Віталій Чепинога

За шо я люблю веганську кухню? - За креативность, непрогнозіруємость і неожиданность!!! Фантазії там непочатий край… Сьогодні, к прімєру, зустрівся мені рецепт “веганскіх утрєнніх жаворонков”… З горіхів, овсянки і мигдального молока з висівками… Смішно? – Конєшно смішно… Зато всі жаворонки цілі. І утрєнні і вечірні… А це вже не мало… Хай природа отдиха…Бо якщо б вам справді хотілося утрінніх жаворонков, то це треба було б ще його найти, а потом стоять, дивиться на дерево і думать: якби тебе, сука, поймать? Лассо якесь нужне, приманка... - А овсянку ловить не треба, вона просто в шухляді стоїть...Якщо в обичній кухні ви, допустім, болєє-мєнєє представляєте, шо у вас получиться в результаті кулінарного таїнства, то у веганській – ніфіга подобного… І це вполнє нормально і хорошо…Напрімєр, якщо ви не веган і вам ні з того ні з сього хочеться рибних каклєт, то шо ви першим дєлом купите? – Правильно! Риби! - Все це скучно, тоскліво і прогнозіруємо… А от якщо вам хочеться рибних каклєт і ви - веган, то вам треба купить не риби, а - кукурузи, цибулі, кабачків, квасолі і ше якоїсь хрєні на собственний вкус… Можна лози дікорастущєй, кропиви обичної степової чи верби усушенної… Хоч і це навіть на гарантірує вам жодного результату… Та й не главне це… Тут сам процесс – намбе ван…Зато кожен день в качестві компенсації вас жде своєобразний сувенір… Наприклад, напекли ви якоїсь веганської хрєні, попробували і тільки потом рішили: О! Це буде веганський “київський торт”… Хотя готували ви, собственно говоря, кров’янку з вкусом райських яблучок, єслі чесно… Але так ше краще… Райські яблука з вкусом кров’янки неодмінно получаться в слєдующій раз… Наприклад, коли будете готовить веганську халву з моченої редьки з запахом одінокого сома…Ну, ринок веганської їди не стоїть на місті… Він іде вперед широченими шагами. В Каліфорнії зараз на першому місці, напрімєр, обичне сорго… І ще ряска… Кажуть, супер-фуд… Сорго - це така херня, з якої в Середній Наддніпрянщині в’яжуть віники. Що таке ряска – більшість з вас і так знає…Це такі болотні міні-дерева… Я планірую влітку одкрить на Черкащині супер-гіпер-модний веганський ресторан… Блюда тільки два: сорго і ряска… Запускаєте клієнта в город, вручаєте йому необглоданий віник з остатками сорга і запрошуєте до копанки (болота)… Там літом тієї ряски – як собак нерізаних… Хай там, значить, клієнт плаває і угощається… СПА таке... Раз в час приходите, берете гроші за сеанс і кажете: Бон апеті! Продлєвать будем?#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися

Подивився церомонію відкриття Олімпіади в Парижі. Сторічний легендарний велосипедист Шарль Косте, в інвалідному візку, який брав участь ще в олімпійських іграх 1948 року. Олімпійський вогонь у вигляді повітряної кулі (привіт Жюль Верну), зворушлива пісня Едіт Піаф «Hymne a l`amour» («Гімн коханню»), у виконанні тяжко хворої, але великої й прекрасної Селін Діон… Це було грандіозно!Потім куля з запаленим вогнем здійнялася в небо і полетіла над нічним Парижем. Спеціально для того, щоб люди задирали голови, і плакали від розчулення. Аби кожен згадав свою особисту молодість, і свій особистий Париж. Зрештою, кожен з нас – сам собі Гемінґвей. В кожного свій Париж. І кожен десь носить в своєму серці «Свято, яке завжди з тобою»… Навіть, коли цей Париж трапився не в Парижі, а в Луцьку, Одесі, Ніжині, в Харкові, в Києві. То – не важно…Я, правда, думав, що олімпійський вогонь запалюватиме Андрій Шкіль. Але чогось, чи не покликали, чи, може, сам не схотів…Взагалі французи полюбляють гратися з вогнем. Недавно бачив відео про відкриття відреставрованого після пожежі Нотр-Дам де Парі. Там птиця, у вигляді благодатного вогню, пролетіла через увесь собор, вилетіла в двері, і запалила собою все навколо… В общим, чуть не спалили той Нотр-Дам заново, і ще пів Парижу кібеніматері…Але хай буде. Французи знають толк в тому, як палить города…:)) Віталій Чепинога | Підписатися ↗️

Не купляйте кавун і не несіть його додому… Не обманюйтесь, не довіряйте знайомим і статтям в інтернеті. Це — не милий домашній продукт, а дика і неприборкана ягода з безкрайніх херсонських степів… Як кінь Пржевальского, або ще хуже…Не зв’язуйтесь з тим, хто сильніший за вас… Навіть половина кавуна сильніша за вас, за цілого…Половина кавуна покличе вас з холодільника, як сладкоголосі сирени кликали легендарного Енея, і витягне з-під ковдри. І ви підете на той нестерпний і непоборний зов босими ногами і в самих трусах, як зомбі, що не має ані грама власної волі… Беззахисний, безпорадний, безправний…І ви будете їсти його ложкою біля умивальника з первобитним урчанням… І кавуновий сік капатиме на підлогу й на живота. Кавун примусить вас зректися своєї людської подоби. Тисячі років культури та приналежності до цивілізації кавун зідме з вас за одну коротку мить… І кіт доставатиме кавунові кісточки з-під дивана аж до Різдва…Я знаю людей з трьома вищими освітами і даже з Гарвардським діпломом, докторів наук і академіків… Проти кавуна вони — ніхто і ніщо!Ні, кавун треба їсти лише в готелі на морі, взявши до рук акуратний кавуновий вирізаний трикутник…Їсти поблажливо і як би нехотя…Хоч вам і хотітиметься взяти з собою цілий піднос з кавуном, закриться в номері і повість табличку на дверях «Do not disturb»…Тримайте себе в руках…#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися