Estadísticas de telegram channel - @OMBr67

«Війни виграють люди. Ми не просто воюємо, ми боремося за свободу і незалежність України» – переконаний командир 67 окремої механізованої бригади,підполковник Олександр ШАПТАЛА.В інтерв’ю журналістці 5 каналу Марті Шикулі командир відверто розповів про свій шлях, виклики війни та головні цінності, які щодня допомагають йому вести бригаду вперед.Олександр Сергійович визнає, що війна забрала у нього відчуття молодості, адже з 2017 року він безперервно служить і воює. Але шкодувати не доводиться – його мета і ціль залишаються незмінними: гідно нести звання українського офіцера та захищати державу.«Я не знаю, що таке молодість. Я знаю лише службу, присягу і боротьбу за свою Батьківщину».Особливістю 67 бригади командир називає її ідеологію, яка виростає з духу українського добровольчого руху, традицій УПА та подвигу сучасних захисників. Тут служать ті, для кого Україна – понад усе.«Наші командири та бійці - приклад дисципліни, виконання обов’язку і щирої служби».Він також підкреслює важливість технологій у сучасній війні: дрони, роботизовані комплекси, системи РЕБ. Але головний ресурс незмінний – люди, їхня мотивація і віра в українську перемогу.Це історія офіцера нового покоління, який із гордо піднятою головою веде своїх бійців уперед.Разом до Перемоги! 💙💛🎥https://youtu.be/VnsJ3XgcprQ

У день фахівця радіоелектронної боротьби ми вирішили поспілкуватись з нашими побратимами – військовослужбовцями рота РЕБ 67 окремої механізованої бригади. Командир підрозділу Сергій на псевдо «Молодий» та головний сержант Костянтин «Кость» розповіли про те, як виглядає робота їхньої роти.Хтось думає, що це просто «глушилки». Насправді — це цілий світ техніки, нервів і швидких рішень.Приїжджають комплекси на позицію по лініії бойового зіткнення визначеного квадрату.За кілька хвилин:- все маскується- ставиться антена - підключаються генератори- запускається Starlink, без якого сьогодні нікуди,- налаштовується обладнання- налагоджується взаємодіяІ все — робота пішла.Швидкість розгортання грає велику роль. Бо коли ворог уже підіймає в небо «крило» чи готує «ланцет», часу немає зовсім.Що далі?🚫 «Каскад Р» моніторить небо та знаходить ворожі крила, "Каскад П" подавлює сигнали та зриває виконання завдань БпЛА противника."Дамба" та "Бетон" прикриває бійців від ворожих дронів.🛡 «Антиланцет» закриває позиції куполом.👀 Станції роблять триангуляцію, визначають азимут і показують маршрут ворожого БпЛА та активно протидіють їм.🎮 FPV-дрон ворога? Його відеосигнал перехоплюється, управління зривається, і залізна пташка стає грудою металу під нашим подавленням..Це війна технологій. Частоти змінюються щодня, і хлопці стежать по діапазонах від сотень мегагерц до кількох гігагерц, щоб знайти ворога і вчасно заглушити.І знаєте що? Вони справляються.Бо це рота РЕБ 67 ОМБр. Бо перед ними відповідальність — вся бригада. Бо вони знають: кожен заглушений сигнал — це врятовані побратими.Сьогодні ми дякуємо нашим воїнам фронту сигналів і частот, тим, хто дає бій ворогу не кулею, а етером, щодня змінює хід бою і оновлює правила війни в режимі реального часу.Разом переможемо! 🇺🇦

Сьогодні, у День Прапора, свої долі вирішили поєднати військовослужбовець роти радіоелектронної боротьби 67 ОМБр Владислав з чарівною дівчиною Катериною. Наш побратим, будучи піхотинцем, пройшов крізь пекло боїв на багатьох напрямках фронту.Між виконанням бойових завдань ми, військові, продовжуємо жити, будувати сім’ї навіть у час війни, кохати й берегти все українське. Бо справжня сила армії — не лише в залізі та вогні, а й у серцях, які кохають і бережуть одне одного.Створення нової сім’ї — це продовження роду і традицій, що переходять від матері до сина, від батька до доньки, зберігаючи в собі дух Українського народу.У цей особливий день молодих приїхав привітати командир 67 ОМБр підполковник Олександр Шаптала й побажав подружжю щасливої долі.Щиро дякуємо команді Фонду «Сучасна Україна» та особисто його президенту Володимиру Гавришу за підтримку наших молодят та приємний весільний подарунок.Перемога буде за нами. Створення нової сім’ї вкотре підтверджує, що наша нація росте й продовжує боротьбу за щасливе майбутнє дітей у вільній, незалежній Україні.

