Telegram statistics channel - @volodymyrboyko

Під рубрикою «Зека геть!»18 липня 2024 року о 15:00 в Дніпровському районному суді Києва (вул. Кошиця, 5) продовжиться розгляд кримінальної справи по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в побиті «блогера і журналіста» Філімоненка Всеволода КостянтиновичаНагадую, що наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоненка в писок.За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін був мобілізований до 207 окремого батальйону ТрО, перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках». Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан подала суду завідомо підроблені документи й ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений.Запрошую на виставу. Вхід безкоштовний.

Трохи про ефективність Агенства з управління активами отриманими злочинним шляхом (АРМА).2014 рік, державний парк "Межигір'я" захоплюють чи то "займають" активісти і починають там бурхливу діяльність. Майже одразу актив виводиться з власності фірми Януковича "Танталіт" і повертається в державну власність. В 2017 році створюється АРМА і за вимогою законодавства розпочинає процес отримання права на управління активом. 2018 рік АРМА де факто не керує активом. 2019 рік, спроба АРМА реалізувати актив натикається на жорсткий спротив "громадськості" і грантових медіа. 2020 рік. Та сама історія. 2021 рік. Нічого нового. 2022 рік. Війна. 2023, ціла Верховна Рада приймає закон про "створення парка-пам'ятника загальнодержавного значення Межигір'я", щоб активісти які там майже 10 років живуть і заробляють більше не заважали розвитку активу. 2024 рік. Могутня АРМА пробує передати парк в управління держави і тупо не може того зробити, бо активісти вирішили "витравити зелену плісняву з парку" і тупо саботують процес.На підтримку до них долучається "слідство інфо" і місцевий журналіст Дулапчій, відомий тим що приймав активну участь в розбірках між місцевими перевізниками. Безумовно не за гроші... .Підсумок. 10 років якісь люди живуть на території державного комплексу і ведуть економічну діяльність, несплачуючи не те що податки, іноді не розраховуючись навіть за світло. Нещодавно взагалі були спіймані на виробництві контрафактних товарів в промислових маштабах! І ніхто нічого не може зробити... .Бюджет утримання АРМА 36 млн.грн. в рік з наших податків.Здається вони не справляються. Треба ще створити трохи антикорупційних органів.

Ось тут автор пише: "США викупили в Іорданіі 60 старих Гепардів по ціні в 110 млн доларів. Але саме ці Гепарди Іорданія купила в Нідерландів за 30 млн доларів. Тобто США байдена переплачує за старі Гепарди в 4 рази більше грошей ніж вони коштували 5 років тому. І ще, ці Герарди потрібно ремонтувати і доводити до ладу". Не знаю, наскільки це відповідає дійсності, але враховуючи, що в їхньому Міноборони десь загубилося 5 мільярдів з 18-ти на нашу допомогу, то все може бути.Що в принципі ще раз підкреслює мою тезу, що ефективна армія не можлива без певного елементу корупції і одіозні "яйця по 17 грн" можуть так само свідчити про управлінську ефективність Резнікова, для якого закупівля тут і негайно була важливіша за ціну. Оскільки - як ми вже знову ж таки говорили - система закупівель у країні побудована так, що будь-які процедури в ній можуть бути потрактовані ЗМІ, як корупційні.Знову ж таки, оцей радник Залужного, який підірвав себе гранатою - він, як неважко помітити теж свого часу постачав паливо для Збройних Сил в обхід належних тендерів. Фактично, військовим для нормального виконання поставлених завдань іноді просто необхідно вибирати між законним та ефективним. І якщо ми думаємо, що цього не дотримуються у генштабі, то це просто тому, що ми мало знаємо про генштаб. Однак тре це знання тримати в голову, бодай на той випадок, коли наші журналісти-розслідувачі-фактчеккери почнуть писати такі ж статті про Залужного, які я читав нещодавно про Резнікова.

