Під рубрикою «Новини шабунінгу».27 липня 2026 року о 10:00 в Печерському районному суді Києва продовжиться підготовче засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в шахрайстві та ухиленні від військової служби (справа №757/53663/25-к, суддя Соловйов О. Л.). Згідно з обвинувальним актом, стрілець 5 стрілецької роти 207 окремого батальйону ТрО (військова частина А7376) солдат Шабунін з вересня 2022 року по лютий 2023 року не з’являвся у своїй військовій частині, натомість проживав вдома й займався бізнесом як фізична особа-підприємець. А колишній командир батальйону, щоби приховати цей факт, щомісяця видавав фіктивні накази про відрядження Шабуніна до Національного агентства з питань запобігання корупції. Відтак на лаві підсудних разом з Шабуніним також опинився екс-командир цього батальйону підполковник Юшко Віктор , який виплатив Шабуніну за час відсутності у військовій частині не тільки грошове забезпечення солдата, але й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань на суму 261 482 грн. Що цікаво: солдат Шабунін під час фіктивної військової служби не лише займався розкраданням фінансової допомоги, яку міжнародні партнери виділили Україні, але ще й сам себе на цьому задокументував. Оскільки Шабунін не вважав себе військовослужбовцем і виконувати свій конституційний обов’язок із захисту Батьківщини не збирався, він і після мобілізації продовжував розміщувати на сайті НАЗК декларації про доходи та видатки як особа, начебто уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, у 2022 році солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін задекларував 1,554 млн. грн доходу від так званої «громадської діяльності». З них 1 335 750 грн йому виплатила псевдо-громадська організація «Центр протидії корупції» за рахунок міжнародної допомоги, призначеної Україні, і ще 271 813 грн Шабунін отримав як фізична особа-підприємець. У 2023 році солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін задекларував 2,259 млн. грн доходу від так званої «громадської діяльності». З них 1 792 999 грн йому виплатила псевдо-громадська організація «Центр протидії корупції» і ще 466 346 грн – псевдо-громадська організація «Автомайдан». Таким чином, за час фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО Шабунін «на стороні» заробив (точніше – поцупив у американських та європейських платників податків) 3,812 млн. грн (що приблизно складає 91 тисячу доларів США). Далеко не всякий підприємець може похвастатись такими доходами. От тільки виникає запитання – а коли ж солдат Шабунін виконував обов’язки військової служби? У цьому кримінальному провадженні як свідки мають бути допитані колишній голова НАЗК Олександр Новіков і його екс-заступник Артем Ситник, які неодноразово підписували та вручали Шабуніну листи на ім’я командира батальйону Юшка з проханням відрядити Шабуніна до цієї славетної установи. Сподіваємось, що Новіков і Ситник розкажуть у судовому засіданні, як вони забезпечували проходження Шабуніним військової служби за мобілізацією на території НАЗК. А саме: 1. Який розпорядок дня був встановлений у НАЗК прикомандированому солдату Шабуніну і хто саме контролював виконання цього розпорядку – зокрема ранкову руханку?2. Хто вів у НАЗК Журнал вечірніх перевірок?3. З якою періодичністю й за чий рахунок у НАЗК годували солдата Шабуніна, враховуючи, що після відрядження до НАЗК він був знятий у військовій частині А7376 з котлового забезпечення?4. Хто саме водив солдата Шабуніна на помивку? Чи є в НАЗК Журнал обліку видачі мила особовому складу?5. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону одиночного купання?6. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону збору грибів?
