Оливковая гора - на ней Иисус молился.Оливковая гора - молился на ней Давид.А где наша та гора, чтоб с Богом уединиться,Чтоб силу, дальше идти, от Господа получить.Чтоб быть в числе мудрых дев, елеем чтоб запасаться,Светильник чтобы горел, чтоб было всегда в нём масло.То - комната та твоя, где с Богом идут беседы.То - в церкви служения, в сосуд твой течёт елей там.То - Слово, где Бог наш Сам даёт Свои наставления.На каждой странице там, есть капля Святого елея.Ты им сосуд наполняй, в запас набирай надолго.Иисуса Христа встречай с горящим светильником только.Чтоб масла тебе не просить у дев, что его имеют.Свои приложи ты силы, запас приготовь елея.Чтоб возле закрытых дверей тебе вдруг не оказаться.Не будет светильник гореть, тебя не увидят забрать чтоб.Невесту возьмёт Жених, светильник её осветит.А сколько немудрых их...останутся на планете...Ленились елей набрать, когда ещё было времяСосуды им наполнять, всё думали, что успеют.А время летит, не ждёт, шаги Жениха уж слышно.Что дева немудрая ждёт? Фитиль догорает быстро...У мудрых не одолжить, они его собирали,чтоб вечно им с Богом жить,Тебе отдадут едва ли.Оливковая гора...оливковые деревья...Там можно елей набрать, Иисус раздаёт елей там.В молитвах на гору иди, Сам Бог на горе молился.Елей у Него проси, к Нему будь всегда ты близко. Л. Шпак
Огонь в нашей жизни приносит Господь,Но кто его лишь ожидает?Он палит всегда непокорную плоть -Всё лишнее в ней убирает.Огонь Его Духа Святого горитВ сердцах, что есть Богу покорны.И этим огнём в сердце Он говорит,Что ты им, навеки, спасённый.Но можна огонь этот ведь потушить,К нему относясь так небрежно.А лишь непослушными Господу быть,Беречь только тело лишь грешное.Тогда остаётся лишь пепел один.Холодный и перегоревший.И если ты раньше был Духом водим,Умрёшь ты, погаснет Он если...А чтобы горел, научись побеждать.А в разуме нашем победа.Коль мысли врага сможешь ты не принять,Огонь не потушит в тебе он.Есть страха мысль, мысль поражения есть.Есть мысль безысходности в жизни.Но можно их все лишь Христу подчинить,Взяв то всеоружие Божье.Господь - Пастырь мой! Всё смогу только в Нём.Ни в чём я не буду нуждаться.Победу имею я в Боге моём,Я Им буду лишь наполняться!Огонь Божий пусть возгорится сильнейИ в сердце, и в духе, и в теле...Тогда придёт радость - Иисус мой во мне!Спасёт Он меня! Он есть верен! Л. Шпак
Жить на эмоциях - лишь жизнь свою расстратить.Жизнь на эмоциях, как город тот без стен.Так смело управляет уже враг там,Без силы остаётся человек.Кто не владеет до конца собою,Ограду разрушает тот свою.Заходит враг и в жизни вред наносит,И сеет страх он, и сгущает тьму.Не контролируя свои все чувства,Эмоциям давая полный ход,Двери откроешь только так греху ты,И он войдя, с собою много приведёт.Не верь себе, когда ты не спокоен,Решений правельных не сможешь ты принять.Разрушишь мир, когда ты на эмоциях,А научись ты лучше промолчать.Будь медлен на слова, а скор на слышанье.Так многих бед ты в жизни избежишь.Эмоций все от Господа не слышали,Когда Он на земле когда-то жил.Разве что плакал об Иерусалиме,О нас всех, не спасённых, на кресте...Его распяли мы грехами там своими,В Нём не эмоции - любовь ко всем!Эмоциями жизнь не разрушай ты,На них не строй мышление своё.Эмоциями тело управляет,Кто духом водится, тому Бог мир даёт.Эмоции окружат как враги,Пусть то не будет для тебя сюрпризом.И от врагов ты этих лишь беги!Пускай не будет, что ты с ними сжился. Л. Шпак
