360°

Причини погроз Лаврова: Європа дійсно розглядає новий оборонний союз з УкраїноюНещодавно на каналі ми з Вами обговорювали погрози Лаврова щодо Кіта Келлога, який ніби бере участь у створенні європейського оборонного союзу з Україною. Цитата Лаврова: «Він (Келлог) зараз активно просуває ідею про те, що треба створювати новий військовий альянс, не втягувати Україну в НАТО, бо це, мовляв, уже відкинули й президент Трамп, і інші члени його адміністрації. А Келлог, будучи теж не чужою людиною у Вашингтоні, він просуває разом з європейськими грандами, як їх називають, просуває ідею створення нового військового блоку з Україною в якості члена, та навіть не тільки члена, а в якості його провідного учасника […]Москва попереджає про небезпеку мілітаризації Євросоюзу, але головне в тому, що відбувається, не те, що ми зараз попереджаємо, а те, що мілітаризація відбувається дуже швидко і бурхливо», — підсумував Лавров.🔄 Погрози Кремля і спроба нацькувати ще сильніше Білий дім на Європу, через яку «не реалізується дух Анкоріджа» на даному етапі безуспішні,бо, якщо дивитись, то обговорення з неофіційного процесу тепер стає публічним, де Україну дійсно розглядають як члена до потенційного європейського оборонного союзу. Про це заявив комісар з питань оборони Кубілюс.Він заявив, що у Єврокомісії обговорюють міжурядовий договір для формування оборонного союзу та підготовки ЄС до самостійного захисту на тлі того, що США дедалі більше зосереджуються на Індо-Тихоокеанському регіоні.Договір має посилити роль Європейського Союзу в обороні Європи, при цьому уникаючи постійної дискусії щодо того, що оборона належить не до компетенції ЄС, а окремо держав-членів.➡️ Комісар також закликав до створення нового «справжнього європейського оборонного союзу» з залученням Великої Британії, Норвегії та України. Для цього, за його словами, пропонується укласти окремий міжурядовий оборонний договір, який може бути побудований за аналогією до Шенгенської угоди. Ініціатива створення оборонного союзу передбачає не тільки юридичну формалізацію, але й також збільшення оборонних витрат, нарощування виробничих потужностей та посилення координації між країнами ЄС та близькими партнерами як Україна, Велика Британія та Норвегія, що мають стати членами союзу. Водночас оборонна політика залишиться у сфері національної компетенції держав-членів.Ця інформація проливає світло на декілька контекстів:🔗 1. Істерики Кремля. Кремль в рамках маніпуляції перемовинами зі США ніби не був проти вступу України в ЄС, але проти НАТО. Але якщо ЄС створить свій аналог оборонного союзу разом з Україною (при цьому без вступу України в НАТО), то це перешкоджатиме подальшим планам Кремля, метою яких є поглинання України в розрізі часу та у різний спосіб.🔗 2. Процес створення оборонного союзу відбувається. І цікаво тоді, яка роль в цьому Келлога, що Кремль так превентивно почав атакувати американського спецпосланця. Бо про участь спецпосланця, особливо публічно, нічого невідомо в цьому процесі. 🔗 3. Союз формується вже функціонально. Нещодавно стало відомо, що Україна працює над спільними з Європою системами ППО та ракетами — можливо, це прояв глибшого процесу, ніж просто кооперація за формулою «гроші на досвід». Цілком можливо, це вже процес формування партнерств з розумінням руху до створення європейського оборонного союзу, де вищеописаний договір має стати кістяком.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Дістався я нарешті до перегляду відео президента, де презентовані наші збройні розробки❗️Як на мене, одним з виробів там, що інтригує чи не найбільше, є українська зенітна ракета «Корал» (скриншоти прикріплюю).Засоби ППО - це те, що для нас складає шалений дефіцит. Засоби ураження ми нарощуємо і видається, що цей процес відбувається доволі швидко. А от ППО - чи не найголовніша наша проблема. І це неодноразово публічно визнавав і сам Зеленський. Тому «Корал» однозначно викликає інтерес. І, видається, що ця ракета нині отримала друге дихання. Адже, наприклад, аналітики мілітарного порталу Defense Blog припускають, що за зовнішнім виглядом ракети не схоже на те, що це макет чи виставковий зразок, а може йтися вже про «промисловий зразок ракети».