Telegram statistics channel - @volodymyrboyko

Продовжую розповідати про членкиню Вищої ради правосуддя Олену Василівну Ковбій, яка «проходила службу за мобілізацією» в 173 окремому батальйоні ТрО 120 окремої бригади ТрО спочатку на посаді солдата-діловода, а згодом – помічника командира військової частини з правової роботи. «Військова служба» у Олени Василівни була дуже своєрідною – у той час як її батальйон виконував бойові завдання, Ковбій у 2023 році «служила» в Києві одночасно з солдатом 207 окремого батальйону 241 окремої бригади ТрО Шабуніним. Тільки Шабунін «проходив службу» в Національному агентстві з питань запобігання корупції, а Олена Василівна – у Вищій раді правосуддя, членом якої вона була обрана як «учасник бойових дій».Щоправда, командир 173 об ТрО, де «служила» Олена Василівна, виявився розумнішим, ніж командир 207 об ТрО, у якому фіктивно рахувався на службі Шабунін. Розуміючи, що відрядження військовослужбовців до цивільних установ – це злочин, він не став ніяк оформлювати відсутність бійциці Ковбій за місцем служби. Натомість закрив очі на те, що Ковбій самовільно залишила військову частину та вибула в Київ, і продовжував нараховувати та виплачувати їй не тільки грошове забезпечення, але навіть додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань, до яких Ковбій мала таке ж відношення, як і Шабунін.Якщо Шабунін «служив» у НАЗК 5 місяців, то Ковбій у ВРП – майже 7, з початку січня по 21 липня 2023 року, після чого вона звільнилась з фіктивної військової служби й стала займатись організацією правосуддя відповідно до рівня своєї моралі й правосвідомості. Але за час фіктивної військової служби Олена Василівна отримала 173 тис. грн грошового забезпечення й 199,3 тис. грн додаткової винагороди за виконання бойових/спеціальних завдань. Як повідомила Вища рада правосуддя, бойові завдання бійциця Ковбій виконувала в Києві, де вона з січня 2023 року по 21 липня 2023 року, зокрема, взяла участь у 31 засіданні Вищої ради правосуддя.Іншими словами, у військовій частині пані Ковбій не було, до Києва командування її не відряджало, але це не завадило члену Вищої ради правосуддя Олені Ковбій шахрайським шляхом покласти в свою кишеню 373 тис. 894 грн грошового забезпечення та додаткової винагороди. Найбільш зворушливо виглядають 1744 грн 60 коп «чорнобильських» виплат, отриманих Оленою Василівною в липні 2023 року. Річ у тім, що зона відповідальності 120 окремої бригади ТрО, до складу якої входив 173 окремий батальйон ТрО (військова частина А7339) – Вишгородський район Київської області, зокрема зона відчуження. У тих випадках, коли окремі батальйони, що входили до складу цієї бригади, виводились з фронту для відновлення боєздатності, особовий склад розміщували поруч з 30-кілометровою зоною навколо Чорнобильською АЕС, командні пункти були безпосередньо в зоні відчуження й особовому складу нараховували «чорнобильські». Так ось, Ковбій не погидувала й цими грошима.От тільки професійного «громадського активіста» Шабуніна за ухилення від військової служби й отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди під час фіктивного відрядження до НАЗК зараз судять, а членкині Вищої ради правосуддя Ковбій навіть не обраний запобіжний захід.На фото: - фотографія з сайту ВРП, на якій бійциця Ковбій, яка тримає читачів цьог сайту за ідіотів, виконує бойове завдання за комп’ютером, вдягнута в бронежилет, шолом, тактичні окуляри й з автоматом, спорядженим коліматором, навперейми;- довідка про розмір грошового забезпечення, додаткової винагороди за виконання бойових/спеціальних завдань та «чорнобильські», які бійциця Ковбій отримала від 120 окремої бригади ТрО за ча коли перебувала в Києві як член Вищої ради правосуддя;- лист Секретаріату ВРП з переліком бойових подвигів бійциці Ковбій.#ВРП_на_мило