Там туман над землею, із залишком диму горілого брухтуТам добро та зло, немов на ареніВ смертельнім двобої за людства долюТам постійно погана погода, із неба на землю падає градІ навіть тоді, коли геть не похмура погодаТам з неба, ворожі снаряди прагнуть вбити наших солдатЇм постійно сняться жахіття війниЗа для того, щоб нам ніколи не були відомі вониІ янголи з неба, ті що в небесній, Божій чотіТі, котрі загинули на цій війніБережуть нас із неба, прикривши своїми крильмиЗадля того, щоб ми і надалі могли бачити світанки кожного дняОтож цінуймо воїнів своїх, що Україну бережутьЩо кожного дня, за нас в тяжкій боротьбі свої життя віддають Василь КОБЗАР, 26 років, старший солдат, навідник гармати самохідного артилерійського дивізіону 67 окремої механізованої бригади«Я за своїх друзів буду мститись, що на війні, що після війни» – друг Кобзар.У розмові він поділився:– Чому називає свою війну «українським джихадом»?– Як легенди УПА та як постать Юрка Відважного сформували його світогляд?– Чому боротьба за Україну ніколи не закінчиться?– Що зараз заважає військовим і цивільним бути єдиними?– І чому він не піде з війська, доки все не завершиться?📱Повне інтерв’ю – за посиланням на нашому Facebook

«На війні, як і в природі, немає місця для слабких.Добро завжди на боці правди, а перемогу здобувають найсильніші. І це все про нас», - переконана посестра Рись, операторка БПЛА 67 окремої механізованої бригади. Дівчина жила на Донеччині й на собі відчула, що значить залишитись без домівки з дітьми на руках. Вона люто мінусує загарбників, що прийшли до нас з боліт: «Дрон — це мої очі, мої руки і моя помста. Тут я серед своїх, на рідній, Богом даній землі!»У лавах нашої бригади служить багато молоді, яка свідомо стала на захист української ідентичності та віддано продовжує боротьбу за свободу нації. Чимало молодих людей, як і Рись, через війну втратили все на Донбасі чи на Півдні, в інших бійців рідні живуть у мирних містах під свистом ворожих шахедів й бомб. Тож хлопці і дівчата без пафосу надійно й завзято виконують свою роботу, виборюючи можливість здійснювати свої мрії у вільній, незалежній Україні. Й щодня, щохвилини невтомно наближають омріяну перемогу над російськими окупантами.Ви — наша надія й опора, Ви — наша віра в майбутнє!З Днем молоді!Разом поборемо🫡

67 бригада була представлена на одному із наймасштабніших культурних заходів країни: фестивалі Atlas Weekend. Для нас, відділення комунікацій 67 ОМБр, це новий етап розвитку в інфопросторі України та світу і черговий, важливий крок для популяризації нашої славетної бригади.Окрім представленого нами мерчу та цікавих лекцій з такмеду від бойового медика Друга Хаунда, всі охочі мали змогу дізнатись про бойовий шлях 67 бригади, досягнення наших воїнів та підписатись на наші соцмережі.Дякуємо за дружню і обʼєднуючу атмосферу організаторам, персоналу, всім виконавцям, волонтерам, представленим бригадам та всім відвідувачам фестивалю Atlas Weekend.Окремий респект фронтмену гурту «Без Обмежень» Сергію Танчинцю та всесвітньо відомим «The Rasmus» за те, що долучились до нашої ініціативи та підписали продукцію з символікою 67 ОМБр, яку ми розіграємо за донати на потреби бригади.Подібні заходи - це можливість налагоджувати комунікацію, знайомитись і переймати досвід у побратимів з інших підрозділів, представлених на заході, знаходити партнерів, нарощувати впізнаваність та долучати якомога більше донорів.Хочемо зазначити, що проєкт «Дронопад» від фонду «Повернись живим», у співпраці з Atlas Weekend зібрав понад 106 мільйонів гривень, які будуть спрямовані на захист українського неба!🇺🇦🫡Лише обʼєднавши зусилля — ми знищимо ворога й здобудемо перемогу на нашій землі.Рухаємось далі! СЛАВА УКРАЇНІ!

