Мікросвіт із кульбабки ❄️ Залевський

Ми втонули у списках задавнених задач і невирішених проблем, багажу тих кіл, які треба активувати. Це забирає 80% часу щодня. Це якщо не рахувати наші срачі, стосунки, емоційні рефлексії і ідеологічні тьорки.Кожен координатор впевнений, що саме це і є робота і не є одночасно, і у кожного свої маркери пріоритетів.Формальні вибориЕкопоселення — це красива утопія, яку кожен малює по-своєму. І кожен переконаний, що саме його картинка вірна. Те саме і з соціократією та розвитком мережі. Всі пройшли курси, хтось побачив, як вибори проходять в Європі на міжнародних зʼїздах. Ми навіть втілили такі вибори у нас, вибрали Раду екопоселень. Але різниця в тому, що в самих поселеннях немає кіл, які б вибирали делегатів. Просто немає тих 20-40-100 сімей. Йде той, хто може і хоче. На 60 локацій таких делегатів далеко не 60, а від сили 6 — і це не номіновані люди, а швидше просто бажаючі, або ті кого хотіли ми.Часто ті, хто хоче керувати чи розуміти процеси, швидко розчаровуються, бо з сотень задач головною стає розвʼязання старих конфліктів і незрозумілих утворень."Без чіткої структури представництва соціократія швидко перетворюється на імітацію демократії." — Sociocracy 3.0 HandbookСтати кращою версією себеА що я? Я прийшов сюди дійсно стати іншим, змінити підходи. Робити так як роблять у цивілізованому світі. Спочатку я намагався бути максимально бірюзовим, потім став бунтувати, мене відправили до психолога. Я рік ходив до психолога, вивчав мову ненасильницького спілкування. Потім взагалі повиходив з кіл.І коли повернувся, почув, що за цей час, поки мене не було, не було зідзвонів. І задач особливо ніяких не брали. Так ішли тижні, місяці. З однією написаною грантовою заявкою в прокрастинації ми провели приблизно півроку.За цей час я закрив 5 раундів у крипті. Я мимоволі став сам собі офіс.Я так втомився від всіх цих колегіальних узгоджень що вирішив, я буквально отримав страх від «очікування згоди», «делегувань» і «домовленості» краще все буду робити сам. Принаймі тут.І рятувало мене також від втручання, що крипта специфічна, багато технічного сленгу. І навіть коли я туди запрошую і інструктую люди швидко втомлюються і вивалюються. Делема: як діяти далі?Я просто чую два голоси:– Максиме, або пропиши нам інструкції й ролі, або скажи, що тобі потрібні просто асистенти.Я сів і прописав вже дві версії нової оргструктури. Але питання в іншому — чи це справді мій обов’язок? Чи варто мені знову ініціювати зміни в цій ГО та мережі, брати на себе цей клубок бірюзових кіл, з усіма старими конфліктами, що під ними сховані?Бо я розумію ризики: це знову виглядатиме як централізація, автократизм.А може, правильніше — відійти. Створити щось окреме. І зосередитись на більш вузькому напрямку: повʼязаному з новими крипто проектами, прямими діями.Я поки не знаю відповіді. І питаю у вас — що б ви зробили?

Криптани змінили мій песимізм на нову картинку майбутнього екопоселень. Я побачив нові метрики вимірювання наших впливів. Егопроєкти перестали бути тотальним злом. Мало людей – багато землі стали аргументом регенерації.Ми вийшли з тупика внутрішніх конфліктів.Колись мені на одному з тренінгів по вирішенню конфліктів сказали що треба вийти за рамки поточної проблеми і запропонувати ширше бачення, ширший розмір сиру.Я все життя називав це фокусами. Які я показував, щоби вижити. Нові і нові напрямки. І це мабуть про них…Нас врятують технології. Не тільки на лінії фронту, ця історія повсюди.Карбонові кредити, токеноміка та DAO стали тим новим горизонтом. Ми інтегруємо нашу автентику хуторів, духовність і досвід європейського GEN із технологічним оптимізмом Соларпанків і прозорістю криптоплатформ.Давайте зростати разом (Let’s Grow)Головні імпульси мабуть все ж в атмосфері відчуття постійної присутності, взаємної підтримки голосами на раундах. Нескінченні молода енергія креативу і легкої свіжої подачі власне ідей і проєктів.Я ніколи не забуду цей момент, коли в крипто раунді на 1 млн$ ми на представлення проєктів просто грали в вікторину типу поля чудес. Я радів, як дитина, розгадуючи питання і набираючи бали.А коли прийшов мій час виступати я замість хвилювання. Дякував молодому ведучому. І всім учасникам. Ви зробили мій день!Раунди звісно і мʼякі дедлайни.Про делайни я мабуть напишу окремо.Але це саме та доза дофаміну, яка виводить зі стану заціпеніння.І спонукає творити креативити, писати лонгріди і стратегувати дорожні карти - створювати власне те про що починались ті екопоселення.Нові реалії, нові утопії, нове позитивне майбутнє.Саме це відчуття постійної присутності, взаємної підтримки та молода енергія креативу рухає мене вперед. Можливо це моя зрозуміла мені мова. Але я от дивлюсь як все оживає, як повертаються люди і розумію що шлях цей обраний вірно.Час покаже звісно. Але інтуїція підказує, що все буде добре.

