Telegram statistics channel - @virhuk

А справжні ми тоді, коли самі...Коли лишаємось з собою наодинці.Тоді не прикидаємось ні ким...Перед собою ми лише відкриті.Не бачать інші, що у нас в душі -Які думки тривожать наші душі.Чи ми слухняні Богові, чи ні...Чи горимо для Бога, чи байдужі.Та, наодинці, бачить нас Господь,Хоча про це ми просто забуваєм.Думки, що наодинці, наша плотьЛиш про земне, все більше посилає.А ворог, кожну думку стереже.Летять розпечені від нього стріли.Не вгодних Господу побільше - ще і ще...Щоби про Боже думать вже не сміли.Колись Господь пророку показав,Що за стінами храму там робилиСвященники, яких народ весь знав,Що наче Богу вірно так служили...Кадили там язичницьким Богам.Все думали, що Бог їх вже не бачить.Жінки спиною ставши там до храму,Чужого бога славили із плачем.А Бог все бачив, Він усе те чувЯк там, на самоті, гнівили Бога.Він не пішов із храму, Він там був.За стіни не сховалися від Нього.Ось так у християн бува в житті -Ховаються за стіни свого дому,Там - Бог не бачить, там вони самі...Там можна догоджати тілу свому.І очі там до ідолів чужих.Тече вода у розум світу цього.Із нечисти всяки ті світські Вливаються до розуму "святого"Освяченого кровію ХристаІще колись, при щирім покаянні.Як увійшла ота нечистотаДо храму Божого, яким нас називає?А це тому, що страху Божого нема,Коли ти наодинці із собою.Від Бога нам ховатися дарма,У Нього все завжди як на долоні.Коли ти наодинці - будь із Ним.Молись, бесідуй, як з найкращим Другом.Отець таємне бачить й відповістьТобі любов'ю на твої всі нужди.Прийми слухняно лиш любов Христа,Як наодинці ти залишишся з собою.Про те, мій друже, завжди пам'ятай -Ти не один, Господь завжди з тобою. Л. Шпак

Все мріють люди - довше б нам прожити...І все шукають молодості елексир.А, є з достатком, те життя на світі,Його нам Бог Великий подарив.Життя прийшло на землю в Його Сині,Який помер, щоби мали життя.І, в подостатку, мали життя вічне.До Нього хто прийшов, той його взяв.Прийшов туди душею - на Голгофу.І там Йому віддав свої гріхи.Сказав лише: пробач мені, Господь мій,І Він їх взяв на хрест і все простив.І дав життя небесне з подостатком.Ще тут живучи, пребувають в нім.Бо двері в небо їм уже відкриті,В Бозі, живуть вже вічно на землі.Парити в ній щасливо є можливо,Живучи лиш в Ісусі - Він життя.Всім серцем і душею прихілившись,Відчути зможеш те нове життя.З Ісусом молодість на небі вічна.Шукати не потрібно елексир.Вона лиш з Богом буде безкінечна,Її лиш досягти дай Боже сил.Життя із подостатком обіцяє Господь усім, хто лиш піде за Ним.Хто, гріх залишивши, прийме дорогу правди.Той успадкує молодість навік.Отримає нове і вічне тіло,Коли Ісус на землю знов прийде.І буде уже з Богом жити вічно.Здорове буде тіло, й молоде.Прийди до Господа, і елексир від Нього Візьми собі для вічного життя -Пролиту кров Предвічного Святого,Що з ран Його, там на хресті, текла. Л. Шпак

Бігло до мами радісне осля."Ах, мамочка, о як би знала ти лиш,Народ як мене в місті зустрічав,Як на мене Ісуса посадили.Кричали: Слава! Слава і хвала!Навіть одежу під ноги стелили.І так раділа навкруги юрба,Коли заходили в Єрусалим ми.Стелили там дорогу для менеГілками, що з дерев навкруг зрізали.Мати йому сказала лиш на це:"А повернись ти на те місце завтра"На другий день помандрував вже сам.Коли ж додому знову повернувся,Нещасний перед мамою він став,І тихо він до мами потягнувся." О, мамо, та цього не може буть!Мене ніхто там навіть не замітив.Я довго так по місту там ходив,Но так ніхто мене і не примітив...Коли ж побачили, що я ось так ходжу,То геть тоді із міста вже прогнали.А як же, що коли сидів Ісус,Мені велику славу віддавали?Дивилась мати ніжно на дитя.Сказала: " Ти, синочку, хто без Бога?Без Господа ти любий - лиш осля.Вся слава лиш Йому була готова"А чи ж не так сьогодні є у нас -Здається, що вже так нас величають...Такі вже є духовні ми не раз,Та лиш як порох є духовність наша.А слава вся належить лиш Христу!Він, через нас працює в цьому світі.І Він один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили.І якщо славу присвоїв собі,Згадай, мій друже, в цьому світі хто ти?І як не йшов би поруч Іісус,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак

Бог з народом Своїм був усюди завжди.І моря розділив Він попереду їх.По пустелі проводив, по гарячим піскам,Із гранітної скелі їм воду давав.Зараз вибраний Його і вірний народПо пустинях землі в Ханаан іде знов.Палить сонце в дорозі, спокуси стіною,Та упевнено Бог їх веде за Собою.Кормить, рани лікує і воду даєЗ скелі тої міцної, що Ісус нею є.Обережно веде, впасти їм не дає.Бо для Нього вони дітьми Божими є.Та як діти бувають для Нього слухняні?Бо так часто залазять у чорну темряву.Потім, звідти кричать: "Боже, допоможи!"І спішить Бог до них, щоби знову спасти.А тому, що Його так велика любов.І пробита рука нас провадить Його.Чашу болі за них випив Він до кінця,І веде за Собою тепер в дім Отця.Ну, а ти, чи питання собі задавав -Що для Господа я у житті цім надбав?Та що можу зробити для Господа я?Чашу можу Його випити до кінця?Та лиш тільки слова: як же хрест мій важкий...А Христос на Голгофі зійшов же на свій.Щоб смертельними наші не були хрести,Щоб отримали славу за них я і ти.Щоб донесли хрести всі свої до кінця,Тільки так зможем ми буть в оселях Отця.Свого тяжкого ніс на Голгофу Ісус,А чи свого, за Ним, з миром в серці несу?Чи лише нарікання, що тяжко і біль,Що поранені ноги, і сміх звідусіль -"А де зараз твій Бог? І чому Він мовчить?"-Знов повторює ворог тобі кожну мить.А мій Бог, під мій хрест, ось підставив плече.І уся моя біль Його також пече...А пройшов до кінця Він дорогу Свою,Переможцем Він вийшов у тяжкім бою.І так хоче, щоб ми переможці були.Щоб у славу Його в небесах увійшли.Щоб крім вічності, що обіцяє Отець,За старання і вірність ми мали вінець. Л. Шпак

Людей лиш воскрешає теплота,Від святості надмірної лиш мерзнуть.А ось вказати людям на Христа,Любов'ю ніжною лише можливо.А бо Господь наш, Він і є Любов.Любов'ю лише тихо призиває.І не бичує словом, а тепломМертвих, для вічного життя Він підіймає.Як же усі ми вмієм бичуватиГрішника, не раз, Господнім словом.І свою святість гордо виставляти.Хіба Ісус коли учив такому?"Візьміть ви приклад з Мене"- Він сказав.Смиренний Я і лагідний душою.А сила є не в палкості огня,А в слові, яке дихає любов'ю.А слово сказане із миром, теплотоюПоранені серця відігріває.У світі зла багато і порою,Люди не хочуть слухати моралі.А їм так мало Божої любовіЯку їм люди навкруг них приносять.Любити так бажає серце кожне,Та щоб і їх любили серце просить.Бог дав нам час, щоб будувати храм.У серці будувати храм Господній.Не Божого, буть не повинно там.Не має буть там лицемірство, гордість.Святості ложної не має буть ніколи.Звеличення не має буть, піднесень...А Від Ісуса віяло теплом.І вже тоді лягало слово в серце.А мертвих воскрешайте ви теплом.І не читайте їм свої моралі.Христа любові хай потік живийЇм до спасіння двері відкриває. Л. Шпак

"Ви - сіль землі, ви - діти Божі..." -А скільки ще чудових слівНам наш Спаситель приготовив,Тим показав Свою любов.Для світу світло, священство Бога,Світильник, що горить в путі...Але, нажаль, небагатьом лишСлова ці можуть підійти.Любов прекрасная ГосподняНе стомлюєшся ти палать.А скільки ти сердець сьогодніСтараєшся ще зігрівать.Любов Христа, на землю ллєшсяТи Духом трепетним Святим.В серцях смиренних зостаєшся,Щоб стать світильником земним.Те ніжне відчуття прийняти,Коли любов ввійшла в серця,Здавалося б зовсім не тяжкоІ зберегти так до кінця.Але чому так часто з намиСтається зовсім вже не так?Любов та радість загасають,І заповзає в серце мрак.Послухайте, о діти Божі!Послухайте, щось тут не так.Господь забрать любов не може.Він вам її, навіки, дав.Та де ж вона? Що з нею стало?То б'є ключем, то знов нема...Невже навіки десь пропала?І не знайти уже сліда?Ні, є вона, вона з тобою.Вона - твій добрий Дух Святий.Потрібно дать їй лиш свободу,Рікою потече з душі.Їй гріх, невір'я перешкода.Як можем ближнього любить?У Бога прощення ми просим,Самі ж не хочемо простить.Тож заберімо перешкодиЗ дороги Божої любві.І радість дасть у нагородуІ будем ми як сіль землі. Л. Шпак

А я навчилася крізь біль сміятись.Співать навчилась, крізь скорботи всі.Така нелегка моя путь здавалось,Та в труднощах навчалася терпіть.Терпіть, змирятись, довіряти Богу,І проти підступів боротись сатани.Не враз прийшла до мене перемога...В тім видні перемоги всі малі." Не до крові ви тут іще змагались..."Здавалось часто, що вже до крові...Від болю тіло і душа стискались,А серце все казало: "Ні, живи!"Живи, борись, Господь завжди є поруч.Для праці ще потрібна є Йому.Шукала в небесах все Його погляд...І все казала: "Не сама я тут"Так перемога вже за перемогою.Як тяжко, тільки - " О, Ісус!..Ісус!"Душа у відповідь лише сміялась ворогу.Хвала лунала з немічних лиш вуст.І ворог залишався посоромленим." Господь мій сильний! Сильний захистить!"Коли бувала зовсім вся знеможена,Приходив Він завжди, щоб укріпить.Відходило все - біль, страждання, страхи...Переді мною тільки Сам Господь.Пробиті ноги і Голгофа, і розп'яття...Знов перед ворогом стояти сил дало."Хто Мою кров п'є, їсть хто Моє тіло,Живу Я в тім і той живе в Мені..."Так проголошую лиш сатані я сміло -" А я в Христі і Він живе в мені"А я навчилася крізь біль сміятись.Сміятись просто сатані в лице.Не буду вже з Христом я розлучатись.Я сильна є, бо я дитя Його! Л. Шпак

Журавлем підіймаюсь у небо,Легко так у вишину небес...Так, з легкістю, дивлюся навкруг себе,І бачу так усе життя своє.І бачу через що проходжу зараз,А так воно нелегко є усе...Та всеодно так легко підіймаюсь,Лечу спокійно, світло так навкруг мене.Та раптом ось здійнявся сильний вітер.Так дме, неначе сильний ураган.І з силою ламає мої крила,Вже до землі здається притиска.Та я тримаюсь, хоч мені і важко,А дощ змочив всі рани на крилі.І вишина небес не мила стала,І опустились геть крила мої...Я починаю падати все нижчеІ розумію, що не полетіть...Бо зовсім вже в мені не стало сили,Та все ж потрібно силу віднайти.Та все ж потрібно з силою збиратись -Про це, все наче каже у мені.І тут з'явилась сила, щоб піднятись,Розправилися знов крила мої.Поламані, поранені, болючі...Та все ж летять у неба голубінь.Яскраву, неосяжну і зовучу,У рідну мому серцю далечінь.А це є стан душі моєї певноУ цій земній, нелегкій боротьбі.Душою я лечу постійно в небо,Та бурі і вітри все впереді.Та мій Господь врачує мої крилаВсе благодаті із небес дощем:Лети і будь спокійна, дочко мила,З тобою разом в небо увійдем. Л. Шпак

А ви не пробували дати відповідь собі,Що було б з церквою із її існуваннямКоли б, як я лиш, були в церкві всіЖили так, прикладали так старання? Отак відверто ви себе спитайте -Було б що, як відвідували б всіТак, як ось я відвідую зібрання?Чи повними були б зали тоді?Чи жертвували так би всі як я,Для Бога так несли б всі десятини?Чи всі звичайно також як і я,Для Господа жили і так трудились.Як би співали також як і я.І славили, і так як я молились?Якою церква би тоді була,Коли б - "як я" у ній тільки були всі?Хотілося б тобі в тій церкві буть?Змогла б та церква в небеса піднятись?Змогли б себе спасенними відчуть?Могли би люди в церкві тій спасатись?Потрібно як себе перевірять -В "гімн про любов" своє ім'я підставить.І твердо так і впевнено сказать:"В моїм житті усе це я здійсняю"Довготерплю я, не повищуюсь,Не заздрю, на усіх я не дратуюсь.Не мислю злого, доброго держусь,Все лиш любов'ю покриваю всюди.Пробудження Бог з мене почина.Ми хочем церкву бачити живою.Частіше маємо себе питать -Так, як я хочу щоб жили усі, живу я? Л. Шпак

Дві процесії - одні ідуть за мертвим.Мертвим сином бідної вдови.Назустріч їм - Христос, також народ іде з Ним.І там, біля воріт, зустрілися вони.Мертвий і Живий, що всім життя дарує...Сказав Він: "Ти не плач" - і мертвого підняв.У Ньому лиш життя - в Спасителі Ісусі.Щоб мали ми життя, Своє життя віддав.Процесії ось дві...за ким ідеш сьогодні?За всім тим мертвим, що у світі є?Чи за живим Христом ідеш у рай Господній?За Богом, на Голгофі перемігшим смерть?"А мертвії нехай мерців своїх хоронять.А ти залиш усе, за Мною ти іди"Ті, що зустрілись з Ним колись уже в дорозі,Для долі іншої воскресли у житті.Без Бога на землі все мертве є, й дочасне.І сховане життя у Бозі лиш однім.Живого на землі в житті своїм шукайтеДопоки іще час Господь дає усім.А з ревністю лише шукати намагайтесь.Не на дорозі ви шукайте Його слід.У серці свойому ви лиш Його шукайте.Важливо дуже те, чи є Він там, чи ні.Лише душа одна завсіди чує Бога.А тіло всупереч все каже: ні, не так.А розум наш завжди все судить по земному.Він ворог є душі твоїй в житті не раз.Розсудить він, що Бог далеко там на небі...На третім небі миру, спокою, добра...Ну а душа все чує голос ніжний, теплий -Я тут, Я поруч є, завжди з тобою Я.І слухай душу ти, бо лиш вона є Божа.І серцем Бога ти завжди своїм шукай.По бездоріжжю тут ти не блукай душою.Собі дорогу Божу тільки обирай. Л. Шпак