13 фактів про Михайла Федорова, про які не пишуть на картонках 1. Федоров не є і ніколи не був і ІТ-шником. Він SMMник – тобто маркетолог з продажів в Інтернеті. Саме через свою необізнаність він у листопаді 2019 шокував ІТ-спільноту фразою: «Роль кібербезпеки дещо перебільшена». 2. З 2017 року стосовно Федорова та його спільників у Запоріжжі розслідувалось кримінальне провадження за статтею 190 ККУ «Шахрайство». Провадження було закрите після призначення Федорова віце-прем’єр-міністром. 3. 62 млн. грн було вкрадено на закупівлях Дія. Engine у 2024 році. НАБУ опублікувало записи, на яких фігуранти весело жартували, мовляв, «відриваються ручки на сумках з грошима». Наразі колишні підлегли Федорова чекають на вироки від ВАКС. 4. На «плівках Міндіча» є запис, на якому Міндіч та Шефір затвердили Федорова на посаду Першого віце-прем’єр-міністра. 5. У березні 2025 колишній заступник міністра оборони з цифрового розвитку Віталій Дейнега публічно звинуватив М. Федорова у створенні «цифрової мафії» в Україні. 6. У січні 2022 російські хакери опублікували дані 13,5 мільйонів громадян Україні, викрадені з «Дії». За півтора роки цей факт підтвердило Велике Журі суду штату Меріленд, США. 7. Російське онлайн-казино Pin-Up кілька років збирало гроші за надання українцям державних послуг у додатку «Дія» – за підтримки та негласного керівництва міністра цифровізації Федорова. 8. До того як Федоров начебто “вимкнув росіянам Старлінк” – він 6 років був міністром цифровізації, був знайомий з Ілоном Маском, і саме у цей час росіяни отримали доступ до Старлінк – але Федоров років його не вимикав протягом майже 4 років повномасштабного вторгнення. Хоча, як виявилося, міг це зробити. 9. У січні 2026 у якості нової концепції Перемоги новопризначений міністр оборони Федоров запропонував Збройним Силам України «просто вбивати 50 тисяч росіян щомісяця», а також «найняти у ЗСУ 50% іноземців». 10. У лютому 2026 два офіційних радника міністра оборони Федорова синхронно виступили проти генерала Залужного після його резонансного інтерв’ю Асошіейтед Прес у лютому 2026. 11. Не маючи досвіду служби в армії, міністр оборони Федоров звільнив з МОУ двох найдосвідченіших генералів Мойсюка та Гаврилюка. 12. Федоров є відповідальним від уряду Зеленського за цензуру у соцмережах, що підтверджено офіційними документами. 13. У жовтні 2025 вийшло розслідування “Громадського” про бронювання у Дія. Сіті співробітників онлайн-казино та ІТ-компаній, які мають зв’язки з Росією. Ще є численні історії про стосунки з криптобіржами, непрозорість мільярдного фонду United24, токсична історія про Револют, просування російського наративу «цифрова гривя», розпил 5 мільйонів доларів на «вітчизняний штучний інтелект» «Дія. АІ» і багато-багато іншого. При тому, що у листопаді 2025 у звіті Єврокомісії зазначено про «нульовий прогрес» у сфері захисту персональних даних в Україні. ДумайТе. ДЖЕРЕЛО
⚡️ Куртка за $2000 та суддівська «недоторканність»: як суддя Великої Палати Верховного Суду фігурує у справі про крадіжкуСудова реформа в дії: поліція, ВРП та судді успішно покривають один одного, навіть коли мова йде про банальну помсту колишньому чоловіку та відвертий кримінал.19 лютого 2024 року до Броварського РУП ГУНП Київської області надійшла заява за номером ЕО 4902, про звинувачення Булейко О. Л. у крадіжці. Заявниця Андрієвська О. А. стверджує, що 19.02.2024 перебувала у гостях у Булейко О. А. у селі Зазимʼє (адресу упускаємо). Під час вечері, о 21 годині 30 хвилин його колишня дружина Булейко О. Л. (суддя Великої палати Верховного Суду), яка проживає в іншому помешканні, несподівано прийшла до будинку, звідки таємно викрала верхній одяг Андрієвської О., а саме пухову куртку з хутром вартістю 2000 дол США та рукавичками за 2500 грн, після чого з краденою курткою зникла. Нагадаємо шлюб подружжя Булейків було розірвано рішенням від 28.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113983355 ), а тому у лютому 2024 року кожен з подружжя міг зустрічатися з ким завгодно.«Доброчесна» Ольга Леонідівна, ймовірно через камери відеонагляду, помічає у колишнього чоловіка в гостях іншу жінку (громадянку Андрієвську О. А.). Суддя Великої Палати ввечері мчить до будинку колишнього і влаштує скандал. Покинувши будинок прихопила чужу дороговартістну куртку з рукавичками.
