67 ОМБр

Там туман над землею, із залишком диму горілого брухтуТам добро та зло, немов на ареніВ смертельнім двобої за людства долюТам постійно погана погода, із неба на землю падає градІ навіть тоді, коли геть не похмура погодаТам з неба, ворожі снаряди прагнуть вбити наших солдатЇм постійно сняться жахіття війниЗа для того, щоб нам ніколи не були відомі вониІ янголи з неба, ті що в небесній, Божій чотіТі, котрі загинули на цій війніБережуть нас із неба, прикривши своїми крильмиЗадля того, щоб ми і надалі могли бачити світанки кожного дняОтож цінуймо воїнів своїх, що Україну бережутьЩо кожного дня, за нас в тяжкій боротьбі свої життя віддають Василь КОБЗАР, 26 років, старший солдат, навідник гармати самохідного артилерійського дивізіону 67 окремої механізованої бригади«Я за своїх друзів буду мститись, що на війні, що після війни» – друг Кобзар.У розмові він поділився:– Чому називає свою війну «українським джихадом»?– Як легенди УПА та як постать Юрка Відважного сформували його світогляд?– Чому боротьба за Україну ніколи не закінчиться?– Що зараз заважає військовим і цивільним бути єдиними?– І чому він не піде з війська, доки все не завершиться?📱Повне інтерв’ю – за посиланням на нашому Facebook

«На війні, як і в природі, немає місця для слабких.Добро завжди на боці правди, а перемогу здобувають найсильніші. І це все про нас», - переконана посестра Рись, операторка БПЛА 67 окремої механізованої бригади. Дівчина жила на Донеччині й на собі відчула, що значить залишитись без домівки з дітьми на руках. Вона люто мінусує загарбників, що прийшли до нас з боліт: «Дрон — це мої очі, мої руки і моя помста. Тут я серед своїх, на рідній, Богом даній землі!»У лавах нашої бригади служить багато молоді, яка свідомо стала на захист української ідентичності та віддано продовжує боротьбу за свободу нації. Чимало молодих людей, як і Рись, через війну втратили все на Донбасі чи на Півдні, в інших бійців рідні живуть у мирних містах під свистом ворожих шахедів й бомб. Тож хлопці і дівчата без пафосу надійно й завзято виконують свою роботу, виборюючи можливість здійснювати свої мрії у вільній, незалежній Україні. Й щодня, щохвилини невтомно наближають омріяну перемогу над російськими окупантами.Ви — наша надія й опора, Ви — наша віра в майбутнє!З Днем молоді!Разом поборемо🫡

67 бригада була представлена на одному із наймасштабніших культурних заходів країни: фестивалі Atlas Weekend. Для нас, відділення комунікацій 67 ОМБр, це новий етап розвитку в інфопросторі України та світу і черговий, важливий крок для популяризації нашої славетної бригади.Окрім представленого нами мерчу та цікавих лекцій з такмеду від бойового медика Друга Хаунда, всі охочі мали змогу дізнатись про бойовий шлях 67 бригади, досягнення наших воїнів та підписатись на наші соцмережі.Дякуємо за дружню і обʼєднуючу атмосферу організаторам, персоналу, всім виконавцям, волонтерам, представленим бригадам та всім відвідувачам фестивалю Atlas Weekend.Окремий респект фронтмену гурту «Без Обмежень» Сергію Танчинцю та всесвітньо відомим «The Rasmus» за те, що долучились до нашої ініціативи та підписали продукцію з символікою 67 ОМБр, яку ми розіграємо за донати на потреби бригади.Подібні заходи - це можливість налагоджувати комунікацію, знайомитись і переймати досвід у побратимів з інших підрозділів, представлених на заході, знаходити партнерів, нарощувати впізнаваність та долучати якомога більше донорів.Хочемо зазначити, що проєкт «Дронопад» від фонду «Повернись живим», у співпраці з Atlas Weekend зібрав понад 106 мільйонів гривень, які будуть спрямовані на захист українського неба!🇺🇦🫡Лише обʼєднавши зусилля — ми знищимо ворога й здобудемо перемогу на нашій землі.Рухаємось далі! СЛАВА УКРАЇНІ!

⚔️🫡11 років з Дня заснування Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор"!В 2014 році, в час найтяжчих викликів для України, коли держава ще тільки оговтувалася від Революції Гідності, а на Сході вже розгорталася російська агресія, народився Добровольчий Український Корпус "Правий Сектор". Сьогоднішній день назавжди увійшов в історію України, бо саме 17 липня 2014 року були видані перші накази та положення по ДУК ПС.Без належного забезпечення, без офіційного статусу, але з величезною волею до боротьби, добровольці ДУК стали до бою за свободу та незалежність України.Минали роки, змінювалася війна, змінювалася держава, і з 2022 року, після повномасштабного вторгнення, добровольчий рух пройшов нову трансформацію. Частина підрозділів ДУК була офіційно інтегрована до складу Збройних Сил України.Так народилася наша 67 окрема механізована бригада ЗСУ, яка продовжує бойову славу добровольців і саме зараз б'ється із ворогом на Покровському напрямку.Щиро вітаємо всіх причетних із цим визначним днем!Саме завдяки Вам Україна вистояла в 2014, дала опір ворогу у 2022 і продовжує тримати хижу навалу москалів сьогодні.Світла пам'ять полеглим Героям, які віддали життя у боротьбі за наше майбутнє.Ваша слава і подвиги житимуть вічно!🫡Слава Україні!🇺🇦Героям Слава!

Дорогі друзі 67 бригади!У червні наша команда була присутня на легендарному @kurazh.kyiv. Ми мали змогу поспілкуватися з Вами наживо, трішки відчути пульс цивільного життя, познайомити Вас з нашими бійцями, розповісти історію створення бригади та поділитися, з чим стикаємось щодня на передовій.Ми зустріли чимало зірок українського шоу-бізнесу — особлива подяка @kazka.band, яка разом з нашим воїном із позивним «Бандурист» виконала пісню на підтримку бригади. Ці два дні довели: коли ми разом — ми сильні.І тому з радістю повідомляємо, що 12–13 липня нас знову запросили на Кураж, який відбудеться на ВДНГ!Ми приготували для Вас багато унікального мерчу. Також з нами буде пілот БПЛА, який покаже, як керувати дроном на симуляторі, й поділиться справжніми історіями з передової. Професійний фотограф, зробить фото на згадку, і запише Ваші побажання для бійців, які передамо нашим воїнам. І авжеж ми подумали про смаколики, якими будемо Вас пригощати.Приходьте. Підтримайте 67 ОМБр. Ми чекатимемо на Вас!

«Війна - ще один урок у моєму житті», - друг Узбек, колишній піхотинець, а нині — оператор БПЛА батальйону безпілотних систем 67 ОМБр.У найгарячіших зарубах із ворогом на Сході України неможливо обійтись без втрат. Сєрєбрянський ліс, Часік, Невське… це історії, які написані кровʼю, болем і надлюдськими зусиллями Героїв.Мабуть не варто навіть сперечатись, що найбільш вмотивований літун, це той, хто відчув на собі виживання в лісах, болотах, полях та міських забудовах, той хто відбивав навали переважаючих в числі і озброєнні підарів, і під шквальним вогнем неодноразово був на грані життя і смерті.Він знає, що відбувається там, на полі бою, коли скеровує свій борт на голови к@ц@п@м і неодмінно зробить все можливе, щоб окупанти тліли ще на підходах до наших позицій.Воювати буде кожен!Проте, так само у кожного, хто має бажання, є змога стати пілотом в 67 бригаді і поруч із досвідченими побратимами і посестрами нищити путінських зомбі.Запишись у добровольці:📞 Наші рекрутингові центри +38066 894 63 68 — Київ +38099 191 32 45 — Львів📃 ЗАПОВНЮЙ АНКЕТУ! https://67.army/🌍 https://linktr.ee/67ombr

🎙 Інтерв'ю з другом «Сантою» пілотом батальйону безпілотних систем : вчитель, який став очима неба.-Розкажіть про свій позивний. Звідки «Санта»? 🪖Це сталося під час базової загальновійськової підготовки. Командир і кілька хлопців підійшли, питають: «Ти не проти, якщо буде "Санта"? Ти нам дуже його нагадуєш». Було смішно. А потім... через три тижні вони потрапили в полон і були розстріляні. І відтоді цей позивний — це пам’ять. Пам’ять про побратимів, які не повернулися. І вже не про бороду чи образ, а про честь і шану.— До війни у вас було насичене життя. Що ви робили? 🪖Працював вчителем географії. Багато років присвятив скаутському руху, вихованню молоді. Пізніше, я працював в соціальній службі для молоді КМДА з молоддю кризових категорій - діти вулиці, наркозалежні, ВІЛ-інфіковані, з девіантною поведінкою та інші, це один з над важливих етапів моєї карʼєри. Згодом — директор співдружності «Незламні» в Міжнародному дитячому центрі «Артек». Був у бізнесі: меблі, дизайн, німецький бренд KARE. Це була інша реальність. Спокійна. Але війна змінила все.— Що стало останньою краплею, щоб піти на фронт? 🪖Родина. Я просто уявив, що може статися, якщо не буде кому її захистити. Дружина, діти, батьки. Все просто: хто, як не я?— Як ви опинились у підрозділі дронів? 🪖Розумів, що мій вік (50+) вже не дозволяє бігати з автоматом, як 20-річним. Але є розум, руки, досвід. Пройшов курси дроноводів. І вже завдяки їм потрапив у батальйон БПЛА. Інструктор, який нас навчав, вже служив у цій бригаді. Так і зʼєдналися знову.— Памʼятаєте перший бойовий вихід? 🪖Сам виліт не так запам’ятався, як перша ротація. Мали бути 4 доби, стали 7. Це було як у кіно: десь стріляють, щось летить, вибухає. Було страшно. Але відчув команду — міцну, надійну. І з того моменту зрозумів, що таке військове братерство.— Улюблений дрон? 🪖Mavic 3T і Autel 4N — топ розвідки, довго тримаються в повітрі, мають хорошу оптику. А для нас головне — розвідка, виявлення, коригування. Працювати з такими — значно безпечніше й ефективніше.— Найнебезпечніший день? 🪖Коли нас вирахували. У позицію прилетіло все — дрони-камікадзе, міномети, арта. Я тоді горів у бліндажі. Лише дивом усі лишились майже неушкодженими. Це досі сниться. Такі спогади нікуди не діваються.— Як побудована ваша робота у команді? 🪖Ми працюємо у складі з двох: пілот і супорт. Міняємось по змінах. Дуже важливо — довіра. Без неї — ніякий дрон не врятує. Комунікація і довіра — дві ноги, на яких стоїть екіпаж.— Що ще входить у ваші завдання? 🪖Виявлення позицій ворога. Постійне спостереження. Фіксація для артилерії. Робота на випередження. У нас немає типового дня. На позиціях — зміни, в перерві — навчання і оновлення знань. Бо все змінюється дуже швидко. Особливо засоби ураження — це гонка технологій.— Як ви тримаєтесь емоційно? Що дає сили? 🪖Спілкування з родиною. З дітьми, з дружиною. Їхні слова, підтримка — це моя енергія. Це любов, яка тримає. Ще є свій ритуал перед кожною ротацією, але... не скажу, бо він тоді перестане працювати — Що для вас головне у службі? 🪖Професійність. І людяність. Це два ключі. Люди поряд — це твої побратими. Твоє плече. Разом ми сила. Без них — ніяк.— Що скажете тим, хто сумнівається: йти чи не йти? 🪖Йти. Нам потрібні фахівці, люди зі щирим серцем. Так, буває страшно. Але тут класна команда, немає «совка». Тут все по-людськи. І ти не один.Відділення комунікацій 67 ОМБр.

Вітаємо всіх наших побратимів з Днем Батька!Бажаємо сили й незламності, віри й наснаги. Нехай любов найрідніших у світі — Ваших синів і доньок — надихає на Перемогу. Адже кожен наш крок, кожен постріл у ворога — заради їхнього вільного майбутнього. Своїми почуттями сьогодні ділиться з нами головний сержант мінометної батареї 2 мотопіхотного батальйону ім. Тараса «Хаммера» Бобанича 67 ОМБр друг СТАЛКЕР: «Бути батьком під час війни — не лише відповідальність, а й неймовірний стимул. Це мотивація повернутися до свого сина і коханої. Тренуватися, навчатися, аналізувати помилки. Робити все можливе, щоб вижити і нищити ворога. Бо за моєю спиною — моя сім’я. Нам тут важко. Але ніхто за нас цього не зробить. Та ще важче нашим дітям і тим, хто чекає нас вдома. Війна — така річ, що в одну мить усе може змінитися. Один приліт. Одна куля — і все. Та щоразу, коли виходжу, в голові лише одне: за моєю спиною — мій син. Його спокій. Його сон. Діти — наша надія на майбутнє. І ми не маємо права допустити, щоб вони, як і ми, тримали зброю. Було важко. І не раз казав собі: все, залишимось в Оріхово-Василівці, у Бахмуті, Серебрянському лісі, в Іванівському, на Курщині… Але я мушу йти далі, як би не рвалося серце додому — до сина і коханої. Можливо, колись мій син Марк запитає: — Тату, де ти був, коли я так тебе потребував? Чому ми бачилися тільки через екран? Чому ти так рідко приїжджав? Чому тебе не було поряд, коли мама плакала ночами? Я не знаю, чи знайду точну відповідь. Мабуть, просто скажу: — Сину, я мусив. Бо люблю вас більше за життя. Я був зобов’язаний вас захищати. І як би не було важко, кожне фото, кожне відео, кожне його нове слово, перший крок — це те, що дає сили, мотивує боротися з ворогом і з самим собою. Щоб стати для нього найкращим батьком. Я ніколи не забуду момент, коли вперше взяв його на руки. Ті маленькі долоньки. Першу посмішку. Перші обійми. Це не зрівняється ні з чим. Так, через відстань буває важко. Емоційний зв’язок з дитиною — безцінний. Я безмежно вдячний своїй коханій за кожне фото, за кожне відео. Вона — найкраща. Вона — моя. Я роблю і робитиму все можливе, щоб настав той день, коли я повернуся додому. Коли впаду на коліна від втоми й просто скажу: — Сину, кохана… я привіз ПЕРЕМОГУ!» Відділення комунікацій 67 ОМБр

Наша 67 окрема механізована бригада ЗСУ відкрила Рекрутинговий центр 67 Окремої Механізованої Бригади у столиці України — місті КИЇВ! Це був непростий шлях. Але ми впевнено крокували до мети. Це справді визначна подія для нас.🫶 Від щирого серця дякуємо всім, хто був поруч і допомагав на цьому шляху: • Оксана Юринець яка познайомила нас із хорошими людьми з Київська міська державна адміністрація - КМДА — саме завдяки цій підтримці ми отримали приміщення в центрі столиці. • Команді з КМВА — особливо Ігор Рева, який був на звʼязку на кожному етапі, підказував, підтримував і реально допомагав. • Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація — низький уклін Сергію Садовому за постійну підтримку та активну допомогу. • Надзвичайно вдячна дівчатам з БФ “Пацієнти України” Masha Grishina — це ті, хто завжди поруч, завжди підтримують і не дають здатися 💙 • Фонд Dignitas Fund ” та Lyuba Shipovich Степан Негода — про вас треба писати книгу. Ви неймовірні! • БФ “Легіт” — ви топ, і ваша допомога справді важлива. • Фонд “Kozak Drive”, “Народна Дія” — окремо дякую Івану Войцехівському за бомбезний вазон для центру! 🌿Vitalii Rusanov ти як завжди виручаєш ,допомагаєш та підтримуєшДякую за все 🫡Юлія Яцик, дякуємо щиро за допомогу та підтримку!Андрій Лавренович - раді знайомству та щиро дякуємо за подарунки нашому центру 💪 💬 Особлива подяка: • Нашому командиру бригади Саша Шаптала — за постійну підтримку, довіру та віру в нашу команду. • Начальнику штабу Стемальщук Валентин, який особисто приїхав на відкриття. 💪 • Першому командиру 67 ОМБр — Саєнку Олександру. Дякуємо, що приїхали підтримати нас у важливий момент. І дякуємо за те, що завжди поруч і допомагаєте. Це важливо і дуже цінно! 🙏1 Центр рекрутингу Сухопутних військ Збройних Сил України дякуємо, що завітали та раді нашій плідній співпраці вже досить довгий час 💪Дякуємо Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю - незабаром плануємо підписати меморандум про подальшу співпрацю.Дякуємо журналістам, телеканалам, друзям, побратимам і посестрам — разом ми зробили величезну справу. І на цьому не зупиняємося.Київ, ми тут. Ми відкриті. Ми чекаємо саме тебе 🫵Ставай до лав тих, хто тримає лінію.Уляна Кузик , керівниця Рекрутинговий центр 67 Окремої Механізованої Бригади

«Маленький, зелений і літає» друг Вжик оператор БПЛА 67 ОМБр — як відеограф став мисливцем на окуп@нтів.🪖Чим ти займався у цивільному житті до повномасштабного вторгнення?З 16 років я присвятив себе теле- і кіновиробництву. Спочатку як оператор, потім — журналіст, ведучий, редактор, режисер. Згодом перейшов у приватний сектор і став відеографом. Працював в Еміратах. Як повернувся до України, влаштувався у компанію Quadro.ua вони займались постачанням та інтегруванням інновацій, кращих світових безпілотних і робототехнічних технологій в Україні. І там остаточно втягнувся у світ дронів. Паралельно з роботою я піклувався собаками та жив своє життя.🪖 Що стало переломним моментом, коли вирішив долучитися до ЗСУ?Після повномасштабного вторгнення ми з однодумцями започаткували школу пілотів. Як викладач я мав відтермінування від служби, але завжди усвідомлював, що рано чи пізно піду. Оболонський РТЦК вирішив призвати мене на місяць раніше, ніж я планував — але, мабуть, це навіть на краще.🪖 Як потрапив у 67 ОМБр? Чому саме ця бригада?Ще будучи інструктором, я готував екіпажі саме для 67. Мене вразили ці хлопці та дівчата — їхній настрій, мотивація. Тому, передчуваючи події, я зробив собі відношення саме до 67. Хоча були пропозиції і від НГУ, і від ГУР.🪖 Як ти став дронарем?У 2018 році я вперше взяв пульт дрона в руки і відчув безмежний потенціал цих технологій. Два роки працював в Об’єднаних Арабських Еміратах — саме там вперше почав літати на дронах.🪖 Яким був перший бойовий виліт?Прийшовши до ББпС 67, у мене повністю змінилося уявлення про дронову роботу у війську. Перший вихід був дуже нервовим, але, побачивши спокій хлопців з екіпажу, я швидко заспокоївся.🪖 Що для тебе політ дрона — це більше про техніку, емоції чи мисливський азарт?Напевно, що мисливський азарт. Але в першу чергу, це про команду, про друзів.🪖 Найскладніша ситуація, з якою зіштовхувався під час роботи?Обстріли не лякають. Не страшно, коли палає твій бліндаж, а ти маєш посадити “пташку”. Страшно, коли отримуєш наказ полетіти в певний квадрат і знайти піхоту, яка загубилася й не виходить на зв’язок. А коли прилітаєш — бачиш тіла чотирьох наших хлопців.🪖 Є улюблений дрон або тип дронів, з якими працюєш? Чим саме він “зайшов”?Це як у кухаря спитати про улюблений ніж. Кожен ніж має своє завдання і “свою місію”.🪖 Чи відчуваєш себе “очима” піхоти?Особисто я рідко коригую піхоту. Більше працюю з артилерією або FPV. Але кілька разів виводив піхоту з оточення.🪖 Як реагуєш на результат своєї роботи?По-різному. Але коли я створюю ворогу проблему або позбавляю його життя — це кайф. Такий, якого дає тільки помста.🪖 Що відчуваєш під час вильоту?Відповідальність. Але точно не втому.🪖 Яка найважливіша порада новачкам у FPV та аеророзвідці?Ви ніколи не закінчите навчання.🪖 Як з’явився твій позивний — Вжик?Я сам його вигадав ще коли був інструктором. Маленький, зелений і літає. А ще система скиду видає звук “вжик-вжик”, коли даєш на неї напругу.🪖 Що для тебе найскладніше на війні?Невідомість.🪖 Ти дуже позитивна людина. Як тримаєшся? Що допомагає?Допомагає віра в людей. Я люблю, коли моя присутність викликає посмішку. І сам вважаю, що моя найкраща прикраса — це посмішка.🪖 Розкажи про своїх собак?У мене два чорних лабрадори — Патрік і Афон. Їхні позивні — Тиць і Пізд*ць(сміється). Дуже сумую за ними. Вони — частинка моєї душі і сімʼї. 🪖 Про що мрієш?Мрію, хоч частково, повернути вкрадене дитинство дітям України.💭Відділення комунікацій 67 ОМБр