Книжкове порося🐷

Сади місяця⭐️⭐️⭐️⭐️Не так легко сісти і підсумувати все що начитала за 20+ годин, але я спробую.Це дуже самобутнє фентезі, я ще таких не зустрічала. Воно дійсно "доросле", не тільки через теми, які зачіпає, але і через ставлення автора до читача. Еріксон не ставить під сумнів вашу здатність аналізувати текст і розуміти факти з контексту. І це цінно на фоні купи книжок, де за вас вже навіть прожували.З іншого боку - чи можу я сказати, що цю книгу варто прочитати всім? Ні, бо вона вимагає купу часу і уваги: стрибки між локаціями, купа персонажів, безліч фракцій. Ця історія не про відпочинок.Головними темами першої частини, і підозрюю подальших, були імперія та війна, показана від лиця різних персонажів, але головно солдатів, які несуть найбільші тяготи через плани імперії на експансію. Звичайно присутня і магія, і боги, але вони так вплетені в історію, що відчуваються абсолютно нормальними, звичними.Якщо мені так сподобалося, то чому 4⭐️? Я очікую від історії більшого. Це лише перша частина і відчувалися певні "шороховатості", коли діло дійшло до кінцівки. Також хоч я і відчуваю великий потенціал, не можу сказати, що продиратися через історію було завжди захопливо. Очікую, що після кращого знайомства зі світом я отримаю більше емоційного задоволення.Більш конкретні враження під час читання можна знайти за тегами: #малазька_книга_полеглих #сади_місяця #читаю_онлайн#відгук #еріксон

Сади місяця⏯️ 425/575Книга вже йде до завершення, тож сюжетні лінії починають активно перетинатися і тут в мене виникло перше роздратування, бо я не розумію, що це було🤔Мова йде про Парана і сцену що відбулася в мечі Аномандера Рейка. Що це взагалі було і навіщо?🤔 Дуже дивно що він не злякався і не шукав виходу, навіщось взявся рятувати тих Гончаків🤷‍♀️Також вся ця ситуація з Жалістю🤔 Можливо автор хотів показати, як легко боги втручаються в життя звичайних людей, але якось так багато часу було інвестовано в цю сюжетну лінію, а потім цей Тінетрон просто пішов🫠Загалом десь з п'ятої частини сюжет починає виглядати дещо рваним для мене. Ніби автор не дуже вдало поєднав сцени і з точки зору розвитку сюжету воно ніби і добре, але мені не вистачає деталей, як ми прийшли з точки А в точку Б, щоб перейматися.А ще мене зараз дуже цікавить баланс сил між всіма істотами цього всесвіту. Наприклад Аномандер Рейк активно воює проти Імператриці Ласін і вважає її гідною суперницею. При тому що сили особисто в нього стільки, що він і з богами спілкується на рівних. Тут дві теорії - або Ласін ближче до нього, ніж до звичайних людей, або армії відіграють тут значно більшу роль, ніж окремі персони (схиляюся до цієї версії).Дуже цікаво як Аномандер Рейк взагалі вліз в цю війну, я так розумію що в малазів поки не має амбіцій захопити цей його Місяць (намагаюся жити з думкою, що він реально прилітає з цього Місяця і ще здатен тут якось взаємодіяти. Дуже дивна ця штука😅)#малазька_книга_полеглих #сади_місяця #еріксон #читаю_онлайн

Невеличке поповнення👀🧙‍♀️ Скандальні зізнання міс Лідії Беннет, відьмиНе змогла пройти повз цю книгу, хоча і відгуки на гудрідз на неї суперечливі. Я вже досить давно планую перечитати Гордість і упередження і мені здається, що буде цікаво прочитати після і цю книгу також. Лідія одна із сестер головної героїні і авторка пропонує уявити, що насправді вона була відьмою і цим пояснюється її поведінка😁🦠 Ті, що вірилиГоловна тема цієї книги - епідемія СНІДу в Чикаґо 1980-х. Після книги Дім на краю світу, де вона зачіпалася побічно, я хочу знати більше. До того ж це фіналіст Пулітцерівської премії.🐉 Мова драконівЦе як мінімум дилогія, але вихід другої частини заплановано на 26-ий рік. Це янг-едалт фентезі, яке за основу бере альтернативну історію Лондону в 1920-их. Була війна між драконами і людьми, що привела до Мирної угоди, яка запроваджує для людей класову систему (напевно ми не перемогли😅).Я взяла цю книгу за обіцянку сюжетної лінії, де головна героїня проходить усвідомлення, що "триматися подалі від проблем" не гарантує безпеку в початково несправедливому світі.

