А кажуть всі, що час лікує... Образи забуваються зовсім. А, з часом, і непрощення відійде,Коли"пробач" почувши, - був німим... Здається, що не гніваєшся зовсім,І все владнається...і з часом відійде... Бо кажуть: забудеться все ж часом,Образа ж, плід свій виростила вже. І плід той страшний дуже - це непрощення. Закралось в серце, лиш промовчали уста. І не лікується ніяким часом зовсім... Маєм пробачити, як Бог пробачив нам. Він не промовчав на хресті Голгофським,Коли сміялась там над Ним юрба... Він не змовчав, дивлячись на люд просто,"Прости їм, Отче" - тільки лиш сказав. Таке смирення лише є у Бога. Як цінне, дивовижне є воно! Смирення - плід глибокої покори,Тут на землі важлива так вона. А прощення, смирення й лагідність -Риси характеру Спасителя завжди. Від нас вони не сховані є часом,До нас і зараз виявляє їх. Коли ми просим прощення у Нього,Не каже: з часом Я пробачу все... Коли стаємо на коліна знову,Він каже: Я пробачив тобі вже. Чому ж то ми, вуста свої стуливши,У відповідь вже на чиєсь "пробач",З часом минеться - так усе чекаємо,Не кажучи: іди, пробачив я... Від Господа ми прощення чекаємоЗа скоєні нами усі гріхи. Що пройде, з часом, все ми не чекаємо,Без прощення у небо не ввійти. А з часом бо нічого не зникає,А все іде за нами по слідах. На суд лиш перед Господом повстанеВсе те, що не простили ворогам. Л. Шпак