Estadísticas de telegram channel - @OMBr67

21 листопада — День Гідності та Свободи. В цей день ми вшановуємо українців, які піднялися за правду, за честь, за право жити у вільній країні. Згадуємо тих, хто відстоював власну гідність на Майданах, тих, хто сьогодні, ціною життя і здоров'я, стоїть за нашу свободу на фронті, тих, хто рятує життя українців після ворожих обстрілів, присвячує себе волонтерству та допомозі війську.Саме цього дня, у 2004 році, українці вперше масово вийшли на Майдан, коли спроба зламати вибір народу зустрілася з непохитною позицією мільйонів. "Помаранчева революція" стала першим великим кроком, який об'єднав всі верстви населення в одну рушійну силу.Через дев’ять років, восени 2013 року, ми знову стали пліч-о-пліч під час Євромайдану, який почався як мирний студентський протест і виріс у Революцію Гідності. Це стало початком народної боротьби з проросійським режимом за право України бути вільною європейською державою.Під час боїв "на барикадах" ми втратили цвіт нації, найкращих з нас - Героїв Небесної Сотні, які стали символом мужності та самопожертви і зерном яке проросло в серцях тих хто сьогодні на фронті б'ється за нашу незалежність.В сьогоденні День Гідності та Свободи набуває нового змісту.Українські захисники продовжують справу "Майданів", захищаючи цінності, за які народ стояв на площах.Гідність у нас в крові, це наш характер, який не дозволяє мовчати, коли порушують справедливість і права людини.Свобода — це наш орієнтир, до якого Україна рухається попри всі виклики.Пам’ятаємо. Боремося. Тримаємо стрій.

У місті Коломия у ветеранському просторі «Гарт» завдяки спільним зусиллям всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, громадської організації «Сила громади», а також ветеранського обʼєднання «Лицарі чину» відбувся творчий захід з читання авторської поезії Василя Фесюка, військовослужбовця 67 окремої механізованої бригади.Артилерист і учасник ВО «Тризуб», Друг «Кобзар», декламував власні вірші про війну і віру в перемогу, побратимство і втрати, боротьбу і надію. Поезія написана на фронті, яка лунала на цьому заході, обʼєднала свідомих українців, активних і небайдужих до долі нашої країни націоналістів.Варто зазначити, що на даний момент Василь знаходиться на реабілітації і відновлюється після поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Навіть в такі моменти він не перестає перейматись долею підрозділу і підтримує побратимів як може.Саме тому, наприкінці заходу відбувся благодійний аукціон на підтримку діючого збору для бійців самохідного артилерійського дивізіону 67 ОМБр, на якому були виставлені картини намальовані власноруч дружиною Кобзаря Христиною.Як зазначив у своєму пості на Facebook побратим поета Віталій Тимощук: артилеристам вкрай потрібен Ваш донат для закриття потреб з ремонту декількох автомобілів, які несуть варту на гострому лезі бойових дій на Олександрівському напрямку.Звертаємось до людей доброї волі з проханням максимально долучитись до збору і допомогти хоробрим воїнам 67 бригади донатами та репостами.Від Вашої активності залежить доля захисників.Єднаймось і продовжуємо боротьбу разом!Посилання на збір:https://send.monobank.ua/jar/7fccLs9dPG

Зі спілкування з ними починається довіра до бригади - тож наші агенти з рекрутингу мають досить відповідальну місію. Вони не лише відбирають до війська мотивованих людей, а й далі «ведуть» їх впродовж всього шляху служби, переживаючи за кожного бійця, якого приводять у той чи інший підрозділ.Саме тому людина не відчуває себе покинутою, наодинці зі своїми побоюваннями й переживаннями, адже одразу опиняється у когорті побратимів і посестер, які завжди підтримають, порадять, допоможуть. Сьогодні виповнюється річниця відкриття першого рекрутингового центру 67 бригади у Львові. За цей час ми пройшли чималий шлях, і нам є чим пишатися.Упродовж року командою рекрутингового підрозділу 67 бригади було проведено низку важливих подій і соціальних ініціатив. У червні 67 бригада відкрила київське відділення рекрутингу у співпраці з КМДА, що розширило нашу присутність ще й у столиці та дало змогу працювати з кандидатами у двох ключових містах.Менеджери з рекрутингу налагодили співпрацю з міськими радами Львова та Києва, 1 Рекрутинговим центром, а також Львівським обласним центром зайнятості — це дозволило розширити комунікацію та підсилити інформаційну роботу.Львівські та київські спеціалісти спільно з районними ТЦК провели чимало агітаційних кампаній, залучаючи громадян до лав Збройних Сил України та відкриваючи їм шлях до служби у 67 ОМБр.Рекрутери регулярно виїжджають на фронт, щоб побачити, як служать хлопці й дівчата, які прийшли до бригади через центри, цікавляться справами кожного та сприяють у вирішенні їхніх питань. Також відвідують поранених воїнів у шпиталях, надаючи необхідну соціальну допомогу, сприяють реабілітації бійців тощо.Один рік — це сформована команда, реальні результати, партнерства і, найголовніше, — люди, які прийшли захищати країну пліч-о-пліч з нами.Щиро вітаємо побратимів та посестер з цією важливою датою.Разом до перемоги!

