Я з України

Як відзначав згодом справді великий воєнний стратег Клаузевіц, уся швейцарська кампанія завідомо була провальною через порушення засадничого принципу «спершу зібратися – потім бити». Але навіщо принципи і стратегії геніальному полководцю Суворову. Після альпійської звитяги армія Суворова як бойова одиниця перестала існувати, а сам фельдмаршал ледве теплим добрався до Санкт-Петрбурга тільки 20 квітня 1800 року. Вкурвлений до неможливості імператор Павєл І його навіть не прийняв. Фельмаршал страшенно з того зажурився, зліг і 6 травня віддав чортові душу. Лише після приходу до влади Алєксандра І, у московії почали створювати культ Суворова. Бо нікого героїчнішого не знайшли. Зрештою, ліпити з гівна медяник – це їхня національна традиція. Ось таким був неперевершений, безпрецедентний і героїчний перехід Суворова через Альпи. І на завершення є потреба уточнити один маленький момент. Ще в епоху Риму серед Альп було прокладено добротні дороги, якими війська і купці шастали ледь не кожен Божий день. У Середні віки через Альпи швендяли і армія Фрідріха Барбароси, і французькі війська, і іспанські. В Альпах навіть є так звана «дорога немічних». Суворов третім в історії вирішив піти не легшим, але небезпечнішим через можливість засідок шляхом, а так званими «карнізами». До нього на це відважилися лише Ганнібал у 218 році до н.е. і Наполеон у 1796 році. Щоправда, жоден з них не примудрився проїбати чверть армії, коней і артилерію. Але куди їм до величі фельдмаршала Суворова!#тупиковагілкаp.s. Ілюстрація неперевершеного Олега Коваленка.Роман Онишкевич.

Олена Кудренко:Вже в деклараціях за 2020 рік (зняли перші вершки від роботи в Раді, так сказати) 97 депутатів від Слуги народу та члени їх сімей придбали авто, квартиру, або землю. Це стало відомо після аналізу їх декларацій Комітетом виборців України. ❗️Тобто люди свідомо йшли заробляти на війні. Я підкреслюю - на війні, яка почалася в 2014 році, як би хто не хотів закривати на неї очі. Люди, які свідомо йшли працювати НЕ на зарплату в 50 тис гривень. Може для когось з "обраних" нашим мудрим народом така зарплата здавалася більшою, ніж він мав до цього - але потрапивши до влади, до столиці, вони точно зрозуміли, які суми крутяться в кулуарах, за що їх можна отримати, й куди витратити. "Я ж нє лох якийсь" - як казав відомий нам всім персонаж. НАБУ опустило цих заробітчан на землю, нагадавши офіційні умови їх роботи. В офіційних умовах немає слів про надлишки в конвертах - будьте ласкаві, виконуйте зобов'язання. Але ж вони втомились! Це ж не в окопах місяцями без ротації сидіти. А той, хто своєму стаду обіцяв (нехай не прямо) солодке життя у Верховний Раді, тепер не може це стадо зібрати й контролювати. У нас сильно порушене розуміння того, хто є елітою. Немає балансу, є сильний перекіс в бік російської кальки відносин між владою і населенням. ❗️Ми досі мусимо пояснювати владі, що вона - обраний менеджер, і отримуючи кабінет, ти не отримуєш в особисту власність ні бюджетні кошти, ні людей в твоєму місті/селищі. Ти - сервіс. Ти- кризовий менеджер. Ти - надавач послуг від держави. Тимчасовий. Ось і все. Тому цей зелений дитсадок від Слуг народу втомлює - "хочу/не хочу", "втомився/не втомився". Це якийсь сюр, панове.

