Записки пасквілянта

Відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» опублікувало розлоге розслідування з приводу кричущого факту порушення порядку несення військової служби в 241 окремій бригаді ТрО (військова частина А4076). Виявляється, Печерський РТЦК «бусифікував» сина народного депутата Нестора Івановича Шуфрича – військовозобов’язаного Нестора Несторовича Шуфрича, який потрапив у резервну роту 241 обр ТрО на запорізькому напрямку. Про те, що трапилось далі, не можна читати без сліз та обурення. Ось що пише «Українська правда» про Шуфрича-молодшого: «Він чомусь опинився не в загальній казармі для мобілізованих, а оселився в кімнаті для відпочинку адміністрації. Там в нього було власне одинарне ліжко і коли всім новоприбулим не видавали навіть подушки, не кажучи вже про якусь елементарну білизну, в Нестора Несторовича було все для комфортного сну». Уявляєте – у той час як солдат Шабунін і солдат Шерембей, які прослужили в 241 окремій бригаді ТрО з 25 лютого 2022 року по 1 листопада 2023, спали вдвох на одному двоярусному ліжку, притискуючи до грудей автомати, солдату Шуфричу видали постільну білизну! Сподіваємось, що найближчим часом відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» докладніше розповість про те, як солдати Шабунін і Шерембей мужньо переносили тяготи служби (вони півтора року захищали Батьківщину в складі 207 окремого батальйону цієї бригади). Зокрема, солдат Шабунін, призваний за мобілізацією, обіймав наступні посади: - 25.02.2022 – 01.06.2022 – водій-електрик радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла,- 01.06.2022 – 26.08.2022 – електрик відділення,- 28.06.2022 – 10.03.2023 – стрілець 5 стрілецької роти,- 10.03.2023 – 01.11.2023 – розвідник-номер обслуги розвідувального взводу. Щоправда, військовослужбовці батальйону стверджують, що ані Шабуніна, ані Шерембея вони ніколи в очі не бачили і що ці мужні воїни, насправді, проживали в Києві та займались бізнесом, а на службі рахувались фіктивно, щомісяця отримуючи від 241 окремої бригади ТрО не тільки грошове забезпечення, але й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань. Більш того, журналіст Петро Терентьєв оприлюднив відео, яке він зняв 29 квітня 2023 року в київській кав’ярні «Зигзаг», де солдат Шабунін облаштував тиловий опорний пункт у той час, як його батальйон перебував під Бахмутом. Третьою за столиком була головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, яка не потрапила на відеозапис через те, що в момент зйомки відійшла в туалет. Але про фіктивну службу Шабуніна та Шерембея відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» чомусь нічого не пише. Напевно, шахрайство, ухилення від військової служби та розкрадання коштів державного бюджету (за час фіктивної служби в 241 обр ТрО Шабунін і Шерембей сумарно отримали 1,9 млн. грн грошового забезпечення) – це значно менший злочин, ніж наявність одинарного ліжка в солдата Шуфрича. На відео, знятому в кафе «Зигзаг» у Києві: ось так солдат Шабунін 29 квітня 2023 року проходив військову службу в 241 окремій бригаді ТрО у той час, як його військова частина була під Бахмутом.

Солдат запасу Стерненко, який за допомогою СБУ та екс-міністра оборони Федорова ухиляється від мобілізації, розродився дописом про майбутнього голову Національної поліції: «Нардепи пишуть, що головою Нацполу буде Цуцкірідзе. Свого часу він допомагав фабрикувати справи проти мене та покривав організаторів замахів, що хотіли мене вбити. Одна новина краща за іншу. Повний треш…» Про Максима Цуцкірідзе розповідати можна довго – як і про кожного начальника з «реформованої поліції». Не дарма ж їх у ході атестації відбирали професійні «громадські активісти» на чолі з Мустафою Найємом. А ось що стосується кримінального провадження, яке розслідувалось у Головному слідчому управлінні Нацполіції, коли заступником начальника цього управління був Цуцкірідзе, то тут все трохи не так. Стерненко, завербований першим відділом головного відділу захисту національної державності Управління СБУ в Одеській області ще в 2013 році, 24 травня 2018 року в Одесі посварився на вулиці з двома молодиками. Кажуть, сварка вийшла на ґрунті торгівлі наркотиками під «дахом» СБУ – начебто Стерненко з кимсь не розрахувався. Одного зі своїх (беззбройних !) співрозмовників Стерненко тяжко поранив ножем, який носив з собою, а за другим погнався й, наздогнавши, зарізав на смерть. Після цього Стерненко своїм ножем поштрикав собі ліву руку й заявив, що на нього, буцімто, був скоєний напад. І що він, вибивши ніж з рук нападника, начебто цей ніж підібрав і завдав удар у відповідь у порядку самозахисту. Але експертиза беззастережно довела, що ніякого нападу на Стерненка не було, холодна зброя належала самому агенту СБУ, а його поранення – це спектакль, влаштований з метою уникнути кримінальної відповідальності. Задля об’єктивного розслідування справу з району забрало Головне слідче управління Нацполіції, де старший слідчий в особливо важливих справах Ігор Соцький у листопаді 2018 року підготував Стерненку підозру в умисному вбивстві. Одначе вдягнути на Стерненка кайданки поліція не встигла: у грудні 2018 року агент СБУ опинився в кабінеті генерального, прости господи, прокурора Юрія Луценка разом з новим куратором – заступником начальника ГУ «К» СБУ Василем Пісним, якому Стерненко був переданий на зв’язок з Департаменту захисту національної державності СБУ. Також був присутній перший заступник голови СБУ Павло Демчина. На прохання керівництва СБУ Луценко незаконно змінив підслідність у кримінальному провадженні й направив справу з ГСУ Нацполіції до ГСУ СБУ, де куратори Стерненка мали її поховати. Але дружина вбитого Стерненком Івана Кузнецова домоглась у судовому порядку повернення справи назад у ГСУ Нацполіції. Після того, як генеральним прокурором був призначений Руслан Рябошапка, а нагляд за слідством у поліції став здійснювати його перший заступник Віталій Касько, Соцький знову підготував Стерненку письмове повідомлення про підозру в умисному вбивстві, яку в Генеральній прокуратурі на початку вересня 2019 року підписав заступник начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Максим Березін. Отримавши підписану прокурором підозру, Соцький викликав Стерненка для її вручення. Але СБУшний «стукач» не з’явився, натомість опинився в кабінеті Рябошапки, після чого Касько викликав керівника Департаменту нагляду в кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генпрокуратури Володимира Поліщука й пообіцяв йому всунути підозру в анальний отвір. А Поліщук, у свою чергу, копняками під зад погнав прокурора Березіна в ГСУ Нацполіції забрати повідомлення про підозру. Після цього Рябошапка забрав кримінальне провадження з Нацполіції та відправив справу в СБУ. А лейтенант Баканов виділив Стерненку охорону. Тим не менш, внаслідок скандалу, спричиненого демонстративною безкарністю вбивці, 11 червня 2020 року слідчим СБУ довелось повідомити Стерненку про підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї. Але військовозобов'язаний Стерненко досі перебуває на волі й плює в обличчя тим, хто на фронті захищає його та його покровителів на кшталт того ж Федорова.

Я продовжую дресіровать любіму обізяну, себто суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Ларису Владленівну Гольник, яка зараз балотується на посаду судді Харківського апеляційного суду. Ось уривок з чергового повідомлення про недоброчесну поведінку судді Гольник, яке я направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. ***Третього березня 2026 року я звернувся до Полтавського РУ поліції ГУ НП в Полтавській області з повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 161 КК України, вчинене суддею Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. та невідомою мені особою, яка на її прохання розмістила на її фейсбук-сторінці коментар «А цей Бойко – він жид?». Оскільки суддя Гольник Л.В. принципово відмовляється видаляти антисемітські коментарі, які на її фейсбук-сторінці розміщують її друзі, у діяннях судді Гольник Л.В. є очевидні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 161 КК України. Тим не менш, слідчий Полтавського РУ поліції ГУ НП в Полтавській області не виконав вимоги статті 214 КПК України й не вніс відомості, викладені в моєму повідомленні про кримінальне правопорушення, до ЄРДР. Оскільки Полтавське РУ поліції ГУ НП в Полтавській області знаходиться на території Шевченківського району міста Полтави, бездіяльність слідчого я оскаржив до Шевченківського районного суду міста Полтави. Автоматизованим розподілом моя скарга була направлена на розгляд слідчому судді Блажко І.О., але суддя Блажко І.О. заявила самовідвід від розгляду моєї скарги, мотивуючи його тим, що в моїй скарзі йдеться про спонукання органу досудового розслідування до реєстрації кримінального провадження стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., разом з якою слідчий суддя Блажко І.О. працює в одному судді. Заява судді Блажко І.О. про самовідвід від розгляду моєї скарги надійшла на розгляд судді Шевченківського районного суду Гольник Л.В., яка цю заяву розглянула й задовольнила ухвалою від 26.03.2026 в справі №554/3344/26 (провадження №1-кс/554/4210/2026) попри те, що заява судді Блажко І.О. безпосередньою стосується самої Гольник Л.В. Окрім того, я був учасником справи №554/3344/26, мав процесуальний статус скаржника й викликався суддею Гольник Л.В. повісткою для участі в судовому засіданні при розгляді заяви про самовідвід судді Блажко І.О. Враховуючи, що Гольник Л.В., починаючи з 26 лютого 2024 року, понад 40 разів розміщувала на своїй фейсбук-сторінці наклепи та брудну лайку на мою адресу, вона зобов’язана була заявити самовідвід від розгляду справи, де я є скаржником, але цього не зробила. Суддя Гольник Л.В. не тільки розглянула справу, яка стосується її особисто, але ще й позбавила мене можливості заявити їй відвід від розгляду заяви судді Блажко І.О., оскільки повістку з викликом у судове засідання на 15:00 26 березня 2026 року Гольник Л.В. направила мені через підсистему «Електронний суд» лише після судового засідання. Таким чином, суддя Гольник Л.В., розглядаючи заяву про самовідвід слідчого судді Блажко І.О., достеменно знала, що я не отримував повістки з викликом у судове засідання й не обізнаний, що заяву судді Блажко І.О. в справі за моєю скаргою розглядає суддя, до якої я заявив вже два позови про захист честі та гідності. При цьому Гольник Л.В., ухвалюючи судове рішення в справі №554/3344/26, діяла в умовах реального конфлікту інтересів і розглянула справу, яка стосується її безпосередньо. Та обставина, що суддя Гольник Л.В. діяла в умовах реального конфлікту інтересів, підтверджується тим, що в наступному моя скарга на бездіяльність уповноваженої особи Полтавського РУ поліції була розглянута слідчим суддею Подільського районного суду міста Полтави. Ухвалою слідчого судді від 25 травня 2026 року моя скарга була задоволена, уповноважена особа Полтавського РУ поліції зобов’язана внести в ЄРДР повідомлення про вчинення Гольник Л.В. кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 161 КК України.***На фото: ухвала судді Гольник у справі щодо реєстрації кримінального провадження відносно судді Гольник.

«Колумбійські воїни в ЗСУ мають більше прав на громадянство України, ніж пасивні українці», - просторікує старший сержант Павло Казарін, який фіктивно оформлений на військову службу та захищає Батьківщину, переважно, у телестудіях, закордонних поїздках і на презентаціях своєї книжки, написаної «на фронті». При цьому уродженець Криму Казарін забуває розповісти, що в 2012-2014 роках він жив у Москві, повернувся в Сімферополь у березні 2014-го, одразу після окупації Криму, і зразу ж кинувся до окупантів отримувати російський паспорт. Що цікаво – якщо паспорт громадянина Російської Федерації Казарін отримував у Сімфорополі, то закордонний паспорт – у Москві, оскільки США та країни Західної Європи оголосили, що не будуть впускати на свою територію росіян з паспортами, виданими в Криму. Факт набуття російського громадянства Казарін приховував до червня 2020 року.Разом зі своїм батьком – проректором Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Володимиром Казаріним – Павло сподівався зробити кар’єру в окупованому Криму, але облизування та оспівування російського режиму не допомогли й родина Казаріних залишилась без роботи. Тож довелось батькові та сину шукати кращої долі в Києві. Втім, батькові й тут не пощастило – у 2020 році він був внесений НАЗК у реєстр корупціонерів, а в квітні 2024 року Володимиру Казаріну повідомлено про підозру в розкраданні понад 800 тис. грн державних коштів. Що стосується Казаріна-молодшого, то він, отримавши від окупантів російський паспорт, не соромиться розповідати про те, як треба захищати Україну. Щоправда, сам це робити не поспішає.Підписатися | Зворотній зв'язок

Як повідомляє «Судовий репортер», ВАКС засудив до 4 років і 6 місяців позбавлення волі адвоката Олексія Носова – колишнього співкеруючого партнера юридичної компанії Miller. Носов визнаний винним у пропозиції неправомірної вигоди прокурорам САП. Також Носову на 3 роки заборонено займатися адвокатською діяльністю. Як відомо, керівником юридичної компанії Miller є «громадський активіст» Масі Найєм, який підібрав свого партнера Носова в прокуратурі №5 (нині – Оболонська окружна прокуратура) Києва, звідкіля Носова звільнили за результатами атестації. Не був залишений без уваги й батько Носова – брат Масі Найєма, Мустафа Найєм, у бутність головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури призначив батька Носова начальником Служби відновлення Житомирської області.Олексій Носов був викритий 4 червня 2024 року у зв'язку з намаганням дати хабар у розмірі 200 тисяч доларів США прокурору САП за ухвалення рішення про виділення, перекваліфікацію та передачу з НАБУ до Національної поліції кримінального провадження щодо голови правління банку «Альянс» Юлії Фролової. Згідно з фабулою справи, у 2022 році компанія «Юнайтед Енержі», власником якої є Михайло Кіперман з оточення Ігоря Коломойського, заволоділа електричною енергією ПрАТ «НЕК «Укренерго» на суму 716 млн грн, а банк «Альянс» виступив гарантом операцій.Сподіваємось, керівник юридичної компанії Miller Масі Найєм найближчим часом проведе прес-конференцію та розповість, у кого адвокат Носов взяв гроші для хабаря, скільки залишив своєму партнеру та його брату й хто домовлявся з Нацполіцією про закриття кримінального провадження.Підписатися | Зворотній зв'язок

