Зустріч з Коеном (GEN Netherlands 🇳🇱)Давно шукаю відкритих розмов з лідерами мереж екопоселень. І ось пощастило. Поспілкувався з Коеном де Круіфом із GEN Netherlands.У нас дуже несподівано виявилися схожі задачі. Вони теж зараз формують Раду і передають їй управління. І це дається зовсім не просто.Але давайте все по порядку…Формально ми говорили про підтримку України. Коен також є президентом Eco Village Stimulation Fund — невеликого фонду підтримки екопоселень у Нідерландах. Саме через цей фонд щороку резервуються кошти для підтримки українських регенеративних ініціатив. За останні два роки там накопичилася певна сума, і зараз ми почали обговорювати, як її можна використати для наших проєктів.Але найбільше мене зачепила зовсім інша частина розмови.Ми почали просто з чекіну. Я розповів, що буквально кілька днів тому в нас був з’їзд GEN Ukraine, що зараз ми намагаємося створити нову Раду, що Камілла дуже рекомендує переходити до більш демократичної моделі управління, якщо ми хочемо розвиватися далі в європейській мережі. І чесно сказав, що для мене це непростий процес.У відповідь Коен усміхнувся і сказав:“У нас зараз відбувається абсолютно те саме.”Виявилося, що він стояв біля витоків створення GEN Netherlands. Уже дванадцять років входить до правління фонду, а останні чотири роки виконує обов’язки президента мережі. Цього тижня представники екопоселень Нідерландів теж збираються обрати нову Раду, яка поступово перебере на себе управління мережею, а чинне правління почне передавати свої повноваження.І саме тут він сказав фразу, яка мене дуже зачепила.Найважче — це не створити Раду.Найважче — віддати відповідальність.Коли багато років сам вирішуєш питання, знаєш, як усе працює, звикаєш брати відповідальність на себе, дуже непросто дозволити іншим робити це по-своєму. Постійно виникає думка: «А чи впораються вони?»Я раптом зрозумів, що це зовсім не українська історія.Мені чомусь здавалося, що десь у Західній Європі вже давно існують ідеальні демократичні моделі, де все працює само собою. А виявилося, що там такі самі люди. Такі самі сумніви. Такі самі переживання. Такі самі процеси передачі відповідальності.Ще більше мене здивувало інше.Він не йде з мережі.Він просто змінює свою роль.Каже:«Президентство ніколи не було роботою моєї мрії.»Після виходу на пенсію він хоче присвятити себе тому, що справді любить. Працювати разом із Каміллою над GEN Fund, консультувати екопоселення з юридичних і фінансових питань, розвивати Eco Village Stimulation Fund, допомагати новим спільнотам уже не як керівник, а як людина з багаторічним досвідом.Він також розповів, що зараз шукає нове місце для життя. Сьогодні він живе в соціальному еко-житлі, але мріє переїхати у справжнє екопоселення. Каже, тепер нарешті має для цього час.І ще одна деталь, яка мені запам’яталася.Він сказав, що не дуже любить великі міжнародні зустрічі.«Я художник. Коли навколо занадто багато людей, я просто втомлююся.»Мені чомусь це здалося дуже людяним.Ми часто дивимося на керівників міжнародних мереж як на якихось особливих людей. А потім починаєш говорити — і бачиш, що вони проходять через ті самі дилеми, ті самі внутрішні сумніви, ті самі процеси передачі відповідальності.І, мабуть, це була найцінніша частина нашої розмови.Бо іноді здається, що тільки в тебе все складно.А потім виявляється, що ти просто знаходишся в тому самому процесі, який зараз проходять люди в різних країнах Європи.І це, мабуть, хороша новина. Бо означає, що ми рухаємося не унікально складним шляхом, а проходимо природний етап дорослішання мережі.Всім дзен.Додам для фону. Кілька архівних світлин з зʼїзду в Нідерландах в січні 2025 року.