Книжкове порося🐷

Та, що стала сонцем⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Я в захваті, дуже моя історія.Це мій улюблений тип головного героя - людина, яка чогось прагне поза межами звичайного бажання. Коли буквально немає перепон щоб взяти бажане.Інший сильний момент історії - дослідження ідентичності. Що мене визначає? Історія презентує себе від декількох персонажів, які мають кардинально різний, але по-своєму складний досвід: жінка в Китаї 14 ст, євнух, названий син в сім'ї монголів, який за кров'ю належить до захопленого народу.Так як це все ж таки фентезі, хоча фокус уваги не на цьому, тема долі розкривається дуже цікаво. Для героїв це не порожнє слово, вони глибоко вірять, що саме доля веде їх по життю, але читачу насправді не говорять - це дійсно так, це факт цього світу? чи уявлення героїв, а отже і повна їхня відповідальність?Прочитавши багато відгуків вважаю за потрібне попередити - це похмура історія та жорстокий світ. Персонажі навіть близько не керуються чимось, що схоже на сучасну мораль.#відгук #осяйний_імператор #та_що_стала_сонцем

Трон із драконових кісток - Тед Вільямс⭐️⭐️⭐️⭐️Не сталося в мене кохання з першого погляду з цим фентезі.Почнемо з сильних сторін. Автор приділив багато уваги світоустрою. Тут ви прочитаєте і легенди, і історію, і багато пісень👀 Тож всесвіт у нього вийшов повнокровним, ніби десь існує вимір з усіма тими землями.Головний герой - Саймон - прописаний реалістично. Це підліток, який нічого не вміє, не розуміє і багато ниє. І хоч не можна сказати, що за всіма цими проявами дуже приємно спостерігати, але це краще, ніж коли 16-річка фонтанує геніальними рішеннями до яких без нього просто не могли додуматися.Наступний пункт вже трохи суперечливий. Сюжет розвивається досить повільно. Тож з одного боку це міцно втягує в історію, бо розкривається все більше і більше деталей, а з іншого можна в цих деталях втопитися і не дійти до фіналу.Ну і те що викликало найбільше роздратування і підвищувало складність читання - така банальність, як власні назви. Я навіть подумки їх промовити не могла і одразу забувала. Це стосується як географічних назв, так і більшості імен. Вважаю, що автор тут перестарався.#відгук #трон_із_драконових_кісток #тед_вільямс

Warbreaker - Брендон Сандерсон⭐️⭐️⭐️Це була б п'ятизіркова книга, якби автор зумів себе обмежити 400 сторінками. В певному сенсі 3⭐️ це навіть аванс від мене, бо якби не книжковий клуб, я б її не дочитувала.Як і завжди в Сандерсона магічна система і взагалі ідеї - цікаві. На початку книга захоплює. Тут і власний пантеон богів, і шлюб за договором, і таємничий чоловік з мечем, що має свідомість.Але чим далі прогресує сюжет, тим більше він починає стояти на місці (як би дивно це не звучало). Герої думають ті самі думки що ми вже чули, одні й ті самі ситуації розглядаються різними персонажами, замість якоїсь дії - ще більше деталей про те як працює магія (і це на 70-80%)І ось фінал. Не маю до нього ніяких претензій, хороший фінал. Але вже настільки все одно що відбудеться з головними персонажами, що отримати задоволення від розкриття всіх карт не виходить.Кажуть, що ця книга важлива для розуміння Хронік Буресвітла. Сподіваюсь, що дуже важлива😅 Але все одно 20+ годин мені ніхто не поверне🫠Якщо ви не фанатський фанат Сандерсона, раджу просто запитати в чата gpt лор🤷‍♀️#відгук #брендон_сандерсон #читаю_англійською #warbreaker

Слова променистого ордену⭐️⭐️⭐️⭐️Я це зробила - 1234с ✅Це хороше фентезі, в цьому питань нема. Але в деяких моментах друга частина мене розчарувала, тож попри всю любов до автора для мене це не 5⭐️Почнемо з хорошого. У всесвіті все ще залишається дуже багато таємниць на які хочется здобути відповідь. Велика кількість цікавих персонажів в кожного з яких є свої власні думки/мотиви. Тобто при читанні складається враження об'ємності світу, що його населяють реальні люди і не всі вони прикликані вирішити одну єдину проблему, як це часто буває в простіших фентезі.Також варто відзначити різноманітність магії. Я майже забула про неї написати, настільки органічно вона вплетена в історію.Але були і достатньо суттєві недоліки. Напевне найбільше мене дратував темп розповіді і це вплинуло на враження загалом. Чесно, для такої кількості подій - 1200+ сторінок це забагато. І це досить дивно, бо перша частина - в якій багато часу відводилося на пояснення що тут взагалі до чого у цьому світі - здалася мені значно жвавішою🤷‍♀️Кульмінація арки Калладіна викликає багато питань, тобто в різних варіаціях я прочитала як він їв рагу, а вирішення конфлікту з Моашем можна і не показати🫠Також мене трохи розчарувало рішення з Далінаром - мені було б цікавіше, якби він залишався людиною. Коли всі навколо променисті якось вже не так захопливо🤔 Але подивимося.Ще більше напружує Ясна і Сет, коли персонажі померли, а потім "чудом" воскресли ставлення до смерті у всесвіті автора перестає бути серйозним. Дуже тонкий цей лід.#відгук #хроніки_буресвітла #слова_променистого_ордену #брендон_сандерсон

Слова променистого ордену - 4 частина - ✅1019/1234 сВже майже видно фінішну лінію 💪Думаю, вже можна зробити висновок, що Калладін перестав бути моїм улюбленим персонажем. Не подобається мені ні його спосіб мислення, ні вчинки.Шаллан же навпаки стала дуже цікавою. Не завдяки своїй драматичній лінії, яка мене не сильно хвилює, насправді хоча я все ще думаю, що вона вбила свою матір😅 А завдяки свої силі, яка виглядає значно пристосованішою до реального світу🤔 Ну і взагалі практична вона дівчина😁Також все ще думаю, що книга спокійно могла бути коротшою сторінок на 300 так точно. Дууже все повільно розвивається, багато інформації, яка насправді не рухає сюжет. Я намагалася зрозуміти, чому багатослівне Колесо часу мене не дратує своїми об'ємами і подробицями. В Джордана персонажі розкидані по світу і завжди розповідають щось нове, в Сандерсона всі вони можуть сидіти в одному таборі і все одно ми не уникнемо розповіді про те, як пройшов день кожного з них🫠 Перша частина виглядала значно збалансованішою в цьому плані.#хроніки_буресвітла #слова_променистого_ордену

Останніми днями я майже не читаю художню літературу, але наукпоп тішиться, що про нього нарешті згадали.Надихаючись цим відео на каналі ПРОЛІТ, я згадала, як у 19 років знайшла собі список 100 найвизначніших книг людства і почала за ним все читати. Подолавши десь 15-20%, я зав'язала з читанням на 5 років і почала дивитися серіали😂В коментарях до відео я знайшла згадку про Як читати класиків від Ростислава Семківа, ну і вирішила подивитися поради від науковця-гуманітарія.Книга дуже легка в прочитанні і розрахована на людей, які з філологічної освіти мали тільки уроки літератури в школі. Дає уявлення про розвиток жанрів - коли? чому? і як? В кінці має список із 300 книг до прочитання.Паралельно з цим читанням стається сплеск тривожності від новин і що може краще подарувати швидкий приплив ендорфінів, ніж купівля нових книг? Так я стала власницею купи класики з невідомим терміном до прочитання. Окрім того, що є на фото, ще 4 має доїхати і на цьому поки все🙈Чи читала я щось з цього? Тільки Звіяні вітром, дуже мені сподобалося, тож маю намір колись перечитати.А як ви ставитеся до читання класики? Любите, намагаєтеся чи забули, як страшний сон, після школи?👀

Стовпи землі - Кен Фоллетт⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Це той випадок, коли історія настільки захоплива, що об'єм в 1000 сторінок майже не відчувається (якщо тільки автор не занадто захоплюється описом соборів😅).Всіх персонажів пов'язує одне місце - Кінгбриджський пріорат (монастир), який намагається збудувати собі собор та повернути колишній вплив. Персонажів тут немало та і період в який відбуваються події вимірюється десятками років.Мені здається, що тут є весь спектр людських стосунків: кохання, дружба, зрада, агресор-жертва і багато-багато іншого.Загалом, хоч події і відбуваються у середньовіччі і є певні культурні моменти, які притаманні саме цьому часу, але багато персонажів аж занадто схожі на наших сучасників. Це не робить книгу поганою, так, вона втрачає щось в реалістичності, проте дуже легко прив'язатися до улюблених героїв і переживати за їхню долю.Стовпи землі - перша частина в тетралогії. Це завершена робота, яка не вимагає продовження. Але мені сподобався стиль автора, тож я обов'язково буду читати далі.#відгук #стовпи_землі #кен_фоллетт

