Як нам уникнути розчарування? -Не зачаровуватись просто світом цим.Всі люди на землі шукають щастяВ багатстві, успіхах, чи у собі самих.А те все розчарує їх одного разу,Нема в них радості і миру для душі...А особливо небезпечно спокушатисьВсім тим, чого досяг ти на землі.А бо усе, що маєш, не твоє,По благодаті Божої тобі дано лиш.І благодать - страждання є твоє,Воно спасіння у тобі не знищить.А Біблія попереджає нас:" У світі мати будете скорботи"Та щоб вогонь життя в вас не погас,"Я світ цей переміг"- говорить Слово.А щастя - не відсутність то проблем.А впевненість, що Бог за них є вищий.Навіть із зла творить добро Він всім,Бо труднощі формують в нас терпіння.Терпіння, також стійкість до всього,Що труднощі і біди посилають.А головне - віддать їх всіх Йому,Робити з ними що, лише Він знає.Не застраховані від труднощів земних,Не застраховані від ворога нападок.Та все, що допускає Бог, прийми.Усе в Його руці завжди на благо.Ти тільки лиш в небачене повір,Що є воно уже - лише сповідуй.Благословіння двері так відкрий -І збудеться тоді у що ти вірив.Життя із подостатком - в скорботах вистоять,Не здатися і не розчаруватись!Лиш славить Господа, прогнавши страх,Бо є таке життя вже християнське. Л. Шпак
Апостол жив, син потіхи - Варнава.Він добрий, повний милосердя був.Не просто так бо так його прозвали,Павлові руку допомоги простягнув.Своїм таким ім'ям не запишався,Таким же тихим залишився він.Ні перед ким він цим не вихвалявся,Що називався син потіхи він.Яке ім'я дали би нам сьогодні?А може деякі уже й дають...Ну а яке ж це ім'я Бог нам дав би?На небесах усім ім'я дають.Напевно - як вже жив ти на землі тут,Яке служіння на землі ти ніс...Що тут про тебе люди говорили,А чи був видним у тобі Христос?Чи міг ти ближніх, дальніх потішати?Як на землі ти для людей служив?Варнавою могли тебе назвати?Перед обличчям Божим як ходив?Коли настане час - з землі підеш ти,А чи згадають, як Варнаву, всі тебе?Питає Бог з тобою нас сьогодні -Дитино, дать тобі ім'я яке?Чи схожий на Христа? Його характер Завжди відображається в тобі?Ти є, як в дні апостолів, Варнавою,Чи лиш твоє ім'я живе в тобі?А маємо ми приклади з Писання -Мужів, що пам'ять добрая про них.Щоб на землі і в небесах ми малиІм'я лиш добре яке нам дали. Л. Шпак
Я дякую Господь за Твої милості,За те, що ниви цьогоріч вродили,В садах плоди чудові у нас виросли,Бо йшли дощі і сонце нам світило.Господь Ісус Ти зберігав від голоду,Не маєм недостачі ми ні в чому.Є дім у всіх, від вітру і від холодуУкриємось в морозну пору в ньому.Я за цей рік подякую Спасителю,Хоч він складний для нашої країни,І я щодня схиляюся з молитвою,Щоб мир запанував на Україні.Ми свято Жнив сьогодні відмічаємо,Подяку Богу у цей день приносимЗа все, що з Його милості тут маємо,Що Він дав стріти цю прекрасну осінь.Дивлюсь на ці плоди і серце тішиться!...А як же я в очах у мого Бога?З небес пречистих Він на мене дивитьсяІ бачить чи трудилася для Нього.Який мій плід? Вже осінь... Що в руках моїх?Один лиш Ти, Небесний Отче, бачиш...Я вже давно зростаю на ланах Твоїх,Давно Твоїм дитям я звусь...одначе...Так мало тут для Тебе потрудилася,І золотих снопів в руках так мало ...Не відніми від мене, Боже, милості,Щоб труд Твій я звершала досконало.Щоб не була порожнім, гордим колосом,Тим, що над всіми височіє в полі.Допоки крутиться життєве колесо,І п'ю росу в саду Твоїм доволі...Я хочу бути, Бог, тобі потрібною!Я хочу принести багато плоду!В житті цім бути на Тебе подібною,Трудитись ревно в будь яку погоду.У мене одна ціль - з Тобою поруч йти!Даруй мені натхнення і терпіння,Щоб до небес готовою мені ввійтиЙ отримати за труд вінець нетлінний.К. Бойко