Під листям схована вся нагота.Адам та Єва ви хіба сховались?А перед Богом ви відкриті й так.Раніше ж наготи не помічали.Раніше ви ходили перед НимВідкритими лиш в прохолоді раю.Раніше там Бог з вами говоривІ це вас не бентежило ні разу.Чому ж оце ви листя одягли?І що вони прикрить можуть собою?Вони прикриють на кілька хвилин,А потім вже зів'януть, далі всохнуть...І буде знову видна нагота,Що без гріха її не помічали.Й сховалися від Бога тоді там,Очі відкрились, й соромно вам стало.А Бог же бачив, як раніше, все.Від Його ока листя не сховає.І відповідь прийшлось нести за те,Що думали нічого Бог не знає.І зараз ось стається отаке.Не раз від Бога наготу ховаєм.Ховаючи від людських все очей,Листя для Бога нічого не означає.Ми перед Ним відкриті завжди всі,Яку б одежу ми вже не оділи.Він бачить навіть всі наші думки,Діла, як би сховати не хотіли.Коли душа є чиста перед Ним,То прикриватись їй і не потрібно.І маска праведності, яку носиш ти,Душі від Бога ніколи не скриє.Поглянь на небеспечній я путіСтою, Господь, і чи немає того листя?Відкрий, щоби як Єві не пітиІз раю, де призначив буть мені Ти. Л. Шпак
Я иду по песчаным барханам,Я иду по пустыне одна.Никого нет в пустыне той и рядом,И долина ещё не видна.Только лютые звери рыкают,Только солнце так жжёт мою плоть...И уста мои только взывают: "Отзовись! Помоги мне, Господь!"Я в горячих песках утопаю,Но надежда моя на Тебя.Не оставил меня Ты я знаю,С неба смотришь Ты всё же любя.Ты возьми меня, Боже, за руку.Помоги мне в долину дойти.Пусть там тоже страданья и муки,Но уж солнце не палит в пути.И не рыкают лютые звери, Хоть иду босиком по камням.Но встречаются всё же деревья,Отдохну там немного хоть я.Пусть и камни уже под ногами, Не горячий сыпучий песок. Но вода там ведь всё же бывает, И родник по доле не течёт. То вода Твоя, Боже, живая Та, что Ты посылаешь с небес.Я её в Твоём слове черпаю, За неё благодарна Тебе.Да, в долине есть хлеб и вода -Это есть подкрепленье Твоё.В ней дорога ведёт лишь туда,Где открыты есть в небо прекрасное вход.В той долине ты воду черпай,Может снова придётся идтиТой пустыней, что встанет опять Неожиданно вновь на пути. Л. Шпак
Тільки Ти і я, мій Бог, Ти і я...Ну а решта все не важливо.Друзі всі навкруг і рідняСпрагу мою не зрозуміють.У розмові лише з Тобою Зрозумію тайну глибоку -А чому несу серця болі,І що значить "все не випадково"Тільки Ти мені можеш відкритиЖиття мого майбутні картини.Тільки зможеш Ти укріпитиМене кров'ю Божого Сина.За порадою - до Тебе тільки,І з Тобою печалі усі лиш.Ти один допоможеш мені лиш -Благодаттю Своєю покриєш.Ти один лише серце бачиш.Що не так в ньому, Ти покажеш.Ти один є його Хазяїн,Всі вузли його Ти розв'яжеш.Вірю, Господи, вірю я -Допоможи Ти невір'ю дивному.Слухать, слухатись хочу я -Неслухняність мою прости мені.Тими хмарами, що навкруг,Боже, як же душа заплямлена.Слухаю, Господи, слухаю...Та чужим голосам слухняна я.Коли тіло моє болить,І душа вся моя знеможена,Душу Ти мою підкріпи,Хай вона про це не тривожиться.Їй піднятись допоможи.Поможи зодягнутись силою.Скільки днів тяжких впереді...Поможи не дрижати перед могилою.Благодаттю Своєю ведиТи в обителі Свої вічнії.Радість жде мене впереді -У вічнім місті, життя безкінечнеє. Л. Шпак
Чути молитву знову за дверима:Допоможи, Бог у моїй зневірі.В бессиллі на коліна знову впала.Сказать, що вірю, я не можу, віри мало...А час у очі все мені регоче:"А обітниці Божі де?" - сказати хоче.Потрібно дочекатись, те я знаю.Та плоть слабка, вона так знемагає...І знов в сльозах стою я на колінах.Борюсь з невір'ям , каюсь знов невпинно.Та подолати його нема сили.Ти віру укріпи, мій Боже милий.Щоби чекати так, як в слові пише.Бог вірний слову, Він мене не лишить.Я не хоробрюсь, Боже, не лукавлю.Хай в немочі моїй Тебе прославлю.Коли зневіра знову налягає,Тоді Тебе на поміч призиваю.І Ти приходиш, і даєш ще сили,Щоб в вірі і надії укріпилась.Щоби розбить всі задуми ворожіТвоєю силою, мій Всемогутній Боже.Сама без Тебе я не переможу.Ти укріпи мене, дай сили Боже.Буває, часом, тяжко до знемоги,Тоді знов на колінах перед Богом.А ворог злий, піступний і лукавий.Свої він пастки кругом мене ставить.Так хочу, Господи, я силу Твою матиЩоб ворога могла перемагати.У вірі і любові перемога.Без них ніколи не побачу Бога.Чути молитву знову за дверима...Ти заспокоїш й допоможеш - вірю.У ніг Твоїх я знов черпаю силу.Ти поруч, вірю, Господи мій милий. Л. Шпак