Під час обрання запобіжного заходу Єрмаку прокурорка САП викрила колишнього керівника Офісу Президента в неформальному спілкуванні з екс-генеральними прокурорами Костіним і Венедіктовою, колишнім головою Держприкордонної служби Дейнекою та заступником голови СБУ Покладом. Контакти цих людей були виявлені в телефонній книзі водія Єрмака і це, на думку прокурорки САП, є беззастережною підставою для обрання Єрмаку запобіжного заходу у вигляді арешту з можливістю внесення застави в розмірі 180 млн. грн. Цілком підтримуючи цю прокурорську ініціативу, хочу лише зазначити, що в такому випадку треба негайно брати під варту колишнього солдата 207 окремого батальйону ТрО Шабуніна, якого зараз судять у Печерському райсуді Києва за шахрайство та ухилення від військової служби. А також – колишніх співробітників НАБУ, які неформально листуються з Шабуніним. Наприклад, 17 січня 2025 року колишній керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужинський попередив шахрая Шабуніна, що в Територіальному управлінні ДБР у м.Києві активізувались слідчі дії в кримінальному провадженні, зареєстрованому за фактом вчинення Шабуніним і екс-командиром 207 окремого батальйону ТрО Юшком низки злочинів проти встановленого порядку несення військової служби. Калужинський пише: «Привіт. В ДБР команда терміново по тобі активізуватись».Шабунін: «Ага, дякую. Маєш якісь деталі чи загалом?».Калужинський: «Поки загалом». Що прикметно. Перша ухвала слідчого судді в цьому кримінальному провадженні датується 20 січня 2025 року (ось вона: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124528245 ). Тобто Калужинський довідався про те, що в ТУ ДБР у м.Києві активізувалось розслідування щодо Шабуніна, шляхом, як каже в таких випадках прокурорка САП, неформального спілкування. Це тим більш цікаво, що на момент листування з Шабуніним Калужинський був фіктивно оформлений на військову службу в Головне розвідувальне управління Міноборони й, типу, виконував обов’язки помічника начальника ГУР Буданова. Тобто, Андрій Володимирович «зливав» Шабуніну оперативну інформацію як службова військова особа, що має допуск по формі 1 (до речі, працюючи в НАБУ Калужинський мав допуск лише по формі 2). Тому при обранні запобіжного заходу Калужинському треба виходити з аналогії права й прохати арешт з можливістю внесення застави в розмірі 180 млн. грн. Тим більше, що в Андрія Володимировича гроші є. На крайній випадок – з грошима допоможе його кум Ситник.

Таке може трапитись лише в Україні: колишній начальник управління прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко та його батько, генерал-майор міліції у відставці Микола Марченко, яких зараз судять у Заводському районному суді Миколаєва за те, що вони в 2012-2013 роках намагались захопити для сина генерального прокурора Артема Пшонки 1500 га землі в Первомайському районі Миколаївської області, розпочали повторну атаку на цю ж саму землею – тільки вже за допомогою прокурора Миколаївської обласної прокуратури Сергія Бороденка, який підтримує в суді державне обвинувачення.Втім, Бороденко лише виконує вказівки начальства, а реальними «правонаступникам» Пшонки-молодшого обізнані люди називають голову Національної поліції Івана Виговського й першого заступника генерального прокурора Марію Вдовиченко, які за порадою керівника прокуратури Миколаївської області Ігоря Домущея взяли рейдерів під свою опіку.Історія ця тягнеться з 2012 року, коли троє рейдерів – батько та син Марченки й адвокатеса Оксана Валешинська – в інтересах сина тодішнього генпрокурора виготовили державні акти на 1500 га землі колишнього колгоспу «Шлях Леніна» в Первомайському районі Миколаївської області на ім'я неіснуючих людей та працівників бюджетної сфери району, а також договори, згідно з якими фіктивні власники передавали землю ТОВ «Партнер-Агро», спеціально створеному під цю оборудку. Оскільки ця земля давно була розпайована й перебувала в приватній власності, 18 червня 2013 року прокурори-рейдери привезли з Києва озброєних «тітушек» і намагались зібрати врожай ячменю. Напад бандитів селянам вдалось відбити, невдовзі в країні помінялась влада і в листопаді 2017 року Генеральна прокуратура направила до суду обвинувальний акт щодо Валешинської, а в січні 2019 року – щодо батька та сина Марченків. Вироків досі немає, натомість прокурор Бороденко, який підтримує державне обвинувачення в справі щодо Марченків, у перервах між судовими засіданнями разом з поліцейськими «розслідує» кримінальне провадження за заявою Марченків – про те, що законні власники не віддають їм ту саму землю, за спробу захоплення якої Марченків судять. Зрозуміло, що не зі своєї ініціативи прокурор Бороденко взявся допомагати батькові та сину Марченкам, обвинувачення щодо яких він підтримує – це неможливо без прямої вказівки керівника Миколаївської обласної прокуратури Ігоря Домущея та наказу першого заступника генерального прокурора Марії Вдовиченко.Ця унікальна навіть для України історія описана в статті «Прокурори-рейдери», що побачила світ на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів».

