Я з України

Андрій Оністрат (52) зробив голосну заяву щодо мови і завершення війни. -- "Я завжди кажу: "Коли закінчиться війна? Коли ви перестанете розмовляти російською мовою". Серйозно. Чесно. Як тільки ви припините говорити, думати російською мовою - війна відразу закінчиться. Вони думають, що я божевільний".--Оністрат - "банкір, що біжить" (пробіг всі шість найпрестижніших марафонів серії World Marathon Majors), капітан ЗСУ (був командиром в "Шершнях Довбуша"), бізнесмен, віцепрезидент Федерації тріатлону України, неодноразово долав повні дистанції Ironman. Батько 6-х дітей (старший син Остап у 21 рік загинув під Вугледаром 2023-го).Став мільйонером в 25. Власник "Банку Національний кредит", який за 6 років НБУ визнав "неплатоспроможним як російський резидент" (судився, але безуспішно). Кандидат економічних наук. Засновник бізнесів «БілетівСВІТ» (агентство з продажу авіаквитків), «Інфо300» (платна інформаційно-сервісна служба, призначена для користувачів мобільних телефонів), «Платіжка» (широка мережа платіжних терміналів, яка працювала по всій Україні). До лютого 2022 року був власником кредитної компанії «Стандарт-Капітал». 14 серпня 2022 добровільно пішов до ЗСУ, підрозділ ЦСО "А" СБУ.

Особисто в мене Навальний викликав лише огиду. Завжди.Але допис не про нього. А про тих, хто його вбивав. І про те, як вони це робили. Тож:"Умом росію звісно нє понять. Аршином ці безодні не осягнути. Ніяк.Там у російської ліберальщини вийшла переможенька, бо купа європейських країн довела, що Льошу-Бутерброда пуйло такі точно отруїло.Отрутою яка називається епібатідін, і яку вперше побачили у шкірі тропічних лягух. Тепер то ту отруту вже вміють синтезувати окремо, і збирати її з лягух не треба.І тут в мене виникає питання, як ліберальщини не стосується, а стосується отруйників з гру.От Невельного труїв цілий інститут всередині гру, ціла блядь військова частина видатних токсіків, яким би позаздрила навіть твоя колишня. У пацанов найкраща апаратура, наукові роботи пачками і доступ до всього, що людство понапридумувало за десять тисяч років цивілізації. В них Льоша в абсолютно ідеальних умовах, він у камері і нікуди звідти подітися не може.Яке зазвичай завдання у хімічної зброї, коли ми кажемо про отруту звісно, а не про спробу зоманом чи заріном знищити ціле місто?Ну мабуть точно уразити ціль, бажано не вбити нікого іншого, і не потрапити на детектори. А якщо отруту і затедектують, то треба аби вона була схожа на щось звичне, чи побутове, чи ендемічне.Чому для вбивства тіпа, який сидить в СІЗО у Запорярʼє ви берете отруту, яку мають ТРОПІЧНІ лягухи? Ви йобнуті? У вас у макитрі клейстер, чи що?Чому не трупну отруту оленів? Чому не гімно нерпи? Чому не токсини побутового барачного простудіфіліса або спідорака, який можна підцепити у душовій?Отруту лягух. Тропічних. За Полярним колом.Цілий інститут в гру і хоч хтось би запитав - а в чому план, пацани? Знову будемо на шпілі дивитися, поки з нас весь світ орати буде?І не треба казати, що Невельного хотіли вбити показово і тому отрута від лягух. Хотіли б показово, він би спотикнувся і зламав би шию. Чи шльопнули б у потилицю зі словами «папітка пабєга». І всьо.Ні, це іменно план деградантів з гру. І там цілий інститут вже двадцять років травить людей так, що не обісрався ну може пару тройку раз. Навіть Льошу з другого разу не змогли в ідеальних умовах, коли він сидів у вашій тюрмі, кончіть без слідів.І найголовніше, що цих ідіотів ніхто не розігнав. Так і витрачають бюджетне лаве (і чимале) рф на наше щастя.Умом, да, умом тут важко, треба якось інкаше.Чи мабуть не треба.Упд.Для всіх хто каже, за Полярним колом ніхто не буде перевіряти на отруту жаб та лягух, ну воно б було так. Мабуть. Але ж в росію міжна толька вєріть, тому один з тих грушних олігофренів написав та опублікував наукову роботу про синтез цієї отрути у промислових умовах. За пʼять років до отруєння. Корочі саме ТОМУ б на неї і перевіряли."© Шуецький канал

Це фото зроблене у 1927 році.На ньому — немовля, яке годує коза.Сьогодні це може здаватися дивним.Комусь — навіть шокуючим.Але тоді це було не екзотикою.Це було питанням життя.До появи штучних сумішей, сучасних пологових будинків і банків грудного молока родини рятували дітей так, як могли.Коров’яче молоко для немовлят було занадто важким і часто викликало проблеми.Натомість козине — легше, ближче за складом до людського — ставало єдиною надією, коли мати не могла годувати грудьми.Без стерильних пляшечок.Без інструкцій.Без гарантій.Лише інстинкт, досвід поколінь і бажання врятувати дитину.Одна історія дуже точно передає реалії того часу:«Мою маму вигодувала коза. Вона народилася у 1942 році, на два місяці раніше терміну, в селі — без лікарні й навіть без телефону. У сусіда була коза, яка давала молоко. Мама завжди каже, що саме завдяки цьому молоку вона виросла сильною… і що разом із ним успадкувала й характер».У ті роки тварини були не просто частиною господарства.Вони були частиною родини.Вони давали молоко, тепло, силу.І часто — шанс на життя.Це не романтизація минулого.То були важкі часи.Але в них було щось важливе — взаємна залежність, турбота й просте розуміння: життя потрібно берегти будь-якою ціною.Прості історії.Без пафосу.Але з гідністю.І, можливо, з нагадуванням про те, як багато людство пережило — завдяки крихітним, щоденним рішенням не здаватися.

А 107 років тому справи в Української держави були куди сумніші:1 лютого 1919 року — розрив з Директорією отамана Никифора Григор’єва, командувача фронтом проти окупаційних військ Антанти на Херсонщині, Запоріжжі та в Таврії. Швидкий перехід загонів Григор’єва на бік червоних.4 лютого 1919 р. — російська радянська Червона армія увійшла до Єлисаветграда.5 лютого 1919 року — вступ російських радянських військ у Київ. Більшовицька армія вдруге захопила місто. Директорія ще 2 лютого переїхала до Вінниці.Початок лютого 1919 р. — експедиційні війська держав Антанти, зайнявши Херсон і Миколаїв, просунулися до лінії Тирасполь—Бірзула—Вознесенськ—Новий Буг—Олешки—Берислав.Переговори в м. Бірзула (Херсонська губернія) між делегацією УНР (генерал О. Греков, С. Остапенко, І. Мазепа) та представниками французького командування (полковник Анрі Фрейденберг). Вимоги української сторони: визнання суверенітету УНР державами Антанти, військова допомога у війні проти РСФСР, повноцінна участь у Паризькій мирній конференції; вимоги французького командування: переформатування Директорії УНР (усунення С. Петлюри та В. Винниченка) і формування поміркованого уряду, контроль Франції над банками та залізницями УНР, звільнення заарештованих проросійських міністрів П. Скоропадського та діячів РПЦ (митрополита Антонія та єпископа Євлогія). Сторони згоди не дійшли.14/15 лютого 1919 року — антиурядове повстання більшовицького підпілля та частини гарнізону УНР в Проскурові (Хмельницький), жорстко придушене з переходом в погром, 16 лютого – заколот проти Директорії в Жмеринці, 17 лютого – бунт у 2-му полку Січових стрільців в Шепетівці.19 лютого 1919 року — Корпус Січових стрільців знявся з фронту та відійшов у район Шепетівки та Старокостянтинова на відпочинок та переформування.Кінець лютого 1919 р. — розпочався генеральний наступ Українського фронту Червоної армії проти сил УНР: з півночі на Здолбунів, з півдня — на Вапнярку, в центральному секторі — на лінію Козятин—Бердичів—Вінниця—Жмеринка.

🎗10 лютого 1895 року у містечку Пула (нині Хорватія) народився Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), нащадок королівської династії Габсбургів, ерцгерцог, якого вважали претендентом на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та Армії УНР.Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України». Він став поборником українських інтересів, за які поклав життя у Лук’янівській в’язниці.З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем. До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує совєцька секретна служба СМЕРШ. Згодом Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 🕯18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі.🌐 Історія України🔱

Зараз багато пишуть про Укрпошту. Про ребрендинг під час війни, про недолугу рекламу з педофільським присмаком до дня закоханих.Однак особисто я пролітаю повз усі ці реклами, ребрендинги й іншу мішуру з іншого приводу.Пролітаю, бо моє «рідне» відділення в Києві, до якого я приписаний за індексом, виглядає як чорна совкова діра, що поглинає буття.Тут усі повільні. Пошук посилок — безсистемний, або за системою «Галя, а куди оце могли покласти?». Одне, а то й два віконця з п’яти ніколи не працюють. Завжди стоїть табличка «зверніться до іншого консультанта», до якої хочеться дописати: «а краще — йдіть звідси і не заважайте працювати».Люди здебільшого непривітні, з виразом обличчя «я тут роботу роблю, а ви прийшли». І що особливо неприємно — старші заражають цим ставленням до відвідувачів і до життя взагалі молодших.Обдерте, величезне приміщення. Дві стійки з печивом — зате жодного стільця, який був би корисним старшим людям, що приходять сюди за звичкою оплатити комуналку чи отримати пенсію.Я допускаю, що є відділення, де ситуація краща — у нас усе залежить від персоналій. Але так само допускаю, що є й значно гірші.У нашому видавництві були «пригоди» з посилками, які з вини пошти поїхали не туди. І змінити вже нічого не можна, бо «така процедура», «хай спочатку доїдуть, потім дзвоніть на гарячу лінію».Одним словом, як на мене, Укрпошта — це не сервіс у принципі.Як ти бантики на лисину не прибивай — коси не виростуть.Скільки лого не малюй — до сраки чорний шнур.Фундамент прогнив, тож зміною вивіски не врятуєш.Хіба що друк марок і досі на рівні. Та й ті марки скоро будуть до одного місця, якщо не буде на що і кому їх клеїти.Наразі все ще тримається на звичці частини людей і на тому, що Нова пошта не дісталася кожного села — у неї інші пріоритети. Але вона дістанеться. Не за місяць — то за рік.І тоді можна буде провести черговий ребрендинг.Пропоную жовтий круг і в ньому білий хрестик.Як на могильці.Руслан Горовий.

Трохи підібрав вам фактів про «безпечну Європу» зразка 2026 року, або як дожити до вечора в Найтсбріджі...​Том Круз десятиліттями доводив нам, що може вижити після падіння з літака та забігів хмарочосами. Але він просто не зустрічав лондонських хлопців на самокатах та мопедах. 🏍️🔨​Голлівудський топ-актор офіційно «робить ноги» зі своєї квартири в Найтсбріджі за £35 млн. Чому? Бо реальність стала яскравішою за сценарії бойовиків. Коли у тебе під вікнами серед білого дня банда з мачете та молотками під вигуки «Аллаху акбар!» розносить бутик Rolex, навіть «залізний Том» розуміє: краще бути живим актором у тихішому місці, ніж мертвим героєм у центрі Лондона.​Статистика показує 295 злочинів за місяць у районі, де концентрація мільйонерів вища, ніж цукру в «Кока-колі». 📉​Тепер дорогий годинник на руці в центрі Лондона — це не символ статусу, а запрошення на безкоштовне «шоу з молотками».​Том Круз більше не бігає в Гайд-парку. Мабуть, важко тримати темп, коли треба постійно відбиватися від мачете.