Локальна історія

"Угода відьми з Дияволом стала невіддільною частиною європейської відьомської міфології. На кінець XVII століття концепція договору, ретельно розроблена демонологами, постає вже цілком довершеною і передбачає такі елементи, як відмова від хрещення, отримання нового "хрещення" від Диявола, обіцянка служити новому господареві злими справами і приносити в жертву нехрещених дітей, таврування відьми "диявольською міткою" тощо. Лише склавши таку умову, жінка ставала відьмою і відтоді могла шкодити людям. З іншого боку, якраз через угоду з Дияволом відьомство ставало тяжким злочином, що за нього карали на смерть. Відмова від Бога і служіння Сатані — ось головні злодіяння, які робили відьом і чаклунів не просто злочинцями, а єретиками й віровідступниками. Православна традиція не вбачала зв’язку між собою чаклунство й угоду з Дияволом: відьми автоматично ставали слугами Диявола без жодних умов. Відьомство було великим гріхом, відтак відьми яко грішниці вважалися диявольськими слугами. Тут не йшлося ні про особисту зраду Богові, ні про єресь. Однак ідея угоди з Дияволом була відома в Україні — це очевидно і з проповідей XVII століття, і з судових матеріалів". У книжці історикині Катерини Диси судові процеси про чари представлено не лише як прояв забобонів, а й як відображення глибших соціальних напружень, страхів і уявлень про справедливість. Авторка відтворює розгляд справ, розповідає про роль тортур, чуток і репутацій у винесенні вироків. Спираючись на майже 200 справ, показує, як діяли правові механізми, як церковні та народні уявлення про демонічне впливали на судову практику й ким були люди, яких підозрювали у відьомстві.Книжка Катерини Диси "Історія з відьмами", яка вийде друком у видавництві "Локальна історія" у квітні допомагає зазирнути в будні ранньомодерного суспільства — його страхи, конфлікти і способи їх розв’язати. Сьогодні пропонуємо ознайомитися з фрагментом з цього видання ↓https://localhistory.org.ua/rubrics/book/ugoda-z-diiavolom-fragment-iz-knizhki-katerini-disi-istoriia-z-vidmami/ 

Архітектурний комплекс Мгарського монастиря — це справжня перлина українського бароко. Але що саме стоїть за цими словами? Як навчитися «читати» архітектуру і безпомилково впізнавати цей стиль?Разом із Tereny Cultural Agency ми підготували для вас кілька підказок 👇Пазл Мгарського монастиря, або як упізнати українське бароко?Культурне перехрестя, на якому стоїть Мгарський монастир та інші пам’ятки доби, позначилося на зовнішньому вигляді будівель того часу. Українське бароко не лише запозичує європейські форми, а передовсім орієнтується на традиційну дерев’яну архітектуру, в меншій мірі запозичуючи елементи давньоруської. Тогочасні творці базувалися на місцевій традиції, лиш перевели її в камінь. Отже, як впізнати в будові храму безпомильні ознаки епохи? Розкладемо на пазли попереднє фото величного Спасо-Преображенського собору, щоб відшукати на ньому підказки українського бароко. 1. Складна геометричність у декорі або загальному силуеті. Наприклад, вікна зазвичай не прямокутні, а мають вигадливу форму й обрамлені лиштвою складного абрису.2. Криволінійні фронтони — верхні ділянки стін, за якими починається дах. Дуже часто будівлі часу бароко мають такий характерний елемент.3. Заокругленість або граненість одразу свідчить про бароко. Не прямокутні, а заокруглені складними формами стіни частіше є ознакою цього стилю, ближчого до західноєвропейських традицій. Водночас для українського бароко характерна граненість стін, шестикутна чи восьмикутна форма. Ця ознака прийшла з народної архітектури, від дерев’яних церков. 4. Грушоподібні бані прийшли до наших земель із Німеччини (німецьких архітекторів часто запрошували для роботи в Україну), але вони добре закріпилися в Україні. Цей елемент поширився і став характерною ознакою наших церков періоду бароко. 5. Білостінні будівлі. Більшість споруд у стилі українського бароко історично була білою. Лише інколи їх фарбували — й це радше винятки. 🔗Більше про українське бароко читайте у новому матеріалі медіапроєкту «Зблизька» за посиланням у коментарях та на сайті «Локальної історії». До речі, “Tereny Cultural Agency” часто кличуть у свої мандрівки Полтавщиною, аби разом досліджувати нашу спадщину. І однією з особливих зупинок під час цих мандрівок є величний Мгарський монастир. Тож, у вас є нагода на власні очі побачити та оцінити велич монастиря і не тільки. Більше деталей можете знайти на сторінці “Tereny Cultural Agency”.#Терени_Зблизька