🧨 Шантаж замість правосуддяКоли колишній чоловік спробував повернути річ, «доброчесна» служителька Феміди заявила: нічого не віддасть, а якщо залучать поліцію — звинуватить гостю у крадіжці своїх золотих прикрас. Прекрасний приклад правової позиції від судді Касаційного кримінального суду.
🔥
Можна впевнено сказати - судова реформа вдалася.
🔒 Замкнене коло системиПостраждала подала заяву до Броварського РУП (ЕО 4902). Результат очікуваний: заступник начальника поліції та слідчий суддя «не знайшли даних» для відкриття провадження. Скарги адвокатів до ВРП також залишили без розгляду. Велика Палата покриває ВРП, а ВРП — суддів Великої Палати.
🧐 Нюанс із декларацієюУ заяві про злочин зазначено, що суддя Булейко виїхала з речами з будинку в Зазимʼї після розлучення. Це означає, що вона мала вказати у декларації за 2024 рік нове фактичне місце проживання. Подана «жрицею Феміди» декларація не містить іншого житла — маємо ще й завідомо недостовірне декларування.https://public.nazk.gov.ua/documents/efdf82bb-3511-4919-8a40-a0020b55f125🔥 Ось так особа, яка щодня формує правові позиції для всієї країни, демонструє власне розуміння закону.‼️ якщо вам відомі інші приклади суддівського свавілля - пишіть нам.❗ ️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ🚀 Читай більше на нашому FaceBook…
Ухвалення та, особливо, реалізація на практиці всіх положень запропонованого НБУ «Положення про організацію надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями», призведе не до боротьби з шахрайством чи іншою неправомірною діяльністю (бо таки дії здійснюються поза межами банківських установ та можуть лише використовувати рахунки для легалізації чи переказів), а до масових випадків необґрунтованих і неправомірних дій самих банків, які, не маючи жодних законних підстав та повноважень, будуть блокувати рахунки клієнтів по будь-яким операціям, які системи ШІ банків та сторонніх аутсорсінгових контор будуть ідентифікувати як «ризиковані» та «нетипові». Торкнутися це може й блокування операцій з волонтерської діяльності на користь українського війська, блокування витрат самозабезпечення підрозділів Сил Оборони (ротних кас) і навіть банальних купівель у магазинах у «нетиповий час» зі сплатою «нетипової суми».https://naspravdi.today/2026/07/21/autsorsynh-ta-shtuchnyy-intelekt-iak-natsbank-khoche-zmusyty-banky-blokuvaty-platizhni-kartky-ta-rakhunky-ukraintsiv/
Якщо кілька шахраїв на кшталт Шабуніна, Каленюк і Стерненка на замовлення доконаних корупціонерів типу Федорова за допомогою ботоферм збирають у центрі Києва купку міських божевільних з картонками й ухвалюють рішення, які належать до компетенції парламенту, то мова не про шахраїв, не про корупціонерів і, тим більше, не міських божевільних. Мова про парламент. Точніше – про відсутність в Україні парламенту та повну руйнацію залишків державних інституцій. Ця руйнація почалась не сьогодні: точкою неповернення стало голосування у Верховній Раді 14 жовтня 2014 року за новий Закон України «Про прокуратуру», розроблений під орудою Портнова й внесений Януковичем у листопаді 2013 року. Цей законопроєкт, ухвалення якого вимагали ті, кого помилково називають «соросятами», ліквідував в Україні будь-який нагляд за діяльністю чиновників і дотриманням правопорядку в Збройних Силах та інших військових формуваннях. Остаточно добила Україну ліквідація тими, кого помилково називають «соросятами», військової юстиції в 2019 році (ініціатором знову ж таки був Портнов) та знищення ЗМІ (з ініціативи колишнього керівника Офісу Президента Богдана, який у серпні 2019 року оголосив, що новій владі журналісти не потрібні, натомість Зеленського і Ко будуть обслуговувати соцмережі, що контролюються Федоровим і «соросятами»). Виходячи з цього, передбачити найближче майбутнє не складно. До зими Росія повністю захопить Донецьку область, взимку по всій Україні не буде світла, а по весні почнуться переговори на тему, по якому боці Дніпра зупинятиметься російська армія. Зрозуміло, що жодна «картонка», не кажучи вже про Шабуніна та Стерненка, захищати Україну не піде. На фото – зразок творчості «тіньового штабу» екс-міністра оборони Федорова, який бореться зі своїми колишніми соратниками за доступ до корупційних потоків. Штаб, до речі, знаходиться на горішньому поверсі висотного будинку по бульвару Міхновського, 14-16, звідкіля Шабунін і Каленюк керують ботофермами та вигадують гасла для міських божевільних. За подібні вислови на адресу військовослужбовця в будь-якій нормальній країні Шабунін і Каленюк вже сьорбали б тюремну баланду. В Україні відповідальність за такі гасла встановлена ст. 435-1 КК України (образа честі й гідності військовослужбовця). Але шахраї плювати хотіли і на цю країну, і на її закони, а на її захисників.
СПРОСТУВАННЯ Приношу свої вибачення Герою України Валентину Маньку, якого я в попередній публікації назвав «дніпропетровським бандитом». Я помилявся. Виявляється Валентин Миколайович не дніпропетровський, а донецький бандит. На мою помилку мені вказали співробітники поліції, які надіслали ось таке повідомлення: ***Уточнення. Валентин Манько не дніпропетровський, а донецький бандит. Його папаня – колишній начальник Мар'їнської райдержадміністрації, якого ми двічі намагались посадити за ст. 86-1, 84-4 тодішнього КК України, але Мар'їнський районний прокурор Едуард Шевченко (родич усім відомого Геннадія Васильєва) кожного разу скасовував постанову про порушення справи «по сотці», тобто відповідно до ст. 100 тодішнього КПК України. Другий раз ми зустрілись з майбутнім Героєм України вже в 2015 році, коли Манько-молодший організував банду й грабував місцевих фермерів під машкарою «боротьби з сепаратистами», успішно конкуруючи з так званим Семеном Семенченком та Іллею Кивою. Останній прибув у Донецьку область як представник МВС (типу, допомагати Аброськіну), але також зібрав банду й грабував усе, до чого тільки міг дотягнутись. Урешті-решт, Манька ми закрили (причому рішення ухвалював Діма Борзих з команди Матіоса), але потім Манько зник з горизонту й виплив вже після початку повномасштабної агресії в 2022 чи навіть 2023 році. До речі, на Манька-молодшого завів ОРС тодішній начальник ГУ НП в Донецькій області Аброськін, але потім Аброськіна попрохав його друг Кононенко («Латиш») і міліція (поліція тоді була тільки в т.зв. ДНР) припинила переслідувати «патріота». ***Я б міг суттєво доповнити цю розповідь. Наприклад, колишнього Мар’їнського міжрайонного прокурора Едуарда Васильовича Шевченка я знаю десь з 2000 року й досі не розумію, яким дивом він не тільки не опинився за ґратами після перемоги в 2014 році народного режиму, а навіть потрапив на роботу в Головну військову прокуратуру. І з Маньком не все так просто. Він переховувався за кордоном, але потім повернувся в Україну, домовившись про закриття кримінального провадження в обмін на показання проти Геннадія Корбана. Гласний позаштатний співробітник СБУ Бігус колись навіть зняв фільм про нинішнього Героя України та його кримінальні пригоди: https://bihus.info/kombata-vid-bpp-reider-so-rvetsa-v-politiku/ До речі, «кіборг» Віталій Баранов, про якого йдеться в сюжеті Бігуса – це мій колишній командир батальйону, він пішов з життя 8 жовтня 2023 року в Сіверську. Користуючись нагодою, передаю вітання Віктору Іонасовичу Кононенку, який врятував від тюрми майбутнього Героя України.
Відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» опублікувало розлоге розслідування з приводу кричущого факту порушення порядку несення військової служби в 241 окремій бригаді ТрО (військова частина А4076). Виявляється, Печерський РТЦК «бусифікував» сина народного депутата Нестора Івановича Шуфрича – військовозобов’язаного Нестора Несторовича Шуфрича, який потрапив у резервну роту 241 обр ТрО на запорізькому напрямку. Про те, що трапилось далі, не можна читати без сліз та обурення. Ось що пише «Українська правда» про Шуфрича-молодшого: «Він чомусь опинився не в загальній казармі для мобілізованих, а оселився в кімнаті для відпочинку адміністрації. Там в нього було власне одинарне ліжко і коли всім новоприбулим не видавали навіть подушки, не кажучи вже про якусь елементарну білизну, в Нестора Несторовича було все для комфортного сну». Уявляєте – у той час як солдат Шабунін і солдат Шерембей, які прослужили в 241 окремій бригаді ТрО з 25 лютого 2022 року по 1 листопада 2023, спали вдвох на одному двоярусному ліжку, притискуючи до грудей автомати, солдату Шуфричу видали постільну білизну! Сподіваємось, що найближчим часом відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» докладніше розповість про те, як солдати Шабунін і Шерембей мужньо переносили тяготи служби (вони півтора року захищали Батьківщину в складі 207 окремого батальйону цієї бригади). Зокрема, солдат Шабунін, призваний за мобілізацією, обіймав наступні посади: - 25.02.2022 – 01.06.2022 – водій-електрик радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла,- 01.06.2022 – 26.08.2022 – електрик відділення,- 28.06.2022 – 10.03.2023 – стрілець 5 стрілецької роти,- 10.03.2023 – 01.11.2023 – розвідник-номер обслуги розвідувального взводу. Щоправда, військовослужбовці батальйону стверджують, що ані Шабуніна, ані Шерембея вони ніколи в очі не бачили і що ці мужні воїни, насправді, проживали в Києві та займались бізнесом, а на службі рахувались фіктивно, щомісяця отримуючи від 241 окремої бригади ТрО не тільки грошове забезпечення, але й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань. Більш того, журналіст Петро Терентьєв оприлюднив відео, яке він зняв 29 квітня 2023 року в київській кав’ярні «Зигзаг», де солдат Шабунін облаштував тиловий опорний пункт у той час, як його батальйон перебував під Бахмутом. Третьою за столиком була головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, яка не потрапила на відеозапис через те, що в момент зйомки відійшла в туалет. Але про фіктивну службу Шабуніна та Шерембея відоме своєю чесністю та непідкупністю інтернет-видання «Українська правда» чомусь нічого не пише. Напевно, шахрайство, ухилення від військової служби та розкрадання коштів державного бюджету (за час фіктивної служби в 241 обр ТрО Шабунін і Шерембей сумарно отримали 1,9 млн. грн грошового забезпечення) – це значно менший злочин, ніж наявність одинарного ліжка в солдата Шуфрича. На відео, знятому в кафе «Зигзаг» у Києві: ось так солдат Шабунін 29 квітня 2023 року проходив військову службу в 241 окремій бригаді ТрО у той час, як його військова частина була під Бахмутом.
Солдат запасу Стерненко, який за допомогою СБУ та екс-міністра оборони Федорова ухиляється від мобілізації, розродився дописом про майбутнього голову Національної поліції: «Нардепи пишуть, що головою Нацполу буде Цуцкірідзе. Свого часу він допомагав фабрикувати справи проти мене та покривав організаторів замахів, що хотіли мене вбити. Одна новина краща за іншу. Повний треш…» Про Максима Цуцкірідзе розповідати можна довго – як і про кожного начальника з «реформованої поліції». Не дарма ж їх у ході атестації відбирали професійні «громадські активісти» на чолі з Мустафою Найємом. А ось що стосується кримінального провадження, яке розслідувалось у Головному слідчому управлінні Нацполіції, коли заступником начальника цього управління був Цуцкірідзе, то тут все трохи не так. Стерненко, завербований першим відділом головного відділу захисту національної державності Управління СБУ в Одеській області ще в 2013 році, 24 травня 2018 року в Одесі посварився на вулиці з двома молодиками. Кажуть, сварка вийшла на ґрунті торгівлі наркотиками під «дахом» СБУ – начебто Стерненко з кимсь не розрахувався. Одного зі своїх (беззбройних !) співрозмовників Стерненко тяжко поранив ножем, який носив з собою, а за другим погнався й, наздогнавши, зарізав на смерть. Після цього Стерненко своїм ножем поштрикав собі ліву руку й заявив, що на нього, буцімто, був скоєний напад. І що він, вибивши ніж з рук нападника, начебто цей ніж підібрав і завдав удар у відповідь у порядку самозахисту. Але експертиза беззастережно довела, що ніякого нападу на Стерненка не було, холодна зброя належала самому агенту СБУ, а його поранення – це спектакль, влаштований з метою уникнути кримінальної відповідальності. Задля об’єктивного розслідування справу з району забрало Головне слідче управління Нацполіції, де старший слідчий в особливо важливих справах Ігор Соцький у листопаді 2018 року підготував Стерненку підозру в умисному вбивстві. Одначе вдягнути на Стерненка кайданки поліція не встигла: у грудні 2018 року агент СБУ опинився в кабінеті генерального, прости господи, прокурора Юрія Луценка разом з новим куратором – заступником начальника ГУ «К» СБУ Василем Пісним, якому Стерненко був переданий на зв’язок з Департаменту захисту національної державності СБУ. Також був присутній перший заступник голови СБУ Павло Демчина. На прохання керівництва СБУ Луценко незаконно змінив підслідність у кримінальному провадженні й направив справу з ГСУ Нацполіції до ГСУ СБУ, де куратори Стерненка мали її поховати. Але дружина вбитого Стерненком Івана Кузнецова домоглась у судовому порядку повернення справи назад у ГСУ Нацполіції. Після того, як генеральним прокурором був призначений Руслан Рябошапка, а нагляд за слідством у поліції став здійснювати його перший заступник Віталій Касько, Соцький знову підготував Стерненку письмове повідомлення про підозру в умисному вбивстві, яку в Генеральній прокуратурі на початку вересня 2019 року підписав заступник начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Максим Березін. Отримавши підписану прокурором підозру, Соцький викликав Стерненка для її вручення. Але СБУшний «стукач» не з’явився, натомість опинився в кабінеті Рябошапки, після чого Касько викликав керівника Департаменту нагляду в кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генпрокуратури Володимира Поліщука й пообіцяв йому всунути підозру в анальний отвір. А Поліщук, у свою чергу, копняками під зад погнав прокурора Березіна в ГСУ Нацполіції забрати повідомлення про підозру. Після цього Рябошапка забрав кримінальне провадження з Нацполіції та відправив справу в СБУ. А лейтенант Баканов виділив Стерненку охорону. Тим не менш, внаслідок скандалу, спричиненого демонстративною безкарністю вбивці, 11 червня 2020 року слідчим СБУ довелось повідомити Стерненку про підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї. Але військовозобов'язаний Стерненко досі перебуває на волі й плює в обличчя тим, хто на фронті захищає його та його покровителів на кшталт того ж Федорова.
Я продовжую дресіровать любіму обізяну, себто суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Ларису Владленівну Гольник, яка зараз балотується на посаду судді Харківського апеляційного суду. Ось уривок з чергового повідомлення про недоброчесну поведінку судді Гольник, яке я направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. ***Третього березня 2026 року я звернувся до Полтавського РУ поліції ГУ НП в Полтавській області з повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 161 КК України, вчинене суддею Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л. В. та невідомою мені особою, яка на її прохання розмістила на її фейсбук-сторінці коментар «А цей Бойко – він жид?». Оскільки суддя Гольник Л. В. принципово відмовляється видаляти антисемітські коментарі, які на її фейсбук-сторінці розміщують її друзі, у діяннях судді Гольник Л. В. є очевидні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 161 КК України. Тим не менш, слідчий Полтавського РУ поліції ГУ НП в Полтавській області не виконав вимоги статті 214 КПК України й не вніс відомості, викладені в моєму повідомленні про кримінальне правопорушення, до ЄРДР. Оскільки Полтавське РУ поліції ГУ НП в Полтавській області знаходиться на території Шевченківського району міста Полтави, бездіяльність слідчого я оскаржив до Шевченківського районного суду міста Полтави. Автоматизованим розподілом моя скарга була направлена на розгляд слідчому судді Блажко І. О., але суддя Блажко І. О. заявила самовідвід від розгляду моєї скарги, мотивуючи його тим, що в моїй скарзі йдеться про спонукання органу досудового розслідування до реєстрації кримінального провадження стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л. В., разом з якою слідчий суддя Блажко І. О. працює в одному судді. Заява судді Блажко І. О. про самовідвід від розгляду моєї скарги надійшла на розгляд судді Шевченківського районного суду Гольник Л. В., яка цю заяву розглянула й задовольнила ухвалою від 26.03.2026 в справі №554/3344/26 (провадження №1-кс/554/4210/2026) попри те, що заява судді Блажко І. О. безпосередньою стосується самої Гольник Л. В. Окрім того, я був учасником справи №554/3344/26, мав процесуальний статус скаржника й викликався суддею Гольник Л. В. повісткою для участі в судовому засіданні при розгляді заяви про самовідвід судді Блажко І. О. Враховуючи, що Гольник Л. В., починаючи з 26 лютого 2024 року, понад 40 разів розміщувала на своїй фейсбук-сторінці наклепи та брудну лайку на мою адресу, вона зобов’язана була заявити самовідвід від розгляду справи, де я є скаржником, але цього не зробила. Суддя Гольник Л. В. не тільки розглянула справу, яка стосується її особисто, але ще й позбавила мене можливості заявити їй відвід від розгляду заяви судді Блажко І. О., оскільки повістку з викликом у судове засідання на 15:00 26 березня 2026 року Гольник Л. В. направила мені через підсистему «Електронний суд» лише після судового засідання. Таким чином, суддя Гольник Л. В., розглядаючи заяву про самовідвід слідчого судді Блажко І. О., достеменно знала, що я не отримував повістки з викликом у судове засідання й не обізнаний, що заяву судді Блажко І. О. в справі за моєю скаргою розглядає суддя, до якої я заявив вже два позови про захист честі та гідності. При цьому Гольник Л. В., ухвалюючи судове рішення в справі №554/3344/26, діяла в умовах реального конфлікту інтересів і розглянула справу, яка стосується її безпосередньо. Та обставина, що суддя Гольник Л. В. діяла в умовах реального конфлікту інтересів, підтверджується тим, що в наступному моя скарга на бездіяльність уповноваженої особи Полтавського РУ поліції була розглянута слідчим суддею Подільського районного суду міста Полтави. Ухвалою слідчого судді від 25 травня 2026 року моя скарга була задоволена, уповноважена особа Полтавського РУ поліції зобов’язана внести в ЄРДР повідомлення про вчинення Гольник Л. В. кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 161 КК України.***На фото: ухвала судді Гольник у справі щодо реєстрації кримінального провадження відносно судді Гольник.
«Колумбійські воїни в ЗСУ мають більше прав на громадянство України, ніж пасивні українці», - просторікує старший сержант Павло Казарін, який фіктивно оформлений на військову службу та захищає Батьківщину, переважно, у телестудіях, закордонних поїздках і на презентаціях своєї книжки, написаної «на фронті». При цьому уродженець Криму Казарін забуває розповісти, що в 2012-2014 роках він жив у Москві, повернувся в Сімферополь у березні 2014-го, одразу після окупації Криму, і зразу ж кинувся до окупантів отримувати російський паспорт. Що цікаво – якщо паспорт громадянина Російської Федерації Казарін отримував у Сімфорополі, то закордонний паспорт – у Москві, оскільки США та країни Західної Європи оголосили, що не будуть впускати на свою територію росіян з паспортами, виданими в Криму. Факт набуття російського громадянства Казарін приховував до червня 2020 року. Разом зі своїм батьком – проректором Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Володимиром Казаріним – Павло сподівався зробити кар’єру в окупованому Криму, але облизування та оспівування російського режиму не допомогли й родина Казаріних залишилась без роботи. Тож довелось батькові та сину шукати кращої долі в Києві. Втім, батькові й тут не пощастило – у 2020 році він був внесений НАЗК у реєстр корупціонерів, а в квітні 2024 року Володимиру Казаріну повідомлено про підозру в розкраданні понад 800 тис. грн державних коштів. Що стосується Казаріна-молодшого, то він, отримавши від окупантів російський паспорт, не соромиться розповідати про те, як треба захищати Україну. Щоправда, сам це робити не поспішає.Підписатися | Зворотній зв'язок
TGLIST.COM.UA