​🇺🇦 Українці Лондона кажуть: «Ласкаво просимо в реальність!»Особливо іронічно це читати нашим переселенцям. Ми їхали від ракет, сподіваючись на «стару добру Британію» з її манерами та поліцейськими в кумедних шоломах. А отримали реальність, де телефон у руках на вулиці — це вже екстремальний вид спорту. 📲💨​Дивно бачити, як столиця G7 стає безпорадною перед «bike gangs». Виявляється, демократія та толерантність мають цікавий побічний ефект: вони абсолютно беззубі проти тих, хто на ці цінності хотів плювати.​Європа так довго грала в гуманізм і відчинені двері для «всіх підряд», що тепер навіть супергерої тікають з її найбагатших вулиць. Поки Лондон перетворюється на декорації до фільму «Шалений Макс», мимоволі починаєш думати: чи не стане після війни Україна найбезпечнішим місцем на континенті? Бо у нас ворог хоча б відомий і зрозумілий, а не під’їжджає на мопеді ззаду в самому серці цивілізації. 🏛️⛓️​Питання на засипку:А ви б змінили район, якби дізналися, що вашого сусіда-мільйонера «привітали» молотком по голові, чи чекали б, поки поліція випустить чергову заяву про свою глибоку стурбованість та рішучі наміри? Микола Бабенко.

Атака на ЗалужногоВибори почалися. Хтось кричатиме, що не до виборів. Бо країна воює. Особливо активно кричатимуть якраз пазітівниє блогєри. Бо, мовляв, поки тут нас Володимир Олександрович усіх рятує — ви там про вибори.Але я відповім так.На росії у 20-х роках ХХ століття вийшла книга військового теоретика (потім маршала) Шапошникова. Вона називалася «Мозок армії». Це книга про генштаб. Але починалася книга цікавою фразою:- мобілізація — це війна.І там говорилося, що молодець той, хто розділяє мобілізацію на кілька етапів. І найдовший, перший етап — це прихована мобілізація. Противник ще сонний, а ми готуємось, плануємо, проводимо командно-штабні навчання і потроху, непомітно відмобілізовуємось. Щоб потім зненацька увійти в кампанію у повній готовності.Так і з виборами. У Зеленського готуються. І потихеньку мобілізуються.Починається кампанія для зелених печально. Рівень довіри менший, ніж у Залужного. Електоральні рейтинги свідчать, що у 2 турі Залужний відіграє 65% на 35%.Що робити в такій ситуації? Правильно — намагатися підняти свої рейтинги, а опустити чужі.Це як у школі: можна бути трієчником та намагатися вчитися краще, ніж відмінник Коля — і всі зрозуміють, що таки ти розуміший. А можна не вчитися, Колю загнати під парту і усім дівчатам стане ясно — хто перший.Правда тут є одне але: - а якщо Коля сам кого хочеш під плінтус зажене?Тому недовго спрогнозувати, що у Зеленського працює кілька тіньових штабів. В режимі проектів.Один гуртує навколо Лідора місцеве самоврядування. Щоб по команді задіяти адмін ресурс. Щоб усі у єдиному пориві — за царя.Другий — накидає через дружні ЗМІ, Єдині марафони і сітки з блогерів — яка команда у Зе! І ці 5-6 ефективних менеджерів молодці. І це не ті 5-6 ефетивних менеджерів, яких «чпалило» НАБУ/САП — Міндіч, Чернишов, Шурма, Баканов і сам Єрмак.Це «умнічка» Федоров, героїчний генерал Буданов, регіональний умнічка Кім. І старший куди пошлють Шмигаль. Це команда — за яку не соромтеся голосувати, любі виборці. Бо ці нові. Не плутати зі старими й неприємними корумпантами.А ще Федоров у команду набере помічників із числа представників громадського сектору. Щоб ви точно не сумнівалися — кращої команди не знайдете.І ось ми бачимо навіть на Українській правді, на яку оглядуються навіть в іноземних посольствах компліментарні статті про те, як Буданов прийшов на офіс — і він запрацював. Хоча сам Буданов наче б то або у відрядженнях в Абу Дабі, або летить ще кудись. Бо переговорний трек на ньому. Але знайте: навіть його відсутність — додає команді офісу мотивації і натхнення.А ще ж є і Федоров. І про нього теж пишуть, що нарешті... діждались... ось тепер вже... Воно може й так. Але підхоплене юрбою пазітівних — воно на мій професійний смак видається як прихована частина кампанії.Щоб коли вибори почнуться офіційно — а ми усіх умнічок знаємо і любимо. І вже на низькому старті — бігти за них голосувати. Бо веде їх Потужний і Незламний.Але ж тоді очікувано має працювати третій проект. Який має накидати кізяків на вентилятор в сторону генерала Залужного, як основного конкурента Зеленського.Бо якщо ми білі і пухнасті, то хтось же ж має бути поганим?І оооо, очікувано: дуже скоординовано відбувся наїзд. Багато пазітівних задалося питанням, хто і в чому винуватий?Хто здав південь? Хто не так наступав у 2023 році? Хто не там захищав дисертацію? По чім в Одесі рубероїд?Відзначилась навіть сама позитивна з Єдиного марафону Наташа Мосійчук: «Када кто-то атвєтіт за Південь?»І увязуватися за цю хрєнь — це збиватися в дічьІ що б ми знали. Тепер наїздів на Залужного побільшає. Проект працюватиме на повну. Завдання — зменшити рейтинг. Метод: маніпуляції і оббріхування. Просто потрібно придумати вбитого брата, чи Ліпєцкую фабрику. Ну і невдалий наступ на півдні у 2023му? Ви ще не знаєте, хто винуватий? Тоді ми ідемо до вас.Так не хочеться бути Вангою. Але закони виборів зобовязують. Грязь буде розсипатися далі.Тільки ось маленький нюанс. Очків Володимиру Олександровичу це не додасть.Президентом стане інший.

@Олександр Чех:Контроль мас — це не фантазія конспірологів, а реальна практика, яка використовується століттями владою, корпораціями, медіа та ідеологічними групами. У сучасному світі, коли інформація тече безперервно, а увага людини — найцінніший ресурс, контроль став тоншим, ефективнішим і майже невидимим.Ось ключові способи, якими контролюють маси сьогодні. Вони базуються на психології натовпу, медіа-технологіях, економічних важелях і алгоритмах.1. Відволікання уваги (стратегія відволікання)Найпотужніший інструмент. Замість важливих тем (корупція, нерівність, втрата суверенітету) людині постійно підкидають розваги, скандали знаменитостей, спортивні події, меми, тренди в TikTok, серіали, інфлюенсерські драми. Людина зайнята, емоційно виснажена — часу на аналіз немає. “Тримай їх зайнятими, щоб не думали” — класична формула.2. Проблема — реакція — рішенняСтворюють (або штучно роздмухують) кризу: терористичний акт, пандемію, економічний шок, “зовнішню загрозу”. Суспільство в паніці вимагає “щось зробити”. Влада пропонує “рішення”, яке раніше було неприйнятним: тотальний контроль, цензура, обмеження прав, нові податки. Люди самі просять кайданів.3. Поступовість (стратегія крапельниці)Неприйнятні зміни вводять повільно, роками. Спочатку “тимчасово”, потім “необхідно для безпеки”, зрештою — норма. Приклад: спочатку стежать за терористами, потім за всіма; спочатку обмежують одну свободу “для дітей”, потім — усі.4. Відтермінування (обіцянка “потім”)Непопулярне рішення подають як “важке, але потрібне в майбутньому”. “Зараз потерпимо — завтра буде краще”. Люди терплять, бо вірять у завтра. Це дозволяє владі виграти час і уникнути опору.5. Звернення до дитини (інфантилізація)Медіа та реклама говорять з дорослими як з дітьми: прості слогани, емоції, картинки, яскраві кольори, “ти можеш усе”, “живи яскраво”. Критичне мислення вимикається — людина реагує інстинктивно.6. Стимулювання посередності та антиінтелектуалізмуМода на “бути простим”, “не випендрюватися”, “не грузити розум”. Освіта спрощується, читання