Серед золи вуглина⭐️⭐️⭐️⭐️Це цікава історія, якщо закрити очі на певні моменти.Я не знаю чому авторам так подобається ідея злої-презлої імперії, яка вбиває всіх направо і наліво з мотивацією "а чому б і ні?". З цього постають академії, які краще самостійно вб'ють своїх солдатів, аніж нададуть таку можливість своїм ворогам🤷‍♀️Але сама історія розвивається досить швидко, є багато персонажів за якими цікаво слідкувати, авторка додала магічну/міфологічну частину.Також іноді нашим героям аж занадто щастить, але в межах розумного🤔Єдиний момент, який мене прямо дратував - це романтична лінія, а точніше її опис. Він настільки вибивається з загальної атмосфери зі своїми "голос, як теплий мед" або "запах кедру, мускусу і нотка ванілі", що це неможливо серйозно сприймати. З таким же успіхом можна було написати "закохалися з першого погляду" і спокійно розвивати сюжет далі.Чому я вирішила продовжувати? Романтична лінія, яка мене дратувала найбільше, займала приблизно 10% часу, тож в цілому книгою я залишилася задоволена і не проти дізнатися, що там буде далі. Передчуваю що мало б бути більше розвитку саме магії.#відгук #саба_тахір #серед_золи_вуглина

Зазвичай я читаю 3 книги одночасно: англійською, щось середніх розмірів і щось величезне, що займає купу часу.І от зараз це "щось величезне" - Стовпи землі 🌟 Це історичний роман події якого відбуваються в 12 ст на теренах Англії. З передмови Кена Фоллетта я роблю висновок, що більш звичним для нього є жанр трилеру. І мені здається, що частково ця історія успішна саме завдяки цьому. Бо навіть починає він з загадки - чоловіка страчують без зрозумілої причини, а його жінка проклинає винуватців👀Чи спрацює прокляття? Чому його стратили? Як зав'язалися стосунки з цією жінкою?Стиль автора також дуже доступний, тут не треба занадто напружуватися, щоб слідкувати за сюжетом, як це було наприклад в Тисячі осеней Якоба де Зута🤔Поки що я прочитала приблизно третину 322/1061 і враження позитивні. Сподіваюся, що так і залишиться, бо мені подобається концепція серії (так, це тетралогія), де кожна наступна частина відбувається в тому ж місці, але 100-200 років потому.#перші_враження #стовпи_землі #кен_фоллетт

Тисяча осеней Якоба де Зута - Девід Мітчелл⭐️⭐️⭐️⭐️Читала я цю книгу ну дуже довго, почала ще в листопаді. І це не могло не вплинути на моє сприйняття, а отже і оцінку.Це дуже повільна історія, яка розповідає про голандського писаря Якоба, який прибуває на острів в Японії у 1800-их. Це єдине місце зі всієї країни, яке доступне для іноземців.Треба віддати належне автору, що з історичної точки зору книга надзвичайно пропрацьована. Тут і детальні описи місцевості та побуту, звичаїв та культури загалом. Але структура розповіді та її темп не давали мені відчуття, що я хочу дізнатися "а що ж там далі".Книгу умовно можна розділити на 3 частини і якщо початок і кінець про Якоба, то середина розповідає про японку-Оріто. Так, те що з нею відбувається важливо для сюжету, але коли ми повертаємося до Якоба, то знову треба деякий час, щоб віднайти в собі інтерес до цього персонажа. Тому більшу частину книги в мене було враження, що я все ще читаю вступ до історії і очікую "головних" подій.Персонажів досить багато і мені важко давалося запам'ятати їхні імена і хто вони такі взагалі. І це погано, бо багато інтриг було побудовано на тому що хто кому сказав і що бачив. Підозрюю, що якщо я колись захочу перечитати книгу, то мені може сподобатися більше🤔Тому підводячи підсумок можу сказати, що для мене Тисяча осеней... відноситься до тих книжок яким ти не можеш поставити низьку оцінку. Бо розумієш скільки роботи було зроблено, щоб це написати. Але в процесі читання ти не те щоб сильно радієш, а скоріше рахуєш сторінки до закінчення😅#відгук #тисяча_осеней_якоба_де_зута #девід_мітчелл