Мікросвіт із кульбабки ❄️ Залевський

«Якщо ти думаєш, що ти найрозумніший у цій кімнаті — ти не в тій кімнаті.»Саме заради таких кімнат я і люблю інколи виходити зі своєї бульбашки.Учора мав чудову зустріч з маркетологом Юрій Гладкий. Ми знайомі давно, але щоразу захоплююся його здатності дуже швидко наводити різкість. Для мене його виступи - це чистий адреналін візії і стратегії.Мені навіть випала нагода трохи захопити сцени і розповісти про те, що ми будуємо в GEN Ukraine. І це був цікавий експеримент. Адже ми не бізнес у класичному розумінні. Довелося перекладати нашу реальність мовою маркетингу.Який у нас продукт?Я навіть трохи консультувався з ШІ перед виступом. Щоби бути максимально релевантним.Так звісно наш продукт - історії.Ми продаємо історії змін. Саме їх ми перетворюємо на гранти, криптофандрейзинг, партнерства та довіру міжнародних організацій.У нас не мережа магазинів. У нас мережа екопоселень.Ми не продаємо фізичний товар. Ми створюємо підтверджений екологічний вплив.Ми токенізуємо толоки, сонячну енергію, природоохоронні території, біорізноманіття. Будуємо цифрову інфраструктуру для вимірювання кліматичного впливу. Працюємо над маркетплейсом майбутніх карбонових кредитів.Ця зустріч проходила в місцевому бізнес клубі, де люди ділились своїми традиційними історіями про продаж товарів і послуг. В якийсь момент я зрозумів, що на фоні них моя історія буде дуже незвичною. Можливо, навіть дивно. Але точно не банально.Та найбільш цінними для мене на цій зустрічі були не відповіді.А питання. Які в Юри вилітають як з кулемета:Яку потребу ви задовольняєте?Хто ваші конкуренти?Який продукт вони насправді продають?Чому люди мають обрати саме вас?Чи можете ви залишити компанію на місяць, щоб вона продовжила працювати без вас?Який головний канал залучення клієнтів?Скільки коштує ваша експертність і чому саме стільки?Де ви недоупакували власну цінність?Ці питання однаково болючі і для бізнесу, і для громадських організацій.Бо дуже легко загрузнути в операційці.Саме тому я і прийшов на цей захід.Останнім часом накопичилося багато втоми. Координація людей, внутрішні процеси, грантова звітність, нескінченна операційна робота. Конфлікти, суперечки, різні підходи і бачення. У якийсь момент починаєш забувати, навіщо все це взагалі починав.І саме тут допомагає погляд збоку.Юра підняв спогади, історія цього маркетингу триває вже майже двадцять років. Просто зараз ми в нашій бульбашці не називаємо це брендингом, продуктовою стратегією чи позиціонуванням.Ми будуємо спільноти.Потім мережу.Потім міжнародні партнерства.Потім Web3-рішення.Потім цифрові системи верифікації екологічного впливу.І лише зараз після короткого 3 хвилинного представлення я починаю усвідомлювати, що все це складається в один великий продукт.Ще одна думка, яка постійно звучала між рядків, стосувалася майбутнього.ШІ дедалі більше забере онлайн. Контент стане дешевим. Реклама — автоматизованою. Продажі — алгоритмізованими.Але разом із цим зростатиме цінність того, що майже неможливо автоматизувати.Живі люди.Живі спільноти.Живі історії.Довіра.Ритуали.Союзи.Саме тому, мабуть, дедалі більше людей шукатимуть не просто продукт. Вони шукатимуть тих, кому можна довіряти і з ким хочеться пройти довгу дорогу.І ще один висновок, який забираю із собою.Ми майже ніколи не продаємо сам продукт.Ми продаємо очікування майбутнього.І саме від того, наскільки чесно ми можемо це майбутнє побудувати, зрештою і залежить цінність усього, що робимо.Коли люди сказали: Вау!Я відчув власну ціннісність. В повній мірі. Ми за 8 років розробили з нуля ринок з власною екосистемою мережі, який може на себе заробляти на міжнародній арені.В бізнесі це триндець, яке досягнення.Але мені цього схоже завжди мало, я завжди хочу росту. І Юра якраз той хто постійно підіймає планку, а не каже давайте зосередимось на тому, що є.Дякую Юра за інтелектуальний заряд. Пішов працювати…#маркетинг #простежиття

Послухайте, от нафіга всі ці розмови про післявоєнне відновлення?Війна лише входить у чергову фазу технологічної трансформації. Ніхто не збирається зупинятися.Читаю ці чергові Гданські флешмоби відновлення і не розумію. Навіщо ці нескінченні байки про післявоєнне майбутнє?От вона реальність! дуже наглядні пости Сергія Флеша, щоб хоч трохи розуміти, куди все рухається. Ніяке це не наближення до завершення війни!Навпаки.Всі тільки входять у кураж.Поки ви там смакуєте відео свавілля ТЦК чи черговими корупційними скандалами, війна вже давно живе зовсім іншими реаліями. Дуже технологічними.Для мене зараз розгортається тотальне полювання на кодерів, інженерів-математиків, спеціалістів з машинного навчання, комп'ютерного зору та Edge AI. І найцікавіше, що таких талантів у світі насправді дуже небагато.Завдання, над якими вони працюють, ще кілька років тому виглядали як чиста наукова фантастика. Машинний зір для дронів. Автономний пошук і класифікація цілей. Навігація без GPS за цифровими моделями місцевості. Нейромережі, які керують цілими роями без участі людини.Іле війна за так звану чистоту даних. Терабайти яких треба запхати на маленьку флешку дрона.І що цікаво — саме українські інженери айтішники задали цей технологічний темп.А тепер ось будь-ласка подібні рішення вже знаходять всередині рашиських БПЛА. Мясні штурми це як вимираючий вид динозаврів. Ми ним ще захоплюємось і не помічаємо як тупа рашка увійшла в нову цифрову стадію.Це вже інший рівень.Якісно інший. І, як на мене, дуже недооцінений.Фактично зараз іде війна інтелектів машинного навчання. І мистецтва впихнути в дешеву цивільну мікроплату за 150–300 доларів — типу NVIDIA Jetson, Raspberry Pi чи їхніх аналогів — такі моделі, які ще кілька років тому потребували цілих серверних кімнат.Завдання інженерів з обох сторін (в тому числі США, НАТО і Китаю)— змусити дешевий цивільний процесор у реальному часі знаходити цілі серед диму, дерев, камуфляжу, руїн і поганого освітлення. А потім ще й ухвалювати рішення без будь-якого зв'язку з оператором.І, на жаль, у рашки для цього є дуже сильна школа. Це колишні команди Яндекса, Сбера та інших компаній, які роками займалися безпілотними автомобілями, комп'ютерним зором і Edge AI. Далі вони просто спираються на китайську кремнієву та промислову базу й масштабують це у виробництво.І це вже зовсім інший рівень війни.Весь світ досі обговорює FPV-дрони, РЕБ, частоти, антени та придушення сигналу.А війна вже плавно переходить у наступну фазу. І це вже перші тестові моделі. Летять у нас.Дрону більше не потрібен оператор. Йому достатньо один раз показати, що таке танк, вантажівка, трансформатор чи конкретний тип будівлі. Далі він сам знайде ціль.Якщо ця тенденція продовжиться, класичний радіочастотний РЕБ поступово перестане бути тим універсальним рішенням, яким був останні роки. Бо що глушити, якщо дрон летить у режимі повного радіомовчання?Україна, безумовно, теж не стоїть на місці. Наша перевага — швидкість. Швидкість перенавчання моделей, швидкість отримання даних із фронту, швидкість адаптації інженерних рішень. Саме це сьогодні може бути вирішальним.Але коли після таких дописів я читаю про «швидку мирну відбудову України» на чергових Гданськах, мене це щиро бісить.В одній реальності люди вже ділять мільярдні контракти на реконструкцію міст.В іншій — тисячі інженерів прямо зараз влаштовують битву інтелектів - створюють автономні системи, які можуть повністю змінити саму природу війни.І, чесно кажучи, саме друга реальність сьогодні виглядає значно ближчою.Ніфіга це не завершення війни. Ні в найближчі ні рік ні два. Це буде такий рознос інфраструктури, який навіть уявити поки складно.Пройдемо і це звісно. Але без ілюзій.

Вони перестали фінансувати регіональні локації.Почали підтримувати людей, які вже створюють цінність.Не тому, що вони представляють певний регіон.А тому, що вони реально працюють.Чесно кажучи, я поки не впевнений, що така модель повністю спрацювала б у нас.Бо в українських реаліях найактивніші люди дуже часто одночасно і створили найсильніші поселення. Відокремити одне від іншого не так просто.Але сам принцип мені видався дуже цікавим.Наприкінці Кої сказав ще одну річ, яка, можливо, навіть важливіша за всі розмови про хаби.За його словами, за останні три роки вони зрозуміли, що проблема зовсім не в технологіях.Технологій уже більш ніж достатньо.Проблема в тому, що люди часто не розуміють, навіщо вони потрібні.Саме тому він вважає, що люди повертаються в спільноту не лише через гранти чи фінансування.Вони повертаються тоді, коли кожна зустріч дає нові знання.Коли після кожного дзвінка ти виходиш із відчуттям, що став трохи сильнішим, трохи розумнішим, трохи більше розумієш світ навколо.Тому освіта, на його думку, не повинна бути окремою активністю.Вона має бути частиною управління, цифрових інструментів, спільної роботи й навіть самого процесу ухвалення рішень.І ще мене зачепила його відповідь на останнє запитання.Його запитали, яким він бачить GrowEcosystems через десять років.Можна було очікувати розмови про масштабування, блокчейн чи міжнародні партнерства.А він відповів дуже просто.Хочу, щоб люди, які роблять цю роботу, мали гідне життя, медичне страхування і могли проводити більше часу зі своїми сім'ями.Мабуть, саме заради цього врешті й будуються всі наші мережі.Ось така рефлексія вчорашньої нашої розмови.Кої запропонував свої послуги щодо побудови нової архітектури мережі. Я звісно подякував. І сказав що якось підготую і розкажу нашу історію і наш досвід.Думаю там буде чому повчитись іншим.А поки я уважно слухаю і вивчаю досвід інших.Пишіть в коментарях. Наскільки вам цікаво було почути цей бразильський досвід розбудови мережі регенеративних хабів.

У нас теж є досягнення! 🌿Слідкую за конференцією URC 2026 в Гданську і маю натхнення поділитися тим, що відбувається на нашому мікрорівні малих екопоселень.Отже, коротко звітую.Ми отримали невеликий грант від GEN Netherlands — 5000 € (дяка за оперативність) на дофінансування кількох сезонних проєктів, зокрема «Стежка» та «МайстриМи». Дуже вчасна підтримка, яка дозволить спокійніше пройти цей сезон.Також пройшли відбір одразу до кількох міжнародних програм.🌱 Ma Earth Round 3 — криптораунд підтримки регенерації ґрунтів. 2-15к USDCНовозеландський фонд Biome Trust (Пройшли відбір з 800+ учасників). Голосування розпочинається 1 липня, і я ще окремо запрошу вас підтримати.🌐 Binance Web3 лабораторія стійкості. Локальний український раунд! 12500 USDCЗараз триває активне голосування до 20 липня. Ми в лідерах! На сьогодні маємо 33 голоси зі 100 необхідних. Тут ми представляємо наш Web3 Eco Impact Dashboard — систему токенізації екологічного впливу малих громад та екопоселень.🌳 Artizen Coordina— ще одна Web3-платформа підтримки 2-6к USDC природоохоронних ініціатив. Там завершується сезон, залишилося близько двох тижнів. Теж тримаємо кулаки за результат.Міксована економіка в дії!Поступово вимальовується модель, яку кілька років тому було важко навіть уявити. Замість одного великого донора чи гранту ми складаємо фінансування з багатьох невеликих джерел. Один конкурс підтримує відновлення земель, інший — цифрову інфраструктуру, третій — окремі локальні ініціативи чи сезонні роботи.І так це окрім вже діючого гранту від данського фонду CISU, з яким ми традиційно працюємо здається з 2019 року. Для невеликої мережі екопоселень така змішана модель мікрофінансування виявляється доволі життєздатною. Вона дає нам багато гнучкості в стратегуванні та операційному управлінні, дозволяє підтримувати і роботу організації, і конкретні проєкти наших спільнот.Якщо хтось бажає підтримати якусь із наших ініціатив напряму, у нас також працює власна фандрейзингова платформа «Помістя Club».#економіка #екопоселення #простежиття