Якась в Україні безпрецедентна бідність критичного духу – натомість повне панування одноразового, фрагментарного та сингулярного мислення.Замість того, аби зрозуміти глобальні тенденції ХХІ століття, зайнятися справжньою інтелектуальною працею, почати обговорювати сучасні ідеї в суспільстві постійно обсмоктуються застарілі проблеми та перетравлюються думки, навіяні засобами масової інформації.Натомість перед нами стоять загрози та виклики глобалізованого світу: неомарксистський пост-лібералізм в усіх його формах панування; перехід до нових форм спонтанного та спорадичного буття; знищення суверенної ідентичності, культур, етносів, націй, релігій, держав; руйнування родин; поява пост-людини, яка може довільно обирати свою зовнішність, стать, індивідуальну раціональність на любий проміжок часу та ін.Я вже не говорю про московсько-ординську навалу.По суті ми ведемо війну на два фронти.А у відповідь від «політичних еліт» українці чують лише рекламні слогани та результати соціологічних опитувань.І це не дивує. Бо на політично-інтелектуальному ландшафті України політична партія чи політична фігура вже давно дорівнюється до товару, який має свою «ринкову вартість» та логістику його масового розповсюдження.Відповідно політичні процеси є довільними, героєм цього сюжету може бути будь-хто, а сценарії не є пов’язаними з жодними реаліями.Все що завгодно – лише крім сенсу.Політичний суб’єкт давно вже не такий, яким він декому уявляється – його внутрішній зміст настільки другорядний, що практично немає вже жодного значення.І на це потрібно реагувати.В першу чергу потрібно змінити мислення суспільства з його хибними уявленнями та навіяними йому галюцинаціями.Адже Політичне є продуктом людського духу, і тому як будь-яка система цінностей воно має філософську основу та відображає певну інтерпретацію сенсу та нашого шляху в людській історії та власного в ній місця.Це можна зробити вже – розпочавши Великий Дискурс з історії, філософії, політології, соціології, геополітики, мистецтва, літератури та ін.Головне, аби порядок денний був розрахований на завдання завтрашнього дня – якою ми хочемо бачити свою країну і світ навколо себе.А думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися…Сергій Чаплигін.

Чи знали ви, що два відомі «радянські свята» — 8 березня і 23 лютого — мають досить цинічну та суперечливу історію?Їх пов’язують із двома діячами більшовицької революції — Олександрою Коллонтай та Павлом Дибенком. Цікаво, що обидва мали українське походження, але активно підтримували більшовицьку владу та брали участь у боротьбі проти української державності.🔹 Павло Дибенко — уродженець Чернігівщини, матрос Балтійського флоту, який став одним із лідерів більшовиків під час революції 1917 року. Саме він подав сигнал до штурму Зимового палацу з крейсера «Аврора». Пізніше його призначили народним комісаром морських справ.Саме з подіями лютого 1918 року, коли його загони мали обороняти Петроград, у СРСР почали пов’язувати «день Червоної армії», який згодом став святом 23 лютого.🔹 Олександра Коллонтай — революціонерка з аристократичної родини українського походження, одна з перших жінок-міністрів у світі. Вона активно просувала ідеї марксистського фемінізму і була однією з головних ініціаторок запровадження в СРСР офіційного святкування 8 березня як «дня жінок-трудівниць».Їхній роман був таким же бурхливим, як і революційна епоха: інтриги, кар’єрні ігри, боротьба за владу. Вони входили до кола найближчих соратників Леніна, а їхні дії вплинули не лише на політику, а й на символічний календар цілої імперії.Сьогодні багато хто навіть не замислюється, що походження деяких звичних дат пов’язане з подіями революції, пропаганди та боротьби за владу. Історія інколи значно складніша, ніж шкільні підручники.Як ви ставитеся до таких «історичних свят»? 🤔

