Telegram statistics channel - @vitaliichepynoga

До слухняних людей на новорічні свята приходить святий Миколай. До неслухняних - пастор. При чому не простий, а кривавий... ))Нова книга Олександра Турчинова. "Революція"...Їхали ми якось з Турчиновим взимку 2000 року по вулиці Інститутській... Вночі. Їхали у справах такого собі майора Мельниченка. А за нами їхав шерег оперативних "вісімок" і "дев'яток". В них сиділи "орли" - чи то Кравченка, чи то Деркача. На наше щастя у "орлів" на той час ще не було ударних безпілотників...А потім якось несподівано Олександр Валентинович став царем всея України. Голова Верховної Ради України, виконуючий обов'язки президента України. Таких повноважень не мав ніхто й ніколи... 2014-й...Повноважень було багато, але майже не було чим керувати. Арсеній Яценюк став прем'єр-міністром. Дніпро і Чернівці. Схід і Захід. Баптист і греко-католик. Симбіоз культур.- Скільки грошей у державній казні? - мрачно спитав Турчинов у Арсенія Петровича.- Ніскільки, - мрачно відповів Арсеній. - Нуль, зеро, нічого, ніц!- Понятно, - сказав Турчинов- А скільки у нас боєздатних, укомплектованих підрозділів? - спитав Яценюк у Турчинова- Десь, так само, - сказав Турчинов.- Понятно, - сказав Яценюк...Єдиний боєздатний підрозділ охороняв резиденцію Януковича "Межигір'я". І втік разом з ним...Періодично до Турчинова телефонував Гризлов і погрожував десантом на печерських пагорбах... Президент США Обама пропонував по телефону кілька теплих ковдр для підвищення обороноздатності Української держави... Ангела Меркель обіцяла каски, але не зразу...Можливо тоді був "найтонший" період Української державності за всю її тривалість. Тоді теж було трохи лячно. Але якось не було сцикливо.Не сцикливі хлопці були...Віталій Чепинога | Підписатися

Перед тим, як вразити російський підводний човен в порту Новоросійська, за кілька днів до того, Служба безпеки України вивела з ладу модернізований літак-розвідник Іл-38H («Sea Dragon») на авіабазі в Єйську. Саме цей літак відповідальний за пошук і виявлення українських підводних дронів, і він був у них такий лише один. Для знищення цього літака було застосовано спеціальний дрон з бойовою частиною наземного підриву, оснащеною двома тисячами вражаючих елементів, спрямованих донизу.Цей епізод показує, наскільки складна й непросто штука – спецоперація! Ми бачимо лише прикінцевий результат, але не бачимо попереднього процесу. Не просто «попливли, стрельнули, втекли». Це тижні і місяці великої роботи: виявлення, планування, розвідка. Без права на помилку. По-суті, кожна така операція – це окреме кіно, окремий Голлівуд. Але замість Бреда Піта і Тома Круза в головних ролях наші хлопці. Хлопці, як стали найкращими в світі спеціалістами в царині спеціальних таємних операцій. Такий досвід і така «практика» - найцінніше, що дала війна. Такий досвід, який був нам очевидно не дуже потрібний. Досвід, який допомагає Україні вистояти вже чотири роки. «Оскарів» за таке кіно не дають. Всі, хто в головних ролях, - безіменні й не названі, і без дублерів. Але ми знаємо, що «Героям -слава!»Віталій Чепинога | Підписатися

Oleksandr Zinchenko нагадав, що я був ще на одному допиті. То була справа про державний заколот.В заколоті участвували прем'єр-міністр України, міністр оборони, генеральний прокурор України, голова СБУ і три віце-прем'єри. Ще була Юля Мостова. Юля Мостова просто участвували в заколоті, як женщина. Заколот відбувався на державній дачі в Турчинова по дорозі на Кончу. Мені були сильно нехарашо з похмілля. Я шукав пиво в холодільнику. В Турчинова пива не було, бо Турчинов штунда.Наш заколот провалився і мене позвали на допит.Зазвичай допит відбувається на якихось стрьомних квартірах на Подолі. Стара традиція. Все зроблено так, щоб можна тебе було вивести в двір, і застрелить в потилицю.А то мене раптом повезли аж у Генеральну. Статус!Мене там питали, нащо ми хотіли вбити Віктора Андрійовича, і чия це була ідея...Віктора Андрійовича ніхто вбивати не собірався. А ідея була генерального прокурора Піскуна.В Піскуна завжди були мокрі вуса, як у бобра. Піскун любив обніматься. Я не любив обніматься з Піскуном...))Віталій Чепинога | Підписатися

