Записки пасквілянта

Під рубрикою «Дембельський альбом». Пізно ввечері 11 вересня 2022 року знайомий волонтер Юра довіз мене від шламового поля Миколаївського глиноземного заводу, де мій стрілецький взвод відпочивав у перервах між перебуванням на позиціях, до Первомайська Миколаївської області. Знову ж таки, кажу «мій взвод», хоча 22 серпня мене перевели в управління роти на посаду сержанта з матеріального забезпечення і я, формально кажучи, взвод покинув. Але оскільки ніхто з мене не знімав обов’язків бойового чергування, то я продовжував бути разом з 1 стрілецьким взводом – і на позиціях, і в перервах між бойовими чергуваннями, коли ми повертались в адміністративну будівлю шламового поля Миколаївського глиноземного заводу. Тут, з огляду на нову посаду, я став тримав ротну «зброярню» і склад боєприпасів.11 вересня 2022, коли я повернувся з позицій на шламове поле, до мене дотелефонувалась знайома й повідомила, що в Києві померла моя матір. Я зразу ж поїхав у стройову частину батальйону в Миколаїв, оформив відпустку на 10 днів, за допомогою волонтера Юри добрався до Первомайська, пересів на свою автівку, яку залишив у Первомайську перед війною, і на ранок був у Києві.13 вересня в Київському крематорії відбулась траурна церемонія, видачі праху треба було чекати ще тиждень – якраз до кінця моєї відпустки. А 14 вересня зателефонував командир взводу Федорович і повідомив страшну звістку: вранці автівка, у якій хлопці намагались провезти воду та запаси харчів на позицію під херсонським селом Правдине, потрапила під мінометний обстріл – при переїзді через меліоративний канал, за кілометр від нашої позиції, захованої в лісосмузі. Це трапилось ось тут: 46°41'58.9"N 32°08'05.8"EЗагинули Юра Балашов – він був за кермом, Мар’ян Матвєєв і Руслан Демидов. Антон Юшков вижив дивом – коли евакуювали тіла, Антона навіть поклали до трупів, бо в нього була розтрощена голова. Артем Мороз, який вийшлов до каналу зустрічати автівку, залишився без обох ніг, тяжких поранень зазнав головний сержант взводу Сергій Рожков. Сашкові Свистуну знову пощастило – від відкараскався пораненням середньої тяжкості й за три місяці повернувся на службу. Наступного дня мені зателефонував командир роти підполковник Андрій Озерчук і попрохав розшукати матір 24-річного Руслана Демидова. Бо за тим телефоном, який Руслан залишив у своїх анкетних даних, ніхто слухавку не брав. Співробітники Подільського РТЦК та СП приходили до матері додому, але нікого не застали. Я поїхав на Виноградар і розшукав квартиру, де Руслан до війни проживав з матір’ю. Вдома нікого не було. Життєвий досвід підказував, що в кожному під’їзді обов’язково є така бабулька, яка все про всіх знає – треба лише почекати у дворі й вона неодмінно проявить свою цікавість. Так і вийшло. Невдовзі на третьому поверсі відчинилось вікно, у яке висунула голову місцева краєзнавиця, заінтригована появою біля під’їзду людини у військовій формі. Разом з провідницею я обійшов кілька поверхів, порозпитував мешканців і з’ясував, що матір Руслана паралізована. На початку війни Руслан її відвіз кудись до родичів у Обухівський район, але куди – невідомо. Що стосується батька Руслана, то про нього взагалі ніхто нічого не чув. Зателефонувати друзям Руслана, розповісти про його загибель і узгодити час та місце похорону також було неможливо – свій телефон Руслан закрив паролем. За день по тому, 16 вересня, я повернувся в роту, так і не забравши прах матері (його без мене потім поховали співробітники крематорію) – починався наш наступ і мене відкликали з відпустки. А 17 вересня в Миколаєві рота прощалась з Юрою Балашовим, Мар’яном Матвєєвим і Русланом Демидовим. #дембельський_альбом

