Книжкове порося🐷

Послухай мене⭐️⭐️⭐️Завершення серії про Ріццолі та Айлс мене розчарувало. Ця книга точно вибивається з загального стилю і не в найкращу сторону.Спочатку я подумала, що додати різних голосів, як от матері Джейн, це цікава ідея. Але на кінець книги ця персонажка мене дуже втомила і додала історії якийсь вайб дешевого серіалу.Загалом ця частина вийшла багата на емоції, які не відносяться до розслідування. Напевно через бажання авторки дати завершення своїм персонажам.Чесно кажучи, більшість роздумів про життя, сім'ю і т.д мені завжди в її виконанні видавалися трохи клішованими, проте в інших частинах це перекривала захоплива детективна лінія, тож і сприймалося це трохи інакше.Якщо казати про серію загалом, то моїми улюбленими частинами залишаються 2-7🤔 Чим далі, тим більше авторка вплітала якихось окультних порівнянь, що взагалі мені не в'язалося з тим, як ця серія починалася.Я не жалкую, що прочитала всі частини, бо в моменті кожна була достатньо захоплива, але в черзі за наступною книгою авторки стояти не буду🙂#відгук #послухай_мене #тесс_геррітсен

Жовтень буде місяцем епічного фентезі, бо читаю зараз одразу два цикли. Почну з вже знайомого, а про інший буде згодом, коли начитаю щось суттєве.Повелитель хаосу⏯️ 19% (~190 с)Це вже 6 частина в серії Колесо часу. Дуже довго мене тягнуло назад у цей світ і ось нарешті. Читання цієї серії - дивний досвід, з одного боку багато чого дратує, з іншого все одно тягне продовжити.Ця частина подобається мені значно менше за 5🥲 Автор дуже дивно працює з діалогами. В мене стійке враження, що десь пропали частини тексту, бо я не розумію, як цей набір хаотичних думок може хтось зрозуміти і тим паче перетворити у якісь плани (в більшості це стосується Ранда, але не тільки).Друга проблема - це авторська любов до інтриги. Він ніби дуже боїться, що стане щось зрозуміло, тож скоріше намагається створити атмосферу загадковості в кожного персонажа, ніж чітко окреслити його дії. Ледь не кожен герой ходить із "планом", який не називає: "цього разу в мене вийде…", "я маю план…" і на цьому все.Для мене такий підхід дуже дивний, бо на секундочку книга під 1000 сторінок👀 Тобто часу достатньо. Але при цьому загалом серія все ще працює, бо ну дуже вже вічні теми обігруються: добро - зло, остання битва і т.д Навіть при тому, що в моменті нічого не ясно, загалом зрозуміло куди ми рухаємося.Зосередитися на такій книжці важко, тож і читається вона довго. В певний момент я пішла до чату gpt і отримала бесіду про книгу цікавішу за саму книгу. Не знаю скільки чат вигадав в процесі, але ідеї у всесвіт закладені цікаві і після цього якось легше сприймати книгу. Ніби чат створив структуру, яку не зміг донести до мене автор.Також дізналася, що автор воював у В'єтнамі і це також вплинуло на створений ним світ👀 #перші_враження #повелитель_хаосу #колесо_часу

