Віталій Чепинога

На початку травня в Києві відбувся черговий Київський безпековий форум (КБФ). В мережі виникла дискусія, навіщо потрібні подібні зібрання і форуми, коли вони не мають імперативної сили. Мовляв, це лише "пустопорожні балачки".Але на КБФ приїжджають люди, які не просто "балакають". Це - люди, що здатні впливати на громадську думку та, зрештою, й на рішення урядів.Громадська думка - це той "інститут", який ефективно працює в цивілізованих країнах, незалежно від того, кого обрано президентом чи прем'єр-міністром. Боротьба за вплив на громадську думку Заходу - це пріоритетне завдання України. І ось маємо результати свіжого опитування від Harvard CAPS/Harris Poll: 62 відсотки американців виступають за продовження військової допомоги Україні та за санкції проти Росії. Причому, серед прихильників такої політики і демократи, і республіканці складають більшість.Які б там "червоні лінії" не пролягали через голову Трампа, і він сам і його адміністрація будуть змушені зважати на громадську думку. Так це працює!Тому треба "балакать". Аж доки не перебалакаєм на свій бік і на свою користь!Віталій Чепинога | Підписатися

Про філософію нічних рішеньЯ колись працював в уряді. Багато важливих, стратегічних рішень приймаються пізно ввечері, або вночі. Але ніч нам природа подарувала для інших потреб, ніж стратегії. Вночі бажано відпочивати, а не приймати важливі рішення.І коли люди сидять до півночі, щось довго обговорюють, сваряться, дискутують,- це так втомлює, що на якомусь етапі всім робиться вже похуй, яким буде те рішення і його можливі наслідки. Головне - припинити тяжкий і виснажливий процес ухвалення рішення. Як правило, всі нічні рішення - помилкові. Іноді фатальні і катастрофічні. Путін оголошував своє "есвео" вночі в 2022 році. Вночі вчора виповз на люди, як старий, бридкий щур... Щось там промямлив... Мабуть, уже й сам не тямив, про що говорив. Не буде тобі добра, падлюко, від твоїх нічних звершень.Сталін теж ухвалював рішення вночі. А вдень - спав. Збоченець...Єдиний чоловік, який був здатен ухалювати правильні нічні рішення - Черчилль. Але він був п'яний, а це багато значить.В общим, вночі треба бухать, танцювать, і пробувать себе в еротиці. Та й то не допізна...Віталій Чепинога | Підписатися

Анонс8-го травня, у Києві, на противагу істеричному московському побідобєсію, пройде черговий Київський безпековий форум. Подія інтелектуальна й інтелігентна.Буде багато впливових і важливих людей. Говоритимуть про новий світ, про Україну, про війну, про майбутнє.Без парадів і мавзолеїв...Київський безпековий форум (КБФ) заснував багато років тому Арсеній Яценюк. І це була дуже крута та актуальна ідея, незалежно від особистих політичних вподобань.Форум створив тривалу, багаторічну систему цивілізованого лобіювання інтересів України у світі. Форум працює з людьми, які формують громадську думку та визначають позицію західних урядів на далеку перспективу.Коли ми бачимо рішення європейських кабінетів на користь України, коли ми читаємо про поставки систем ППО та винищувачів - це також наслідки цієї роботи. Бо то все не з нуля робиться. Це - велика робота. Нудна, невдячна, й непомітна.Звісно, легше помітити якесь Євробачення, й "шикидим". Але це - значно важливіше!Поки на Росії святкуватимуть перемогу 80-річної давнини, ми, в Києві, куємо перемогу справжню, наступну, нашу.. Coming soon...Віталій Чепинога | Підписатися

Ще одна історія з московськими гостями на селі.Приїжджала до баби на літо онука з Москви. Наташа. Менша від мене років на два-три...Абсолютно миле дівча. Кутала кота в платок, ліпила пасочки з піску, їла "калачики". Разом ми збирали обгортки від канхветів на дорозі, і бутилочки з під одіколону, їли "смолу" з вишні, просили коника, щоб "дав мені лою", ловили карасиків плигуном, лазили на вільху, щоб забрати у сороки з гнізда скарби Полуботка...І так було років до 15-ти...А потім їй наче хтось поробив шось...Зустрічаю її на початку літа на лузі... Косуха, виски побриті, коси сірєньові, ажурні колготки, шкіряна спідниця, губи накрашені, довга коричнева сігарєта... - О!, каже... - Прівєт, йоб твою мать, сукаблядьнахуй. Как дєла? Как ти в планє секса?Я кажу: в мене щось, тойво, голова болить трохи з самого ранку. Можна я додому піду? Я потом зайду ввечері... Може...Заскочив у хату, та на два засови... Перехрестився на бабину ікону, хоч і не вєрующий... І холодний піт між лопатками…Оборотєнь, бля!Україна - не Росія, як той казав...Столкновєніє культур...Тінь Миколи Гоголя майнула десь під стріхою...:-)Віталій Чепинога | Підписатися

Ще буде колись написано книгу про використання Збройними Силами України абсолютно нових технологій в україно-російській війні. Про те, як утопили флагманський крейсер «Москва», про те, як ставили «Хаймарси» на плоти, про те, як створювали унікальні протикорабельні морські дрони СБУ «Sea-Baby», як громили військові склади РФ та нафтобази на відстані кількох тисяч кілометрів. Про неймовірні вдосконалення і модернізацію БПЛА та РЕБів. Бо ця війна є першою в історії людства, де технології мали пріоритет перед грубою силою.BBC днями розповіло, як Служба безпеки України підірвала Кримський міст в жовтні 2022 року. Вибухівка була замаскована в звичайну харчову плівку (!), і пройшла на «об’єкт», як побутовий товар, з допомогою російських контрабандистів (!!!). Було проведено цілу серію тренувальних вибухів. Спецслужбі вдалося «обійти» спецглушилки на мосту, які заважають детонації. До операції було залучено сотні людей, і жодного витоку інформації!«Ми пройшли сім кіл пекла, доки реалізували цю операцію» - розповів керівник СБУ Василь Малюк.Операція «Кримський міст» стала дуже важливою. Як з точки зору психології війни, так і з точки зору залучення до військових операцій абсолютно «невійськових» матеріалів, технологій та інструментів. І недарма до нас сьогодні приїздять представники країн НАТО "для вивчення досвіду".Маємо знати й про те, що Україні вдалося вистояти у війні насамперед тому, що кілька людей змогли робити неймовірне й неможливе…Віталій Чепинога | Підписатися

Після американських виборів я ще більше зауважав Україну!От, у нас наприклад, в 2010 році народ обрав дурня на президента. Случайно... Тіпа, так получилось, всякого буває...Але ніхто Януковича особливо яростно не славив, од на царство йому не писав. А якщо його й звеличували, то лише в колі вузько обмежених осіб, і в межах придворної пристойності.Янукович знав своє місце, і якоюсь задньою частю свого єства певно й сам підозрював, що він трохи не тойво... Він не називав себе Ярославом Мудрим і не порівнював з Володимиром Мономахом. Сидів у Міжгір'ї, дресірував страусів, стрибав по пеньках. Іноді виходив на люди, і тоді на нього стрибав вінок...А коли спробував поговорити з людьми "з позиції сили", то ледве втік...А от США... Всесвітня столиця демократії, прав людини, взірець розвинутого громадянського суспільства і суспільної адекватності впала за Трампа, буквально за лічені тижні. Тут тобі і "золота доба", і Джордж Вашингтон, і Туркменбаши, і Рухнаме, і шо попало. Марс, Гренландія, Панамський канал і Нобелівська премія, і на вербі груші...Кілька років тому мені трапилася книжка Бена Шапіро "Як зруйнувати Америку за три прості кроки". Читав, думав: що за брєд?!А, ні, не брєд!Україна - не Америка!... Майдан - як форма народного контролю і один з принципів посполитого правління. Так повелося...:))Віталій Чепинога | Підписатися

Завтра про це писатимуть всі, то я (як найхитріший) напишу про це сьогодні.Початок 21-го століття ознаменувався безпрецедентним розвитком інформаційних технологій та соціальних мереж. Залучені буквально - всі до всього. Ми навіть самі не свідомі, в якому тотально солідарному, зміненому світі живемо.Це розмило поняття еліти. Якщо в давні часи до еліти належало десяток людей, то зараз - мільйон. Хто може два слова до купи зв'язати - вже "еліта". Так воно не буває. Така позірна "еліта" дуже дорого обходиться спільноті.Еліта - це не ті, хто п'є лонг-вайт у "Гудвайні" зранку. Еліта вимірюється не майном, не статками, не метрикою, і не "манєрами".Еліта походить від латинського "eligo" - вибираю. Але тут є термінологічна пастка. Не їх "обирають". Вони вибирають. Або - або! І вибирають не на свою шкурну користь.Еліта - це ті, хто встав у чергу до військкоматів зранку 24 лютого 2022 року. Еліта це ті, хто здатен покласти будь-які свої інтереси на вівтар спільної справи. Еліта - це ті, що бачать виклики здалеку. У нас, на щастя, є така еліта! Хоч вона й не знає, що вона еліта. Хоч її й намагалися вбити, знищити, стерти, розтоптати три століття поспіль.Словом, героям слава! Буквально! Три роки вистояли там, де ніхто б не вистояв. Все буде Україна!Віталій Чепинога | Підписатися

