Telegram statistics channel - @virhuk

Сьогодні бачила картину, Як ворон голуба клював.Клював пораненую спину,І вирватися не давав.З крилом зраненим бідолахаНе міг високо він злетіть.І воронів юрбу прогнали,І оминула його смерть.Й про наше тут земне життя всеДо роздумів те привело.О, скільки і в наш час ще є тут Людей з пораненим крилом.Поранений, знеміг в путі -Якось до Господа б дійти...Наздоганяють все і б'ють,І ран все більше додають.Хіба ж так має бути в світі?Бо наш Ісус навчав любити.Навчав Він рани лікувати,Душі спішили щоб зціляти.Чи думаєм, що Бог не бачить?Чи не важливо це для Нього...Коли ти ближнього образив,То ти образив Бога свого.Пораненим і ти стать можеш,Там будеш на путі лежати...І може теж знайдеться ворон,Що буде і тебе клювати.Тоді кричать будеш до Бога,Як той кричав, що ти клював.І щастя, як знайдеться хтось,Що тебе буде рятувать.Прийде і рани перев'яже,В молитві Богу понесе.Не йди до воронів ти зграї,Бо твій Господь же бачить все.А ніжний голуб, то птах миру,Святого Духа символ є.Будь ти, як голуб в цьому світі І Бог на небо піднесе. Л. Шпак

Квіти на снігу...на білім і сяючим...Квіти на снігу аж ніяк не ростуть.А душі холодні нікого не радують...Зігріє Господь, і вони зацвітуть.Обійме їх Бог, подарує їм прощення,І ось, на снігу, уже квіти цвітуть...Торкнеться любов, подарує спасіння,І приймуть Христа, життя вічне приймуть.А то неможливо - спасти серце зимове,Не раз так виносим земний наш вердикт.Та тільки Господь - звершує неможливе,Коли на снігу стають квіти цвести.І тільки лиш серце шепоче невпинно:"Можливо...можливо...спасенна душа!"Бо там, на хресті, наш Ісус стільки вистраждав,Від смерті спасти щоб холодні серця.Любов та Його до кінця не відкрита нам.Земні бо серця є нездатні прийнятьТу вічну любов, що у Господі скрита є,Зумівшу життя за людей нас віддать.Хіба більша є на землі нагорода,Ніж Божу любов мати в серці своїм.Щоб вірити - кожнеє серце холодне,Для Себе Бог може придбати за мить.А через молитви бо душі спасаються,Здається хоча - недостойні вони...А Бог - не людина, і Він не розкається,Що сніжні ті душі знову зацвіли. Л. Шпак

В дня прохолоді, як душа спокійна,Коли не палить жар випробувань,Побачить Бога може вже тоді вона,З Ним говорити й відповіді мать.Пізнаєш у живому спілкуванні Його характер і любов велику.Бо Він завжди шука з нами єднання.Як з друзями приходить говорити.Не потрібна Йому релігіозність,Німе лиш виконання всіх обрядів.Зібрань відвідування просто.З тобою поруч хоче бути завжди Щоби, про все, питав Його поради.Щоби, як Батькові, життя своє віддав ти,Щоб, в прохолоді дня, з тобою завжди Ходити і давать тобі поради.Турботою тебе щоб огортати.Щоб бачити, що любиш Його слухати.Для спілкування Бог створив Адама.Пішов на хрест, до Нього щоб вернувся.В минулому лишилось фарисейство.Шукає Бог знов з нами спілкування.Як і раніше, Він в саду Едемським,В дня прохолоді говорив з Адамом.Щоб не сказав Він: "Я тебе не знаю"Ти говори з Ісусом, будь з Ним близько.Так, як Апостоли колись з Ним спілкувались.Марія біля ніг схилилась низько.І слухала слова Його уважно.Про все Його вона, мабуть, питалаІ на усе її відповідав Він,Був Другом Він для неї, Його знала.Дитям буть Божим, це не так є просто -Говорять завжди діти із батьками.Улюбленим Бог Батьком бути хоче,Не просто буть Наставником в зібраннях. Л. Шпак

Коли народ Бог вивів із Єгипту,Тоді пустелею його повів.Не мало і чужих із ними вийшло,Бо в рабстві буть ніхто там не хотів.Підбурювали нарікать Ізраїль,Нагадували там про м'ясо їм.І про цибулю з часником казали.Про ідолів своїх, що ті взяли...І плакав разом з ними там Ізраїль.На Бога нарікали ніч та день.Своїми тими невдоволеннями Гнівили Бога і наказував людей.Зараз Господь провадить нас пустинею,Навчить щоб ворога перемагать.То - смуток, нарікання, невдоволення...Щоби навчить нас Богу довірять.Та ми, не раз, берем в дорогу нашуЧужинців, у своє серце допустивши їх.Вони в світі жили колись із намиЗібралися і далі з нами йти.Осудження і лінь, порожні сперечання,Заздрість, обіди, плітки, нелюбов...Багато їх взяли з собою заразІдуть пустинею все знову й знов...Нагадують як там було у світі -Свобода і розваги були там.Тепер, приходиться іти пустинею -Бо те не можна, й те не можна вам...І ті чужинці з минулого світуВсе вводять в нарікання знову їх.Схололи багатьох серця в пустині -З минулого чужинець переміг.Як хочеш із Єгипту, друже, вийти,Залиш чужинців із минулого вже ти,Щоб не ходити завжди по пустині І в Царство Боже так і не ввійти. Л. Шпак