Той, хто втопив світ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Мені дуже сподобалося, але перша частина здається мені більш збалансованою.У заключній частині всі персонажі страждають, постійно. І з одного боку це повністю виправдано сюжетом, а з іншого в якийсь момент ти просто втомлюєшся від цього потоку пристрастей.Що авторці вдалося дуже добре, так це дослідити тему ідентичності та суспільних рамок, які тиснуть на особистість іноді майже унеможливлюючи "щасливий фінал". А враховуючи, що події відбуваються під час занепаду імперії монголів, ні про яке вільнодумство і мови не йшло.Можна було б подумати, що авторка зосередиться лише на темі пригноблення жінок, бо ну вона сама проситься. Але у другій частині можливо навіть більше часу приділено тому, щоб показати, як патріархальне уявлення про маскулінність тримає в лещатах "сильних світу цього". Чого тільки вартує ця токсична концепція честі🫠Якщо казати за персонажів, то найбільше мені запам'яталася пані Джан. Те, як вона пристосувалася до цього світу викликає глибоку тривогу.Чи сподобалася мені ця дилогія? Безумовно так.Чи можу я радити її до прочитання? Так, якщо ви усвідомлюєте історичний контекст і дуже лояльні до морально "сірих" персонажів.Я залишу тут частинку відгуку перекладачки на гудрідз, щоб правильно задати очікування👀 (це не спойлер, як такий, але все одно закрию):Авторка першим же рядком свого відгуку стверджує, що не пише грімдарк, але десь у цьому тексті після дуже жорстокої страти, якоїсь кількості відрубаних кінцівок, тортур дитини, втраченої вагітності і кількох графічних згвалтувань (і це я ще напевно не все згадала) я почала підозрювати, що в нас із авторкою трошки різні визначення грімдарку. P.S Забула додати, що це ніби як фентезі, але магія відіграє тут дуже незначну роль, я скоріше б вважала це певним символом🤔#відгук #той_хто_втопив_світ #осяйний_імператор

Звіяні вітром. Книга 2⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Я не очікувала, що це буде настільки вдале перечитування. Хто б міг подумати, що ця історія ховає в собі значно більше, ніж сумнозвісне "Ретт чи Ешлі"?Ця книга дуже легко читається, при цьому піднімає безліч тем, адже авторка не просто розповідає про життя Скарлетт, вона розповідає про життя всього Півдня, як його бачили тодішні еліти.Другий том сприймається похмуріше, хоча війна ніби й закінчилася. Але виявилося, що в деяких моментах це навіть важче, ніж було до того. Взагалі ця тема незворотніх змін і того, як люди до них пристосовуються одна з центральних.Головна героїня Скарлетт - жінка, яка не може залишити нікого байдужим. В ній багато недоліків, але і багато чеснот. Взагалі, мені здається, що Мітчелл вдалося створити вічний образ, бо стежити за людиною, яка виживає понад усе і підлаштовує несприятливі обставини під себе, буде завжди цікаво і завжди викликатиме обговорення.Моє ставлення до Скарлетт можна виразити як не з усім погоджуюся, але поважаю. Також важливо тримати в голові вік героїні. На кінець історії їй всього 28 років і багато її "гріхів" зараз вважаються звичайними етапами розвитку людини😅 Але не зрозумійте неправильно, це дама з характером😏Я раджу цю книгу, бо це приклад доступної, цікавої класики теми якої актуальні і на сьогоднішній день.P.S. Стосовно романтичних пригод Скарлетт, то врятуй боже від такого кохання. Не раджу🥲#відгук #звіяні_вітром #перечитування

Звіяні вітром. Книга 2⏯️ 274/541Мені надзвичайно подобається. Це книга, яка показує життя в усій його конфліктності, тож обговорювати персонажів і події можна нескінченно. Я проговорю декілька моментів, які чіпляють найбільше.Рабовласницький ПівденьУ відгуку до першої частини я писала, що не побачила "романтизації", бо всю її зберегли на другу частину😅 Якщо зараз послухати Скарлетт і деяких інших персонажів, то можна зробити висновок, що чорношкірі люди жили своє найкраще життя, поки ці янкі їх не звільнили. Чому їм для цього треба бути рабами - питання відкрите.Також дуже цікаво бачити зміну цієї риторики саме після програшу у війні, бо поки було рабство білі господарі скоріше навіть не помічали їх (що досить логічно), але зараз це справжня ненависть - "як вони посміли думати, що вони такі самі люди?" Проте не будемо відкидати і критику Півночі. Рабів то вони звільнили, але що робити з цим всім далі ніхто не знав. Якщо людина зовсім не інтегрована в суспільство, навряд чи за один день вона стане законослухняним громадянином.Життя після війни (втрата країни/культурної норми)Це один з найцікавіших аспектів історії. Авторка не зосереджується лиже на головній героїні, хоча і через неї ми багато чого можемо зрозуміти. Мітчелл зображає цілий зріз суспільства: людей, які змогли винайти себе заново і людей, які відмовляються приймати нові для себе реалії.Для мене дуже цікавим стає "непоясненне" кохання Скарлетт до Ешлі. Думаю багато людей задаються питанням - як? і чому?😱 І при перечитуванні я це зрозуміла. Скарлетт подається як приклад людини, яка може відкинути все зайве заради того, щоб вижити. І може здатися, що втрата всіх цих старих звичаїв зовсім її не хвилює. Але це не зовсім так. Періодично в неї є думка, що от зароблю купу грошей і знову стану леді. А хто є втіленням всієї цієї втраченої традиції честі, гідності і т. д? - Ешлі. Тож "поки я його кохаю, я все ще маю ту частку Скарлетт, яка була до війни". Скарлетт і РеттКоли я дочитаю, то буду мати повну картину. Але вже зараз я здивована тим, як змінилося моє сприйняття цієї романтичної лінії. Раніше мені здавалося, що Скарлетт причина всіх негараздів у їхніх стосунках, але зараз я бачу, що кохати Ретта важко, якщо не неможливо. Він не здатен створити безпечного середовища, де партнерка могла би розслабитися. Його стиль спілкування - це сарказм, який часто межує з жорстокістю. Також ніколи не відомо коли він зникне і повернеться. При цьому всьому він ще старший і розумніший.Але популярна думка, що це Скарлетт у всьому винна - не втримала чоловіка, так би мовити. Можливо вже варто переглянути наші очікування, що тільки жінка має "витягувати" стосунки😒