Заєць-біляк Єфрєм стояв разом з зайчихою на ім’я Агнесс обабіч широкої асфальтної дороги і дивився як по ній їдуть машини…- Нащо вони ставлять “зимову резину” при такій зимі? Дебіли чи шо? – риторично запитав у пространства…- На себе подивись, придурок, - відповіла зай-френдессе…Єфрєм промовчав і тільки глянув на свою білу, але бруднувату шкурку… А потім на шкурку Агнесс, - також бруднувато-білу…- Чія ідея була мінять, а? – спитала Агнесс- Моя-моя…Хто ж знав-хто ж знав? - Це вообще-то - генетика, а не я, понімаєш? Традиції!- Ага генетика-херетика... Мендель, бля! - Нєт слов, просто, блін, - сказала зайчиха і сплюнула скрізь зуби в землю… В чому я тепер на Новий год піду?- В сірій? - предположив Єфрєм осторожно- Агнесса подивилася на нього з прєзрєнієм і зневагою, і нічого не сказала - також з прєзрєнія і зневаги...- “У лісі в лісі темному, де ходить хитрий лис” – розпочав Єфрєм з робкої попитки примирення…- Заткнись, - сказала Агнесс. Просто мовчи і всьо, - хорошо?...Єфрєм замовк, подивився в даль, і закурив…Пройшла вічність… Вічність непоніманія між животними, яке точно таке ж саме як і у людей…- Можемо зліпить снігову бабу, ги-ги!” - предложив Єфрєм для вихода із ситуації тлєющего конфлікта… Поняв, що шутка тупа і ізбита, але – вже сказано…- Хуябу, - мрачно відповіла зайчиха…#шедеври👉 Більше шедеврів Віталій Чепинога | Підписатися

Якщо подивиться на карту Черкащини, то вся Черкащина - на правому березі. І на лівому березі Дніпра невеличкий "апендикс" - Драбівський, Золотоніський, Чорнобаївський.Історично ми - Полтавщина. Черкаська область доволі штучне адміністративне творення радянських часів. Нарізали областей по карті, як у Африці.Саме на цій землі народилися такі люди, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький і В'ячеслав Чорновіл. В моєму селі, в Ірклієві, працював вчителем Іван Котляревський. Тут він почав писати "Енеїду". Далі, в сторону Києва - Софіївка і Піщане. "Тут ходив Сковорода"...Свєту в селі немає. Бомблять. На краю вулиці живе баба, яка знає всі черги на пам'ять.Київ без світла намагається удавати, що світло є. Я приїжджаю до Києва і мене буквально збиває з ніг гул генераторів, сирени поліції і медиків, сирена повітряної тривоги. В Києві в мене болить голова...Село нічого собі не удає. Нема світла, то й нема. І хуй з ним. Подумаєш! День - то день, а ніч - то ніч...На гробках все більше прапорів. Йдеш вранці - новий прапор. Майорить.Переселенці приїхали, поселилися. Звідти. Пішов на війну і навіть його вже вбили. В батьківській хаті живуть люди з Бахмуту. Хотіли хату купить, бо коли воно не своє, то воно не своє. Тривожно.Хати подорожчали під війну. Я не продав хату, бо то моя хата. - Живіть собі, люди добрі хоч сто років, ніхто вас не вижене. Я їх не займаю.На краю кладовища лежить Сергій Ковтун, мій друг дитинства. Разом ми вчилися в Одесі, в мореходці, нам хотілося кросовок і джинсів. Сергій загинув у Бахмуті в 2022-му. Я кладу руку на його надгробок. Надворі холодно, а надгробок теплий... - Здоров, старий, шо ти там, як ти там?Якщо покласти руку на пам'ятник, то щось гуде. Тихо, але нав'язливо. Мабуть, так гуде історія...На самому краю кладовища дивні могили. Старі, старі...Немає року народження, тільки дати смерті: 1933, 1933. 1933... Вітя, Мар'я, Микола, Іван...Дідова могила, Дід Логвин. 1895 року народження. Дід воював на всіх війнах проти всіх... В діда була шабля. Настояща... - Здоров, дідуДід був низький і коренастий, як дерево; Баба Манька була висока, і з косою. За цілий вік вони ні разу не посварилися. Дід бабу дуже сильно любив...Йде баба по дорозі, несе мішок. В мішкові- сушені яблука. -Давайте піднесу! - А піднеси, піднеси, синок, бо спина вже не годиться... - Це солдатикам, солдатикам...Село моє. Село!Віталій Чепинога | Підписатися

Тим часом книга Artem Chapeye "Не народжені для війни" - у списку 50-ти найбільш вартих уваги книг 2025 року від The Washington Post! Це дуже круте визнання! Не тільки для Артема Чапая, а й взагалі для сучасної української літератури.Одна моя знайома днями ділилися враженнями від претендентів на всесвітньо відому літературну премію Букера цього року. Потім сказала: "Ну, таке якесь, включно з переможцем. На мою думку, наша сучасна література - краща і цікавіша!"Мілан Кундера писав: "Якщо ідентичність нації опиняється перед смертельною загрозою, культурне життя набуває надзвичайної інтенсивності, загострюється. Культура є живою цінністю, довкола якої перегруповується народ".Якоюсь мірою кожна національна культура повинна завдячувати своєму розвою тяжким, загрозливим смертельним часам. Бо це саме її час. Такий час, як у нас зараз.Саме тому у нас аншлаги на фільм "Ти-космос" і півторарічні черги на Уривського, саме тому молодь наново читає Багряного, Підмогильного і Коцюбинського. Саме тому хор "Гомін", "Гаї шумлять", Алла Горська, "Ні я не п'яна, я просто закохана", "Щука-риба", Жадан і "Щедрик". І ще - це Віка Амеліна, Володимир Вакуленко і Василь Сліпак. Все це дуже болить, щемить, і все це дуже наше! Наші часи... Культура, література стала тим "дахом", під яким ми можемо ідентифікуватися. Культура - це те, що захищає! Від безпам'ятства, від байдужості, від пропадання...Віталій Чепинога | Підписатися

Безумовний головний і основний прорахунок Путіна: війна з Україною. То первородний гріх, який ніколи нічим не буде змитий. Якийсь французький генерал сказав, що ідіотизм треба вимірювати в "путіних".Путін зрадив головній російській парадигмі: шантаж і залякування.Він би міг нас лякати ще років двадцять. А ми б сиділи, й трусилися, боялися і йшли на "компроміси". Саме в такому вайбі зараз живе Європа: поляки, угорці, французи і тд.Немає нічого гіршого, ніж очікування великої біди. Коли велика біда вже прийшла, то люди вчаться якось з тою великою бідою жити.Днями жінка з Одеси гнівно писала: та, я заїбалась бояться, йдуть вони всі нахуй. Страх втомлює. І на якомусь етапі ти бояться перестаєш.Я недавно йшов вулицею, а в небі летів шахед. Противно гудів. Назустріч ішла жінка. Вона навіть голови не підняла до неба... Обридло!Кожна людина боїться. То - закони еволюції, які нас захищають. Але ми витіснили страх у побут. Боїмося, що молоко втече на плиті, боїмося, що білокрилка капусту поїсть, боїмося, що померзнуть абрикоси.Ми не боїмося найстрашнішого. Ми не боїмося нашого ворога з його їбонутими ракетами і бомбами. Ми ворога зневажаємо. А що ти зробиш з народом, який тебе не боїться? Нічого ти з ним не зробиш...Віталій Чепинога | Підписатися

