Telegram statistics channel - @volodymyrboyko

Уперше про кримінальні подвиги Лубінця я розповів у листопаді 2024 року в своєму блозі з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» у статті «Уповноважений з корупції». На той час я ще перебував на військовій службі, але три роки фронтового життя дались взнаки, тож у госпіталь знайшлись час і натхнення, щоби проінформувати волелюбний український народ про витівки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.Негайно по виходу моєї статті Лубінець звернувся до свого приятеля – голови Держспецзв’язку Потія з проханням заблокувати доменні імена мого блогу з романтичною назвою, а також тих львівських, ужгородського й полтавського сайтів, які передрукували статтю «Уповноважений з корупції». Прохання мотивувалось тим, що до Лубінця звернувся абсолютно йому незнайомий громадянин Якименко – той самий бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який взяв у Маріам Ламберт для Лубінця 18 тисяч євро. І що цей незнайомий Лубінцю Якименко поскаржився пану Уповноваженому, що я опублікував його персональні дані – свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані іноземцями Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і які опинились у приватній власності цього Якименка.Бригадний генерал Потій моментально відгукнувся на прохання Лубінця й без будь-яких законних підстав, будь-якої перевірки та судового рішення наказав заблокувати всі ті видання, які розповідають про кричущі корупційні злочини, вчинені Лубінцем. Негайно по тому я відправив у Національне агентство з питань запобігання корупції лист Лубінця з проханням заблокувати доступ до статті «Уповноважений з корупції» та розписку Якименка, який взяв у Маріам Ламберт для Лубінця 18 тисяч євро готівкою, засвідчену печаткою профспілкової організації співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Оскільки більш явного прикладу діяльності державних чиновників в умовах реального конфлікту інтересів годі придумати.8 січня 2025 року голова НАЗК Павлущик замість того, щоби скласти стосовно Лубінця, Потія й Титаренка протоколи про вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, розпорядився дати мені відписку, що мовляв, «буде розпочато моніторинг та контроль за виконанням актів та контроль за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича та керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейка Івана Дмитровича, у межах яких буде досліджено питання дотримання вказаними особами вимог та обмежень, передбачених ст. ст. 23, 28 Закону...»Складання цього листа – то була єдина реакція голови НАЗК Віктора Павлущика на інформацію про кричущий корупційний злочин, вчинений Лубінцем, Потієм і Титаренком. Ніякої перевірки, ясна річ, НАЗК не проводило, а на мої наступні запити просто не відповідало.Це історія є найкращим доказом того, що нині Україною правлять шахраї та аферисти – і в цьому є головна відмінність між епохою Зеленського та тим періодом в історії України, коли на чолі держави перебував двічі несудимий міцний господарник. Янукович, вихований у традиціях селища Півновка, що в Єнакієвому, з дитинства таких як Зеленський, Лубінець і Потій називав шлеперами. Якби щось подібне трапилось за часи його правління, то Лубінець і Потій вже давно б знайомились з меню Лук’янівського СІЗО, а голову НАЗК Павлущика міцний господарник викликав би до себе «на килим» і просто вибив би йому зуби. Бо Янукович точно знав, що виманювати гроші у правозахисниці з Нідерландів – це ганьба для всієї країни й пляма на ньому, як на главі держави.Докладніше про ці та інші злочини, вчинені українським, прости господи, омбудсманом розповідається в моїй статті «Яка Рада – такий і уповноважений», https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/04/03/lubinets-1/перша частина якої опублікована на сайті з романтичною назвою.

12 квітня 2014 року Слов’янськ, Краматорськ і кілька сіл Донецької області були захоплені бандою Гіркіна. Так починалась війна на материковій частині України. Того ж дня, ввечері 12 квітня 2014 року, РНБОУ ухвалила рішення про початок антитерористичної операції. Групу співробітників «Альфи», яка мала захопити в Слов’янську Гіркіна та знешкодити його бойовиків, очолив начальник Центру спеціальних операцій СБУ «Альфа» Геннадій Кузнецов – той самий генерал-інкасатор, який був затриманий 5 березня 2026 року на території Угорщини разом з іншими інкасаторами «Ощадбанку» за підозрою у відмиванні грошей.У 2010 році цей Кузнецов, відомий серед правнуків Дзержинського під прізвиськом «Собачник» за свою любов до собак мисливських порід, був звільнений з СБУ за вчинення корупційного правопорушення, а в 2011-му – засуджений вироком Печерського райсуду Києва за розкрадання бюджетних коштів. Тим не менш, як тільки Олександр Турчинов став в.о. президента України, він повернув Кузнецова в СБУ й навіть призначив цього корупціонера начальником «Альфи». Люди брешуть, що Олександр Валентинович у такий спосіб віддячив Кузнецову за те, що той після звільнення з СБУ працював у охороні Турчинова.Наступного разу Турчинов врятував Кузнецова в лютому 2019 року, коли в результаті двох службових перевірок, проведених Головним управлінням внутрішньої безпеки СБУ, було встановлено, що «Собачник» (на той час Кузнецов обіймав посаду начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ) розкрадав бюджетні кошти, використовував службовий автомобіль для поїздок на відпочинок за кордон та отримував від Вакарчука гроші «у конверті» за охорону концертів – для цього Кузнецов виписував своїм підлеглим нібито відрядження в зону АТО, а, насправді, направляв їх охороняти виступи співака ротом. Однак за все це Кузнецов відкараскався тільки суворою доганою з попередженням про неповну службову відповідність – кажуть, завдяки заступництву Турчинова.І ось цього пройдисвіта голова СБУ Наливайченко та в.о. президента Турчинов відправили 13 квітня 2014 року знешкоджувати банду Гіркіна.Але внаслідок повної безпорадності високопосадовців СБУ, хаосу та безладу, що панував серед правнуків Дзержинського, і кричущого непрофесіоналізму Кузнецова операція по захопленню терористів була повністю провалена, загинув «альфач» з Полтави Геннадій Біліченко, а сам Кузнецов отримав поранення, оскільки єдине, чому він навчився за роки служби в СБУ – це розкрадати бюджетні кошти, привласнювати грошове забезпечення підлеглих та катати тещу на службовому автомобілі.Про те, що насправді відбувалось під Слов’янськом 13 квітня 2014 року, Геннадій Кузнецов 31 травня 2014 року розповів слідчому Головного слідчого управління СБУ під протокол. Зрозуміло, що «Собачник» усіляко намагався виставити себе в найкращому світлі, тим не менш, протокол допиту Кузнецова становить історичну цінність – у цьому документі розповідається про те, як починалась російсько-українська війна на Донеччині. З нагоди 12-ї річниці першого бойового зіткнення з російськими терористами, до уваги читацької громадськості пропонується протокол допиту нинішнього генерал-інкасатора «Ощадбанку» Геннадія Кузнецова (на момент допиту – начальника Центру спеціальних операцій СБ України) про те, як він «знешкоджував» Гіркіна. https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/03/23/yak-pochynalas-viyna/Тільки не смійтесь.