Ввечері 28 серпня 2026 року в селі Мила Бучанського району після удару російським безпілотником вибухнув склад боєприпасів, розташований впритул до житлової забудови. 38 людей загинули, понад 50 отримали поранення, біля 400 будинків зазнали пошкоджень, деякі були зруйновані вщент. Про те, що в с. Мила на вулиці Столичній, 25 знаходиться склад боєприпасів, знали сотні місцевих жителів, деякі з них працювали на цьому складі, деякі – бачили, як заїжджають/виїжджають армійські вантажні автомобілі із зеленими дерев’яними ящиками в кузові. Але до 28 серпня мешканці не надавали цьому великого значення, оскільки не усвідомлювали рівень небезпеки. Після вибуху в Милій жителі району – на відміну від влади – зробили висновки й провели ревізію виробничих приміщень. Неподалік від Милої зрання 4 вересня 2026 року був виявлений ще один склад боєприпасів серед житлової забудови. Звернення до СБУ залишились безрезультатними – місцеві правнуки Дзержинського з переляку перестали відповідати на дзвінки сільського старости. Якщо до вечора влада не розпочне евакуацію складу боєприпасів у інше місце – подалі від житла – місцеві мешканці погрожують захопити склад і самостійно навести там порядок. Спостерігаємо. P. S. Як повідомив місцевий староста, його вже допустили на склад і показали, що все вивезено

Перестрілка між СБУ та ГУР МО: у кримінальному провадженні повідомлено про дві підозри

Збройний інцидент між військовослужбовцями СБУ та ГУР МО України, який стався 1 вересня у Києві, викликав значний суспільний резонанс. За фактами застосування вогнепальної зброї двом учасникам подій повідомлено про підозру:— співробітнику СБУ за ч. 2 ст. 365 КК України;— військовослужбовцю ГУР МО України за ст. 348 КК України. У межах розслідування призначено комплекс експертиз. Вони мають дати чіткі відповіді щодо всіх обставин застосування зброї, походження слідів пострілів та інших речових доказів, вилучених на місці події. За минулу добу суспільство вже почуло різні версії того, що сталося. Вони суттєво відрізняються одна від одної. Наше завдання — встановити факти, перевірити дії та заяви всіх учасників та надати їм належну правову оцінку. Слідство триває. Окремо щодо зникнення військовослужбовця РДК ГУР МО України. Ще 1 вересня за цим фактом було розпочато окреме досудове розслідування. Встановлюємо повну картину того, що сталося: осіб, причетних до його зникнення, мотиви їхніх дій, маршрут переміщення та інші обставини. Після цього будуть ухвалені відповідні процесуальні рішення.

Відоме своєю чесністю та непідкупністю видання «Бульвар Фіали» вже перестало приховувати, що новини для цієї медіа-помийки пишуть співробітники НАБУ. Наприклад, 21 серпня 2026 року цей цей рупор примітивної пропаганди повідомив, що: «До НАБУ впродовж липня-серпня надійшло 12 листів звернень щодо дозволу на виїзд екскерівника Офісу президента Андрія Єрмака до військових частин для надання адвокатських консультацій. Номери частин відповідають таким бригадам — 81, 78, 79, 25 ДШВ, 72 ОМБр, 33 ОМБр, 157 ОМБр, 122 ТРО, 3 бригада НГУ, 117 ОВМБР. У листах командири писали керівникам НАБУ і САП щодо участі частин у проєкті "Адвокат+" та щодо візиту Єрмака. У межах цих виїздів командування планувало проведення виїзних консультацій для військовослужбовців та членів їхніх сімей». Нема підстав сумніватись, що такі листи, дійсно, надходили – чи навряд директор НАБУ Кривонос став би вигадувати для «Бульвару Фіали» неіснуючу новину. Але після реєстрації вхідної кореспонденції ці листи в обов’язковому порядку були долучені до матеріалів кримінального провадження, у якому колишньому керівнику Офісу Президента повідомлено про підозру – ніяких інших варіантів не існує. Тобто, Кривонос передав своїм власним кореспондентам матеріали кримінального провадження для оприлюднення – щоби, по-перше, зайвий раз помститись Єрмаку, який торік хотів відправити за ґрати Кривоноса та керівника САП Клименка, і, по-друге, щоби не залишилось жодних сумнівів у тому, що «Бульвар Фіали» має таке ж відношення до журналістики, як Кривонос – до правоохоронної діяльності. Більш того. У листах, про які йдеться в повідомленні, використовуються виключно умовні найменування військових частин – в/ч А7051, в/ч А1126 і т.д. Бо по-інакшому просто не буває: дійсні найменування застосовуються, хіба, у бойових розпорядженнях та назвах акаунтів військових частин у соціальних мережах. Для того, щоби підготувати новину для «Бульвару Фіали», Кривонос звернувся в Генеральний штаб ЗСУ, отримав там довідник з переліком військових частин і наказав прес-службі НАБУ при написанні тексту замінити умовні найменування на дійсні, тобто замість в/ч А7051 – 122 окрема бригада ТрО, замість в/ч А1126 – 25 окрема повітрянодесантна Січеславська бригада (яку безграмотні детективи охрестили 25 ДШВ) і т.д. У будь-якій цивілізованій країні керівник правоохоронного органу за подібну витівку опинився б у кайданках по обвинуваченню в зловживанні службовим становищем. Але в Україні тотальна корумпованість так званих «антикорупційних органів» вже давно нікого не дивує – ще з тих часів, коли стало відомо, що попередній директор НАБУ Ситник придбав квартиру в Броварах на гроші, які отримав за закриття кримінальної справи.