Тепер ви розумієте, що локдаун - то було найлегший час у нашій новітній історії?Якщо уявити, що хтось на піврочку-рік випав із подій, а зараз повернувся, то, певне, має всі шанси поїхати до психіатричної лікарні. Дивіться самі. Україна просила закрити небо на своєю територією. Не закрили - вбивайтеся самі. Зараз Україну просять закрити небо над дубайщину. Пентагон і країни Перської затоки хочуть придбати українські безпілотники-перехоплювачі, щоб збивати безпілотники типу «Шахед». Тому що стріляти ракетами Patriot, вартістю по 20 мільйонів доларів по безпілотнику, який коштує 20 тисяч доларів, якось не комільфо. Трамп молиться за себе під час колективної молитви. Трам виключив свого пропагандиста і любителя путіна Такера Карлсона із MAGA і заявив, що той «збився зі шляху» і він взагалі «недостатньо розумний». В свою чергу Такер Карлсон заявив, що у війну Трампа втягнули … євреї. Точніше - ХАБАД. Бо ХАБАД штовхає США на війну, щоб зруйнувати мечеть Аль-Акса і натомість побудувати Третій Храм. Знаєте, які докази? Тауер побачив нашивку на формі одного із ізраїльських солдатів. Павла Дурова забанили в ТікТок. Залишилось, щоб Маска в Х забанили) На росії в розпалі репетиції дитячих весіль. В цій дурці на повному серйозі дорослі тітки із загсів оркостану беруть участь у «процедурі». Іран бомбить Дубай. А Дубай поставив свої ППО серед своїх сяючих стоповерхівках і херачить багатомільйонними ракетами по дешевим дронам. Українці тим часом продовжують генерувати меми. Із останнього: шейхи співають: «Горить-палає техніка ворожа, рідне Абу-Дабі переможе!». Українських інкасаторів викрали у Будапешті разом з готівкою, яку вони везли з Австрії до України у рамках міжнародних банківських перевезень.Зеленський розповідає світу про розміри живота Орбана і прямим текстом обіцяє «якщо одна особа в ЄС блокуватиме €90 млрд, то дамо адресу цієї особи ЗСУ». Петер Мадяр, лідер виборчих перегонів в Угорщині і основний претендент на перемогу, був вимушений публічно стати на захист Орбана від Зеленського. Вміє наш, скажіть? До Угорщини прибули російські технологи зі штабу Кірієнка. І це прямо дуже погано. Росія включається повністю в процеси, щоб утримати Орбана при владі. А ми, виходить, теж допомагаємо мобілізувати електорат своїми офіційними дурними заявами. Арабський мільярдер Аль Хабтур наїхав на Трампа і вимагає відповідей на питання: «хто надав вам повноваження втягувати наш регіон у війну з Іраном? Чи думали ви про те, хто першим постраждає у нашому регіоні?». Особливо пікантними виглядають такі питання на фоні того, що створена Трампом Рада миру активно фінансувалась саме країнами Перської затоки. Тому Аль Хабтур і питає: то ми фінансуємо мирні ініціативи чи війну проти нас самих? США надають Індії 30-денний дозвіл на купівлю російської нафти. І це руйнує всю вибудовану архітектуру стримань, обмежень, штрафних санкцій. І це до того, що таке рішення допомагає росії заробляти далі гроші.Андрія Єрмака продовжують охороняти. На цей раз - спецпідрозділ СБУ Альфа. Може тому, щоб не втік?😀 Хоча ми всі розуміємо, про що це.Несемося. А у вас що?Зоя Казанжі

КВІР вже прямо чи опосередковано воює з 7 загрозами:1) США та Великою Британією (у морі).3) Ізраїлем (ракетні дуелі).4) Азербайджаном (удар по Нахчивану).5) Власним народом (на вулицях Тегерана, Курдистану та Белуджистану).6) Сунітськими групами на кордоні з Пакистаном.7) Опозиційними силами в армії, які готують переворот (так званий "заколот полковників").КВІР намагається перетворити локальну поразку на регіональний апокаліпсис, сподіваючись, що в загальному хаосі вони зможуть втриматися при владі ще бодай кілька місяців.З погляду математики та військової стратегії це колективне самогубство. кожен новий фронт наближає момент, коли ресурсів (боєприпасів, ППО, палива) не вистачить навіть для захисту власного бункера.Чому ж тоді ці 150 000 фанатиків та генерали КВІР обирають шлях прискореної смерті? Тут вступає в дію специфічна психологія приреченого режиму:1. Ефект Самсона (загинути разом з ворогами)2. Пастка "Некуда бежать"3. Надія на чорного лебедя4. Інерція терористичної мережіберезень 2026 для них не поразка, а фінальна битва.Вони розуміють, що фізичне виживання режиму неможливе (після ударів США по центрах управління), і тому переходять до стратегії: Ми заберемо з собою в могилу весь Близький Схід.Для звичайного диктатора (як для Януковича, Асада чи африканських вождів) є варіант втечі в Ростов чи Дубай.Для верхівки КВІР шляху назад немає. Вони під санкціями, їх розшукує Інтерпол за тероризм, Ізраїль та США офіційно оголосили їх цілями №1 для ракетно-бомбового ударуВійна одночасно на 25 фронтів спосіб померти зі зброєю в руках, а не на ешафоті. Це героїзація власного кінця для історії.Вони відкривають нові фронти, сподіваючись випадково натиснути на ту саму кнопку, яка обвалить світову систему швидше, ніж помре КВІР:- а що, як через наш удар по Нахчивану Туреччина перекриє Босфор?- а що, як ціна на нафту $250 викличе революції в Європі, і їм стане не до нас?КВІР зараз не моноліт, а корпорація. Кожен підрозділ (на кордоні з Азербайджаном, у Ємені, у Лівані) має власні накази. Польові командири діють за інерцією або намагаються вислужитися, атакуючи все навколо. Це автоматичний розпад системи, який виглядає як агресія на всіх напрямках.Генерали зараз мислять не категоріями Ірану як держави, а категоріями Ісламської революції як ідеї.Якщо ідея програє, то сама територія Ірану та його 85 мільйонів жителів для них не мають значення.Зараз вони воюють не за Іран, а воюють проти іранців, використовуючи зовнішні фронти як димову завісу.Постулат "No Boots on the Ground" працює як броня режиму. Вся статегія 25 фронтів базується на постулаті, що Захід (США, Європа) та регіональні гравці (Ізраїль, Туреччина) панічно бояться наземної операції.КВІР твердо знають, що ніхто не хоче окупувати 85-мільйонну країну з гористим рельєфом (Афганістан на максималках).Нас можуть бомбити з неба, можуть затопити всі наші кораблі, але ніколи не прийдуть за нашими головами в підземні бункери Тегерана. Ми в безпеці, допоки ми контролюємо вулиці.Відкриття 26-го фронту (удар по Нахчивану) перевірка постулату. Вони впевнені: Баку чи Анкара ніколи не підуть танками на Тебриз, а обмежаться повітряними ударами. Повітряні удари по диктатурах лише смачний привід закрутити гайки ілотам. Для КВІР будь-яка зовнішня ракета ПОДАРУНОК богів.70 мільйонів ілотів поки що єдиний ворог. КВІР тримає в Тегерані та великих містах всі елітні війська, і нікого не тримає на кордонах. Армія розгорнута всередину країни для відбиття повстання ілотів.Юрій Пилипенко.

Війну Росії проти України ще не завершено, а на Близькому Сході вже вирують події, які вже стали наймасштабнішим регіональним конфліктом цього сторіччя. Хтось з користувачів соціальних мереж з України розмістив дві світлини: шахеди, що потрапляють в будинки у Дубаї та Харкові в один і той самий день. Й написав, що ще кілька днів тому ніхто й уявити не міг, що шахеди будуть одночасно атакувати ці два міста! Дійсно, коли ми думаємо про удари про Ірану, ми маємо памʼятати, що мова йде про країну, яка весь цей час залишається найвідданішим союзником Росії, поставляла їй шахеди у першій період війни й допомогла локалізувати їхнє виробництво на російській території. На руках вбитого аятоли Хаменеї – не тільки кров забитих власних співвітчизників, що боролися з його жорстоким режимом. І не тільки кров вбитих у іранських атаках ізраїльтян. Але й кров українців також. Тому швидка поразка іранського режиму і демонстрація нездатності Росії допомогти черговому своєму союзникові – після краху Башара Асада та Ніколаса Мадуро – якраз в інтересах України. Інша справа – якщо війна затягнеться. Тут вже буде чимало негативних наслідків. Перший вже проглядається у економічній площині: це збільшення цін на нафту. Для американців це нові ціни на пальне – і як наслідок на все – і зменшення купівельної здатності населення. А для Путіна це чергова можливість хоч трошки залатати «дірку» у російському державному бюджеті. Тому президент Росії кровно зацікавлений, щоб ця нова війна була довгою. Другий ризик повʼязаний із зброєю, зокрема із системами протиповітряної оборони. Здається, такої масштабної атаки Ірану на країни Перської затоки не очікував ніхто. Так, ці атаки можуть бути повʼязані із бажанням вивести з ладу американські військові обʼєкти в цих державах, але насправді Тегеран атакує і готелі, і цивільні аеродроми. Це теж дуже схоже на російський підхід: якщо я програю цивілізаційне змагання, маю зруйнувати модель успіху і розвитку сусідів. І очевидно, що якщо іранський режим збережеться, хай і послаблений, претендентів на ППО і протиракети буде чимало – і це якраз тоді, коли Росія продовжує свої атаки по Україні.Третій ризик – подальше масштабування конфліктів. Багатьом може здаватися, що удар США та Ізраїлю по Ірану ніяк не повʼязаний із російсько-українською війною і відбувся б навіть якщо б цієї війни не було. Але за цими переконаннями – нерозуміння того, наскільки війна Росії проти України позначилася на атмосфері у світі і на готовності і здатності вирішувати конфлікти дипломатичним шляхом. Якщо ми говоримо про тотальне протистояння «двох світів», маємо розуміти, що коли на одній з ділянок фронту такого протистояння ситуація заходить у глухий кут, зʼявляється необхідність зруйнувати баланс у іншому місці. І так – аж до глобальної війни. Або до війни, у якій кількість локальних конфліктів за напругою та наслідками буде наближатися до Третьої Світової.Вплинути на часові рамки війни з Іраном ми не можемо. Але можемо і маємо робити все можливе, щоб в умовах такого масштабного конфлікту війна Росії проти України не опинилася на периферії політичного інтересу, зацікавленості політиків і медіа. Ми маємо нагадувати про цю війну та її звʼязок з конфліктом на Близькому Сході так, як це зробив, наприклад, федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який підкреслив, що “російська війна проти України не менш несправедлива, ніж злочини іранського режиму, а вторгнення Москви до мирної сусідньої країни так само невиправдане, як і терористична війна, яку Тегеран веде проти Ізраїлю протягом багатьох років».Ось саме про це всім нам і варто памʼятати і говорити.Віталій Портніков.

Чули вже новину?Єрмак має нову роботу. Ні, не піхотинця в окопі, не оператора дронів і не радиста при штабі. Колишній перший Завгосп – тепер голова комітету з питань захисту жертв збройної агресії при Національній асоціації адвокатів України.Комітет при НААУ – абсолютно новенький. Створений спеціально під Єрмака. Це зрозуміло кожному їжачку без жодної Баби Ванги.Нащо Єрмаку здався цей комітет? Вочевидь перший ЗЕменеджер зайнявся самовідбілом. Щоб, коли до нього знову прийдуть детективи НАБУ, грюкнути дверима та гаркнути: «Як ви посміли припертися? Я тут захищаю права жертв росії!».І з цікавого. На ZN. UA є інформація, буцімто голова НААУ Лідія Ізовітова – сортаниця Медведчува і до того ж одна з найтоксичніших осіб в правосудді.«Схоже, що у Національної асоціації адвокатів України з’явився новий штик, готовий відбивати старі правила», – пише ZN. UA.Так що, Володимире Олександровичу, часом не ваш Андрій має опосередковані зв’язки з кумом путіна?P.S Єрмак - він відьмак.Цікаво, чи допомагає в адвокатській діяльності магія вуду та вода з мерців?)

28 лютого 1772 року у ревельській фортеці помер замурований заживо український митрополит Арсеній Мацієвич. Він помер не через хворобу. Він помер через принцип.Бо виступив проти імперської моделі, у якій Церква підпорядковується державній владі, обстоюючи її духовну автономію й за це заплатив свободою та життям.У миру — Олександр Мацієвич. Народився 1697 року у Володимирі-Волинському, в родині православного священника. Освіту здобув у Львові та Києві — у середовищі, де українська богословська традиція ще зберігала власне обличчя, пам’ять про Київську митрополію та її давні права.Він зробив блискучу церковну кар’єру. Став митрополитом Тобольським і всього Сибіру, згодом — Ростовським і Ярославським. Член Священного Синоду. Впливовий ієрарх імперської церкви.Але саме тут і почався його конфлікт із владою.У середині XVIII століття російська імперія активно підпорядковувала церкву державі. Після реформ Петра І патріаршество було ліквідоване, а церква фактично стала частиною державного механізму. За Катерини ІІ процес пішов ще далі — імператриця розпочала масштабну секуляризацію: монастирські землі й майно передавалися державі.Для Арсенія це було не просто адміністративне рішення.Він бачив у цьому руйнування церковної автономії та духовної незалежності.У Неділю Православ’я він виголосив проповідь, у якій засудив тих, хто «гвалтує святі Божі церкви та монастирі». Це була відкрита критика імператорської політики.Він не мовчав.І не шукав компромісу.Його заарештували. Позбавили сану. Публічно принизили. Дали зневажливе прізвисько «Андрій Враля». Спочатку заслання, а згодом — суворе ув’язнення в Ревельській фортеці (нині Таллін).Там, у кам’яній в’язниці, ізольований від світу, він провів останні роки життя. За свідченнями сучасників, його фактично замурували у казематі — без права спілкування, без публічності, без голосу.28 лютого 1772 року він помер.Арсеній Мацієвич став символом церковного спротиву державному свавіллю. Людиною, яка не погодилася прийняти мовчазне підпорядкування.Його канонізували у 2000 році. В історії він залишився як митрополит-мученик, який поставив принцип вище за кар’єру, комфорт і навіть життя.Цікаво, що він був пращуром Левка Мацієвича — одного з перших українських авіаторів початку ХХ століття. Наче нитка непокори й особистої гідності пройшла через покоління.Його історія — це не лише церковна сторінка.Це історія про те, що навіть у системі імперії можна було сказати «ні».Іноді слово важить більше, ніж життя.А мовчання — дорожче за свободу.Пам’ятаємо.

ℹ️ Михайло Теліга: Тінь, що стала сильнішою за смерть. У нашій історії він часто йде через кому - "Михайло, чоловік Олени Теліги". Ми звикли до величі його дружини, поетеси та лідерки, але постать самого Михайла заслуговує на окрему папку в Архіві. Це історія про чоловіка, який не просто кохав, а обрав смерть як останній доказ своєї вірності - і жінці, і країні. Це розповідь про кубанського козака, бандуриста та сотника УНР, який міг би врятуватися, але вибрав Бабин Яр.☑️ Бандура і шабля: Козак із Кубані. Михайло народився в козацькій родині на Кубані. Він був втіленням того типу українця, якого зараз назвали б "універсальним солдатом" духу. З одного боку - професійний військовий, сотник армії УНР, який знав смак пороху. З іншого - віртуозний бандурист, учень самого Василя Ємця. Кажуть, коли Михайло брав до рук інструмент, замовкали навіть запеклі суперечки. Його бандура була не для розваги, вона була його способом зв’язку з корінням. Він був статним, спокійним і неймовірно надійним - саме тим "берегом", якого так потребувала емоційна та вибухова Олена. Їхній союз був рідкісним поєднанням двох стихій, де він став її тишею, а вона його голосом.☑️ Лютий 1942-го: Вибір, що не мав ціни. Коли у 1941 році вони разом із похідними групами ОУН прийшли до окупованого Києва, обоє розуміли, що це квиток в один бік. Олена очолила Спілку письменників, Михайло займався господарськими справами та підпіллям. Гестапо вже дихало в спину. Найдраматичніший момент стався в лютому 1942-го. Коли почалися арешти в редакції "Українського слова", у Михайла був шанс. Нацисти насамперед полювали на Олену та активних політичних діячів. Коли Гестапо прийшло за нею, Михайло не був у їхніх списках як першочергова ціль для страти. Йому пропонували піти. Але він залишився зі своєю Оленою. Він добровільно пішов у камеру, а згодом у Бабин Яр, лише щоб бути поруч із нею до останнього подиху.☑️ Чому його ім'я в Архіві? Ми занесли Михайла Телігу до нашого списку як символ абсолютної чоловічої шляхетності. Його таємниця - це таємниця "другого плану", який насправді є фундаментом. В Архіві він зафіксований не як "додаток" до відомої дружини, а як самостійний лицар українського духу. Його доля спростовує міф про те, що героїзм обов’язково має бути гучним і публічним. Іноді найбільший героїзм - це просто не піти, коли тобі відчиняють двері в’язниці, бо твоя честь і твоє кохання дорожчі за життя. Михайло Теліга довів, що кубанське козацтво і наддніпрянська інтелігентність мають спільний корінь - готовність до самопожертви без зайвих слів. Ми бережемо пам'ять про нього як про людину, чия бандура замовкла в лютому 42-го, але чий вчинок продовжує звучати як найвищий акорд вірності.⚠️ Цікавий факт: Михайло був неймовірно талановитим лісівником. Навіть в еміграції, у Чехословаччині, він здобув освіту інженера-лісівника. Друзі згадували, що він відчував ліс так само тонко, як і струни бандури - можливо, саме тому Бабин Яр став його останнім прихистком, символічно замкнувши коло його життя.Таємничий Архів