбувалися. На багато питань знайшла відповіді.#відгукнапрочитане

Ребекка Кван "Макова війна"★★★★★Декілька місяців хотіла прочитати цю книжку, але все ніяк не знаходила її в магазині, а цього тижня купила електрону версію і прочитала 700+ сторінок за три дні.Про що ж ця книга?Це роман про дорослішання молодої дівчини, на ім’я Жинь, яка залишилася сиротою після другої Макової війни. Вона потрапляє в сім’ю торговців опіумом у бідному регіоні Нікані. У 14 років вона вирішує готуватися до Кеджу, загальноімперського іспиту для вступу в найпрестижнішу військову академію країни. Власне, перша половина книги розгортається про навчання в академії, а друга — повністю пронизана воєнними діями на передовій. У книжці змальовується, як швидко людина має адаптуватися до реальності в умовах війни, і як така швидка "акліматизація" може мати руйнівні наслідки для розуму, що розвивається.Одразу хочу зазначити, що ця книга не для всіх. Особливо в умовах повномасштабного вторгнення та психічного стану багатьох. У цій книзі тема війни висвітлюється реалістично, жорстоко. Я сильно вражена, що авторка у 22 роки написала дану дебютну книгу, описуючи у фентезійному стилі китайсько-японську війну минулого сторіччя, змальовуючи теми вживання наркотиків, геноцид, катування, експерименти над людьми в лабораторіях та зґвалтування настільки деталізовано. За словами Кван, для одного інтерв’ю, певні сцени були взяті з історичних джерел.Загалом, це фентезі складається з трьох книг, але прочитавши першу, я розумію, що мені досить і далі, скоріш за все, я читати не буду. Здається мені, що далі буде більше сцен про стратегію війни, битву та смерть, а мені цей емоційний стан зараз не потрібен. І так достатньо сьогодення.До речі, це вже друга книга Кван, яку я читаю (після Вавилону) і мені дуже подобається як вона змальовує світ та персонажів. Якби тільки сцен із жорстокістю було б менше.#відукнапрочитане