BookМагія

17 квітня — 40 років від створення легендарного Бу-Ба-Бу, до якого входять Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець. Вони стали символом українського постмодернізму й оновлення літератури на зламі епох.Назва "Бу-Ба-Бу" — це бурлеск, балаган, буфонада, тобто іронія, гротеск, театральність замість соцреалізму. У 2015 році на 30-річчя учасники обрали собі жартівливі титули: Патріарх (Андрухович), Підскарбій (Ірванець), Прокуратор (Неборак).Вони зруйнували шаблони "героїчного письма", дали приклад свободи у темах, стилях і формах. Їхня творчість — це постмодерністська гра, поєднання попкультури, фольклору, міфів. Бу-Ба-Бу надихнули нове покоління письменників творити інакше — вільно, сміливо, по-своєму.Я щиро люблю творчість Бу-Ба-Бу. В ній є шалена свобода, іронія, глибина й гра, яка мені надзвичайно імпонує. Їхнє ставлення до життя — дотепне, гостре, сміливе — мене захоплює й надихає. Вони навчили мене, що література може бути не лише серйозною, а й живою, грайливою, справжньою.Ваша #Клякса

​#прочитане2025Олена Алчанова – "Час для всього"Видавництво – Ранок, 2022р.Є книжки, які торкаються душі, залишають після себе тепло, тривогу чи навіть тихий біль. А є такі, що наче обіцяють це зробити, але в останню мить відступають. Саме так я відчула себе після прочитання «Часу для всього» Олени Алчанової — ніби чекала чогось важливого, але натомість отримала байдужість. Саме так - ця книжка про байдужість…Сюжет мав потенціал: дівчина Соня, підліткові пошуки себе, перше кохання, спроби вирватись із самотності. Це ті теми, які мені близькі. Я дуже люблю, коли автори пишуть про внутрішній світ підлітка — щиро, боляче, справжньо. Але тут щось пішло не так. Мені не вистачило емоцій — не зовнішньої драми, а глибини. Героїня — ніби за склом: ти бачиш її життя, її дії, але не можеш доторкнутися до її душі. Вона мовчить, коли хочеться крику. Вона приймає, коли хочеться спротиву. А найбільше — вона ніби змирилася з самотністю. І це болить. Дорослі - байдужі до дітей, підлітки – байдужі до дорослих, егоїзм і саморуйнування, ось що я відчула в цій книжці.Я чекала на щось живе. Але натомість отримала історію, де занадто багато байдужості — не жорстокої, не злісної, а тихої, звичної, виснажливої. І, можливо, саме це і було задумом авторки — показати внутрішню втому покоління, яке не вміє говорити про почуття. Але якщо це і був меседж, то він залишив мене холодною. Якби ця книга була кольором, вона була б сірою: не темною, не яскравою — просто ніби нічого не відбувається. Наче у героїні є всі підстави відчути щось справжнє, але вона ніби мовчить. І мовчить так довго, що врешті втомлюєшся слухати.Особливо болісно було читати про байдужість дорослих до внутрішнього світу підлітка. Ця тема, на жаль, дуже знайома багатьом — коли твої переживання знецінюють лише тому, що ти ще "малий", що "в тебе немає справжніх проблем". У творі це звучить аж занадто відчутно - світ дорослих далекий, холодний, зайнятий своїм. Вони дивляться, але не бачать. Ігнорують, ображають, принижують, а потім щиро дивуються, чому підлітки платять тією ж монетою — байдужістю, мовчанням, замкнутістю. Але ж це — відповідь, крик мовчанням, спроба захистити себе. Повість Алчанової ніби й порушує цю проблему, але так, як дорослі зазвичай це і роблять —не занурюючись, без спроби зрозуміти по-справжньому. Ця книга мене не розізлила — ні. Вона просто розчарувала. Іноді це навіть гірше. Бо після гніву залишається емоція, а після байдужості — порожнеча. І, мабуть, це найбільший мій докір до «Часу для всього».Оцінки: цікавість – 1, динаміка – 2, логіка – 1, обкладинка – 1, оригінальність – 0, зачепило – 0Оцінка: 5 з 12.Щиро Ваша #Клякса.