Готов ли человек - покажет время,Оно, как друг, у нас среди скорбей.Ещё дается, чтоб взросло то семя,Которое ты сеял в жизни сей.Какое вырастет? И что ты сеял?Куда ты сеял - в дух свой, или в плоть?Какой росток поднимется быстрее?Какой лишь примет в небеса Господь?К тому прекрасному небесному простору,Где нет ни слёз, ни капельки скорбей.Что сеял в дух, для неба возрастёт то,Что в плоть - тебя оставит на земле.А время не стоит никак на месте.Оно лукаво - всё вперед летит.И не успеть нам, если будем медлитьЧтоб здесь ещё для Бога послужить.Он не призвал нас, чтоб сидели праздно."Идите, научите..."- Он сказал.Продолжить Его дело Он послал нас.Зачем тогда в ученики избрал?Покаялись, спаслись...на этом точка?Иисус трудился чтоб людей спасать.Желает Он, чтоб сеяли не в плоть мы,Чтоб, в духе, Царство Божье наполнять.Чтоб на земле ещё спасались души.Чтобы их больше было в небесах.В огромной ярости ведь сатана всё губитЛюдей, а Бог стремится их спасать.Спасать чрез нас, что для труда поставил.И время для труда ещё даёт."Идите сейте слово вы в сердца им.Пусть для спасения оно растёт" Л. Шпак

Ты просто человек, запомни это,Ты можешь спотыкаться, падать в низ,Сомнения может также приближаться,И сил не находить чтобы идти.Ты просто человек, запомни это,И не всегда легко есть промолчать,Порою лишних слов наговорим,Эмоции над нами берут верх.Ты просто человек, запомни это,Ошибки также можешь совершать,Пойми мой друг, никто не идеален,У каждого на всё есть здесь свой взгляд.Ты на земле, здесь будут испытания,Порою тяжело себя смирить,Такой характер, всем мы утверждаем,И мне уже ничто не изменить...Ты человек запомни это, Ты на земле, на небе Бог,И мы не можем всё исправить,Но есть ведь Тот, кто тебя ждёт!Такой как есть приди к Нему,С унынием иль тоской на сердце,И всё подробно расскажи,И проведи с Иисус вечер.Хоть ты упал, иди к Нему,Хоть ты устал, Он это знает,Характер трудный у тебя?Скажи Ему, Он всё исправит.Он не осудит всё поймет,Ты на земле, а Бог на небе,Его слова звучат к тебе,Ты человек, запомни это.И все падения свои,Ошибки или неудачи,Где слов не можешь ты сдержать,Иль может тихо сердце плачет.Всё расскажи, открой Ему,И Он поможет, это точно,Ведь много жизней изменил,А Он врачует осторожно.Ты человек запомни это,Не идеален, порой слаб,Ты на земле, а Бог на небе,Взывай к Нему, Он силы даст.Ему возможно всё исправить,Освободить и дать покой,Ведь кто на Бога уповает,Вовек не будет посрамлен.Долайчук Віталій

Дайте людям Христа, покажіть їм Його ви ділами.Хай побачать Його, хай почують в тім голос Христа.І хай ваші слова ароматними квітами стануть.Скільки болі навкруг, хай Він явить любов через вас.Хай побачать усі, що дітей Він Своїх тут залишив.В них характер Його, у них можна про поміч просить.Чудесами Його бо наповнені також вони всі.Чудесами прощення, миру, турботи, любві.Всім потрібен Христос, не багато Його тут знаходять.Небагато й шукають, шукають земного собі.Як сліпі ті в мороз, все шукають зігрітись хоч трохи.Хочуть краплю тепла, і увагу до себе знайти.Дайте людям Христа, і засвітиться серце дарами.Й полиються вони на людей в темряві через вас.І засвітиться небо дорогими любові вогнями -Люди Бога прославлять за милість, що на них пролилась.В світі мало любові, щоб була вона вірна й постійна.І шукають її, і не можуть все люди знайти.Тільки лиш у Христа вона вірна завжди є єдина.І до неї людей тут ми маєм любов'ю вести.Дайте людям Христа, ви відкрийте їм радість небесну.Ту, якої немають вони на цій грішній землі.Хай багато ще душ для небесного щастя воскреснуть,Розкажіть про небесне, де радість чекає і мир. Л. Шпак

Кажуть, що душа кричати вміє.На допомогу хто тоді спішить?Хто її теплом своїм зігріє?Мир дасть хто страждаючій душі?Ось вона, прекрасная, в стогнанні,Що дана лише Творцем Самим.І вона є вічная, живая.Тіло – лиш землею даний дім.Не завжди все те, що переносим,Закінчитись має лиш погано.Бо приходить те, чого не просим,А воно завжди для нас є важко.Та є Той - все перед Ним відкрито,Той, Хто всесвітом усім керує.Не одна душа Ним не залишена, Бог завжди про кожного піклується.Скільки душ є втрачених в цім світі.Їх рахують часто за бур’ян…Та вони у Господа безцінні,Їм на рани ллє Господь бальзам.Підіймає із руїни світу,Як чудові квіти ті ростуть,Що вже гарним тим своїм цвітінням,До Христа уже душі ведуть.Судьби…судьби…часто не прості є…Для людей звичайний побут це.Лиш для Бога люди не чужі є,Він до серця кожного зове.Бачить у кого душа страждаєІ приходить, й змінює життя.Як все виправити Він лиш знає,Бо Йому належить все буття.І в житті приходять переміни.Знає Бог, як все в житті мінять.Як всіма у світі вже відкинене,До життя нового підіймать.А це Він, що колись також був тутВідкинений, принижений всіма.Всіх, хто є залишеним, забутимМилувать спішить і підіймать.Кажуть, що душа кричати вміє…А її лиш чує тільки Бог.Він прийде з любов’ю і підійме,Бо душа завжди тільки Його. Л.Шпак

А до грудей Ісуса, як той Іван, мені б припасти.Питатися, розповідать про болі...Щоб ближче ще мені Тебе пізнати,Не метушитися в цім світі щоби.Спитатися б " навіщо" та "чому"Яких я часто так не розумію.Як розігнати всю оцю пітьму,Що так нависли тяжко над душею.І звідки накотився сніжний ком,Який таким вже холодом повіяв,Що відчуваю всім своїм єством,Що ворог знов з'явився в новій силі.Коли з небес зійшла вже благодать,Коли зігрілася у Божій славі,То ворог не спізнився вже послатьТой ком підступний всіх його нападок.Але Господь мій не спізнився, співчував,Закрив від нього Він мене Собою.Він на хресті мене там оправдав,Глумитися не дав Він наді мною.А як Іван той, припаду я до грудей.На Його грудях у любові я зігріюсь." Ти говори зі мною, говори...Надіюся лише на Твою милість"Кажу я "вірю" якщо й Ти мовчиш.Для діл Твоїх я народилась, вірю.Я бачу ту любов Твою в мені.Відповіси мені Ти неодмінно.На всі питання ті мої "чому"Ти відповідь даси вже без пояснень.Потрібно лиш довіритись Йому,А Він лиш знає як для мене краще.Смерть... воскресіння...і канал відкритийПрямий той, до престолу благодаті.Де на престолі там з Оцем сидитьСпаситель мій, вселенної Создатель.Тепер, просто до Нього можу йти,Молитвою пробитись просто в небо.Ти говори до мене...говори...Почути голос Твій мені так треба. Л. Шпак

Не носи в серці гріх, не забудеться з часом.Не носи, не ховай, не соромся відкрить.Кожен схований гріх, Богу не сповідав що,Життя твоє до доброго не може змінить.Не томись, на молитві відкрий все ти Господу.Хто, як Він, зрозуміє? А Він бачить усе.На твій клич поспішить, не дасть щоб був у болях,Дивиться і чекає, а може прийдеш...Щоби все розказати, попросити щоб прощення.Попросить: поможи, я не справлюся сам.Ось спокусою вже переможений знову я.Скільки б я не старався...хвиля знов накрива...Коли тяжкість прийде і душа знов знеможеться,Коли сили не стане іти по життю,Кличе серце до Бога, про спасіння тривожиться.Життя, знає, дорогу без Нього не пройти.Не носи в серці гріх, нехай там не ховається.Не соромся його принести до Христа.Він не дасть тобі жити, залишить без радості.Вкраде в тебе усього життя повноту.У Ісуса проси ти від нього вже звільнення.Бачить серце твоє, де ховається він.Не міняй же на гріх свойого ти спасіння,Бо дорожче за все любов Божа в тобі.Скажи: вірю Тобі, якщо навіть мовчиш Ти,Коли кличу до Тебе в своїй я журбі.Лише кажеш у серце: Мені принеси все,Все пробачу і вийду на поміч тобі.Бачу як твоє серце приліпилось до світу.І здається, що так непримітним є гріх.Але твоїм життям хоче гріх володіти,Не забудеться з часом, буде жити в тобі. Л. Шпак