🛑Що це за розробка?Зенітна ракета «Корал» - це розробка КБ «Луч». Саме це конструкторське бюро є одним з основних збройних інноваторів України. Керівником КБ «Луч» є Герой України Олег Коростильов. Це батько ракети «Нептун», яка потопила флагман російського Чорноморського флоту ракетний крейсер «Москва».«Корал» уперше демонструвався на виставці «Зброя та безпека» у 2021 році (на фото до посту). На тій виставці ця ракета стала, по суті, головним флагманом. Тоді ж, у 2021-му році були заяви, що український ЗРК на базі ракети «Корал» може бути створений вже за 2 роки, і що близько 70% майбутнього комплексу вже розроблено. Після цього - про роботи над нею вже під час повномасштабного вторгнення офіційно повідомляло міністерство оборони України (у 2023 році).Тож усі наявні дані спонукають думати, що час, необхідний для розробки такої ракети, минув і на відео президента ми бачили саме «Корал».🛑Які характеристики ракети «Корал»? У 2021 році наводилися такі дані по спроможностях:🛑знищення літаків та гелікоптерів;🛑крилатих ракет;🛑безпілотних літальних апаратів🛑декларувалася можливість ураження балістичних тактичних ракет.Останнє особливо актуально на фоні шаленої кризи як в Україні, так і світі, з протибалістичними ракетами до Patriot.Також декларувалося, що «Корал» зможе знищити повітряну ціль на дальності до 30 км й на висоті до 10 км. У 2021-му році публічно оголошувалося, що підрядником КБ «Луч» є компанія «Радіонікс», яка виробляє для ракет активні головки самонаведення.‼️А тепер найцікавіше. Місяць тому президент відвідував Іспанію. Тоді було підписано низку оборонних угод. Більше інформації згодом дала одна з провідних українських збройних асоціацій NAUDI повідомила, що «компанія «Радіонікс» та партнери КБ «Луч» уклали угоди про співпрацю з іспанською групою Sener, компанії якої працюють у сферах безпілотників, дронів-мішеней, компонентів для ракет IRIS-T та супутникових технологій.І це дуже цікавий анонс, адже іспанський Sener є підрядником як ракетних технологій - крилатої ракети Taurus та ракета «повітря-повітря» Meteor, а також німецького ЗРК Iris-T. Зі зрозумілих причин деталі щодо того, про що саме домовилися сторони, не розголошуються. Але пазл складається дуже логічно: компанії, які займаються розробкою ЗРК «Корал» (КБ «Луч» та «Радіонікс») поєднують зусилля з Sener, який займається супутниковою навігацією та бере участь у виготовленні крилатих та зенітних ракет, а також зенітних-ракетних комплексів. Ідеальний «метч».@pekhno_news

Мерц: «Сьогодні ми виводимо наші двосторонні відносини (з Україною) на рівень стратегічного партнерства». Особисте.💬 Одного разу (декілька років тому) мені випала нагода читати записку польського аналітичного центру (ймовірно, до якоїсь урядової структури Польщі), зміст якої полягав у тому, що Польща має відмовитись від політики претензій до Німеччини, щоб не допускати прискореного зближення Берліна та Києва.Ідея була в тому, що для інтересів Польщі посилення німецько-українського союзу в Європі може мати негативні наслідки в рамках впливу Варшави на європейську політику та швидкості виходу на G20.🔗 У записці йшлося, що натомість польський політикум системними претензіями до німців (які інвестиціями витягали польську економіку) руйнує концепт «осяжного-недосяжного партнерства».Осяжне-недосяжне партнерство — це тактика Польщі демонстрації багатовекторного партнерства з Німеччиною та Францією з метою провокувати дві політичні сили Європи на певне змагання за «голос та увагу Польщі». Голос, який наче досяжний як для одних, так і для інших, але водночас недосяжний остаточно для обох.Оскільки Париж непокоїла занадто поглиблена співпраця Варшави та Берліна, особливо в моментах аграрної конкуренції, але й Берлін непокоїла потенційна поглиблена співпраця Варшави з Парижем у рамках континентальної конкуренції та впливу на ЄС.Веймарський трикутник (якщо дивитись ширше за політичну складову) — це закріплення певного статус-кво на політико-економічному рівні між Парижем, Берліном та Варшавою, де остання торгувала своїм положенням.➡️ Гіперболізовані претензії Польщі до Німеччини в останню каденцію PiS руйнували цей концепт осяжного-недосяжного партнерства, бо експлуатація післявоєнної травми Німеччини з боку Польщі має свої політичні межі здорового глузду.🇺🇦 Щодо України, то польський аналітичний центр зазначав, що поляки, відштовхуючи німців занадто сильно (ніж це треба для вищеописаної стратегії), підштовхують Берлін до потенційної перспективи поглиблення відносин із Києвом.➡️ Києва як потенційно впливового гравця в ЄС (як мінімум через розмір країни), а для Польщі критично важливо, щоб входження України в ЄС відбувалося «через Польщу» як посередника і через польську рамку Веймарськоготрикутника, що свого часу був створений для інтеграції Польщі.➡️ Тобто важливо (для Польщі), щоб Україна не створила свій аналог «Веймарського трикутника» між Парижем та Берліном, закріпивши власну інтеграцію та подальший розвиток поза польським інтересом як предмет конкуренції між Парижем та Берліном.Тобто, за думкою тієї записки, інтеграція України в ЄС має відбуватись через виключне посередництво Польщі. Вихід України «напряму», тобто на пряме союзництво/комунікацію з Берліном без посередника, поляки розглядали як загрозу власному положенню в Європі і перетіканню капіталів та ресурсів німців на більш перспективне та «поважне» (в сенсі поваги до партнера) співробітництво.❗️ Тож дуже важливо Україні, українському політикуму та українцям не повторювати в майбутньому помилки токсичної польської комунікації з партнерами (особливо в рамках внутрішніх електоральних змагань, як у період PiS). Краще вчитись на чужих помилках ніж переосмислювати потім власні. Resurgam➰Приєднуйся

🇭🇺 Розгром Фідес: що далі і на що це вплине?🔗 За результатом виборів опозиційна «Тиса» попередньо здобуває 138 мандатів до 55 у «Фідес». 138 мандатів — це конституційна більшість. Сценарій, який за описаними напередодні виборів був на 4 місці за ймовірністю для мене з 5 взятих. Просто же перемога Тиси був основним (базовим) сценарієм.Тож, якщо спростити, 138 мандатів — це розгром «Фідес» та Орбана. Більш того, розгром із «конституційним запасом». Тож навіть мінімальної цілі на цих виборах партія «Фідес» і кремлівські консультанти не досягли.Вирішальним фактором для політичного нокауту «Фідес» та Орбана, а саме так можна охарактеризувати результати, ймовірно, стали 2 прикінцеві події:▶️ 1. Те, що опозиційні кандидати від менших партій в останній тиждень таки зняли власних кандидатів у спірних одномандатних (мажоритарних) округах, що не дало голосам розсіюватися. Це для виборця фактично створило єдине питання «ти за чи проти Фідес». .▶️ 2. Оприлюднення залежності Сіярто і Орбана від Кремля. Їх підданське спілкування, вже можна стверджувати, стало значним фактором, який соціологія не встигла заміряти (лаг між каталізатором і заміром 2 тижні). У середньому кандидати від «Фідес» в цілому втратили від виборів 2022 року від 17% до 28%, що значно більше за попередні оцінки в 10-15% втрат (для прикладу, я вимірював спірність, якщо різниця з округами 2022 не перевищувала 15%, а по факту спірність округів починалась навіть від 20% і вище).Яке це буде мати значення?📌 1. На швидкість формування уряду і шанс на розблокування заблокованих рішень. Такий розгромний результат виборів не надає фідесівському президенту Тамашу Шуйку знаходити умовні причини для затягування надання мандату для формування уряду. А більшість «Тиси» не дозволяє Орбану на щось сподіватись чи чимось маніпулювати. Тож уряд має сформуватись швидко — від 3 до 5 тижнів. Тим паче, «Тиса» зацікавлена, поки діє ефект «медового місяця» почати працювати «з колес».📌 2. Орбан та Фідес — це оплот правого популізму в Європі. Не можна казати, що його поразка спровокує відкат «правопопулістичної тенденції», як посилення «Альтернативи для Німеччини» чи «Народного фронту» у Франції, алеточно втрата Орбаном угорського прем’єрського мандату спровокує організаційне послаблення і, відповідно, послаблення скоординованих тенденцій на європейському рівні цих рухів. Американці вбачали в Орбані не просто посилення впливу на Європу через нього, але і політика, який консолідував довкола себе правопопулістичні рухи, які цікаві США для контролю над Європою.📌 3. О 7 ранку в день виборів Трамп-молодший вирішив продовжити втручання, що розпочав напередодні Венс і закликав🗣: «Ми сподіваємося, що ви проголосуєте за друга та союзника мого батька. Один лідер у Європі має прямий зв'язок з Білим домом, сподіваюся, ви підтримаєте Віктора Орбана!» Після невдалих втручань та закликів підтримати АфД у Німеччині, Сіміона в Румунії, Вільдерса в Нідерландах, Орбана в Угорщині — можна зафіксувати, що електоральний вплив цих інтервенцій Білого дому мінімальний. Єдиний позитивний випадок — це Бабіш в Чехії, але він там був безальтернативним фаворитом і це ті вибори, де американці не намагались втрутитись активно.📌 4. Пазл не створює загальної картинки. Орбан та Фідес був тим центральним пазлом, до якого доєднувались інші: Фіцо зі Словаччини, Бабіш за певних умов, потенційно Радєв в Болгарії. Тобто це створювало єдину проблему, єдину картинку.Без Орбана це три окремі проблеми/виклики в політичній комунікації, а не безальтернативність у взаємодії з Орбаном, підсилена третіми акторами. Без Орбана цей пазл розібраний, бо ні Фіцо, ні потенційно Радєв не мають того політичного капіталу, впливу, який мав Орбан і через який він собі міг дозволити те, що міг дозволяти. Тобто всі інші були у підсилення Орбана, а не замість нього.📌5. Угорщина — важлива країна регіону, і тому результати виборів неодмінно вплинуть на партнерів Орбана, а головне — на їх упевненість перебування при владі. Тож тенденції у Словаччині будуть цікавими і невідворотними.Resurgam➰Приєднуйся

​​📍3 квітня російський «православний» олігарх Малофєєв оприлюднив заклик нанести по Україні ядерний удар.Цей послідовник російської церкви усе продумав. Українців, котрих він називає «росіянами», хоче спочатку попередити, а потім розбомбити атомними зарядами визначеної потужності, далі вішати і розстрілювати публічно. А в наступні десятиліття – примусити дякувати за бомбардування і страти.Попри весь цей люджерський пафос – цей матеріал не що інше, як істерика і тривога. Малофеєв, автор геноциду українців, визнав, що його справа зайшла в глухий кут, і п’ятою точкою відчуває, що навколо нього згущаються хмари.Нагадаю, саме Малофеєв фінансував початок російського вторгнення на Донбас. Гіркін, крім усього – його найманець та ідеологічний побратим. Гіркіна Малофеєв хвалив за убивства українців, про що є перехоплення дзвінків. Так от, ця вся заварена Малофеєвим кривава каша щось уже погано йому смакує.Двічі (!) він згадує у своїй публікації Штілермана, засновника української компанії FirePoint. Мовляв, Шітлерман сконструював або от-от сконструює ракети, котрі стануть дзеркальною відповіддю на російський ракетний потенціал. Власне, остання (перед атомною бомбою) військова перевага РФ над нами ось-ось щезне.Малофеєв трактує це як факт, котрий свідчить про те, що російська агресія застрягла і тепер сама його батьківщина – у небезпеці тотальних ударів. Тому – ядерка і тільки ядерка, вважає цей «християнин» і патріот.***Слід визнати обґрунтованість настрою недолюдка. Нинішня РФ нездатна здолати Україну звичайним військовим шляхом. Це вже зрозуміло навіть найтемнішому зет-блогеру.В РФ не вистачає людей, уже знову почалася мобілізація, поки що прихована. Від якої буде, сподіваємося, більше шкоди Москві, аніж користі. Бо хоча і пересічні росіяни хочуть бачити нас у домовині, але не настільки сильно, щоб самим у цю домовину потрапити.