💭 «На полігоні під керівництвом досвідчених інстукторів ви маєте можливість всебічно підготуватися до виконання бойових завдань і довести свої рухи до автоматизму, щоб в критичній ситуації діяти швидко й злагоджено», — звернувся до бійців командир 67 окремої механізованої бригади підполковник Олександр ШАПТАЛА під час навчань.Щоденні тренування спрямовані на відпрацювання тактичних навичок, підвищення готовності підрозділів до виконання завдань в умовах, наближених до бойових. Основна мета — розвинути і закріпити впевненість кожного воїна у власних діях, навчити ефективно знищувати ворога, а також виживати в стресових ситуаціях, дбати про побратимів, які стоять з тобою опліч. Заступниця командира бригади з психологічної підтримки персоналу 67 ОМБр підполковник Олена ПАВЛОВА наголосила:💭«Кожен з нас має свої проблеми, всі інколи помиляються, але тут і зараз ви маєте бути вірними тільки українському народові — пам’ятати, за кого стоїте, за кого боретеся. Тож повинні докласти всіх зусиль, щоб здобути необхідні вміння».📱Більше — дивіться у сюжеті відділення комунікацій 67 ОМБр

⚔️ Пишаємось кожним нашим військовослужбовцем, хто з гордістю і відповідальністю виконує задання, щодня, щохвилини наближаючи спільну перемогу над ворогом.Командир 67 окремої механізованої бригади підполковник Олександр ШАПТАЛА вручив бійцям заслужені нагороди: відзнаку Президента України «За оборону України», відзнаку Головнокомандуча «Золотий Хрест», відзнаку Міністра оборони України «За поранення», почесну відзнаку Командувача Сухопутних військ ЗСУ «За сумлінну службу», відзнаку командира 67 ОМБр та грамоти. А також привітав іменинників з днем народження й поспілкувався з особовим складом.Олександр Сергійович наголосив, що наші воїни — приклад відваги, мужності й побратимства, відданості справі й нескореності перед викликами війни, та побажав і надалі з честю й гідністю боротися за свободу Української нації. Ми горді продовжувати справу наших предків й бути частиною славетної історії визвольної боротьби.Разом переможемо! 🇺🇦(metsuki sutemi)📷 Фоторепортаж відділення комунікацій 67 ОМБр

«Heavy Shot» - український дрон, яким можна управляти з будь-якої точки світу«Залізні соколи» 67 ОМБр ознайомили нас із комплексом «Heavy Shot», який є у них на оснащенні, і його характеристики дійсно вражають.Безпілотний літальний апарат має радіус дії до 20 кілометрів, проте управляти ним пілот може з будь-якої точки світу. Камера із 30х зумом оснащена тепловізором, що дозволяє нашим дронщикам бездоганно працювати вночі.Вантажопідйомність до 65 кілограм - робить цього українського велетня - незамінним для виконання логістичних завдань: доставки провізії, боєкомплекту та необхідних речей. Ну і звісно, враховуючи всі дані, тотальне знищення ворога на позиціях, розбір під@рських укриттів і техніки гарантовано! Декілька каналів зв'язку захищають дрон від РЕБ противника. А якщо треба відпрацювати по певним нерухомим обʼєктам то «Heavy Shot» може рухатись в режимі автопілоту по заданому маршруту і повертатись автоматично на точку зльоту. 📹 Детальніше у репортажі відділення комунікацій 67 ОМБр