Думаю, що Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний трохи злукавив, зазначивши в журналі The Economist, що ситуація на фронті зайшла в глухий кут, вийти з якого можна лише за допомогою якогось технологічного прориву. Насправді Валерій Федорович готує не технологічний, а юридичний прорив і після початку широкомасштабного російського вторгнення з головою занурився в наукову роботу, результати якої він виклав у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права.Захист дисертації Валерія Залужного за спеціальністю «081 Право» має ось-ось відбутись у Національному університеті «Одеська юридична академія», президент якої, головний юридичний консультант Збройних Сил України Сергій Васильович Ківалов, власне, і прищепив Залужному любов до науки.З тим, щоби підступний ворог завчасно не довідався, який прорив йому готує науковець Залужний, анотація дисертації не публікувалася, а сам захист відбудеться за зачиненими дверима, оскільки тема дисертації становить державну таємницю у сфері оборони, державної безпеки та охорони правопорядку. Втім, опубліковані ключові слова дисертації, по яких не важко здогадатись, чим Валерій Федорович займається, коли вся країна воює: дисципліна, службова дисципліна, військова дисципліна, військовослужбовці, дисциплінарний проступок (правопорушення), дисциплінарне стягнення, морально-психологічне забезпечення, бойовий імунітет, військова юстиція, Дисциплінарний статут ЗСУ.Тому лихі язики брешуть, що гриф секретності дисертації Головнокомандувача ЗСУ був присвоєний не з тим, щоби приховати від ворога останні здобутки військової науки, а з метою забезпечити життя й здоров’я підлеглих Залужного, які можуть прийти на захист дисертації, послухати, чим їх начальник займається під час війни та померти від сміху. Тим більш, що всі, з дозволу сказати, наукові досягнення Валерія Федоровича викладені в його, з дозволу сказати, наукових працях, які побачили світ під час війни:- Залужний В.Ф. Адміністративно-правові засади дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних Сил України : поняття, особливості юридичної природи та змісту. Право та державне управління. 2022. №2. С. 95-102.- Залужний В.Ф. Військово-дисциплінарний проступок: поняття, склад, особливості нормативного закріплення у військово-дисциплінарному законодавстві. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2022. №6. С. 119-125- Залужний В.Ф. Військово-дисциплінарна відповідальність: загальнотеоретична характеристика. Юридичний бюлетень. 2023. №29. С. 204-212- Залужний В.Ф. Концепт військово-дисциплінарної відповідальності у контексті викиків воєнного часу. Juris Europensis Scientia. 2023. Вип. 2. С. 85-91- Залужний В.Ф. Щодо окремих аспектів забезпечення військової дисципліни в умовах воєнного стану. Південноукраїнський правничий часопис (Т). 2023. №3. С. 3-14.Тепер перемога не за горами і якщо глава держави Андрій Борисович Єрмак (нехай святиться ім’я Його!) не відправить найближчим часом Залужного на наукову роботу, невдовзі буде оголошено новий наступ на фронті – відповідно до новітніх юридичних розробок Головнокомандувача. А якщо відправить – в Україні стане на одного кандидата юридичних наук більше. Яка країна – такі і юристи.