З нагоди річниці першого польоту людини навколо земної кулі по замкненій траєкторії, варто нагадати, що саме в цей день, 12 квітня 1961 року, трапився перший випадок успішного обману інспекторів FAI (Міжнародна федерація авіаційних видів спорту) з метою реєстрації світового рекорду. Радянський Союз з цим польотом на три тижні випередив США й з точки зору державного престижу дуже важливим було зафіксувати встановлення Гагаріним спортивних рекордів світу: з висоти польоту, дальності безперервного польоту й т.д. Але подібні рекорди реєструються FAI лише за умови, якщо і в момент старту, і в момент приземлення пілот перебував у кабіні одного й того ж повітряного/космічного корабля. А СРСР випередив США саме тому, що на посадкових модулях перших космічних кораблів серії «Восток» не було системи м’якої посадки. Через це пілот корабля катапультувався на висоті біля 5км і приземлявся окремо від спускного апарату на парашуті. Тому найпершим завданням рятувально-пошукової групи було розшукати Гагаріна, вдягнутого в оранжевий комбінезон, зняти з нього парашутну систему, привезти до спускного апарату, а вже після цього доставити на місце падіння відсіку корабля інспектора FAI.Ця затія ледь не зірвалась через те, що космічний корабель «промахнувся» з посадкою майже на 600км. Та й приземлення відбувалось не без пригод – під двома парашутами, оскільки в Гагаріна випав ще й запасний. Але, урешті-решт, рятувально-пошукова команда вчасно знайшла першого космонавта, привезла його до спускного відсіку й забезпечила імітацію встановлення світового рекорду. Саме тому тривалий час в СРСР фотографії Гагаріна в кріслі космічного корабля мали гриф секретності – на них було видно підвісну систему та замок рятувальної парашутної системи.Між іншим, другий випадок фіксації неіснуючих світових рекордів шляхом обману FAI трапився в 2007 році, причому, зусиллями шахраїв з України. Кілька аферистів зі скандально відомої псевдо-громадської організації «Товариство сприяння обороні України» виготовили фальшиві документи, що на якомусь «чемпіонаті України з класичного парашутизму» в Кіровограді були встановлені світові рекорди в стрибках з парашутом на точність приземлення.Як відомо, FAI реєструє рекорди в авіаційних видах спорту лише в двох випадках: якщо рекорд продемонстровано або на змаганнях, яке проводить FAI, або на національних чемпіонатах країн. Звісно, ніякого «чемпіонату України» ні в якому Кіровограді в 2007 році не було – Мінсім’ямолодьспорт навіть не затверджував положення про такі змагання. Але за прикладом Гагаріна в Україні з’явились світові рекордсмени з парашутного спорту – завдяки елементарній підробці документів. Після цього Мінсім’ямолодьспорт присвоїв фальшивим «рекордсменам» звання «майстер спорту України міжнародного класу» за встановлення неіснуючих рекордів. Коротше кажучи, завдяки керівникам Міністерства молоді та спорту України справа Гагаріна живе та перемагає.

Доки читацька громадськість обмірковує назву майбутньої громадської організації, що займатиметься розслідуванням фінансових афер усіляких шабуніних, я склав список деяких шахрайських контор, які розкрадають міжнародну допомогу. Звісно, цей перелік далеко не повний – таких організацій сотні. Але розслідування значно спрощується завдяки тому, що, фактично, йдеться лише про кілька десятків людей, у чиї кишені надходять гроші американських та європейських платників податків, оскільки всі ці псевдо-громадські організації пов’язані між собою, а їхніми учасниками є одні й ті ж особи. Тобто умовний шабунін в одній псевдо-громадській організації є головою правління, в другій – членом правління, в третій – членом наглядової ради й т.п.Ось 15 найбільш зухвалих розкрадачів міжнародної допомоги:ГО «Центр протидії корупції» (код ЄДРПОУ 38238280),ГО «Фундація ДЕЮРЕ» (код ЄДРПОУ 40700323),ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» (код ЄДРПОУ 39174967),ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» (код ЄДРПОУ 23906275),ГО «Центр демократичних змін «Межа» (код ЄДРПОУ 45414513),ГО «Інститут законодавчих ідей» (код ЄДРПОУ 41738054),ГО «Центр інформації про права людини» ZMINA (код ЄДРПОУ 38405259),ГО «Голка» (код ЄДРПОУ 45393881),ГО «Всеукраїнська громадянська платформа «Нова країна» (код ЄДРПОУ 39331377),ГО «Центр економічної стратегії» (код ЄДРПОУ 39795443),ГО «Детектор медіа» (код ЄДРПОУ 26476763) та пов’язане з ним ТОВ «Детектор медіа» (код ЄДРПОУ 43416016),ВГО «Асоціація правників України» (код ЄДРПОУ 26334715),ГО «Медійна ініціатива за права людини» (код ЄДРПОУ 40750793),ГО «Центр інформації про права людини» (код ЄДРПОУ 38405259),ГО «Правозахисна група «СІЧ» (код ЄДРПОУ 39318230).