Трохи з історії підривної справи Російської імперії.На першому фото показано чотири варіанти обтискачів, які використовувалися у 1877 році під час дослідів над білим динамітом Діллера та целюлоза-динамітом Трауцля. Завдяки тому, що ВР були іноземного виробництва, на досліди потрапило і кілька варіантів обжимів. Показано зовнішній вигляд і як виглядають губки у вказаному місці.На той час динаміт військовими у імперії не використовувався або принаймні з ним були мало знайомі на практиці. Але вже під час війни з Туреччиною у 1877-78 роках динаміт доволі активно використовувався для підривних робіт, у тому числі у тилу ворога. Той динаміт закупався за кордоном; якось в інтернеті навіть зустрічав назву архівної справи (здається у сучасному Краснодарському краї) про експорт динаміту, скоріше за все той експортований використовувався на Кавказькому фронті тієї війни.На фото з малюком 1882 року тип обжиму показано вже один. Логічно припустити, що він і став основним для армії і таким приблизно до кінця Другої світової війни вже при комуністах, у червоній армії. Потім він трансформувався у той пристрій, який зовсім не є безпечним (у порівнні з німецькими або чеськими обтискачами), але використовується досі.Але при цьому у літературі до 1917-го року зустрічається вид обтискача з каструбатими формами (дивись третій малюнок).У кінці 1930-х років новатори підривної справи вже у червоній армії вносили пропозиції щодо покращення обтискача. Зокрема, пропонували одну ручку на кінці зробити плоскою (така собі викрутка, для розширення запалювального гнізда тощо), а у другій зробити місце під лезо ножа і ще якогось інструменту. Виходив такий собі многофункціональний пристрій, який виглядає не погано і зараз. Але жодного відлуння у головах вищого керівництва ця пропозиція не знайшла і обтискач залишається таким досі без змін у федерастів.