Telegram statistics channel - @vilni_vid_nasylstva

📘 Алгоритм дій для педагогів: як говорити з дитиною, яка пережила насильствоКолеги, звертаємо увагу на практичний посібник від Ла Страда – Україна. Це прикладний документ – про те, як діяти педагогічним працівникам і працівницям у випадках домашнього насильства щодо дітей. У роботі з дитиною критично важливо не лише виявити ситуацію – а й правильно відреагувати в перші хвилини розмови. Саме це впливає на довіру, відчуття безпеки та готовність прийняти допомогу.У посібнику ви знайдете алгоритми дій: механізми перенаправлення дитини до відповідних служб, практичні рекомендації щодо комунікації, чіткі сценарії реагування у складних випадках.Окремо звертаємо увагу на типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від насильства:🔹 «Я тобі вірю» – встановлення довіри🔹 «Мені шкода, що це сталося» – прояв співчуття🔹 «Ти не винен / не винна» – зменшення почуття провини🔹 «Добре, що ти розповів / розповіла» – підтримка🔹 «Подумай, кому ще ти можеш розповісти?» – пошук додаткової опори🔹 «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб це зупинити» – формування плану дій🔹 «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки потрібно» – закріплення підтримкиЦей алгоритм – це спосіб не травмувати дитину повторно, зберегти довіру і дати відчуття безпеки вже в момент розмови.Рекомендуємо зберегти цей підхід як робочий інструмент, а розгорнуті пояснення, детальні сценарії дій і юридичні нюанси шукайте у посібнику за посиланням:👉 https://la-strada.org.ua/wp-content/uploads/2026/02/b_05_la-strada_2026_01_07_i.pdfБо іноді одна правильно побудована розмова – це точка, з якої починається безпека дитини.

🔷 Представниці команди Центру допомоги врятованим у м. Запоріжжі, на запрошення старшої радниці з питань СНПК Офісу Головного координатора системи ООН в Україні, взяли участь у зустрічах, що відбулися в межах робочого візиту місії ООН та UN Women в Україні.У межах візиту відбулося дві змістовні зустрічі:🔹 Перша — «Запобігання та реагування на СНПК в Україні» — була сфокусована на обговоренні актуальної ситуації, викликів у сфері надання допомоги постраждалим, а також на посиленні координації між державними структурами, міжнародними організаціями та громадським сектором.🔹 Друга зустріч була присвячена відкритому діалогу з представницями жіночих правозахисних організацій, громадянського суспільства та місцевих мереж, зокрема учасницями Коаліції «1325» у Запорізькій області. Під час обговорення піднімалися реальні виклики, з якими стикаються жінки та організації, що їх підтримують, а також спільно напрацьовувалися механізми та можливості їх вирішення.Надзвичайно цінною є можливість об’єднувати зусилля представників громадського сектору, міжнародних організацій та експертного середовища для відкритого діалогу щодо актуальних викликів, з якими стикається Запоріжжя, — та пошуку спільних рішень.Сьогодні важливо посилювати підтримку громад у прифронтових регіонах — саме тут щодня відчуваються наслідки війни, і саме тут необхідні системні, скоординовані та довготривалі рішення.Такі зустрічі формують основу для ефективної та довготривалої співпраці, розвитку партнерств і реалізації спільних ініціатив.

📌 Для фахівців: чому це важливо знати вже зараз. Аналітичний центр «ЮрФем» опублікував матеріал про актуальну ситуацію щодо гендерно зумовленого насильства (ГЗН) в Україні та взаємодію з міжнародними механізмами, зокрема CEDAW. Це не просто аналітика – це практичний інструмент для тих, хто працює з постраждалими.🔎 Що важливо для фахівців:– міжнародні стандарти (CEDAW) формують рамку, в якій оцінюється ефективність державної відповіді– фіксуються системні прогалини у реагуванні на ГЗН, які безпосередньо впливають на вашу роботу– підкреслюється важливість міжсекторальної взаємодії – без неї допомога постраждалим залишається фрагментованою💡 Чому це має значення у практиці:– допомагає краще аргументувати кейси та адвокацію– дає розуміння, як локальна робота вписується у міжнародний контекст– підсилює професійну позицію у взаємодії з державними структурами❗️ В умовах війни питання гендерно зумовленого та пов’язаного з конфліктом насильства стає ще більш складним – і водночас більш системним. Саме тому фахівцям важливо працювати не лише з випадками, а й розуміти ширшу рамку відповідальності держави.🔗 Рекомендуємо ознайомитися з матеріалом:https://jurfem.com.ua/aktualna-sytuatsiya-hzn-zmb-cedaw/ #рекомендації

