Під листям схована вся нагота. Адам та Єва ви хіба сховались? А перед Богом ви відкриті й так. Раніше ж наготи не помічали. Раніше ви ходили перед НимВідкритими лиш в прохолоді раю. Раніше там Бог з вами говоривІ це вас не бентежило ні разу. Чому ж оце ви листя одягли? І що вони прикрить можуть собою? Вони прикриють на кілька хвилин,А потім вже зів'януть, далі всохнуть... І буде знову видна нагота,Що без гріха її не помічали. Й сховалися від Бога тоді там,Очі відкрились, й соромно вам стало. А Бог же бачив, як раніше, все. Від Його ока листя не сховає. І відповідь прийшлось нести за те,Що думали нічого Бог не знає. І зараз ось стається отаке. Не раз від Бога наготу ховаєм. Ховаючи від людських все очей,Листя для Бога нічого не означає. Ми перед Ним відкриті завжди всі,Яку б одежу ми вже не оділи. Він бачить навіть всі наші думки,Діла, як би сховати не хотіли. Коли душа є чиста перед Ним,То прикриватись їй і не потрібно. І маска праведності, яку носиш ти,Душі від Бога ніколи не скриє. Поглянь на небеспечній я путіСтою, Господь, і чи немає того листя? Відкрий, щоби як Єві не пітиІз раю, де призначив буть мені Ти. Л. Шпак