Я знову їхав дорогою по хризантемах і пізніх чорнобривцях... Я давив квіти колесами, бо об'їхати не виходило...Хризантеми і чорнобривці стеляться знизу догори, аж до клубу... Біля клубу стоять вільні чоловіки в одностроях. З носів і ротів чоловіків йде пар, йде тепло... Як у коней... Чоловіки випили. Чоловіки гнівні і люті... Чоловіки скорбні... Чоловіки несуть труну... Чоловіки вкривають труну жовто-блакитним прапором України... Інші чоловіки грають на мідних трубах... Чоловіки схиляють голови, і їм то болить фізіологічно, бо чоловіки схиляти голови не повинні... Їм це не звично... Прапрадіди цих чоловіків були приписані до Іркліївського, Кропивнянського, Переяславського полків...Ці чоловіки цінують життя, ці чоловіки знають, що ціна життю - копійка... Ці чоловіки відчувають, що є речі важливіші, ніж життя...Ці чоловіки не знають, що таке геополітика.Це міг би бути вірш, але це не вірш... Це просто окреме село на Черкащині...Це - той фактор, який не враховують трампи, віткоффи і дмітрієви... Це той фактор, який найважливіший. Його ніяк не передати в протоколах, намірах і угодах...І Україна стоїть і тримається на плечах цих чоловіків...Віталій Чепинога | Підписатися

На честь дня народження Кокотюхи збірна Україна вчора (несподівано й сама для себе) здолала цілу Ісландію. А Андрій того навіть і не знає, бо він футбола не дивиться й борщу не їсть. Така натура…До речі, знаєте, хто така «кокотюхиня»? – Це знавиця творчості Кокотюхи. А прихильниця, фанатка – «кокотюшка».В сиву давнину Україною ходили кокотюшники – пропагандисти усної Кокотюхиної творчості. Це були люди сліпі й безграмотні. Вони носили з собою лампові сінтєзатори і співали пісень за мотивами творчості митця. Часто їхні шляхи перетиналися з кобзарями. Вони одне одного не любили через конкуренцію. Іноді билися в між’яр’ї. На щастя, й перші, й другі були незрячими, тому попадали одне по одному рідко.Поводирями в кокотюшників були, як правило, юні гімназисти, вигнані з гімназій за алкоголізм та зневагу до фемінітивів. Одна рука поводиря - та, якою він вів кокотюшника, - була пофарбована в чорний колір… Чорна рука гімназиста…Треба буде запросити Кокотюху в гості. Наварити борщу та наліпити вареників… То буде як у казці «Лисиця й журавель»… Або щось за мотивами… Прийшла до Кокотюхи одного разу Оксана Стефанівна Забужко, та й давай йому Джойса розказувать… :-)Вітаймо ПИСЬМЕННИКА!Віталій Чепинога | Підписатися

Дорожня хвілософіяЇду сьогодні трасою, така картина: поламане авто на обочині. Під ним лежить чоловік і щось певно ремонтує. Жінка стоїть поряд з машиною, і відсторонено спостерігає, як на обочині сойка клює калину з куща.І це не просто банальний епізод. Це - картина людського "обустройства". Жінка знає край своїй компетенції. Вона його усвідомлює. Вона розуміє, що тут вона нічим не зарадить і не допоможе. Це - не її зона відповідальності. Вона дивиться на сойку і на калину... Це все, що вона може і має робити... Вона свідома своєї ролі.Аби на місці жінки був чоловік, він би на сойку не дивився. І на калину - теж. Чоловік би стояв рачки на колінах, і заглядав під машину, як сорока в маслак. Чоловік би давав безглузді, нікчемні і непотрібні поради.- А потягни оте на себе?- Яке оте?- Оце!- Нащо?- А дай, я попробую!Чоловік не може змириться, коли абищо в світі відбувається без його безпосередньої участі, то - непорядок! Він з цим ніколи не погодиться. Він повинен бути в епіцентрі події. Він має бути причетним до драми, навіть коли не має до неї жодного стосунку і нічого в тому не тямить. Чоловік буде ремонтувати машину, хоча останнє, що він брався ремонтувати, то була дзиґа в садку, та й то невдало... Доламать - то теж діло! Главне, попробувать! Співпричетність до ВСЬОГО - гірка чоловіча доля...Щонайменше половина всіх лих і бід людства - від співпричетності невігластва...))Віталій Чепинога | Підписатися