Якщо хто хоче спробувати себе в ролі аналітика – може вибрати улюблену тваринку з цього списку, дослідити сайт цієї псевдо-громадської організації та промоніторити інтернет з метою виявлення спонсорів/грантодавців, обсягів і мети фінансування. Також рекомендую направити грантодавцям запити з проханням надати звіти про використання коштів улюбленою тваринкою.Після чого спільними зусиллями розберемось, куди ж насправді були витрачені кошти та підготуємо скаргу на адресу грантодавців і політиків тієї країни, з бюджету якої улюблена тваринка отримала гроші.З метою опанування мистецтва складання скарг рекомендую потренуватись на псевдо-громадській організації «Бабель», яка належить «журналістці» К.Коберник, що збирає з довірливих грантодавців гроші на підтримку, так би мовити, незалежного інтернет-видання «Бабель». Інформацію про те, що це за «журналістка», що це за видання й хто є його справжнім власником, можна взяти з моєї статті «Підстилка Коломойського» https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/02/03/kobernyk/та допису в моєму Телеграм-каналіhttps://t.me/volodymyrboyko/8072 Суми отриманих грантів відображені в базі Опендатаботhttps://opendatabot.ua/c/45061440Якщо встановити конкретних грантодавців і підстави, на яких К.Коберник отримувала гроші від іноземців, то можна проінформувати закордонних меценатів, що вони тривалий час фінансують видання, яке належить олігарху Коломойському. А також направити повідомлення про це в «Приватбанк», який розшукує активи Коломойського по всьому світу, та ФБР, оскільки К.Коберник тривалий час видурювала гроші з USAID.

Закінчення. Початок тут, тут і отут.Тепер щодо конкретних кроків.Я готовий тимчасово, доки не сформується громадська організація та її керівні органи, взяти на себе функцію координатора цього процесу, надавши для спілкування з громадськістю мій Телеграм-канал «Записки пасквілянта», де читачі можуть дописувати в коментарях під кожною публікацією.Передусім, треба дати назву цьому проєкту (громадській ініціативі, громадській організації) – з тим, щоби негайно відкрити під цю задумку сторінки/акаунти в соцмережах, де буде викладатись як інформація про громадську організацію, так і подробиці шахрайської діяльності професійних «активістів». Доки не сформована громадська організація, тексти для цих сторінок/акаунтів по мірі моїх сил можу писати я. Сподіваюсь, що дуже швидко сформується група людей, яка мене замінить.Прошу з приводу назви висловлюватись у коментарях.По-друге, цей проєкт матиме успіх лише в разі, якщо це буде справжня громадська організація, а не черговий «Центр протидії корупції». Однак пробитись до суспільства через інформаційний шум, який створюють «соросята», можливо тільки шляхом реклами сторінок/акаунтів новоствореної громадської організації в соціальних мережах. Для цього потрібні кошти – як для, власне, реклами, так і для оплати роботи людини, що буде цією рекламою займатись (статус громадської організації не виключає наявності найманих працівників – я не думаю, що знайдеться фахівець у галузі реклами, який погодиться працювати на громадських засадах). Бачу лише один варіант фінансування – це пожертви небайдужих громадян. У мене є окрема банківська картка, на яку я збирав виключно пожертви – на гурток «Юний десантник», на виготовлення календарів на військово-патріотичну тематику, на придбання генератора для 43 окремої механізованої бригади тощо. Як показує досвід, читацька громадськість активно підтримує своїми грошима добрі справи. Доки громадська організація не сформована, я можу збирати кошти для реклами на цю картку – з повним звітом стосовно надходжень і витрат, як це завжди робив раніше.Технічно це може виглядати наступним чином. Під кожним дописом (у моєму Телеграм-каналі чи в акаунтах новоствореної громадської організації) зазначатиметься номер картки. Читачі, яким допис сподобався, переказуватимуть кошти – хто скільки вважає за потрібне, вказуючи в грошовому переказі, яку саме статтю вони хочуть просувати. Скільки надійшло грошей на рекламування конкретної статті – такий у цієї статті й буде рекламний бюджет. Окрім того, читачі Телеграм-каналу можуть придбавати «зірочки» для тієї чи іншої публікації – вони також будуть використані для оплати реклами.