Інтернет відключають, і це єднає у невдоволенні як глибинний народ, так і турбопатріотів. Грошей гасити пожежу протестних настроїв все менше, Усть-Луга горить щоночі і не експортує належні обсяги. Фронт стоїть, хоча росіяни витрачають на штурми своїх солдатів більше, ніж мобілізовують. Воєнна авантюра прямує до невдачі.А далі маячить політична криза. І, хто знає, може наступники із великим задоволенням розділять між собою статки Малофеєва, а самого ініціативного бузувіра відішлють «Новою поштою» в Гаагу або навіть у Київ.Того він зараз і закликає до негайного ядерного апокаліпсису.Ігор Луценко⚡️ Підписатися ⚡️

👁 Спецоперації. Лівія надала Україні бази для атак на російські танкери в Середземному морі. Джерела кажуть, що вбито генерала Андрія Аверʼянова. Про це повідомляє RFIПонад 200 українських офіцерів та експертів розмістили на трьох об'єктах у країні. Присутність контингенту погодив лівійський прем'єр Абдель Хамід Дбейба. Бази дозволяють уражувати кораблі РФ на шляху до Червоного моря та Суецького каналу. Перша авіабаза розташована в Місраті. У районі Мелліти восени 2025 року створили інфраструктуру для запуску повітряних і морських дронів. Третій об'єкт біля аеропорту Тріполі використовують для координації дій із західнолівійською армією.Українські сили атакували танкер "Кенділ" із тіньового флоту РФ. На борту під виглядом моряків перебували близько десяти офіцерів російської розвідки. Внаслідок удару загинули двоє осіб і семеро зазнали поранень. Серед ліквідованих опинився куратор африканського напрямку генерал Авер'янов, стверджує видання.РФ здійснює кроки у відповідь. У грудні в Туреччині через вибух літака загинув начальник штабу армії заходу Лівії Мохаммед аль-Хаддад. У березні диверсанти підірвали лівійський нафтопровід Аль-Шарара російськими боєприпасами.[магазин артефактів][канал інсайдів та історій]

🪖 Бульбофюрер Лукашенко знову почав лякати сусідні країни війною. Вусатий заявив, що Білорусь мовляв готується до війни. Насправді це стандартна фраза самопроголошеного очільника Білорусі, яку він виголошує раз на півроку-рік, ймовірно по замовленню з Москви. 🗺️Раніше це робилося для того, аби полякати українців, а також спробувати відволікти увагу Сил оборони зі Сходу, на північний напрямок. Тепер, очевидно, аудиторія цієї вистави - країни Балтії, які Москва активно взялася інформаційно хитати. Тут і вкиди в ЗМІ різних карт наступу, і погрози Пєскова, і конструювання “Нарвської народної республіки”. Тим не менше саме мілітарних ознак підготовки до бойових дій в регіоні поки немає. Наступні навчання “Запад”, які росія вже використовувала для вторгнення в Україну і для гібридної атаки на Польщу, відбуваються раз на два роки, тобто наступні будуть у 2027-му. Авжеж, це не означає, що російські війська (самі, разом із білорусами чи в формі зєльоних чєловєчков) не з’являться в регіоні за деякий час. 👨‍💼Також Лукашенко доєднався до тиску на країни Балтії, бо він хоче аби проти нього полабили санкції і дозволили возити калійку через литовський порт Клайпеда. Як не дивно, він уже заручився підтримкою щодо цього самого Дональда Трампа, який “чекає з нетерпінням” зустрічі з білоруськими пюрером. Сам факт зустрічі президента (колись?) наймогутнішою держави світу із дрібним диктатором уже принижує Трампа (з іншої сторони - куди вже нижче). 🏛️Тим часом резидент Білого дому заговорив про те, що США не потрібне НАТО. Ця риторика Трампа і його поведінка протягом першого року другого президентства насправді очевидно заохочує Москву до окупації балтійських країн. Президент США проігнорував атаку “Гераней” на Польщу, не бачить в впритул, як росія допомагає Ірану бити по американських базах та й узагалі сам не до кінця розуміє, нащо сам почав війну з Іраном. Вірогідність, що США за такого правителя захищатимуть Естонію, Литву і Латвію - близька до нуля. І в Кремлі це розуміють. І останні події схожі поки що саме на промацування грунту, на який тим не менше рано чи пізно збирається стати російський чобіт.

Кухонна революція в Росії. Причини і можливі наслідкиВсе, що ми зараз бачимо по російських соцмережах, соціологічних опитуваннях і навіть по офіційних заявах профільних асоціацій та експертів можна назвати кухонною революцією. Це той тип революції, коли люди сидять у себе на кухнях і в замкнутих перевірених колективах бухтять на життя і владу.1. Треба відразу сказати: вірогідність того, що ця кухонна революція виллються в щось більш серйозне, на цьому етапі мізерна. І причина тут не в рабстві росіян, як багато хто це хоче подати. Головні причини полягають у відсутності лідера(їв), відсутності ідеї (ідеології) та дикому страхові перед всесиллям влади. Без вирішення цих трьох речей ніякої революції не буде. 2. В той же час ми можемо констатувати, що вперше за весь період війни в суспільстві відчутна настільки серйозна турбулентність повʼязана з трьома речами: різким погіршенням рівня життя для великої кількості людей, втратою надії на швидке завершення війни і відсутністю будь-якої картини майбутнього. 3. По суті зараз відбувається перепідписання суспільного договору як із населенням, так і з бізнесом. І головна суть цього договору - абсолютна безправність і перших і других. Перші мають жити заради смерті за Батьківщину, а другі мають бути готовими віддати гроші в будь-який момент. Бо влада дає право на заробляння грошей і влада повинна мати право ці гроші забирати (перерозподіляти). Чи може така модель призвести до соціального вибуху знизу? Без різкого ослаблення центру та (або) сильного зовнішнього впливу це майже неможливо. Приклад КНДР це показує дуже наочно. 4. Показовою тут є зустріч Путіна з бізнесом і пропозицією поділитися грішми з державою. Проблема навіть не в тому, що таке прохання було озвучене. Проблема в тому, що бізнес просив пряник у вигляді нормальних правил по реприватизації (ми нещодавно робили дослідження і ми наткнулися на те, що є вже прецедент повернення державі майна, приватизованого ще в 1993 році). Так от, цього пряника бізнесу так і не дали. Крупний бізнес в Росії давно виконує роль обслуги. Але зараз, на фоні масової реприватизації та скорочення грошового пирога держави, можемо говорити, що влада прийняла рішення поставити не на свободу для бізнеса, як це було в 2022 році, а на максимальний контроль і перерозподіл майна. І тут розрахунок простий: бізнес завжди буде пробувати домовлятися, а не воювати. 5. Де-факто, ми маємо не стільки передреволюційну ситуацію, скільки зміну правил гри, яка викликає невдоволення населення. І цей транзит правил гри буде тривати, як мінімум, до кінця року. В результаті ми побачимо лайт варіант Північної Кореї. І головні відмінності - відсутність наступника та значно менша мобілізованість населення. Для нас це не дуже хороший сигнал, бо режим буде дещо міцнішим. І головні його тріщини будуть проходити по лінії: «пошук наступника попри табуйованість цієї теми».@Вадим Денисенко

Ключовим елементом сили терористичного ірану завжди була можливість озброюватися, фінансувати сателітів, і допомагати автократіям, зокрема росії вбивати українців. Я підкреслю - саме терористичного режиму ірану, а не народу. Бо іранський народ давно заслужив життя без нинішнього режиму. І саме зараз цей воєнний елемент іранського режиму знищується США та Ізраїлем. Інформаційно світ намагаються відволікати цінами на нафту, а ті, хто більше в темі, говорять про зростання цін на гелій і на добрива. іранський режим, щоб вижити, обстрілює всіх навколо, вже з меншою інтенсивністю, бо нові і нові удари США та Ізраїлю все більше зменшують їх можливості. Але роблять іранці це з метою хаосу, який за їх задумом, має створити економічні передумови поставити доведення воєнної мети США та Ізраїлю на паузу. Мало хто чомусь зараз говорить, що у випадку здобуття іраном ядерної зброї, вони б могли постійно маніпулювати Ормузькою протокою і ціна на ресурси була б тоді в рази вищою для всього світу, ніж зараз. Автократії б отримали перевагу і постійний економічний гачок. Бо хто ж використає воєнну силу проти ядерного ірану, вірно?Наразі відбувається процес вибивання іранських балістичних спроможностей, руйнація його арсеналів, ВПК, ядерних обʼєктів, флоту, а також унеможливлення відновлення бойового потенціалу. Чи вийде це все здійснити США та Ізраїлю - побачимо. Багато говорять про стійкість режиму КСІР, про їх здатність до тривалого блокування Ормузької протоки, можливий успіх у війні на виснаження за підтримки союзників, зокрема і росії. Стійкість режиму будується на ресурсах і воєнній міцності. У випадку знищення воєнної потуги, сам по собі режим буде або знищений, або ослаблений. І перекриття Ормузької протоки якраз і залежить від військових можливостей іранського режиму. Із знищенням таких можливостей, перекриття припинить бути такою проблемою. Також метою дій є знизити здатність ірану використовувати сателітів і проксі на Близькому Сході, по типу «Хезболли», для дестабілізації. Все, що відбувається зараз - це наслідки запізнілих дій щодо іранської проблеми Західними демократіями, а також підтримка ірану іншими автократіями.Фактично іран без цього міг би стати другою росією, з якою Захід досі не вирішив, що робити. З росією також доведеться вирішувати питання, які затягували вкрай довго, і наслідки відчує вся Європа.

Отаке життя: сьогодні вночі вся Україна слідкувала, то по кому ж вгатить своїми вісьмома "Калібрами" фрегат "Адмирал Макаров", який ворог вивів в акваторію Чорного морі з того задуп'я, куди його загнали наші морські дрони. А сьогодні вдень кожен в Миколаєві все ще може побачити прямо в центрі пам'ятник цьому ж Макарову... За 4 роки війни не зібрались прибрати. Добре, хоч буквально пару днів тому прибрали пам'ятну дошку Макарову в центрі міста. Але пам'ятник не чіпають і чіпати не збираються. Пару тижнів тому мер Миколаєва Сєнкевич заявив, що пам’ятник адміралу Макарову підпадає під закон про деколонізацію, однак демонтаж за гроші міського бюджету неможливий через брак фінансування: "Чи потрібно зараз демонтувати за міський кошт? Ні, у нас немає грошей. У нас немає грошей, щоб виплачувати людям зарплату до кінця року, оплачувати видачу безплатної води, сплачувати за газ та інші витрати. Ні, немає грошей на це". Ба більше: мер вважає, що пам'ятник варто не знищити, а перенести на територію університету ім.Макарова... Навіть звернувся по роз'яснення до Інституту національної пам'яті. Бо той, до речі, отак і рекомендував міськраді: "демонтувати пам'ятник з публічного простору". Не знести до дідька, а просто перенести "з публічного простору". От тому мер і мав нагоду спитати: чи простір Університету кораблебудування з 7500 студентами щодня достатньо "непублічний"? До речі, з тим інститутом в контексті пам'ятника "адміралу-каліброносцю" взагалі весело: УІНП лиш цього лютого рекомендував демонтувати пам'ятник віцеадміралу Степану Макарову у Миколаєві та прибрати його ім'я з назви Національного університету кораблебудування. А на 5 місяців раніше експертна комісія того ж УІНП пропонувала обмежитися м'якшими кроками - прибрати російську символіку, окремі написи та слово «адмірал» із назви вишу... Це тотальний фейспалм. До вимог про перейменування Національного університету кораблебудування тепер долучились і нардепи (ясно що не з Миколаєва). Таке враження, що за всю історію українського флоту (і козацького, і князівського...) взагалі не знайшлось жодного корабела на цілу націю! ==І про вітчизняних корабелів... Зараз до складу НУК все ще ім. адм. Макарова входять і багатопрофільний Морський ліцей ім. професора Алєксандрова (народився в Лєнінґрадє і є суто російським діячем, причому агентом КГБ, бо перед технічною докторантурою на 10 місяців випустили до США в 1970-му, в розпал Холодної війни), і Академія гардемаринів, відкрита тим же росіянином Алєксандровим 1990-го, буквально напередодні проголошення незалежності. Для росіянина Алєксандрова "гардемарини" (звання вихованця старшого класу морського корпусу в Росії, а також нижчий за мічмана чин у російському флоті) - логічно і правильно. Але це - Миколаїв, Україна. Вкотре воююча з Росією Україна. Україна, яка успішно затлумила ту Росію на Чорному морі надводними і підводними дронами і продовжує тлумити. Але досі - царські "гардемарини"? Не "юнаки флотські", не "кадети флоту", а "гардемарини"? І виховують, мабуть, досі на матеріалах "про здобутки російського флоту" і перемоги "русского оружия"?Тривав 35-й рік незалежності, 13-й рік 12-ї війни з Росією - а в нас досі з кожної дірки лізе щось російське...