Telegram statistics channel - @vitaliichepynoga

Не про ТрампаСеред давніх об’єктів нашого Києва є такі місця, в яких спочиває його справжня душа, квінтесенція київства і киянства. Передусім це – базари, ринки.Бессарабка, Володимирський, Сінний (якого на жаль вже немає), а також - Житній ринок на Подолі.Житньому ринку більше тисячі років, від «одноліток» давньої Руси-України. Тут жили й працювали з давніх давен купці й ремісники. Ті ж самі кожум’яки, гончарі та дехтярі, які давно вже стали власними назвами. Тут були грецькі, турецькі й вірменські квартали. Тут укладалися договори й контракти. Житній торг свого часу був одним з найбільших і найвідоміших в Європі. Не випадково, український графік і монументаліст Анатолій Домнич розмістив на будівлі сучасного ринку панно «З варягів у греки».Тут десь блукали між рядами Свирид Петрович Голохвастов і Проня Прокопівна Сірківна. Сюди спускався з Андріївського узвозу Григір Тютюнник «по оселедці»… Житній ринок – це Київ у самій своїй сутності.На жаль, на Житньому вже кілька років німо й тихо. Міська влада проголосила реконструкцію, та й потому. Нічого не реконструюється, нічого не відбувається.Громадські активісти, захисники ринку побоюються, що якогось дня Житній ринок «цілком випадково» згорить, а на його місці постане позбавлений художнього й естетичного смаку черговий торгівельно-бізнесовий центр на сто поверхів. Бо так у нас, на жаль, часто буває. На щастя є люди, яким небайдуже до старого Києва і до його пам’яток. Inzhur та архітектор Юліан Чаплінський 25 лютого о 18.30 проведуть проект нового відродженого Житнього ринку. Буде цікава дискусія. Локація: Житній ринок.Приходьте, якщо вам не байдуже. Практика свідчить, що будь-яку київську проблему можна вирішити тільки тоді, коли в цьому кревно зацікавлені самі кияни.Такі перлини, як «Житній» Києву не можна втратити в жодному разі. Це особливо актуально тоді, коли нашому місту щодня завдають шкоди з повітря ще й російські ракети з шахедами.Хай Житній ринок працює для людей і для Києва даліВіталій Чепинога | Підписатися

Сьогодні - день народження Валер'яна Підмогильного. Певно, найулюбленішого мого письменника (на рівні з Григором Тютюнником). І мова не лише про всіма знане "Місто", а й про меншу прозу. Наприклад "Військовий літун", або "Гайдамака"Існує велика ілюзія, що у ті часи, в часи коли вони були ще живі, ті "наші двадцяті", вся Україна одностайно зачитувалася їхніми творами. Ні, так не було! Юрій Шевельов з цієї нагоди писав: "Ми любимо леґенди, і плачемо, як дитина, що втратила ляльку, коли в нас забирають ці леґенди". І далі: "Авторитетні продавці кажуть, що "Майстер корабля" Яновського не йде. "Місто" Підмогильного йде, але мляво, і то почасти тому, що дехто з читачів глухо чув, ніби там можна знайти якісь пікантні місця".Хвильовий, Підмогильний, Яновський, Йогансен і Плужник - це не були рок-зірки, вони не збирала читацьких аншлагів. Їхня "ядерна" аудиторія - ще менша, ніж наші сьогоднішні "бульбашки" в соціальних мережах. Ми живемо міфом про "золоту добу" в українській літературі, якої ніколи не існувало насправді. Одинаки письменники, одинаки читачі, одинаки однодумці.А втім, саме ці люди і визначали історію. І не тільки в літературній царині. "Підмогильний зовсім не писав про те, як українське село завойовує місто, і зовсім не захоплювався українізацією" - безжально стверджує нам Шевельов. Бо це спрощене, "кобзарське" читання Підмогильного і його епохи. Їхня цінність в текстах, а не в ідеології. Вони не були "плакатні" люди. І в цьому їх вище призначення.Тому ми не заново сьогодні прочитуємо "наші двадцяті". Ми їх читаємо ВПЕРШЕ! Це "пізнє" читання власної культури допомагає нам БУТИ!Віталій Чепинога | Підписатися