заміняється скролінгом, експерти висміюються як “еліта”. Тупість стає нормою — контролювати дурніший натовп легше.7. Почуття провини та самозвинуваченняЛюдині постійно нагадують, що вона “винна”: в кліматичних змінах, бідності в Африці, війнах, нерівності. Замість системної критики — особиста провина. Це паралізує дію: “я сам поганий, що можу змінити?”8. Знання краще за маси (елітарність знань)Важливу інформацію ховають за складними термінами, paywall, спеціалізованою мовою. Маси отримують спрощену версію — емоційну, однобоку. Хто контролює складну правду — контролює гру.9. Алгоритмічний контроль (сучасний рівень)Соцмережі та пошуковики формують бульбашку: ти бачиш лише те, що підсилює твої погляди (або те, що вигідно алгоритму/замовнику). Розкол суспільства на ворожі табори — класичний “розділяй і володарюй”. Люди думають, що мають вибір, але стрічка вже вибрана за них.10. Емоційна поляризація та “ворог”Завжди потрібен яскравий ворог: інша партія, сусідня країна, “ліберали”, “ватники”, “вакцинатори”, “антиваксери”. Емоції (страх, гнів, ненависть) вимикають розум. Натовп згуртовується проти спільного ворога — і не помічає, як його контролюють.11. Економічний контроль через борги та споживанняЛюдина в боргах (кредит, іпотека, лізинг) — слухняна. Вона боїться втратити роботу, тому мовчить. Постійне споживання (новий телефон, одяг, гаджети) тримає в циклі “працюй — купуй — плати — працюй”.12. Симуляція участі (імітація демократії)Опитування, петиції, “громадські слухання”, вибори з відомим результатом. Людина відчуває, що “впливає”, але нічого не змінюється. Це знімає напругу протесту.У сучасній Україні ці методи посилюються війною: страх, єдність проти ворога, цензура “задля безпеки”, медіа-пул, економічна залежність. Але вони універсальні — працюють скрізь.

З них 16-18 запліднюються, з них половина доживає до 5-ї доби (час кріозаморозки або переносу в порожнину матки). З цих приблизно 8 ембріонів половина буде з генетичними поломками, тобто, вагітность не настане або скінчиться викиднем. З трьох-чотирьох здорових ембріонів, які залишилися, можуть імплантуватися в матку один або два. І їх ще треба виносити... Тобто, з 20 клітин можуть вийти одна або дві дитини. Це реалістична статистика на вік 25-30 років. У віці ж ближче до сорока буде вже не 20 клітин за раз, а 2-4, з них без хромосомних поломок, дай Боже, кожна десята. Шанси на успішну вагітність порахуєте самі? Ви почуваєтеся ошуканою. Ви думаєте: "Чому мені раніше ніхто про це не казав?". Не казали, бо або не знали, або не хотіли бути звинуваченими в "репродуктивному тиску".Що далі? Далі практично жодна жінка не погоджується одразу на донорські клітини. Вона робить кілька спроб зі своїми (кожна спроба - це біля 100 тис грн, плюс накачка організму кінськими дозами гормонів). Одиницям щастить. Решта, коли закінчується матеріальний, фізичний, емоційний ресурс, погоджуються на донорські клітини. Я розповідаю ці нудні медичні подробиці, бо хочу, щоб вони звучали публічно. Щоб на кожному стовпі в метро був креативненький заклик до жінок 30+ здавати АМГ. І якщо він уже знижений (наближається до одиниці), або негайно планувати вагітність, або шукати кошти і заморожувати яйцеклітини. Заморожувати готові ембріони надійніше, але для цього треба мати партнера, в якому жінка впевнена.Інакше є ризик уперше почути словосполучення "антимюллерів гормон", "оваріальний резерв " і "донорська яйцеклітина" одночасно. Тоді, коли буде вже запізно щось міняти. Не хочете/не можете народжувати зараз - не проблема. Але подбайте, щоб час зненацька для вас не забрав у вас цю можливість.Олена Білозерська.