Тотальна корумпованість Вищої ради правосуддя, яка стараннями її голови Григорія Усика перетворена на філію псевдо-громадських організацій «Автомайдан» і «ДеЮре», породила новий різновид суддівського свавілля. На прикладі судді Шевченківського районного суду Полтави Лариси Гольник весь суддівський корпус вже зрозумів: якщо суддя дружить з найбільш одіозними та корумпованими членами ВРП, то така гольник може хоч голою по вулицях бігати – і їй за це нічого не буде. А якщо суддя відмовляється обслуговувати корупційні схеми професійних «громадських активістів», тоді ФОП Буртник Христина Василівна подає до ВРП дисциплінарну скаргу, яка миттєво розглядається й задовольняється – аж до звільнення судді з посади. Тож українські судді вже добре розуміють, кого треба обслуговувати, щоби мати таку ж недоторканність, як суддя Гольник. Надивившись на свою товарку з Полтави, суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяна Маржина також пустились у всі тяжкі. Упродовж 6 років Первомайський міськрайонний суд під головуванням судді Маржиної розглядав кримінальне провадження по обвинуваченню в хабарництві судді Савранського районного суду Одеської області Трачової Оксани Дмитрівни (справа №402/906/13-к, кримінальне провадження №42013000000000121). Трачовій інкримінувалось вимагання неправомірної вигоди в розмірі 3 тисячі доларів США з дружини обвинуваченого в справі, яку розглядала суддя Трачова. Потерпіла звернулась до СБУ, правнуки Дзержинського отримали 30 штук стодоларових купюр у казначействі, переписали номери й вручили потерпілій для передачі судді Трачовій. За два дні по тому вдома в Трачової був проведений обшук, під час якого 17 купюр з переписаними номерами були знайдені в скляній вазі на серванті. Поруч дві записки: «квартира 500 дол.» і «мої 3000 дол.». Почеркознавча експертиза встановила: записки писала сама Трачова. Із тридцяти мічених купюр слідство відстежило двадцять три: сімнадцять – у вазі, шість – у третіх осіб. Таким чином 2 300 доларів державних грошей із переписаними номерами були долучені до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ. 26 грудня 2024 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Маржина разом з двома колегами – Денисом Паньковим і Олександром Мельничуком – ухвалила вирок у справі, повністю виправдавши суддю Трачову та секретаря судового засідання, яка виступила посередником. Втім, тут постаралась не одна Маржина, яка максимально затягувала розгляд справи – кримінальне провадження розвалювали, передусім, прокурори Офісу генерального прокурора, які так і не донесли до суду ухвали з дозволом на проведення НСРД, тим самим зробивши недопустимими всі докази, здобуті в ході проведення негласних слідчих дій. Але те, що утнула Маржина, не має аналогів в історії українського кривосуддя. «Її честь», ухвалюючи виправдувальний вирок, постановила передати речові докази у вигляді 23 стодоларових купюр – тобто державні гроші, які СБУ отримала в казначействі для проведення контролю за вчиненням злочину – судді Оксані Трачовій, вдома якої в ході обшуку ці гроші були знайдені. Ця видатна історія описана в статті «Правосуддя по-Первомайськи: як державі не повернули її ж мічені долари»: https://naspravdi.today/2026/08/31/pravosuddia-po-pervomaysky-iak-derzhavi-ne-povernuly-ii-zh-micheni-dolary/ А тепер вишенька на тортик. Виправдувальний вирок щодо Трачової доки не набрав законної сили, зараз справа переглядається в апеляційному порядку. Але досі – хоча вже сплинуло понад півтора року – Вища рада правосуддя так і не відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Маржиної, яка повернула підсудній державні гроші. Бо ВРП карає суддів лише в трьох випадках: якщо скаргу подасть НАБУ, Офіс генпрокурора або ФОП Буртник. А Христина Василівна, яка є професійною «громадською активісткою» і разом з суддею Гольник обслуговує корупційні схеми власника псевдо-громадської організації «ДеЮре» Жернакова, нічого дивного в історії з міченими грошима не побачила. Читайте і насолоджуйтесь.