Директор НАБУ Кривонос і керівник САП Клименко, окрім «справи Міндіча», продали... перепрошую, подарували Офісу Президента ще одну справу – кримінальне провадження №52025000000000055, зареєстроване 05.02.2025 за фактом вчинення злочинів Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем і керівником його Секретаріату Іваном Вервейком.Як було встановлено в ході досудового розслідування, ще 6 років тому Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.2018 стосовно помічника народного депутата Лубінця Івана Вервейка. Вервейко тривалий час очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й оформлював на роботу фіктивних співробітників, зарплатню яких привласнював. Однак після кількох судових засідань матеріали справи були викрадені з суду. А після того, як Лубинець посів посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, він призначив свого колишнього помічника Вервейка, який досі перебуває в процесуальному статусі обвинуваченого, керівником Секретаріату Уповноваженого з допуском до державної таємниці.Згідно з оперативною інформацією, викрадення з Волноваського районного суду матеріалів справи щодо Вервейка навесні 2022 року організували: тодішній народний депутат України, обраний по округу №60 (м.Волноваха Донецької області), Лубінець Дмитро Валерійович, його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та його батько – голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович. Але найкричущий епізод з кримінального провадження, яке директор НАБУ і керівник САП продали... перепрошую, подарували Офісу Президента – це розкрадання Лубінцем і Вервейком гуманітарної допомоги, призначеної для порятунку дітей з окупованих територій та зони бойових дій.На кожній зустрічі з благодійними організаціями та міжнародними партнерами Лубінець наголошує на необхідності матеріально підтримати Секретаріат Уповноваженого – грошима та автомобілями, які, мовляв, потрібні для евакуації дітей. Але приймає цю допомогу не Секретаріат, а створена Лубінцем і Вервейком фіктивна фірма «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку очолює кум Вервейка – бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Якименко Олександр Сергійович. Окрім того, деякі авто, які отримує Секретаріат, Лубінець реєструє безпосередньо на Якименка.Більш того: Лубінець став ще й збирати гроші готівкою. Зокрема, Лубінець звернувся до керівниці неурядової організації «Orphans Feeding Foundation», відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт, з проханням надати йому 18 тисяч євро на відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, незаконно депортованих окупантами. При цьому Лубінець попрохав передати ці кошти своїй довіреній особі Якименку. Виконуючи прохання Лубінця, Маріам Ламберт передала Якименку 18 тисяч євро, отримавши розписку в тому, що «кошти будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення незаконно депортованих українських дітей».Як у наступному встановили правозахисники, ці гроші Лубінець, насправді, використав на відпочинок у Італії. А всього ж тільки від цієї правозахисної організації Лубінець шахрайським шляхом одержав понад 270 тисяч євро, які поклав собі в кишеню.Але в Лубінця знайшовся покровитель – заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров, який тримає Кривоноса й Клименка «на гачку» (показання на них у СБУ дав колишній народний депутат Федір Христенко) і який домовився, що «справу Лубінця» в НАБУ поховають.Кажуть, Офіс Президента став на захист Лубінця тому, що пан Уповноважений «опікується українськими дітьми» під патронатом Олени Зеленської. І якщо тепер його відправити на лаву підсудних, то «перша леді» перетвориться на сміховисько – разом зі своїм чоловіком.На фото: - розписка довіреної особи Лубінця в отриманні 18 тис. євро;- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні, зареєстрованому в НАБУ щодо Лубінця та Вервейка.

За три роки два місяці й п'ять днів військової служби я не тільки не викладав у соцмережах ніяких своїх фотографій, а, взагалі, розповів, що я з перших днів війни на фронті, лише в 2024 році – у зв'язку з викриттям мною ухилянта Шабуніна, який з кінця лютого 2022 року й до початку листопада 2023 року фіктивно рахувався на службі в моїй бригаді. Я вважав, що розповідати про себе – це нескромно, що всі повинні захищати Батьківщину й нема нічого особливого в тому, що я добровільно відправився на війну в 57 років. Вважав (і вважаю), що свої фотографії у військовій формі в соцмережах постійно викладають лише істоти на кшталт фейсбук-майора Касьянова чи народного експерта з усіх питань Бутусова, які, насправді, мають таке ж відношення до військової служби, як нафталін до виробництва тістечок, і які воюють тільки в Тік-Тоці.Але торік, звільнившись з військової служби в зв'язку з досягненням граничного віку, я подумав: хіба я робив щось погане, що про це не можна розповісти? Чи, може, моє прізвище Бутусов, Шабунін, Жадан, Вакарчук або Кіпіані, що мені треба соромитись свого чесно отриманого статусу учасника бойових дій? Тому я завів рубрику #дембельський_альбом , де час від часу викладаю свої військові фотографії. Щоправда, їх небагато (про що я зараз дуже жалкую) – на фронті було не до фотосесій.Кому цікаво – заходьте по посиланню #дембельський_альбом та переглядайте. Зараз там викладаються фотографії та відео за 2022 рік (херсонський напрямок). Пізніше будуть фотографії з-під Вовчанська, Бахмута, Сіверська, Курахового, Костянтинівки...

Під рубрикою «Дембельський альбом».Позицію «Джоні» в Херсонській області, яку наш взвод зайняв наприкінці червня 2022 року, противник обстрілював нещадно. Це був «нуль», передній край фронту – перед нами в бік сіл Правдине й Мирне тягнулась лише «сіра зона».Найбільше нам дошкуляли обстріли з 82-мм міномета. Ворожий міномет стояв десь неподалік стаціонарно й був пристріляний по нашій позиції, але 28 окрему механізовану бригаду, до якої ми тоді були придані, питання ліквідації цього міномета не переймало. А в нас ніяких засобів для того не було.Час від часу до міномета приєднувалась 120-мм гармата, не рідкістю були обстріли з РСЗВ «Град» і по кілька разів на дню – обов’язкові обстріли касетними боєприпасами. Втім, до касет і ствольної артилерії ми вже звикли, під обстріл «Градом» я потрапив ще в Києві в березні 2022 року, але на «Джоні» ми вперше зіткнулись з танковими обстрілами снарядами, що були начинені флешетами – шрапнеллю у вигляді загостреної сталевої стріли з опереним хвостом.Цими металевими стрілами «Джоні» була просто засіяна. Інколи траплялись нерозірвані снаряди, споряджені флешетами. Трохи пізніше, коли ми просунулись у «сірій зоні» на півтора кілометри в бік окупованого Мирного й зайняли позицію «Торф-1», під час танкового обстрілу одна з таких стріл застрягла в руці Сані Свистуна – довелось витягувати плоскогубцями. Фотографії зроблені в липні 2022 року в Херсонській області в точці з координатами 46°41'58.4"N 32°08'03.9"E#дембельський_альбом

Починаю знайомити читацьку громадськість з дружним колективом Вищої ради правосуддя, який, фактично, приватизував судову владу в Україні й зараз диктує розцінки на ринку замовних судових рішень. Нашу скорботну розповідь відкриває колоритна членкиня ВРП Олена Василівна Ковбій, яка «проходила службу за мобілізацією» в 173 окремому батальйоні ТрО 120 окремої бригади ТрО спочатку на посаді солдата-діловода, а згодом – помічника командира військової частини з правової роботи. Пані Ковбій, напевно, тримає волелюбний український народ за ідіотів і тому фотографується для сайту Вищої ради правосуддя за комп’ютером, вдягнута в бронежилет, шолом, тактичні окуляри й з