Дув сильний вітер і стіна із хвиль кругом...Стоять у боротьбі втомились учні.А так до них Ісус і не прийшов...Не сяде Він уже у човен другий.В бурю таку до нас хто попливе?Так і прийдеться вже самим боротись...А ураган сильніше все реве,На що надіятись уже нам зостається?В такую бурю де шукать Христа?Він там, на березі десь залишався.Та що це? По хвилям йде до насПривід якійсь...ну як тут не злякатись?Ісус прийшов і бурю зупинив.І по воді іти Петру дозволив.Прийшов тоді, коли не стало сил.Зробить щоб неможливе вже прийшов Він.Життя - борьба, є буря а чи ні.Коли здається, що усе спокійно досить.Та у цім спокої і є спокус тих слід,І вони ранити так часто можуть.Не тільки в бурю ти Христа поклич,У спокої ще більше Він потрібний.Царі земні всі падали тоді,Коли життя ішло собі спокійно."Тебе буду тримать в Своїй руці.І око Моє буде над тобою"-Так каже наш Господь тобі й мені.Нам лиш не охолонути любов'ю.Як добре так, то головне не загубитьЛюбов ту першую, що так горіла.Не в хвилях бо загроза та лежить -Тоді до Господа волаєш сміло.Лише в тиші той ворог стереже,Коли в добрі ти пильнувати перестанеш.Він тихо й непомітно підкрадеться,Щоби тебе тоді смертельно ранити.А вбити щоби віру і любов,І будеш думати, що ти усе ж спасенний.Не дай принизити Ісуса кров,Вона його лиш прожене від тебе.Прийде на всіх людей землі біда,Не коли війни, біди будуть на планеті.Побачать всі тоді прихід Христа,Коли всі скажуть: "мир вже і безпека" Л. Шпак
Життя під диктовку... куди воно веде?Туди, де є сама лиш невідомість...Дорогою чужою так підеш,І заблукати так уже не довго.Себе порівнювати будеш тоді тиІз усіма, що є з тобою поруч.Здаватись кращим будеш ти одних,А перед іншими і не підіймеш погляд.Перед одними - себе будеш підіймать,А перед іншими - нікчемним будеш тільки.Пройде життя лиш дуже важко так...У пасткі так ти можеш опинитись.Повищення тоді народить гордість,Приниження народить тільки заздрість.У смутку будеш і розчаруванні.Жить так почнеш, як будуть диктувати:А ти ось так живи...роби лише ти так...І будеш вище й вище підійматись...Як будеш ту диктовку ти приймать,Тоді насіння те Господнє втратиш.Яке посіяв твій Господь в тобі,Щоб виростало в мудрість і спасіння.Ні з ким себе порівнювать несмій,Тобі Він особливе дав насіння.У Бога ти один лише такий -Особливий у недоліках і гідності.Іди до Нього, весь характер твійЛише у Свій тільки преобразить Він.Себе рівняти будеш із Христом,І виросте насіння,що посіяне,В небесний перетворюй земний дім,Нехай диктує Бог шлях до спасіння. Л. Шпак
Чи збільшиться в нас віра від чудес?Не раз здається, чудеса побачивши,І віра наша буде до небес,І будем переможцями ми завжди.Ось знову чудо наш Господь зробив -Людей Він накормив п'ятьма хлібами.І більше ніж п'ять тисяч накормив,І учні підбадьорились серцями.Це було чудо! Скільки ще кошівЛишилося, коли усі наїлись!Пливсти звелівши, на гору пішов,Щоб помолитися, зробивши Боже діло.Без Нього уже учні відпливли.Ось ніч, і вітер дме їм супротивний.І привід по воді іти спішить...І крик вночі: "Господь, допоможи нам!"А де ж та віра? Знову ось біда...А чудеса? Вони ж були не з нами...З іншими звершував Бог чудеса.А ми самі...нема Ісуса з нами.А чи не так є в нашому житті?Ми віримо - Бог чудеса звершає.Здоров'я дасть і братові, й сестрі.Бог не спізниться, це ми свято знаєм.Ну а мене? Він може теж зцілить...На все Господня воля...- кажем часто.А Бог той самий, Він бо не мовчить.Дає по вірі всім, не сперечається."Так боязливі, полохливі ви чому?"-Він також і сьогодні нас питає.Ми боїмось довіритись Йому.Але невже Бог не допомагає?Він звершив стільки у житті чудес!Невже так швидко ми про них забули?А ворог тішиться, що у Христа дітей,Ворожі сили віру вже згубили.Примножиться чи віра від чудес?В небаченому істиная віра.Для того і помер Він, і воскрес,Щоб нам в Воскреслого, не в мертвого вже вірить. Л. Шпак
TGLIST.COM.UA