Звіяні вітромКнига 1⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Не завжди перечитування чогось через багато років приносить задоволення, але, на щастя, це той самий випадок.Це історія про Південь США до, під час і після Громадянської війни. Перший том охоплює саме воєнний період. Враховуючи сучасні реалії саме тема війни привертає найбільше уваги. Як люди проживали зміни і як приходило усвідомлення, що «як раніше» вже не буде.Скарлетт, як головна героїня, цікава тим, що вона неприємна особа, проте незважаючи на її численні недоліки є в ній щось таке, що привертає увагу. Також при всій повазі авторки до культури Півдня досить легко зчитується розуміння її нежиттєздатності. Тож не сильно виходить критикувати Скарлетт, коли вони єдина хто здатна здобути їжу на стіл.Тема рабства і звинувачення в романтизації. Я читаю роман як текст із південної перспективи своєї епохи: фокус обмежений, персонажі багато чого не бачать і не рефлексують. Але навіть так видно безправність і асиметрію - з того, що поневолені можуть/не можуть робити.Коли Скарлетт холоднокровно розмірковує, що можна розлучити дитину з матір'ю, а потім біжить втішатися до своєї.Чи вважає що рабам "добре в них", при цьому знає що втекти вони не можуть, бо їх зловлять патрулі. Якщо все «добре», навіщо тоді патрулі?👀 #відгук #звіяні_вітром #перечитування

Наречена⭐️⭐️Одразу скажу - це просто не моя історія. Я знаю, що в неї багато фанатів, але для мене не спрацювала ні романтика, ні фентезі частина. Я зупинилася слухати на 94%, але думаю, що можна зарахувати як прочитану😉Почнемо з романтики. Це той тип, де авторка грає з ідеєю ідеального партнера-чоловіка. Для мене він настільки "ідеальний", що вже не має власної особистості. Це уособлення абсолютного прийняття і обожнювання.Продовжимо про фентезі. Більшість книги мені було нормально. Тут не було якихось новаторських ідей, але для підтримки романтичної частини виглядало досить гідно. Поки ми не дійшли до кінцівки і відкриття всіх секретів. Авторка спробувала в політику і запропонувала рішення настільки відірвані від здорового глузду, що я не витримала🥲 Маю підозру, що чисту романтику від цієї авторки я сприйняла б краще але то неточно.Підведемо підсумки. Це секс-казка для дорослих, яка не одразу повідомляє, що вона казка, але якщо це розуміти, то можливо вам вдасться отримати більше задоволення, ніж вдалося мені.#відгук #наречена #аудіокнига