Не про ТрампаСеред давніх об’єктів нашого Києва є такі місця, в яких спочиває його справжня душа, квінтесенція київства і киянства. Передусім це – базари, ринки.Бессарабка, Володимирський, Сінний (якого на жаль вже немає), а також - Житній ринок на Подолі.Житньому ринку більше тисячі років, від «одноліток» давньої Руси-України. Тут жили й працювали з давніх давен купці й ремісники. Ті ж самі кожум’яки, гончарі та дехтярі, які давно вже стали власними назвами. Тут були грецькі, турецькі й вірменські квартали. Тут укладалися договори й контракти. Житній торг свого часу був одним з найбільших і найвідоміших в Європі. Не випадково, український графік і монументаліст Анатолій Домнич розмістив на будівлі сучасного ринку панно «З варягів у греки».Тут десь блукали між рядами Свирид Петрович Голохвастов і Проня Прокопівна Сірківна. Сюди спускався з Андріївського узвозу Григір Тютюнник «по оселедці»… Житній ринок – це Київ у самій своїй сутності.На жаль, на Житньому вже кілька років німо й тихо. Міська влада проголосила реконструкцію, та й потому. Нічого не реконструюється, нічого не відбувається.Громадські активісти, захисники ринку побоюються, що якогось дня Житній ринок «цілком випадково» згорить, а на його місці постане позбавлений художнього й естетичного смаку черговий торгівельно-бізнесовий центр на сто поверхів. Бо так у нас, на жаль, часто буває. На щастя є люди, яким небайдуже до старого Києва і до його пам’яток. Inzhur та архітектор Юліан Чаплінський 25 лютого о 18.30 проведуть проект нового відродженого Житнього ринку. Буде цікава дискусія. Локація: Житній ринок.Приходьте, якщо вам не байдуже. Практика свідчить, що будь-яку київську проблему можна вирішити тільки тоді, коли в цьому кревно зацікавлені самі кияни.Такі перлини, як «Житній» Києву не можна втратити в жодному разі. Це особливо актуально тоді, коли нашому місту щодня завдають шкоди з повітря ще й російські ракети з шахедами.Хай Житній ринок працює для людей і для Києва даліВіталій Чепинога | Підписатися

Сьогодні - день народження Валер'яна Підмогильного. Певно, найулюбленішого мого письменника (на рівні з Григором Тютюнником). І мова не лише про всіма знане "Місто", а й про меншу прозу. Наприклад "Військовий літун", або "Гайдамака"Існує велика ілюзія, що у ті часи, в часи коли вони були ще живі, ті "наші двадцяті", вся Україна одностайно зачитувалася їхніми творами. Ні, так не було! Юрій Шевельов з цієї нагоди писав: "Ми любимо леґенди, і плачемо, як дитина, що втратила ляльку, коли в нас забирають ці леґенди". І далі: "Авторитетні продавці кажуть, що "Майстер корабля" Яновського не йде. "Місто" Підмогильного йде, але мляво, і то почасти тому, що дехто з читачів глухо чув, ніби там можна знайти якісь пікантні місця".Хвильовий, Підмогильний, Яновський, Йогансен і Плужник - це не були рок-зірки, вони не збирала читацьких аншлагів. Їхня "ядерна" аудиторія - ще менша, ніж наші сьогоднішні "бульбашки" в соціальних мережах. Ми живемо міфом про "золоту добу" в українській літературі, якої ніколи не існувало насправді. Одинаки письменники, одинаки читачі, одинаки однодумці.А втім, саме ці люди і визначали історію. І не тільки в літературній царині. "Підмогильний зовсім не писав про те, як українське село завойовує місто, і зовсім не захоплювався українізацією" - безжально стверджує нам Шевельов. Бо це спрощене, "кобзарське" читання Підмогильного і його епохи. Їхня цінність в текстах, а не в ідеології. Вони не були "плакатні" люди. І в цьому їх вище призначення.Тому ми не заново сьогодні прочитуємо "наші двадцяті". Ми їх читаємо ВПЕРШЕ! Це "пізнє" читання власної культури допомагає нам БУТИ!Віталій Чепинога | Підписатися

Осінні ананаси...А то, бува заходиш до родички, а вона тобі й каже: "Зараз я тобі дам щось попробувать, а ти мені вгадаєш, шо воно таке?"...І ти вже розумієш, що "попав". Зараз тебе пригощатимуть "ананасами з кабачка", інших варіантів немає. Треба було раніше тікать, але вже пізно. Тепер доведеться платити за легковажність.Господиня з неабиякою інтригою вносить з погріба скляну банку, і щедро накладає тобі на тарілку "ананасів". Ананаси схожі на кабачок в цукровому сиропі. І на вид, і на колір, і на запах, і на смак... На ананас кабачки ніяк і нічим не схожі, бо й не зобов'язані.Але коли ти їй скажеш, що кабачок схожий на кабачок, то тебе в цій хаті, і в цьому дворі проклянуть навіки.Тому ти гидко плямкаєш тими "ананасами" і намагаєшся зобразити на лиці заінтересованость і здивування опитного дегустатора...Кажеш акуратно: важко вгадати напевно, але, як на мене, схоже чимось на ананаси...Господиня полегшено й щасливо зітхає... Тест пройдено!Потім пирскає: "Це - кабачок!"- Та не може такого бути! - фальшиво й награно дивуєшся ти, і ще кілька разів повторюєш: "Кабачок! Треба ж тобі таке! Зроду б не подумав"...Вже на порозі, задоволена й щаслива жінка каже: "Чекай! Зараз дам тобі банку манго. З гарбуза"...І йдеш ти з тією банкою "манго" додому. І викинуть комусь за паркан не можеш, хоч уже й ніч. Замітять, побачать, розкажуть, проклянуть!Віталій Чепинога | Підписатися