🔴 Ми всі знаємо цей досвід. Ти бачиш біль дитини. Ти розумієш контекст. Але ти не маєш реального впливу на сімейну систему. А інституції або перевантажені, або формальні, або просто відсутні. І тоді з’являється відчуття безсилля.✔️У системній логіці важливо пам’ятати: дитина, її стани і поведінка – це симптом не тому, що «з нею щось не так», а тому, що система не справляється з напругою.⛔️ Коли доступ до сім’ї обмежений, ми фактично працюємо з частиною системи, не маючи впливу на ціле. І саме це вимагає від нас особливої обережності.❓Як бути в такій ситуації? Ось декілька рекомендацій:1. Не намагатися змінити систему через дитину.Коли ми не можемо працювати з дорослими, виникає спокуса «виростити стійкість» у дитини настільки, щоб вона витримала все. Але це ризиковане зміщення відповідальності. Дитина не повинна ставати найсильнішою ланкою у дисфункційній системі.2. Створити паралельну мікросистему безпеки.- Регулярність зустрічей.- Передбачуваність і безпека.- Чіткі рамки.- Стабільний стиль контакту.Навіть якщо сімейна система хаотична, досвід стабільного дорослого стає альтернативною моделлю стосунків – не як втеча, а як внутрішній шаблон.3. Працювати з регуляцією, а не лише з історією.- Дихання.- Ритм.- Контакт із відчуттями – без прямого розкриття теми, але з поступовим поверненням відчуття контролю.Коли ми не можемо відкрито втручатися у сімейну динаміку, ми можемо відновлювати здатність нервової системи дитини до саморегуляції. Тіло пам’ятає напругу системи – і через тіло можна поступово повертати відчуття впливу.4. Валідація без руйнування лояльності.Дитина майже завжди лояльна до своєї сім’ї – навіть якщо там є насильство. Різке засудження батьків може посилити внутрішній конфлікт. Важливо визнавати біль дитини, не створюючи розщеплення «ти – хороший, вони – погані».5. Маленькі зони суб’єктності. У системі, де дитина має мало впливу, важливі мікровибори:- обрати тему спілкування;- обрати темп;- обрати спосіб взаємодії.Суб’єктність формується через досвід впливу – навіть якщо він невеликий.6. Пам’ятати про власну позицію в системі.Фахівець також стає частиною цієї системної конфігурації. І якщо система не працює, легко почати працювати замість неї. Але надмірне включення руйнує професійну стійкість.❗️ Важливо – ми не завжди можемо змінити середовище, але можемо бути іншим досвідом контакту. І інколи саме цей досвід стає для дитини внутрішньою опорою, коли зовнішня система дає збій.❗️Пам’ятайте – якщо ви працюєте в таких умовах – ви не одні. І навіть обмежений вплив має значення. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA.#колонка_психолога

🆕 Для фахівців: можливість перенаправлення клієнтів до міжнародного проєкту підтримки. Колеги, звертаємо вашу увагу на проєкт, який може стати додатковим ресурсом допомоги для ваших клієнтів — спільна ініціатива ГО Divchata та German Doctors e.V.. Проєкт спрямований на підтримку людей, які постраждали від війни, зокрема через надання медичної та гуманітарної допомоги. German Doctors e.V. — це міжнародна організація, яка забезпечує доступ до медичних послуг для вразливих груп населення у різних країнах світу .📌 Мета проєкту: Зміцнення психологічного благополуччя, емоційної стійкості та соціальної реінтеграції цивільних осіб, які постраждали від полону, насильницького зникнення та смерті, за допомогою комплексної моделі підтримки.Для кого цей проєкт? - жінок та дітей, які втратили чоловіка або партнера через війну;- людей, які пережили полон;- родин, які зіткнулися зі зникненням близьких;- людей, які потребують психосоціальної підтримки після втрати та травматичних подій.Наразі триває набір на безоплатні онлайн-групи підтримки для жінок, які втратили чоловіка або партнера через війну. 🖥 Долучитися можна за посиланням: https://forms.gle/tE2GWTcrqZedkNDRA📌 Рекомендуємо ознайомитися з деталями проєкту та використовувати його як ресурс для перенаправлення клієнтів.Цей проєкт може бути особливо корисним у випадках, коли клієнти потребують комплексної підтримки, що виходить за межі вашої організації або регіону.

🔴 Постанова Борзнянського районного суду Чернігівської області у справі № 730/514/25 показує важливий приклад неформального підходу до розгляду справи про домашнє насильство щодо дитини. Суд не обмежився лише оцінкою одного епізоду, а врахував ширший контекст: страх дитини, систематичну агресію батька, погрози, вживання ним алкоголю та ризик повторного насильства.⚖️ Важливо, що суд визнав: пошкодження телефону дитини може бути формою економічного домашнього насильства. У рішенні прямо зазначено, що батько «силою забрав у неї її мобільний телефон та розбив його», чим завдав шкоди психічному здоров’ю потерпілої. Суд також почув саму дитину, яка пояснила, що «більше не в змозі терпіти знущання батька та його побої, просить допомоги у суду».❗️Ще один важливий аспект – суд застосував адміністративний арешт, а не штраф, вказавши, що арешт є більш доречним, оскільки «не обтяжує сімейний бюджет». Це особливо важливо, адже штраф фактично сплачується із сімейного бюджету і може вплинути на дітей.🧩 Окрім покарання, суд застосував комплексний підхід: направив кривдника на програму для кривдників, роз’яснив потерпілій право на безоплатну правничу, психологічну та медичну допомогу, а також ініціював подальшу міжвідомчу взаємодію. Копії постанови були направлені до поліції, служби у справах дітей та органу місцевого самоврядування для вжиття додаткових заходів захисту дітей.❗️Суд окремо вказав на необхідність:➖для поліції – «вжиття заходів відповідно до чинного законодавства»;➖для служби у справах дітей – проведення «додаткової перевірки умов проживання дітей» та, за потреби, вжиття заходів щодо їх безпеки;➖для громади – організації програми для постраждалої дитини та програми для кривдника.Це приклад того, як судове рішення може стати інструментом подальшого захисту, а не фінальною крапкою.❓Що було далі в цій справі?Потерпіла та її законний представник подали апеляційну скаргу, в якій вже зазначили, що насильства не було, а ситуація є «сімейним непорозумінням», і просили закрити провадження. Також вони вказали, що кривдник розкаявся, придбав новий телефон і сторони «домовилися».❗️Водночас Чернігівський апеляційний суд залишив постанову без змін, підтвердивши, що дії батька є економічним домашнім насильством, оскільки він умисно позбавив дитину можливості користуватися її майном, і це могло завдати шкоди її психічному здоров’ю.❗️Така різка зміна позиції потерпілої та її матері потребує особливої уваги. У подібних ситуаціях це може свідчити про тиск, страх або залежність, тому з боку служб має бути посилений контроль і супровід родини, щоб забезпечити реальну безпеку дитини.І на фінал.Начальник поліції звернувся до суду з клопотанням про заміну невідбутого адміністративного арешту на штраф, посилаючись на те, що кривдник був призваний на військову службу. Суд відмовив, аргументувавши, що закон не передбачає можливості такої заміни, а також звернув увагу, що постанова тривалий час не виконувалася без поважних причин. Окремо суд фактично вказав на неналежне виконання обов’язків поліцією, оскільки рішення не було реалізовано ще до мобілізації кривдника.Ця справа показує, що ключовим елементом захисту постраждалої особи є не лише винесення рішення, а і його своєчасне та повне виконання, адже будь-які затримки або бездіяльність можуть фактично нівелювати впровадження правосуддя, дружнього до дитини. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка.#колонка_юристки

🔹Фахівцям у сфері запобігання та реагування на ГЗН важливе нагадування 👇У своїй роботі з дітьми, які постраждали або стали свідками насильства, варто системно застосовувати підхід «Barnahus» (Барнахус).🏠Це модель, яка об’єднує під одним дахом психологів, соціальних працівників, медиків і правоохоронців – щоб дитина отримала комплексну допомогу в безпечному, дружньому середовищі. Ключове:▪️ дитина проходить всі процедури в одному місці▪️ мінімізується повторна травматизація▪️ опитування відбувається у присутності психолога, без прямого контакту з судом чи слідством ▪️ забезпечується міжвідомча координаціяЦей підхід уже впроваджується в Україні та довів свою ефективність у роботі з дітьми, які пережили насильство або травматичні події. 📌 Якщо вам або вашим клієнтам потрібна допомога, консультація чи перенаправлення – скористайтесь доступними ресурсами за посиланням:🔗 https://www.unicef.org/ukraine/documents/model-barnahus-implementation-ukraineПам’ятаймо: якісна та своєчасна допомога – це не лише підтримка, а й запобігання подальшій травматизації.

