Аграрний тиждень. Украïна: бізнес, новини, інновації

Як знайти баланс між виживанням та розвитком? Запрошуємо до відвертого діалогу під час ключового дискусійного раунду за участю лідерів ринку та провідних експертів: "«Молочний шторм» та нова архітектура галузі: як вистояти та перемогти?" Коли: 11 червня (День 1 Молочного конгресу) Локація: секція для власників, управлінців та інвесторів молочного бізнесу Ключові питання експертної дискусії:* Справедлива ціна та виживання: Наскільки життєздатною для галузі є ставка переробників на конкурентність через зниження ціни на молоко-сировину до 30% нижче за середню в ЄС?* Ферма VS Завод: Які механізми здатні зупинити конфронтацію, сформувати довіру та перевести ринок до моделі стратегічного партнерства?* Універсальний баланс: Чи можливо в нинішніх реаліях одночасно забезпечити прибутковість МТФ, конкурентність переробки та доступну ціну для українського споживача?* Сирне імпортозаміщення: Які реальні шляхи успішної конкуренції з європейським сиром на внутрішньому ринку?* Експортна перезагрузка: Чи потрібна Україні нова продуктова стратегія та які міжнародні програми й ініціативи допоможуть посилити наші позиції у світі найближчими роками? Топ-спікери дискусії:* Олена Акулова, директорка із сировини ТОВ «Лакталіс Україна»* Олена Бідна, директорка із сировини ТОВ «Люсторф»* Віктор Кордубан, генеральний директор БІАГР* Тетяна Дмитрик, ММК «Глобино»* Ольга Долінська, начальниця відділу аналітики та стратегії ДУ «Офіс з розвитку підприємництва та експорту»* Вадим Чагаровський, голова Спілки молочних підприємств України.

Експерти вважають, що українське лавандове поле може сягати 800 га, пише "ПроАгро груп". За найбільш відповідними КВЕД для ФОП – «Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур» – зареєстровано 170 компаній, але серед них також ті, хто вирощує, наприклад, базилік, м’яту та шавлію. Фахівці припускають, що загальна площа лавандових полів в Україні може становити від 300 до 800 га. Точний її розмір назвати складно. Найбільше поле – у с. Василівка на Одещині, його площа – 55 га. Серед великих також поле у Чернівецькій області на 16 га та у Закарпатській на 10 га. Решта полів – 1-3 га. Оцінки аграрних асоціацій, розсадників і самих фермерів показують, що в Україні нині 244 лавандових поля. Деякі фермери зазначають, що для запуску лавандової плантації потрібно від $10 тис. за один гектар. Найбільше коштів іде на саджанці та підготовку ґрунту. Далі щороку господарство вкладає кошти ще на крапельне зрошення, догляд за рослинами, нове обладнання. Різниця у цих витратах може бути значною, адже один фермер працює майже вручну та використовує локальні матеріали, інший – одразу будує систему з автоматичним поливом, технікою та власною мініпереробкою. Собівартість вирощування лаванди можна розділити за відсотками:* система зрошення – 40%;* добрива – 31%;* заробітні плати – 14%;* паливо – 6%;* послуги машинно-тракторної техніки – 4%;* інші витрати – 5%. Якщо додати обладнання для переробки, то це ще $30 -50 тис. При цьому швидко окупити вкладення не вийде, перші один-два роки лаванда фактично не приносить прибутку. Урожай у цей період або мінімальний, або взагалі відсутній: рослина формує корінь та набирає силу. На стабільний комерційний урожай плантації виходять приблизно на другий-третій рік після висадки. Рентабельність на третій рік – близько 36%, але на п’ятий вона може сягати й 200%. Далі культура може працювати до 25 років, а потім врожайність починає знижуватися: рослини старіють, ґрунт виснажується, а ризик захворювань зростає. Через це виробники змушені повністю оновлювати насадження або переносити їх на нові ділянки, що фактично означає новий інвестиційний цикл. Економіка лавандового бізнесу будується навколо переробки, вона приносить найбільшу додану вартість. Фермери вирощують лаванду переважно для виробництва ефірної олії та косметики. Частина господарств також заробляє на агротуризмі – фотозонах, фестивалях та сезонних подіях під час цвітіння.

МХП, міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій, запускає новий напрям – виробництво кормів для домашніх тварин. Компанія відкрила завод MHP Pet Food і представила новий бренд кормів для домашніх тварин Proof, розроблений відповідно до найвищих сучасних стандартів, із високим вмістом м’яса, контрольованим походженням сировини та беззерновими формулами. Нове підприємство розташоване у Хорватії. Запуск цього виробництва став частиною міжнародного розвитку МХП, який допомагає групі зберігати стійкість і продовжувати стабільну роботу та інвестувати в бізнес в Україні. «МХП відкриває новий для нас напрям pet food і я переконаний, що підприємницький підхід, прагнення до інновацій та операційна ефективність, які стали основою розвитку групи, допоможуть нам досягти успіху і в цій індустрії. Ми послідовно розвиваємо міжнародний бізнес – для підтримки стабільної роботи МХП в Україні. Водночас інвестиції в наш український бізнес залишаються пріоритетом. Зокрема за роки повномасштабної війни ми відкрили нове підприємство з виробництва продуктів із доданою цінністю у Дніпрі, придбали компанію «Український мʼясний хутір» для її подальшого розвитку, а також розпочали розвиток виробництва біометану. Кілька років поспіль МХП входить до переліку компаній-лідерів за обсягом інвестицій та є найбільшим платником податків в агросекторі. Ми продовжуємо робити вагомий внесок в українську економіку, підтримувати Сили Оборони та команду з 32 тисяч працівників в Україні», – розповів Юрій Косюк, засновник та CEO МХП. МХП вже багато років консолідує експертизу й досвід у виробництві продуктів харчування. Саме вони, а також повний контроль над походженням сировини, високі виробничі стандарти та фокус на якості й безпечності стануть ключовими підходами у роботі з новим для компанії продуктом.

Попри ухвалення законодавчих рішень щодо підтримки аграріїв у питанні акцизу на пальне, українські виробники досі не отримали обіцяного механізму зменшення податкового навантаження. Через це аграрії працюють у значно гірших умовах, ніж їхні європейські конкуренти, де пільгові ставки акцизу для фермерів уже давно є сталою практикою, наголосив член правління Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Микола Пивовар під час виступу на форумі ENERGY Finance 2026. За його словами, ще у 2024 році був ухвалений закон №3878 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку», який передбачав запровадження понижуючого коефіцієнта 0,5 для акцизного податку на пальне для аграріїв. Однак уряд досі не розробив та не подав відповідний законопроєкт, необхідний для реалізації цієї норми. «Станом на зараз акциз складає 250 євро на 1000 літрів пального, а до кінця 2028 року він має зрости до 330 євро. Водночас у країнах Європи середній акциз для аграріїв становить близько 70 євро на 1000 літрів, а в окремих країнах - навіть 29 євро. Це абсолютно неспівставні цифри. Закон був прийнятий, уряд мав розробити відповідний законопроєкт щодо понижуючого коефіцієнта, але фактично на цьому все й зупинилося», - зазначив Микола Пивовар. Він додав, що ВАР неодноразово звертала увагу уряду на необхідність виконання взятих зобов’язань, адже витрати на пальне залишаються однією з ключових складових собівартості виробництва. Під час обговорення цього питання на профільній дискусії під час ENERGY Finance 2026 представники паливного ринку висловлювали застереження щодо можливих зловживань у разі введення пільгового акцизу. Зокрема, йшлося про ризики використання такого пального не за цільовим призначенням. Водночас у ВАР переконані: проблема полягає не у самій ідеї зниження акцизу, а у відсутності ефективного державного контролю та адміністрування механізму. «Основне питання - це правильне адміністрування процесу. Якщо держава забезпечить чіткий контроль за використанням пального, тоді механізм працюватиме нормально. Адже сьогодні нам фактично говорять, що через ризики можливих зловживань не варто впроваджувати понижуючий коефіцієнт взагалі. Але в такому випадку виникає логічне питання: чому в країнах Європи ця система працює? Там також існує контроль, реєстри та відповідальність за порушення, і це дозволяє фермерам отримувати пальне за пільговими умовами. Тобто проблема не у відсутності механізмів, а у відсутності належного контролю та виконання рішень», - констатував член правління ВАР. У ВАР підкреслюють, що сільгоспвиробники очікують від Кабінету Міністрів реальних кроків щодо врегулювання питання акцизу на пальне та запуску механізму, передбаченого законодавством.Пресслужба Всеукраїнської Аграрної Ради

На прифронтових територіях аграрії щодня стикаються з викликами війни, а одним із невирішених питань залишається використання земель під фортифікації, які масово зводяться на приватних сільськогосподарських землях без юридичного оформлення. Через це власники та орендарі фактично позбавлені можливості отримувати компенсації за використання ділянок, а аграрії змушені й надалі сплачувати орендну плату та податки за землю, яку не можуть обробляти. Про це заявив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, наголосивши на необхідності якнайшвидшого ухвалення механізмів підтримки фермерів з боку держави. «З 2014 року значна кількість земель на прифронтових територіях фактично перебуває під фортифікаціями та використовується військовими для оборонних потреб. Водночас ці ділянки належать аграріям — або у власність, або перебувають у них в оренді. За весь цей час товаровиробники не отримували коштів за використання цих земель. Через це сьогодні виникає соціальна напруга, адже люди втратили можливість обробляти землі. Тому ВАР напрацювала законопроєкт, який має врегулювати це питання», — зазначив Денис Марчук. Цього тижня парламент має розглянути законопроєкт №14117 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо використання права земельного сервітуту для військових потреб». Документ вводить механізм тимчасового земельного сервітуту, який дозволяє легально використовувати приватні землі для військових потреб без зміни їх цільового призначення. Передбачено порядок реєстрації, компенсації власникам і відновлення земель після війни. «У парламенті буде розглядатися законопроєкт №14117, який врегулює використання ділянок під фортифікації без порушення прав землевласників та надасть можливість людям отримати кошти за ту землю, яка уже ними не використовується. Це має допомогти виробникам на прифронтових територіях. Сьогодні для них дуже важлива підтримка з боку держави», - підкреслив заступник голови ВАР. Окрім питання фортифікацій, у ВАР також звертають увагу на необхідність додаткової підтримки аграріїв у прифронтових регіонах через постійні втрати техніки внаслідок бойових дій. Зокрема, ВАР пропонує розширити державну програму компенсацій і дозволити відшкодування не лише за нову українську техніку, а й за придбання вживаної, у тому числі іноземної техніки, яка є значно дешевшою та більш доступною для господарств у зоні ризику. Пресслужба Всеукраїнської Аграрної Ради

За два роки дії програми компенсації 25% вартості української агротехніки та обладнання фермери й підприємства агропереробки придбали понад 14,6 тис. одиниць техніки на суму майже 10,5 млрд грн (з ПДВ), повідомляє «ПроАгро Груп». «Програма одночасно стимулює розвиток агросектору та машинобудування. Для аграріїв це можливість оновити парк техніки, для виробників – зростання замовлень. З квітня 2024 року перелік техніки, що підлягає компенсації, зріс більш ніж у 14 разів », – зазначив міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев. З квітня 2024-го до лютого 2026-го програмою скористалися 8 982 агровиробники та переробні підприємства. Держава виплатила 2,2 млрд грн компенсацій, зокрема 126,1 млн грн – у першому кварталі 2026 року. Найактивнішими учасниками стали аграрії Кіровоградської, Полтавської, Вінницької, Черкаської та Одеської областей. За кількістю придбаної техніки лідирують Тернопільська, Полтавська, Черкаська, Кіровоградська та Вінницька області, а за вартістю – Тернопільська, Київська, Кіровоградська, Одеська та Сумська. У квітні 2026 року уряд розширив умови програми для фермерів у прифронтових регіонах: тепер вони можуть отримати компенсацію 40% вартості української техніки та обладнання (без ПДВ). Участь у програмі беруть 34 банки, а перелік техніки включає 14 425 позицій від 166 українських виробників – від ґрунтообробної та посівної техніки до зерносушарок, елеваторного обладнання й вагового устаткування. Як відомо, наприкінці лютого Мінекономіки розпочало приймання заявок на компенсацію 25% вартості української сільськогосподарської техніки та обладнання у 2026 році. Цьогоріч держава передбачила 1,8 млрд грн фінансування часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання українських виробників.

У Європейському Союзі зростає дефіцит рослинного протеїну і Україна може стати одним із ключових постачальників сої завдяки значним обсягам виробництва та поступовій адаптації до європейських вимог, повідомляє ІА Укрінформ. Про це йшлося під час панельної дискусії в Європейському парламенті, повідомляє Укрінформ із посиланням на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Зазначалося, що власне виробництво сої в ЄС становить близько 3 млн т за потреби у понад 35 млн тонн.Водночас Україна щорічно виробляє близько 6 млн т сої й уже є важливим гравцем на ринку постачання. Як наголосив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький, український агросектор поступово переходить від моделі сировинного експорту до більш глибокої інтеграції в європейські ланцюги доданої вартості. «Українська соя – це не просто великі обсяги. Це стратегічна присутність на європейському ринку: висока продуктивність, здатність працювати за новими екологічними правилами і відповідати жорстким стандартам ЄС. Наш аграрний сектор уже фактично інтегрований у європейську систему і водночас досить швидко змінює свою роль – від постачальника сировини до учасника ланцюгів доданої вартості», – наголосив Висоцький. За даними міністерства, нині близько 25% української сої без ГМО вже відповідає сертифікованим стандартам ЄС, що свідчить про структурні зміни у виробництві та впровадження сучасних технологій у господарствах. Втім, залишаються й суттєві виклики, насамперед пов’язані з регуляторними вимогами ЄС, які ускладнюють торгівлю. Йдеться, зокрема, про регламент EUDR, що зобов’язує доводити відсутність зв’язку продукції з вирубкою лісів. Для експортерів це означає повну простежуваність походження кожної партії аж до конкретної земельної ділянки. Ще одним прикладом є директива RED III, яка встановлює критерії сталості для сировини, що використовується у виробництві біопалива, та обмежує культури з потенційним ризиком непрямих змін землекористування. Сою планують віднести до цієї категорії, що передбачає додаткові перевірки, цифровий облік і витрати на сертифікацію, які особливо складні для малих і середніх виробників. У свою чергу українська сторона наполягає на більш активній участі у формуванні європейських політик, зокрема на етапі оцінки впливу нових регуляцій і підготовки рішень. «ЄС має діяти вже зараз і формувати чітку стратегію щодо рослинних протеїнів. Україна готова бути частиною цього процесу», – підсумував Тарас Висоцький. Як повідомлялось, в Україні зберігається значний попит на сою з боку переробників, які продовжують підвищувати ціни задля залучення обсягів, попри зниження експортного попиту в портах.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) у партнерстві з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України та за фінансової підтримки Уряду Норвегії запускає нову програму підтримки сільських домогосподарств у Петриківській громаді Дніпропетровської області, спрямовану на зміцнення виробництва овочів та ягід. Ініціатива охопить 50 сільських домогосподарств, які вирощують овочі, картоплю або ягоди на присадибних ділянках, у полях або теплицях, та прагнуть підвищити продуктивність і стійкість свого господарства. Програма орієнтована на малих виробників та одноосібників, які відіграють важливу роль у забезпеченні місцевих ринків свіжою продукцією. У межах програми відібрані учасники отримають ваучери на суму 3 000 доларів США у гривневому еквіваленті для закупівлі сільськогосподарських ресурсів та обладнання, зокрема теплиць, систем зрошення, ємностей для зберігання води, насіння та інших необхідних матеріалів. Загальний обсяг допомоги становить 150 000 доларів США, тобто понад 6,5 млн грн. Окрім грошової підтримки, учасники отримають доступ до навчання та технічної допомоги, що охоплює кліматично оптимізоване овочівництво, водоефективні технології зрошення, управління ґрунтами, встановлення теплиць та основи бізнес-планування. Такий комплексний підхід спрямований не лише на підвищення врожайності, а й на підтримку переходу домогосподарств до більш стійких і ринково орієнтованих моделей виробництва. До участі запрошуються сільські домогосподарства та фізичні особи-підприємці, які обробляють від 0,05 до 10 гектарів сільськогосподарських угідь, мають базовий досвід ведення господарства та зареєстровані у Державному аграрному реєстрі (ДАР). Відбір отримувачів допомоги здійснюватиметься відповідно до критеріїв програми, з урахуванням соціально-економічної вразливості та потенціалу до розвитку. Подати заявку на участь у програмі можна через Державний аграрний реєстр з 10 до 22 квітня 2026 року. Важливо зазначити, що подати заявку можуть лише особи, зареєстровані в ДАР. Завдяки цій ініціативі ФАО прагне підтримати відновлення місцевого виробництва продовольства, створити додаткові можливості для отримання доходу сільськими домогосподарствами та зміцнити продовольчу безпеку на рівні громад. Програма реалізується в межах ширшого проєкту ФАО та Уряду Норвегії із загальним бюджетом 4 млн доларів США, спрямованого на підтримку сільських громад у прифронтових районах України. Ініціатива поєднує надання сільськогосподарської допомоги із заходами раннього відновлення, допомагаючи родинам і малим виробникам долати наслідки війни, безпечно відновлювати виробництво та зміцнювати свої засоби до існування.

Третій Українсько-нідерландський аграрний діалог (UANLAD) відбувся 30–31 березня 2026 року в місті Бреда (Нідерланди). Захід спільно організували Український національний аграрний форум (UNAF) та Асоціація фермерів і виробників Нідерландів (LTO Nederland) за повної підтримки та сприяння міністерств сільського господарства обох країн. Основною темою діалогу став поточний стан українського агросектору в умовах триваючої російської агресії. Після презентацій UNAF представники LTO презентували бачення майбутньої Спільної аграрної політики ЄС (CAP) та стандартів ЄС у сфері рослинництва і тваринництва. Подальші обговорення були зосереджені на викликах інтеграції українського сільського господарства до внутрішнього ринку ЄС у ширшому контексті майбутнього членства України в Євросоюзі. Сторони обмінялися баченням очікуваних наслідків інтеграції України для аграрного сектору Європи та Нідерландів. Учасники обговорили темпи та якість впровадження стандартів ЄС щодо здоров’я рослин і тварин, а також благополуччя тварин в Україні, включаючи співпрацю у боротьбі з поширенням інфекційних захворювань. Особливу увагу приділили потенціалу українського агросектору у зміцненні стратегічної автономії ЄС у ключових видах аграрної продукції. Сторони погодилися, що попереду ще значний обсяг роботи для того, щоб інтеграція України не вплинула негативно на ефективне функціонування Спільної аграрної політики ЄС для інших держав-членів, забезпечуючи рівні умови конкуренції, а також зберігаючи конкурентоспроможність українського агросектору, зокрема на ринках третіх країн. Делегації відзначили відкритий, конструктивний і практичний характер дискусій із питань, що становлять спільний інтерес для українських і нідерландських фермерів та виробників. Основні результати діалогу можна підсумувати так: * Інтеграція українського аграрного сектору до ЄС може мати позитивний довгостроковий вплив на стратегічну автономію ЄС у виробництві аграрної продукції, важливої для продовольчої безпеки, шляхом нарощування виробництва тих товарів, які наразі недостатньо представлені в ЄС. * Українське та нідерландське агропродовольче виробництво можуть бути взаємодоповнювальними, створюючи синергію та підвищуючи конкурентоспроможність продукції обох країн на європейських і світових ринках. LTO та UNAF продовжать обмін знаннями щодо розвитку законодавства ЄС і його впровадження українськими виробниками. * Сторони погоджуються, що в умовах повномасштабної російської агресії проти України збереження відкритої, але керованої торгівлі агропродовольчою продукцією між ЄС та Україною є критично важливим для економічної стійкості українського агросектору та економіки загалом. Також домовлено продовжувати діалог щодо чутливих аграрних товарів, щоб уникнути ринкових дисбалансів. * LTO розуміє та підтримує необхідність подальшої допомоги українським фермерам, а також важливість надання Україні достатніх перехідних періодів і дерогацій на шляху до членства в ЄС, разом із відповідним доступом до ринку ЄС і майбутньої Спільної аграрної політики.

Кабінет Міністрів України 18 березня 2026 року прийняв Постанову № 352 «Про внесення змін до Порядку надання часткової компенсації вартості майна субʼєктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків». Експерти Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) у межах проєкту з підтримки постраждалих агровиробників у партнерстві з міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps на основі цієї Постанови підготували довідку з детальним поясненням ключових змін в Порядку компенсації за майно та страхування воєнних ризиків. Серед основних нововведень, на які варто звернути увагу агровиробникам: Збільшено максимальну суму компенсації за майно. Граничний розмір компенсації зріс з 10 млн грн до 30 млн грн на одного суб’єкта господарювання. Водночас скасовано норму, за якою компенсація зменшувалась на суму раніше отриманої державної підтримки. Підприємства, які вже подали заявки, можуть до 1 травня 2026 року уточнити їх — зокрема, збільшити суму збитків або додати інше майно. Розширено перелік майна, що підлягає компенсації. Уточнено, що до майна належать також інженерні мережі (комунікації) — системи електро-, газо-, тепло- та водопостачання, вентиляції та каналізації, які забезпечують функціонування підприємства. Уточнено визначення терміну «воєнні ризики». Визначення доповнено: тепер воєнні ризики прямо включають ризики пошкодження або знищення майна внаслідок збройної агресії. Встановлено граничний розмір внеску у програмі. Розмір внеску не може перевищувати 0,5% від максимальної суми компенсації (до 150 тис. грн). У разі переплати підприємства мають право на її повернення за заявою. Запроваджено можливість додавати нове майно до заявки. Учасники програми можуть подавати окремі заяви на включення додаткового майна до компенсації. Розширено доступ до програми компенсації страхових премій. Підприємства, які уклали договори страхування після 1 січня 2026 року, але не подали заяву на участь у програмі, можуть зробити це до 1 травня 2026 року. Збільшено компенсацію страхових премій. Максимальний розмір компенсації зріс з 1 млн грн до 3 млн грн на рік на одного суб’єкта господарювання. Встановлено строки подання заяви на участь у програмі страхування. Заяву необхідно подати не пізніше ніж протягом 7 календарних днів після укладення договору страхування. Спрощено порядок отримання компенсації страхових премій. Подати заяву на компенсацію можна вже з 31-го дня після укладення договору страхування. Якщо страхова премія сплачується частинами, компенсація також виплачується пропорційно. Встановлено додаткові вимоги до договорів страхування. Договори повинні містити страхову суму (ліміт відповідальності) та не підлягати достроковому розірванню, за винятком окремих випадків, передбачених законодавством. Ознайомитися з повним текстом інформаційного дайджесту з детальним поясненням ключових змін в Порядку компенсації за майно та страхування воєнних ризиків можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1T9mJtKn1h0yxZvVowvoQYxt6vyyYamCC/view?usp=drive_link