А кажуть всі, що час лікує...Образи забуваються зовсім.А, з часом, і непрощення відійде,Коли"пробач" почувши, - був німим...Здається, що не гніваєшся зовсім,І все владнається...і з часом відійде...Бо кажуть: забудеться все ж часом,Образа ж, плід свій виростила вже.І плід той страшний дуже - це непрощення.Закралось в серце, лиш промовчали уста.І не лікується ніяким часом зовсім...Маєм пробачити, як Бог пробачив нам.Він не промовчав на хресті Голгофським,Коли сміялась там над Ним юрба...Він не змовчав, дивлячись на люд просто,"Прости їм, Отче" - тільки лиш сказав.Таке смирення лише є у Бога.Як цінне, дивовижне є воно!Смирення - плід глибокої покори,Тут на землі важлива так вона.А прощення, смирення й лагідність -Риси характеру Спасителя завжди.Від нас вони не сховані є часом,До нас і зараз виявляє їх.Коли ми просим прощення у Нього,Не каже: з часом Я пробачу все...Коли стаємо на коліна знову,Він каже: Я пробачив тобі вже.Чому ж то ми, вуста свої стуливши,У відповідь вже на чиєсь "пробач",З часом минеться - так усе чекаємо,Не кажучи: іди, пробачив я...Від Господа ми прощення чекаємоЗа скоєні нами усі гріхи.Що пройде, з часом, все ми не чекаємо,Без прощення у небо не ввійти.А з часом бо нічого не зникає,А все іде за нами по слідах.На суд лиш перед Господом повстанеВсе те, що не простили ворогам. Л. Шпак
Как избежать нам разочарований?Не очаровываться просто миром сим.Все люди в этом мире ищут счастьяВ богатстве, успехе иль в себе самих.То всё разочарует их однажды,В них радости нет, мира для души...Особенно опасно обольщатьсяВсем тем, чего ты на земле достиг.Ведь всё, что ты имеешь, не твоё,Оно дано по благодати Божией.И благодать - страдание твоё,Оно спасения не уничтожит.А Библия предупреждает нас:"А в мире будете иметь вы скорби"Но чтоб огонь в вас жизни не угас,"Я победил мир"- говорит нам Слово.А счастье - не отсутствие проблем.Уверенность, что Бог их выше будет.Даже из зла, творит добро нам всем,В нас трудности терпенье формируют.Терпение и стойкость ко всему,Что трудности и беды посылают.А главное - отдать их все Ему,Что с ними делать Он Один лишь знает.Не застрахованы от трудностей земных,Не застрахованы и от врага нападок.Но, всё что допускает Бог, прими.Всё в руке Божьей, всё содействует ко благу.Ты только лишь в невидимое верь,Что есть оно уже - ты исповедуй.Откроется благословений дверь -Исполнится всё то, во что ты верил.Вот жизнь с избытком - выстоять в скорбях,Не разочароваться и не сдаться!Лишь славить Бога, прогоняя страх,Ведь жизнь и есть такая христианская. Л. Шпак
Знал ли Иисус, что Иуда - вор?Конечно знал, но ящик всё ж доверил.А может так стучался к сердцу Он,Характер Бога - есть доверие.Он и сейчас к сердцам людей стучит.Хотя немало от Него отходят.Он не бросает всё равно ведь их,А дальше так с терпением проводит.А раз, и два ведь каются порой,Идут на покаянье снова...снова...И человек махнул на них рукой -А! С него не будет никакого толку!Он кается и снова в грязь своюВсё возвращается, опять чтоб в ней валяться...Господь же говорит: А Я люблю!Я знаю как к душе той достучаться.Я доверяю, принимаю вновь Все слабенькие эти покаяния...Доверия полна Моя любовь,Я вижу тайные души терзания.Я приходящего ко Мне не отгоню.Моя рука над ним ведь постоянно.За колебания души Я не виню -Не верен в слове, но Я доверяю.Мы в жизни оступались сколько раз...Но Иисус прощал нас неустанно.Доверием Своим спасает нас:" Приди...приму...Я всё тебе прощаю"Он - Альфа и Омега, Он - Любовь.Начало и конец всего земного.Учись доверию ты у Него,Ты доверяешь ли словам Святого?! Л. Шпак
Я хочу, щоб закінчилась війна,Щоб перестали рватися снаряди,Щоб матері побачили синів,А діти, щоб сказали: <<Прийшов тато>>.Я хочу бачить небо голубим,Хай сонце вийде через чорні хмари,І знов почути співи солов'їв,Щоб спокій був, коли настане ранок.Ну а сьогодні обстріли звучать,Багато крику, сльози і страждання...Потрібний мир. "О Боже, поможи,Щоб спокій був, щоб люди не вмирали".Зруйновані будівлі, лікарні,І сіл тепер, що були, не впізнати.Чому це все до нас прийшло в ці дні?Ми лиш хотіли жити, процвітати.Обстріляні міста, вогнем із <<Градів>> - Це все немовби просто страшний сон.Але, на жаль, сьогодні це реальність,Але на жаль, сьогодні ллється кров.Багато поруйновано церков,Та віру в Бога, цим не зруйнувати.Молитва лине нині в небеса,Щоб було мирно, щоби не страждати.І ці слова, я вірю, чує небо:Настане мир, закінчиться війна,Тому мій друже, клич до Бога ревно -В молитві сила, і у ній життя.Я хочу, щоб закінчилась війна,Щоб перестали рватися снаряди,Щоб спокій був, і серце матерів,Загоїлось, щоб біль почав стихати.Я хочу, бачить небо голубим,Хай сонце вийде через чорні хмари,Тому молюсь, щоб був в країні мир,Щоб вже ніколи більше не стріляли.Хай Бог зупинить цю страшну війну,Хай витре сльози тим, хто нині плаче,І залікує серце що болить,Наш Бог живий, і Він нам допоможе.Долайчук Віталій 07:04:2022