автоматом, спорядженим коліматором, навперейми. Мовляв, «наша служба і опасна, і трудна». Хтось для подібних сайтів фотографується в костюмі медсестри, хтось – у костюмі сантехніка на голе тіло, а Олені Василівні подобається саме таке вбрання, з АК-74 й тактичними окулярами. Залишається тільки незрозумілим, куди вона зібралась вставляти коліматор. Ба більш того: злі язики пащекують, що Олені Василівні буде довірено очолити обоз маркітанток під час майбутнього Параду Перемоги. І це правильно: до яких пір в Україні братимуть за взірець німецькі фільми, де жінки вдягаються лише в костюми медсестри та вчительки? Псевдо-громадські організації «Автомайдан» та «ДЕЮРЕ» відкрили перед ВРП небачені раніше перспективи й надали можливість її членам проявляти свій патріотизм у нових формах, позах і способах...«Військова служба» у Олени Василівни була дуже своєрідною – у той час як її батальйон виконував бойові завдання, Ковбій у 2023 році «служила» в Києві одночасно з солдатом 207 окремого батальйону 241 окремої бригади ТрО Шабуніним. Тільки Шабунін «проходив службу» в НАЗК, а Олена Василівна – у Вищій раді правосуддя, членом якої вона була обрана завдяки цій фотографії як «учасник бойових дій». Причому служила вона так успішно, що від солдата доросла до молодшого лейтенанта.Щоправда, командир 173 об ТрО, де «служила» Олена Василівна, виявився розумнішим, ніж командир 207 об ТрО, у якому фіктивно рахувався на службі Шабунін. Розуміючи, що відрядження військовослужбовців до цивільних установ – це злочин, він не став ніяк оформлювати відсутність бійциці Ковбій за місцем служби. Натомість закрив очі на те, що молодший лейтенант Ковбій самовільно залишила військову частину та вибула в Київ, і продовжував нараховувати та виплачувати їй не тільки грошове забезпечення, але навіть додаткову винагороду за виконання бойових завдань, до яких Ковбій мала таке ж відношення, як і Шабунін.Якщо Шабунін «служив» у НАЗК 5 місяців, то Ковбій у ВРП – майже 7, з початку січня по 21 липня 2023 року, після чого вона звільнилась з фіктивної військової служби й стала займатись організацією правосуддя відповідно до рівня своєї моралі й правосвідомості. Про правосвідомість Олени Василівни свідчить та обставина, що вона, ще коли працювала суддею Херсонського окружного адміністративного суду, ухвалила понад 50 рішень, перебуваючи у відрядженні чи відпустці. А про рівень її моралі – судове рішення, яким Ковбій скасувала рішення Херсонської міськради про перейменування вулиці Лютеранської на вулицю Катерини Гандзюк.Втім, це й не дивно. Рідний брат членкині ВРП Олени Ковбій – Олег Дерев’янко – є російським бізнесменом, він заступник генерального директора ООО «Синтезрейл» і під час «Спеціальної військової операції» придбав у Москві три квартири, паркінг за ціною понад 1 млн. доларів та два люксові автомобілі. Дерев'янко також очолює ООО «ИТЕК Транс», що бере активну участь у «переміщенні вантажів особливого призначенні для реалізації цілей СВО» на непідконтрольні Україні території Донецької й Луганської областей та в окупований Крим. Але це не заважало Олені Василівні отримувати від дружини брата, громадянки РФ Інни Бондаревої, грошові перекази через платіжну систему Unistraem .Яким чином Ковбій опинилась у складі Вищої ради правосуддя – секрету не становить. Її кандидатуру пролобіював тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв, якого зараз судять за хабарництво.#ВРП_на_мило

Щоби переконатись, з якою зухвалістю професійні «громадські активісти» розкрадають міжнародну допомогу, що виділяється Україні з бюджетів США та країн Західної Європи, далеко ходити не треба. Достатньо зазирнути на сайт Кабінету Міністрів України, де розміщений «Перелік проєктів міжнародної технічної допомоги». Ось, наприклад:Номер проєкту: №5413-03Назва проєкту: «Сприяння доброчесності у публічному секторі (Pro-Integrit)»Бюджет проєкту: 90 000 000 (дев’яносто мільйонів!) доларів СШАПартнер: СШАПочаток 04.12.23, Кінець 03.12.28 Виконавець: DAI Global, LLCБенефіціар: Секретаріат Кабінету Міністрів УкраїниОтримувачами 90 млн. доларів США є кілька державних установ, «Укрзалізниця», а також:- Громадська організація «Центр протидії корупції», м. Київ;- Громадська організація «Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції», м. Київ;- Громадська організація «Українська правда», м. Київ;- Громадська організація «Центр демократичних змін «Межа», м. Київ;- Громадська організація «Технології прогресу», м. Львів;- Громадська організація «ТОМ 14», м. Київ;- Громадська спілка «Підтримка діяльності всеукраїнської мережі доброчесності та комплаєнсу», м. Київ;- Громадська організація «Асоціація юридичних клінік України», м. Київ;- Громадська організація «Громадське телебачення», м. Київ.Псевдо-громадська організація «Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції» (код ЄДРПОУ 40778337) менш відома, ніж «Центр протидії корупції», але Youcontrol інформує, що ця шарашкіна контора має двох бенефіціарів. Це все та ж сама Каленюк і народний депутат України Ярослав Юрчишин (він же ж – «пожирач козюлек»), який поширює наклепи та брудну лайку на учасників бойових дій та вимагає звільнити Шабуніна від кримінальної відповідальності.Псевдо-громадська організація «Українська правда» (код ЄДРПОУ 26475479) була зареєстрована в листопаді 2003 року і жодного відношення до інтернет-видання «Українська правда», яке належить Томашу Фіалі, не має. Це – фіктивна фірма, що має двох бенефіціарів: Олену Притулу та СевгільМусаєву-Боровик, які й вирішили долучитись до дерибану 90 млн. доларів під машкарою «Сприяння доброчесності у публічному секторі». Кількість співробітників – 0, дохід за останні 6 років – 0, діяльності ця фіктивна фірма не веде жодної.Представляти псевдо-громадську організацію «Центр демократичних змін «Межа» (код ЄДРПОУ 45414513) також немає потреби. Цей «Центр» належить скандально відомій Мартині Петрівні Богуславець, про яку можна розповідати годинами й не набридне. Ця «Межа» була створена спеціально під розкрадання гранту в 90 млн. доларів, але встигла отримати лише 7 млн. 540 тис. грн в 2024 році (чистий прибуток при 2 працівниках склав 2 млн. 160 тис. грн).Псевдо-громадська організація «Технології прогресу» (код ЄДРПОУ 44784941) зареєстрована у Львові й належить колишньому голові Державної митної служби Нефьодову Максиму Євгеновичу та колишньому в.о. директора Державної установи «Офіс з просування експорту України» Забродському Гнату Едуардовичу. У 2025 році ця псевдо-громадська організація отримала дохід від розкрадання міжнародної допомоги в розмірі 45 млн. 973 тис. грн, у 2023 році – 13 млн. 071 тис. грн., прогноз на 2026 рік – 85 млн. 590 тис. грн, кількість співробітників – 4 особи.Псевдо-громадська організація «ТОМ 14» (код ЄДРПОУ 40067390) належить професійним «громадським активістам», найяскравішим з яких є, напевно, гласний позаштатний співробітник СБУ Бігус Денис Станіславович. У 2025 році власники ГО «ТОМ 14» поклали в кишеню 32 млн. 725 тис. грн, у 2024 році – 25 млн. 658 тис. грн, у 2023 році – 24 млн. 948 тис. грн, у 2022 році – 17 млн. 554 тис. грн, кількість працівників – 2 людини.І т.д.Секретаріат Кабінету Міністрів України на наш запит повідомив, що «станом на 01.05.2026 інформація щодо результатів реалізації згаданого проєкту від зазначених громадських організацій до Секретаріату Кабінету Міністрів не надходила».Докладніше про це – у статті «Псевдо-громадські паразити», що побачила світ на сайті «Насправді».