28 загиблих і 53 поранених – такий результат святкування 3 листопада 2023 року Дня ракетних військ і артилерії в 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Народ дивується: мовляв, чим думав командир цієї бригади полкових Дмитро Лисюк, коли розпорядився вишикувати артилеристів бригади для нагородження поблизу лінії фронту в Запорізькій області? Відповідаю: в армії немає команди «думати». А тому треба питати про інше – хто присвоїв Лисюку звання полковника та поставив командувати бригадою попри те, що в нього за плечима судимість за контрабанду сигарет з окупованої території Луганської області?У 2019 році Дмитро Сергійович Лисюк, на той час – підполковник, командир 8-го окремого батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади, був засуджений до штрафу в розмірі 119 тис. гривень за, як сказано у вироку суду, незаконне переміщення та продаж контрабандних сигарет із самопроголошеної «Луганської народної республіки». Згідно з фабулою кримінального провадження, до підполковника Лисюка в листопаді 2018 року звернувся мешканець Краматорська Олександр Куєвда, який запропонував зайнятися торгівлею тютюновими виробами, що будуть переміщатися з непідконтрольною території Луганській області. При цьому підакцизний товар необхідно було забирати в попередньо обумовленому місці біля річки Сіверський Донець поруч з населеним пунктом Трьохізбенка Луганської області, де особовий склад 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, яким командував підполковник Лисюк, виконував бойові завдання.Погодившись на цю пропозицію, підполковник Лисюк наприкінці грудня 2018 року забрав у лісопосадці в районі річки Сіверський Донець і транспортував на військовому вантажному автомобілі 290 ящиків (144 420 пачок) сигарет марки «Marlboro Red», які сховав у покинутому будинку в сусідньому селищі Боброве.28-29 грудня 2018 року Лисюк перевіз ящики з сигаретами в Соледар (Донецька область) і продав невстановленим особам.У січні 2019 року Лисюк забрав у схованці ще 150 ящиків (74 920 пачок) з контрабандними сигаретами.17 січня під час отримання 2 300 доларів як частини грошей за продані сигарети Лисюк зі спільником були затримані правоохоронцями в кафе в Сєвєродонецьку (Луганська область).При цьому, як зазначено в матеріалах справи, з 17 грудня 2018 року контррозвідка СБУ стежила за діями злочинців, оскільки Куєвда раніше домовився про хабарі для співробітника контррозвідки за безперешкодне проходження блок-постів вантажівками з контрабандою.Затриманим спільникам було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 (незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут і транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, вчинене за попередньою змовою групою осіб) Кримінального кодексу. Комбат Лисюк уникнув арешту і був відпущений на поруки, а його спільник вийшов з-під варти під заставу в 286 тис. гривень. 30 липня 2019 року обидва підозрюваних визнали свою провину й уклали угоду з прокурором. У підсумку, Куєвда був засуджений до штрафу 161 500 гривень, а комбат Лисюк – до штрафу 119 000 гривень.І ось, після всього цього, Дмитро Лисюк був підвищений у званні та призначений командувати бригадою. Хотілося б узнати – хто цьому посприяв і за яку суму?

#шкварки_дня 🔥🔥Завдяки суспільному розголосу про можливість повернення Київським апеляційним судом 100 млн засудженому екс-регіоналу Олександру Кацубі, заступник Генерального прокурора Дмитро Вербицький злякався і прокурори не пішли 23 жовтня на реалізацію корупційної і нахабної схеми. Судове засідання не відбулось.Як свідчить офіційний сайт Київського апеляційного суду, засідання у справі № 761/7184/17 призначене на 15.00 11 грудня 2023 року. Склад суду – Ігнатюк О. В.(доповідач), Свінціцька О. П.(суддя), Рудніченко О. М.(суддя).Нагадаю, що Олександр Кацуба через суд хоче довести, що він був невинен у крадіжці "вишок Бойка", і повернути собі 100 млн.Знаючи жадібність Дмитра Вербицького, розумію що він намагатиметься і далі спробувати «домогти$» Кацубі отримати бажане судове рішення. Потрібен розголос і громадський, журналістський контроль за засіданням Київського апеляційного суду у справі Кацуби, яке призначено на 11 грудня. ДБР і НАБУ зобовʼязані документувати кожний злочинний шлях Вербицького.

НАЗК займається не притаманною йому діяльністю та розробило законопроект про кримінальну відповідальність за умисне ухвалення суддею завідомо незаконного або необґрунтованого судового рішення (рішення суду, вироку, ухвали, постанови або судового наказу), вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих фізичних осіб або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.З огляду на це, вважаю, що вже давно потрібно розробити законопроект про притягнення співробітників та голови НАЗК до кримінальної відповідальності за необґрунтовані протоколи про адмінправопорушення, яких в НАЗК дуже багато, а також про конфіскацію майна керівництва НАЗК за неефективне виконання своїх функцій, що підтверджено попереднім аудитом діяльності міжнародними партнерами.До речі і вимога відкомандирувати до себе Шабуніна саме на той час, коли частина знаходилась у зоні бойових дій теж кримінальне каране діяння керівництва НАЗК. Бо, за Законом, використовувати військовослужбовців поза їх військовою службою прямо заборонено.Раджу всім суддям, від сьогодні, після скасування безглуздих та незаконних протоколів НАЗК, відразу виносити окрему ухвалу щодо притягнення осіб, що підписали ці протоколи до кримінальної відповідальності, як мінімум за перевищення повноважень.Треба вже припинити гратись у бірюльки з істеричкою, бо вже на голову залізла ця корупційна братія.Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

