Осип Леміш

На першому фото сутичка поліції з правими активістами в Київі, сьогодні. Фото доволі "м'яке" - тут не видно жорстких сутичок або того, як поліціянти притискають когось обличчям до асфальту. На другому фото - Васілаке-старший, якому загрожує довічне за ліквідацію поліціянта рік тому поблизу Бершаді на Вінничині.Для чого я виставив сьогодні ці два фото? Події на першому з них викликали цілком справедливе обурення діями поліції. Проте, всі ті, хто обурюються, поводяться дуже м'яко. Звертаюся до тих, хто обурюються. Що ви зробили для підтримки батька й сина Васілаке, котрі зробили щось, аби було менше тих, хто пакує людей на вулиці? Ви провели акцію під судом над Васілаками на їх підтримку? Чи хоча б виставили їх фото, як це зробив я, щоб таким чином показати свою солідарність із ними? Чи може ви провели акцію під Верховною Радою з вимогою скасувати статті 345, 347 та 348 Кримінального Кодексу України? Якщо ви нічого цього не зробили, то ви заслуговуєте на те, аби вас запакували в автозак. Робіть щось.

Похороненные мечты: образование как сопротивлениеhttps://mihwar.ru/palestina/pohoronennye-mechty-soprotivlenie-cherez-obrazovanieСабрин, 22-летней студентке кафедры английской литературы Университета аль-Азхар, удалось отучиться два семестра онлайн во время войны – и она называет это своим худшим опытом. Только за этот семестр Сабрин и ее родным – маме, пятерым сестрам и двум братьям – приходилось перемещаться с места на место множество раз: «Мы бежали из Хан-Юниса в Рафах, затем в Нусейрат. Самым сложным было находить стабильное интернет-подключение». Чтобы писать свою курсовую работу, Сабрин преодолевала огромные расстояния каждые несколько дней в отчаянных поисках достаточно стабильного подключения, чтобы загрузить свои лекции: «Я сохраняла видео, чтобы потом смотреть их в нашем убежище». Один из моментов особенно запечатлелся в ее памяти: «Я помню, как сидела на улице до восьми вечера, под гул летающих сверху израильских военных самолетов, только чтобы сдать экзамен. У меня не было иного выбора».

СБУ викрила топового «щура» фсб у своїх лавах! Затримував зрадника сьогодні зранку особисто Голова СБУ Василь МалюкЯк виявилося, на ворога працював керівник Штабу Антитерористичного центру СБ України. Василь Малюк повідомив, що Служба безпеки задокументувала 14 епізодів протиправної діяльності «щура».Голова СБУ особисто входив до оперативно-слідчої групи, яка займалася розробкою зрадника, та очолював операцію з його затримання. Про всі етапи спецоперації Василь Малюк напряму доповідав Верховному Головнокомандувачу, Президентові України Володимиру Зеленському.«Це була надскладна розробка і подальша багатоходова реалізація, під час якої ми використали всі можливі гласні та негласні форми та методи нашої діяльності, а також всю можливу палітру оперативно-технічних заходів. За рахунок шифрованих програмних закладок ми проникли у гаджети зрадника — мобільні термінали, комп’ютери. Ми фактично з ним жили, проводили аудіо- і відеоконтроль. У процесі цього всього нам вдалося якісно задокументувати збір і передачу зрадником відповідної інформації ворогу», — сказав Василь Малюк.Також через зрадника СБУ тривалий час передавала ворогу дезінформацію: спочатку в рамках контррозвідувальних заходів, а згодом — у межах кримінального провадження. «Самоочищення СБУ продовжується. Як би ворог не намагався проникати до наших лав – він думає, що володіє усіма можливими формами і методами конспірації, – але йому не вдасться це успішно зробити. Оскільки ми їх своєчасно і виявляємо, і документуємо, і затримуємо», — сказав Василь Малюк.Про деталі цієї спецоперації СБУ повідомить найближчим часом.

"СБУ необхідно реформувати" - говорять всілякі будівники демократії в Україні. Як саме вони хочуть реформувати службу? Коротко можна пояснити так. СБУ - це колишній КДБ, а КДБ за часів Союзу був таким собі "збройним загоном партії." Тепер тієї партії вже нема, а СБУ залишається "збройним загоном" кожної чинної влади, через який влада може тримати на повідку будь-кого. Псевдореформатори в Україні пропонують позбавити СБУ економічних функцій, а ще військову контррозвідку передати під контроль Міноборони. Такої ж думки дотримується і пан Смешко. Та це ще не все - він вважає чимось ненормальним, що одна ця служба одразу виконує функції агентурного проникнення в інші державні органи та військові формування, може затримувати когось і сам ця служба веде слідство. Начебто, все це разом створює умови для зловживання своїм становищем з боку СБУ.Такі питання, тобто питання державного управління дуже складні через те, що вони дуже важливі. Є різні погляди на те, як краще управляти державою. Проте, досвід та інтуїція мені підказують, що все те, що реформується в нашій державі за останні десятиліття, те погіршується після реформування. А погіршувати Службу, прямим завданням якої є берегти державу, це вкрай необачно та безвідповідально.Нехай живе СБУ нереформована.

🇮🇷🇨🇳 Ігор Петрович Смешко вже коли став Головою СБУ взявся очищувати цю службу та ініціював розслідування контрабанди зброї, що проводилася до цього під "дахом" служби.У 2004 була порушена кримінальна справа в зв'язку з незаконною поставкою в 2000-2001 ракет Х-55 до Ірану і Китаю. Окрім цієї справи пізніше був також депутатський запит Григорія Омельченка про надання повної інформації про цю поставку. Поставка ракет з боку України порушувала українсько-американську угоду від 1993 і Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), до якого Україна приєдналася в 1998. Сам Ігор Смешко називав це "злочином."По цій справі був арештований і згодом засуджений колишній старший офіцер Головного управління розвідки СБУ (нині СЗРУ) Володимир Євдокимов. СБУ, під головуванням Ігоря Смешка, не тільки стала розслідувати цю справу, а й сповістила про неї західних партнерів.Більше про цю справу читайте тут: https://zn.ua/ukr/LAW/kontrabanda_na_vischomu_rivni_oprilyudneno_deyaki_obstavini_zakritogo_sudovogo_protsesu_schodo_obvin.html📖 Матеріал взятий із книги Віктора Смєлова "Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки..." (2012)

В коментарях під моїми попередніми дописами зав'язалась дискусія про СБУ та поліцію, в чому між ними різниця і чому я люблю перших і не люблю других.Почну з того, що різниця між цими двома правоохоронними органами доволі суттєва. Процитую себе: "СБУ - державна безпека. Не дрібний криміналітет на вулиці, а саме захист державности. Українці, які століттями своєї державности не мали, мали б сакралізувати її та її захисників.Поліція займається дрібними справами, які часто є конфліктними за специфікою цієї роботи і захистом держави це не є"Продовжу посиланням на думки знаних начальників обох цих органів або їхніх посередників.1. Валерій Кур, легенда УБОЗу, спочатку радянський, а потім український міліціонер (поліціянт) якось в одному інтерв'ю сказав, що СБУ та МВС не люблять один одного з політичних мотивів.2. Віталій Федорчук, голова КДБ УРСР в 1970-1982, далі глава КДБ СРСР (1982), а потім ще й голова МВС СРСР (1982-1986) відчував приниження з боку влади за те, що його, старого чекіста, зробили головним міціонером. Посаду голови МВС він прийняв, бо звик виконувати накази без обговорень, але прийняв він її напевно з огидою.Завершу тим, що Василь Малюк, сучасний голова СБУ, поліціянтів любить і поважає.

📚 АвтаркіяЗ-поміж воєнної літератури доволі нетиповою є нова книга "Автаркія. Самодостатність у сучасному світі" (2024), яку написав український ультраправий інтелектуал, засновник організації "Авангард (АКС)," мандрівник і ветеран війни з багаторічним стажем Євген Врядник.Чому ця книга нетипова? Вона складається з трьох розділів-есеїв. Перші два написані так би мовити в дусі європейської правої традиції. Автор звертається і до античности, і до Ніцше, і до менш відомих європейських авторів, вояків та авантюристів. Ці два розділи, як і вся книга, - не воєнна мемуаристика в звичному розуміння як опис власного воєнного досвіду. Це роздуми про те, як потрібно ставитись до війни і до життя загалом.Третій розділ - це східні духовні вчення, йога, індійська філософія. Навіщо це воїну? Для того, аби легше переносити жахи війни та звільнитись від хаосу. Сам автор обов'язково носить із собою "Бгаґават-Ґіту" і в подорожах, і на війні, бо вона йому дає відповіді на нагальні питання, дає те, що потрібно знати на війні.Цю книгу варто читати цивільним, які просто цікавляться війно, проте ще більш варто її читати тим, хто воює чи збирається піти воювати.

