Мікросвіт із кульбабки ❄️ Залевський

Читаю про китайця, який підключив Claude і обслуговує 47 бізнесів наодинці. А я от прокинувся з усвідомленням, що навіть трьох задач не можу координувати. Що фура, яку наче координую. І яка мала прийти ще 5 числа, я взагалі не в курсі що там з нею.Що ніякий Claude чи Ші агент не вирішить мені цієї задачі. Бо мені треба подзвонити, саме подзвонити голосом. І делікатно розпитати як там справи. Делікатно домовитись про оформлення і розсилку гуманітарки. І фотозвіти. Так це доволі проста рутина, яку можна автоматизувати, але це не найм, а волонтерська праця живих людей. Яким треба віддячити. Яких треба підтримати. Саме мені.Так само як в команді, де ітак шалене напруження від задач, суперечок і емоційних просадок в наших координаціях.Треба дзвонити. Треба делікатно відповідати і надихувати.Де має значення тональність голосу, побудова речень, структурність і послідовність напрямків діяльності. Вдячність саме від мене.Бо всі добровольці. І кожен вже займається чимось своїм. Бо у кожного вистачає своїх проєктів, які можна розвивати.Координування мережі це завжди непросто.І я вчергове не справляюсь. Бо зараз маю важливий виступ, якого не мав вже доволі давно. Де багато англійської і абсолютно нове середовище. І треба максимальний фокус на нетворкінгу, новій термінології, правильному фокусі на деталі. І швидкість. Привернення уваги.І так складається зазвичай, що саме в ці дати мають відбуватися інші робочі питання. Які потребують моєї участі.Одночасно.Так можливо з мене непоганий надихуватор. Але зовсім нікудишній управлінець. Це те єдине, що мабуть ітак відомо. В моїй команді. Я не вмію ні правильно делегувати, ні вирощувати лідерів, ні ділити межі відповідальності. А ті хто можуть все самі, я їм схоже лише заважаю.І я абсолютно не уявляю, як може якийсь ШІ агент цьому зарадити.Так я пробував і щось навіть виходило.Але зараз я дивлюсь в месенджері, коли в останнє туди заходили люди, і чітко розумію, треба дзвонити. І буквально по пазликах всіх збирати.Бо всі десь так далеко від тих задач що треба мені, як ніби це десь за великим океаном.А в мене зараз якраз немає зовсім цього простору щоби дзвонити. Бо треба приділяти увагу зовсім іншим людям і процесам.«Хто ці всі, тебе читає три каліки.» Такий мені коментар прилетів в мій телеграм канал. Від одного доброго читача.Стільки тепла і любові, ідеальний комплімент для такого писаки як я.А мені не треба нікого.А я собі пишу. Щоб кукуха моя вспокоїлась. І я міг спокійно почати той день.Я взагалі не мультизадачний. І тому 47 бізнесів, які веде той китаєць зі своїми ШІ агентами. Для мене просто якийсь непідйомний космос.Я тут з одним не справляюсь і то навіть не бізнесом, а надзвичайно слабо конвертовану в гроші соціальну активність. Яка забирає 8 років мого життя.Та я вдячний, що вона в мене є. І мені треба хоч кудись дзвонити. І хоч хтось подзвонить можливо мені. Хоча я максимально від цього відмежовуюсь переписками. Всім дзен.А як у вас з управлінням. Змогли б делегувати Ші агентам 47 бізнесів. Чи як?

Навпаки, ми можемо вчитися в тих, хто вже давно шукає способи обходити банківські стелі, валютні обмеження і колоніальну логіку допомоги.Третя різниця — доступ до інструментів. Сьогодні маленька команда в екопоселенні під Житомиром може з ШІ-агентами, вайбкодингом і відкритими платформами робити те, що раніше було доступне тільки великим офісам у Лондоні чи Брюсселі.Це не означає, що всі стали рівними. Але це означає, що розрив уже не такий фатальний.Тому я не кажу, що ризику немає. Він є. Європа ще точно пограє з нами в цю «Африку». Уже видно, як заходять великі підрядники, верифікатори, карбонові кредити, як під відбудову готуються дорогі ТЕО, як гроші допомоги можуть повертатися назад у європейські компанії. Це реальна небезпека. І було б наївно її не бачити.Але паралельно відбувається інший процес. Ми створюємо свої економічні контури. Вчимося працювати з карбоновою економікою на децентралізованих добровільних ринках. Тестуємо токенізацію сонячних станцій, висадок дерев, локальних дій, водних систем, спільнотної праці. Горизонтальних децентралізованих платформ. Міксованого квадратичного фінансування.Пишемо свої платформи. Партнеримося з тими, хто не дивиться на нас як на об’єкт допомоги. І поступово можемо ставати не прохачами, а менторами для інших східноєвропейських спільнот, які теж будуть проходити цей шлях.Корупційні скандали я теж не сприймаю як доказ, що все пропало. Це радше ознака живої системи, яка дорослішає через конфлікт. Підсвітили, дали по руках, пішли далі.Хочете стерильної чистоти типу Білорусі, де немає ГО, перегрітих грантрайтерів, немає цієї донорської залежності, але є китайсько-російський гулаг? І це точно не кращий перекос.Тому мій висновок такий.Україна справді завжди частково заходила в африканський сценарій, аргентинський, ізраїльський і десятки інших. Ми на своєму мікрорівні глибоко прожили залежність від донорів, імпорт методичок, гуманітарну економіку, перетік кадрів і руйнування власних спільнот через погано адаптовані європейські моделі. Це все було. І частково ще є.Але ми не Нікарагуа і не Африка 70-х. Ми в іншій географії, в іншій технологічній епосі і з іншим рівнем інтеграції у світ.У нас є ризик стати територією освоєння допомоги. Але є й шанс стати лабораторією нової стійкості — де традиційні гранти, локальна економіка, криптоінструменти, ШІ і реальні спільноти складаються в іншу модель.Всім дзен.#грантрайтери #африканськийсценарій

Бо треба приймати фуру з Данії, готуватись до виступів на трьох конференціях, подавати заявки на наступні раунди, писати звіти по попередніх і у всього цього є чіткі дедлайни.А ще мелькати тут у соцмережах лонгрідами, бо без цього шару ми просто невидимі, від слова зовсім.О і так хочеться сказати що ми чомусь вчимося типу:Ми вчимося бути «інституціями » з чіткими кордонами, які поважають правила сусіда.І як же це важко. Бо вимагає відмови від «его рятівника» і переходу до «дипломатії кордонів».Але ми ні фіга нічому не вчимося насправді. Практика показує, що коли настає жопа, кожен злітає до своїх базових заводських налаштувань і там вже хто на що гаразд.Хто криє матом, хто показово виходить з чатів, а хто просто закривається в собі. І завмирає перечікуючи бурю.А потім настає новий день і нові робочі задачі. Які ти намотуєш свої соплі на кулак, береш і мовчки робиш.Бо війна зовсім поряд і ти не можеш підвести людей. Навіть якщо ці люди не на лбз, а просто звичайні поселенці, активісти які саджають свої помідорки і сосенки. Бо ти обрав цей шлях.Так у нас насправді виглядає той оспіваний регенеративний менеджмент — не коли все гладко, а коли ми здатні переплавити енергію конфлікту в спільний результат. І рухатися далі без гарантій, що наступного разу буде легше.Всім дзен.#GENUkraine #RegenLeadership #Ecovillages #Management #Refi #ЗеленаДорога

