Регенеративні поселення 🌾

Зараз криптоспідьнота якраз штовхає цю ідею регенеративних поселень. Вони вважають, що нові сучасні екопоселення повинні створюватись виключно на деградованих ділянках землі. І там нова інфраструктура спільноти має займати не більше 3-5 площі. Решта - це має бути регенерація екосистеми. Все звісно оцифровано кожна висадка в карбонову економіку. Токени, карбонові кредити. Якби Женя був у кріпті, це був би справжній регенеративний криптоанархіст. Але з 20 річним стажем втілення. Та ще трохи англійської. Він би всіх їх присадив на свої концепти. Зі своїм напором. Щороку Женя досаджує близько 2000 саджанців до свого лісу. Їх поселення по суті - один суцільний ліс. Який виходить до не менш чарівної річки Камʼянка. По суті, готовий заказник. Я інколи шкодую, що у нас немає такої градації між термінами село і місто в адміністративному розподілі. Бо це був би готовий заказник, але в рамках регенеративного поселення. Можливо, ще колись дійдемо до такої класифікації. Арт-Хутір, регенеративне поселення, пермакультурний центр, екостанція, природня лабораторія. Хтозна. Мабуть ті совкові села, коли вже остаточно вимруть, тоді щось зміниться в підходах. Мрія виростити ліс 🌳 Від себе скажу, що цей ліс і моя давня мрія. Я бачив його ще в юності перед очима. Він шумить своїми кронами. Колись він гудів мені в Обирку. Я їздив туди, щоби слухати. Той дух лісу. Потім на Теплу гору. І інколи я думаю, що допомагаючи таким людям, підтримуючи їх інколи утопічні навʼязливі ініціативи. Я його вже маю, той ліс. Можливо Женя вирощує і плекає його, ці тисячі саджанців за тисяч нас. Поки нам не на часі. Підтримати ініціативи Жені можна на сайті в коментарях. Всім дзен.