Але головне – це люди, які б взяли на себе описану вище громадську роботу, займались би пошуком і опрацюванням інформації щодо джерел і обсягів фінансування професійних «громадських активістів» за рахунок бюджетних коштів іноземних держав, готували б листи грантодавцям і в правоохоронні органи США та Західної Європи. І, звісно, описували б на сторінках громадської організації, відкритих у соцмережах, куди, насправді, діваються кошти, виділені з бюджетів західних країни для допомоги України. Якраз стосовно розкрадання цієї допомоги в мене безліч інформації, якою я радо поділюсь з тими, хто візьметься перти плуга. Цілком можливо, що для цього доведеться залучити найманих працівників як аналітиків. Якщо виникне така ситуація – тоді питання з оплатою роботи аналітиків вирішуватиметься також, як і з оплатою реклами публікацій.Не стану приховувати, що я вже кілька місяців підшукую людей, які б могли взяти на себе тягар аналітичної роботи. Але, можливо, не там шукав – усі лише дають поради, однак працювати, навіть за гроші, ніхто не хоче, точніше – нездатні. Втім, в Україні це загальна ситуація в будь-якій сфері. Тож тепер уся надія на читацьку громадськість.Як зі мною зв’язатись, волелюбний український народ знає – пишіть через Телеграм/WhatsApp/Signal. Мій телефон є незмінним багато років: +380 50 327 1802 .

Продовження. Початок отутМасова поява усіляких псевдо-громадських організацій та розквіт професійного «активізму» – це прояв гниття феодального режиму, до якого присмоктались професійні шахраї, що оголосили себе «громадськими активістами». Прибрати цей непотріб дуже просто: достатньо знайти, у який спосіб вдарити їх по кишені, бо єдине, що може зупинити їхню злочинну діяльність – це втрата нетрудових доходів.Якщо Трамп стверджує, що Україна отримала американську допомогу на суму 350 млрд. доларів, а Зеленський запевняє, що тільки на 100 млрд. доларів, не треба думати, що адміністрація США не вміє рахувати. Трамп має на увазі всі гроші, що надійшли в Україну з кишень американських платників податків, а не лише прямі перекази до державного бюджету України чи надання зброї. Переважна більшість цієї допомоги була оформлена як гранти й розкрадена за участю так званих «соросят». Як приклад – професійний «активіст» Шабунін придбав у 2014 році земельну ділянку в Бориспільському районі, привласнивши 23 тисяч доларів, отримані від посольства США в Україні для реалізації проєкту «Повернення народові України коштів, вкрадених П.Лазоренком» (термін реалізації проєкту – з 15 липня 2013 року по 30 квітня 2014 року). Всупереч поширеній думці, західні грантодавці, фінансуючи українських псевдо-активістів, зовсім не переймаються тим, щоби в такий спосіб прибрати до рук українські суди та правоохоронні органи чи отримати компромат на українську владу (звісно, є «активісти», які пов’язані з іноземними спецслужбами й виконують специфічні завдання своїх кураторів, але таких небагато, оскільки переважна більшість «соросят» не придатна ні до якої продуктивної роботи, у тому числі до роботи на розвідку). Гроші професійним «громадським активістам» виділяють західні чиновники, які просто виконують бюджетні призначення, затверджені парламентами своїх країн.Наприклад, парламент європейської країни затверджує бюджет, де передбачено виділення допомоги Україні на вирішення злободенної проблеми – подолання корупції. Тема важлива й актуальна, ніхто не заперечує, що з корупцією треба боротись, а всяка боротьба потребує коштів. Уряд цієї країни має наприкінці року звітувати про виконання бюджету, зокрема в частині фінансової допомоги Україні, тож це питання доручається міністерству закордонних справ. А вже чиновники цього міністерства, цілком природно, переадресовують головний біль посольству своєї держави в Україні.Посол, який мріє успішно і, головне, без скандалів, відбути свою трирічну каденцію в Україні й піти на підвищення – у центральний апарат міністерства чи послом в пристойну країну – уяви не має, кому треба виділити ці кошти. Але для цього в посла є помічник з політичних питань, який є громадянином України й вже два десятки років працює в посольстві, та інші співробітники посольства з українськими паспортами. І саме вони кажуть послу, що є, мовляв, такий досвідчений пан Шабунін або пан Лємєнов або пан Жернаков, який гарантовано напише красивий звіт про те, як він витратив гроші, ніяка ревізія до цього звіту не підкопається й послу буде тільки подяка від міністерства.При цьому якщо в посольство і йдуть «відкати» з виділених грантів, то беруть їх виключно співробітники посольства з числа громадян України. Ці прізвища відомі, деякі з них (зокрема співробітників посольства США в Україні) я назву в наступній публікації.Але з викладеного вище стає зрозумілим, як припинити діяльність «соросят». Треба по кожному гранту, отриманому професійними «громадськими активістами» з бюджетів США та країн Західної Європи, проінформувати грантодавців на що, насправді, були витрачені (фактично – розкрадені) ці кошти. Тільки не посольства треба інформувати, де працюють ті, хто за «відкати» видавав гроші, а міністерства закордонних справ чи західні організації, що розподіляють бюджетні гранти. А для надійності – ще й надсилати інформацію західним журналістам та правоохоронним органам.Іноземним чиновникам менш за все потрібні скандали й вони просто припинять фінансувати українських шахраїв, що називають себе «громадськими активістами».далі буде

На території України виникла унікальна суспільна формація, подібної до якої годі десь знайти на скрижалях історії. Взагалі-то Україна – це феодально-станова держава, з деградованою системою державного управління, з монополією монаршої особи на основні засоби виробництва та владою, не розподіленою на незалежні гілки. У той же час в Україні по мірі знищення залишків державних інституцій набирає силу група осіб – не клас, не соціальний стан, не прошарок, а саме невеличка група ніким не призначених і ніким не обраних людей без будь-яких знань, жодного управлінського досвіду та ознак совісті – які вже захопила найсоковитіші галузі економіки та медіа й зараз намагаються відібрати в монаршого двору судову владу. Цю групу осіб традиційно називають «соросятами», але така назва не тільки не відображає реальних рушійних сил і механізмів, що дозволити «соросятам» приватизувати суди, «Укроборонпром» чи засоби масової інформації, але й взагалі наводить на невірне тлумачення суспільних процесів в Україні. Більш того: дідусь Сороса до галасливого племені «соросят» має досить опосередковане відношення: «соросята» в своїх апетитах давно вже переросли фінансові можливості, які їм надають приватні фонди, і харчуються, переважно, за рахунок державних бюджетів США та країн Євросоюзу, розкрадаючи допомогу цих країн, що виділяється Україні.Окрім того, починаючи з 2019 року, так звані «соросята» активно запускають руки в злиденний український бюджет та доходи українських державних підприємств. Хоча більшість з них, дійсно, опановувала шахрайське ремесло саме на розкраданнях грантів Міжнародного фонду «Відродження» (звісно, за сприяння керівництва цього фонду: обізнані люди навіть називають розмір цього сприяння – 20%). Політично стурбована громадськість приречено зітхає, спостерігаючи за тим, як «соросята» (будемо користуватись цієї назвою, бо іншої, більш адекватної, доки немає) ґвалтують не тільки рештки державних інституцій, але й залишки суспільної моралі. А, між тим, не становить жодних складнощів відправити «соросят», які називають себе «громадськими активістами» на політичний смітник. Бо в усьому цивілізованому світі активістами вважають людей, які після роботи займаються суспільно-корисною працею, витрачаючи на це частину своїх коштів, зароблених у робочий час. В Україні ж цим словом стали називати підприємців, які заробляють на тому, що рекламують певні медичні препарати на замовлення фірм-виробників та проводять мітинги на захист співробітників правоохоронних органів, упійманих на хабарях, продажу справ чи розкраданні бюджетних коштів. Наївно думати, що припинити руйнівну діяльність «соросят» можна публікаціями в соцмережах (бо практично всі засоби масової інформації в Україні знищені руками «соросят» після коронації в 2019 році чинного монарха – це, до речі, була ідея колишнього міністра двору Андрія Богдана) з розповідями про корупційні схеми, які обслуговують професійні «громадські активісти». «Соросятам» плювати не те, що про них пишуть в Україні, оскільки стабільність їхніх заробітки залежать від закордонних грантодавців. А грантодавці, по-перше, українські соцмережі не читають, і, по-друге, грандодавців цілком влаштовують пояснення «соросят», що публікації про їхню злодійкувату сутність з численними прикладами розкрадання грантівських коштів – це підступи корупціонерів, які вигадують неправду про чесних і непідкупних «активістів».Єдиний спосіб позбавити Україну професійних «громадських активістів» – це протиставити їм реальних громадських активістів, які реально займатимуться реформуванням суспільного життя.далі буде