Зустріч з Коеном (GEN Netherlands 🇳🇱)Давно шукаю відкритих розмов з лідерами мереж екопоселень. І ось пощастило. Поспілкувався з Коеном де Круіфом із GEN Netherlands.У нас дуже несподівано виявилися схожі задачі. Вони теж зараз формують Раду і передають їй управління. І це дається зовсім не просто.Але давайте все по порядку…Формально ми говорили про підтримку України. Коен також є президентом Eco Village Stimulation Fund — невеликого фонду підтримки екопоселень у Нідерландах. Саме через цей фонд щороку резервуються кошти для підтримки українських регенеративних ініціатив. За останні два роки там накопичилася певна сума, і зараз ми почали обговорювати, як її можна використати для наших проєктів.Але найбільше мене зачепила зовсім інша частина розмови.Ми почали просто з чекіну. Я розповів, що буквально кілька днів тому в нас був з’їзд GEN Ukraine, що зараз ми намагаємося створити нову Раду, що Камілла дуже рекомендує переходити до більш демократичної моделі управління, якщо ми хочемо розвиватися далі в європейській мережі. І чесно сказав, що для мене це непростий процес.У відповідь Коен усміхнувся і сказав:“У нас зараз відбувається абсолютно те саме.”Виявилося, що він стояв біля витоків створення GEN Netherlands. Уже дванадцять років входить до правління фонду, а останні чотири роки виконує обов’язки президента мережі. Цього тижня представники екопоселень Нідерландів теж збираються обрати нову Раду, яка поступово перебере на себе управління мережею, а чинне правління почне передавати свої повноваження.І саме тут він сказав фразу, яка мене дуже зачепила.Найважче — це не створити Раду.Найважче — віддати відповідальність.Коли багато років сам вирішуєш питання, знаєш, як усе працює, звикаєш брати відповідальність на себе, дуже непросто дозволити іншим робити це по-своєму. Постійно виникає думка: «А чи впораються вони?»Я раптом зрозумів, що це зовсім не українська історія.Мені чомусь здавалося, що десь у Західній Європі вже давно існують ідеальні демократичні моделі, де все працює само собою. А виявилося, що там такі самі люди. Такі самі сумніви. Такі самі переживання. Такі самі процеси передачі відповідальності.Ще більше мене здивувало інше.Він не йде з мережі.Він просто змінює свою роль.Каже:«Президентство ніколи не було роботою моєї мрії.»Після виходу на пенсію він хоче присвятити себе тому, що справді любить. Працювати разом із Каміллою над GEN Fund, консультувати екопоселення з юридичних і фінансових питань, розвивати Eco Village Stimulation Fund, допомагати новим спільнотам уже не як керівник, а як людина з багаторічним досвідом.Він також розповів, що зараз шукає нове місце для життя. Сьогодні він живе в соціальному еко-житлі, але мріє переїхати у справжнє екопоселення. Каже, тепер нарешті має для цього час.І ще одна деталь, яка мені запам’яталася.Він сказав, що не дуже любить великі міжнародні зустрічі.«Я художник. Коли навколо занадто багато людей, я просто втомлююся.»Мені чомусь це здалося дуже людяним.Ми часто дивимося на керівників міжнародних мереж як на якихось особливих людей. А потім починаєш говорити — і бачиш, що вони проходять через ті самі дилеми, ті самі внутрішні сумніви, ті самі процеси передачі відповідальності.І, мабуть, це була найцінніша частина нашої розмови.Бо іноді здається, що тільки в тебе все складно.А потім виявляється, що ти просто знаходишся в тому самому процесі, який зараз проходять люди в різних країнах Європи.І це, мабуть, хороша новина. Бо означає, що ми рухаємося не унікально складним шляхом, а проходимо природний етап дорослішання мережі.Всім дзен.Додам для фону. Кілька архівних світлин з зʼїзду в Нідерландах в січні 2025 року.

Саме так наприклад сталось в Данській мережі. Де кілька років нічого не відбувалося. Через рішення Ради.І це те що доведеться прийняти. Рада прийде, щоби нас усіх звільнити! На другий день я сказав ок! Я готовий з цим жити… давайте форматувати Раду.Окремий великий блок стосувався наших внутрішніх ролей.Камілла неодноразово поверталася до думки, що значна частина конфліктів виникає не через характери людей, а через те, що ролі розмиті.Коли незрозуміло, хто представляє організацію назовні, хто відповідає за координацію, хто працює з партнерами, а хто розвиває окремі напрямки, люди неминуче починають заходити на територію одне одного.Тому ще одним великим завданням стане опис ролей і зон відповідальності. Не для бюрократії, а для того, щоб люди могли працювати паралельно, не створюючи нових конфліктів. І не пересікатись. Ще одна дуже цікава розмова стосувалася нашої стратегії.Досі більшість грантів народжувалася всередині координаційної команди. Ми самі формували ідеї, самі писали заявки й реалізовували їх.Під час цього з’їзду ми спробували іншу модель.Лише за кілька днів учасники сформували одинадцять нових проєктних ідей.Поки що вони сирі. Багато з них існують лише на рівні концепції.Але для мене важливо інше.Фактично ми переходоми від моделі, де організація сама вигадує проєкти, до моделі, де мережа стає платформою для десятків локальних ініціатив.Це вже більше схоже на інкубатор або акселератор соціальних стартапів.Разом із цим виникає й новий виклик.Хто працюватиме з цими проєктами?Хто допомагатиме авторам доводити ідеї до якісних грантових заявок?Хто перевірятиме бюджети, логіку, відповідність вимогам донорів?Ми дійшли висновку, що мережі потрібна окрема людина, яка професійно працюватиме з грантами, добре володітиме англійською мовою й супроводжуватиме проєкти від ідеї до подання заявки.Наприкінці ми повернулися до найскладнішого питання.Яка наша спільна візія?Моя версія останніх кількох років:Це регенерація.Відновлення екосистем, водойм, ґрунтів, розвиток природоохоронних зон, опікунство територій, біорегіональний підхід і підтримка людей через спільну працю на землі.Ми також довго говорили про програми для вимушено переміщених людей і реабілітацію військових.Камілла справедливо звернула увагу, що саме на ці напрямки сьогодні виділяється значне фінансування, і частина наших поселень уже хоче ними займатися.Для мене важливо було інше.Я не хочу, щоб саме це стало головною ідентичністю GEN Ukraine.Так, за різними оцінками, близько 70% мешканців наших поселень — це люди, яких безпосередньо торкнулася війна. Частина наших учасників служить у Збройних силах України, а їхні родини живуть у поселеннях. Ми вже працюємо з цією реальністю.Але мене об’єднує з усією мережею інший сенс.Регенерація. Модернізація. Нові цифрові інструменти.Саме ці речі дозволяють дуже різним людям працювати разом. Цікавість.І, мабуть, головний висновок цих двох днів полягає в тому, що організація теж потребує регенерації.Не лише землі відновлюються поступово.Люди, команди, довіра, правила взаємодії та інституції також проходять власний шлях відновлення.Саме цей процес, як мені здається, ми й розпочали в Омелянівці.

Яка ваша спільна візія? Куди рухається мережа GEN Ukraine 🇺🇦 Після зʼїзду екопоселень ми засіли кілька днів працювати саме по координації з командою GEN Europe🌿Коли більша частина учасників розʼїхалась. Ми майже повністю переключилися на себе. На те, як працює команда GEN Ukraine, які у нас сильні сторони, де виникають конфлікти і що потрібно змінити, якщо ми хочемо розвиватися далі.Цю роботу модерували Камілла та Штефен із GEN Europe. Для мене це був цінний досвід саме тому, що вони дивилися на нашу організацію зовні. Не як учасники внутрішніх дискусій, а як люди, які багато років працюють із мережами, фасилітацією конфліктів, демократичним врядуванням та розвитком організацій.Камілла знову нагадала: Якщо ми хочемо будувати довгострокову співпрацю з CISU та іншими європейськими партнерами, нам потрібно поступово переходити до більш демократичної моделі управління. Одним із ключових кроків має стати створення незалежної Ради.Але перед тим, як говорити про нові структури, потрібно було зрозуміти нашу поточну ситуацію.Я запропонував не проводити одну загальну дискусію, а вислухати кожного окремо.Мій досвід підказував, що кожен із нас бачить GEN Ukraine трохи по-різному. Якщо попросити намалювати структуру організації, описати ролі чи процеси прийняття рішень, то, швидше за все, кожен намалює власну картину.Так ми і зробили.Кожен мав можливість спокійно пояснити своє бачення, без необхідності одразу комусь заперечувати.Це було непросто й емоційно виснажливо. Але саме такий формат дозволив Каміллі та Штефену побачити не лише окремі конфлікти, а й системні причини, які їх породжують.Після цього вони підготували свої висновки.Штефен представив власну модель командної взаємодії та пояснив, як він бачить баланс між людьми, ролями й процесами.Камілла підготувала великий аналітичний документ із рекомендаціями та фактично дорожньою картою змін приблизно на найближчі шість місяців.Для мене це став чи не найцінніший результат усього з’їзду. Ми отримали не набір окремих порад, а системний погляд збоку на нашу організацію.Після презентації рекомендацій ми отримали наступне завдання — сформувати власний план дій.Часу небагато. Уже незабаром відбудеться GEN Europe Gathering. До цього моменту потрібно підготувати звіт за грантом Space of Unity і зробити перші практичні кроки до формування Ради.Особливо цінним для мене було те, що Штефен поділився не лише принципами, а й практикою.Ми вже кілька разів намагалися створювати Раду. Формально це були досить соціократичні вибори. Але, якщо чесно, той досвід був швидше навчанням через помилки.Тому мене цікавило, як це реально працює в інших країнах.Штефен пояснив, що в Німеччині для старту процесу достатньо навіть близько 30% участі членів організації. Не потрібно чекати абсолютної участі всіх.Також він запропонував не створювати Раду одразу “назавжди”, а зробити пілотний варіант: обрати 5–7 людей лише на пів року.Це дозволяє перевірити модель, не створюючи надмірних ризиків.Далі виникла цікава розмова про повноваження.Формально Рада може мати дуже великий вплив: призначати або звільняти працівників, затверджувати стратегічні рішення, впливати на бюджет.У якийсь момент Саша запитав мене:— А що ти робитимеш, якщо нова Рада вирішить припинити напрямок Web3?Я тоді відповів:— Тоді я розвалю цю Раду.Ну тоді який у цьому сенс…Новий орган, який ще не має повного розуміння роботи мережі, не повинен одразу отримувати можливість кардинально змінювати її курс.Саме тут прозвучала думка Камілли, яка, мабуть, стала одним із головних висновків цих днів.Не революція. Еволюція.Повноваження теж повинні зростати поступово.Спочатку — спостереження, участь у дискусіях, консультації.Потім — контроль окремих процесів.І лише після того, як між Радою, координаційною командою та всією мережею з’явиться достатній рівень довіри, можна переходити до повноцінної моделі управління.Члени - Рада - Координаційна команда - ПрацівникиФормально Рада зможе звільнити кожного і найняти нових. Або зупинити всі грантові проекти. Якщо забажає

Другий і третій день з’їзду екопоселень 🌿Останні два дні були дуже насиченими. Працювали практично безперервно. Але, мабуть, найцікавіше було навіть не в самих проєктах, а в тому, як поступово змінювалася рамка нашого мислення.Цього року її багато в чому задавали наші данські партнери. Каміла приїхала не просто як гостя, а як людина, яка багато років працює з CISU. Вона одразу окреслила календар майбутніх конкурсів, дедлайни і можливості, але найцінніше було інше.Вона пояснила, як донори дивляться на грантові заявки. Через який своєрідний трикутник проходить кожен проєкт, які критерії перевіряються і чому навіть хороша ідея не завжди відповідає конкретній програмі фінансування. Це була дуже практична розмова, яка допомогла подивитися на власні проєкти очима тих, хто ухвалює рішення.Потім Штефен запропонував дуже просту, але сильну вправу. Він попросив говорити не про ті проєкти, під які можна знайти фінансування, а про ті, від яких справді горять очі.Перед цим ми презентували звіт про діяльність мережі за останні півтора року. Всі ті дерева, велосипеди, сонячні станції, природоохоронні території, Web3, карбонові проєкти, міжнародні партнерства, спільні простори, толоки, конференції — усе це створило контекст. Люди побачили, що мережа вже накопичила чималий досвід, і почали будувати свої ідеї не з нуля, а спираючись на те, що вже існує.У результаті народився своєрідний ярмарок проєктів. Активні учасники мережі запропонували близько одинадцяти нових ідей, які ми фактично два дні поспіль розбирали разом із Камілою.Спочатку мені здавалося, що більшість із них треба буде просто відсіяти. Але Штефен запропонував іншу логіку. Він сказав: не думайте категоріями “пройде — не пройде”. Думайте, де саме цей проєкт може знайти свого донора. Один може відповідати вимогам CISU. Інший — підійде для внутрішнього мікрофінансування мережі. Третій можна представити на європейському з’їзді GEN Europe або запропонувати данським партнерам.Для мене це була важлива зміна мислення.У якийсь момент я навіть зловив себе на думці, що ми фактично перетворили з’їзд на те, що у світі стартапів називають pipeline або “трубою”. Коли через серію обговорень проходить велика кількість ідей, вони доопрацьовуються, отримують критичні запитання, змінюються і поступово знаходять своє місце.Чесно кажучи, це було дуже виснажливо. У якийсь момент я навіть подумав, чи готовий займатися такою роботою в довгу. Але водночас це було надзвичайно цікаво. Бо замість того, щоб централізовано придумувати грантові заявки, ми дали можливість самим поселенням представити власні бачення розвитку.Ще одна велика тема з’явилася вже наприкінці з’їзду.Каміла сказала: “А тепер я хочу одягнути окуляри представника CISU.”І поставила дуже просте питання:“Як у вас влаштована організаційна структура мережі?”Після цього ми майже пів дня говорили вже не про проєкти, а про управління.Про те, що координаційна команда, актив мережі та Рада — це різні ролі. Що люди, які пишуть гранти, реалізують проєкти й отримують за це оплату, не обов’язково мають бути тими самими людьми, які визначають стратегічний напрямок розвитку мережі.Для нас це виявилося дуже непростою розмовою.Попередня Рада фактично складалася саме з найактивніших людей і координаторів. Зараз ми вже бачимо, що це створює конфлікти інтересів. Людина одночасно реалізує проєкти, визначає пріоритети й оцінює власну роботу. Данська модель пропонує інше розділення ролей.І тут у нас поки що більше запитань, ніж відповідей.Хто має входити до такої Ради? Чи це мають бути лише представники поселень? Чи можуть бути зовнішні експерти? Як уникнути конфлікту інтересів? Як зробити так, щоб цей орган став підтримкою для мережі, а не ще одним центром впливу?Паралельно ми багато говорили про партнерства.Останнім часом ми активно працюємо з кліматичними мережами, природоохоронними організаціями, Web3-спільнотою, міжнародними фондами. І в якийсь момент я поставив питання, яке давно крутилося в голові.Хто ми?Бо дуже легко поступово перетворитися на природоохоронну організацію. Або на кліматичну платформу.

Їду в плацкарті. Дуже символічно.Поближче до людей. Є в мене історія одна із цим повʼязана. Але я вам її не розкажу. Скажу лише, що це дуже пізнавально — слухати людські долі в плацкартах.Тут вони доволі різні.Дуже хороша можливість виходити зі своїх бульбашок і наративів. Приймати чи не погоджуватись. Чути про несправедливість і нерівність у різних соціальних та регіональних прошарках.І усвідомлювати, що всі ці історії й люди — це одне велике веретено, яке складає нашу Україну.Інколи вона доволі різко відрізняється від тієї, яку нам малюють усі наші лідери думок.Прізвища я вказувати не буду. Ви їх просто читаєте, як і я. Сперечаєтесь. Мабуть, із протилежними думками.А тут, у плацкарті, ти просто мимоволі слухаєш ці розмови, ці долі й кажеш собі: приймай. Це ось і є справжнє.Ваші гуру не їздять у плацкартах, вони не знають. Вони малюють реальність, яку прочитали в інших. Викривлену. Рафіновану. Підігнану під свої ліві чи праві погляди та переконання.Чи бізнес-середовище, яке ніколи не сяде ні в плацкарт, ні спуститься в метро. Бо їм коштовний годинник на руці не дозволить цього зробити.Вони запросто сядуть у старий тук-тук десь у Таїланд чи на Балі. І їх там усе влаштує. Але не в Україні.А я люблю нашу Україну. І плацкарти.Хоч і воюю з нею інколи за погляди, за ідентичність. За переконання і модернізацію.Програю і буваю неправий. Надто радикальний. Горюю теж, як і всі…Але це ж не кінець діалогу.Життя продовжується. Принаймні поки ще б’ється моє серце. Трохи вже не так впевнено. Але живемо.Скоро відкриється нова сторінка нашої епопеї з екопоселеннями. Ото я затятий.Можливо, саме тому я зараз їду в плацкарті.Я все ще тут.Побачимо. #плацкарт #простежиття #екопоселення #Україна

Подкаст як пендель до змін 🌾На цьому тижні вийшов мій подкаст із CryptoAltruism. Говорили про те, як наша мережа екопоселень GEN Ukraine реально впроваджує Web3 і токенізує кліматичні впливи. Наче все звучить красиво, але я влив трохи і критики. Розповів про наші головні «вузькі місця» — реальність, об яку розбиваються красиві західні крипто маніфести.(Я насправді дуже хвилювався, перший подкаст на топовому крипто каналі.)Як верифікувати біокарбон в умовах війни? Коли земельні кадастри закриті, і ти фізично не можеш витягнути документ на власність ділянки для закордонного аудитора? Коли у тебе немає красивих бразильських ягуарів, а є лише червонокнижні дикі орхідеї чи бджола тесляр. І ти хочеш залучити кошти на опікунство цих територій через добровільні карбонові маркетплейси.Ми пробуємо пробитись на добровільний ринок карбонів через веб3, але з верифікацією знову впираємось в класичну західну бюрократію з контрактами на 20 років гарантій і виходить для класичних ReFi-платформ ми просто випадаємо з системи.Щоб обійти ці стерильні західні моделі, нам довелося зробити радикальний крок — запустити форк платформи Regen Network (наш Regen Bank). Просто щоб на практиці показати *своє* бачення методології: як нараховувати токени за реальне стюардство територій, а не за наявність папірця з печаткою.І, схоже, цей прецедент таки став тригером. По спільноті «регентів» пішли хвилі, вони там помітно зашевелилися.В англомовному твітері (X) майже одразу викатили пост, який закинули в чат Regen Tokenomics. Пряма цитата звідти: *«Impact diligence today takes 8–12 weeks. Most of that time is spent on data archaeology»*. (Насправді більше року ми вже возимось з тими клятими верифікаторами).Вони раптом чітко артикулювали те, про що ми кричимо: паперова бюрократія, збирання PDF-ок і сканованих звітів нищить саму ідею швидкого фінансування громад.В чатах пішла шуміха з перепостами. Вони ж наче декларують перехід до «цифрової логіки» — структурувати claims (твердження) одразу на місці, у джерелі, і якорити їх у блокчейн. Притаманний їм криптооптимізм у бік оптимізації алгоритмів та визнання альтернативних методів підтвердження стюардства (наприклад, через локальний соціальний консенсус або супутникові дані без прив'язки до ПІБ власника в кадастрі).Як в принципі це вже відбувається наприклад на Silvi з висадкою дерев.Це хороший знак. Наш кейс підштовхнув велику Веб3-екосистему думати, як оптимізувати алгоритми верифікації і зробити їх доступними не лише для фермерів із Техасу. Залевський знову провокатор, обхейтив всіх донорів. Як кажуть у мене в команді.(Володька не позор мене!!)Побачимо, чи переросте це шевеління у реальну зміну протоколу, чи залишиться маркетинговим гаслом. Але те, що периферія починає диктувати правила центру — мене таки надихає.Всім дзен.Пишемо історію далі. Не перемикайтесь.#подкаст #веб3 #CryptoAltruism #екопоселення #токенізація #простежиття