BookМагія

​#Серіал#ДорамаДорама «Love Scenery» (Сценарій кохання) 2021р. Останнім часом через нещодавню хворобу і постійну втому, я все частіше потребую відпочинку та певної емоційної розгрузки. Для цього мені захотілося подивитися щось легке та романтичне. Зовсім випадково я знайшла романтичну китайську дораму «Love Scenery». Дивилась її, в трохи кривуватому англійському перекладі. Але діалоги, тут такі прості, що вони практично не потребують перекладу. Я навіть не знаю, чи взагалі існує переклад цього серіалу українською.Не можу сказати, що я велика прихильниця китайських дорам, мені більше подобаються корейські, проте саме ця припала до душі. Сюжет дорами дуже простий, він розгортається навколо молодої співачки на ім’я Лянь Чень. Завдяки своєму чудовому голосу та своїй наполегливості вона швидко здобула популярність і зараз має велику кількість фанатів. Красива та впевнена в собі, вона попри свою популярність, залишається ніжною дівчиною, яка в глибині душі прагне кохання. За примхою долі вона знайомиться з головним героєм Лу Дзином, молодшим на шість років, студентом університету, що захоплюється комп'ютерними іграми і відомий у Китаї як популярний стрімер на ім'я Герман. Саме завдяки своєму захопленню він знайомиться з Лянь Чень. Спочатку у віртуальному світі комп’ютерної гри, а потім в реальності, їх стосунки з ділових перейшли в романтичні.Чудова акторська гра головних акторів створила гарних і харизматичних героїв, які показали неперевершену «хімію» між персонажами. Хочеться відзначити, як розписана любовна лінія в серіалі: стосунки між героями розвиваються неспішно, але це не здається затягнутим. Це одна з найкрасивіших любовних ліній, що я бачила. По-перше, тут немає токсичної поведінки головних героїв, тому за їхніми взаєминами приємно спостерігати, і після перегляду залишається тепле відчуття.Щодо другорядних персонажів, то тут повний «шлак», другорядні персонажі практично повні «дурачки». Це вже не вперше, коли поряд з цілком адекватними героями знаходяться їх друзі з дурними жартами, і постійними тупими «прикольчиками». Я розумію, що таким чином сценаристи намагаються додати комедійності в серіал. Тому всі їх «жартики» та «дурники» хоч і злили мене, але в цілому, в сюжеті, виглядали досить гармонічно. Серіал досить динамічний, без «провисань», за тридцять одну серію відбувається безліч подій, тож після кожної серії мені завжди хотілося дивитися далі. Не кожна азійська дорама може похвалитися такою динамікою та якісною зйомкою. Тому дивлячись дораму «Love Scenery», я отримала величезне естетичне задоволення. На останок, хочу додати, що цей серіал про музику, а тому тут досить сильний музичний супровід, дуже багато цікавих пісень, які зовсім не схожі на традиційні китайські. Отже, дорама «Love Scenery» залишила приємне враження як легкий, красивий серіал із глибокою романтичною лінією, без драматичних конфліктів і токсичних відносин. Це ідеальний варіант для перегляду, коли хочеться розгрузитись та відпочити, насолоджуючись гарною історією про кохання, підтримку та взаєморозуміння.Щиро Ваша #Клякса.

​#прочитане#читаємоБогданДжон Скалці «Війна старого»Видавництво БогданДавно в мене не було книжки, яку б я прочитала за один день. Чесно кажучи, такого «ефекту» не очікувала, бо книжка зовсім мені не притаманна. Роман Джона Скалці «Війна старого» це один із зразків сучасної військової наукової фантастики, «military sci-fi» - жанр який я практично не читала. В книжці успішно поєднано інтенсивні бойові дії з глибоким філософським аналізом людської природи та етичних проблем, які виникають на війні. Одним словом, дуже актуальна тема, як для сьогодення в якому ми всі живемо. Автор розглядає як соціально-політичні наслідки ведення війн, так й піднімає питання про ціну вічної молодості та моральність використання біотехнологій для військових цілей, даючи можливість читачам відчути суперечності між безсмертям і людськими цінностями.Головний герой, Джон Перрі, втілює образ типового літнього чоловіка з іронічним життєвим досвідом та мудрістю, яка часто приходить із віком. Його особистість розкривається поступово через обговорення тем, близьких літнім людям: втрати, ностальгії за минулим і бажання залишити після себе спадок. Незважаючи на те, що йому 75 років, він отримує другий шанс завдяки революційній технології омолодження, яка дозволяє його свідомості опинитися в новому, фізично досконалому тілі. Він записується до армії, яка захищає людство у міжзоряних конфліктах, де традиційні уявлення про війну і людяність опиняються під питанням.На відміну від нього головна героїня Джейн, сконструйована з генетичного матеріалу дружини Джона Перрі, але без її пам’яті і свідомості, уособлює собою ідеального солдата, яка за свої три роки свідомого життя, нічого не знає крім війни, крові і втрат. На протиріччях свідомостей «старого» Джона та «молодої» Джейн, і будується головний конфлікт роману. Свідомість Джона сформована на старій Землі, де про «зоряні» війни мало що відомо, і свідомість Джейн сформована на війні, яка нічого не знає про мирне життя, дивним чином сплітаються і доповнюють друг друга.Цікавий також момент обговорення проблеми «расизму», адже яка різниця хто ти «білий» чи «кольоровий», якщо в кінці кінців ти отримаєш нове тіло зеленого кольору. Ці «зелені» солдати, та сама ідея переміщення свідомості в штучно створене тіло дуже нагадує фільм «Аватар» Джеймса Кемерона. Мене трохи шокувала така кількість схожостей та запозичень. Адже роман Джон Скалці «Війна старого» вийшов на 15 років раніше за «Аватара». Хоча з іншого боку, «Війну старого» можна розглядати як більш сучасний варіант класичної наукової фантастики, такого як «Зоряний десант» Роберта Гайнлайна…Стиль Скалці характеризується прямотою та дотепністю, він уникнув надмірної технічності, завдяки чому навіть складні теми сприймаються легко та зрозуміло. Автор більш сфокусований філософських ідеях — що значить бути людиною коли технологія може створити штучне тіло і свідомість, які етичні виклики, встають перед людьми на межі нових технологічних можливостей. Загалом, «Війна старого» Скалці варта особливої уваги як роман, який демонструє, як сучасна наукова фантастика може не лише пропонувати видовищний сюжет, але й ґрунтовно досліджувати філософські та етичні дилеми.Щиро Ваша #Клякса.

#NewsВ мене трішки сумна новина… Сьогодні в Києві зачиняється книгарня «Старий Лев на прорізній». Так дивно, всього два тижні тому, я розповідала про відкриття великої книгарні «Книголенд» на Жилянській. Разом з Вами, ми в захваті обговорювали про новий простір, про масштаб, про еволюцію книгарень. А сьогодні я ніби стала героїнею фільму «Вам Лист». Бо маленька, дуже затишна і атмосферна книгарня, не витримала конкуренції з новими книжковими просторами, і зачиняється… На жаль це не єдина книгарня що закрилась в останній місяць – «Жовтень», «Filosofi» і тепер «Старий Лев на прорізній»… Закони бізнесу безжальні, великі книжкові мережі витісняють маленькі незалежні книгарні. Я розумію, що відбувається оновлення, змінюються підходи до книжкових продажів. І між тим, мені дуже сумно. «Старий Лев на прорізній» була одною з перших в які я прийшла в Києві, вона працювала з 2017 року, мала свою неповторну атмосферу. А тепер на її місці буде щось інше, можливо бутик або магазин мобільних телефонів… Ваша #Клякса.

#Анонс26 жовтня о 18-00 - Творчий вечір Дари Корній в новій книгарні "Книголенд" на Жилянській 5/60Видавництво Readberry запрошує всіх киян на зустріч із відомою українською письменницею Дарою Корній на подію "Магія серед нас: розмови про "Гонихмарників". В затишному Львові, де пахне кавою й дощами, зустрічаються загадковий дводушник Сашко та зеленокоса художниця Аліна. Їхня історія переплітається з древньою магією і давніми таємницями, що ведуть у саме серце українських легенд.Тут оживають старі кургани, вітер сплітає долі, а кохання стає ключем до порятунку світуЗахід модеруватиме талановита Атмосферниця @atmosfernitsa, авторка одноіменного атмосферного YouTube-каналу про книги та lifestyle в Києві.Це чудова можливість особисто поспілкуватися з авторкою, зробити яскраві фото, підписати улюблену книгу й зануритись у світ львівських містичних пригод!- Коли: 26 жовтня о 18:00- Де: Книгарня "Книголенд" (м. Київ, вул. Жилянська 5/60)- Вхід вільний, але необхідна реєстрація https://is.gd/kMr7M9

​#прочитане Шерон М. Дрейпер «За межею»Видавництво «Рідна Мова»Я давно хотіла розповісти про цю книжку. Вона вийшла доволі давно, ще в 2018 році, маленьким накладом, і була аж занадто недооцінена читачами і критиками. Тематика та сюжет настільки щемливі, що для більшості вона стала занадто токсичною, щоб її читати чи обговорювати. Хоча нічого заплутаного чи страшного там немає. Дивно, ми можемо говорити про горор з елементами розчленування, можемо смакувати подробиці зґвалтування, насолоджуватись елементами містичного жаху. Але як тільки тема стосується людей з інвалідністю чи іншими фізичними вадами, більшість просто ігнорує. Складно це все… Та для мене це історія з перших сторінок слугувала джерелом непереборного натхнення…Отже, повернемось до книжки, роман Шерон М. Дрейпер «За межею» розповідає про внутрішній світ людини, яка живе у тілі, що не дозволяє їй повноцінно взаємодіяти з навколишнім середовищем. Головна героїня, Мелоді Брукс, — це 11-річна дівчинка з надзвичайно розвиненим інтелектом, але з обмеженими фізичними можливостями через дитячий церебральний параліч (ДЦП). Вона не може говорити, ходити чи самостійно виконувати прості дії, проте її мозок працює бездоганно, і саме це є основним джерелом драматизму й викликів, які постають перед нею. Розповідь ведеться від першої особи, що дозволяє читачам глибше зануритися у думки та емоції Мелоді. Вона розповідає про свою боротьбу за можливість бути почутою та визнаною. Більшу частину свого життя вона спостерігає за світом з мовчазної ізоляції, але за допомогою технологічного пристрою отримує можливість висловлювати свої думки і мрії, що стає для неї новим початком. Мелоді — це приклад неймовірної сили духу і рішучості, яка надихає і розкриває важливі соціальні проблеми інклюзії.Зіткнення з байдужістю однолітків, вчителів і навіть рідних, які часто недооцінюють її здібності, створює емоційний фон, що балансує між розчаруванням і надією. Одним із найсильніших моментів книги є усвідомлення того, що іноді найбільші бар’єри створюють не фізичні обмеження, а людське невігластво і стереотипи. Опоненти Мелоді прямим текстом доводять – ти не можеш бути в чомусь кращою за нормальних людей, бо ти інша. Вони приймають існування людей з обмеженими можливостями, але тільки в окремо відведених місцях. «За межею» — це не лише історія про боротьбу однієї дівчинки за право бути почутою, але й потужний урок для кожного з нас: не робити поспішних висновків про інших людей, незалежно від їхніх фізичних чи розумових можливостей. Книга змушує задуматися про те, як ми сприймаємо людей, які відрізняються від нас, і наскільки важливою є емпатія.Цей твір не залишить байдужим нікого. «За межею» — це зворушлива, надихаюча і одночасно глибока історія про справжню силу духу, надію і невичерпну жагу до життя. На останок додам, з моменту виходу цієї книжки наш світ змінився, на вулицях можна помітити молодих ветеранів чи цивільних осіб, що постраждали через ка🐐ську збройну агресію. Люди з фізичними обмеженнями перестали лякати, стали ближчими та зрозумілими. Але чи змінилось ставлення до них, чи може хвора на ДЦП дитина піти в ресторан не хвилюючись, що її стан зіпсує апетит поважному клієнту, і її попросять піти? А можливо в нас з’явились зручні пандуси на залізничних вокзалах? Я думаю, що цілком настав час, щоб «За межею» Шерон М. Дрейпер отримала нове життя. І можливо настав час, щоб така література стала обов'язковою для прочитання в школі… Щиро Ваша #Клякса.

#прочитанеА.В.Ґейґер "Не бреши мені"Видавництво РанокЯк обіцяла, розповідаю про продовження історії Тесс - дівчини, що страждає на психологічний розлад, та естрадної «зірки» Еріка Торна. Про першу книжку "Підпишись на мене знову" я розповідала ось тут. Як вже казала, кінцівка мене вразила, адже перший роман закінчився публікацією протоколу допита, де Тесс звинуватили у вбивстві Еріка Торна. Друга книжка дилогії "Не бреши мені" видалась мені більш нервовою та похмурішою, динаміка і напруження зростали з кожною сторінкою, занурюючи читача ще глибше в інтриги та небезпеки, що ховаються за лаштунками шоу-бізнесу… Світу, де Ерік і Тесс стають лише інструментами, для досягнення чиїхось цілей. У цьому захопливому трилері А.В. Ґейґер продовжує досліджувати, як можна потрапити під пресинг, ставши жертвою системи, що не визнає емоцій та потреб інших людей.Коротко про сюжет: після подій першої книги, з Тесси зняті всі обвинувачення, хоч і потайки від фанатів, вона офіційна дівчина Еріка Торна. Разом вони намагається відновити своє життя, але нові загрози швидко руйнують крихку стабільність. Вони опиняються в центрі розслідування, пов’язаного з таємничою смертю психотерапевта Тесси, і змушені шукати відповіді, аби не втратити себе назавжди. Страх за свої життя, страх перед фанатами, страх перед розголошенням приватного життя тільки зростає. Їхні стосунки знову випробовуються на міцність, і кожен крок вперед здається ще небезпечнішим. Найкритичнішим моментом книжки є відносини Еріка і його менеджера Морі який робить усе можливе, щоб продовжувати контролювати життя свого підопічного. Він класичний приклад того, як система або певні люди можуть не помічати особистих кордонів і використовувати інших у власних цілях, не зважаючи на наслідки. Як і в першій частині, сюжет сповнений неочікуваних поворотів, що змушують читача сумніватися в кожному персонажі й кожному їхньому кроці. Теми довіри, брехні та зради тут грають ключову роль, підкреслюючи, наскільки небезпечним може бути бажання приховати правду. Атмосфера постійної загрози створює відчуття, що небезпека чекає на кожному кроці, і кожен може бути підозрюваним."Не бреши мені" — це не просто трилер, це історія про зраду, маніпуляції й боротьбу за свою незалежність в середовищі, де «сильні світу» часто сприймають інших людей як іграшки в своїх руках. Книжка змушує замислитися про те, як легко можна стати жертвою системи, і як важливо знайти в собі сили, щоб протистояти цьому. Вона тримає в напрузі до самого кінця, ставлячи під сумнів усе, що ви знали про персонажів і їхні наміри.Щиро Ваша #Клякса.

Непогана зустріч була з Войцехом Тохманом. Мені сподобаласьКоротенько пройшлися по виданим у нас книжкам (про геноциди в Сребрениці, Руанді та Камбоджи). Я для себе зробила висновок, шо наша менталка постраждала на два покоління вперед. Але які саме будуть наслідки для психіки ми не знаємо, бо кожен геноцид унікальний і по-своєму відображатиметься на нашій поведінціВін вже рік їздить Україною, збираючи матеріали. Був вражений наскільки багато людей піклується про тварин. Каже, що важко зрозуміти людину, яка жертвує своїм життям заради жиьья іншої людини. Але незбагненним для нього є те, коли людина жертвує своїм життям заради собаки. І він хоче в цьому розібратися. Тому імовірно наступна книга буде про українських волонтерів, які їздять в гарячі точки рятувати тварин та притулки, які зусиллями людей працюють під час окупації. Каже я писав попередні книжки про зло, а ця буде про доброТохман регулярно робе збори, допомагає нашим притулкам та закликає ділитися з ним своїми історіями на цю тему

#прочитанеА.В.Ґейґер "Підпишись на мене знову"Видавництво РанокВзявши до рук цю книжку я не відразу змогла ідентифікувати до якого жанру можна віднести цей текст, з початку все починалось як звичайний Young Adult, але чим далі, тим більше було схоже на психологічний трилер. "Підпишись на мене знову" — розповідає про світ сучасних соціальних медіа, досліджуючи темну сторону слави, фанатської одержимості та онлайн-ідентичності. Авторка вміло поєднує детективні елементи з питаннями психологічного здоров’я, створюючи напругу, що тримає в напрузі до останньої сторінки. І якщо говорити правду, то і далі… Бо як виявилось, це лише перша частина надзвичайно драматичної історії…Коротко про сюжет - головна героїня Тесс, ізольована у своїй кімнаті, намагається сховатися від зовнішнього світу через агорафобію та психічний розлад, який саме намагається подолати. Єдиним її зв’язком із зовнішнім світом стає Twitter, де вона знайшла певну "безпечну зону", щоб відчути себе менш самотньою. Авторка майстерно показує, як легко загубитися в соціальних мережах і наскільки небезпечними можуть бути ці платформи для психічного здоров’я. Тесс починає спілкуватися з популярним співаком Еріком Торном, який ховається за анонімністю. Він розчарований своєю славою та постійним втручанням у його особисте життя, стає підозріливим щодо своїх фанатів, адже бачить у них лише загрозу. Незважаючи на це, між ним і Тесс розвивається своєрідна онлайн-дружба, яка перетворюється на щось більше, ніж просто обмін повідомленнями. Однак з кожною новою сторінкою відчувається, що за цією історією ховається щось значно серйозніше і небезпечніше. Це відчуття тривоги мені було дуже знайоме, коли віртуальні взаємодії починають загрожувати реальному життю.Ґейґер вміло показує небезпеки інтернет-комунікації, підкреслюючи, як легко створювати фальшиві ідентичності онлайн та маніпулювати іншими через соціальні медіа. Книга порушує важливі питання про залежність від віртуального світу та реальні наслідки, до яких це може призвести. Гострі ситуації, пов’язані з обманом і переслідуванням, роблять сюжет напруженим і захопливим. Особливо коли маєш власний досвід травм від віртуальних маніпуляцій.Книжка вдало порушує тему психічного здоров’я, після таких травм. Ґейґер показує, що за кожним акаунтом може ховатися людина з власними страхами, проблемами і труднощами. Адже в наш час ми часто забуваємо, що за екранами смартфонів — реальні люди. Читання цієї книжки нагадало мені, що ніколи не варто втрачати віру в те, що ситуація може змінитися на краще. Загалом, "Підпишись на мене знову" — це напружена, драматична історія, яка досліджує сучасні теми онлайн-слави, кібербулінгу та інтернет-небезпек що можуть ховатися за екранами смартфонів. Книга спонукає задуматися про межі приватності в епоху цифрових технологій. Це попередження про те, наскільки вразливими ми можемо стати в мережі, але водночас — це історія про силу духу, необхідність знайти своє місце у світі та здатність перемогти свої страхи.Фінал, книжки вражаючий і непередбачений, який однозначно вказав на продовження, яке я звісно вже прочитала, і про яке я розповім уже завтра…Щиро Ваша #Клякса.

#фестиваль#Книжкова_країнаВітаю «мій любий читачу…»Я ніколи не пишу свої враження по «гарячих слідах», спочатку повинен пройти якийсь час. Будь то прочитана книжка, вистава, івент чи фестиваль, якщо через 5-6 днів я не зможу про нього розповісти, то чи є сенс про нього розповідати взагалі… Про осінню Книжкову Країну є сенс розповісти, адже цей фестиваль був не схожий на всі інші, на яких я побувала. Як і весною, цей фестиваль знов вийшов за межі звичайної книжкової «бульбашки», зробивши ставку на безкоштовний вхід і яскраве «шоу» організатори змогли залучити нових відвідувачів, які рідко ходять на книжкові заходи, і змогли зацікавили їх сучасною українською літературою. Кількість відвідувачів у вихідні дні була просто неймовірна, локації де проходили івенти були переповнені, бестселери просто змітались з книжкових яток видавців. В останній день, я навіть помітила, що топові видавці типу КСД та Вівату почали викладати нерозпродані наклади книжок за 2019 – 2020 роки, і на них теж був попит. Я вже про це писала, цей фестиваль запам’ятався відсутністю ряду великих книжкових «гравців» таких як Абабагаламага, ВСЛ, Віхола, Богдан. Між тим були представлені ряд маленьких видавництв які отримали свою «хвилину слави». Але не все так радісно, як мені здавалося на перший погляд… Ряд видавництв заявило, про відсутність запланованих продажів, великий пост Сашка Лірника наробив "нервів" для організаторів. Складно тут щось сказати, але, боюсь, виконати забаганки щодо розташування всіх без виключення учасників дуже складно. Комусь дістається «хороше» місце, комусь «гірше», і зрозуміло що більші «гравці» книжкового ринку претендують на кращі місця.