Склад з боєприпасами, який 28 серпня 2026 року вибухнув у селі Мила Київської області, належить ТОВ «Український логістичний сервіс» (код ЄДРПОУ 35520674), директор – Андрій Олександрович Мовчан, кінцевий бенефіціар – Михайло Степанович Срібнюк. Підприємство зареєстроване за адресою: 08112, Київська обл., село Мила, Бучанський район, вулиця Столична (колишня Комарова), будинок 25. Склад боєприпасів впритул до житлової забудови був облаштований згідно з рішенням Дмитрівської сільської ради від 28 квітня 2026 року №14/73 «Про розроблення детального плану території для будівництва логістичного центру та реконструкції існуючих нежилих приміщень в с. Мила по вул. Столична, 25 Бучанського району Київської області». Тобто, ніякого офіційного дозволу на облаштування складу не було, було тільки рішення з дозволом на розробку детального плану. Втім, сільський голова Тарас Дідич, який загинув внаслідок вибуху і якому тепер пропонують присвоїти звання Героя України, достеменно знав, який саме товар тримає на складах в с. Мила ТОВ «Український логістичний сервіс». До речі, з Тарасом я був знайомий, більш того, у день, коли вибухнули боєприпаси, ми мали зустрітись, щоправда з іншого питання. Тарас хотів передати мені документи стосовно рейдерів з «Товариства сприяння обороні України», які захопили в с. Капітанівка державну стрілецьку базу «Снайпер», що раніше належала радянський організації «ДОСААФ». Це та сама база, де 24 липня 2026 року колишній міністр стратегічних галузей промисловості Камишін проводив нелегальну виставку безпілотних систем, наразивши на ракетний обстріл понад сотню людей. Але зустріч відклалась, як виявилось – назавжди.

Доброчесні і послідовні: профілакторій судді Ігнатова як дзеркало судової системиПродовжуємо інформувати суспільство про свавільну СІМНАДЦЯТИМІСЯЧНУ затримку виготовлення суддями Київського апеляційного суду вступної та резолютивної частин ухвали.

👉 https://t.me/officeofjudicalcleansing/1160Ця затримка коштувала громадянину України Юшкевичу зайвих 17 місяців незаконного перебування у СІЗО. Раніше ми повідомляли: дисциплінарний інспектор не вважає порушенням те, що члени колегії виходять із нарадчої кімнати без підписаної скороченої ухвали.

👉 https://t.me/officeofjudicalcleansing/1180⁉️

Не зрозуміло, що саме оголошувала головуюча суддя в засіданні, якщо члени колегії взагалі не поставили на ухвалі свої підписи.20.07.2026 відбулося чергове засідання дисциплінарної палати. На нього зʼявився російський прокурор, громадянин рф і колишній очільник ВККС та чинний суддя Роман Ігнатов. Проте члени ВРП так поспішали обрати заступницю голови ДСА (визнали найкращою подружку, а кажуть, і коханку Пампури, але про це згодом), що розглянути питання Ігнатова просто не встигли. Демонструємо діалог, який чудово ілюструє «послідовність» Вищої ради правосуддя:☝️ Спочатку головуюча на засіданні заявляє, що відкласти розгляд на період після 11.09.2026 неможливо, бо «ми не можемо на такий тривалий час відкладати».

🤡 Але вже після обговорення ця сама членкиня ВРП оголошує перерву до 14.09.2026.

✅ П — послідовність! Пересічний українець, мабуть, із «насолодою» слухає, як суддя Роман Ігнатов розповідає про свою відпустку з 03.08 до 11.09.2026 (5 тижнів! ‼️) та поїздку до ПРОФІЛАКТОРІЮ.

🌍 We have all the time in the world (і нехай увесь світ зачекає).

💰 За час цієї відпустки суддя одержить суддівську винагороду у розмірі близько 200 000 грн, а також кошти на «оздоровлення» у такій самій сумі.

📌 Що ж, дякуємо членам ВРП за таку тривалу паузу. До вересня ми точно встигнемо підготувати інформацію про сотню інших судових рішень цієї колегії, які виготовлялися з річною затримкою.❗ ️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ🚀 Читай більше на нашому FaceBook…

Закінчення. Початок отут, отут і отут. Як повідомила Коберник К. В. на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, Бабенко О. М. викупив частку словацької фірми «iG» s. r. o. в ТОВ «Бабель» за 1 000 000 доларів США. Єдиним джерелом доходів та капіталу Бабенка О. М. є прибутки від виконання контрактів Міністерства оборони України. Зокрема, у відкритому доступі перебуває інформація про те, що ТОВ «Вирій Індастрі» у 2025 році уклало контракт на постачання Збройним Силам України 100 тисяч оптоволоконних FPV-дронів загальною вартістю близько 120 мільйонів доларів США. Однак після отримання значної попередньої оплати з коштів державного оборонного замовлення ТОВ «Вирій Індастрі» не виконало контракт у встановлені строки. З викладеної послідовності транзакцій та фінансових даних можна обґрунтовано припускати, що Бабенко О. М. придбав у Коломойського І. В. медіа-актив на суму 1 000 000 доларів США за рахунок коштів державного бюджету України, отриманих як попередня оплата за контрактом з Міністерством оборони України. З метою уникнення санкційного контролю та фінансової перевірки цей платіж було спрямовано на підставних осіб в іноземній юрисдикції без сплати належних податків та належного нагляду. РОЗДІЛ V: ПІДСУМОК ТА ЗАКЛИК ДО ДІЙДокументовані факти демонструють системну діяльність, спрямовану на обхід економічних санкцій США, накладених на Коломойського Ігоря Валерійовича, потенційне неналежне використання міжнародної грантової допомоги для незалежних медіа та відмивання державних коштів через іноземні підставні структури. Ми закликаємо FinCEN вжити таких правозастосовних заходів:Внесення до Санкційного списку SDN (Застосування вторинних санкцій): Запровадити блокуючі санкції на підставі Указів Президента США № 13660 / № 14024 стосовно ключових підставних осіб та організацій, які сприяють збереженню активів Коломойського І. В.:Юридичні особи: ТОВ «Бабель» (код ЄДРПОУ: 42125532), ГО «Бабель» (код ЄДРПОУ: 45061440), ГО «Бабель Медіа Фундейшн» (код ЄДРПОУ: 45691937)Фізичні особи: Коберник Катерина Василівна, Пахольчук Ярослав Валерійович, Новак Дмитро Володимирович, Махомед Вадим Михайлович та Бабенко Олексій Миколайович. Фінансове застереження FinCEN (Banking Advisory): Опублікувати офіційне застереження для банків-кореспондентів США та Європи щодо ризиків проведення операцій через кореспондентські рахунки, пов'язаних із компанією «iG» s. r. o. (Словаччина). Заморожування транзакцій: Видати розпорядження про заблокування будь-яких активів у доларах США або банківських переказів, пов'язаних із угодою купівлі частки статутного капіталу на суму 1 000 000 доларів США від 26 лютого 2026 року. З повагою Володимир БОЙКОКоординатор Громадської ініціативи «Grant Watch Ukraine»ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІВДодаток A: Офіційний інформаційний запит до Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ) від 26 квітня 2026 року. Додаток B: Офіційна відповідь Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ) від 30 квітня 2026 року. Додаток C: Повторний офіційний інформаційний запит до МФВ від 1 травня 2026 року. Додаток D: Офіційний лист-відповідь Міністерства закордонних справ Данії від 21 травня 2026 року.

Два з половиною роки тому ми з адвокатом Ростиславом Кравцем у судовому порядку примусили Територіальне управління ДБР у Києві зареєструвати кримінальне провадження за фактом ухилення від військової служби солдата 207 окремого батальйону ТрО (в/ч А7376) 241 окремої бригади ТрО Віталія Шабуніна. Шабунін півтора року фіктивно рахувався на службі в моїй бригаді на посадах водія-електрика, стрільця й розвідника, отримував грошове забезпечення солдата (23 тис. грн на місяць), додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань (30 тис. грн на місяць) і навіть «бойові» за безпосередню участь у бойових діях. Але у своїх підрозділах не з’являвся й насолоджувався життям у Києві у той час, як його військова частина була під Бахмутом. За ці два з половиною роки чесні та непідкупні українські ЗМІ опублікували, напевно, сотні статей про «справу Шабуніна», у майже кожній з них наводився коментар самого Шабуніна, який стверджував, що його незаконно переслідує злочинна влада. Але жодного разу чесні та непідкупні українські ЗМІ не звернулись по коментар до мене – заявника в цьому кримінальному провадженні. Нарешті про мою скромну персону згадало інтернет-видання «Ua. News». До уваги читацької громадськості – моя розповідь про те, як я півтора року домагався притягнення до кримінальної відповідальності свого бойового побратима: Володимир Бойко про справу Шабуніна та службу в ЗСУ (інтерв’ю) | UA. NEWS

У текст інтерв’ю не потрапили запитання журналістки, але з контексту зрозуміло, про що мене розпитували і на які запитання я відповідав.