⚔️🫡11 років з Дня заснування Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор"!В 2014 році, в час найтяжчих викликів для України, коли держава ще тільки оговтувалася від Революції Гідності, а на Сході вже розгорталася російська агресія, народився Добровольчий Український Корпус "Правий Сектор". Сьогоднішній день назавжди увійшов в історію України, бо саме 17 липня 2014 року були видані перші накази та положення по ДУК ПС.Без належного забезпечення, без офіційного статусу, але з величезною волею до боротьби, добровольці ДУК стали до бою за свободу та незалежність України.Минали роки, змінювалася війна, змінювалася держава, і з 2022 року, після повномасштабного вторгнення, добровольчий рух пройшов нову трансформацію. Частина підрозділів ДУК була офіційно інтегрована до складу Збройних Сил України.Так народилася наша 67 окрема механізована бригада ЗСУ, яка продовжує бойову славу добровольців і саме зараз б'ється із ворогом на Покровському напрямку.Щиро вітаємо всіх причетних із цим визначним днем!Саме завдяки Вам Україна вистояла в 2014, дала опір ворогу у 2022 і продовжує тримати хижу навалу москалів сьогодні.Світла пам'ять полеглим Героям, які віддали життя у боротьбі за наше майбутнє.Ваша слава і подвиги житимуть вічно!🫡Слава Україні!🇺🇦Героям Слава!

Дорогі друзі 67 бригади!У червні наша команда була присутня на легендарному @kurazh.kyiv. Ми мали змогу поспілкуватися з Вами наживо, трішки відчути пульс цивільного життя, познайомити Вас з нашими бійцями, розповісти історію створення бригади та поділитися, з чим стикаємось щодня на передовій.Ми зустріли чимало зірок українського шоу-бізнесу — особлива подяка @kazka.band, яка разом з нашим воїном із позивним «Бандурист» виконала пісню на підтримку бригади. Ці два дні довели: коли ми разом — ми сильні.І тому з радістю повідомляємо, що 12–13 липня нас знову запросили на Кураж, який відбудеться на ВДНГ!Ми приготували для Вас багато унікального мерчу. Також з нами буде пілот БПЛА, який покаже, як керувати дроном на симуляторі, й поділиться справжніми історіями з передової. Професійний фотограф, зробить фото на згадку, і запише Ваші побажання для бійців, які передамо нашим воїнам. І авжеж ми подумали про смаколики, якими будемо Вас пригощати.Приходьте. Підтримайте 67 ОМБр. Ми чекатимемо на Вас!

«Війна - ще один урок у моєму житті», - друг Узбек, колишній піхотинець, а нині — оператор БПЛА батальйону безпілотних систем 67 ОМБр.У найгарячіших зарубах із ворогом на Сході України неможливо обійтись без втрат. Сєрєбрянський ліс, Часік, Невське… це історії, які написані кровʼю, болем і надлюдськими зусиллями Героїв.Мабуть не варто навіть сперечатись, що найбільш вмотивований літун, це той, хто відчув на собі виживання в лісах, болотах, полях та міських забудовах, той хто відбивав навали переважаючих в числі і озброєнні підарів, і під шквальним вогнем неодноразово був на грані життя і смерті.Він знає, що відбувається там, на полі бою, коли скеровує свій борт на голови к@ц@п@м і неодмінно зробить все можливе, щоб окупанти тліли ще на підходах до наших позицій.Воювати буде кожен!Проте, так само у кожного, хто має бажання, є змога стати пілотом в 67 бригаді і поруч із досвідченими побратимами і посестрами нищити путінських зомбі.Запишись у добровольці:📞 Наші рекрутингові центри +38066 894 63 68 — Київ +38099 191 32 45 — Львів📃 ЗАПОВНЮЙ АНКЕТУ! https://67.army/🌍 https://linktr.ee/67ombr