Відійшла у засвіти Едіт Еґер, жінка, яка пройшла крізь Аушвіц і присвятила життя тому, щоб навчити інших знаходити силу навіть у найтемніші часи.Єврейка з міста Кошице в юності мріяла стати танцівницею і потрапити до олімпійської збірної з гімнастики. Натомість опинилася в концтаборі Аушвіц. Згодом стала докторкою психології, визнаною лекторкою, авторкою книг “Вибір. Прийняти можливе” та “Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя”. Жила у США, стежила за новинами з України, вболівала за нас і нашу боротьбу.Едіт Еґер ділилася власним досвідом пережитого й давала поради, що особливо відгукуються українцям сьогодні.“Коли я прокидалась о 4-й ранку в Аушвіці і ставала в шеренгу разом з іншими дівчатами, то не знала, чи переживу той день. Ідучи в душову, ми не знали, поллється на нас вода чи піде газ. Сьогодні, у час війни, життя може здаватися вам нестерпним. Та прошу вас пам’ятати: навіть за найскрутніших обставин людина все-таки має вибір. І може плекати надію посеред найглибшої пітьми й хаосу. Пам’ятайте: ви — не жертви. Вас хочуть перетворити на жертв, але це не те, ким ви є. Це те, що вам нав’язують. Не відкладайте пошуків того, що може додати вам силу і змогу триматися. Живіть теперішнім”.Прочитайте більше про життя Едіти Еґер у матеріалі: https://localhistory.org.ua/texts/interviu/edit-eger-navit-za-naiskrutnishikh-obstavin-liudina-vse-taki-maie-vibir/

Приїхала з друку праця Тімоті Снайдера “Червоний князь”. Перші примірники уже вирушили до своїх передплатників!📚✍🏼 Вільгельм фон Габсбурґ — ерцгерцоґ, родич австрійського цісаря, що обрав українську ідентичність і став легендарним полковником Василем Вишиваним, Червоним князем, який боровся за незалежність України в часи Першої і Другої світових воєн. Його вабили героїчні сторінки української історії, змагання українців за державність. Аж до своєї смерті за стінами Лук’янівської тюрми Києва влітку 1948 року не втрачав надії посісти монарший престол у відновленій Українській Державі. Він шукав союзників у Польщі, Австрії, Франції і навіть у нацистській Німеччині, але, врешті, розчарувався в них усіх.Хто ж був цей дивний чоловік, який змінив свою ідентичність і вирішив боротися за чужу державність? Якою була б історія нашої держави, якби його мрія здійснилася?[ “Червоний князь” Тімоті Снайдера виходять друком українською у співпраці видавництва «Човен» та видавництва “Локальна історія”]👉🏻Замовляйте видання “Червоний князь” в онлайн-крамниці видавництва за ціною 700 грн → https://publishing.localhistory.org.ua/product/chervonyj-knyaz-tayemni-zhyttya-gabsburzkogo-erczgerczoga/

25 грудня 1991 року Радянський Союз припинив існування, а Україна отримала один із найбільших ядерних арсеналів на планеті: 176 міжконтинентальних балістичних ракет шахтного базування, озброєних 1240 ядерними боєголовками, 44 стратегічні бомбардувальники, озброєних понад 600 ядерними крилатими ракетами, і майже 3000 тактичної ядерної зброї, все це загальною потужністю понад 5000 мегатонн. Для порівняння: бомба, скинута на Хіросіму наприкінці Другої світової війни, мала потужність приблизно 15 кілотонн.У 1994-му в Будапешті лідери трьох ядерних держав — США, Великобританії та Російської Федерації, підписали документ, який мав гарантувати безпеку України в обмін на відмову від третього за величиною ядерного арсеналу у світі. Через два десятиліття Росія анексувала Крим. Ще через вісім років розпочала повномасштабну війну. Будапештський меморандум перетворився на символ зради та політичної бездіяльності.Про те, чи могла Україна зберегти ядерну зброю, які були реальні технічні можливості та геополітичні обставини в той час розповіла Мар’яна Буджерин — докторка політології, старша дослідниця Центру політики ядерної безпеки Массачусетського Інституту Технологій ↓https://localhistory.org.ua/texts/statti/rozzbroiennia-ukrayini-anatomiia-geopolitichnoyi-katastrofi-7-mifiv-pro-vtratu-iadernogo-arsenalu/

Наприкінці квітня в колаборації видавництв «Човен» і «Локальна історія» виходить друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера «Червоний князь: таємні життя габсбурзького ерцгерцоґа» — блискуча біографія Вільгельма фон Габсбурґа, спадкоємця імператорського трону Австро-Угорської імперії, який став легендарним українським полковником Василем Вишиваним.✍🏼Вільгельм фон Габсбурґ — ерцгерцоґ, родич австрійського цісаря, що обрав українську ідентичність і став легендарним полковником Василем Вишиваним, Червоним князем, який боровся за незалежність України в часи Першої і Другої світових воєн.Його вабили героїчні сторінки української історії, змагання українців за державність. Аж до своєї смерті за стінами Лук’янівської тюрми Києва влітку 1948 року не втрачав надії посісти монарший престол у відновленій Українській державі. Він шукав союзників у Польщі, Австрії, Франції і навіть у нацистській Німеччині, але, врешті, розчарувався в них усіх.Хто ж був цей дивний чоловік, який змінив свою ідентичність і вирішив боротися за чужу державність? Якою була б історія нашої держави, якби його мрія здійснилася? «Лівий Берег» - LB.UA публікує фрагмент книжки ↓https://lb.ua/culture/2026/04/14/732631_timoti_snayder_chervoniy_knyaz.html

“Нещодавно побачила світ книжка Мирослава Шкандрія “Український націоналізм. Політика, ідеологія та література, 1920–1956”, перекладена українською і доповнена великою добіркою архівних світлин.✍🏼Видання позиціонують як “одне з найґрунтовніших досліджень українського націоналізму”, відзначаючи неупередженість канадського літературознавця й багатовимірність книжки, що готує читачів до дорослої розмови про явища, про які досі говорили то палко, то пласко. А водночас публікація оригіналу в 2015 році була політичним жестом підтримки. У цей час РФ активно поширювала наратив про “бандерівську хунту” й “неонацистів”, що захопили владу в Києві, і дехто на Заході цьому вірив. Тож виважена праця Мирослава Шкандрія про природу українського націоналізму була особливо на часі.Писати про український націоналізм складно тому, що це тема, де науковий дискурс постійно перетинається з мінним полем політики, пам’яті й міфу. Мирослав Шкандрій — один із небагатьох у цій темі — намагається оприявнити ці пласти, не спрощуючи. Книжка Мирослава Шкандрія задає якісно вищий рівень розмови про український націоналізм, якого, хотілося б сподіватися, буде дотримано й у подальших студіях — як українських, так і іншомовних”.Рецензію Ольги Петренко-Цеунової на книгу Мирослава Шкандрія “Український націоналізм” читайте у матеріалі «Тиждень» ↓https://tyzhden.ua/chomu-tak-skladno-pysaty-pro-ukrainskyj-natsionalizm-retsenziia/

"Був пластуном у Харкові" — так охарактеризували ветерана Армії УНР Бориса Різниченка в одному із листів до центрального видання Пласту "Молоде Життя". У листі організатор Пласту на Гуцульщині Михайло Горбовий, ветеран Гуцульської сотні Українських Січових Стрільців, просив надсилати на адресу Різниченка пластову пресу і пропонував співпрацю в музичній ділянці. Борис воював за Україну у складі 16-ї бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР під командувавнням Марка Безручка, був молодшим писарем. Після визвольної війни він мешкав в гуцульському містечку Кути, подалі від "більшовицького раю", але на рідній українській землі. Доля багатьох пластунів, особливо вихованців перших гуртків, котрі згодом потрапили на Наддніпрянщину у складі УГА, досі залишається невідомою. Однак беззаперечним є той факт, що при активному національному житті українська молодь прагне організуватися. І якби на початку 1920-х більшовики не захопили українські землі, пластовий рух у Харкові масово розквітнув би ще тоді. Бо він, заснований на англійському зразку, є органічним утворенням української культури.Цього року офіційно затвердили нову дату заснування Пласту — 21 квітня. До 114-ї річниці публікуємо матеріал про витоки харківського осередку організації ↓https://localhistory.org.ua/texts/statti/korinnia-kharkivskogo-plastu/

У квітні 1944 року відбулася одна з наймасштабніших битв українського визвольного руху — бій під Гурбами. Саме тут радянські війська НКВС розгорнули великий наступ проти загонів Української повстанської армії.За кількістю учасників і розмахом протистояння Гурбенська битва стала найбільшим боєзіткненням УПА з силами НКВС за всю історію боротьби. Попри значну перевагу противника, повстанці чинили запеклий опір і зуміли прорвати оточення.За висловом американського військового експерта Шона Макфейта, переможцем слід вважати не того, хто знищив більше солдатів противника, а хто досягнув своєї мети. А операція генерала Марченкова попри сприятливу статистику не виконала поставлених перед нею завдань. З’єднання УПА не були розгромлені — вони вирвалися з оточення, дісталися на Полісся та згодом повернулися на Південну Волинь. Своєю звитягою під Гурбами українські повстанці показали комуністичному режимові, що національно-визвольний рух не вдасться ліквідувати швидко. Показово, що одного з командувачів УПА під Гурбами Василя Кука держбезпека захопить у полон тільки в травні 1954-го — рівно через 10 років після Гурбенської битви.https://localhistory.org.ua/texts/statti/velika-kremenetska-aktsiia-iak-viiska-nkvs-ne-zmogli-znishchiti-upa-pid-gurbami/

📚5 фактів про автора книги “Насувається буря” Одда Арне Вестада:👉🏻Професор із Ліги Плюща.Колись Одд Арне Вестад викладав у Гарварді й Лондонській школі економіки, а тепер очолює катедру історії та глобальних відносин у Єльському університеті. Він – один із провідних істориків міжнародних відносин, людина, яка формує сучасний погляд на світову політику.👉🏻Визнання світових наукових спільнот.Вестад є обраним членом Британської академії, Норвезької академії наук та Європейської академії (Academia Europaea). Він – історик-аналітик, який входить до вузького кола експертів, а перелічені статуси підтверджують наукову вагу досліджень на міжнародному рівні. 👉🏻Досвід у “гарячих точка”.Перед науковою кар’єрою Вестад працював волонтером у гуманітарних місіях в Африці та Південній Азії. Там він побачив глобальне протистояння великих держав, яке описує у книзі “Насувається буря”, не як абстрактну теорію, а як трагічну реальність для місцевого населення.👉🏻Лавреат найпрестижніших премій.Одд Арне Вестад написав та відредагував понад 20 праць із глобальної історії та міжнародних відносин. Його праця The Global Cold War: Third World Interventions and the Making of Our Times здобула у 2006 році престижну Премію Банкрофта. А книжка “Насувається буря” увійшла до переліку найочікуваніших видань року у сфері зовнішньої політики за версією журналу Foreign Policy.👉🏻Позиція щодо війни в Україні.Вестад наголошує: захист України — це захист принципів, що запобігають великим катастрофам: “Якщо ми погодимося з думкою, що хто сильніший — той має слушність і що великі держави легко можуть захопити території своїх сусідів, ведучи агресивну війну, то почнемо скочуватись в анархічний небезпечний світ, який спричинив дві світові війни та невимовні страждання”.❗️Українське видання книжки “Насувається буря” виходить одночасно зі світовою прем’єрою — очікуємо наприкінці квітня 2026 року.▶️Придбати книгу за ціною 450 грн замість 520 грн можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/nasuvayetsya-burya-vlada-konflikt-ta-poperedzhennya-z-istoriyi/