Прогресивне людство з відчуттям глибокого задоволення сприйняло звістку про те, що 10 липня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду відмовив Петру Порошенку в задоволенні позову про скасування санкцій, накладених на нього 12 лютого 2025 року Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с). Разом з Сивочолим Гетьманом санкційні обмеження були застосовані також до його політичного та бізнес-партнера Віктора Медведчука та відомих медіа-магнатів: власника каналу «Еспресо. tv» Костянтина Жевага, власника інтернет-видання «Бабель» Ігоря Коломойського та соратника Коломойського й, за сумісництвом, агента НАБУ Геннадія Боголюбова. Взагалі-то, позасудове покарання монаршою особою своїх підданих – це анахронізм часів абсолютизму. На території України подібна практика була припинена разом зі скасуванням кріпацтва. Тим не менш, застосування таких виховних методів до Петра Олексійовича не може не радувати, оскільки саме він у бутність 5-м президентом і запровадив накладання санкцій на українських громадян, а також створив на базі адвокатської компанії «Василь Кисиль і партнери» той самий Верховний Суд, у якому зараз оскаржує винайдене ним беззаконня. Але справжньою окрасою судового процесу за позовом Порошенка став улюблений суддя 5-го президента Михайло Іванович Смокович, якому Порошенко за усердіє в грудні 2017 року пожалував посаду голови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду. Для того, щоби зробити Михайла Івановича суддею Верховного Суду, тодішньому заступнику керівника Адміністрації Президента Олексію Філатову навіть довелось вносити зміни в правила підрахунку балів на конкурсі до ВС вже після того, як були підбиті підсумки й виявилось, що Смокович «пролітає». Щоправда, зараз Петро Олексійович прозрів і свою судову реформу називає не інакше як «весь цей жах». От тільки коли в 2017 році Порошенко ліквідовував Верховний Суд України й створював паралельний Верховний Суд (без слова «України»), куди набирав таких як Смокович, він висловлювався по-іншому – як і професійні «громадські активісти» Маселко та Жернаков, що оспівували й порошенківську «реформу», і колишнього голову Верховного Суду Князева, кандидатуру якого на Пленумі Верховного Суду в 2021 році висунув саме Смокович. Наперед знаючи, яким буде судове рішення за його позовом про скасування санкцій, Порошенко роздавав інтерв’ю, розповідаючи, що на суддів, мовляв, тиснуть, що суддям телефонують з СБУ… Якщо Петро Олексійович мав на увазі Смоковича, то все було навпаки – Михайло Іванович сам виходить на зв’язок зі своїми кураторами й просить дати йому якесь нове завдання. Про те, що Смокович обслуговує правнуків Дзержинського волелюбний український народ узнав завдяки «справі Власенкової» – засудженої за отримання неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду. Хабар Олені Власенковій приніс професійний «викривач» на прізвище Остапенко, який під контролем СБУ регулярно передає гроші суддям, щоби його куратор виконував план по розкриттю злочинів. У випадку з Власенковою хабародавця до судді направив пан Смокович, який зателефонував Власенковій 13 березня 2018 року, повідомив, що Остапенко – це його людина й попрохав «проконсультувати». Власенкова після цього дзвінка навіть їздила до Смоковича, щоби той їй віч-на-віч підтвердив своє прохання. Але Смокович, коли судили Власенкову, свою причетність до провокації злочину, ясна річ, заперечив. Найсмішніше, що Смокович, який завжди обслуговував владу, замість того, щоби взяти самовідвід через свої давні неформальні відносини зі штабом Порошенка або звернутись у Вищу раду правосуддя з повідомленням про втручання в діяльність судді (якщо з СБУ, дійсно, телефонували та погрожували суддям, як розповідає Порошенко), написав окрему думку по справі. От тільки спочатку Михайло Іванович переконався, що з п’ятьох членів судової колегії троє голосуватимуть проти задоволення позову Порошенка, а вже потім вирішив показати Петру Олексійовичу, що пам’ятає, хто йому в будку хліб кидав. На фото: улюблений суддя Порошенка.