Осип Леміш

🇮🇷 Неточність у перекладіТим, хто вже дивився українською іранський анімаційний фільм "Мустафа" і тим, хто ще не дивився теж, хочу сказати про один маленький, але прикрий факт: я переклав його неточно на уривку з 12: 42 до 12: 53. Там, де в українських субтитрах написано:Той відповів: "Я привітав його.Поздоровив із тим, що в його противника ліве плече травмоване"Хоча він ніколи не натискавна його плече під час матчуЗ цих слів до пуття не ясно, що мається на увазі.Насправді там ідеться ось про що. Іранський борець, якого похвалили, - Голамреза Тахті. А його суперником імовірно був Олександр Медведь - українець, який осів у Білорусі і став відомим саме як білоруський борець. У Медведя ще до зустрічі на килимі була пошкоджена нога (або плече) і Тахті навмисно вирішив не скористатись цією травмою суперника, не натискав на його пошкоджене місце. У фільмі його й похвалили за цей, так би мовити, лицарський учинок. Тому в українських субтитрах треба було написати:Той відповів: "Я привітав його.Похвалив за те, що він знав, що в його противника ліве плече травмоване"І при цьому він не натискавна його плече під час матчуЯкось так.#Іран #Чамрон #кіноhttps://www.youtube.com/watch?v=22UdUxcp-Vw

🚫🇮🇱 عندما ترى الفظاعات غير الإنسانية في غزة، والقتل الجماعي والمجاعة المصطنعة، فإنك تمتلئ بالكراهية تجاه أولئك الذين يرتكبون هذه الأفعال. هذا طبيعي تمامًا، وغبي من يقول إنه يجب عليّ محاربة هذه الكراهية أو كبحها. إذا قابلت إسرائيليًا في مكان ما، فإن لدي رغبة شديدة في أن أضرب وجهه، فقط لأنه مواطن في دولة شيطانية. أعتقد أن هذا صحيح. وفي الوقت نفسه، سأحكي قصة صغيرة.ذات مرة في كييف، جرت مسابقة اليوروفيجن. كان ذلك بعد عام من فوز جامالا. كانت قاعة العروض على الضفة اليسرى، وكان هناك الكثير من الأجانب والضيوف يتجولون في الجوار. كنت هناك وأنا أيضًا كنت أتجول. قابلت إسرائيليين اثنين – رجل أقرب إلي وامرأة بجانبه ولكن على الجانب الآخر مني، كلاهما شابان. كانا يحملان علم بلادهما مفتوحًا. بدأت أفكر على الفور في ما يجب أن أفعله. كانت لدي رغبة في أن أركله أو أن أفعله شيئًا أكبر، لكني لم أفعل ذلك. خاصة وأن حولنا، ولكن على بعد مسافة قليلة، كان هناك رجال شرطة واقفون. كان لدي بضع ثوان فقط للتفكير، ولم أستطع عدم فعل أي شيء. في اللحظة التي اقتربا فيها وكانت المسافة إلى الرجل لا تزيد عن متر، صرخت إليهما بالإنجليزية: "Fuck Israel!" نظرت إلي المرأة بغضب.هذا كل شيء. لكني في ذلك الوقت فعلت على الأقل شيئًا. وأنا أدعو الجميع إلى فعل شيء على الأقل.

🚫🇮🇱 Коли бачиш нелюдські жахіття в Газі, масові вбивства і штучний голод, то сповнюєшся ненавистю до тих, хто це вчиняє. Це цілком природно і дурень той, хто скаже, що я повинен якось боротися з цією ненавистю, стримувати її. Якби я зустрів десь ізраїльтянина, то в мене є гостре бажання набити йому пику, просто за те, що він громадянин диявольської держави. Я вважаю це правильним. А поки розповім одну маленьку історію.Якось у Києві проходило Євробачення. То було через рік після перемоги Джамали. Зал для виступів був на лівому березі, а поряд ходило безліч іноземців, гостей. Я там був і теж ходив там. Назустріч мені йшли двоє ізраїльтян - чоловік ближче до мене і жінка поряд з ним, але з протилежного від мене боку, молоді обоє. Вони несли розгорнутий прапор своєї країни. Я одразу почав думати як мені вчинити. Було бажання дати копняка тому чоловічку або щось більше, та я не став цього робити. Тим паче навколо нас, але трохи поодаль стояли поліціянти. На роздуми було всього кілька секунд, а я не міг не зробити нічого. В момент, коли вони підійшли і відстань до чоловічка була не більшою, ніж метр, я викрикнув до них англійською: "Fuck Israel!" Жінка гнівно подивилась мені вслід.Це все. Але я тоді зробив хоча б щось. І я всіх закликаю робити хоча б щось.

🇱🇧 Українські миротворці на півдні ЛівануДо початку війни на своїй території, українські збройні сили здобували професійний досвід і міжнародну репутацію в миротворчих місіях у різних точках світу. Одна з таких точок - Ліван, а саме південь країни, де в 2000-2006 мала місце миротворча місія України. Там живуть переважно шиїти і традиційно популярна Хезболла.Регіон багато років був під ізраїльською окупацією. Вперше ізраїльтяни зайшли туди на декілька днів у 1978 і вибили звідти палестинських бійців з Організації визволення Палестини. Вдруге ізраїльтяни зайшли в Ліван у 1982 і залишились аж до 25 травня 2000. У липні того ж року на південь Лівану прибули українські миротворці. Всього там побували 650 чоловік із 3-го окремого інженерного батальйону ЗСУ в складі Тимчасових сил ООН у Лівані (UNIFIL).Миротворці не є стороною конфлікту, але в сутності українці там були ближчими до ліванців у тому розумінні, що до їхніх завдань входило розмінування території після ізраїльтян і надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, навіть лікування місцевих.У 2005 ООН стала звинувачувати українських миротворців у фінансових зловживаннях, а у квітні 2006 їх вивели з Лівану.

Моє дитинство припало на ранні нульові. Це був Донбас, і спогади про синьо-жовтий прапор були особливими. В усіх сенсах - мені роками здавалось, що в нього були... інші кольори.Виявилось, що так воно й було. До 2006 року в Україні існував синьо-жовтий стяг - більш яскравий, аніж сучасний. Синій на ньому був небесно-блакитним, а жовтий - сонячно-золотим. Перше фото.Після Помаранчевої революції, коли премʼєр-міністром за президенства Ющенка став Янукович, відбулись зміни. Поступово всі державні структури змінили кольористику прапору. Він став темно-густим. Офіційно для того, аби таким чином убезпечити тканину від вигорання на сонці. Проте в Конституції це ніяк не було - та й не є - зафіксованим. Новий - нинішній - стяг на другому фото.Це цікава деталь, важлива перш за все заради ностальгії або історичних дописів. Незалежно від відтінків барв, синьо-жовті кольори залишаються Nашими кольорами. Як їх не крути.За мотивами базової книги "Про ідеологію" 🌚Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

🇦🇲 "Хто він Монте Мелконйан"Часто так буває, що ті, кого дехто лукаво називає "терористом," для інших є народними героями. Нічого дивного, просто інтереси одних цивілізованих націй можуть не співпадати з інтересами кочових малокультурних племен. До того ж, міжнародна дипломатія річ безпринципна і керується інтересами, які надто далекі від інтересів людей на низовому рівні.Монте Мелконйан, Аво (1957 - 1993) - діаспорний вірменин, який захотів воювати за визволення свого народу. Учасник громадянської війни в Лівані, боєць підпільної організації АСАЛА. Його вважають кимось на кшталт терориста не тільки турки, анатолійські чи прикаспійські, це надто очікувано, не тільки московити, а навіть французи - йому довелося відсидіти у французькій тюрмі. Монте приїхав до радянської Вірменії в останні часи існування СРСР і долучився до боротьби за визволення тих вірменських земель, які більшовики від Вірменії відторгнули. Загинув у червні 1993.Це відео - навіть не документальний фільм, а по суті розповідь про нього його дружини Сети на фоті численних його фото, різних періодів життя.Мова озвучення: російськаМова субтитрів: англійськаТривалість: 00:34:17Дивіться, знайомтеся і цікавтеся героїчними особистостями.https://www.youtube.com/watch?v=9z3mk4_Fl5U#Вірменія

Про нинішню історичну пам'ятьВідмовляючись від наших здобутків радянської епохи, ми добряче послаблюємо себе. Чому так - спробую далі пояснити простими словами.Був такий німецький філософ Ніцше. Він писав про волю до влади і про надлюдину. Його люблять праві. В СРСР його якось не любили і точно не прославляли. Зовсім не через те, що начебто він був "предтечею нацизму" - насправді це дурна відмовка. Справа в тім, що більшовики і Сталін зокрема самі були ніцшеанцями і цей факт намагались приховати. Авжеж, вони захопили владу в листопаді 1917, перемогли у громадянській війні, згодом укріпили свою владу, а в 1945 перемогли Німецьку та Японську імперії. Звісно, останнє відбулося за умови потужної підтримки з боку англосаксонських держав, та навіть попри цю допомогу і попри неймовірно великі втрати, які СРСР поніс у тій війні, беззаперечним фактом є те, що радянська влада, армійці та спецслужби тоді були сильними і вольовими. Культ перемоги у тій війні - це по суті, якщо відкинути ідеологічні комуністичні чи соціалістичні маски, культ сили і тріумфу.Уже багато останніх років дедалі більше утверджується в Україні тенденція на 8 чи 9 травня замість відзначення перемоги просто вшановувати жертви, згадувати про них і як ніби чогось соромитись. Таку національну пам'ять я вважаю згубною та деморалізуючою. Такий погляд на ту війну це погляд рожевих поросят, які бояться власного тріумфу, а ще сили та волі - саме того, чого нам бракує сьогодні.Хтось скаже, що нам нема чого відзначати річницю перемоги в тій війні, бо самостійної України тоді не було, а переміг СРСР. Це справді так, України тоді не було на політичній карті світу, а всі українці в лавах Червоної армії та спецслужб підпорядковувались Москві і Сталіну зокрема. Але самостійна Україна є сьогодні. Юридично вона є, тут не йдеться про зовнішнє управління. Правильна національна пам'ять - це перетягти на себе спадок усіх попередніх поколінь українців. І вояки армії УНР, і українці-червоноармійці і сучасні воїни ЗСУ - це спільнота мертвих, живих і ненароджених.Це також була б відповідь тим дебілам на болотах, які люблять копатися в історії України радянського періоду (чого, між іншим, не роблять українські інтелектуали сьогодні) і чомусь, не знати чого, вирішили, що українець-червоноармієць неодмінно повинен був бути ідейним комуністом і прихильником єдности України з Московщиною, а ще з Узбекистаном, Киргизстаном і всіма іншими складовими частинами тодішнього СРСР. Чомусь їхні мізки не здатні розуміти, що напевно більшість тих червоноармійців просто захищали свою батьківщину та свою сім'ю не дивлячись на політичні прапори. І звісно СРСР тоді проводив обов'язкову мобілізацію.Отже, погляд умовного в'ятровича на ту війну це не тільки відмова від власного культу сили і тріумфу, а ще й віддача його нашим ворогам, адже вони тепер отримують фактично монополію на нього, що є дуже невигідним для нас поєднанням психологічних станів - нашого і наших ворогів.

На першому фото сутичка поліції з правими активістами в Київі, сьогодні. Фото доволі "м'яке" - тут не видно жорстких сутичок або того, як поліціянти притискають когось обличчям до асфальту. На другому фото - Васілаке-старший, якому загрожує довічне за ліквідацію поліціянта рік тому поблизу Бершаді на Вінничині.Для чого я виставив сьогодні ці два фото? Події на першому з них викликали цілком справедливе обурення діями поліції. Проте, всі ті, хто обурюються, поводяться дуже м'яко. Звертаюся до тих, хто обурюються. Що ви зробили для підтримки батька й сина Васілаке, котрі зробили щось, аби було менше тих, хто пакує людей на вулиці? Ви провели акцію під судом над Васілаками на їх підтримку? Чи хоча б виставили їх фото, як це зробив я, щоб таким чином показати свою солідарність із ними? Чи може ви провели акцію під Верховною Радою з вимогою скасувати статті 345, 347 та 348 Кримінального Кодексу України? Якщо ви нічого цього не зробили, то ви заслуговуєте на те, аби вас запакували в автозак. Робіть щось.

Похороненные мечты: образование как сопротивлениеhttps://mihwar.ru/palestina/pohoronennye-mechty-soprotivlenie-cherez-obrazovanieСабрин, 22-летней студентке кафедры английской литературы Университета аль-Азхар, удалось отучиться два семестра онлайн во время войны – и она называет это своим худшим опытом. Только за этот семестр Сабрин и ее родным – маме, пятерым сестрам и двум братьям – приходилось перемещаться с места на место множество раз: «Мы бежали из Хан-Юниса в Рафах, затем в Нусейрат. Самым сложным было находить стабильное интернет-подключение». Чтобы писать свою курсовую работу, Сабрин преодолевала огромные расстояния каждые несколько дней в отчаянных поисках достаточно стабильного подключения, чтобы загрузить свои лекции: «Я сохраняла видео, чтобы потом смотреть их в нашем убежище». Один из моментов особенно запечатлелся в ее памяти: «Я помню, как сидела на улице до восьми вечера, под гул летающих сверху израильских военных самолетов, только чтобы сдать экзамен. У меня не было иного выбора».

СБУ викрила топового «щура» фсб у своїх лавах! Затримував зрадника сьогодні зранку особисто Голова СБУ Василь МалюкЯк виявилося, на ворога працював керівник Штабу Антитерористичного центру СБ України. Василь Малюк повідомив, що Служба безпеки задокументувала 14 епізодів протиправної діяльності «щура».Голова СБУ особисто входив до оперативно-слідчої групи, яка займалася розробкою зрадника, та очолював операцію з його затримання. Про всі етапи спецоперації Василь Малюк напряму доповідав Верховному Головнокомандувачу, Президентові України Володимиру Зеленському.«Це була надскладна розробка і подальша багатоходова реалізація, під час якої ми використали всі можливі гласні та негласні форми та методи нашої діяльності, а також всю можливу палітру оперативно-технічних заходів. За рахунок шифрованих програмних закладок ми проникли у гаджети зрадника — мобільні термінали, комп’ютери. Ми фактично з ним жили, проводили аудіо- і відеоконтроль. У процесі цього всього нам вдалося якісно задокументувати збір і передачу зрадником відповідної інформації ворогу», — сказав Василь Малюк.Також через зрадника СБУ тривалий час передавала ворогу дезінформацію: спочатку в рамках контррозвідувальних заходів, а згодом — у межах кримінального провадження. «Самоочищення СБУ продовжується. Як би ворог не намагався проникати до наших лав – він думає, що володіє усіма можливими формами і методами конспірації, – але йому не вдасться це успішно зробити. Оскільки ми їх своєчасно і виявляємо, і документуємо, і затримуємо», — сказав Василь Малюк.Про деталі цієї спецоперації СБУ повідомить найближчим часом.