Старанно підіймаюсь я на гору. Аж до самих хмар, висока. І на пустиню кольором так схожа,Та - камінь під ногами, не пісок. І ось, забравшись, підіймаю голову,А небо близько - ось вже доторкнусь... І радість невимовна дуже сповнила,Все моє серце, душу все мою! І руки підняла я від розчулення. Так близько небо - а чи ж це не сон?.. Які то є чудовії хвилини -Душа співає з небом в унісон. Гора та кольору вогняної пустині,Та під ногами - тверда лиш скала. В тих тягарях, які прийшлось пройти мені,Господь під ноги твердість подавав. Вся моя віра, на скелі, стояла,Якою був Спаситель мій Христос. В пісках сипучих щоби я не впала,Скалою Він зробив їх піді мною. І допоміг зійти й відчути вже ту близькістьНебес великих, де для мене єЦе місце, куди так летілоЗавжди безсмертне все єство моє. Так хочеться на цій горі лишитисьІ не блукать в долинах тих земних. З пустинями щоб більше не зустрітись,А вже здаля лиш бачить тільки їх. Але потрібно йти земну дорогу З долинами, пустинями весь час,Щоби відчути радість перемоги,Як на горі повстануть ноги враз. І знову там відчути близькість неба. І голос рідний там почути знов:"Я так давно чекав, дитя, на тебе,Щоби відкрить тобі Свою любов" Л. Шпак