Під рубрикою «Новини шабунінгу».Чергову фотографію з фронту 5 травня 2026 року опублікувало видавництво «Абабагаламага» з нагоди презентації нової поетичної книжки Ліни Костенко. Видатна поетеса, попри поважний вік, відвідала окопи під Покровськом, де вже півроку не виходить з позицій молодший лейтенант Національної гвардії України Вахтанг Кіпіані.Вахтанг Теймуразович захищає Батьківщину, а також «Європейську солідарність», з перших днів повномасштабного вторгнення. Розпочинав службу в своєму приватному Музеї преси простим молодшим сержантом зі 127 окремого батальйону ТрО 112 окремої бригади ТрО. Вже дослужився до офіцера. Останні два роки виконує свій конституційний обов'язок у штурмовій 13-й бригаді НГУ «Хартія», де б’ється з ворогом пліч-о-пліч з полководцем Жаданом і народним експертом з усіх питань Бутусовим. За це українські платники податків зі своїх бездонних кишень платять Кіпіані, Жадану та Бутусову грошове забезпечення й додаткову винагороду за виконання бойових завдань.Служити будуть усі! Разом до перемоги!

Звідкіля беруться професійні «громадські активісти»? – Буває по всякому. Наприклад, провідний «антикорупціонер» України, колишній член Ради громадського контролю при НАБУ Дмитро Шерембей перед тим, як почати боротись з корупціє, три рази відбував покарання за квартирні крадіжки, провівши у виправних колоніях сумарно майже 10 років. Після завершення третьої «ходки» Шерембей поміняв професію «домушника» на професію «громадського активіста» й став заробляти незрівнянно більше.До пари Шерембею суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лариса Гольник, слава якої біжить поперед неї ще з тих часів, коли в 2014 році вона намагалась привласнити гараж, що належав її 85-річній самотній сусідці, яка страждала на розлади психіки. Для цього чоловік Гольник підсунув на підпис старенькій, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаражу. Після чого Гольник через суд, у якому працює, намагалась легалізувати свої претензії на майно сусідки.За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник та її чоловіком Ігорем Гавриленком, розслідувалось кримінальне провадження. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою», кинулась у ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Жернакову (пасинок екс-першого заступника міністра юстиції Кучерявенка; нині Жернаков володіє псевдо-громадською організацією «ДЕЮРЕ» та контролює Громадську раду доброчесності при ВККСУ) і залучила як адвоката професійного «громадського активіста» Маселка. При цьому роботу Маселка оплачувала псевдо-громадська організація «Автомайдан» за рахунок фінансової допомоги, що була виділена міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.Тож тепер пані Гольник – не тільки жриця Феміди, а ще й «громадська активістка» та «викривачка корупції». Вона є найближчою сподвижницею професійних «громадських активістів» Шабуніна (притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби), Лємєнова (притягнутий до кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації) та Жернакова (притягнутий до адміністративної відповідальності за ухилення від мобілізації), входить до керівних органів усіляких псевдо-громадських організацій на кшталт «Інституту законодавчих ідей», куди її привела професійна «громадська активістка» Мартина Богуславець, і живе з того, що своїм ротом обслуговує найбрудніші корупційні схеми.Ба більш того, в умовах повномасштабної війни Гольник на своїй фейсбук-сторінці поливає брудом українських військовослужбовців, публікує антисемітські вислови та поширює наклепи на відому нідерландську правозахисницю Маріам Ламберт, яка опікується українськими дітьми в зоні бойових дій. А ще член наглядової ради псевдо-громадської організації «Інститут законодавчих ідей» Гольник закликає читати «твори» якоїсь Гальської, яка є працівником російського видання «Комсомольская правда в Донецке», пропагує в соцмережах писанину такого собі Замдиханова, який живе в окупованому Алчевську та займається антиукраїнською пропагандою, і поширює «статті» Карачевцева – головного редактора газети «Донецкая республика», який описує, як він допомагає спецслужбам Росії відшукувати в окупованому Донецьку «националистическое подполье».Будь-який інший суддя за подібне був би давно позбавлений мантії. Але Вища рада правосуддя, яку повністю контролюють псевдо-громадські організації «Автомайдан» і «ДЕЮРЕ», на дикі витівки Гольник не реагує. Бо якщо Ларису Владленівну звільнити з посади судді, зразу постане питання про нецільове використання коштів, отриманих від урядів західних країн «Автомайданом», «ДЕЮРЕ» та «Інститутом законодавчих ідей», які розповідали про боротьбу з корупцією, отримували на це гранти, а, насправді, обслуговували чорнороту шахрайку.Про те, чим у час, вільний від «громадської діяльності», займається суддя Шевченківського районного суду Полтави Лариса Гольник, розповідається в статті «Аферистка в мантії», що побачила світ на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів».