Telegram statistics channel - @vitaliichepynoga

Знайшов у гаражі таку бібліографічну рєдкость. Альманах "Молода нація". 1995 рік. Видавництво "Смолоскип України". І в ньому - моя доленосна і судьбовизначальна доповідь на науково-теоретичній конференції "Рецепція ідей В. Липинського в сучасній Україні")...Тридцять років тому...Видно, ми тоді сильно любили блискнути одне перед одним непересічним інтелектом, який нам уявлявся безперервним цитуванням чужих мудрих думок...На восьми сторінках у мене помістилися, окрім власне самого Липинського: Унамуно, Ортега-і-Гассет, Фрідріх Мейнеке, Лессінг, Ніцше, Шопенгауер, Вагнер, Гердер, Сковорода, Фіхте.Крім того, там стрічаються якісь загадкові слова, типу die Gestaltung, одідиченими, окциденти, каузальність...Я оце сьогодні пробував ту свою доповідь прочитати, але ніхрена не поняв вобще, що хотів автор сказать... Заснув...Видно, люди раньше якісь розумніші були трохи.А якби мене спитали, що я зараз писав недавно... Недавно я писав "Срав пес, перділи гуси".Врем'я таке...Віталій Чепинога | Підписатися

Доповнення до попередньої новини:Служба безпеки України встановила, що підозрюваний в веденні бізнесу з РФ, керівник міжрегіонального управління детективів НАБУ Руслан Магамедрасулов перебував в тісному контакті з колишнім депутатом ВР від ОПЗЖ Федором Христенком (який зараз "в бігах"). Христенко - топовий агент ФСБ (резидент), який відповідав за посилення російського впливу на Національне антикорупційне бюро. Цікаво, що Магамедрасулов та Христенко знайомі ще з студентських років (разом вчилися в університеті).До мене в коменти приходять люди і з обуренням питають: доколє? шо це таке? коли ж воно кончиться?Це, шановні, не такі прості справи, як виглядає на перший погляд. Цим авгієвим стайнями не три, а триста років. Інкорпорація російських шкідників та агентів до українських владних структур розпочалася, мабуть, ще за Феофана Прокоповича, і з того часу ні на мить не припинялася. Ніхто й ніколи з ними серйозно не боровся. Вони жили собі тут, як у себе вдома. Це цілі «кротові династії».Йде робота. Йде тяжка, віковічна зачистка!Віталій Чепинога | Підписатися

Мій дід покойний -Логвин Агейович Чепинога, 1895 року народження, поки ще не осліп на глаукому, - кожного дня ставив ятері на річці, щоб рибу ловить... Дід рибу уважав. Кожного ранку він ятері чистив і оглядав. Щоб не дай боже вони не були брудні чи з діркою. - У найменшу дірку риба втече, - казав дід... А в брудний ятір риба не хоче йти... Цього йому ніхто не вчив, ну він так чувствував...Це я про судову реформу, єслі шо... Хай хоч сто раз буде безвіз, шенген і євроінтеграція, але поки там дірки та бруд, - діла не буде з того... Хоч об землю бийся, але з радянською системою правосуддя жодного успіху не вийде...Є такі маркери, без реформування яких неможливий жодний поступ. Суди - передовсім...Інша сторона медалі - декомунізація. Ivan Semesyuk пише, як його днями не пустили в "храм" - в управління культури Київської облдержадміністрації. Бо був у шортах...Тобто, можна сцять мімо унітаза, брать взятки, трахать секретаршу в кладовій, писать слово "хуй" на лінолєумі, кидать бички з балкона управління і сякаться в штору... А в шортах - не можна. ЗАПРІЩЕНО!!!!!!!!!Декомунізацію треба начинать з голов, а не з фасадів. Бо серп і молот в основному там угніздився...#шедеври👉 Більше шедеврів Віталій Чепинога | Підписатися

СтефаникШановна Tamara Hundorova вчора в коментах написала, що листи Стефаника - це ще одна сторінка його абсолютно повноцінної і геніальної творчості. Раніше щось подібне писала і Оксана Забужко. Це ще той Стефаник, дуже мало ким читаний і знаний..."Нагадуєся мені одна весна - давна, давна. Я мав у пазусі від мами яблука, і сир, і хліб. Стояв-єм коло воза, а мама кропила свяченою водою воли, віз і плуг на возі, і тата, і мене - бо перший раз з весною ми вибиралися в поле. Я перший раз йшов робити весну. Я сидів з татом на возі і їхали-м в поле свіжими дорогами, що ще ніхто ними від осени не їхав. Тато казав: "Ти вже великий, вже меш зо мнов у поле ходити, а за то д'Великодню я тобі файний капелюшок кепетровий і черевики куплю, будемо робити та й будем мати..." Я тогди дуже поважно брав свою великість і чув вдоволенє неписане.. Цілий день я погонив - мука була, плач був і сварка. Вечером я вертався додому і чув свою вищість над моїми бідними ровесниками, що їх тати не мали ні волів, ані поля, ані плуга. Мама мене привітала, як парубка. Дала вечеряти і наказувала Марії, аби мені дала більше яєшниці, бо я роблю. Марія лишила більше, бо була добра. А потім мама подарувала мені "Очинаш", бо ноги дуже боліли, і постелила мені, і перехрестила мене. І я спав, спав...А нині я не роблю весни, лиш дивлюся на весну..."І це всього лиш фрагмент одного з листів Василя Стефаника до Ольги Гаморак, доньки греко-католицького священника з Франківщини. За чотири роки вона стане його дружиною...Віталій Чепинога | Підписатися

Празника пост… Про вєчний братственний союз пісатєлєй і політологов… 29-ть років тому, 28 червня 1996-го (ахрєнєть – уже 29!!!!) ми встали вранці і почули, що парламент прийняв уночі Конституцію… Парламент, на чолі з Морозом, тоді вважався оплотом демократії, а Кучма вважався сатрапом і діктатором, хоча воно реально було – один хрен. Але Кучма поставив ультіматум і пообіцяв розпустить парламент, якщо Конституцію не приймуть до ранку. А парламент перелякався, взяв і прийняв… Тіпа як Золушка…То ми конєшно всі на радостях напилися… Ну, ми б напилися всьо-равно, даже якби ніякої Конституції і не було… Бо ми якраз тоді від’їжджали від будинку Спілки письменників в Ірпінь – на семінар молодих поетів, письменників та політологів… А поети, письменники і політологи тоді якраз сильно пили, особенно молоді… Як і всігда, впрочєм… А напилися ми - разом з Андрієм Кокотюхою, Жаданом, Гаврильченком та прочими уважаємими елітами страни…Пісатєлі і політологи тоді чогось не дружили і не уважали друг друга… Тіпа, як разні класи і касти… Але на раннє-раннє утро я поїхав на “Нивки” по пиво. Времена тоді такі були - тяжолі. Пиво постоянно заканчувалося, а в Ірпіні його чогось не було. А без пива було сумно і нерадосно… На Нивках я зустрів Кокотюху, він там був по ділам… В смислі – водку шукав… Пісатєлі пива не пили, бо були бідні, як прийнято у пісатєлєй, і вважали цей напиток – роскош’ю і гнилим міщанством…В общим, ми зробили свій “шоппінг” і поїхали разом далі на семінар в Ірпінь. А по дорозі випивали і цитували на пам’ять Довлатова… Великими кусками…Водітєлєм у нас був Ян з Тернополя. А машиною була якась неустановлена модель італьянського проізводства времьон раннього Муссоліні. Ян не був не пісаталєм, ні поетом, ні політологом… Він був алкоголіком. А тому підходив і тим, і тим по всім параметрам… А ще він знав напам’ять “Гамлєта” Подерв’янського, і цим цінився в любому обществі…Увечері ми на тій машині упали в річку з мосту. Вона трохи побулькала і втонула… “ Ну й хуй з нею", - сказав Кокотюха… - "Да, хуй з нею", - уточнив Жадан… І я з ними согласився… А потом ми пішли купаться, бухать, пригать через вогонь і залицяться до молодих поетессс… Купаться і пригать через вогонь, а також поетеси нам скоро обридли… І тільки любиме дєло осталось…В общим, з тих пір пісатєлі і політологи в Україні дружать… От така поучітільна історія…#шедеври👉 Більше шедеврів Віталій Чепинога | Підписатися

Двадцять людей загинуло в Дніпрі.А тиждень тому - двадцять у Києві.А ще тиждень тому - двадцять у Запоріжжі.І десять - у Одесі.Я не сильно люблю Дніпро. Не знаю чого. Колись мені в Дніпрі подали картоплю з салом... То була велика помилка.Я чоловік київський і одеський, і навіть трохи харківський.Але я люблю Дніпро. І ці двадцять смертей я пережив двадцять разів наново.Путін порушив віковічне табу, бо він дурний. Українців не можна вбивати просто так. Публічно, на люди.Звісно, вони нас убивали завжди. Але - лагідно, не публічно.... Як Курбаса, Стуса і Зерова.Я колись дружив з Дмитром Корчинським.Дмитро казав: нам треба готуватися до війни з Росією!- Та не пизди Дмитре, казав я Дмитрові. Не будемо ми ні з ким воювати.- Вибач, Дмитре. Вибач...Дмитро казав: коли ми воювали з Росією, ми гинули тисячами. Коли ми з Росією "дружили" - ми гинули мільйонами! Нам з ними дешевше воювати, ніж дружити...Знаєте, що я думаю?Ми переможемо у цій віковічній війні!Ми - переможемо! В мене немає ніякої серйозної аналітики на цей випадок. Я просто так собою відчуваю...Щойно наді мною пролетіли аж чотири F-16... На Схід, на Схід...Удачі вам, хлопці! Удачі!Віталій Чепинога | Підписатися

В епоху буремної PR-молодості, був у мене друг, товариш, вчитель і старший колега - Петро Васильович.Петро був зі Львова. Колишній доцент Львівського поліграфічного.Зарплату нам видавав Турчинов Олександр Валентинович. Але у Турчинова зарплату, окрім того, що її треба було заробить, її треба ще було заслужить...Турчинов тоді ще не був кривавим пастором, а був просто пастором. Він рєзко пройшов коротким і звитяжним шляхом від ленінського комсомолу до лона протестантської церкви. Від Леніна до Лютера...В неділю Турчинов проповідував у своїй церкві. Казав нам: приходьте на проповідь, я дам вам зарплати і всяких інших дарів...Церква була в якійсь мрачній хаті без хрестів і ікон. Це було підозріло...Ми з Петром Васильовичем приходили до протестантів, сідали на лаві, та мовчки зітхали... Турчинов читав біблію...- Уяви собі, яке це для мене - греко-католика (!!!) - приниження! - бідкався Петро Васильович.Я був неортодоксальним православним з Черкащини, невідомої конфесії, тому мені це було не так боляче.- Коротше так, - казав Петро Васильович, - якщо він через півгодини не дає грошей, кажи йому: "Бога нема!". Він цього дуже боїться!Петро Васильович помер рік тому. Згадую. Хай вам буде добре, в тамтих світах, Петре Васильовичу... Не знаю, що воно там? Чи є там той бог, чи нема. І який він - протестантський чи греко-католицький? Хто його знає...То, зрештою, абсолютно не важно. Царство Небесне!Віталій Чепинога | Підписатися

Глянув інтерв'ю таємного агента СБУ, який кілька років працював у Москві, в офісі ефесбешного агента Сівковича. Само по собі - це вже вищий пілотаж українських спесцлужб: "імплементувати" під час війни агента в саме кубло ворога, зібрати інформацію і вивести неушкодженим назад, в Україну! Це вам не "штірліц".Розповів багато цікавого. Зокрема й про Сівковича та колишнього керівника СБУ в Криму Кулініча, якого ще в 2022 року особисто затримував генерал Василь Малюк. Кулініч був основною і головною ланкою в тотальній мережі російської розвідки. Також розказує, як СБУ за три роки війни по-суті кардинально змінила ситуацію і зірвала глобальні плани росіян. Слухаєш і розумієш: ми дійсно пройшли по самому лезу бритви. По волосині.Коли я приїхав до села, то пішов в стару комору. Там лежала купа якогось струхлявілого ганчір'я. Хотів його винести в город та спалить. Коли я підняв цей мотлох, звідти врозтіч кинулась якась неймовірна тьма тьмуща мишей. Сотні й тисячі. І це якраз підходяща алегорія для того, щоб зрозуміти, скільки ефесбешних агентів за всі роки незалежності було інкорпоровано в державні структури України... І це ж не безобідні миші. Це дуже небезпечні й хитрі щурі.Спостерігав за роботою багатьох українських урядів. Росія завжди дуже наполегливо намагалася втручатися в кадрову політику в Україні. Їм бив дав волю, вони б навіть керівників ОСББ своїх попризначали. В часи Януковича, агентів ФСБ на державних посадах було, мабуть, більше, ніж власне канонічних українців. Років кілька тому, під час приватних зустрічей з політиками чи чиновниками, я намагався вирахувати, чи є вони агентами ФСБ, за якимись непрямими ознаками. Мої знайомі казали, що в мене параноя. Але це була не параноя, а інтуїція, сперта на факти та здогадки.І воно ж то все нікуди не поділося. Воно діждалося 2022-го. І тільки завдяки якомусь дивовижному героїзму та професіоналізму наших спецслужб, все це не потягло Україну в вічну глибоку могилу.Тільки зараз, в останні роки ведеться робота з викриття російських агентів. І вона ще дуже далека до завершення. Під старим ганчір'ям досі сидить тьма щурів...Віталій Чепинога | Підписатися

Мені знайома подарувала на день народження фотоальбом "Черкащина". 1982-го року. Пізнє бароко брежнєвського застою.Книга дуже смішна. Там чомусь майже всі в червоних спортивних штанях, на фоні загальної сірості й бетону. І чоловіки, і жінки, і діти, і навіть деякі собаки. "Кін-дза-дза" і "Ку!". На світлинах - люди в червоних штанях показують пальцями в даль комунізму.Черкащина - то є серце України, і не тому, що я звідси, а тому, що так воно склалося. З Черкащини - Тарас Григорович, Богдан Хмельницький, В'ячеслав Чорновіл, і ще ціла купа не просто людей, а велетнів і символів. Навіть наша вся українська сучасна літературна мова - звідси. Просто того, що саме тут, на Черкащині (яка тоді була, власне Київщиною і Полтавщиною), та в околишніх областях і тодішніх губерніях, народилися майже всі українські поети і письменники ХІХ-ХХ століття. Звідси - і Холодноярська республіка, і гайдамаки, і Коліївщина, і події 1648-1654.В Росії українців ще раніше, в 17-18 столітті, ідентифікували "черкасами", як людей непривітних, дивних і чужих.І саме тому, саме на Черкащину впав найбільший і найважчий каральний молот русифікації. "Хімволокно" і "Азот" (до речі, дуже фотоестетичні заводи, мабуть їх будували якісь американці) змінили демографічне полотно міста. Сюди примусово вселяли людей з усіляких рязанєй і саратових. Пролетар'ят. В Черкасах розмовляти українською було стидно. Обидва моїх двоюрідних брати з Черкас були російськомовними. Василь Симоненко, який свого часу працював в "Молоді Черкащини", писав друзям до Києва: "Як же тут тяжко й гнітюче. Тут і Дніпро, і Шевченко, а мені хочеться піти та повіситися з нудьги, заберіть мене звідси".Але за останні кілька років Черкаси відродилися Україною, як дика природа, за відсутності людей. Буквально - в момент. Бо, історія, бо - гени, бо - традиція, бо так воно має бути...Заходиш на базар, а там тітка лини продає... - Ой, які лини! Які лини!!! Золото - не лини! Безплатно не віддасте? - питає дядько. І сміється... І баба - власниця линів - теж сміється, разом з ним..А в тому совіцькому, комуняцькому альбомі, що я згадував вище, під одною світлиною такий підпис: "А у селах у веселих, і люди веселі"...І зображено на тому фото якусь стару бабу, чоловіка (очевидно, її зятя), і його дружину. І вони собі мовчки, мрачно сидять під яблунею, та п'ють самогонку.В Черкасах вміли тролити навіть за темних часів...:-)Віталій Чепинога | Підписатися

БатькоПро батьків іноді треба згадувать, бо може їм там якось приємно в тамтих світах від цього.Михайло Логвинович Чепинога. Народився в 1929 році. Тяжкі часи. І війна, і голоди. Та й коли вони тут тяжкі не були?На війну він не пішов, бо ще був малий. Сестру й брата (старших) забрали в Германію. Батько (дід Логвин) - на війні.Залишився він, баба Манька (мати його) та менше сестра - Шура. Тоді люди мали бути дорослими зрання. Єдиний чоловік на всю родину. Відповідальність..Пас овець, косив, орав.Закінчив Полтавський педагогічний. Був учителем, директором училища, головою сільської ради. Писав пісні і вірші. Був старостою хору.Старший брат мій помер. 9 років йому було. Лейкемія. Тому за мною «гляділи», як за зіницею ока.Я батька боявся. Батько був суворий.Коли Дарина родилася, батько в той же день пішов на пенсію, і самостійно глядів Дарину до шести років. Навчив писать і читать. Дарина - дідова. Витягував її за ногу з під столу і читав "Котигорошка".Я, коли школу закінчив, то рішив, що вже мені все можна, і все дозволено. Закурив при батькові і випив чарку горілки. Батько скреготнув зубами, але змовчав....Батько ніколи в житті не матюкався, і ніколи не випивав більше, ніж сто грам.А потім я якось мимохіть сказав: "Блядь!". І батько мені з усієї сили заїхав по потилиці долонею...- Чого ти?- Людиною будь! - сказав батько. - Сила не в матюках, не в браваді. Сила - в людяності, в порядності.Мій батько, наші батьки. Наша Україна...Віталій Чепинога | Підписатися