Головною ознакою українського корупціонера є вишиванка до колін. В Уповноваженого Верховної Ради України Лубінця, напевно, ціла колекція таких вишиванок, по яких здалеку можна впізнати ватажка організованого злочинного угруповання.Одним з членів банди Лубінця є фізична особа – підприємець Олександр Сергійович Якименко. Спеціалізація ФОП Якименка – діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та постачання готових страв. Відповідно до цього Олександр Сергійович відкрив в приміщенні Секретаріату нелегальний буфет, доходом від діяльності якого він ділиться не з бюджетом, а з Лубінцем і Вервейком.Одночасно Лубінець оформив свою довірену особу Якименка бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого й доручив йому тримати нелегальну касу.Один лише приклад. У жовтні 2023 року за сприяння уряду Катару з Російської Федерації в Україну було повернуто 8 незаконно депортованих дітей. Катар повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши перевезення, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. Довідавшись про це, Лубінець звернувся до керівника неурядової організації «Orphans Feeding Foundation», відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт, з проханням надати йому 18 тисяч євро готівкою, начебто, на відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, що були примусово вивезені в Російську Федерацію. При цьому Лубінець попрохав передати ці кошти своїй довіреній особі Якименку.Звісно, Маріам Ламберт, яка за свою правозахисну діяльність в Україні нагороджена Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та Грамотою Верховної Ради України, навіть припустити не могла, що на посаді українського омбудсмена перебуває звичайнісінький шахрай. Виконуючи прохання Лубінця, Маріам Ламберт передала 18 тисяч євро Якименку, який надав їй розписку в отриманні грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У розписці Якименко зазначив, що кошти, надані Маріам Ламберт в сумі 755 208,61 грн, будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації.Отримавши для Лубінця гроші від Маріам Ламберт, бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надіслав їй люб’язного листа із запевненням, що гроші будуть витрачені на дітей.Ці «заходи» профспілка Лубінця проводила, мабуть, в умовах таємності, принаймні, досі про них так ніхто нічого й не довідався – навіть Маріам Ламберт, яка, попри наполегливі вимоги, не одержала звіт від Лубінця про витрачені кошти. Тоді правозахисники провели свій аудит, опитали колег з інших країн і з’ясували, що отримані від Маріам Ламберт18 тисяч євро Лубінець витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок у Італії. А всього ж Уповноважений Верховної Ради України з прав людини привласнив 270 тисяч євро, отриманих від неурядової організації «Orphans Feeding Foundation».Про доходи пана Уповноваженого свідчить та обставина, що на кожній зустрічі з благодійними організаціями та міжнародними партнерами пан Лубінець наголошує на необхідності матеріально підтримати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – грошима та автомобілями. Але приймає цю допомогу не Секретаріат, а створена Лубінцем спеціально під таку допомогу 24 квітня 2023 року громадська організація «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яку очолює все той же ж Якименко.Окрім того, деякі авто, які отримує Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Лубінець реєструє безпосередньо на бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату. Докладніше про ці та інші злочини, вчинені українським, прости господи, омбудсманом розповідається в моїй статті «Яка Рада – такий і уповноважений», https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/04/03/lubinets-1/перша частина якої опублікована на сайті з романтичною назвою

Під рубрикою «Дембельський альбом».З 24 лютого й по 11 квітня 2022 року 1 стрілецька рота 206 окремого батальйону ТрО (військова частина А7375) знаходилась у Києві в районі перетинання вулиць Синьоозерної та Великої кільцевої дороги – там, де виїзд і столиці в бік Гостомеля. Відбувалось формування недавно створеної військової частини за рахунок добровольців і в роту щодня приходили нові люди, які, в переважній більшості, раніше не тримали зброю в руках. Тож батьки-командири вирішили організувати навчальні стрільби на закинутому будівельному майданчику, що притулився до лісу.Одного разу на цьому імпровізованому полігоні були проведені виїзні заняття гуртка «Юний десантник» Підліткового спортивно-технічного клубу «Святошин» з Києва. Зокрема юний десантник Жора під керівництвом підполковника Андрія Озерчука (у травні 2022 року Андрій Миколайович став командиром нашої роти) пройшов курс стрільби з пістолета ПМ.Відео знято 3 квітня 2022 року в точці з координатами 50°30'00.1"N 30°21'19.4"E#дембельський_альбом

Про рівень деградації українського, з дозволу сказати, парламентаризму, а точніше – про відсутність оного, свідчить та обставина, що Верховна Рада не реагує на те, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина здійснює керівник злочинного угруповання. За майже чотири роки перебування Дмитра Лубінця на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини жодний народний депутат не виступив з парламентської трибуни з приводу бурхливої кримінальної діяльності пана Лубінця й навіть не порушив питання про те, що керівник Секретаріату Уповноваженого Іван Вервейко з 2020 року перебуває в процесуальному статусі обвинуваченого. Але це не заважає Вервейку разом з Лубінцем відкрито розкрадати гуманітарну допомогу, відкривати фіктивні фірми й привласнювати кошти, призначені для допомоги дітям.1 липня 2022 року Верховна Рада України 250-ма голосами призначила народного депутата Дмитра Лубінця головним охоронцем прав людини як особу, що (цитую статтю 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини») «має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності». Напевно, по неймовірі моральні чесноти пана Лубінця – члена депутатської групи «За майбутнє», обраного в 2019 року по округу №60 (м.Волноваха Донецької області) – депутатам українського, прости господи, парламенту розповів власник цієї групи (та однойменної партії) Ігор Палиця.Що ж стосується обставин набуття Лубінцем досвіду правозахисної діяльності, то про них стало відомо трохи пізніше – 19 березня 2024 року, коли Лубінець призначив керівником Секретаріату Уповноваженого земляка й свою довірену особу Івана Дмитровича Вервейка, який раніше очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й був притягнутий до кримінальної відповідальності за те, що оформлював на роботу фіктивних співробітників, зарплатню яких клав собі в кишеню. Після того, як Вервейку було повідомлено про підозру, він звільнився з дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й у 2019 році влаштувався на роботу у Верховній Раді України – помічником-консультантом народного депутата України Лубінця Д.В.18 березня 2020 року Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.20218 стосовно Вервейка. Але після кількох судових засідань матеріали справи були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області.У наступному з метою приховати факт крадіжки матеріалів справи у Волноваському районному суді були виготовлені фальшиві документи про те, що вказане кримінальне провадження, начебто, передано до Красногвардійського (нині – Чечелівського) районного суду м.Дніпра. У зв’язку з цим я звернувся з інформаційним запитом до Чечелівського районного суду м.Дніпра й отримав відповідь, що ані справа по обвинуваченню Вервейка, ані будь-яка інша справа з Волноваського районного суду ніколи не надходила й, відповідно, не розглядалась.Люди брешуть, що викрадення з Волноваського районного суду матеріалів справи по обвинуваченню помічника народного депутата України Лубінця Д.В Івана Дмитровича Вервейка навесні 2022 року організували тодішній народний депутат України, обраний по округу №60 (м.Волноваха Донецької області) Лубінець Дмитро Валерійович, його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та його батько – голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович. Тож хіба це не є прикладом правозахисної діяльності, яка стала підставою для призначення Дмитра Валерійовича Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини?Докладніше про ці та інші злочини, вчинені українським, прости господи, омбудсманом розповідається в моїй статті «Яка Рада – такий і уповноважений», https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/04/03/lubinets-1/перша частина якої опублікована на сайті з романтичною назвою