Міни та кава з канапками!

Поява інженерних машин розгородження після Другої світової війниІнженерні машини розгородження (ІМР) - це спеціалізована броньована техніка, призначена для подолання штучних і природних перешкод у зоні бойових дій. Їх поява пов’язана зі змінами характеру війни у другій половині ХХ століття.Після Другої світової війни стало зрозуміло, що майбутні конфлікти все частіше відбуватимуться у містах та інфраструктурно насичених районах. Руйнування будівель, завали, мінні поля, протитанкові загородження й зруйновані дороги почали відігравати не меншу роль, ніж безпосередні бойові дії. Арміям знадобилася техніка, здатна швидко відновлювати прохідність місцевості під загрозою обстрілів.Хто і як почав їх створювати?Перші системні спроби створити спеціальні машини для розчищення бойових завалів з’явилися у 1950–60-х роках у кількох країнах одночасно. Найактивніше цим займалися інженерні служби великих армій - передусім у СРСР, США та країнах НАТО.У СРСР за основу взяли танкові шасі завдяки їх прохідності та захищеності. Так у 1960-х роках з’явилися перші серійні ІМР на базі Т-54/55, а згодом Т-72. Подібний підхід застосовували й у західних країнах - адаптували вже існуючі танки, встановлюючи на них інженерне обладнання.Інжнерні машини СШАУ США розвиток інженерної бронетехніки йшов у межах концепції Combat Engineer Vehicles - бойових інженерних машин, призначених для підтримки наступу та відновлення мобільності підрозділів.Ще у 1960–70-х роках були створені інженерні машини на базі танка M60, зокрема M728 Combat Engineer Vehicle. Вони оснащувалися відвалами, кранами та лебідками для розчищення завалів, встановлення інженерних конструкцій і роботи з важкими перешкодами.У новішому поколінні США перейшли до машин на базі танка Abrams. Найвідоміша з них - M1150 Assault Breacher Vehicle (ABV). Вона спеціалізується на проробленні проходів у загородженнях і забезпеченні безпечного руху інших підрозділів. Це приклад високотехнологічної інженерної машини з потужним захистом, автоматизованими системами та спеціалізованим обладнанням.Американський підхід робить акцент на інтеграції таких машин у загальну систему бойових підрозділів та на їхній високій живучості в зоні ризику.Не заводські та імпровізовані версіїОкремим явищем стали не заводські, або польові версії інженерних машин. Вони виникали там, де не було можливості швидко отримати серійну техніку, але існувала гостра потреба у розчищенні проходів.Інженерні підрозділи та ремонтні бази адаптували звичайні танки, БТР або навіть цивільні бульдозери:встановлювали саморобні відвали з бронелистів або будівельних конструкцій, додатково бронювали кабіни та вузли,монтували прості крани, лебідки або маніпулятори з наявних компонентів.Такі машини були менш універсальними та безпечними, ніж заводські аналоги, але дозволяли швидко вирішувати інженерні завдання в умовах дефіциту ресурсів. З інженерної точки зору це приклад швидкої адаптації техніки до нових умов шляхом модульності та функціональної переорієнтації.96 ОБП III АК | Інстаграм | Facebook | TikTok

Трохи з історії підривної справи Російської імперії.На першому фото показано чотири варіанти обтискачів, які використовувалися у 1877 році під час дослідів над білим динамітом Діллера та целюлоза-динамітом Трауцля. Завдяки тому, що ВР були іноземного виробництва, на досліди потрапило і кілька варіантів обжимів. Показано зовнішній вигляд і як виглядають губки у вказаному місці.На той час динаміт військовими у імперії не використовувався або принаймні з ним були мало знайомі на практиці. Але вже під час війни з Туреччиною у 1877-78 роках динаміт доволі активно використовувався для підривних робіт, у тому числі у тилу ворога. Той динаміт закупався за кордоном; якось в інтернеті навіть зустрічав назву архівної справи (здається у сучасному Краснодарському краї) про експорт динаміту, скоріше за все той експортований використовувався на Кавказькому фронті тієї війни.На фото з малюком 1882 року тип обжиму показано вже один. Логічно припустити, що він і став основним для армії і таким приблизно до кінця Другої світової війни вже при комуністах, у червоній армії. Потім він трансформувався у той пристрій, який зовсім не є безпечним (у порівнні з німецькими або чеськими обтискачами), але використовується досі.Але при цьому у літературі до 1917-го року зустрічається вид обтискача з каструбатими формами (дивись третій малюнок).У кінці 1930-х років новатори підривної справи вже у червоній армії вносили пропозиції щодо покращення обтискача. Зокрема, пропонували одну ручку на кінці зробити плоскою (така собі викрутка, для розширення запалювального гнізда тощо), а у другій зробити місце під лезо ножа і ще якогось інструменту. Виходив такий собі многофункціональний пристрій, який виглядає не погано і зараз. Але жодного відлуння у головах вищого керівництва ця пропозиція не знайшла і обтискач залишається таким досі без змін у федерастів.

Скрін з ворожого ресурсу. Друзі, ну не можна викладати серійні номери ворожих бортів у відкриті соцмережі. Серійний номер, це не просто цифри! Це ключ до інформації.По ньому можна: - відстежувати партію виробництва; - розуміти який завод / лінія / період випуску; - співставляти конкретні модифікації, БЧ, підривачі, електроніку; - аналізувати ефективність рішень (що спрацювало, а що ні); - коригувати технології, тактику застосування та маскування.Коли серійники масово з’являються у відкритому доступі: - ворог отримує зворотний зв’язок без розвідки; - спрощується аналіз втрат і причин відмов; - можна швидше вносити зміни у наступні партії.Фактично, ви безкоштовно допомагаєте їм покращувати свою зброю.Якщо вже прям в дупі пече і дуже хочеться першим викласти «круту інфу», то хоча б замажте все, що може дати ворогу додаткову інформацію.Серійники, маркування, QR, плати, написи — усе це.Це ж реально не складно, але може зекономити комусь життя і не допомогти ворогу зробити роботу над помилками.P.S. В нашій спільноті, наче, ніхто в такому не був помічений, але про всяк випадок нагадаю.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Вугільна міна ч.2Лише після війни, коли пресі стало доступним листування Томаса Кортні, з’ясувалося, що вибух був наслідком застосування «вугільної торпеди».Наймасштабнішою трагедією, яку пов’язують із цими пристроями, стала катастрофа пароплава Sultana 27 квітня 1865 року біля Мемфіса. Після вибуху трьох із чотирьох котлів судно загорілося. На борту перебувало близько 2300 пасажирів, понад 1800 з них загинули, значна частина — нещодавно звільнені військовополонені Півночі. Пізніше колишній агент Конфедерації Роберт Лауден заявив, що саме він використав вугільну бомбу для підриву судна.За неофіційними оцінками, Торпедне бюро секретної служби Конфедерації за останній рік війни завдало Півночі більше збитків, ніж за попередні три роки разом узяті.Подальша історія показала, що ідея замаскованих під вугілля вибухових пристроїв не зникла. У Першій світовій війні їхня технологія майже не змінилася, але сфера застосування поширилася на залізничний транспорт. Під час Другої світової війни радянські фахівці спеціальних операцій, зокрема І.Г. Старінов і К.С. Заслонов, ефективно використовували подібні безоболонкові заряди проти локомотивів і інфраструктури.У післявоєнний період США знову звернулися до напрацювань Кортні, намагаючись застосовувати вдосконалені аналоги під час спеціальних операцій у В’єтнамі. Сьогодні, попри зменшення ролі вугілля в транспорті, воно й досі широко використовується в енергетиці та металургії. З огляду на історичний досвід, загрозу диверсій із використанням замаскованих вибухових пристроїв повністю виключати не варто.Історія вугільних мін Томаса Кортні демонструє, що навіть на перший погляд невинний матеріал може стати ефективною зброєю, якщо його правильно замаскувати і піднести до цілі. Навіть невеликі заряди, інтегровані в енергетичні системи, здатні спричинити масштабні руйнування завдяки фізиці процесу (парові котли, локомотиви, промислові агрегати). Для сучасних спеціалістів з протидії ВНП ця історія має кілька ключових уроків: загроза не завжди має класичний вигляд боєприпасу, будь-який об’єкт у енергетичних або транспортних ланках може бути потенційно небезпечним, а ретельний аналіз та превентивні заходи критично важливі. Технології змінюються, але принципи диверсії залишаються схожими, і історичний досвід Конфедерації показує, як винахідливість і маскування можуть багаторазово підвищити ефективність обмеженого заряду. Сьогодні, коли енергетичні та транспортні системи залишаються вразливими, історія вугільної міни нагадує про необхідність постійної пильності, уважного ставлення до атипових загроз і важливість знання минулого для безпечного застосування сучасних технологій.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Нова бойова частина для БпЛА від росіян.Зафіксовано використання ворогом нової термобаричної бойової частини для БпЛА. Орієнтовна загальна маса - близько 2,2 кг.Корпус - алюмінієвий. Склад термобаричної суміші наразі не ідентифікований.Ключова особливість - новий тип підривача.Замість вже знайомих УЗ / УЗ‑2 / УДІВ‑ДД використано новий донний інерційний підривач з механізмом дальнього зведення.Відомі характеристики: • Має механізм дальнього взведення. Тип поки не встановлений (ймовірно механічний або електричний); • час зведення — орієнтовно 150 секунд; • наявний піротехнічний індикатор взведення, візуально схожий на такі, які застосовуються в УЗ‑2.Окремо відмічається факт відсутності будь-якої технічної документації або інструкцій до цих боєприпасів. На це скаржаться самі окупанти, яким приходиться працювати із ними. З практичної точки зору: маємо нову БЧ з нетиповим підривачем, скоріш за все в середині нічого складного: та сама кулька або якесь інше інерційне тіло із підпружиненим жалом. Якщо в когось є ще якась інформація стосовно цього бп, будемо вдячні якщо поділитеся:)Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Новий підривач росіян ВМ-КПНа різних напрямках все частіше почав з’являтися підривач із маркуванням ВМ-КП. За загальною ідеологією та зовнішніми ознаками він дуже нагадує підривачі сімейства УЗ, однак має іншу назву й низку конструктивних відмінностей.Що відомо станом на зараз:Тип: головний, контактний підривачПринцип дії: спрацьовує при ударі об перешкодуУмова надійного спрацювання: швидкість підходу до перешкоди — не менше 20 м/сДальнє взведення реалізується шляхом виймання шплінта зі стрічкою та їх кріпленням до важкого предмета на землі (вагою не менше 1 кг) під час запуску БпЛА. Після набору висоти понад 3 м датчик цілі звільняється від жорсткої фіксації.Конструктивна особливість:до взведення датчик цілі виступає з підривача менше ніж на 0,5 мм;після взведення — понад 4 мм.Загалом ВМ-КП виглядає як подальший розвиток уже відомих рішень (УЗ). Якщо УЗ/УЗ-2 створювались для більших і важчих БЧ (зокрема «Герань-2») і могли застосовуватись як донні підривачі, то ВМ-КП, судячи з усього, розрахований на менші ударні БпЛА (типу «Молнія», «Молнія-2», де він зараз і зустрічається) та FPV-дрони. У цьому сегменті він, імовірно, має замінити УЗ-2, який часто не спрацьовує з тим же ОФБЧ-2.Наразі немає підтверджень щодо наявності у ВМ-КП механізму самоліквідації (ймовірніше — відсутній).Як з’явиться додаткова інформація або нові фото — обов’язково розберемо.Також, якщо ви вже "ковирнули" це діло, то будь ласка, не соромтеся написати адміну і поділитися інформацією 🤪Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Протипротранспортна кумулятивна міна ПТМ-К2Н для застосування з БпЛАУ мережі з’явилися матеріали щодо російської ПТМ-К2Н — протипротранспортної кумулятивної міни, спеціально адаптованої для дистанційного мінування з використанням БпЛА, а також для ручного встановлення.ПризначенняМіна призначена для ураження: • легкоброньованої техніки; • автомобільного транспорту противника.Може застосовуватись як при скиданні з БпЛА, так і при встановленні на маршрутах руху техніки.Тактико-технічні характеристики (ТТХ): • Тип міни: протипротранспортна, протиднищева, кумулятивної дії • Тип заряду ВР: постачається без ВР ( споряджається спеціалістами перед застосуванням, може використовуватися як ПВР так і суміші по типу ТГ, та інші) • Бронепробиття: не менше 80 мм • Тип підривача: магнітний, неконтактний • Фокусна відстань: 450–550 мм • Габарити: 140 × 76 мм • Маса: 0,775 кгПідривачПТМ-К2Н оснащується магнітометричним неконтактним підривачем (заявлено тип «Іскра»).Конструктивні особливості • міна постачається неснарядженою та комплектується зарядом ВР і електродетонатором безпосередньо перед застосуванням; • має систему стабілізації у вигляді відкидних лапок, що забезпечують вертикальне положення після скидання з БпЛА.