📚🇮🇱🚫 Є такий ізраїльський історик Шломо Занд, який написав цікаву книгу з характерною назвою "Хто і як винайшов єврейський народ." Я чув про нього давно, але ознайомився з його книгою, мабуть найвідомішою, тільки щойно. Цікаво ж було почитати єврея-ізраїльтянина, який у чомусь виступає проти євреїв і засуджує політику сіоністів!Однак, як виявилося, Занд дотримується лівих поглядів і стоїть на антинаціональних позиціях узагалі. Він міг би запросто сказати, що й українського народу не існує, або є, але його також "винайшли" нещодавно. Якби він таке сказав, це не було б дивним, бо для нього нація чи народ - штучні поняття. Не дарма, він слова "етнос" і "етнічний" пише в лапках.Проте, єврейський народ у сучасному його розумінні, як його розуміють сіоністи, суттєво відрізняється від українського та інших корінних народів. Що вже й казати, коли різні групи євреїв (ашкенази, марокканські, ефіопські євреї) різнять антропологічно! Шломо Занд у своїй книзі намагається довести, що сучасні євреї це, по суті, різні спільноти з різною культурою, яких об'єднує лише спільна міфологія, але які не є нащадками жителів стародавньої Іудеї, бо їх сьогодні практично нема. Я думаю, з цим варто погодитись і підтримати його.Занд не є антисіоністом. Метафорично кажучи, до Ізраїлю він ставиться як до незаконнонародженої дитини: раз він уже народився, то має право на існування, але існувати далі повинен законно. Якось так. І все ж, його ідеї вельми корисні в боротьбі проти сіоністів. Головне - викрити фальшиву міфологію сіоністів. Це, я думаю, добре вдарить по них. Тому його ідеї повинні взяти на озброєння як ліві так і прихильники Палестини.

Арабські назви чи гебрайські?Свій останній переклад, "До проблеми палестинських біженців," як і всі попередні, я виконав з англійської мови, проте в окремих випадках не полінувався заглянути в арабську версію книги. Я можу прочитати окремі слова, що дозволило мені навіть знайти несуттєву помилку в англійському тексті й урахувати при перекладі українською саме те, що зазначено в арабському тексті. Та набагато більш цікавим є той факт, що майже всі географічні назви Близького Сходу й насамперед Палестини, які прийнято вживати в українській та англійській мовах, мають івритське (гебрайське) походження.Наведу кілька прикладів.Усі напевно чули про Ґоланські висоти в Сирії, які з 1967 окуповують сіоністи. Проте Ґолан - гебрайське слово (הַגוֹלָן), тоді як араби (сирійці) говорять Джулян (الجلان).Далі назву міста Палестини, в тому числі окуповані, за схемою: арабська назва / небажана гебрайська назва.Яффа (يافا) / ЯффоАкка (عكا) / АккоАскалан (عسقلان) / АшкелонАсдуд (اسدود) / АшдодБіер Себа (بئر السبو) / Беер ШеваБейт Лахем (بيت لحم) / Бейт Лехем (Віфлієм)Назви держав українською краще залишити так, як ми їх звикли вживати. Бо говорити й писати українською Филистин, Любнан або Сурія буде дивакувато.Звертаюся передовсім до прихильників Палестини в Україні. Хіба не мудро буде перейти на арабські географічні назви в Палестині й на Близькому Сході загалом? Адже навіть українські симпатики Палестини досі звично вживають івритські (гебрайські), тобто окупаційні, назви. Через незнання. Гадаю, це не тільки українців стосується.В кого які думки щодо цього питання?

Ще раз про внутрішніх силовиківПрикру історію розповів ветеран-інвалід Володимир Рудковський. Ідеться про досвід спілкування з биком у військовій формі. Детальніше на відео https://www.youtube.com/watch?v=lUxPN2s-BUUЯ про це колись написав допис "Воїни vs жандарми." Рудковський вживає іншу термінологію і говорить про воїнів і жмихів. Але суть, я думаю, та ж сама. Коротко ця суть полягає в тому, що озброєна людина на передовій, яка боронить свій народ від зовнішнього ворога, і озброєна людина в тилу, яка зверхньо та брутально розмовляє з цим самим народом, мають зовсім різну професійну психологію. Байдуже, що і перший, і другий формально вважаються військовослужбовцями. Важливо, хто що робить, а не яке в нього посвідчення чи яку він форму носить.Щодо другої групи "службовців," то важко сказати навіть, чи це така робота робить їх биками, чи на таку роботу биків спеціально відбирають. Але якщо колись відбудеться справжня, а не імітаційна реформа, то вона має бути спрямована на скорочення саме такої роботи.