Збентежена читацька громадськість регулярно питає, куди подівся головний інквізитор генеральної прокурорки Венедіктовоі Андрій Яковлєв? Хочу всіх заспокоїти:, Андрій Сергійович живий, здоровий і працює в Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора. У часи, коли генеральною прокуроркою була ДБС (нагадаю, що саме так соратники Ірини Венедіктової називали свою начальницю, себто «Дура бєз сісєк»), підлеглі лейтенанта Баканова відрядили до Офісу Генерального прокурора працівника Главку «К» Дмитра Калюжного, якого парфюмерша призначила заступником керівника Генеральної інспекції, тобто Андрія Яковлєва. Основним завданням Калюжного було збирання інформації відносно прокурорів, документування їх протиправної діяльності та передача матеріалів фактичному керівнику СБУ Андрію Наумову, нині засудженому в Сербії за відмивання коштів. Після звільнення Венедіктовоі Калюжний повернувся до Главку «К» на вулиці Малопідвальній і очолив відділ, який займається документуванням витівок саме прокурорів. А на додаток, ще й завербував свого колишнього начальника Андрія Яковлєва, який пішов на агентурну співпрацю з правнуками Дзержинського і отримав агентурне прізвисько «Ніна». Насправді Яковлєв не довго розмірковував над пропозицією Калюжного. Ще коли Андрій Сергійович очолював Харківську місцеву прокуратуру №6, його безмежна діяльність, яка полягала в отриманні хабарів з місцевих фермерів, участі в кришуванні незаконної порубки лісу, махінацій із землею, була задокументована СБУ і ДБР по декілька разів. Тож пропозиція Калюжного була, як то кажуть, така, від якої не можна було відмовитись. Довгий час Ніна перебувала поза штатом в Офісі Генерального прокурора і чекала, куди правнуки Дзержинського її прилаштують. Аж коли на Володимирській дізнались, що гаманець Костіна Вербицький тягне на посаду керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури свого товариша Бориса Індиченка-молодшого, проблема працевлаштування для Ніни була відразу знята. Звісно, що оперів СБУ цікавить не сам Індиченко-молодший, а вихід через нього, по-перше, на його батька Бориса Індиченка-старшого, який є керівником Другого підрозділу детективів НАБУ, що спеціалізується на провокації хабарів, а, по-друге, близького товариша Дмитра Вербицького, який є довіреною особою генерального прокурора Костіна. Тож хочу порадити Борису Борисовичу поцікавитись у батька, що з себе становить на практиці візуальне спостереження, тоді, може, і доведеться помічати сірий Kia Cerato, який коли-не-коли супроводжує переміщення Індиченка-молодшого Києвом. А ще рекомендую Борису Борисовичу пригадати, на всяк випадок, де, коли і з ким він зустрічався і про що теревенів, особливо –зміст своїх розмов з Вербицьким. Про перевірку приміщення Спеціалізованої екологічної прокуратури на вулиці Борисоглібській на предмет наявності спеціальної апаратури для зняття інформації нічого казати не буду – Ніна все одно з часом натягне нову. Тільки не вздумайте Яковлєва називати Ніною, а то він ще образиться і скаже, що це все вигадки.