🎙 Інтерв'ю з другом «Сантою» пілотом батальйону безпілотних систем : вчитель, який став очима неба.-Розкажіть про свій позивний. Звідки «Санта»? 🪖Це сталося під час базової загальновійськової підготовки. Командир і кілька хлопців підійшли, питають: «Ти не проти, якщо буде "Санта"? Ти нам дуже його нагадуєш». Було смішно. А потім... через три тижні вони потрапили в полон і були розстріляні. І відтоді цей позивний — це пам’ять. Пам’ять про побратимів, які не повернулися. І вже не про бороду чи образ, а про честь і шану.— До війни у вас було насичене життя. Що ви робили? 🪖Працював вчителем географії. Багато років присвятив скаутському руху, вихованню молоді. Пізніше, я працював в соціальній службі для молоді КМДА з молоддю кризових категорій - діти вулиці, наркозалежні, ВІЛ-інфіковані, з девіантною поведінкою та інші, це один з над важливих етапів моєї карʼєри. Згодом — директор співдружності «Незламні» в Міжнародному дитячому центрі «Артек». Був у бізнесі: меблі, дизайн, німецький бренд KARE. Це була інша реальність. Спокійна. Але війна змінила все.— Що стало останньою краплею, щоб піти на фронт? 🪖Родина. Я просто уявив, що може статися, якщо не буде кому її захистити. Дружина, діти, батьки. Все просто: хто, як не я?— Як ви опинились у підрозділі дронів? 🪖Розумів, що мій вік (50+) вже не дозволяє бігати з автоматом, як 20-річним. Але є розум, руки, досвід. Пройшов курси дроноводів. І вже завдяки їм потрапив у батальйон БПЛА. Інструктор, який нас навчав, вже служив у цій бригаді. Так і зʼєдналися знову.— Памʼятаєте перший бойовий вихід? 🪖Сам виліт не так запам’ятався, як перша ротація. Мали бути 4 доби, стали 7. Це було як у кіно: десь стріляють, щось летить, вибухає. Було страшно. Але відчув команду — міцну, надійну. І з того моменту зрозумів, що таке військове братерство.— Улюблений дрон? 🪖Mavic 3T і Autel 4N — топ розвідки, довго тримаються в повітрі, мають хорошу оптику. А для нас головне — розвідка, виявлення, коригування. Працювати з такими — значно безпечніше й ефективніше.— Найнебезпечніший день? 🪖Коли нас вирахували. У позицію прилетіло все — дрони-камікадзе, міномети, арта. Я тоді горів у бліндажі. Лише дивом усі лишились майже неушкодженими. Це досі сниться. Такі спогади нікуди не діваються.— Як побудована ваша робота у команді? 🪖Ми працюємо у складі з двох: пілот і супорт. Міняємось по змінах. Дуже важливо — довіра. Без неї — ніякий дрон не врятує. Комунікація і довіра — дві ноги, на яких стоїть екіпаж.— Що ще входить у ваші завдання? 🪖Виявлення позицій ворога. Постійне спостереження. Фіксація для артилерії. Робота на випередження. У нас немає типового дня. На позиціях — зміни, в перерві — навчання і оновлення знань. Бо все змінюється дуже швидко. Особливо засоби ураження — це гонка технологій.— Як ви тримаєтесь емоційно? Що дає сили? 🪖Спілкування з родиною. З дітьми, з дружиною. Їхні слова, підтримка — це моя енергія. Це любов, яка тримає. Ще є свій ритуал перед кожною ротацією, але... не скажу, бо він тоді перестане працювати — Що для вас головне у службі? 🪖Професійність. І людяність. Це два ключі. Люди поряд — це твої побратими. Твоє плече. Разом ми сила. Без них — ніяк.— Що скажете тим, хто сумнівається: йти чи не йти? 🪖Йти. Нам потрібні фахівці, люди зі щирим серцем. Так, буває страшно. Але тут класна команда, немає «совка». Тут все по-людськи. І ти не один.Відділення комунікацій 67 ОМБр.