🌿 Модульний лісосад на базі Теплих грядок Розума 🌿Знайомтесь, наша унікальна українська розробка — low-tech рішення для відновлення та регенерації землі. Тут поєднано дві перевірені практики: теплі грядки Розума (Rozum Warm Beds) + багатоярусний лісосад.Завдяки команді ентузіастів та практикуючих науковців ця технологія поступово масштабується і впроваджується у десятках екопоселень, пермакультурних центрів, шкіл та тергромад по всій Україні та за її межами. Кожен новий модуль — це лабораторія, де ми відпрацьовуємо прийоми для: • 🌱 відновлення ґрунтів, вражених обстрілами, ерозією та пестицидами; • 💧 збереження вологи й підвищення родючості без поливу до 70 %; • 🌾 фіксації карбону в ґрунті через постійне компост-ядро; • 🍓 створення багатошарових насаджень із плодово-ягідним «підліском» і трав’яним ярусом; • 🔄 замикання локальних циклів відходів → урожай.Чому це важливо? • Швидкий старт: один модуль піднімається за 1-2 дні і дає врожай уже в перший сезон. • Самодостатність: не потребує дорогих матеріалів чи складної техніки. • Освіта: наші пермакультурні експерти читають курси в Європі, і технологія вже виходить за межі України.🚀 Наступні кроки 2025: масштабування модулів, польові воркшопи для громад, інтеграція з Web3-платформами для обліку карбонового сліду. І звісно ж прості метрики для вимірювання цього впливу.Приєднуйтесь як волонтери, партнери чи донори. Наші розробки зараз дуже на часі.Вже зовсім скоро я розказуватиму про це на Soil Assembly і на BioFi Barcelona. Як про унікальну нашу розробку та гордість.До речі хто не в курсі 3-4 травня Дні пермакультури на екостанції "Глибокі Балики". Долучайтесь.За світлини окрема подяка Yevheniia Moskalets та Віра Родіонова.#RozumWarmBeds #ModularForestGarden #Permaculture #RegenerativeAgriculture #Ukraine

Історія про адаптивність, гнучкість і до чого тут команчі 🌾Колись я захоплювався всім індіанським. І ця свіжа історія про команчів мені особливо зараз зайшла, бо надзвичайно перегукується з тим, що зараз переживає наша мережа екопоселень. І це мабуть про непростий інколи вибір, який треба робити.Отже, жили колись суворі й нечисленні команчі, кочове плем’я, розкидане по преріях. Їхній спосіб життя зробив їх надзвичайно адаптивними. Вони любили війну й торгівлю як природний спосіб енергетичного обміну. Швидко освоїли іспанських коней, освоїли вогнепальну зброю, але, водночас, свідомо відмовились від алкоголю.Команчі легко інтегровували в своє суспільство прибульців і полонених. Їхня гнучкість і відкритість приваблювала багатьох білих, які втомилися від суворих правил церкви та жорсткої ієрархії, як чоловіків так і жінок. Чимало білих добровільно ставали частиною їхнього суспільства, бо там цінували не статус, а навички та ремесло.Одна з полонених білих жінок стала дружиною вождя й народила сина, який став легендою. Він перемагав у битвах, але головне – умів жити в двох світах. Саме це зрештою врятувало команчів, і вони дожили до наших днів, на відміну від сотень інших племен.Проте, прийшли важкі часи. Іспанці й американці влаштували їм свою «операцію Вісла». Бізонів винищили, прийшла залізниця, револьвери, колючий дріт для зонування випасу. У землях команчів знайшли золото, з’явилися сквотери, копачі, фермери й кільце фортів регулярної армії.Новий вождь вигравав усі битви, але команчі поступово вимирали від голоду, віспи та внутрішніх конфліктів. І тоді він пішов на непросту угоду з генералом: обміняв усі бойові табуни на право стати фермерами в резервації. Генерал слово стримав, і гроші за коней стали стартом нового життя.Так завдяки гнучкості одного лідера горді воїни стали мирними пастухами й фермерами. Вони програли війну, але виграли майбутнє.Зараз команчів близько 30 тисяч. Вони мають стабільну економіку, займаються бізнесом, туризмом, організовують фестивалі й казино.До чого це історія вчить для нас і мережі екопоселень?За останні сім років я був свідком, а інколи автором значних трансформацій. Ми створили мережу, одну з найбільших та найактивніших у східній Європі. Та це нажаль не врятувало наші екопоселення від сучасних викликів часу. Відтік людей, війна, міграція, деурбанізація, а головне – внутрішня непопулярність нашого руху й відсутність можливості стабільно заробляти, значно підірвали позиції руху екоспільнот в сільській місцевості.Та й взагалі відчуття, що еко зараз геть не на часі.Але зараз я бачу, як ситуація змінюється. Ми несподівано для себе опинилися в тренді глобального крипторуху, регенеративних проєктів і низових ініціатив. Завдяки участі в кліматичних раундах і трансляції нашої діяльності ми поступово повертаємо собі увагу й інтерес.Нам необхідно бути гнучкими й адаптивними, як команчі колись. Вони не казали «це не для нас, це надто складно». Вони прийняли нові реалії, адаптувались і вижили.Сьогодні ми схоже маємо прийняти нові умови гри: обмінювати наш кліматичний вплив на карбонові кредити й токени. Бо виживе не той, хто сильніший, а той, хто швидше адаптується.Звісно, не всі на це погодяться, але історію пишуть переможці.Всім дзен. Гнучкості й адаптивності в новому тижні.

Шукаю людей, які можуть допомогти з комунікацією та партнерствамиДрузі, ви вже мабуть знаєте що наша мережа бере участь у грантовому раунді від Octant. Там є близько 10 цікавих проєктів — і октант пропонує зараз анкету з ними заходити в партнерства.Ідея така: кожен учасник раунду може запропонувати іншим співпрацю. Типу: “А давайте разом зробимо щось круте і подамося наступного разу разом”. Це важливо не тільки для грантів, а й для того, щоб нас більше помічали, щоб ми були частиною більшої спільноти.Я зараз сам це роблю, але чесно — не завжди емоційно справляюсь слідкувати за всім. І було б дуже добре мати ще кількох людей, які можуть включитися.Що треба робити: • Продивитись проєкти • розбиратись, що вони роблять • подумати, як ми можемо з ними обʼєднатись • писати їм, знайомитись, говорити про співпрацюПриклади: • Silvi — додаток для відміток висадки дерев. Можемо додати туди наші посадки. • Atlantis — фіксує кліматичні дії. Можемо вносити те, що робимо ми. • Bloom Network — мережа, яка роздає кошти локальним ініціативам за їхню активність. Дуже схожі на нас, тільки облік ведеться на блокчейні. Можемо запозичити.Поки це волонтерство, але далі можуть бути гроші з нових раундів.Нам дуже важливо не бути “проєктом, який сам у собі”. Нас реально хочуть бачити частиною спільноти. А для цього треба партнеритись і не тільки тут звісно.Тож я шукаю 1-2 людей, які горять тим, що ми робимо, і готові трохи порозбиратись в тому, куди ми зараз заходимо.Якщо відчуваєш, що можеш бути цією людиною — напиши мені.Всіх люблю і обіймаю 🤗

Десь люди не встигали зібрати теплицю. Не вистачало рук. Десь було так багато курсів, заходів і поїздок, що люди буквально запускали свої локації. І потім ставили все на паузу.⸻Для мене економіка — це про розвитокЗнаєте анекдот: в одне село прийшов чоловік і приніс 100$. І ті гроші пішли по колу по всьому селу, і повернулись до власника. Але всі зобов’язання між сусідами були закриті.Це чудово, якщо токен вирішить так внутрішні проблеми.Але мені цього замало. Бо у нас війна. Є купа потреб переселенців і ВПО, які таким чином не закриєш. Бо це вже гуманітарний вимір.— То що у вас поселення інвалідів?— Так. Поселення інвалідів.Немає доданої вартості. А як і є якийсь товар — наприклад, пастила чи кераміка — його збут це нетривіальне завдання у воюючій країні.Моя модель така: написати грант під курси, на яких ці товари ми будемо навчати виробляти інших. Грантами ж викупити продукцію. Грантами поїхати на європейські фестивалі. А там — продати за донейти або вручити як сувенір.Ось така моя викривлена економіка. І, що не дивно, частково — вона працює.⸻Токен, який обмінюється на впливМені хотілося б навчитись обмінювати токени на впливи. Кліматичні чи соціальні.Ми вже в чомусь навчилися обмінювати впливи спільнототворення на європейські гранти. Тепер вчимося рахувати секвестрований CO₂ і перетворювати це в карбонові кредити. Природоохоронні впливи — в еко-сертифікати.Я до того, що щоб було з чого брати внутрішню додану вартість — потрібна база зовнішніх джерел надходжень.Коли вони є — можна будувати інфраструктуру, залучати нових людей, розширювати вплив. Робити якусь революцію.А коли у тебе три родини з інвалідністю — про які впливи можна говорити?Локальна валюта починається зі 100 діючих магазинів.Локальний токен — зі 100 сімей, які ним користуються.Локальний ваучер — повинен десь циркулювати.Саме це я учора хотів донести автору Grassroots Economics, і всім попереднім.Немає людей — немає сенсів.Немає критичної маси — немає економіки.Немає довіри — не буде і токена.І якщо мова йде про токен, який погасить внутрішні зобов’язання — як у тому анекдоті про 100$ — то це вже було. І ми це вже робили. Без токена. Просто між собою.Питання не в токені. А в нас.Бо токен не створює довіру. А от довіра — може створити що завгодно.Довіра сьогодні наша найцінніша валюта.

Історія однієї керамічної майстерні 🪔Якось у Швейцарії на зʼїзді Green Phoenix до мене підійшла одна жінка і вручила конверт. На підтримку України. І я одразу знав на що піде цей донейт.Знайомтесь, це поселення Велика родина, духовна спільнота на Вінничині. У них неймовірна історія становлення. Більшість переселенці з Херсону, де зараз дуже гаряче. Так ось тут є будинок, який ми всі разом розбудовуємо, як спільний простір для розвитку волонтерства та як освітній екоцентр.В спільної проживає близько 10 сімей, частина зараз в Німеччині. Переважно жінки діти, старші люди. Ми багато чого тут допомагали. Разом з нашими партнерами. Гуманітарні вантажі на облаштування простору, меблі кухня, зараз говоримо про душові і пралки.Бо не у всіх сімей є нормальні побутові умови для життя. Та що там говорити, дороги навіть фермери переорали, бо у них там пай по документам.Ми вдарили свердловину, (най простять мене екологи) підвели воду. Щоби все тут було. Та насправді найбільше тут волонтерства і все робиться руками і толоками самої спільноти. Та активу із сусідніх поселень. І ось тут в якийсь момент зʼявилась ідея розвитку керамічної майстерні. Підвели три фази, з сусіднього поселення підвезли піч для випічки керамічних виробів. І це вже мабуть пʼята керамічна майстерня в наших спільнотах.Мені дуже хочеться, щоби у них все виходило. Бо вони дійсно дуже багато і системно працюють.Мені хочеться, щоби їм все вдавалось. Щоби знаходились гранти на підтримку цього жіночого підприємництва в сільській місцевості. На яке виділяються зараз мільйони євро. Лише чомусь до нас доходять лиш копійки, доводиться виривати їх завжди в останній момент і потім ще по 8 місяців носити папірці здавати звітність. Щоби місцева влада не ставила їм палки в колеса. Щоби знайшлись ресурси і здоровий глузд прокласти їм виїзну дорогу. Якою навіть влітку інколи складно дістатись, бо частина шляху просто польова фермерська дорога. Де вічне болото.Щоби вигорання і внутрішні протиріччя не ставали на заваді втілення ідей цих щирих чесних людей.І так чи інакше ми будемо їх підтримувати. Дістанемо ресурси з цілого світу, хоч донейтами, хоч крипто грантами, хоч гуманітарними вантажами. Бо це наша мережа екопоселень.Всім дзен.І дякую всім причетним хто допомагає розвиватись кожній нашій локації.#екопоселення #простежиття

Регенеративні поселення 🌾Зараз криптоспідьнота якраз штовхає цю ідею регенеративних поселень. Вони вважають, що нові сучасні екопоселення повинні створюватись виключно на деградованих ділянках землі. І там нова інфраструктура спільноти має займати не більше 3-5 площі. Решта - це має бути регенерація екосистеми.Все звісно оцифровано кожна висадка в карбонову економіку. Токени, карбонові кредити.Якби Женя був у кріпті, це був би справжній регенеративний криптоанархіст. Але з 20 річним стажем втілення. Та ще трохи англійської. Він би всіх їх присадив на свої концепти. Зі своїм напором.Щороку Женя досаджує близько 2000 саджанців до свого лісу. Їх поселення по суті - один суцільний ліс. Який виходить до не менш чарівної річки Камʼянка. По суті, готовий заказник.Я інколи шкодую, що у нас немає такої градації між термінами село і місто в адміністративному розподілі.