СхідГЗК

🔹 Асертивний стиль спілкування: неагресивна впевненістьВ залежності від темпераменту, виховання та рівня розвитку емоційного інтелекту людина обирає для себе одну з чотирьох моделей поведінки та спілкування з іншими:- агресію — вираження власних поглядів і почуттів у манері залякуввання, приниження або контролю;- пасивність — нехтування власними потребами та бажаннями, щоб догодити іншим;- пасивну агресію — маніпулятивну поведінку, що передбачає замовчування власних бажань і досягнення бажаного через хитрощі;- асертивність (наполегливість) — вміння відстояти свої погляди з повагою до себе та інших, чесне та доречне вираження почуттів, поглядів і потреб, упевненість та прямолінійність у спілкуванні з іншими. 🔹Асертивність, на відміну від пасивності та агресії, можна застосовувати у більшості життєвих ситуацій.🔹Асертивність допомагає:- вільно висловити свої думки і почуття;- без сорому просити про допомогу та приймати її, якщо вона потрібна;- без почуття провини відмовитися від того, що не підходить;- краще розуміти почуття і потреби інших;- ввічливо відмовити без почуття провини.🔹Виховати в собі асертивну поведінку не складно. Для цього потрібно дотримуватися основних правил.1. Розібратися у власних мотивах і чітко уявити, чого хочеться. Навіть якщо невпевнена у своїх бажаннях людина вербально висловила думку, через невербальні канали вона транслює світу свою безпорадність.будь ласка, ці черевики, бо вони тріснули через два дні після того, як я почав їх носити»;2. Вимоги формулювати точно, ясно й коротко. 3. Пам’ятати про равила мовного етикету. Слова «будь ласка», «будьте люб’язні», «перепрошую» тощо вам у поміч.4. Уміти наполягати на своєму й домагатися від інших людей виконання справедливих вимог, не використовуючи прийоми маніпулювання, звинувачення, агресії.Асертивна поведінка є найкращим вибором у більшості життєвих ситуацій, хоч іноді варто виявити пасивність (наприклад, коли будь-яке загострення ситуації є небезпечним), а в деяких випадках доводиться реагувати й агресивно (якщо, до прикладу, на вас напали або намагаються застосовувати силу).

28 квітня ветеранці ДП «СхідГЗК» Вірі Калинівні Іщенко виповнилося 102 роки. Від імені колективу підприємства іменинницю привітали заступник голови СООП Ігор Охріменко та голова ради ветеранів ДП «СхідГЗК» Олександр Чумаков. У свої 102 роки Віра Калинівна вражає оптимізмом, почуттям гумору та життєвою енергією. Напевне саме в цьому і криється секрет її довголіття.Вона цікава співрозмовниця, може годинами розповідати зворушливі історії свого життя. Хоча життя її безхмарним не було. Пережила Другу світову війну, під час якої два роки була остарбайтером, не солодко прийшлося і по поверненню додому. До колишніх полонених в СРСР ставилися не кращим чином: постійні допити, важка виснажлива праця. Було в її житті і велике кохання. З чоловіком Григорієм Климентійовичем, військовим льотчиком, прожили разом 67 років –  побудували будинок, виростили двох доньок – Валентину та Олександру, раділи онучці та правнуку.Своє трудове життя подружжя Іщенків пов’язали зі Східним гірничо-збагачувальним комбінатом. Віра Калинівна працювала касиром в їдальнях підприємства, її чоловік – на шахті «Новій». Нині довгожителька живе разом з донькою Валентиною. Три роки тому вона отримала травму, тому сторічний ювілей святкувала у ліжку. Та здаватися – це не про Віру Калинівну. Цьогоріч іменинниця зустрічала гостей вже сидячи і запевнила, що на наступний ювілей – 105-річчя – обов’язково буде танцювати, адже в молодості буда прекрасною танцівницею.Колектив ДП «СхідГЗК» та колеги-ветерани щиро вітають Віру Калинівну з 102-річчям з побажаннями залишатися такою ж енергійною та життєрадісною. Міцного здоров’я, добробуту та Миру!

🕷️ В Україні розпочався «сезон» кліщів – вони все частіше кусають людей. Сезон активності цих павукоподібних триватиме майже до кінця осені, та пік очікується у травні-червні, а також – вересні-жовтні.🌳 «Зловити» кліща можна не лише в лісі, а й на міських газонах, у парках чи навіть на власному подвір’ї. Попри поширений міф, вони не стрибають на людину з дерева, не женуться за нею – проте можуть залізти на тіло, коли людина відпочиватиме.🔎 Як знизити ризик укусу кліща? 🔹 Утримайтеся від прогулянок лісом. Пам’ятайте передусім про мінну небезпеку.🔹 Завжди тримайтеся ближче до центру стежок та не заходьте у траву обабіч.🔹 Якщо плануєте гуляти там, де росте трава, подбайте про безпечний одяг: щільно прилягає до тіла, світлий із довгими рукавами та штанинами. Бажано також знехтувати стилем і заправити штани у шкарпетки.🔹 Не сидіть та не лежіть на траві. 🔹 Оберіть і застосовуйте репеленти – засоби, що відлякують комах. 🔹 Кожні дві години прогулянки оглядайте себе та своїх близьких.Більше про те, як захиститися від кліщів та що робити в разі укусу – дивіться на картинках.

23 квітня у залі Смолінської селищної ради відбулася зустріч місцевих мешканців з Сергієм Полуляхом – журналістом, письменником та громадським діячем. На творчому заході побували працівники і ветерани Смолінської шахти ДП «СхідГЗК».С.Полулях презентував власні твори - роман «Дажбог день» та збірку «Кровообіг». Учасники зустрічі з цікавістю прослухали уривки з книги та вірші у виконанні автора, познайомилися з його життєвою історією.Свого часу Сергій Полулях працював на шахтах м. Олександрія Кіровоградської області, будовах і заводах Маріуполя, в старательських артілях Колими. З 1991 року - у друкованих ЗМІ та на телебаченні Кропивницького, очолював відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ Інгульської шахти ДП «СхідГЗК». Тож, він добре знайомий з діяльністю нашого підприємства, представниками його колективу. І не дивно, що у книзі Сергія Полуляха можна знайти розповіді про працівників комбінату, а чимало його віршів присвячені шахтарській праці.Смолінчани отримали позитивні враження від творчої зустрічі та зауважили, що почуті твори залишили глибокий слід у їхніх серцях. Учасники відзначають: «Було відчутно, наскільки слово здатне зцілювати, надихати та підтримувати життєстійкість у складні часи. Дякуємо Сергію Васильовичу за цю зустріч, за сміливість бути справжнім і за нагадування про силу українського слова!»Наприкінці заходу Сергій Полулях подарував примірники своїх творів місцевим бібліотекам, а потім пройшовся мальовничими куточками Смоліного, надихаючись красою місцевих краєвидів.Пресслужба ДП «СхідГЗК» бажає колезі натхнення та нових творчих ідей.

🇺🇦 Наші людиПрацівниця ДП «СхідГЗК» Наталя Ланова, секретар керівника ГМЗ, стала Почесним донором України. Відповідне посвідчення їй вручили в Жовтоводській міській лікарні.У донорському русі Наталя вже 10 років. Долучилася до нього випадково – почула оголошення по телебаченню і подумала: «А чом би і не здати кров». Спробувала. Все пройшло добре. Так і стала донором. Протягом дев’яти років вона здавала кров 41 раз, якщо перевести на літри, то виходить 18 л крові. Але зупинятися Н.Ланова не збирається, вона продовжує брати участь у донаціях, оскільки має рідкісну першу групу крові з негативним резус-фактором.«Героєм себе не вважаю, - говорить пані Наталя. – Але отримати почесне звання було приємно. Пишаюся, що є учасником такого потужного і важливого руху. Залишаюся активним донором, тому що знаю про важливість цієї справи. Окрім морального задоволення отримую від донації ще і користь для організму. Я гіпертонік, після здачі крові відчуваю себе чудово – падає тиск, покращується загальне самопочуття. Вважаю, що на стан здоров’я кожного донора ця процедура впливає позитивно – кров поновлюється, відповідно і покращуються всі її показники. Тому я всіх агітую долучатися до нашої донорської спільноти».Єдине, на що нарікає Наталя, – це умови, в яких доводиться працювати як медикам, так і донорам: «Перш ніж розпочнеться процедура здачі крові, донор має пройти реєстрацію, здати кров на гемоглобін та поспілкуватися з терапевтом. Хоч все це і відбувається в одному приміщенні, та без довгих черг і нервового напруження не обходиться. Це дуже виснажує. Вкотре наголошую на тому, що потрібно зробити кращі умови. Охочих здавати кров у місті багато. Втім виїзна бригада з Дніпра працює в нашій лікарні раз на два місяці і протягом одного робочого дня обслуговує велику кількість людей. Це шаленне навантаження і на донорів, і на медиків. При роботі стаціонарного відділення трансфузіології, як це було раніше, можна було б розподілити донорів у часі, і всім було б комфортно. А головне, можна було б заготовити більше крові та її компонентів, які так потрібні сьогодні нашим захисникам.Усім донорам хочу побажати міцного здоров’я, а тих, хто ще не пробував себе у цій ролі, запрошую долучатися до такої благородної місії».