Як ми оцифрували висадки дерев і заробили трохи крипти 🌱Ми нарешті підійшли до моменту, коли можемо не просто говорити про вплив, а фіксувати його в цифрі. Це ще не фінальна система, але вже зараз на платформі Silvi можна побачити близько 1100 оцифрованих і верифікованих саджанців із більш ніж десяти наших локацій.І тут є цікавий момент: більшість цих висадок — на прифронтових територіях. Якщо подивитись на мапу, це добре видно.Фактично ж ми висадили близько 2500 дерев. І це якраз показує головну проблему — розрив між реальністю і Web3-обліком. У полі все відбувається не за сценарієм. Геолокація може зсуватись на десятки кілометрів через безпекові обмеження. Телефон може не зафіксувати точку. Люди працюють руками, а не з додатками.Щоб повноцінно працювати з такими інструментами, нам по суті потрібно оновлювати техніку — телефони, ноутбуки — по всій мережі. Інакше ця цифрова частина просто не наздоганяє реальну роботу.Але навіть з цими обмеженнями результат вже відчутний:— із ~2500 висаджених дерев оцифровано 1100— створено 12 проєктів на платформі— отримано перші виплати — 480 USDC прямо на гаманці локаційЦе і є зародок горизонтальної економіки в спільнотах.Модель зараз проста:за кожен верифікований саджанець локація отримує 1,20 USDC одразуі ще 0,8 USDC через рік — якщо дерево прижилосяЦе не “заробіток” у класичному сенсі. Це скоріше інструмент:— підтримати локальні ініціативи— створити мотивацію фіксувати вплив— навчити базовим речам Web3 (гаманці, транзакції, верифікація)Фактично це підготовчий етап до складніших моделей — карбонових кредитів і біорізноманіття.Що важливо — вхід простий. Платформа дає зрозумілу механіку, є оперативна підтримка, і виплати приходять досить швидко. Це дозволило нам протестувати процес не в теорії, а в реальній роботі спільнот.Тому ми зараз спокійно можемо рекомендувати це іншим:пермакультурним ініціативам, лісникам, волонтерам, всім, хто займається висадками.Це один із небагатьох інструментів, де фізична дія — посадити дерево — вже зараз має цифрове відображення і мінімальну економіку навколо неї.І окрема подяка Джимо за супровід і швидку реакцію на всі наші “польові” проблеми. Без цього цей експеримент навряд чи б відбувся.

«Ми виходимо з членства, якщо там є росія!»У середовищі екоруху добре відомі сцени, коли українські делегації демонстративно залишають події під час виступів російських представників на кліматичних самітах.Ці історії багато разів обговорювалися, переглядалися, ставали частиною публічного наративу.Але майже ніхто не знає про подібні речі, які відбувалися на менш видимому рівні.На європейських ґезерінгах екопоселень ми робили те саме.Ми заявляли:— ми виходимо з процесів, якщо там присутня росія— ми вимагаємо позбавити її права голосу на асамблеяхІ ми цього добивалися.Ризикуючи втратити стратегічні партнерства.Ризикуючи залишитися без підтримки.Мало хто бачив, яких дискусій це нам коштувало всередині середовища, яке традиційно базується на пацифізмі, гуманізмі і ідеї “громадян світу”.Мало хто знає, як ми вимагали прибирати пости співчуття росіянам.Як нам доводилося буквально прориватися голосом через інерцію “загального співчуття”, яке не розрізняє контексту війни.Іноді це означало йти проти більшості. Співчуваючих Палестині.Іноді — залишатися єдиним голосом України в цих процесах.Парадокс у тому, що цим голосом була невелика, неформальна і фактично невидима структура —ГО «Глобальна мережа екопоселень».Організація, яка не потрапила в дослідження про присутність українського екоруху під час війни.РегенераціяОстанні два роки ми вийшли в нове середовище — спільноту кліматичних Web3 платформ.І цікаво, що лідерами там є не Європа, а країни Глобального Півдня.Колумбія, Кенія, інші регіони, де є жива взаємодія з землею і водночас відкритість до нових технологій.І тут стало очевидно:наші екопоселення з 20-річним досвідом регенерації екосистем — це не “маргінальний сегмент”, а сильна база.Вони можуть стати платформами, які з’єднують реальну роботу з землеюі глобальну технологічну спільноту.І це вже інша аудиторія.Молодша.Технологічна.Така, яка здатна переосмислити сам екорух. І мабуть оживити.Фактично це виглядає як свого роду “дронова революція”.Ми знову стаємо цікавими — але вже не тим, хто звик до старих форматів.Зараз ми виходимо на сцени технологічних платформ з пілотними кейсами:— токенізація екологічних впливів— вимірювані дашборди— прозорі системи облікуІ робимо це не на рівні однієї ферми чи одного кейсу.А на рівні мережі — понад 50 локацій.Такої ширини зазвичай немає в пілотних проєктах.Ми не просто тестуємо інструменти.Ми створюємо середовище для їх масштабування.І паралельно змінюється географія партнерств.Це вже не лише Швеція чи Данія.Це Колумбія, Кенія — країни, де подібні процеси вже рухаються швидше і сміливіше.Можливо, як каже Петро Тєстов, класичний Green Deal поступово втрачає імпульс.А от токенізація, добровільні карбонові ринки, економіка довіри і низові спільноти — тільки починають набирати обертів.І це змінює правила гри.Що даліНам потрібно ставати значно більш адаптивними і гнучкими.Швидко переосмислювати, що сьогодні означає екорух.Бо інакше ми просто постаріємо разом із його старою версією —і не помітимо головного.Світ уже змінився.І змінюється далі.І питання не в тому, чи ми це приймемо.Питання в тому, чи ми будемо серед тих, хто формує ці зміни.Я дуже ціную нашу польову боротьбу.Протести, захист територій, конфлікти із забудовниками — це важливо.Але дедалі більше є відчуття, що система навколо грає за іншими правилами.І в цих правилах:— наші зусилля— наше вигорання— наш скепсисне є визначальними.Їх просто не враховують.Тому потрібен інший підхід.Не відмова від боротьби —а її модернізація.Перехід від реакції до створення систем.Від протесту — до альтернативних економік.Від ізольованих ініціатив — до мереж, які можуть впливати на правила гри.

Ми таки запустили токенізацію сонячних станційНарешті хочеться сказати — ура, воно запрацювало. Після кількох місяців розмов, тестів і технічних нюансів ми в мережі екопоселень GEN Ukraine підключили наші перші сонячні станції до Arkreen.На дашборді з’явилися перші цифри — вироблена енергія, нараховані токени, конкретні локації. З вигляду це просто показники, але для нас це важливий зсув: частина нашої енергії стала не просто локальним ресурсом, а процесом, який можна побачити, перевірити і відслідкувати в часі. У нас з’являється облік і послідовна історія генерації.Учора Сергій Коваленко з Yasno написав фразу, яка добре лягає на те, що відбувається: «Справжня енергонезалежність сьогодні полягає не стільки у генерації, скільки в управлінні потоками та вмінні працювати з даними». Якщо подивитися на ситуацію в країні, це відчувається дуже практично.Проблема вже не в тому, щоб просто виробити електроенергію. Технології стали доступними, сонячної енергії вдень достатньо. Але система все одно працює з перебоями, країна живе в режимі відключень, і в пікові моменти виникає дефіцит. Це означає, що ми вперлися не в генерацію, а в управління.І тут важливо чітко розділити логіку. Те, про що говорить Коваленко — це наступний рівень: зберігати енергію, балансувати її і віддавати в систему в потрібний момент. Така модель формується, але щоб вона запрацювала, потрібна інша основа.Звичайні лічильники вже рахують електроенергію — наприклад, для “зеленого тарифу”. Але це облік для розрахунків, він закритий і прив’язаний до конкретної системи. Для нової економіки цього недостатньо. Потрібен незалежний і прозорий шар даних, яким можуть довіряти різні учасники — і саме його ми зараз почали будувати.Смарт-лічильники фіксують генерацію, система її верифікує, і ці дані стають частиною відкритішої картини. Це базовий крок, без якого всі наступні моделі — зберігання, балансування, ринки — залишаються лише ідеями.Ми паралельно дивимося на різні підходи. Arkreen дає нам готовий стек — від лічильників до токенізації. M3tering Protocol більше про інфраструктуру даних, на якій такі системи можуть будуватись.Поки що це невеликий масштаб — кілька станцій, кілька смарт-лічильників, кілька поселень. Але цього вже достатньо, щоб побачити сам принцип. Якщо спростити, то раніше у нас була просто енергія. Зараз у нас є енергія разом із даними. І тільки після цього з’являється можливість рухатися далі — до накопичення, балансування і економіки потоків.Зараз ця генерація не дає великих грошей і ми цього не очікуємо. Але навіть невеликі надходження або бартер для спільнот уже мають значення — це горизонтальна економіка, де ресурс працює прямо на громаду.І ще один важливий момент. Коли багато малих автономних станцій об’єднуються, з’являється інший рівень — можна показати сумарну генерацію зеленої енергії і заходити в кліматичні програми, гранти чи інші механізми фінансування. Для цього потрібне незалежне підтвердження, що енергія справді виробляється — і тут якраз працює цей підхід.Я переконаний, що в Україні як цифровій країні дуже скоро з’являться свої рішення і моделі обліку та роботи з енергією. Але щоб до цього дійти, потрібно почати з бази.Ми зараз саме в цій точці.#сонячніпанелі #Токеноміка #екопоселення

Чому Земля виглядає тьмяною?Читав обурення, що якість світлини 70-х значно краща, ніж свіжа. І що це за оптика така сучасна!?Інші з сумом: Вона ніби перестала сяяти і виглядає дуже тьмяно. 😢Я розумію, що ці два знімки не можна напряму порівнювати. Різні камери, різне світло, різні умови. І мова не про це.А про відчуття, яке вони передають.І тут починається цікаве.Бо те, що ми бачимо — дивно співпадає з тим, що показує наука.За останні 20 років океани змінили колір на більш ніж половині своєї поверхні — приблизно 56%. Вони стають більш «зеленими».Земля почала відбивати менше світла — приблизно на пів ватта на квадратний метр. Це небагато, але в масштабі планети — суттєво.Тепліші океани → менше хмар → менше відбиття світла.Суша теж «зеленіє» — на 25–50% рослинних територій. Але це не зовсім про відновлення природи. Це ефект надлишкового CO₂, який змушує рослини рости швидше, але не стабільніше.І паралельно з цим:— коралові рифи біліють— тропічні ліси місцями зникають, відкриваючи ґрунт— арктичний лід замінюється темною водою— сніговий покрив скорочується— льодовики відступають, залишаючи сіру породуОкеани зеленішають.Небо тьмяніє.Кольори змінюються.І тому фото виглядають саме так.І наука говорить приблизно про те саме. Наша Земля тьмяніє, поки певна обрана частина людства нарізає її салямі нарізкою на зручні комерційні проєкти. Укладає вигідні короткочасні угоди. Ми втрачаємо Планету, на якій живемо.Послідовно і схоже незворотньо…Джерела:Cael et al. (2023), NatureGoode et al. (2021), Geophysical Research LettersZhu et al. (2016), Nature Climate Change

Мережа замість гарантій: як ми будуємо децентралізований пул регенерації в умовах війниЗараз в нашій роботі з добровільною верифікацією ми стикаємось з постійною проблемою, яку можна назвати одним словом «убезпечення» або простіше гарантії.Сьогоднішні правила верифікації карбонових кредитів за моїми відчуттями створені для світу, де все стабільно і передбачувано. І схоже не один я так відчуваю. А вся спільнота, яка працює в ніші добровільної регенерації та верифікації карбонів.Сьогоднішні правила верифікації карбонових кредитів застрягли в минулому.Вони вимагають:— права власності на землю— гарантій на 20 років— стабільності, яку можна формалізуватиВ Україні умовах війни в ми просто немаємо такої розкоші.Реєстри можуть бути закриті.Земля навіть в офіційних заказниках може не мати ні чітких меж, ні чіткої юридичної історії.Спільноти працюють із тим, що є, і планують максимум на кілька сезонів вперед. Наш горизонт планування часто вижити просто в найближчий сезон.У результаті виникає розрив.Ті, хто реально працює з землею:— висаджують дерева— відновлюють ґрунти— запускають локальні енергетичні рішенняАле ми не можемо повноцінно верифікувати наші впливи на більшості платформ. Не тому що немає результату.А тому що немає “правильно оформленої” гарантії.Бо платформи відправляють нас до верифікаторів або виставляють вимоги, які ми не можемо виконати. Оцінка наших впливів мінімальна. Бо ми бляха не фермери в США чи заказник в Бразилії. Ми в Україні.Паралельно ринок вимагає майже нульового ризику.І це мене як економіста найбільше дивує. Бо ніде немає поняття 100% гарантії. Ніде схоже окрім карбонової економіки. Тут вона повинна бути з горизонтом 20-40 років.Хоча в будь-якій іншій сфері:— нерухомість зношується— інфраструктура руйнується— бізнеси закриваютьсяІ ризик там не забороняють — з ним працюють.⸻Наше рішення: хеджування - мережа як страховий агентМи не можемо чекати ні ідеальних умов. Ні закінчення війни. Яка може тривати 50 років.Мережа GEN Ukraine вже працює з десятками локацій:— екопоселення— спільні простори— кліматичні хабиІ ми почали збирати ці дії в єдину систему.Що це означає на практиці:— висадки фіксуються через Silvi— звіти і активності — через Sarafu— енергетичні рішення — через Arkreen— екологічні впливи — через Regen NetworkЦе не один проєкт. Це партнерська мережа платформ і локацій, ініціатив -багато точок, які вже працюють.І з цього виникла проста логіка.Не один проєкт із гарантією.А мережа, яка тримає ризик.Випадає одна точка зʼявляється інша. Все відображається на дашборді екологічних впливів в режимі живої пульсації токенів. Реєстрів блокчейн де кожен звіт можна прозоро моніторити в режимі живого часу.⸻Як працює пул 1. Принцип солідарностіМи не ділимо проєкти на “ідеальні” і “неідеальні”.Кожна акція висадки чи толока чи сонячна станція - входить у систему.Якщо десь проєкт зупинився або зруйнований — це не обнуляє весь результат.Мережа продовжує працювати.⸻ 2. Мережеве хеджуванняМи не ставимо все на одну ділянку.Наш пул — це сотні точок:— різні регіони— різні типи дій— різні рівні ризикуЦе той самий принцип портфеля, який давно використовується в фінансах.Просто ми застосовуємо його до екології.⸻ 3. Стюарди як основа системиТі, хто працює з землею — не “бенефіціари”, а ядро системи.Ми не просимо їх гарантувати 20 років вперед.Ми фіксуємо те, що вони вже роблять:— координати— фото— регулярні оновленняІ будуємо довіру через процес, а не через обіцянку.⸻Наш закликНе чекати, поки з’являться “ідеальні документи”. Всі ділянки будуть оформлені, кадастри відкриті, сесії приймуть рішення, в країну повернеться здоровий глузд і Міністерство екології та клімату.Починати з того, що вже є:— ділянка— спільнота— діяКожна висадка, кожна толока, кожен кіловат енергії — це вже частина системи.Ми не гарантуємо, що нічого не зміниться за 20 років.Ми працюємо з тим, що є зараз.І якщо десь система дає збій — вона не падає, а перерозподіляє зусилля.Це і є логіка пулу.

Є у мене тепер хобі — робити в кольорі репродукції старих світлин з часів УНР. І розглядати їх в деталях, читати біографії. Вони насправді знали, що шансів мало. Але спробували збудувати державу, яку тоді не підтримали в Європі — і яку навіть зараз часто називають несподіваним проєктом із хештегом #Україна.Але не всі вони загинули. І це важливо.Багато хто пережив війни, репресії, еміграцію. Дожили до старості. Написали спогади. Залишили не тільки факт боротьби, а й досвід.Просто для мене особисто ці всі історії цих людей і подій спливають і розкриваються лише зараз.Ці люди на фото залишили нам послання:Було. Це все було. Ми були.У нас були значно слабші умови і позиції, ніж у вас, наші потомки.Та ми спробували. Заявити про себе максимально.Ви тепер робите те ж саме — для своїх потомків через 5 поколінь, через століття.Тож дійте.Дивіться нам в наші очі — і в очі майбутніх поколінь.І робіть, що можете. Не обовʼязково на фронті, приносьте користь де можете, в тих сферах в яких розбираєтесь. Що це за фото.Заліщики, 17 квітня 1919 року.Старшини штабу Запорозької Січі Армії УНР — один із добровольчих і водночас структурованих підрозділів того часу.Це період 1917–1921 років — спроба створення української держави в умовах війни всіх проти всіх: більшовики, білогвардійці, поляки, внутрішні конфлікти, відсутність стабільної підтримки ззовні.На фото — не просто військові.Отаман Юхим Божко — командир, який збирав і тримав підрозділ.Дмитро Гонта — ад’ютант і майбутній автор спогадів про цю війну.Осип Маковей — поет і інтелектуал, присутність якого показує, що це не тільки армія, а середовище людей, які мислили про державу.Поруч — полковники, підполковники, хорунжі, поручники — люди, які на практиці тримали структуру: Марусевич, Вербицький, Недзведзький, Гойдаренко, Сидоренко, Пекарчук, Криловецький, Хословський та інші.Жупани Гордієнківського полку, елементи кінно-гірських частин, спеціальна уніформа Запорозької Січі. Це не стандартизована армія — це система, яка тільки формується в реальному часі. Ім просто не вистачило часу щоби сформувати інституції, у нас є ця розкіш - час. Їх влада інколи обмежувавсь потягом і залізницями. Ми маємо значно кращі умови для розвитку.#унр

Трохи про невдачі і здобутки в токенізації 🌾Блін! А от так хотілось би писати, як все легко і класно. Було/стало. Підключили запустили, реалізували. Раз, два! І пішли далі! А от ніфіга! І буде чесно мабуть про це розповістиУчора весь день знову пішов на процес активації смарт-метру під нашу сонячну станцію і він так зараза і не передає коректно дані. Звісно у мене в руках лише викрутка. А треба хоча б якийсь індикатор виміру току.Короче методом втику друга вже спроба підключення не вдалась і це ще + один тиждень в копілку очікувань і відтягування успішного фіналу нарахування перших сонячних токенів до довгих тижнів від моменту початку нашого партнерства з Arkreen.Очікування і витримка - це дійсно найважче у впровадженні нових процесів.Ні, я не дратуюсь, я втомлено сумую. Бо дуже хочеться перейти вже на наступний етап масштабування.Який блокується зазвичай якимось дрібними технічними логістичними чи інфраструктурними інколи емоційними питаннями. Диявол в дрібницях.БіоКарбоновими токенами під біорізноманіття ми займаємося вже більше двох років. І все ще не вийшли на фінішну пряму.Вперлись в експертизу методології і верифікації карбонів. Але вже наче відгукнулось на нашу вакансію добрий десяток біологів. То зрушимо.З карбонами на лісовідновлення вперлися в документи на землю. Ми вже навіть запилили свою карбонову платформу з власними алгоритмами і логікою.Але все так чи інакше має своє блокування.Процеси як медитація 🧘 Я зараз намагаюсь саме так до цього відноситись. І навіть отримувати від цього насолоду. Щоразу щось нове відкривається. Як цукерка з великою кількістю різних обгорток.А головне дуже тримає фокус і вектор руху. Бо стрічка новин настільки стрімко наповнена і перенасичена різними подіями. Що єдиний здоровий шлях це писати власні новини.Єдине до чого закликаю усіх читачів до взаєморозуміння. Немає в нашій країні людини зараз якій супер комфортно, а всім іншим погано. Бо в умовах повномасштабної війни не може такого бути в принципі.Ми всі несемо цей вантаж. Немає виключень. Всіх торкається ця війна.Ми намагаємось впроваджувати рішення. Вони мізерні і незначні, а можливо будуть корисні десяткам тисяч домогосподарств і малих низових громад і не тільки в Україні Ось в це хочеться вірити. Не мілтехом єдиним. Як то кажуть. Цікава зараз Україна.Людям цікаво, як ми виживаємо на місцях, які рішення впроваджуємо. В яке майбутнє дивимось.І ми постійно розвиваємось. Від невдачі до невдачі. Болючих до крику втрат і поразок, інколи з повної безвиході знаходимо в собі сили на інновації. Тестування гіпотез і нових шляхів виживання. Бо ми українці просто вимушені виживати попри все.Всім дзену і витримки.Пишіть які у вас невдачі успіхи. Чим живете.#токенізація #простежиття