Бо це був би готовий заказник, але в рамках регенеративного поселення.Можливо, ще колись дійдемо до такої класифікації. Арт-Хутір, регенеративне поселення, пермакультурний центр, екостанція, природня лабораторія. Хтозна. Мабуть ті совкові села, коли вже остаточно вимруть, тоді щось зміниться в підходах. Мрія виростити ліс 🌳 Від себе скажу, що цей ліс і моя давня мрія. Я бачив його ще в юності перед очима. Він шумить своїми кронами. Колись він гудів мені в Обирку. Я їздив туди, щоби слухати. Той дух лісу. Потім на Теплу гору.І інколи я думаю, що допомагаючи таким людям, підтримуючи їх інколи утопічні навʼязливі ініціативи. Я його вже маю, той ліс. Можливо Женя вирощує і плекає його, ці тисячі саджанців за тисяч нас. Поки нам не на часі.Підтримати ініціативи Жені можна на сайті в коментарях.Всім дзен.

Успіх поганий вчительА от невдачі постійно тримають в тонусі. Посеред ночі я прокинувся, бо мій мозок підказав яку помилку я зробив і чому пролетів у одному з криптораундів.Я був переконаний, що ми пройдемо. Я був розслаблений, бо нас завжди там брали. А тут ні.Бо в крипті, як в природі - немає однакових ситуацій. Там завжди все оновлюється. Зайти у Web3 без жодного рядка коду Це якраз про нас. Я схожий на людину, яка постійно задихається і тоне в глибокій воді, де поряд сьорфінгісти ловлять свої хвилі. Мені важко від незнання, від ажіотажу і темпів, від термінології, безлічі зумів, чатів, англійської. Потрібно виростити базовий ґрунт.Я усвідомлюю, що проскочити в раунди - це лише частина плану. Головна ідея - виростити глибокий ґрунт, базис на якому все буде ґрунтовно рости.Все як в пермакультуріСвою першу моркву я витягнув з грунту лише через пʼять років. Так вона не була довжиною на штик лопати. Але навіть на невелику мені пішло 5 років.Бо я хотів без перекопування у важкому глинистому грунті отримати результат.Зняти верхній шар пирію, засіяти сидератами, замульчувати і отримати той ґрунт. У всіх же працює.А в мене чомусь ні. А ще є зовнішній світ, місцеве оточення яке дивиться на твої незграбні рухи і хлопає тебе по плечу.Від невдачі до невдачі і каже що ти займаєшся хернею. І так воно й було, бо я просідав у термінах всіх процесів. І навіть тюки висотою 45 см в якості мульчі не рятували. Бо треба тим жити. А не наїздами… пирій прошивав своїм корінням ті тюки і швидко окуповував нові зони.І лише коли я почав там жити. Коли ранок починався на грядках. Коли в якийсь день моя боса нога вгрузла в грунт по кісточки. Я зрозумів, що означає термін «виростити» грунт. У той сезон мені нарешті вдалося витягти моркву.До цього я вже навіть не розглядав цей варіант.Словом, виходить зараз знову треба зосередитись в роботі на перспективу.Вчергове все спочатку.Розглядати і заповнювати заявки лише для того, щоби збирати відмови. Готувати наші спільноти тестувати, переходити на нові формати взаємодії та головне звітності. З гелокаціями. Як працює той клятий GeoJSON. Ті токени, ваучери, вайтпепери, як же бісить вже то вічне DAO.Вже десь на осінь розраховувати, що буде якийсь прорив.Але це не точно.Дуже великий розрив. Між незграбними діями міського жителя в полі, зі слабкою спиною, мотикою в руці. Тиск серце. Я лежав на тюках і дивився в небо. І весь світ здавалось глузує з моєї незграбності. Я виходив на город під обід і падав там на тому сонці. І це було дуже далеким від революції соломинки.Це були невдачі, які навіть успіхи не перекривали. Я вів тоді Зелену школу в Києві, але це не було достатнім для мене. Бо революція - вона не так виглядає.Криптани зараз пішли набагато далі. Вони поставили це все на криптоекономіку. Щоразу мільйони доларів в низові ініціативи по всій планеті.Це мені зрозуміло.Це те, що можна покласти в якості основи.Це те що дуже органічно лягає в контекст діяльності наших мереж екопоселень, екостанцій, пермакультури і всіх супутніх кліматичних мереж.Тож хоч я зараз знову в тому полі один, виснажують і рухаюсь незграбно. Але сенс у цьому є. І він таки схожий на революцію.Всім дзен.

Я трохи прихворів 🌾Кажуть пік грипу вже минув і школи потрохи починають відновлювати навчання. І я згадую ті часи, коли це було буквально головною новиною. Локдауни, прививки, маски, блокпости. Свинячий, курячий грип, потім ковід. Зараз лікарні не менш переповнені. Людей витягують в реанімаціях. Проте війна і перемовини про мир все перекривають актуальністю. Я тепер розумію свою бабку, яка казала, що от у нас таких проблем не було. Під час війни. Звісно, була інша більш нагальна. Вижити.А смертність зазвичай якраз від хвороб викошувала тоді. Тиф віспа. Зараз ми навіть не знаємо що це. Бо є медицина.Але я памʼятаю, як я виклав вперше скрін з Дії про свою прививку на ковід. І від мене відписалась частина людей, які вважали, що я тепер не з їх кола.Тепер це все в минулому. Є зовсім інші причини, за що від мене відписуватись.А грип здається такою дрібничкою на фоні цих причин.У мене грипом перехворіли майже всі навколо. Донька добу блювала.Ми тоді були вдвох і це було страшно спостерігати.Страшно думати до чого ці віруси еволюціонують в майбутньому. І ці віруси - одна із загроз людства. Яка звісно зараз в новинах десь зовсім на третьому плані.Підпали і кліматЩе одна із загроз не на часі. Цифра щороку подвоюється, доходить вже до 30 тисяч пожеж. Сухо. Опустелювання триває. І я вже не знаю, що гірше. Робити штучні локалізовані підпали трави, щоби ці пожежі в якийсь момент не охопили всю країну повністю.Але це звісно повна єресь, від якої зараз відпишуться всі знайомі активісти. Які саме з цими підпалами і борються.Війна - величезна проблема. Найбільша поки для нас. Але за нею довгою вервечкою тягнуться десятки інших проблем і воєн. Не менш критичних.Екологічні, економічні, соціальні і навіть культурно-релігійні.Наслідки війниБідність, борги, злидні, які виїдають всі соки з мільйонів людей. Депресії, травми, посттравматичні синдроми, каліки, розбиті сімʼї. Горе від втрат.І невтомна пропаганда всіх можливих форматів і експертності.Та ми наче й отримали прививку. Ми наче тепер готові до тих тисяч правд, смертей і викликів, які відкриються за нею. Цією нескінченною війною.Страшно і вже наче звично дивитись тим смертям в очі, які полюють і вичікують. Обираючи чергові жертви. Там, де ми не очікуємо. Зазвичай не на фронті, а в звичайному теплому сухому ліжку. Довго повільно і виснажливо. Виідаючи ресурси.Світ - це прекрасний рай і в той же час не менш жахливе пекло. Добре дивитись на нього живим. Жахатись і зачаровуватись. Добре вижити. І зробити ще щось корисне.Я вже одужуюІ повен планів та надій. Учора, як завжди в останній момент подав заявку на крипто раунд на розвиток наших спільних просторів.І це, як нова доза дофаміну робить мене дієвим і щасливим. Можливо організуємо висадку дерев в кількох поселеннях. І зробимо ще багато іншої користі. Все буде. Вистоїмо. Пишіть, як ви в коментарях. Які плани на весну. Чи хворіли чи одужали.які активності запланували.Цікаво.#грип #простежиття