Під рубрикою «Новини шабунінгу».9 червня 2026 року о 10:00 в Печерському районному суді Києва продовжиться підготовче засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в шахрайстві та ухиленні від військової служби (справа №757/53663/25-к, суддя Соловйов О.Л.). Згідно з обвинувальним актом, стрілець 5 стрілецької роти 207 окремого батальйону ТрО (військова частина А7376) солдат Шабунін з вересня 2022 року по лютий 2023 року не з’являвся у своїй військовій частині, натомість проживав вдома й займався бізнесом як фізична особа-підприємець. А колишній командир батальйону, щоби приховати цей факт, щомісяця видавав фіктивні накази про відрядження Шабуніна до Національного агентства з питань запобігання корупції. Відтак на лаві підсудних разом з Шабуніним також опинився екс-командир цього батальйону підполковник Юшко Віктор , який виплатив Шабуніну за час відсутності у військовій частині не тільки грошове забезпечення солдата, але й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань на суму 261 482 грн.Що цікаво: солдат Шабунін під час фіктивної військової служби не лише займався розкраданням фінансової допомоги, яку міжнародні партнери виділили Україні, але ще й сам себе на цьому задокументував. Оскільки Шабунін не вважав себе військовослужбовцем і виконувати свій конституційний обов’язок із захисту Батьківщини не збирався, він і після мобілізації продовжував розміщувати на сайті НАЗК декларації про доходи та видатки як особа, начебто уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.Так, у 2022 році солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін задекларував 1,554 млн. грн доходу від так званої «громадської діяльності». З них 1 335 750 грн йому виплатила псевдо-громадська організація «Центр протидії корупції» за рахунок міжнародної допомоги, призначеної Україні, і ще 271 813 грн Шабунін отримав як фізична особа-підприємець.У 2023 році солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін задекларував 2,259 млн. грн доходу від так званої «громадської діяльності». З них 1 792 999 грн йому виплатила псевдо-громадська організація «Центр протидії корупції» і ще 466 346 грн – псевдо-громадська організація «Автомайдан». Таким чином, за час фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО Шабунін «на стороні» заробив (точніше – поцупив у американських та європейських платників податків) 3,812 млн. грн (що приблизно складає 91 тисячу доларів США). Далеко не всякий підприємець може похвастатись такими доходами. От тільки виникає запитання – а коли ж солдат Шабунін виконував обов’язки військової служби? Обвинувальний акт щодо військовослужбовців Шабуніна та Юшка прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону направив до суду ще 29 жовтня 2025 року, але Шабунін понад півроку влаштовує в Печерському суді спектаклі з метою затягнути розгляд справи.У цьому кримінальному провадженні як свідки мають бути допитані колишній голова НАЗК Олександр Новіков і його екс-заступник Артем Ситник, які неодноразово підписували та вручали Шабуніну листи на ім’я командира батальйону Юшка з проханням відрядити Шабуніна до цієї славетної установи. Сподіваємось, що Новіков і Ситник розкажуть у судовому засіданні, як вони забезпечували проходження Шабуніним військової служби за мобілізацією на території НАЗК. А саме: 1. Який розпорядок дня був встановлений у НАЗК прикомандированому солдату Шабуніну і хто саме контролював виконання цього розпорядку – зокрема ранкову руханку?2. Хто вів у НАЗК Журнал вечірніх перевірок?3. З якою періодичністю й за чий рахунок у НАЗК годували солдата Шабуніна, враховуючи, що після відрядження до НАЗК він був знятий у військовій частині А7376 з котлового забезпечення?4. Хто саме водив солдата Шабуніна на помивку? Чи є в НАЗК Журнал обліку видачі мила особовому складу?5. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону одиночного купання?6. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону збору грибів?

Володимир Путейко, «У парторга». Полотно, олія, 1954 рік***Історія початку 1980-х років – про те, як на теренах Радянської України зароджувався фемінізм.Капітан Боярський любив виступати на партійних зборах. І ось йдуть у клубі полкові збори, у президії – представники округу, дивізії, жінка-бібліотекар. На трибуні – Боярський: – Товариші комуністи! З дисципліною в нас ще в окремих випадках ситуація не дуже. Спостерігається, вибачаюсь за вислів, формений бардак. Ось сьогодні йду я в роту – і тут підйом. Солдати вискакують з казарми, біжать, вибачаюсь за вислів, до туалету, обступають його з усіх боків і сцуть! Всередину ніхто не заходить, усі зовні сцуть прямо на стіни! Я підходжу до старшини й кажу: «Дубино, – вибачаюсь за вислів, – розпустив солдатів! Скоро вони тобі, роз’їбаю, на голову срати почнуть, а тобі хоч би хуй!». – Комуніст Боярський! – перериває його голова партійних зборів, стукаючи олівцем по графину. – Тут – жінки!Боярський здивовано дивиться на голову зборів: – І що з того? Вони такі ж комуністи!Підписатися | Зворотній зв'язок

Народ дивується тому, що відоме своєю чесністю й непідкупністю інтернет-видання «Цензор.нет» облизує та оспівує військовослужбовця, призваного за мобілізацією Шабуніна, якого зараз судять за шахрайство та ухилення від військової служби. А, між тим, дивного нічого немає з огляду на те, що цей флагман непродажної української журналістики має трьох власників – полководця Турчинова, якому належить 45% «Цензор.нет», героя Майдану Пашинського, якому також належить 45% «Цензор.нет», і народного експерта з усіх питань Бутусова, який володіє 10% статутного капіталу та робить вигляд, що власником «Цензор.нет» є, начебто, якась псевдо-громадська організація «Інформагенція ЦЕНЗОР. НЕТ & БУТУСОВ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44804187).Причина палкого кохання до Шабуніна народного експерта Бутусова, який понад три роки повномасштабної війни ухилявся від мобілізації, є очевидною – якщо Шабунін «проходив службу» в НАЗК, то Бутусов нині захищає Батьківщину, хіба, у Фейсбуці. На більше ці два моральних авторитети української нації не здатні.Але підстави любити соціально близького Шабуніна є й у мажоритарного власника «Цензор.нет» генерал-майора Турчинова.Як ми пам’ятаємо, Шабунін, щоби уникнути реальної мобілізації, на другий день повномасштабної війни фіктивно оформився солдатом у 207 окремий батальйон ТрО (військова частина А7376), де займався лише тим, що фотографував себе на унітазі. Але Шабунін прагнув не тільки уникнути реальної військової служби. У червні 2023 року цей «борець з корупцією» через своїх адвокатів ще й звернувся до Дніпровського районного суду Києва, де Шабуніна досі судять за те, що він настукав по мармизі так званому «журналісту» Філімоненку, з клопотанням зупинити розгляд справи, оскільки Шабунін, мовляв, перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в судове засідання.Так ось, співвласник «Цензор.нет» генерал-майор Турчинов відчуває в Шабуніні споріднену душу, оскільки став на шлях Шабуніна на день раніше самого Шабуніна. З тією лише різницею, що Турчинов фіктивно оформився на військову службу не в 207-ий, а в 206-ий окремий батальйон ТрО (військова частина А7375) згідно з п.4.14 наказу командира військової частини А7375 по стройовій частині від 24.02.2022 №4). Причому, оформився без будь-якої посади – «у розпорядження командира батальйону». До речі, командир батальйону, у розпорядженні якого, начебто, перебував генерал-майор Турчинов, на той час мав військове звання «майор».Найсмішніше, що на фіктивну військову службу Турчинов був оформлений як, начебто, мобілізований Солом'янським у м.Києві РТЦК та СП. Уявляєте, як перелякаються в Солом'янському районному ТЦК, коли довідаються, що 24 лютого 2022 року вони мобілізували аж цілого генерал-майора?.. Якщо Шабуніну фіктивна військова служба була потрібна для того, щоби зупинити розгляд кримінальної справи в Дніпровському суді Києва, то Турчинову – щоби не з’являтись на допити в СБУ в справі про здачу в 2014 році Криму: на кожну повістку з викликом до слідчого Олександр Валентинович влаштовував бурю в соцмережах з криками, що він перебуває в окопах «на південному напрямку» за сотні кілометрів від Києва, хоча, насправді, проживав і проживає в столиці й на фронті ніколи не був. Втім, ця обставина не заважала Турчинову отримувати на картковий рахунок грошове забезпечення й додаткову винагороду за фіктивне виконання обов'язків військової служби.Тож не дивуйтесь. Ворон воронові, як то кажуть, око не виклює.На фото – витяг з наказу командира військової частини А7375 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №4

Після того, як Михайло Федоров влаштував звільнення з військової служби професійного «громадського активіста» Шабуніна на підставі фіктивної довідки про хворобу гарнізонної (!) ВЛК, здавалось, шо міністр оборони вже нічим не зможе здивувати волелюбний український народ. Бо так плювати в обличчя військовослужбовцям, які сумлінно виконують свій конституційний обов’язок, не вдавалось ще жодному високопосадовцю Міноборони.Але талановита людина талановита в усьому: 1 червня 2026 року в публічному доступі з’явилась декларація кандидатки на посаду заступника міністра оборони – такої собі Галан Любов Михайлівни.Любов Михайлівна – це професійна «громадська активістка». 23 січня 2023 року вона на пару зі своїм соратником Найємом Масі-Мустафою (керівником юридичної компанії Miller, який на той час фіктивно рахувався на службі в ГУР Міноборони) зареєструвала псевдо-громадську організацію «Правозахисний центр «Принцип» (код ЄДРПОУ 44928634). Чим цей, прости господи, «правозахисний центр» займається, окрім розкрадання міжнародної технічної допомоги, яку виділяють Україні держави-партнери – невідомо. А розкрадати є що. Так, за перший рік свого існування ця шарашкіна контора, маючи трьох співробітників, привласнила 12 млн. 407 тис. грн міжнародної технічної допомоги, у 2024 році – 15 млн. 950 тис. грн, у 2025 році – вже 27 млн. 243 тис. грн, прогноз на 2026 рік (відповідно до отриманих грантів) – 42 млн. 217 тис. грн.Сама Любов Михайлівна в 2025 році задекларувала 1 408 014 грн (тобто $2 667 доларів на місяць) доходу від громадської діяльності, яка, за визначенням, здійснюється безплатно. При цьому 1 402 596 грн пані Галан отримала від свого «Правозахисного центру «Принцип» і ще 5 418 грн їй заплатив «Благодійний фонд «Ветеран ХАБ++», який фінансує Віктор Пінчук.Судячи з навичок майбутньої заступниці міністра оборони, їй буде довірена відповідальна ділянка роботи – опікуватись ветеранами війни Шабуніним і Шерембеєм та організовувати «представників громадянського суспільства» на підтримку Федорова як майбутнього президента України.

Враховуючи, що нинішній начальник Військової служби правопорядку Віталій Левченко має бути найближчим часом звільнений з цієї посади, новий заступник начальник ВСП Гюндуз Мамедов, скоріш за все, стане т.в.о. Злі язики брешуть, що призначення Мамедова пролобіював у Офісі Президента славний представник галасливого племені «соросят» міністр оборони Федоров, який паралельно домагається звільнення Левченка. Мовляв, треба боротись з «бусифікацією», тупі військові з цим завданням не впорались, тож без такого фахівця як Мамедов не обійтись. При цьому пан міністр, звісно, не повідомив Зеленському, що Мамедов позбавлений допуску до державної таємниці, сам Найвеличніший (с) про такі подробиці не знає, а Буданов, який мав би виконувати функцію регента при неосудному монарху, цікавиться тільки своєю участю в майбутніх президентських виборах і завчасним наповненням виборчого фонду.Втім, якщо Федорову зійшло з рук звільнення з військової служби Шабуніна по підроблених документах на підставі свідоцтва про хворобу гарнізонної (!) ВЛК, то і призначення Мамедова заступником начальника ВСП ЗСУ також залишиться для Федорова без наслідків.До речі, користуючись нагодою, підказую попсуй-міністру Федорову, як за один день подолати «бусифікацію» без всякого Мамедова. Достатньо зателефонувати командувачу Сухопутних Військ і повідомити, що план, встановлений начальникам ТЦК та СП по здаванню грошей, з завтрашнього дня скасовується. Бо «бусифікацією» начальники ТЦК та СП займаються не тому, що вона моральні уроди (хоча таких там вистачає), а тому, що повинні і гроші в штаб Сухопутних Військ здавати, і план по мобілізації виконувати. Ось їм і доводиться крутитись.