Осінні ананаси...А то, бува заходиш до родички, а вона тобі й каже: "Зараз я тобі дам щось попробувать, а ти мені вгадаєш, шо воно таке?"...І ти вже розумієш, що "попав". Зараз тебе пригощатимуть "ананасами з кабачка", інших варіантів немає. Треба було раніше тікать, але вже пізно. Тепер доведеться платити за легковажність.Господиня з неабиякою інтригою вносить з погріба скляну банку, і щедро накладає тобі на тарілку "ананасів". Ананаси схожі на кабачок в цукровому сиропі. І на вид, і на колір, і на запах, і на смак... На ананас кабачки ніяк і нічим не схожі, бо й не зобов'язані.Але коли ти їй скажеш, що кабачок схожий на кабачок, то тебе в цій хаті, і в цьому дворі проклянуть навіки.Тому ти гидко плямкаєш тими "ананасами" і намагаєшся зобразити на лиці заінтересованость і здивування опитного дегустатора...Кажеш акуратно: важко вгадати напевно, але, як на мене, схоже чимось на ананаси...Господиня полегшено й щасливо зітхає... Тест пройдено!Потім пирскає: "Це - кабачок!"- Та не може такого бути! - фальшиво й награно дивуєшся ти, і ще кілька разів повторюєш: "Кабачок! Треба ж тобі таке! Зроду б не подумав"...Вже на порозі, задоволена й щаслива жінка каже: "Чекай! Зараз дам тобі банку манго. З гарбуза"...І йдеш ти з тією банкою "манго" додому. І викинуть комусь за паркан не можеш, хоч уже й ніч. Замітять, побачать, розкажуть, проклянуть!Віталій Чепинога | Підписатися

Мене кілька разів попросили в “лічку” написати про щось хороше, на фоні тривожних новин… Часто буває так, що про хороше писати не хочеться, коли у стрічці лише новості-хреновості… Але, хороше є завжди, буквально поряд з нами, треба тільки його помічати…Наприклад, у мене живе кіт в будинку в під’їзді. Беспризорнік… Такий, - самий обичний, сіро-біло-ніякий… Бандіткуватий. Він нічий. Але живе у консьєржок… Його там годують всякою їдою жильці будинку, а вдень він просто гуляє, або сидить і дивиться як паркуються машини в дворі… Іногда його беруть в гості мешканці будинку “напрокат”. Раз він даже у мене ночував. З’їв упаковку сосісьок, уважно подивився новості на “плюсах” і посрав в вазон з квітами… При цьому, вирив сначала у вазоні яму і витяг квіти додолу, а потом старатєльно закопав. В общим, чемний кіт. Він поніма, що вазон – то для туалєту, а квіти хай ростуть надворі… Так буде правильно…На стіні будинку висить список жителів з заборгованістю за квартплату. Як правило, чим більша квартира, - тим більша заборгованість. Ну то не важно в даному випадку… Я роздрукував і повісив поряд текст під заголовком “Хто ні разу не годував нашого кота”… А далі указав номера квартир. Навмання… Цей список зачепив за живе значно більше, ніж список боржників. На оголошенні стали писать всякі репліки, тіпа “Ми годували, і не раз, виключіть, пліз, зі списку 220 квартиру”… Або “Ще не годувала квартира така-то і така-то, добавте їх у список, вони жадні”…А недавно кіт внізапно пропав. Оказалось, його усиновили мешканці будинку. Тепер у його є квартіра своя, регулярне калорійне пітаніє і круг лічної сім’ї… Він тепер виходить з квартіри тільки гулять. І так само дивиться, як паркуються машини… Став дуже гордий… Кажу йому недавно: “Прівєт!”..А воно одвернулося і мовчить… Мовляв, мені сказали, шо з незнакомими на вулиці нельзя вступать в разговор, це опасно…А ще в мене в домі живе жінка тіпа “я персона VIP-VIP”… В неї, як і у кожної “жінки VIP”, є собака породи йоркширський тер’єр, размєром з пачку сігарєт… У йорка є куртка “Гуччі”, прічоска і укладка, плащ, мєхова шуба, набор нашийників від “Hermes” і кросовки на случай доща… В общим, полуолігарх, як і вся сім’я його… Вони живуть десь за містом, але часто ночують в квартирі… А минулої зими, під час сильного снігопаду, до йорка і його господарки, що гуляли в дворі, підійшла якась дворняга. Страшна та нечесена. Вона була брудна і обіжена жизню, а також хромала на одну лапу… Видно, що вся ця собача жизнь її давно достала в доску… І ця господарка йорка, яка їздить за інгредієнтами для смузі виключно на “Бентлі”, забрала дворову собаку додому… Тепер і у неї є шуба, плащ, набор нашийників, куртка “Прада” і паріхмахер… Воно їй (собаці), конєшно, все це не нужне, бо сильно мішає бігать по двору… Але – хай буде… Хоч якісь лічні вешчі, так сказать…Під час Майдану собаки ходили гулять на вулицю в жовтоблакитних стрічках… Я їхав з роботи і сказав їм “Слава Україні, собаки!”, а вони лягли на спину с целью шоб я почесав їм животи… А потом побігли їсти свіжий сніг… Словом, не все так погано у нашому домі, якщо придивиться…#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися

Кокотюха і Фрідріх Ніцше (до дня народження Ніцше)- Культура - це лише тоненька яблучна шкірка, над розпеченим хаосом, - казав Ніцше Кокотюсі.- Культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії, авторитетно цитував Кокотюха вікіпедію. - А яблучна шкірка, це - яблучна шкірка.- Я - надлюдина, сверхчєловєк! Я линва над прірвою - вів своєї Ніцше, - так казав Заратустра.- Ага, сверхчєловєк. А геморой в тебе давно був? - питав Кокотюха. - Коли останній раз свічки в сраку запихав? Заратустра ти, вусата…Ніцше не любив Кокотюху за правду і єхидство… Коли Андрій приходив до Фрідріха, той демонстративно вдягав навушники, і слухав «Польот валькірій» Вагнера…- Ходи випʼєм, валькірія! - кликав Кокотюха філософа… Знав, чим звабить німецького мудреця…Кокотюха подарував Ніцше свій детектив «Валькірія і рука гімназиста».- Я не буду то читати, - казав Ніцше…Але по ночам таки читав, коли ніхто не бачив. І навіть дещо підкреслював наслиненим хімічним карандашом…Через це в Ніцше завжди були сині губи. Діти боялися Ніцше…)) Віталій Чепинога | Підписатися ↗️

Рідний батьків брат (старший), дядько Грицько, був тіп трохи странний... Відлюдькуватий і інтровертний, м’ягко говоря... Пошти Герасім... Все життя прожив сам, холостяком... Він був інженером в Черкасах...Знімав комнату у якоїсь сумашедшої баби, у якої жило вдома приблизно п’ятдесят котів на повному довольствії... З меблів у них в хаті був тільки ковьор і самогонний апарат... Ну і котиЯ дядька любив. Він приїжджав раз в год, зімою, і привозив велику торбу мандарин... Дядя Гриша пахнув новим годом і йолкою...Ше дядько любив випить... Він випивав бутилку самогонки з утра, дивився у вікно на сніг, і казав "Ех!"... Більше ніяких лишніх інших слів від нього ніхто ніколи не чув...Потом уже, значно пізніше, йому відрізали ногу в больниці...- Як же ти тепер, Гриша, без ноги оце? - бідкалася мати, коли провідувала дядька в обласному центрі...- Та хрен з нею... - Чи й не потєря, - легковажно і зверхньо казав дядько...А в 1941-му році дядька Грицька забрали німці в Германію...В 1945-му закінчилася війна... Всі, хто там був, поверталися додому, до села... Везли цілі купи всякого трофейного імпорту... - Даже гармошки, - казала баба Манька...Від дядька Грицька не було ні слуху ні духу...- Мабуть погиб, - рішили всі в селі... Ждала Гришу тільки мати...В світі творився новий світовий порядок... Створювалися нові воєнні блоки. Строїлися нові сильні електростанції й греблі... Вчені розщеплювали атом... Академік Корольов придумав ракету... В колгоспі появилися трактори... В Берліні зводили стіну...... від дядька не було нічого...Одного погожого травневого дня... Лугом... 1957-го року... Через дванадцять років по війні... Гриша прийшов додому...Руки в карманах, кепка, папіроси й сорочка, сандалі... І всьо...Оказується, що після війни дядько поїхав чомусь не додому, а в город Горький строїть якийсь завод...- А чого ж ти, Гриша, хоч пісьмо яке не послав? - риторично питала баба Манька трохи згодом...- Та а про шо там писать, ма? Не було нічого такого інтересного...#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися

Дорогі друзі!До мене щойно заїжджав Іван Ковтун, мій односельчанин. Просив допомогти зі збором на ремонт автомобіля для 166 батальйону ЗСУ. Бо автомобіль сильно "поламався" під час виконання бойового завдання. Хлопці зараз на передовій, і їм без авто дуже тяжко.Дуже прошу допомогти, хто чим може. І принагідно дякую тим, хто допомагає нашим воїнам весь цей час.Рідний брат Івана, мій давній товариш - Сергій Ковтун, загинув на фронті восени 2022 року.Героям слава! Дякую всім за допомогу!Посилання на банку даю нижче:____________Прошу вашої допомоги! Будь-який внесок важливий і наблизить нас до мети. Якщо у вас є можливість підтримати фінансово хлопців на покупку іншого авто буду щиро вдячний. Звʼязатися зі мною можна за номером телефону(0 (67) 784 87 51) або пишіть у приватні повідомленняРеквізити для допомоги:Авто для 166 бат.На придбання автомобіля для 166 бат. ЗСУ🎯 Ціль: 300 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/9wQyZfGRX4💳Номер картки банки5375 4112 2143 3266Дякую всім за підтримку! Разом ми наближаємо перемогу. Слава Україні! SEND.MONOBANK.UAsend.monobank.ua Віталій Чепинога | Підписатися ↗️

За шо я люблю веганську кухню? - За креативность, непрогнозіруємость і неожиданность!!! Фантазії там непочатий край… Сьогодні, к прімєру, зустрівся мені рецепт “веганскіх утрєнніх жаворонков”… З горіхів, овсянки і мигдального молока з висівками… Смішно? – Конєшно смішно… Зато всі жаворонки цілі. І утрєнні і вечірні… А це вже не мало… Хай природа отдиха…Бо якщо б вам справді хотілося утрінніх жаворонков, то це треба було б ще його найти, а потом стоять, дивиться на дерево і думать: якби тебе, сука, поймать? Лассо якесь нужне, приманка... - А овсянку ловить не треба, вона просто в шухляді стоїть...Якщо в обичній кухні ви, допустім, болєє-мєнєє представляєте, шо у вас получиться в результаті кулінарного таїнства, то у веганській – ніфіга подобного… І це вполнє нормально і хорошо…Напрімєр, якщо ви не веган і вам ні з того ні з сього хочеться рибних каклєт, то шо ви першим дєлом купите? – Правильно! Риби! - Все це скучно, тоскліво і прогнозіруємо… А от якщо вам хочеться рибних каклєт і ви - веган, то вам треба купить не риби, а - кукурузи, цибулі, кабачків, квасолі і ше якоїсь хрєні на собственний вкус… Можна лози дікорастущєй, кропиви обичної степової чи верби усушенної… Хоч і це навіть на гарантірує вам жодного результату… Та й не главне це… Тут сам процесс – намбе ван…Зато кожен день в качестві компенсації вас жде своєобразний сувенір… Наприклад, напекли ви якоїсь веганської хрєні, попробували і тільки потом рішили: О! Це буде веганський “київський торт”… Хотя готували ви, собственно говоря, кров’янку з вкусом райських яблучок, єслі чесно… Але так ше краще… Райські яблука з вкусом кров’янки неодмінно получаться в слєдующій раз… Наприклад, коли будете готовить веганську халву з моченої редьки з запахом одінокого сома…Ну, ринок веганської їди не стоїть на місті… Він іде вперед широченими шагами. В Каліфорнії зараз на першому місці, напрімєр, обичне сорго… І ще ряска… Кажуть, супер-фуд… Сорго - це така херня, з якої в Середній Наддніпрянщині в’яжуть віники. Що таке ряска – більшість з вас і так знає…Це такі болотні міні-дерева… Я планірую влітку одкрить на Черкащині супер-гіпер-модний веганський ресторан… Блюда тільки два: сорго і ряска… Запускаєте клієнта в город, вручаєте йому необглоданий віник з остатками сорга і запрошуєте до копанки (болота)… Там літом тієї ряски – як собак нерізаних… Хай там, значить, клієнт плаває і угощається… СПА таке... Раз в час приходите, берете гроші за сеанс і кажете: Бон апеті! Продлєвать будем?#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися

Подивився церомонію відкриття Олімпіади в Парижі. Сторічний легендарний велосипедист Шарль Косте, в інвалідному візку, який брав участь ще в олімпійських іграх 1948 року. Олімпійський вогонь у вигляді повітряної кулі (привіт Жюль Верну), зворушлива пісня Едіт Піаф «Hymne a l`amour» («Гімн коханню»), у виконанні тяжко хворої, але великої й прекрасної Селін Діон… Це було грандіозно!Потім куля з запаленим вогнем здійнялася в небо і полетіла над нічним Парижем. Спеціально для того, щоб люди задирали голови, і плакали від розчулення. Аби кожен згадав свою особисту молодість, і свій особистий Париж. Зрештою, кожен з нас – сам собі Гемінґвей. В кожного свій Париж. І кожен десь носить в своєму серці «Свято, яке завжди з тобою»… Навіть, коли цей Париж трапився не в Парижі, а в Луцьку, Одесі, Ніжині, в Харкові, в Києві. То – не важно…Я, правда, думав, що олімпійський вогонь запалюватиме Андрій Шкіль. Але чогось, чи не покликали, чи, може, сам не схотів…Взагалі французи полюбляють гратися з вогнем. Недавно бачив відео про відкриття відреставрованого після пожежі Нотр-Дам де Парі. Там птиця, у вигляді благодатного вогню, пролетіла через увесь собор, вилетіла в двері, і запалила собою все навколо… В общим, чуть не спалили той Нотр-Дам заново, і ще пів Парижу кібеніматері…Але хай буде. Французи знають толк в тому, як палить города…:)) Віталій Чепинога | Підписатися ↗️

Не купляйте кавун і не несіть його додому… Не обманюйтесь, не довіряйте знайомим і статтям в інтернеті. Це — не милий домашній продукт, а дика і неприборкана ягода з безкрайніх херсонських степів… Як кінь Пржевальского, або ще хуже…Не зв’язуйтесь з тим, хто сильніший за вас… Навіть половина кавуна сильніша за вас, за цілого…Половина кавуна покличе вас з холодільника, як сладкоголосі сирени кликали легендарного Енея, і витягне з-під ковдри. І ви підете на той нестерпний і непоборний зов босими ногами і в самих трусах, як зомбі, що не має ані грама власної волі… Беззахисний, безпорадний, безправний…І ви будете їсти його ложкою біля умивальника з первобитним урчанням… І кавуновий сік капатиме на підлогу й на живота. Кавун примусить вас зректися своєї людської подоби. Тисячі років культури та приналежності до цивілізації кавун зідме з вас за одну коротку мить… І кіт доставатиме кавунові кісточки з-під дивана аж до Різдва…Я знаю людей з трьома вищими освітами і даже з Гарвардським діпломом, докторів наук і академіків… Проти кавуна вони — ніхто і ніщо!Ні, кавун треба їсти лише в готелі на морі, взявши до рук акуратний кавуновий вирізаний трикутник…Їсти поблажливо і як би нехотя…Хоч вам і хотітиметься взяти з собою цілий піднос з кавуном, закриться в номері і повість табличку на дверях «Do not disturb»…Тримайте себе в руках…#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися