beyond reanity

під неймовірно гарними фото, які мені зробили друзі, розкажу вам про побочки серфінгу, який дуже романтизується - мною в першу чергу 😁🏄‍♀️ почнемо з того, що серфінг це не зал під домом - до океану треба ще доїхати. а тому іноді ваш будильник стоїть на 4.30 ранку, бо о 6тій сука гарний прогноз))🏄‍♀️ якщо гідрокостюм ви ще можете одягти вдома, то після гарного прогнозу на вас чекає знімання його посеред вулиці та колективне перевдягання трусиків)) іноді на вітрі і в +3🏄‍♀️ вдома, як би ви не старалися, пісок буде і в кімнаті, і в душі, і в одязі, і в волоссі, тому підмітати підлогу це така сама часта рутина, як і мити посуд🏄‍♀️ з точки зору планування простору квартири, балкон та кладовка - обовʼязкові приміщення, бо в першому ви сушите свої гідрокостюми, а в другому - зберігаєте інвентаркладовки в мене нема, тому одна дошка стоїть в спальні біля гладильної подружки, а друга зберігається в гаражі друга))🏄‍♀️ машина буде великим плюсом, або вам життєво необхідні друзі, які мають машини і які люблять вас настільки, що будуть забирати і завозити кожного разу. мені пощастило мати таких трьох 🥹🏄‍♀️ якщо ви дуже піклуєтесь про своє волосся, серфінг не для вас 🥲 сонце та солона вода перетворюють його на паклю, після кожної сесії треба мити голову хоча б просто кондиціонером, щоб змити сіль і розплутати це гніздо. а також ваш гарний дорогий платиновий блонд дуже швидко стає "австралійським" океанським вигорівшим кіноблондом - головне не торкатися, бо вся романтика розвалиться об якість волосся))🏄‍♀️ окрім, волосся, активне сонце та сіль буквально висушують вашу шкіру, тому процес старіння відбувається набагато швидше, ніж хотілось би, навіть якщо ви з ніг до голови кожного дня вимазуєтеся сонцезахисним кремомдуже багато молодих мешканців південних країн виглядають доросліше свого віку, а якщо ти ще й серфер - треба бути морально готовим до зморшок в 33, які твої однолітки матимуть дай бог в 40🏄‍♀️ засмага це окрема комедія)) через серфінг в гідрокостюмі, непокритими неопреном залишаються ступні, долоні, шия та обличчя. зараз колір моїх долоней в 4 рази темніший за колір живота, а на шиї є чітка полоска, яка розділяє її навпіл 😅🏄‍♀️ але до сметанно-білого та бронзового ще регулярно домішується фіолетовий - я вже давно перестала рахувати кількість синців, отриманих в різних замєсах в океані. у серферів логіка така - якщо кінцівками можеш рухати, то не травма, а бойовий разпис)) але хлопець регулярно переживає, що люди подумають він мене бʼє, особливо коли нещодавно мені прилетіла дошка в брову і був синець прям під оком)) 🏄‍♀️ з точки зору залежності від дофаміну та адреналіну, серфінг дуже потужне хоббі, яке а) відпусткою твоєї мрії робить будь який теплий океан, бажано на місяць, або серфкемп б) в моєму випадку взагалі визначив країну, в якій я хочу прожити все життя🏄‍♀️ з точки зору пріоритетів, одна з 25ти причин, чому я не хочу мати дітей це те, що якийсь довгий час я не зможу кататися. тобто не зможу бути щасливою в той конкретний спосіб, який робить мене щасливою найбільше. ну уж нєт🏄‍♀️ ну і з точки зору грошей - тобі постійно хочеться то ще один борд (їх багато не буває), то треба новий гідрік, то вакса (віск) закінчилася, то дошку відремонтувати, то на таксі доїхати до пляжу, у випадку друзів з машинами в них купа грошей йде на бензин, бо іноді до серф споту їхати 50 км в один бікі це я не кажу про похідні витрати на мікротоки, біоревіталізацію, ботокс та інші косметологічні процедури, щоб виглядати просто на свій вік))якось так...а тепер уявіть наскільки неймовірно сильною повинна бути ейфорія від спійманих хвиль, якщо вона переважує весь цей ворох обʼєктивних пиздеців, які я описала вище 🙃 #reanity_surfing

повертаюся з 8денного святкування дня народження з черговим рандомним фільмом з нетфліксу))"Погані дівчиська" або "Круті дівчата" (типу обирайте переклад який подобається), в оригіналі Mean girls - підліткова комедія 2004 року в головних ролях Ліндсі Лохан (це вона?? я взагалі думала це якесь рандомне дівчисько!), Рейчел Мак-Адамс (вона з роками не змінюється)), Аманда Сейфрід (сподіваюся, інші ролі в неї не такі тупенькі) і Лейсі Шебер, яку вперше бачуотже, що в нас дано:Кейді Гірон - донька зоологів, що тривалий час жила в Африці і завжди була тільки на домашньому навчанніну і коли вона потрапляє в свою першу школу в США, то офігіває від того скільки тут ворожих дівочих угрупувань, кожне з яких хоче Кейді до себевід того скільки тут гарних хлопців також 😏тому дівчині доводиться вести подвійну гру і прикидатися іншою людиною для досягнення своїх цілей_________цей фільм дуже дуже мені нагадав "Відмінницю легкої поведінки" з Еммою Стоун - оця скул лайф з 2000них, модні дівчата в рожевих топіках, референси на брітні та спайс гьорлз, історія перетворення гидкого каченяти в пластикову барбі, яку всі ненавидять, і далі все по канону з обовʼязковим спічем зі сцени на випускному))все передбачувано, але жанрово складено чудово, ненапряжно, мило і я прям задоволення отримала від працюючих паттернів без домішок пошлості чи драматургічної примітнивності, які схожі фільми часто мають зараз, бо клепаються як попало бо все одно подивлятьсядивитися можна і дорослим, і підліткам, але найкраще в компанії подружок з карамельним попкорном - вайб приблизно такий))#reanity_дивимось

по кривавій піу піу класиці пройшлася, тепер включила бог-знає-яким-чином-упущену Гордість і упередження 2005 рокуотже, що в нас дано: екранізація роману Джейн Остін з Кірою Найтлі та Макфедьєном в головних роляхнебагата родина Беннетів намагається видати хоча б когось з пʼяти дочок заміж, щоб залишити собі родинний маєтокну і, звичайно, шлюбу хочуть всі окрім Елізабет, яка, випадково познайомившись з холодним містером Дарсі, ще більше переконується, що чоловіки зверхні, горді та пихаті створіння ___________це прям майстерність рівень бог зняти фільм про кохання без жодного поцілунку, суто на хімії 🥹містер Дарсі цікавий дуже актор тим, що спершу він ніби зовсім не привабливий, а через 2 години сама не помічаєш як в нього закохуєшся, на відміну від Кіри, яку я любила зі старту за її тендітність та величезні гарні очі, вона для мене якась космічно вродлива)до речі, розкажу вам чотири фан факти про акторку: 🌼 в неї нема соц мереж. от взагалі - тільки електронна пошта🌼 в неї дисклексія з 6ти років - невиліковний розлад здатності до читання, через який текст «стрибає» перед очима. тому акторка вчить ролі по аудіозаписам🌼 вона не вирівнювала зуби, бо це могло змінити форму її щелепи, до того ж акторці не подобаються білосніжні усмішки та штучні вініри, які косять всіх під один шаблон🌼 з 2005 по 2010 рік Найтлі зустрічалася з колегою по цьому фільму, але не з містером Дарсі, а з лицемірним Джорджом Вікхемом, якого зіграв Руперт Френдом. тобто поки на екрані хімія була з одним, в реальності була з іншим))я не назву цей фільм найкращим у світі, але він дуже точно зроблений: камера, світло, атмосфера, костюми - все працює, і світ навколо ферми Беннетів показаний неідеалізовано, через що спостерігати за життям багатодітної родини ще цікавішену і персонажі дуже живі, хоча он містер Дарсі за 2 години екранного часу майже нічого не говорить, бо за нього все роблять вчинки - це прям вау 🥹ну і улюблене "ніхто не міг розтопити його серце, окрім неї" я готова дивитися вічно)) власне, за це фільм і став певним феноменом - "історією поза часом", бо не дивлячись на реалії (початок 19 століття), історія відчувається живою, актуальною, напруженою, емоційною та сучасною для будь якого глядачатому ставте єдинорожку, хто бачив, і гарбуза, хто ні - продовжуємо збирати статистику відомих кінострічок))#reanity_дивимось

читати книжки рідною мовою після дилогії англійською це як поїхати в єгипет в олл інклюзів 😁 навіть якщо історія не найкраща в світі, відчуття саме таке))за "Виживуть пʼятеро" я взялася суто через авторку, бо люблю серію "Посібник з убивства", тому анотацію не читала взагаліа вже потім я прочитала опис на звороті книги і вкотре зрозуміла, що не знати нічого набагато прикольніше, бо там розказали половину блін сюжету)) а я не буду спойлерити!отже, що в нас дано:6 підлітків їдуть у кемпері (будинок на колесах) на відпочинокв якийсь момент в них зникає звʼязок, перестає працювати мапа, пробивається колесо, і вони застрягають посеред лісутільки дуже швидко стає зрозумілим, що нічого випадкового в цьому ланцюжку подій немає_____________одразу зауважу, що це дуже камерний триллер - вся історія це майже one location (можна забрати ідею на дебютний короткий метр))сюжет тут не такий крутий, як книги Сайлі Сейгер ("Востаннє, коли я збрехала" та "Єдина вціліла"), але досить напружений і, думаю, екранізація була б класною, бо кемпер + діти + ніч в лісі це досить стрьомна комбінаціязазвичай я не дуже уважна і не люблю оце гадати "хто винен", але цього разу помітила деякі штуки, які підтвердилися у фіналі, і я аж засмутилася, що не отримала емоційний вау ефект від розвʼязки, АЛЕ розвʼязка класна, особливо останні декілька сторінок а-ля пост скриптум 🙂насправді, найбільше мене тримало навіть не те, через що це все трапилося (головна інтрига), а як підлітки придумували різні способи вибратися буквально маючи на руках нічого. постійний пошук плану як конструкціями з гівна та палок врятувати собі життя це досить захопливо))короче, ця книга це такий метелик-одноденка, який залітає в твоє життя на три дні, ти поринаєш сьомою людиною в сюжет, дізнаєшся страшну правду, видихаєш і повертаєшся в звичну рутину своєї реальностіа метелик залишається мертвою книгою лежати на поличці в бібліотеці, бо читати вдруге сенсу ніякого нема 😁але на один раз радити буду!Виживуть пʼятеро - 8/10

здається, час вводити рубрику "рандомний клік на нетфліксі", бо зазвичай я саме так приношу вам рекомендації))Леді-Птаха ("Lady bird") - американська комедія-драма режисерки Ґрети Ґервіґ 2017 року (вона зняла "Барбі" та "Маленькі жінки"). хронометраж 94 хвилини 🫶в головних ролях Сірша Ронан, три незнайомі мені (але титуловані статуетками) людини та Тімоті Шаламе))отже, що в нас дано:Крістін, яка вигадала собі імʼя Леді Бьорд, вчиться у випускному класі католичної школи та мріє вступити кудись в універ на східному узбережжі, наприклад, в Нью-Йоркдалі вона починає грати в театрі, закохуватися, розчаровуватися, дружити, ворогувати, сперечатися з мамою, сратися з братом і так даліі десь посеред цього вороху досить типових подій неочікувано настає фінал фільму 😁______якби я не покопалася в інтернетах і не почитала про шлях цієї картини після релізу - два золоті глобуси, пʼять номінацій на оскар, сумарно 107 (!!!) номінацій на купі фестивалів та кінопремій з яких 39 перемог - то подумала б, що натрапила на абсолютно звичайний прохідний фільм про звичайне життя підліткаале прикол в тому, що це його фішкаҐрета Ґервіґ мала на меті зняти кіно, яке б здавалося спогадом і було б накшталт "400 ударів" (фільм Франсуаза Трюффо 1959 року) та "Юності" (режисер Річард Лінклейтер, 2014 рік, художній фільм про дорослішання, який знімався в ріалтаймі з 2002 по 2013 роки)якщо ви раптом дивилися 400 ударів (мені довелося в універі)), то знаєте, що це візитна картка нової французької хвилі про проблемного хлопчика, який просто живе своє життя роблячи то те, то інше (власне, абсолютно звичайний прохідний фільм про звичайне життя підлітка 😁)але в 1959 році, після всієї кінематографічної тєатральщіни, постановочності, епічності та передбачуваності історії, це було як ковток свіжого повітря, зліпок реального життя, спогад про дитинство як воно є, без "бантиків" та перебільшенняпотім десь після 1970 почалася пост-нова хвиля з депресивними авторськими фільмами, політичне кіно та щось у стилі «Cinéma du look», де на перше місце вийшли неон, гламур та глянецьа потім все перемішалося, почалася ера блокбастерів і нова французька хвиля залишилася в минулому, огорнута ореолом свободи та відвертості...допоки пані Ґервіґ не вирішила про неї нагадати))мені здається вийшло дуже схоже і прикольно як одноразова акція поностальгувати за шкільними підлітковими роками і, думаю, Ґрета супер розумна молодець, що далі пішла знімати популярні комерційні фільми, а не намагалася стати реінкарнацією Трюффо, бо цінності та смаки змінилися, і це був би повний провалбо хто дійсно любить французьску нову хвилю той має стопʼятсот картин того часу насолодитися по саме ніхачу)але отак на півтори годинки поспостерігати за життям звичайної дівчинки, яка має такі самі проблеми як і мільярд дівчат на планеті земля - найс, бо не тільки хлібом картами, грошима, двома стволами та видовищами єдиними))#reanity_дивимось

такс, але перед Ейфорією я встигла подивитися "Карти, гроші, два стволи", і мені є що сказати:я точно не фанатка Ґая Річі 😁отже, що в нас дано:четверо друзів збирають купу британських фунтів, щоб один з них - супер талановитий у картах Еді - обіграв в покері гангстерську акулу Гарі «Сокиру» Лансдейла і заробив ще більше грошенятГарі, на секундочку, веде свої справи з головного офісу, який знаходиться у секс шопі)) там же він і вбиває резиновими фаллосами боржників 😁паралельно з цим два грабіжники-придурки отримують завдання вкрасти цінні старовинні рушниціпаралельно з цим ще чотири тіпа вдома вирощують тонну марихуани, а їхній клієнт вирішує їх обікрастив результаті, всі крадуть одне в одного, чудом рятуються, випадково вмирають і потрапляють у надзвичайно дотепні ситуації. зазвичай в цей момент всі дуже здивовані і обляпані кровʼю))____________написала опис і аж засумнівалася чи дійсно я не люблю цього режисера 😁але справа в тому, що мені супер важко тримати в голові мільйон персонажів, які займаються купою справ, повʼязаних з грошима, криміналом, вбивствами, помстою, і буквально через 15 хвилин в мене все змішується в один салат, де я перестаю розрізняти хто кому друг і хто кому ворогв переліку акторів фільму "Карти, гроші, два стволи" - увага!! - 21 людина! і у всіх досить немало екранного часу, я ледь з глузду не зʼїхаладо речі, з приводу акторів - мені дуже сподобався хлопець, що зіграв Еді (Нік Моран, справа зверху на постері), але на жаль це був його дебют, фуррор і закат слави 🫠 далі він брав участь тільки у нішевих фільмах, щось навіть режисував, але на "супер великі" екрани повернувся тільки один раз в ролі Скабіора в обох частинах Гаррі Поттера і Смертельних реліквій (це чувак, який в лісі спаймав Гаррі, Рона та Герміону, так собі камбек якщо чесно 😅)ще у Річі я дивилася Шерлока (сорі, я прихильниця BBCшного серіалу з Камбербетчем), Агенти U.N.C.L.E (сорі, я прихильниця Kingsman'ів) та серіал на нетфліксі Джентельмени - там також були пушки, трава, мільйони баксів та інтриги, в яких я заплуталась і додивилася тільки завдяки супер гарній Каї Скоделаріотому аналізуючи весь свій описаний вище досвід, піду дивитися щось інше, бажано де в наявності є хоча б якась любовна лінія 😁а ви мені давайте вже традиційно вогника хто "Карти, гроші, два стволи" дивився і гарбуза, хто ні 🙌#reanity_дивимось

хтось мені нагадав в коментарях про "Пʼять сантиметрів в секунду", а я згадала, що дивилася, що мені сподобалося, а я все забула, а фільм ще й годину всього триває, тому пішла згадуватиотже, що в нас дано:аніме в трьох частинах. кожна охоплює певний період життя головного героя Такакіперша частина ("Уривок про квітучу сакуру") це молодша школа, де він листується з близькою подругою Акарідруга ("Космонавт") - середня школа в іншому місті, де знаходиться космічний центр, що запускає ракети в міжгалактичні експедиції, та знайомство з новою дівчиною Канаетретя ("5 сантиметрів в секунду") - життя дорослого Такакі в Токіо та одна випадкова зустріч_______з перших хвилин історії (а тому це не спойлер)) ви дізнаєтеся, що 5 сантиметрів в секунду це швидкість, з якою пелюстки сакури опадають з дереваі власне це падіння (і неможливість повернутися на дерево) тут є метафорою всього життя Такакі, яке рухається по ланцюжку надія - туга - прийняттяцікаво, що аніме одночасно дуже легке і дуже сумне - ніколи не перестану дивуватися як через анімованих персонажів режисери вміють передавати такі тонкі, полутональні але моментально зчитуємі станину а режисера "5ти сантиметрів в секунду" Макото Сінкая ви точно вже знаєте по всесвітньо відомому "Твоє імʼя" - якщо не бачили то обовʼязково подивіться!!!ну і порівняйте фінали - бо бачу певну закономірність та режисерський почерк :)а ще з цікавого, тут дууууже багато пейзажів японських міст, які прям зобразили в точності з фотографій, щоб у глядачів було відчуття реальності цієї історії) таке враження, що я обʼїздила всю Японію, сіріуслі)короче, щось сподобалося мені дивитися аніме повнометражні, я вам так скажу)) буду оце чергувати з культовими фільмами, і буде мені - і вам - добре 🫶#reanity_дивимось

можете мені заздрити - у віці без 3х тижнів 33 рочки, анічка-режисер-за-освітою вперше подивилася Кримінальне чтиво 😁дисклеймер: це далееееко не єдиний культовий фільм, який дивом пройшов повз мене, тому іноді я отак рандомно вмикаю класику і заповнюю прогалиничомусь я була впевнена, що фільм мені не сподобається - може тому що я нічого не памʼятаю ні з Вбити Білла, ні з Чотирьох кімнат, ні з Безславних виродків (тільки не кидайтеся будь ласка тапками)) і тільки трошки з Джангоале можливо треба просто передивитися, бо канєшна оці всі гангстери, що розмовляють про бургери, масаж ніг та біблію це прикольно)) як і нелінійна розповідь, коли одного з головних героїв вбивають посеред фільму, а потім ще годину він на екрані 😁ну і абсурдні діалоги по вуха в крові це топ, питань до культовості тарантіно нуль))і блін яка ж Ума Турман тут гарна і класна! вони всі тут класні, але Ума прям вишенька на торті мілкшейку 😍а поставте мені для цікавості вогник, хто дивився pulp fiction і гарбуза, хто ніі скажіть яке кіно тарантіно ваше улюблене, бо треба ж певно подивитись (передивитись?) щось ще раз вже чтиво зайшло)#reanity_дивимось

всі мої подруги знають - я не про тваринв мене є декілька не дуже прикольних ексіпієнсів з котами, однією собакою, морськими свинками та кроликом, і в цілому я ставлюся до домашніх улюбленців як до фактору обмеження, особливо враховуючи мою кількість подорожеймій хлопець виріс разом з собаками, і коли ми розмовляємо про Чилі, перше, що він каже це "боже як я сумую за Кларою та Сімуром" (це два міні пуделя, з якими він з першої хвилини їхнього народження)далі завжди йде тирада про те, що він хоче коргі - я цей момент просто прикидаюся мертвою, бо гіперактивна королівська сальчіча це останнє, на що я погоджусяладно, передостаннє - останнє це комондор 😂 загугліть!!! і короче ось так ми живемо майже три роки - він хоче собаку, а я відморожуюся словами "one day......."і все було б добре, але декілька днів тому я побачила білу швейцарську вівчарку, серце йокнуло і всьо пропало - тепер в мене тиради про те, що вона нам дуже потрібна 🫠 ось дивлюсь на фото і прям накриває ірраціональна ейфорія 🥹показала хлопцю - він також в захваті, ми навіть вже придумали ім'я Ната 😅 але проблема в тому що вона дійсно велика і потребує багато місця (і кінолога :)і для того щоб ми могли здійснити нашу нову спільну мрію, треба:- більшу квартиру- машину (бо без авітвки ми цього коня нікуди не довеземо, а всі парки великі знаходяться досить далеко від центра міста, де я б хотіла залишатися жити)тобто таки я була права - one day 😭ps ніколи не думала, що головною мотивацією купити машину може стати бажання мати собаку)) у вас є улюбленці? покажіть ваших, я зараз у стані максимальної милоти та білої заздрості всім власникам красенів і красунь 🥰

тут на нетфліксі вийшов міні-серіал жахів новий "Скоро трапиться щось страшне", який спродюсували брати Даффер (Stranger things), а зрежисувала Вероніка Тофільська (Baby reindeer)отже, що в нас дано:Рейчел та Нікі планують одружитися через тиждень, але навколо починають відбуватися дивні речі___________якщо ви раптом не знали, я - трусішка. я принципово свідомо і відповідально не дивлюся взагалі ніякі горрори (максимум можу включити триллер раз на рік) через моральну травму, яку отримала в 3 рокиситуація значить була така: крим, ми з мамою та її подругою дивимося "Мумію", потім мама вкладає мене спати, зачиняє готельний номер і як нормальна жінка у відпустці йде тусити з подругою на мореале маленька я занадто була вражена фільмом і не змогла заснути. знайти де вмикається світло в кімнаті я також не змогла. як і відкрити дверічерез годину десь мене відчинила ресіпшіоністка, але ця година в темряві поставила хрест на моїй сміливості пожиттєвонастільки, що коли я у 13 років включила всім відомий "Дзвінок", то не змогла навіть додивитися до моменту появи тієї-самої-Самари. але це не завадило мені 2 тижні пити заспокійливі, бо я бачила - от як бачу зараз всі предмети в кімнаті навколо - як вона залізає до мене в кімнату через балкон 🫠так що оце увімкнула я вчора "скоро трапиться...", бо повелася на слово Даффери, подивилася 20 хвилин, дійшла до першого напруженого моменту і вимкнула. self-care рівень 100 я вважаюсеріал, певно, класний, але я цього вже ніколи не дізнаюся)) може ви дивилися? як воно там?ps ну і як думаєте, я виграю оскар у номінації "відгук року"? 😂