"Зніми, Мойсей, взуття бо місце тут святе"-Колись Господь промовив до Мойсея.Бо Сам Господь присутнім був же там,Горіло полум'я - Сам Бог зійшов із неба.Де Він присутній - місце там святе,Так приклади із Писання говорять.Сьогодні де маємо місце те?"Я з вами, де вас двоє, або троє..."Ми сходимось сьогодні в Божий дім,Де молимось, де Він до нас говорить.А що є з нами там присутнє в нім?Скрізь чути наші всі проблеми, розговори...А Бог стоїть і дивиться на нас,Яку ми принесли сьогодні жертву?Ми, за дверима, скінули взуття?Чи пил турбот усіх, у дім принесли?А жертва і кульгава, і сліпа -Присутності Господньої не бачить.Благоговіння не відчутно тамВ присутності Господній - серце плаче.А перед величчю змовкають всі уста.Христос усе не чисте вигнав з храму...У що ми перетворюємо храм?Навкруг все гомін...гомін...суєта лиш.Щоб чути, проговорить що Господь,До того треба серце готувати.На лавку посадити свою плоть,Щоб дух міг на служінні панувати.Уста щоб тільки славили Христа.Молитви за служителів лилися,Щоб слово до народу Бог їм дав,Щоб не пішли із дому всі пустими.Здійми взуття, бо місце тут святе.Тут Бог прийшов в вогні Святого Духа.Не говорити приготуйся ти,А приготуйся лиш уважно слухать. Л. Шпак
Вечеря...приклонённые сердца,Что перед Господом, в смирении, предстали...Воспоминания - как шел Он до концаДорогой мук и скорби, и печали.Как одевали из терна венец,Как бичевали и в лицо плевали...А перед ними, был ведь Сам Творец,Но не узнали... Всё же не узнали...И повели, как Агнца, повели.Безвинного и чистого, как жертву.А Он ведь был Святого Бога Сын.Шел умирать, чтобы потом воскреснуть.И кровь, и боль, и муки на кресте...И больше всех людей обезображен.И взгляд тот любящий...и" Отче, им прости"...И не подал воды никто ни разу.Но лишь плевки и дерзкий чей-то смех...Сойди с креста, сейчас, коль Ты Сын Божий...А Он терпел, Он всё за них терпел.Такого вытерпеть никто, вовек, не сможет.А перед тем, вечеря - хлеб, вино.Ученикам Своим омыл Он ноги.И заповедь - кто хочет быть со Мной,Творите так до Моего прихода.И делим чашу, приломляем хлеб,О муках Иисуса размышляя.И так, ничто, не свято на земле,Как Его тело и как кровь святая.Ведь без крови, прощенья нет грехов.Без Его тела, что за нас ломилось.С небес пошла, на крест, сама Любовь,Чтоб человечество, чрез смерть Его, спасалось.Пусть хлеб и чаша будут не обряд,А боль сердец, скорбящих в покаяньи.А на устах - Прости за всё, Отец,В чём здесь ещё так много согрешаем.Прости нас, как разбойника простил.Прости как тех, что ризы разделили.Ты также их в крови Своей омыл,Но так не многие простить их попросили.Без покаянья, не омоет кровь И в ранах Его нет уж исцеленья.Пусть наполняет сердце лишь любовь,Тогда не нужно будет очищенья. 🕊️Л. Шпак
Жити на емоціях - життя лише потратити.Життя емоціями - місто то без стін.Сміливо так керує уже ворог там,Людина залишається без сил.Собою хто не володіє зовсім, Ограду той руйнує всю свою.Заходить ворог і наносить шкоду,І сіє страх він, згущує пітьму.Не контролюючи свої всі почуття,Емоціям даючи повний хід,Ти відчиняєш двері для гріха,Заходячи, з собою ще приводить він.Не вір собі, коли ти не спокійний,То й вірне рішення, не можеш ти прийнять.Зруйнуєш тільки так, назавжди, мир свій.А ти навчися краще промовчать.Повільним будь на слово, швидкий слухати.Багато бід в житті так оминеш.Емоцій всі від Господа не чули,Коли Він по землі іще ходив.Хіба що плакав за Єрусалимом,Про нас всіх неспасенних на хресті...Його розп'яли там гріхами ми своїми,В Нім не емоції - любов до всіх!Життя емоціями не руйнуй ти,На них не строй думки усі свої.Емоції завжди тілом керують,Хто духом водиться, тому Бог мир дає.Емоції, як вороги оточать,Хай то не буде для тебе сюрпризом.Втікай скоріше від такого ворога!Нехай не буде, що ти з ним вже зжився. Л. Шпак
TGLIST.COM.UA