Особливістю цього фестивалю стали певні «опції» від організаторів, які здорово прикрасили і без того яскравий фестиваль. Наприклад – дуже гарна спроба влаштувати парад «косплею», при чому це не були запрошені аніматори (чим грішить ряд фестивалів), це були звичайні відвідувачі, які спробували переодягнутись в своїх улюблених книжкових героїв. Як правило, в нас «косплеють» героїв серіалів, фільмів, аніме або коміксів, тому спроба перетягнути «косплеєрів» на показ героїв улюблених книжок була просто неймовірною. І крім захоплення, заставила задуматись, а чи існують в нас книжки українських авторів, героїв яких захочеться показати? Ще декілька оригінальних «опцій» від організаторів - наявність на деяких івентах сурдоперекладача, крім дитячої зони було створено окрему зону для родинних заходів, існування ігрових зон настільних ігор для дітей, підлітків і навіть для дорослих. І напевно головне, існування цілого павільйону для ветеранських та військових заходів і книжок. Всі ці на перший погляд «незначні опції» створили з Книжкової Країни дуже оригінальний захід, який не схожий на інші книжкові фестивалі. Він зміг поєднати професійний, розважальний і серйозний настрій. Створивши велику кількість можливостей, щоб кожен відвідувач зміг знайти щось своє, що відповідає його настрою, вподобанням чи переконанням. На фото👇, команда волонтерів, тих, для кого фестиваль став домівкою на ці чотири дні. Серед них є і я... Щиро Ваша #Клякса.

​#фестиваль#Книжкова_країнаВітаю «мій любий читачу…»Як і обіцяла розказую про свої покупки на «Книжковій Країні». Взагалі, на момент початку фестивалю в мене була лише одна стовідсоткова «забаганка». Але дивлячись на досвід минулої «Книжкової країни» я дуже хотіла погортати книжки маловідомих маленьких видавництв. Серед них можна натрапити на справжні скарби. Отже, мій «книжковий улов» такий:- Дара Корній «Гонихмарниця». Видавництво Ранок. Саме за цією книжкою я йшла на Книжкову Країну, вона вийшла ще літом, але я все сподівалась придбати її в «живу» у авторки, щоб пообіймати її. Я знала, що організатори до останнього сподівались на її приїзд на Книжкову країну, але складні життєві обставини не дозволили, пані Дарі, приїхати в Київ. Тож я не змогла більше чекати, і вирішила її придбати.- Наталія Матолінець «Всі мої ключі і Ґайя. Вогонь півночі». Видавництво «Віват». Це фінальна книжка дилогії «Всі мої ключі і Ґайя». Перша частина коштувала мені безсонної ночі. А друга все ніяк не з’являлась в продажі. Клята русня, під час атаки на «Фактор-Друк» повністю знищила вже готовий наклад. На КиївБукФесті я її не побачила, а тут вже не могла не купити.- Збірка фантастичних оповідань «Мотанка». Видавництво «Віват». Певно не потрібно казати чому я купила цю книжку. Це, певно, один з головних хітів цього фестивалю. В суботу, скориставшись зв’язками, я ледве-ледве встигла «вихопити» останній примірник з кольоровим зрізом. А в неділю вже й звичайного не можна було знайти. - Юлія Нагорнюк «Діва, Матір і Третя». Видавництво «Ще одну сторінку». Нове для мене видавництво. Декілька тижнів назад мої друзі з телеграм чату дуже мені радили її прочитати. Я довіряю їхньому смаку тому і обрала її.- Олег Карачевський «Симфонія дороги». Видавництво ТУТ. Ще одне «нове» для мене видавництво. І знов рекомендація знайомого. Колись на каналі Три Кванти опівночі Каджит викладав огляд на цю книжку. Не скажу що він був негативний, скажу так, в мене виникло бажання просперечатись. Але не читавши книжки, я ніколи не сперечаюсь. Отже погортавши на стенді видавництва, я вирішила її придбати і посперечатись з Каджитом.- Нін Ґорман, Матьє Ґобе «Попіл лине до неба». Видавництво ТАК. Напевно саме молоде видавництво в Україні, їх презентація була на другий день «Книжкової Країни». Вони відразу представили дві книжки, я погортала одну з них, і вирішила підтримати. Тим більше, що це французька підліткова історія. Я завжди любила французьку сентиментальну прозу, але французьких підліткових книжок ще не читала. Ось таким вийшло в мене «книжкове полювання» на фестивалі…Щиро Ваша #Клякса.