У лавах 67 окремої механізованої бригади служать бійці, які є нащадками воїнів УПА. Вони продовжують справу своїх предків – визвольну боротьбу проти російських окупантів. Сьогодні, у День створення Української Повстанської Армії, Роман БЕЗКОСТИЙ на псевдо «Зелений», заступник командира з артилерії 2 стрілецького батальйону імені Тараса «Хаммера» Бобанича 67 ОМБр,розповідає про дядька-упівця, про знищення імперій та чому варто виборювати свободу. «Тоді ворогом була радянська імперія, тепер — росія. Ті самі діти й онуки тих, хто був окупантом на нашій землі, продовжують їхню справу. Ми боремось із тією ж імперією. Але тепер маємо свою державу, армію, зброю. Ми стали сильнішими», - переконаний Роман.«Зелений» визнає, що моральна стійкість повстанців була надзвичайною: «Вони не мали держави, не мали тилу, не мали нічого. І все одно боролись. Вони знали: якщо підеш в УПА — загинеш або опинишся в Сибіру. Але йшли. Бо вірили». Артилерист вважає, що наша нинішня армія повинна брати приклад із тієї відваги й організованості.Повне інтервʼю читайте вже на нашій Facebook сторінці.

14 жовтня 1942 року за рішенням Організації Українських Націоналістів було створено Українську Повстанську Армію.Бійці УПА були єдиними у світі, хто під час Другої світової війни воював одночасно проти німецької окупаційної влади та протистояв кровопролитному радянському режиму. Вони боролись за самостійну соборну українську державу та за новий справедливий лад без окупантів, панів і капіталістів.Головнокомандувачем УПА з 1943 до 1950 року був Роман Шухевич, а з 1950 по 1954 рік – Василь Кук. Цікавий факт, що середній вік повстанців був від 18 до 22 років, що говорить про високий рівень патріотичного виховання і свідому позицію серед молоді. Це покоління виховали українці, які пережили радянський терор, голодомори, репресії, масові вбивства і катування, людей у тюрмах НКВС.З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА продовжувала активний спротив проти НКВС до 1954 року.У нашому сьогоденні ми продовжуємо шлях воїнів УПА. Бо боротьба триває і наш ворог залишається незмінним. Тому важливо не забувати своє коріння і історію, для того щоб не втратити нашу святу українську державу.Слава Україні!Героям слава!🫡

Вітаю фахівців логістичного забезпечення ЗСУ з професійним святом!Ви щодня складаєте маршрути прифронтовими дорогами, під обстрілами з передової проводите евакуацію бойової техніки… Ви - титани своєї справи, яка часто залишається непоміченою, але насправді є надважливою.У час, коли окупанти постійно полюють та завдають ударів по логістичних центрах і складах, коли ворожі дрони чатують у небі, Вам доводиться знаходити нестандартні рішення, щоб виконати завдання й доставити необхідний вантаж. Техніка, боєприпаси, пальне, продукти харчування, ремонт автівок і пікапів та багато іншого — критично необхідні на фронті, щоб ефективно знищувати ворога. Адже яким потужним не було б військо, без налагодженої логістики дуже важко здобути перевагу у виснажливій війні.Дякую Вам за щоденну невтомну працю, завдяки якій забезпечуєте успіх на передовій. Бажаю міцного здоровʼя, сил і натхнення, безпечних маршрутів, підтримки рідних і віри в перемогу!Слава Україні! Героям Слава!(metsuki sutemi)З повагою, командир 67 ОМБр, підполковник Олександр ШАПТАЛА

«Біля мене два трофейних калаша, М-ка й гранати — я сидів просто під деревом... Викурюю цигарку буквально за дві тяги і бачу, як чиясь рука піднімає гілку. Я викупаю, що це п@д@р», — про бій віч-на-віч з ворогом розповідає 22-річний Олександр БОЙКО, який пройшов шлях піхотинця в лавах 2 механізованого батальйону 67 ОМБр. У тій сутичці молодий герой «мінуснув» шістьох @рків!Саша став на захист України у 19 років, упродовж трьох років на різних напрямках фронту брав участь у запеклих боях у складі піхоти, був важко поранений, але в надскладних умовах евакуйований побратимами. Він — приклад мужнього молодого чоловіка, який у юному віці свідомо пішов захищати незалежність своєї держави. Його історія — бойовий шлях людини, яка зробила вибір стояти, коли інші могли вагатися.Після поранення Олександр не здався: освоїв нову спеціальність — оператора БПЛА й продовжив служити в своєму батальйоні, коригуючи вогонь артилерії. Нещодавно через сімейні обставини юний боєць звільнився з лав Збройних Сил України. Його історія — про те, як боротися, вірити, не здаватися в найнебезпечнішу мить, дивлячись ворогу просто в очі. Як любити свою країну всім серцем. Як бути Героєм і вижити на війні.🎥 Відділення комунікацій 67 ОМБр📱Вже на нашому YouTube каналі