360°

Давайте дуже коротко про те, що відбувається Путінська Росія зараз близька до краху, поразки і катастрофи як ніколи за цю війну. При цьому Путін шукає можливості для такої ескалації, яка дозволить йому «додавити».Через напад на Балтію розвалити НАТО. Втягнути у війну пюрера. Мобілізація. Чому він має надію? Бо крім макропроблем, які вже неможливо ігнорувати, він щодня отримує звіти про вигадані перемоги. Що дають йому надію. А ще і йолоп Трамп. Але все це ризики. Тому фоном йдуть понти (які вони непереможні, лол), терор і хитання України з середини.Вони через свої голоси, ботів і агентів знецінюють наші перемоги, терором і пропагандою намагаються підірвати віру в армію і державу, і шукають можливості якось протиснути. І так, не зважаючи на те, що ми всі під ризиком, у нас недосконала держава і не найкращі партнери, ми маємо правильно трактувати всю сукупність інформації: Росія як ніколи близька до поразки. Власне, тому і біснуються. Власне, тому будуть погрожувати і тероризувати. Так, Києву зараз доводиться терпіти як Лондону 1944-1945. Так, ми будемо бачити все більше дези і все більше закликів «здаватися» на фоні терору.Але хуй їм.

На війні працює тільки один показник. Ефективність. На ньому все зав'язано в довгій перспективі і саме він вирішує хто переможе. Хто ефективніше той і переможе. Ефективність це не про емоції. Не про справедливість. І навіть не про людські риси. І тим більше не про чесноти. Бо війна то взагалі зовсім про зворотнє до людського та чеснот. Арєшніком вдарили по місту річний бюджет якого менше вартості ракети. Обстріл Києва на сотні мільйонів доларів. Яку ціль ставили росіяни?Залякати. Страх і паніка. Чи добились вони цього? Ні. Ефективність близька до нуля. Але це не основна ціль. Основна ціль - спровокувати нас на лінійні відповіді. Витрачати дорогі і дефіцитні засоби і ресурси на те, що не дає дійсно ефективного результату. Зараз багато хто хоче лінійної відповіді. Емоції.Яка ціль? Залякати? Кого, росіян? Щоби що? Навіть якщо ми залякаємо пару сотень тисяч росіян. На що це вплине? Чи стануть вони боятись нас більше ніж Путіна? Ні.Нас намагаються спровокувати на лінійні відповіді. Але в цьому наша неминуча поразка. Витрачені кошти 1:1. Ми не стягнемо. В них ресурсу більше Після цього що? Втрати на полі бою під час лінійних дій? Ми не можемо так. Це наша поразка. Неминуча. Наша задача щоб на одного загиблого українця приходилось якнайбільше знищених окупантів. Тоді це ефективно. Чим більше, тим вище ефективність. Наша задача щоб на один витрачений на бпла/ракету долар збиток росіянам був максимально великий. Тільки так це працює. По іншому ніяк. Я за те, щоб ні одна наша ракета, ні один наш бпла не влучав в цивільну інфраструктуру. (Штаби рубікону не рахуються цивільними)Бо це помилка і це те що не доліжає до важливих цілей.Хай горять нафтобази і підприємства ВПК.Хай росіяни радіють поки горить їх економіка. Ми порадіємо пізніше. Ефективність. Лише це важливо. Емоції шкодять. Тримаймо стрій.

🇧🇾 Білорусь: стара пісня на новий лад, але все може вирішити випадок💬 Останні тижні посилились новини щодо можливого нападу Білорусі, чи то вчергове на північні області України, чи то на балтійські країни. Це не нова тактика. Кремль проводив інформаційні кампанії і в 2023, і в 2024, і в 2025 роках саме у весняно-літній період з метою розтягнути українські сили.І режим Лукашенка з цим кожного року допомагає Кремлю, посилюючи інформаційне поле: то «закриттям прикордонних районів», то «незапланованими навчаннями», то «викликом резервістів» і так далі. На середину осені ці активності вщухали та про них знову згадували вже наступного сезону.Є цілком конкретні причини, чому для режиму Лукашенка небезпечно активно лізти в Україну:📌 1.  Логістичні. Північне прикордоння — це чарівне Полісся з відповідною місцевістю, особливості якої у 2022 році відчули московити. Маючи мінімум засобів, українська армія контролювала небагаточисельні логістичні маршрути. Зараз же ці засоби на порядок масштабніші та смертоносніші в українській армії.📌 2. Військові. Білоруська армія у період з 2022-24 років передала Кремлю практично всю важку техніку, що перебувала в резерві: від танків Т-72А до боєприпасів різних калібрів. Щодо особового складу, то сухопутні війська — 11 700, ССО — 6150, чисельність яких є меншою за місячні втрати Кремля в Україні. Є, звісно, ще інші роди військ: ВПС/ППО, спеціальні війська та резервісти — 290 тис. + тер.оборона — 110 тис., але це тотальна мобілізація з відповідними економічними та політичними наслідками для Лукашенка. Кремль не в позиції фінансувати такі потреби Мінська.📌 3. Геополітичні. Лукашенко знайшов чарівну паличку у вигляді формули: «відпускаю політичних в’язнів — США знімають санкції». Попри всю конфліктність США з Європою, широкомасштабний напад чи то на Україну, чи то на Європу — зупинить цей процес. 📌 4. Економічні. Українська розвідка, та й не тільки, звітують про глибоку економічну кризу в Білорусі саме через відповідну кризу на московії. Війна — це гроші. А якщо в Кремля їх недостатньо для себе, то хто дасть їх Білорусі?📌 5. Психологічні. Напад — це скринька Пандори для Лукашенка з невідомим результатом. Лукашенко — це диктатор, який з 2019 року дійсно боїться «нападу на себе» з боку Польщі чи країн Балтії, а його заяви про «тисячі пікапів з Польщі», що поїдуть на Мінськ, є з одного боку мемом, а з іншого — реальним відображенням сприйняття Лукашенка, бо він посилював кордон з цими країнами. Для прикладу, наступ на північні області України — оголить західний кордон. Наступ на країни Балтії — оголить кордон з Україною, де для Лукашенка теж важко спрогнозувати, як відреагує Київ.📌 6. Технологічні. Глибина території Білорусі —  500 км, більшість критичних промислових та енергетичних об’єктів у межах 300 км. Україна має засоби кількісно та якісно прострілювати всю глибину території Білорусі. Тому як режим, так і білоруське населення через дії їх режиму одразу відчують наслідки війни. Тим паче вони психологічно не адаптовані до цього. Тобто з боку режиму Лукашенка максимально алогічно вв’язуватись у цю авантюру. Але так само заяви українських топпосадовців свідчать про інший характер дій, ніж в інші роки імітацій.Країни ж Балтії превентивно використовують тактику «дикобраза». Є заяви литовського голови МЗС щодо окупованого Кенігсберга, де московські бази можуть бути зрівняні з землею, що може стати наслідком для Кремля через заохочення білоруської агресії. ➡️ Тож ситуація виглядає так: те, що зараз відбувається, є традиційною щорічною дією, спрямованою на розтягнення уваги України, погрози країнам Балтії (щоб були спокійнішими в ЄС з ініціативами проти Кремля) та загалом є елементом когнітивної війни. З іншого боку, кожне програвання такого сценарію наближає ситуацію до «випадку», який може запустити незворотний процес. Через це ймовірність зростає. ❓Чи є напад Білорусі зараз основним сценарієм? Навряд. Але він лежить в цілому переліку інших сценаріїв та варіантів, а його ймовірність з року в рік зростає, тому недооцінювати його не можна.Resurgam➰Приєднуйся

Головні цитати очільника ОП Кирила Буданова сьогодні на Kyiv StratCom Forum...▪️ Плине час і під впливом реальності, для них [росіян] неприємної реальності, з якою вони стикаються, їм приходиться знаходити відповіді для свого суспільства. І кожного разу ця планка понижується.Київ за три доби, хоча це вже 12 з половиною років триває, але через 4 роки це все зараз трансформується в “Донбас за будь-яку ціну”. .. Десь тиждень тому з’явився вже ще один новий наратив – “Україна має бути без’ядерна держава і не вступати в будь-які військові альянси”. Це вже нова мета.В керівництві Росії, на жаль, далеко не дурні люди сидять. І вони розуміють, що якщо ти будеш стояти на позиції «Київ за три доби», то ладно, можна пояснити, що не за три доби, а за 4,5 роки. Але вони вже розуміють, що це нереально. Так само починають готувати суспільство, що питання просто «віддайте нам Донбас», так не буде. Це теж нереально. Але ми доб’ємося того, що вони будуть позаблокові, це [для них] теж перемога.▪️ Суспільство [російське] живе телевізором, який створює для них ця верхівка. І все ще вони вірять в міць Російської Федерації, що вона от, ну, от ще трошки і щось таке зробить. Але вже все ж таки починаються думки, що, ну, може і зробить, але точно щось йде не так. Такий наратив існує, він є загрозливий для режиму, і вони це чудово знають. Це одна причина, чому вони так активізовують хоча б таку відкриту демонстративну роботу, що вони нібито щось там пропонують, на щось ідуть. Бо всі розуміють – треба завершувати.▪️ В Москві один з центральних музеїв, як він правильно називається, «Воїн», здається, там є ціла зала, побудована, повірте, красиво. Якщо просто не думати, про що вона. Одна з найкращих виставкових експозицій у світі. Там все: красиві експонати, фотографії, інтерактивно все працює. Насправді, мабуть, мільярди коштує, не мільйони. І там один з залів таких — це музей українського нацизму. Якби ви туди зайшли, і ви були, до прикладу, не з України, ну повірте, ви повірили б усе це. ▪️Від’єднатися вони [регіони РФ] зможуть, коли з’явиться лідер і коли почнеться дестабілізація в Росії. В цей час це все можливо. При цих двох аспектах. ▪️ Когнітивно вони [росіяни] сильні, дуже сильні. І не треба їх недооцінювати. У них історичний досвід в цьому максимально серйозний, один з найкращих в світі. Мало хто може з ними потягатися в цьому... Подивіться, як вони обробляють населення на окупованих територіях. Там великі проблеми для нас. Вони це вміють робити. .. Росіяни в плані когнітивних війн, вони сильні, вони вміють створювати іншу реальність, вони вміють закладати системні речі, які базуються здебільшого на квазі сприйнятті історії, які будуть працювати через багато років. Чи вдалося на окупованих територіях росіянам змінити ідентичність українців?▪️ Так, значною мірою вдалося, це треба визнати. Але, знову ж таки, є ті люди, які свідомо обирають абсолютно інше. Вони існують.Але, в принципі, треба дивитись трошки в іншу статистику. Вона світова, і плюс-мінус працює однаково. Категорію, яку можна б назвати ультрапатріотами, причому немає різниці, вони свідомі патріоти чи такі от з проявами ультрачогось, вона завжди коливається від 7 до 11%, в залежності від території і обставин. Більше 80%, на жаль, це люди, кому, як казав класик, «мені однаково»▪️ Русь — це більше. Це набагато більше. І Україна є батьківщиною всього того, навіть того, з чим ми боремось. Розумієте, в чому проблема? Ми віддали велику частину своєї історії, добровільно віддали. А ті її, оскільки ми віддали, приватизували. Та вони ніхто. Це ми є Русь. І ми маємо над ними всіма панувати. Тож ще прийдуть часи.

Україна отримала гарний урок на тему, що треба бути дуже обережним коли оцінюєш допомогу партнерів. В 2022 ми високо оцінювали США і підсміювалися із ФРН в плані швидкості та масштабів допомоги.А вже в 2025-26 роках відбулася така собі зміна позицій - в той час як США самоусунулися фактично від підтримки України напряму, то ФРН стала №1 в Європі в плані допомоги на підтримання обороноздатності України в абсолютних показниках. Цього року і наступного ФРН виділить на підтримку України 11,6 млрд. євро. Так звичайно основна сума піде на закупівлі продукції ОПК ФРН, яку потім передадуть Силам оборони України - таке собі воєнне кейнсіанство. Так само як і те, що в Берліні гарно розуміють, що краще стримувати РФ в Україні ніж потім постати перед ризиком прямого зіткнення із РФ в Литві, де Бундесвер розгортає бронетанкову бригаду. Тобто чіткий егоїстичний національний інтерес. Але це гарний приклад того, що треба не поспішати із публічними оцінками. Бо із Європою ми в одному човні - вони потрібні нам в плані безпеки, а ми потрібні їм.https://t.me/milinua/52307

Положення сторін потроху змінюється.Буду обережним, адже передчасні похвали самого себе не приносити нічого хорошого, але останнім часом дивлячись на тенденцію бойових дій на своєму та більшості інших напрямків, починаю потроху десь далеко допускати можливість, що противник десь ось-ось надломиться і наступить той самий якщо не переломний момент(не сильно в аж таке вірю), то кризовий період для них так точно.Війна також змінюється, адже в 2026-му році по більшій мірі обстановка оцінюється вже не тільки присутністю піхотинця на території, а навіть за 15-20 км від ЛБЗ, можливістю наносити вогневе ураження безпілотниками по логістичних шляхах та районах зосередження противника.За останні 2 місяці темпи просування ворога значно впали, а на більшості напрямків вони взагалі відсутні, неможливе будь-яке застосування бронетехніки в наступальних діях(її навіть немає для такого); єдиний ресурс, за рахунок якого вони досі вивозять - жива сила, яку вони навіть не рахують і продовжують максимально халатно до неї відноситись і це вже занадто довго триває, що потроху починає обмежувати їх в свободі дій.Співвідношення втрат вже навіть неможливо виміряти, у противника вони просто колосальні, на 3 наших загиблих воїнів приходиться близько 50 забаранених підарів(і це виключно підтверджені засобами обʼєктивного контролю). Сподіваюсь, що тактика дій «по тупому» в них буде продовжуватися, бо нам це дуже вигідно.Офіцер ✙ | Підписатись

Трамп наказав підготуватися до продовження блокади Ірану, повідомили The Wall Street Journal американські посадовці. Мета — завдати удару по економіці режиму в спробі змусити Тегеран піти на ядерну капітуляцію.На нещодавніх нарадах, зокрема під час обговорення в понеділок у Ситуаційній кімнаті, Трамп обрав продовжити стискати економіку та нафтовий експорт Ірану. Він оцінив, що інші варіанти — відновити бомбардування або вийти з конфлікту — несуть більше ризиків, ніж збереження блокади.У понеділок Трамп заявив радникам, що триетапна пропозиція Ірану відкрити Ормузьку протоку та відкласти ядерні переговори на фінальний етап свідчить про те, що Тегеран не веде переговори добросовісно.Поки що Трамп комфортно почувається з безстроковою блокадою, яку він назвав такою, що штовхає Іран до «колапсу». Високопоставлений американський посадовець зазначив, що блокада руйнує іранську економіку — Тегеран змушений зберігати нереалізовану нафту — та вже спровокувала звернення режиму до Вашингтона.Блокада дійсно скорочує кошти Ісламської Республіки, але зобов’язує американські сили до тривалішого перебування на Близькому Сході — без гарантії, що режим капітулює. А відсутність чіткого шляху змусила деяких американських посадовців заявити, що восьмимісячний конфлікт, ймовірно, завершиться без ядерної угоди і без відновлення війни — думку, яку оприлюднило Axios.Трамп отримує суперечливі поради щодо подальших кроків. Деякі посадовці та зовнішні союзники, такі як сенатор Грем, відкрито закликають Білий дім продовжувати тиск на Тегеран. Інші, зокрема бізнесмени, близькі до президента, побоюються, що продовження війни лише зашкодить економіці — а це політичний смертний вирок напередодні проміжних виборів у листопаді.Трамп наразі не готовий відмовитися від вимоги, щоб Іран принаймні зобов’язався призупинити збагачення урану на 20 років і прийняв обмеження після цього періоду.❗️ У понеділок Іран повідомив посередникам, що йому потрібні кілька днів, щоб проконсультуватися з верховним лідером Моджтабою, перш ніж представити модифіковану пропозицію, яка могла б просунути мирні переговори зі США, розповіли джерела. Натомість регіональні посередники залишаються скептично налаштованими щодо того, чи оновлена пропозиція Ірану спричинить прорив. Оскільки блокада болісно б’є по Ірану, Тегеран може відновити атаки на енергетичне виробництво або націлитися на американські військово-морські об’єкти, які забезпечують блокаду. А держсекретар Рубіо назвав ще одну складність переговірного процесу – внутрішню боротьбу за владу в Ірані. 💬 Яструби з апокаліптичним баченням майбутнього мають остаточну владу в цій країні. Однією з перешкод тут є те, що наші переговірники ведуть переговори не лише з іранцями. Ці іранці потім мусять домовлятися з іншими іранцями, щоб визначити, на що вони можуть погодитися, що можуть запропонувати, що готові зробити, навіть з ким готові зустрітися

Кремль фінансував просування закону Ківалова-Колесніченка, який прирівнював російську мову до державної (підтверджено витоком з "Правфонду" — російської державної організації, яка займається підтримкою "соотєчєствєнніков"за кордоном) — Схеми.Фінансові вливання здійснювалися Росією як до, так і після прийняття закону (який визнали недійсним аж 2018-го, на 5-му році війни з РФ, а язик з переліку регіональних мов викинули аж через 13 років, в 2025-му - на четвертому році Великої війни з Росією). Наприклад, 2013-го року Колесніченко отримав від них $65 000 на просування кремлівських наративів про "захист російськомовних" - те, що за 10 років Путін використав як привід для "СВО". В лютому 2012 року, за півроку до прийняття закону, Колесніченко звернувся до Правфонду з проханням виділити 1,9 мільйона рублєй (приблизно $65 000) на підготовку та поширення нібито "альтернативного звіту" про "невиконання Україною міжнародного договору Ради Європи — Європейської хартії з регіональних мов". Отримав менше: 1,2 млн рублєй ($41 тис.). Це на друк "звіту" книгою, переклад українською(!) і англійською, оплату публікацій на ТБ і в ЗМІ. До речі, співавтором брехливого "звіту" від Колесніченка був його помічник Руслан Бортнік - входив до медведчуківського пулу і дотепер числиться "українським політичним експертом". На запитання "Схем" про от цю ганьбу на голубому оці видав, що "не був поінформований про фінансування цього звіту з боку Росії".==Звісно, ми всі знали це навіть без виливів фінансових даних з Росії. І про ситуацію з прокремлівською діяльністю загалом теж знали. А там все було(?) дуже просто. Безліч політиків, журналістів, продюсерів, експертів сиділи на російських грошах і просували "русскій мір". Практично все телебачення і попса сиділи на цих грошах. Тож Колесніченко просто був одним з дуже багатьох. Більшість з яких і далі живе серед нас. Часто вже зображують патріотів і впевнено твердять, що "не знали", що ті їхні дії фінансувались з Росії.

Трамп дає протиборчим фракціям Ірану короткий термін для об’єднання навколо єдиної зустрічної пропозиції — інакше перемир’я, яке він продовжив вчора, закінчиться, повідомили Axios троє американських посадовців.💬 Трамп готовий дати іранцям ще три-п’ять днів перемир’я, щоб вони зібралися з думками, — сказало американське джерело.Переговірники Трампа вважають, що угоду про завершення війни все ще можна досягти. Водночас вони побоюються, що в Тегерані ніхто не має повноважень сказати «так» мирній угоді.Верховний лідер Моджтаба Хаменеї майже не виходить на зв’язок. Тоді як вищі генерали КВІР та цивільні переговірники відкрито розходяться в стратегії переговорів.💬 Ми побачили абсолютний розкол всередині Ірану між переговірниками та військовими — і жодна зі сторін не має доступу до верховного лідера, який не відповідає, — сказав американський посадовець.Американці вперше побачили ці розбіжності після першого раунду переговорів в Ісламабаді, коли стало зрозуміло, що командувач КВІР генерал Ахмад Вахіді та його заступники відкинули значну частину того, про що раніше домовлялися іранські переговірники. А минулої п’ятниці, коли міністр закордонних справ Арагчі оголосив про відкриття Ормузької протоки, КВІР відмовився це виконувати.❗️ Цей розкол частково став наслідком вбивства Ізраїлем Алі Ларіджані у березні, тоді ще секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану. Ларіджані мав авторитет і політичну вагу, щоб тримати іранське керівництво разом.Його наступник Мохаммад Багер Золгадр — чия робота полягає в координації між КВІР, цивільним керівництвом і верховним лідером — не справляється, вважає американський посадовець.Останні 48 годин були напруженими для Білого дому — особливо для віцепрезидента Венса, який зібрав валізи до Ісламабаду на другий раунд переговорів. Натомість йому довелося чекати, поки генерали КВІР дозволять спікеру парламенту Галібафу та міністру Арагчі вилетіти до Пакистану.У понеділок іранці, здавалося, дали пакистанським посередникам зелене світло. У вівторок вранці цей сигнал зник — натомість надійшла вимога, щоб США зняли морську блокаду. Літак Air Force Two кілька годин стояв на злітній смузі готовий до вильоту — поки не стало зрозуміло, що поїздка не відбудеться.У вівторок Трамп провів нараду зі своєю командою з національної безпеки: Венсом, Віткоффом, Кушнером, державним секретарем Марко Рубіо, міністром оборони Хегсетом, директором ЦРУ Реткліффом, головою Об’єднаного комітету начальників штабів генералом Кейном та іншими високопосадовцями.Перед зустріччю деякі радники Трампа не знали, в який бік він схиляється: масовий удар по енергетичній інфраструктурі Ірану чи більше часу на дипломатію. Зрештою він обрав друге.💬 Масштаб розколу став очевидним, і постало питання: чи має сенс їхати до Ісламабаду в такому стані? — сказав американський посадовець. — Тому було ухвалено рішення дати дипломатичним зусиллям трохи більше часу❗️ Кілька соратників Трампа дійшли висновку, що президент вважає, що США вже досягли всього, чого могли військовим шляхом, і хоче вийти з все непопулярнішої війни. 💬 Схоже, що Трамп більше не хоче застосовувати військову силу і ухвалив рішення завершити війну, — сказало джерело, близьке до Трампа. Але додає, що якщо пакистанським посередникам не вдасться забезпечити участь Ірану у встановлений Трампом термін, військовий варіант знову буде на столі.ℹ️ Наразі американські посадовці та пакистанські посередники чекають, що Хаменеї протягом найближчої доби-двох порушить мовчання і дасть своїм переговірникам чітку вказівку повернутися за стіл переговорів.

​​📍Румен Радев переміг. Переміг переконливо — його партія вперше за багато років отримала в Болгарії реальну більшість і може формувати уряд без коаліційних торгів. Для країни, де уряди змінювалися майже кожні півроку, це вже саме по собі подія.Радева вже поспішили назвати новим Орбаном. Це зрозуміло — проросійські симпатії генерала відомі, його бажання знайти з Москвою спільну мову ніколи не було таємницею. Але порівняння не працює, і ось чому.Орбан міг дозволити собі бути Орбаном тому, що мав конституційну більшість і не потребував нікого. Радев її не має. Щоб провести будь-яку серйозну реформу — хоча б замінити головного прокурора — йому потрібна підтримка проєвропейських сил з коаліції «Продовжуємо зміни»- «Демократична Болгарія». А це люди, які в перші місяці російського вторгнення допомагали Україні, коли саме їхня партія була при владі. Вони пам’ятають це. І Радев теж це розуміє.Є ще одна обставина, про яку чомусь говорять менше. Болгарська економіка живе на європейські гроші. Не абстрактно — конкретно, з фондів ЄС. І людина, яка хоче щось змінити у власній країні, а не просто сидіти в кріслі, мусить з цим рахуватися. Фіцо в Словаччині змушений співпрацювати з ультраправими, щоб не втратити владу — і тому у стосунках з Брюсселем він норовливіший, ніж йому самому хотілося б. У Радева ультраправих партнерів не буде взагалі. Проросійська партія «Відродження», яка досі мала вплив у парламенті, цього разу фактично вилетіла з великої політики.Тобто Радев потрапляє в ситуацію, коли його зовнішньополітичні симпатії всім відомі — але реалізувати їх він не зможе. Ні конституційної більшості, ні проросійських союзників у парламенті, ні можливості ігнорувати Брюссель. Йому доведеться бути обережнішим, ніж Орбан, обережнішим ніж Фіцо — і при цьому відповідати на запитання, яке йому поставлять одразу: що саме він пропонує болгарам, крім симпатій до Москви?І тут є одна деталь, яку не варто недооцінювати. Болгарський військово-промисловий комплекс фактично працює на Україну. Це бізнес. Живі гроші. І жоден проросійський політик — ми це вже бачили багато разів — не зміг піти проти інтересів власних промисловців і заборонити їм цей продаж. Радев тут не буде винятком.Так що тріумф тріумфом. Але Болгарія обрала не Орбана. Вона обрала людину, яка, може, й хотіла б стати Орбаном — і не зможе.Віталій Портников⚡️ Підписатися ⚡️