Виготовляє ці міни московске КБ «Авіатексім».Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Ще трохи «промислового креативу» від росіян — одразу дві бойові частини для БпЛА-камікадзе та FPV, які вони активно просувають під свої задачі.🔹 Осколково-фугасна БЧ з бронебійним ефектом «Зубило»Калібр: 87 ммМаса виробу: 2,6 кгВага заряду ВР: ≈1,6 кгЗаявлені характеристики: • Бронепробиття — до 100 мм на дистанції 0,5–3 м • Осколкове поле: • не менше 2000 уламків • з них ~600 уламків масою ≥0,4 г • радіус ураження — до 5 м • Орієнтація на ураження: • легкоброньованої техніки • верхньої півсфери танків • фортифікацій • живої сили • легких інженерних споруд та РЛСПризначення — БпЛА-камікадзе (типу «Ланцет») та FPV.🔹 Кумулятивно-осколкова БЧ «Рапіра»Калібр: 87 ммМаса виробу: 2,5 кгВага заряду ВР: ≈1,1 кгЗаявлені характеристики: • Кумулятивне бронепробиття — до 500 мм • Осколкове поле: • не менше 400 уламків • маса уламка 0,5–0,7 г • радіус ефективного ураження — до 5 м • Задачі аналогічні: • техніка • укріплення • жива сила • інженерні об’єкти та РЛСТакож орієнтована на FPV та БпЛА-камікадзе.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Фото бойових частин від американських крилатих ракет «Tomahawk».За даними Bellingcat, ці знімки були зроблені в Нігерії після ударів по позиціях так званої «Ісламської держави».На опублікованих фото чітко ідентифікуються уламково-фугасні бойові частини WDU-36/B масою близько 310 кг, виконані в титановому корпусі. Як вибухова речовина використовується PBXN-107.Бойова частина може працювати як із підривачем миттєвої дії, так і з підривачем зі сповільненням, що дає змогу адаптувати ураження під тип цілі — від відкритих об’єктів до заглиблених споруд.Окремий момент, на який варто звернути увагу: поява подібних уламків у відкритому доступі означає, що тепер російські (або Китайські) спецслужби потенційно можуть отримати додаткову інформацію щодо конструкції бойової частини, типів вибухової речовини та, що особливо важливо, підривачів, які застосовуються в ракетах Tomahawk. Навіть фрагментарні дані — це матеріал для аналізу, відтворення схем і пошуку вразливостей.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!

Відео від підписника.На якому демонструються навчальні постріли до гранатомету mk19 40х53 синього кольору (як зазначає автор відео синій в НАТО - це колір учбових (навчально - тренувальних) боєприпасів).На самому відео демонструються два види пострілів: М918TP (із додатковою синьою стрічкою) та М385А1 (суцільний синій).Щодо М918ТР, цей постріл призначений для імітації бойового пострілу M430 за зовнішнім виглядом та балістикою. Застосовується під час стрільби з 40-мм автоматичного гранатомета Mk 19 Mod 3.Конструктивно цей боєприпас складається з: суцільного сталевого корпусу снаряда з’єднаного з гільзою, алюмінієвого обтічника, всередині якого розміщені: вузол ударника, комірчаста пінна пружина, яка запобігає небажаному поздовжньому зміщенню вузла, механізму уповільнення підривача M550 алюмінієвої вставки з камерою "сигнального" заряду*;Снаряд у зборі запресовується в гільзу.Гільза — це порожнистий двокамерний алюмінієвий циліндр: нижня частина — камера високого тиску з метальним зарядом, верхня порожнина — камера низького тиску. Камера метального заряду має вентиляційні отвори у верхній частині та герметизується знизу металевою заглушкою, в центрі якої завальцьований ударний капсуль.Як зазначає автор, після пострілу , при контакті з перешкодою цей боєприпас залишає після себе хмарку диму ( все завдяки тому самому «сигнальному» заряду).А от M385A1 — це звичайна болванка.Всередині немає жодного заряду, це інертний постріл, який використовується виключно для навчань та відпрацювання стрільби з гранатомета без будь-яких ефектів.* flash charge , називається, не знаю як правильно перевестиПоділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!