Каюсь: я думав, що заступник генерального прокурора Антон Войтенко та керівник Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Віталій Панченко трохи розумніші й мають, бодай, дві клепки в голові. Але я помилявся: там, дійсно, серйозні проблеми з мозковою діяльністю. Принаймні, розумні люди не стали б влаштовувати публічний гармидер через якогось заступника керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Володимира Татаревича, який відмовляється направляти командирам військових частин витяги з ЄРДР після реєстрації кримінальних проваджень за фактами дезертирства. Та й самі кримінальні провадження реєструвати не хоче.Впродовж останніх чотирьох місяців я регулярно розповідаю, як Войтенко з Панченком блокують розслідування кримінальних проваджень відносно військовослужбовців, що самовільно покинули свої військові частини – кримінальні провадження прокуратурою не реєструються, а пересилаються в ДБР, де повідомлення командирів військових частин, як правило, відправляють у кошик на сміття. При цьому, якщо навіть вдається шляхом скандалу в ЗМІ та соцмережах спонукати якогось там Татаревича зареєструвати кримінальне провадження, примусити це чудо природи направити заявнику витяг з ЄРДР – геть нереально. А без витягу з ЄРДР командир військової частини не може припинити дезертиру військову службу й прийняти на його місце іншого військовослужбовця. Останній приклад: Татаревич з 17 серпня не відправляє заявнику витяг ЄРДР за №42023152410000041 від 17.08.2023, тим самим позбавляючи командира військової частини можливості виключити зі списків особового складу солдата З., який «став на лижі» ще в липні 2022 року. Ані звернення до суду, ані публічні заклики припинити беззаконня не діють на Татаревича та його високе начальство. Напевно, Войтенко з Панченком думають, що можна безкарно плювати на Збройні Сили – і це замість того, щоби підняти слухавку й наказати Татаревичу не ганьбити контору. До речі, виникає запитання: а як так могло трапитись (точніше – за яку суму так могло трапитись), що заступник генпрокурора Антон Войтенко одночасно є куратором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та наглядає за слідством в Державному бюро розслідувань? Чи немає тут якогось конфлікту інтересів, враховуючи, що ДБР у недалекому минулому (коли Войтенко очолював Львівську обласну прокуратуру) хотіло реалізувати цього високого достойника та «хлопнути» його на хабарі? Тоді, пригадую, керівництво місцевого СБУ «злило» Антону Борисовичу інформацію, що ДБР на низькому старті, і Войтенко сказав підлеглому, який мав бути посередником при отриманні-передаванні грошей, не їхати на зустріч. Історія ця є загальновідомою і Костін мусив би віддати за розподілом обовʼязків нагляд за ДБР комусь іншому із заступників... Тож якщо Войтенко з Панченком не хочуть навести бодай якийсь порядок у Миколаївській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони – будуть регулярно читати про свої подвиги та трудові звершення. А були б розумними людьми – намагалися б зайвий раз не привертати до себе увагу.

З першого дня існування Української Народної Республіки і до 2 січня 2020 року в незалежній Україні існувала військова прокуратура (з невеликою перервою під час правління Януковича). По різному можна оцінювати її керманичів, але безсумнівним є той факт, що військова прокуратура була одним з тих наріжних каменів, на якому трималось військо – саме вона здійснювала нагляд за правильним застосуванням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях, організовувала розслідування злочинів проти встановленого порядку несення служби, припиняла правопорушення на всіх щаблях армійської вертикалі.За два роки до початку широкомасштабної війни (пардон, Україна ні з ким не воює, тому правильно говорити «до початку широкомасштабних бойових дій») угруповання Андрія Богдана (Рябошапка, Касько, Чумак та шайка професійних громадських активістів) ліквідували військову прокуратуру, не забувши при цьому покласти собі в кишеню кругленьку суму – достатньо лишень пригадати останнього головного військового прокурора Чумака, який обіймав цю посаду 16 днів по підроблених документах, щоби в наступному відсудити собі колосальну пенсію на підставі того, що він 16 днів рахувався на військовій службі під час особливого періоду. Наслідки ліквідації військової прокуратури були катастрофічними, а Збройні Сили України вступили у війну (пардон, у широкомасштабні бойові дії) в стані правового безладу, який триває донині. Про все це я обов’язково розповім найближчим часом, а зараз запрошую любих друзів і шановних читачів не пошкодувати часу й переглянути фільм, зроблений небайдужими людьми, про Головного військового прокурора Української Народної Республіки генерал-хорунжого Олександра Чеховича. https://youtu.be/_o9pXp9iC2M?si=4d0o-9GG3IiqwCLQЯсна річ, що рябошапок, чумаків та інших шабуніних подібні історичні постаті, як і військова юстиція взагалі, ніколи не цікавили. Але ж нам з вами ще доведеться не тільки перемогти ворога, але й відновлювати ту руїну, яку по себе залишили нікчеми, що системно руйнували та руйнують донині українську армію. І першим кроком тут має стати усвідомлення того історичного спадку, який шахраї від політики оголосили непотрібним.