Чоловіки, які ненавидять жінок⭐️⭐️⭐️⭐️Це не просто детектив, а ще й дзеркало суспільства. Ларссон поєднує кримінальну інтригу, психологічну драму й соціальну критику в одній історії.У книзі можна виділити три сюжетні лінії:1️⃣ Лісбет / МікаельХто вони і як живуть. Враховуючи назву не буде секретом те, що автор фокусується на проблемі насилля над жінками. Розповідаючи про головних героїв Ларссон створює в читача певну напругу і дискомфорт - чому життя Лісбет таке складне, а Мікаель навіть до тюрми йде ніби "граючи"?Звичайно можна скинути всі її проблеми на те що вона "не така", але автор дає зрозуміти, що насправді проблема глибше.2️⃣ Зникнення Гаррієт ВангерЦе детективна частина, яка повністю захопила мою уяву. Мікаель має зрозуміти, що сталося з Гаррієт 40 років тому: нещасний випадок? вбивство? втеча?В процесі розслідування ми все глибше поринаємо в брудні секрети родини Вангер.Атмосфера цієї частини дуже нагадувала мені детективи про Корморана Страйка, де ми можемо бачити не тільки якісь прориви у розслідуванні, а і невдачі, довгі пошуки і побут.3️⃣ Справа Веннерстрьома (неоднозначний бізнесмен)Ця лінія викликає багато питань і псує загальне враження. Виглядає, що в автора були надто принципові ідеї стосовно того, як має працювати ринок та економіка. Тож він зробив з Мікаеля лицаря справедливості, який «оголошує війну мудакам». У результаті все подано занадто коротко й занадто прямолінійно: замість показати, Ларссон ніби хоче покарати🤷‍♀️У підсумку: дуже сподобалося, однозначно буду читати продовження. Якби не остання сюжетна лінія, було б 5⭐️#відгук #чоловіки_які_ненавидять_жінок #стіг_ларссон #міленіум

Сади місяця⏯️ 371/575Ну що ж, я розумію, що НЕ розумію як працює магія цього світу😅 Чесно кажучи, мене це ніколи сильно не хвилювало (якщо тільки цим не затикають дірки сюжету). Тож я просто сприймаю це як "ок, і таке тут можливо"😁Мені подобається, що тут багато різних істот, але базово всі вони взаємодіють зі світом однаково. Простіше кажучи - смертні (навіть боги👀).Також прочитавши вже чотири частини я помічаю, що хоча і багато фактів світоустрою нам невідомі і навряд чи будуть пояснені в першій книзі, основні сюжетні лінії постійно перетинаються і якщо уважно читати то слідкувати за ними не так важко, як люблять лякати блогери цим "найважче фентезі вашого життя".Після інтерв'ю автора де він казав, що лишає зачіпки, які стануть зрозумілими тільки через декілька книг, я боялася, що текст буде занадто фрагментованим, але поки що мені нормально.Стосовно персонажів, Аномандер Рейк (лорд Місячного Поріддя) мене прям причарував👀 Він дуже сильний і відчувається в ньому чи то безум, чи то кровожерливість. Прям дуже цікаво, що він буде робити далі👀#малазька_книга_полеглих #сади_місяця #еріксон #читаю_онлайн

З певною підозрою дивилася на Чоловіки, які ненавидять жінок від Стіга Ларссона, бо коли Nebo розповідало про автора він мені не дуже сподобався. Але вже майже половина прочитана і я не можу відірватися.⏯️ 272/671По-перше, я вдячна видавництву, що вони повернули оригінальну назву, а не пішли за течією Дівчини з татуюванням дракона. Бо враховуючи ідеї закладені в книгу це "татуювання дракона" звучить дуже недоречно і чесно кажучи бісить.По-друге, це не простий детектив, а гостра соціальна критика. Автор не кричить в обличчя, тож книга не читається як набір гасел, але він нічого і не замовчує, тож відвернутися від неприємних тем неможливо.Досить часто мені не вистачає в сучасних детективах певної глибини. Автори ніби і намагаються обговорити певні соціальні теми поза розслідуванням, але рідко це відчувається натурально чи от завершено. У Ларссона цієї проблеми немає. Так, це не 300 сторінок тексту, але персонажі цікаві і мають нюанси характеру. Чого тільки вартує Лісбет vs Мікаель. Вони ще навіть не зустрілися, але не порівнювати їх неможливо.P.S Дуже давно дивилася фільм, але вже нічого не пам'ятаю.#перші_враження #соловіки_які_ненавидять_жінок #стіг_ларссон #міленіум

Група підтримки останніх дівчатГрупа жінок вже 16 років зустрічається на терапії. Об'єднує їх те, що всі вони вижили після масових вбивств, як у фільмах жахів. Це зробило їх певними "знаменитостями", що також вплинуло на їх реабілітацію. І ось жахи повертаються, бо хтось почав полювання на "останніх дівчат".Це моя друга книга в автора і я так розумію, що його стандартний прийом мати 2 сюжетні виміри: перший - жахи, те що відбувається тут і зараз, пряма небезпека; другий - якась соціальна проблематика.Опустимо тему захоплення маніяками і втручання в особисте життя. Що мене дуже нервує в цій історії і провокує на роздуми, так це головна героїня. Всі 16 років вона знаходиться в режимі виживання, хоч безпосередньої небезпеки для неї немає. І хоч вона і фізично вижила, насправді вона не живе. Тож чесно кажучи навіть не виходить за неї порадіти, що вона "змогла".І взагалі перебувати в неї в голові дуже некомфортно, це постійна параноя і режим бий, а потім думай.Відгук на іншу книгу - Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу#перші_враження #група_підтримки_останніх_дівчат #гендрікс

Сади місяця⏯️ 221/575Коли я дочитала першу частину Блідь, то вже більш менш комфортно почувала себе з героями і сюжетними лініями, тож думала, що далі читання піде жвавіше. І ось друга частина - Даружистан - з абсолютно іншими героями і іншими проблемами🫠 тож читання повертається до вже звичної швидкості в 17 сторінок на годину🥲В одному з інтерв'ю автор казав, що вчився писати саме малу прозу, тож використовував ці прийоми і при написанні серії. Зазвичай люди обирають собі декілька улюблених персонажів і коли фокус зміщується на щось інше чекають, коли улюбленці повернуться. Тож цікава особливість цього тексту в тому, що навіть при зміні фокусу, після початкового збентеження, стає так само цікаво, але вже з новими персонажами.Даружистан - це вільне місто Генабакісу (континент) і зараз воно живе під загрозою нападу Малазької імперії буквально з дня на день. Можна було б подумати, що мешканці тільки про це і думають, але ні😅 Можливо, це вже якась стадія прийняття, але більшість живе своє звичайне життя найманого вбивці, злодія, мага, політика і т.д. Щоб ви розуміли за ці 66 сторінок ми бачили світ очима 9 нових персонажів👀#малазька_книга_полеглих #сади_місяця #еріксон #читаю_онлайн

Чотири вітри⭐️⭐️⭐️⭐️Гарна книга, але поки що Велика глушина залишається для мене найкращим романом авторки.Що сподобалося?Ця історія розповідає про Велику депресію в США, одна з причин якої - екологічна катастрофа в Техасі, коли роками була страшна посуха і пилові бурі. Це змушувало багатьох шукати порятунку в інших штатах. Один з найпопулярніших напрямів була Каліфорнія.Книга розкриває проблематику в доступній формі, тут можна побачити і неприємні, і драматичні моменти, а також натяки на те що відбувалося дорогою до Каліфорнії, але авторка не ставить собі задачу травмувати читача деталями.Тепер я краще розумію дрібку соціальної напруги США, бо не так давно все це було, щоб забути це відношення як до "недо-людей".Також із книги в книгу подорожує улюблена тема авторки - материнство та складні стосунки з дівчатами-підлітками🙂 Досвіду не маю, але читати цікаво.Що не сподобалося?Початок і кінцівка. Я розумію які цілі закладала авторка. На початку треба було пояснити звідки взялася глибинна травма Ельзи, ну а в кінці треба ж було якось завершити😅Але склалося стійке враження, що Крістін була значно більше зацікавлена в головній темі, тож історичний період пропрацьовано глибше, а початок і кінцівку приклеїли, як клеїлося.#відгук #чотири_вітри #крістін_генна

Оголосили короткий список до премії книжкових блогерів. Не знаю яку пораду можна зробити на його основі АЛЕ це чудова підводка до аудіокниги, яку я намагаюся слухати👀Наречена - Алі ГейзелвудАудіокниги - це моє поле для експериментів, бо там я купую те, що навряд чи взяла би читати з полички. Тож коли я побачила Наречену в абук, то зрозуміла, що це ідеальний кандидат. Бо з "легкими" історіями в мене завжди нестача, але і дивлюся я на них з підозрою😅Враження в мене поки полярні - іноді мені подобається, іноді дратує.Що подобається?✅ більшість діалогів, бо головна героїня в нас любителька шуткувати (іноді аж занадто)✅ романтична лінія (шлюб за договором), я чемно чекаю обіцяних сцен 18+🙂✅ дуже легко слідкувати за сюжетом, навіть на збільшеній швидкості, навіть якщо відволікся і щось недочувЩо не подобається?❌ Це перше фентезі авторки, до того були любовні романи. І авторка не зуміла/не захотіла трошки відредагувати мораль/принципи своїх персонажів, щоб вони відповідали вигаданому світу. А тому перетравлювати головну героїню - звичайну дівчину з великого міста - як представницю правлячої родини вампірів дуже важко. Іноді я просто не хочу її чути😅❌ Рандомна дитина, через яку головні персонажі мають показувати читачам свою хорошість ніколи не додавала мені настрою😅Повертаючись до премії, я читала дві книги. Обидві сподобалися, але зовсім по різному.Дім на краю світуОдного разу розбите серцеНе знаю хто зробив картинку, але взяла її з каналу ARTBOOKS