#Щоденник_КляксиУ мене виникла тимчасова пауза, адже я взялася бетарідити новий роман знайомої авторки. Це твір авторки телеграм-каналу «Сад лікорисів», на який я дуже раджу підписатися. Там вона розповідає про свої роботи, ділиться творчими процесами, ілюстраціями до своїх творів — зокрема і з цього роману. Саме там я вперше про нього дізналася, і він одразу зачепив.Не хочу розкривати багато деталей, скажу лише, що роман "Дивні" - це гостросюжетна драматична історія з елементами детективного трилера та квір-драми. Закручений сюжет, глибокі персонажі, майстерна побудова динаміки — усе це тримає в постійній емоційній напрузі. Це жорсткий, місцями навіть жорстокий роман, але від цього він лише сильніший. Читається на одному подиху — відірватися просто неможливо.Стиль авторки виразний і зосереджений. Вона володіє вмінням точно формулювати думки, використовуючи мову як інструмент, що не лише передає зміст, а й створює атмосферу. Її фрази чіткі, іноді різкі, але завжди продумані. У тексті багато підтексту — він не тисне, але спонукає до роздумів. Щиро Ваша #Клякса

​#прочитане2025#забуті_шедевриПу Сунлін «Ченці-чудотворці»Видавництво – Дніпро (1980 рік)Давно планувала розповісти про цю книжку. Читала її кілька років тому, але час від часу знову заглядаю до неї. Це збірка коротких новел, авторства Пу Сунліна, видатного китайського письменника XVII століття, що залишив людству один із найцікавіших творів китайської літератури — збірку новел «Дивовижні історії з кабінету Ляо». Збірка складається з понад 490 новел, що охоплюють широкий спектр тем: від романтичних історій і соціальної сатири до містичних оповідей про духів, демонів і перевертнів. Найцікавіші із них були переведені українською мовою і видавались в 1980 році у видавництві Дніпро. Наскільки мені відомо більше ця збірка в нас не перевидавалась, а дуже шкода.Кожна новела в цій збірці — це витвір мистецтва, у якому містичний світ поєднується з світом реальним. Пу Сунлін майстерно використовує китайську міфологію, філософські ідеї конфуціанства, даосизму та буддизму, щоб створити багатогранний світ, де надприродне і буденне співіснують у гармонії. Однією з головних тем збірки є взаємодія між світом людей і духів. Пу Сунлін зображує духів і демонів не як ворожі сили, а як істот, які прагнуть кохання, справедливості чи розуміння. Наприклад, лисиці-перевертні, які перетворюються на прекрасних жінок, символізують не тільки спокусу, але й можливість для людей переосмислити свої почуття та вчинки. А дракони - символізують силу природи, мудрість і гармонію. Водночас вони можуть бути й випробуванням для людської моралі, адже їхня реакція залежить від вчинків героїв.В своїх новелах автор торкався питань які є актуальними і сьогодні, адже вони розкривають універсальні теми: пошук справедливості, боротьбу добра і зла, кохання, що долає межі, та значення моральності. Також вони є джерелом знань про китайську культуру, філософію та міфологію, що робить його цінним для дослідників і читачів, які цікавляться Сходом.Я вирішила згадати про цю збірку не просто так. Останнім часом дедалі частіше виходять книги, які намагаються відтворювати стиль і мотиви азійських творів. На хвилі популярності японської манги й аніме, а також китайських і корейських дорам, у нашому просторі з’являються твори, що прагнуть передати особливості азійського фансервісу. Однак нерідко автори недостатньо глибоко занурюються в першоджерела, що призводить до плутанини. Наприклад, китайський міф про Лисів і Драконів часом помилково асоціюють із Японією лише тому, що існує японська манга, яка взяла за основу цей китайський сюжет. Не скажу, що це погано. Але б такої плутанини не було б якби в нас перевидали ось цю збірку новел.Якщо існує така зацікавленість азійською культурою, китайською, японською чи корейською міфологією. То можливо нашим видавцям варто звернути увагу і відкрити українським читачам такі відомі класичні твори як «Подорож на Захід» У Чен'енья, «Квіти в дзеркалі» Лі Жу-чженя, чи «Піднесення до рангу духів» Сюй Чжунліня. Також, я б з радістю, побачила українські переклади японських «Отоґі-дзоші» та корейські «Самгук Юса». Наразі ж, я знову відступлю від власного правила і пораджу пошукати цю книгу в бібліотеках, на книжкових ринках чи на OLX. Адже «Ченці-чудотворці» Пу Сунліна — це справжній скарб світової літератури, який поєднує фантастику, містицизм, соціальну критику і глибоку філософію. Збірка, яка відкриває нові перспективи для розуміння людської природи і залишається актуальною для всіх поколінь.Щиро Ваша #Клякса.

#Щоденник_КляксиСьогодні в моїй бібліотеці чергове поповнення, чотири книжки, на які я використала свій 18-літній бонус «Є-книги». Купувала їх через книгарню Readeat, де виявились найцікавіші умови.Що ж я придбала? «Доба постів і карнавалів» - книжка потрібна мені для моєї історії, хоч і вагалась чи підійде, але все ж не прогадала. «Химерний Київ. Легенди, лякачки та цікавинки» - це книжка для душі, завжди люблю дізнаватись таємниці міста в якому живу, так збирала колись книжки про Черкаси і Львів, тепер прийшла черга Києва. «Магічна чайна крамничка Ванесси Ю в Парижі» - тепла, затишна історія для щоденного читання і емоційної розгрузки. Ну і остання, але не по значенню - «Емма» Джейн Остін! Певно не потрібно говорити, що це за книжка. Давно вже хочу її купити, саме ось цю, від видавництва Урбіно, з новим перекладом Анни Вовченко і пречудовому оформленні Оксани Йориш. Неймовірне видання, неймовірний роман, вже вся в передчутті, як з головою порину в чергову історію епохи романтизму.Щиро Ваша #Клякса

​#прочитане2025#різдво2025Крістіна Лорен – «Різдвяні кружляння»Видавництво : VivatЧерговий різдвяний «хіт» від видавництва Vivat. Чому пишу «хіт»? Бо ця книжка, на протязі різдвяно-новорічного сезону, постійно була в топах продажів майже всіх книгарень Києва. Але сюжетно і емоційно мені складно назвати цю книжку справжнім хітом, просто вдала рекламна компанія, не більше. Авторський дует Крістіна Лорен — це псевдонім двох авторок, Крістін Хоббс і Лорен Біллінгс, які працюючи разом, створили цілком пристойну романтично-мелодраматичну історію. «Різдвяні кружляння» — це святковий роман, який гармонійно поєднує романтику, гумор і трохи різдвяної магії. Історія створює теплу, затишну атмосферу, і добре підходить для читання у святковий період. Але не шукайте в ній якусь глибину чи потаємні сенси…Книжка розповідає про молоду дівчину Мейлен Джонс, що відчуває, як її життя зайшло в глухий кут. Вона застрягла на ненависній роботі, живе з батьками, і її романтичні мрії залишаються нереалізованими. Під час традиційного святкування Різдва в сімейному колі вона загадує бажання, щоб дізнатися, що робить її справді щасливою. Але після цього її життя починає йти за дивним сценарієм: вона застряє в часовій петлі, переживаючи одні й ті ж різдвяні події знову й знову. Головна ідея роману в тому, що щастя приходить, коли людина слухає себе, цінує близьких і сміливо робить вибір, який робить її щасливою. Мейлен через часову петлю вчиться переосмислювати свої бажання, цінувати родину і знаходити гармонію в житті. Книга також показує, як другий шанс допомагає виправити помилки та змінити життя на краще.Історія досить динамічна, має декілька досить «гарячих сцен». Її головною перевагою, є зображення сучасної традиційної святкової атмосфери. Деталі різдвяного декору, сімейні обряди та відчуття єдності показують ідеальне Різдво у авторській уяві. Але на жаль це єдина перевага цієї книжки…Головні герої не вражають інтелектом, а місцями явно «туплять». Ідея з «часовою петлею» не використана на всі 100%, до останньої сторінки не зрозумілий сенс такого прийому. Героїня потрапивши в «петлю» не змінюється як особистість, що було помітно у відомих хітах «День Бабака» чи «12 різдвяних побачень». Тому виглядало надто мілко для Всесвіту, використовувати часовий здвиг, щоб звести головну героїню саме з цим хлопцем, а не з його братом. Взагалі весь сюжет до банальності передбачуваний, а фінал виглядає аж занадто ідеалізованим.Підсумовуючи зазначу, що "Різдвяні кружляння" — це легка, романтична, але не надто глибока історія. Вона припаде до душі любителям різдвяних романів із ноткою магії. Але для тих хто шукає потаємні сенси подій, любить розбирати психологію героїв, їхні бажання, страхи і прагнення, ця книжка буде не цікава…Щиро Ваша #Клякса.

#Щоденник_КляксиЯ розумію, що всі чекають від мене відгук про книжку Євгенії Бабенко «Усі мої тривожні дзвіночки». За останні дні, я п’ять разів намагалась сісти і написати відвертий відгук на цю складну книжку, але відкладала🥲, в ній дуже багато тригерів. Для мене вона занадто особиста і занадто хвилююча🫣... Потрібен час, щоб правильно сформулювати всі свої думки. Ну а поки, я дочитала "Різдвяні кружляння" Крістіни Лорен🎉, така собі ванільно-рожева різдвяна романтика❤️, доволі динамічна. Але дуже сильно нагадує мені фільми «12 різдвяних побачень» чи «Різдво щодня»🧐. Ідея з петлею часу не нова... Але в цілому книжка для відпочинку досить непогана. Наступну книжку для читання я обрала досить незвичну👆, це не новинка📚, це дуже крута підліткова ретро-історія видана ще 1969 року, з елементами гендерної інтриги🤩, що досить незвично для того часу. Книжку я відшукала цієї осені на барахолці на Почайній. Сподіваюсь, вона дозволить реанімувати на каналі рубрику #забуті_шедеври…Щиро Ваша #Клякса.

​#прочитане#читаємоБогданКатерина Ліпс – «Таємниця у спадок»Видавництво БогданЗнову новий для мене автор, і невідома книжка. Цього року видавництво «Богдан» порадувало цікавими новинками. Я взагалі люблю книжки з історичним підґрунтям і цікавим сюжетом. І хоча «Таємниця у спадок» явно не шедевр, вона варта уваги. Катерина Ліпс створила досить вдалу стилізацію під класичний англійський реалістичний роман епохи романтизму. З типовою для тогочасного роману повільною динамікою сюжету, та типовою увагою до деталей повсякденного побуту, характерів і міжособистісних стосунків. Сюжет теж виглядає цілком типово. Англійська аристократична родина, після смерті голови сім'ї, намагається розібратись з його спадком. Новий голова, молодий освічений юнак для якого мисливство більш цікаве, ніж сімейні справи, успадковує землі, на яких стоїть занедбаний таємничий будинок, оповитий загадками та легендами про примар і відьом. Скептично ставлячись до всіх чуток, він вирішує розібратись самотужки, чим же так налякав місцевих цей будинок та розгадати всі його загадки. У процесі розслідування хлопець зустрічає дівчину, яка стає коханням всього його життя. Не обійшлось без класичного ревнивого суперника, який не гребуючи брудними трюками, не лише бореться за серце дівчини, але й претендує на будинок. Головний герой опиняється в центрі змови, сповненої інтриг і небезпек. Фінал роману теж не оригінальний, головний герой не тільки розгадує всі загадки та перемагає всіх ворогів, а й отримує руку і серце коханої дівчини.Написано дуже добре, авторський стиль вирізняється витонченістю, іронічністю та точністю. Авторка майстерно використовує діалоги для розкриття характерів персонажів і розвитку сюжету, часто вплітаючи тонкий гумор і сарказм. Її стиль вирізняється елегантністю, балансом між простотою і складністю. Головні герої не дивлячись на певний символізм, зображені досить глибоко і реалістично, виглядають досить об’ємними і живими. Динаміка повільна, але не затягнута, авторці вдалося втримати баланс між описами подій і описами природи, гармонійно вплітаючи пейзажі у сюжет, роблячи їх частиною динаміки історії. Тим не менш в книжки є один дуже великий мінус… На перший погляд він і не важливий, але для мене, він перекреслив всі описані переваги. Роман «Таємниця у спадок» від початку до кінця, на 100% передбачуваний. Розвиток подій надзвичайно легко передбачався, а фінал був очевидний із самого початку. Авторка використовує надто шаблонні ходи не залишаючи місця для несподіваних поворотів. Герої діють стереотипно, а сюжет не пропонує нових ідей чи конфліктів. Вже після прочитання перший 30 сторінок, я могла передбачити не тільки фінал, але й більшість подій роману. І цікавість від книжки, замінилась цікавістю – вгадала, я сюжет, чи ні.Як висновок хочу сказати, що роман «Таємниця у спадок», все ж таки вартий уваги. Особливо тим, кому подобаються класичні романи Джейн Остін, Шарлотти Бронте, Вілкі Коллінза чи Чарлза Дікенса. Впевнена, що роман сподобається всім, хто цінує затишну атмосферу класичного роману, детальні описи епохи та романтику, навіть якщо від нього не варто очікувати новаторства чи непередбачуваних рішень.Щиро Ваша #Клякса.

​#прочитане#читаємоБогданКрістіан Арноті "Мені п'ятнадцять років, і я не хочу помирати" / "Не таке-то воно легке життя"Видавництво БогданСкладна книжка… Коли я вперше побачила цю книжку, мене привернула сама назва. Вона звучала настільки гостро і чесно, що здалося, ніби ці слова могли злетіти з уст будь-якої української дівчини, яка зараз ховається в підвалі під звуки вибухів. Досвід, який довелося здобути і мені… Війна стала частиною нашого життя, і, напевно, тому мені захотілося дізнатися, як це було для інших. Як це — бути підлітком, коли світ навколо руйнується?Книжка складається з двох частин"Мені п'ятнадцять років, і я не хочу помирати" та "Не таке-то воно легке життя", і разом вони справляють потужне емоційне враження, особливо в сучасному контексті. Їхня тематика — війна, виживання і відновлення після трагедії. Перша частина "Мені п’ятнадцять років, і я не хочу помирати" переносить нас у зруйнований війною Будапешт 1944–1945 років. Це історія Крістіан, яка підлітком стикається з облогою, голодом і постійною загрозою смерті. Мене особисто вразила безпосередність і щирість оповіді. У простих, але пронизливих описах юної Крістіан звучить біль втрати, страх і водночас надія. Її мрії про свободу й майбутнє змушують задуматися, скільки таких "Крістіан" сьогодні живуть у містах і селах України, зруйнованих війною. Друга частина "Не таке-то воно легке життя", дарує надію всім нам, адже будь яка війна має закінчення. І одночасно, ще більше зворушує своєю відвертістю. Це книга про післявоєнний період, коли сім’я Крістіан намагається знайти нове життя у Франції. Тут на перший план виходить тема вимушеного переселення, яку сьогодні також переживають мільйони українців, що втекли від війни. Коли читаєш про еміграцію Крістіан і її боротьбу з бідністю, з дискримінацією, з пошуком себе у новому світі, починаєш краще розуміти, наскільки складним є шлях переселенців. Як і Крістіан, українські біженці часто відчувають сум за домівкою, розгубленість і прагнення повернутися до звичного життя.Обидві частини пронизані глибоким гуманізмом. Арноті майстерно показує, як війна і злидні змінюють людей, але разом із тим демонструє, що навіть у найтемніші часи людська гідність і прагнення до кращого майбутнього не зникають. Її твір є важливим нагадуванням про те, які руйнівні наслідки має війна, і які зусилля потрібні, щоб повернутися до нормального життя. Переживання Крістіан — це не лише її досвід, але й досвід багатьох українців, які нині живуть під звуки сирен, залишають рідні міста чи відбудовують своє життя після втрат.Одна сцена в першій частині особливо зачепила мене. Крістіан описує, як слухала звуки обстрілів і намагалася уявити мирне небо. Для мене це асоціювалося з розповідями моїх знайомих, які жили на прифронтовій території і навчились розрізняти за звуком, чи це приліт, чи відліт снарядів. У такі моменти починаєш ще більше цінувати людську здатність зберігати віру, попри все.Книжку Крістіан Арноті — читаєш серцем. Вона болить, хвилює, але водночас надихає. Вона про те, як жорстока реальність може зламати звичне життя, але не здатна знищити надію. Для мене ця книжка має особливу цінність. Вона допомагає не лише зрозуміти досвід минулого, але й знайти певний алгоритм дій для сучасності. Цю книжку варто прочитати, щоб пам’ятати, щоб співпереживати і щоб усвідомлювати - наскільки важливо боротися за мир і людяність.Щиро Ваша #Клякса.

​#фільм#різдво2025 Фільм «Це прекрасне життя», 1946 рік - режисер Френк КапраВітаю «мій любий читачу…»Сьогодні я починаю новий хештег #різдво2025. Ми живемо в складні часи, і кожен день відчуваємо горе, страх і безнадійність. Пошук розради допомагає нам зберегти психічне здоров’я та впоратися з емоційним навантаженням. Позитивні емоції – це наш захист від депресії та вигорання. Вони допомагають нам залишатися сильними та вірити в перемогу. Саме через це, я починаю цикл дописів про різдвяно-новорічні книжки, фільми та івенти. Сьогодні хочу розповісти про старий різдвяний фільм, який чомусь мало відомий українським глядачам. «Це прекрасне життя» (англ. «It's a Wonderful Life») — американський кінофільм режисера Френка Капри, знятий 1946 року.Цей різдвяний шедевр Френка Капри, створений за мотивами оповідання Філіпа Ван Дорена Стерна "Найбільший подарунок", вже майже вісім десятиліть незмінно очолює списки найулюбленіших святкових фільмів у всьому світі. Його незмінно транслюють напередодні Різдва на всіх каналах, а кінокритики відзначають його як один із найкращих фільмів усіх часів. І не дарма: п'ять номінацій на "Оскар" та "Золотий глобус" свідчать про його високу якість.Історія Джорджа Бейлі – це зворушлива оповідь про людину, яка, віддаючи все найкраще іншим, опиняється на межі відчаю. Його боротьба за щастя та сенс життя, а також несподівана зустріч з ангелом-охоронцем, не залишать байдужим жодного глядача. Особливо зворушує той момент, коли Джордж, стомлений від невдач і боргів, бажає зникнути з цього світу. Саме тоді на його шляху з'являється ангел Кларенс, який допомагає йому побачити, наскільки важливим він є для оточуючих.Для поціновувачів мелодрам - фільм підійде ідеально. Їм вже можна готувати хустинки. Та мене цей фільм зацікавив саме через картини життя і побуту в США середини минулого століття. Таке собі «ретро», яке не набридає ніколи. Принаймні, я дивилася на екран із задоволенням та зацікавленістю, хоча ту саму заповітну хустинку (щоб витирати сльози) я дістала, і навіть декілька разів нею скористалась. І хоча, головні герої занадто «плакатні»: нарочито хороший Джон Бейлі, його занадто ідеальна "подруга життя" (точно ходяча ілюстрація до статті "Якою має бути ідеальна дружина і мати сімейства"), та й діти якісь ніби ідеально-еталонні. Але це не заважає фільму кожного Різдва приваблювати до екрану своїх шанувальників. Адже його головна тема – пошук сенсу життя, боротьба із складними життєвими обставинами та важливість людських стосунків – ніколи не втрачає своєї актуальності. У сучасному світі, де часто панують егоїзм і прагнення матеріальних благ, історія Джорджа Бейлі нагадує нам про справжні цінності: любов, доброту, взаємодопомогу. Цей фільм – це не просто розважальне кіно, а справжня різдвяна казка, яка змушує нас задуматися про сенс життя, про цінність сім'ї та дружби. І хоча цей фільм знятий для американців і про американців, його щирість і доброта робить його таким близьким і зрозумілим для нас. А атмосферні зимові пейзажі та святкова музика створюють неповторну різдвяну атмосферу.Переглядаючи цей фільм, я відчула тепло і радість, які дарує нам Різдво. І це, мабуть, найкраща рекомендація, яку я можу дати цьому шедевру.Щиро Ваша #Клякса.