🇺🇦 Історія СхідГЗК в цифрах і фактахНові технології гірничого виробництваУ перші роки роботи ДП «СхідГЗК» перед фахівцями підприємства стояла надважлива задача – вдосконалення гірничого виробництва. Про виконання цієї роботи своїми спогадами у книзі «Уран України» поділився Почесний ветеран праці ДП «СхідГЗК» Павло Васильович Конопльов.Наприкінці 1954 року за ініціативи головного інженера комбінату В.Алесенка було створено проєктну групу, яка, спираючись на світовий досвід, мала розробити та втілити на виробництві передові технології, що використовувалися в країні та світі.Робота почалася з розробки проєкту розбурювання та обвалення міжкамерного цілика. Її доручили Павлу Конопльову, який в той час переходив з маркшейдерського відділу до проєктної групи. Під час проєктування виникла низка проблем, без вирішення яких подальше вдосконалення гірничого виробництва ставало неможливим. Спочатку потрібно було довести, які нові машини і механізми будуть потрібні для того, щоб корінним чином змінити системи розробки і значно збільшити продуктивність праці всього комплексу гірничих робіт.П.В.Конопльов розробив два типових проєкти з відбійки руд глибокими свердловинами, пробуреними станками дробарного буріння, що існували в той час. За допомогою цих проєктів та розрахунків група розробників довела, що навіть за такого примітивного метода буріння доцільно застосовувати системи розробки з відбійкою руди глибокими свердловинами. Група зазначала, що головною проблемою удосконалення гірничої технології є бурова техніка. Від її продуктивності та способів буріння залежить весь комплекс гірничих робіт.Значну роль у технології гірничого виробництва відігравали машини та механізми, що застосовувалися на випуску руди з блоків. Тут потрібні були високопродуктивні скреперні лебідки потужністю не менш 50 кВт. Необхідно було замінювати і випускні люки на більш потужні і безпечні металеві з нижньою підсічкою. Розроблені групою типові проєкти довгі роки були своєрідними стандартами для обладнання, подальшого його вдосконалення на базі нової техніки, машин та механізмів, що з’являлися.Приблизно в той же час науковці проводили на комбінаті дослідження з можливого застосування твердіючої закладки у гірничій справі.Всю цю діяльність супроводжував грамотний інженер К.Мясніков. У той час ніхто не передбачав, що ці роботи з часткової задачі – підтримки залізорудного масиву від обвалення при випереджальній обробці цінних уранових руд – зроблять справжній переворот в гірничій справі.В кінці 50-х на початку 60-х років стали відомі результати із застосування твердіючої закладки у гірничій справі. Зниження втрат більше ніж у три рази дозволило отримати значний економічний ефект та повністю окупити витрати на закладку. Крім того, застосування закладки дозволило провести відпрацювання руд, що знаходилися під населеними пунктами, невеликими водоймами та деякими іншими спорудами, що підлягають охороні.

Комбінатівці – серед найсильніших гиревиків12 та 13 квітня у комунальному закладі «Центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» пройшов Кубок міста Жовті Води з гирьового спорту. У змаганнях взяли активну участь працівники ДП «СхідГЗК», а також діти та онуки комбінатівців.Змагання найсильніших зібрали не лише жовтоводських учасників, а й спортсменів із Кропивницького, Олександрії, П`ятихаток та Дніпра. Змагалися чоловіки, жінки та підлітки у різних вагових та вікових категоріях. Серед них були як досвідчені гиревики, так і новачки, які вирішили спробувати свої сили у новому виді спорту. Змагання проходили у двох дисциплінах: жим гир лежачи та гвардійський ривок. У кожній із них комбінатівці порадували успіхами.Олександр Петренко (ГМЗ) у дисципліні жим гир лежачи (у категоріях чоловіки вагою до 75 кг та ветерани) виборов 1 місце з результатом 210 підйомів гир вагою 16 кг.Працівник служби виробничо-технічної комплектації Павло Дідок у дисципліні жим гир лежачи (категорія ветерани) виборов 2 місце з результатом 250 підйомів гир вагою 16 кг. У дисципліні гвардійський ривок (категорія чоловіки до 105 кг) – перемога з результатом 120 підйомів гирі вагою 24 кг.Яків Скоробогатько (ГМЗ) - гвардійський ривок (категорія чоловіки до 75 кг) виборов 1 місце: 250 підйомів гирі вагою 24 кг.Ростислав Міщенко (ГМЗ) – жим гир лежачи (категорія чоловіки 75+ кг), 2 місце: 262 підйоми гир вагою 16 кг. Його результат у гвардійському ривку – перше місце: 259 підйомів гирі вагою 24 кг.Василь Шостак (ветеран ДП «СхідГЗК») - жим гир лежачи: 88 підйомів гир вагою 16 кг. Це кращий результат серед ветеранів вікової категорії 60+.Вітаємо наших колег зі спортивними досягненнями!Фото Дмитра Нобєлєва