Я знайшла її - найгіршу книгу року🎉Blood Over Bright Haven⏯️ 115/419Це одиночне фентезі від авторки The Sword of Kaigen і враховуючи як часто я чула позитивні відгуки, я не очікувала такого розчарування.Сюжет. Він насправді взагалі не важливий, бо книга писалася не для того. А писалася вона, щоб повідомити, що у світі існує сексизм і зазначати після кожного діалогу, ніби взятого з підручника "1001 порада починаючим і досвідченим сексистам", що ось це був він - сексизм. І це погано. Бо жінки розумні. А наша головна героїня не просто розумна, а надрозумна.Також жодна поважаюча себе "соціальна книга" не може оминути теми міграції і упереджень стосовно мігрантів. Витонченість думок на цю тему не відстає від теми сексизму.😐Я багато чого можу пережити в книжках, чого я не витримую, так це відношення як до дитини. Для мене поганий письменник той, хто не може передати ідею сценою чи сюжетом.На мою думку ця книга не варта прочитання, але я дочитаю, бо в мене клуб🫠#перші_враження #blood_over_bright_haven #читаю_англійською

Сади місяця⭐️⭐️⭐️⭐️Не так легко сісти і підсумувати все що начитала за 20+ годин, але я спробую.Це дуже самобутнє фентезі, я ще таких не зустрічала. Воно дійсно "доросле", не тільки через теми, які зачіпає, але і через ставлення автора до читача. Еріксон не ставить під сумнів вашу здатність аналізувати текст і розуміти факти з контексту. І це цінно на фоні купи книжок, де за вас вже навіть прожували.З іншого боку - чи можу я сказати, що цю книгу варто прочитати всім? Ні, бо вона вимагає купу часу і уваги: стрибки між локаціями, купа персонажів, безліч фракцій. Ця історія не про відпочинок.Головними темами першої частини, і підозрюю подальших, були імперія та війна, показана від лиця різних персонажів, але головно солдатів, які несуть найбільші тяготи через плани імперії на експансію. Звичайно присутня і магія, і боги, але вони так вплетені в історію, що відчуваються абсолютно нормальними, звичними.Якщо мені так сподобалося, то чому 4⭐️? Я очікую від історії більшого. Це лише перша частина і відчувалися певні "шороховатості", коли діло дійшло до кінцівки. Також хоч я і відчуваю великий потенціал, не можу сказати, що продиратися через історію було завжди захопливо. Очікую, що після кращого знайомства зі світом я отримаю більше емоційного задоволення.Більш конкретні враження під час читання можна знайти за тегами: #малазька_книга_полеглих #сади_місяця #читаю_онлайн#відгук #еріксон

Сади місяця⏯️ 425/575Книга вже йде до завершення, тож сюжетні лінії починають активно перетинатися і тут в мене виникло перше роздратування, бо я не розумію, що це було🤔Мова йде про Парана і сцену що відбулася в мечі Аномандера Рейка. Що це взагалі було і навіщо?🤔 Дуже дивно що він не злякався і не шукав виходу, навіщось взявся рятувати тих Гончаків🤷‍♀️Також вся ця ситуація з Жалістю🤔 Можливо автор хотів показати, як легко боги втручаються в життя звичайних людей, але якось так багато часу було інвестовано в цю сюжетну лінію, а потім цей Тінетрон просто пішов🫠Загалом десь з п'ятої частини сюжет починає виглядати дещо рваним для мене. Ніби автор не дуже вдало поєднав сцени і з точки зору розвитку сюжету воно ніби і добре, але мені не вистачає деталей, як ми прийшли з точки А в точку Б, щоб перейматися.А ще мене зараз дуже цікавить баланс сил між всіма істотами цього всесвіту. Наприклад Аномандер Рейк активно воює проти Імператриці Ласін і вважає її гідною суперницею. При тому що сили особисто в нього стільки, що він і з богами спілкується на рівних. Тут дві теорії - або Ласін ближче до нього, ніж до звичайних людей, або армії відіграють тут значно більшу роль, ніж окремі персони (схиляюся до цієї версії).Дуже цікаво як Аномандер Рейк взагалі вліз в цю війну, я так розумію що в малазів поки не має амбіцій захопити цей його Місяць (намагаюся жити з думкою, що він реально прилітає з цього Місяця і ще здатен тут якось взаємодіяти. Дуже дивна ця штука😅)#малазька_книга_полеглих #сади_місяця #еріксон #читаю_онлайн