Вічна пам'ять герою Владиславу Сібарову8 квітня ц.р. під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув 28-річний молодший сержант ЗСУ Владислав Сібаров, трудовий шлях якого пов'язаний з ДП "СхідГЗК".Захисник народився 14 березня 1997 року у Жовтих Водах. Загальну середню освіту здобув у гуманітарній гімназії ім. Лесі Українки, вищу – у Київській державній академії водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.У 2017 році був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації працював слюсарем в АТГ ДП «СхідГЗК», згодом на підприємствах Одеси та Києва.На захист України став 4 березня 2022 року, до військкомату прийшов сам. Мав статус учасника бойових дій. У 2024-му отримав важке поранення, пройшов довгу реабілітацію та знову повернувся на фронт. Опанував нову і передову професію, оператора дронів.Загинув 8 квітня 2025 ц.р. під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Олександро-Шультине, що на Донеччині.Рідні розповідають, Владислав був доброю, працьовитою та сімейною людиною. Гарним другом та вірним побратимом. Завжди дбав про своїх близьких, понад усе любив свою родину. Захоплювався технікою та автомобілями.У нього залишилися батьки Ольга Іванівна та Дмитро Леонідович, дружина Єлизавета, новонароджена донечка Майя, дві бабусі: Людмила Іванівна та Галина Петрівна.Прощання із Владиславом Сібаровим відбудеться 14 квітня о 10:00 біля пам’ятника славетним козакам.Вічна пам’ять та слава Герою! Щирі співчуття рідним та близьким!

Освітня Мрія стала доступною для кожної школиТепер будь-яка школа може стати частиною революційної освітньої екосистеми Мрія — з інноваціями, які надихають учитися. Мрія почалася з ідеї Президента. Протестували застосунок і портал у 40 школах, а вже цьогоріч до Мрії приєднаються 2 000 навчальних закладів. Мрія — це one-stop-shop для освіти. План дня, журнали, конструктор оцінок, динаміка досягнень, чати, бібліотека персоналізованого контенту Мрія ID та багато іншого — тепер у єдиній екосистемі — на порталі та в застосунку. Більше не потрібно думати, де знайти домашнє завдання, чи боятися забути план уроку. Цьогоріч додається ще більше крутих функцій: Для дітей — гейміфікацію та внутрішню валюту — мрійки — за навчальні досягнення. Їх можна обмінювати на бонуси — квитки в кіно, майстеркласи, VR-квести.Інтегруємо перший функціонал на базі ШІ — автоматичний генератор тестів і рекомендаційну систему з добору навчального відеоконтенту в застосунку.Батьки — зможуть вибирати гуртки за інтересами дітей у застосунку та записуватися на них. За інформацією Міністерства цифрової трансформації України

Ядерна енергетика: виклики та перспективи31 березня 2025 року в Києві відбувся круглий стіл на тему «Ядерна енергетика України: нові виклики та перспективи розвитку», організований Асоціацією «Український ядерний форум».Захід зібрав представників органів державної влади, провідних енергетичних компаній, профільних наукових організацій та підприємств, а також громадськість. Зокрема, участь у круглому столі взяли голова підкомітету з ядерної енергетики та ядерної безпеки комітету з питань енергетики та ЖКП Верховної Ради України Анатолій Костюх, виконуючий обов'язки директора департаменту ядерної енергетики Міністерства енергетики України Ігор Іванов, керівники та фахівці підприємств ядерно-енергетичного комплексу. ДП «СхідГЗК» представляла начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Тетяна Гожуляніна.Під час круглого столу учасники розглянули ключові питання розвитку ядерного сектору, реалізацію нових енергетичних проєктів і роль українських підприємств у цих процесах. В.о. директора департаменту Міненерго І.Іванов, представляючи Енергетичну стратегію України до 2050 року, зокрема зазначив:«Забезпечення енергетичної незалежності від зовнішніх постачальників ядерного палива відбуватиметься за рахунок розвитку власного видобутку урану, інвестування у значні підтверджені запаси та перспективні ресурси уранових руд, а також ефективні технології видобутку та переробки», підкресливши значення для країни Східного ГЗК.Під час заходу представники ПАТ «НВП «Радій» та СНВО «Імпульс» виступили з ініціативою створити Консорціум українських підприємств для реалізації проєктів з розширення атомних потужностей. Круглий стіл став ще однією платформою для стратегічного діалогу між бізнесом, наукою та державою у сфері атомної енергетики.