🎮Фахівцям, які працюють у сфері протидії ГЗН, важливо постійно оновлювати знання та підтримувати власний ресурс – особливо в умовах тривалого стресу та високого навантаження.✏️Звертаємо увагу на безоплатну освітню платформу Освітні курси «Ти як?», створену в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Платформа пропонує онлайн-курси, спрямовані на розвиток психологічної стійкості, навичок самодопомоги та підтримки інших.📌Серед тем, які можуть бути особливо корисними для фахівців:– профілактика професійного вигорання та збереження ресурсу– робота з тривожними станами у дітей і дорослих– ефективна комунікація та взаємодія– підтримка ветеранів та їхніх родин– розуміння поведінки дітей та реагування на емоційні станиЦі курси можуть бути корисними у щоденній практиці, адже:– допомагають краще розуміти психоемоційні стани постраждалих– дають практичні інструменти для роботи з кризовими ситуаціями– сприяють формуванню навичок безпечної та чутливої комунікації– підтримують самих фахівців у запобіганні вигораннюНавчання відбувається онлайн, у зручному форматі, а після проходження курсу передбачено сертифікат.Рекомендуємо ознайомитися та, за можливості, інтегрувати ці знання у свою професійну діяльність – як додатковий інструмент підтримки постраждалих та збереження власної стійкості 🤝 #рекомендації #онлайн_навчання

📘 Фахівцям: рекомендуємо корисний інструмент для роботи. Якщо ви працюєте у сфері запобігання насильству, підтримки постраждалих або розвитку громад – зверніть увагу на посібник від ООН Жінки в Україні: «Гендерний аудит: дорожня карта проведення та практичні поради».🔹Це практичний інструмент, який допоможе:– оцінити, наскільки у вашій організації чи громаді враховується принцип гендерної рівності,– виявити бар’єри, упередження та прогалини в роботі,– отримати чіткий алгоритм для впровадження змін,💡 Гендерний аудит – це дієвий підхід, який дозволяє посилити інституційну спроможність, зробити сервіси більш доступними та чутливими до потреб різних груп.У посібнику ви знайдете:– покрокову дорожню карту проведення аудиту,– практичні інструменти та шаблони,– рекомендації для роботи з командами та політиками організацій.🔎 Рекомендуємо використовувати:– у роботі з громадами,– при розробці програм і послуг,– для внутрішніх змін в організаціях.🔗 Ознайомитися з посібником:https://ukraine.unwomen.org/uk/digital-library/publications/2026/02/hendernyy-audyt-dorozhnya-karta-provedennya-ta-praktychni-porady #рекомендації

🔴Уявіть ситуацію. До вас приходить родина. Обоє говорять. Обоє скаржаться. Обоє виглядають виснаженими. Яка ваша перша думка? – «Ну, конфлікт. Не вміють домовлятися». І, як наслідок, – розгубленість, безсилля та професійна дезорієнтованість. Що ж робити в подібній ситуації?❗️Почніть із паузи. Скажіть собі «стоп» і зупиніться. Бо саме тут ми найчастіше помиляємося. Бо в такій ситуації є питання, які треба поставити собі передусім: хто тут має владу і що відбувається з тим, хто її не має?Конфлікт і контроль – це різні речі. Конфлікт – це коли двоє не можуть домовитися і обоє від цього страждають. Контроль – це коли один визначає правила, а інший живе в постійному відчутті: «Я маю бути обережним(обережною). Я не знаю, що зараз станеться. Краще промовчу».❓Відчуваєте різницю? Вона величезна. І від неї залежать – і наша подальша робота, і результат цієї роботи.Дослідник Майкл Джонсон виокремив три типи насильства у стосунках. Найнебезпечніший із них – інтимний тероризм. Це не спалах гніву – це система. Ізоляція від близьких. Контроль над грошима. Постійна критика. Страх як фоновий шум щоденного життя. Здається, для нас, як для фахівців, нічого нового чи незнайомого. Людина в такій системі не «не вміє захистити себе». Вона вижила, пристосувавшись.⚙️Коли ви стикаєтеся з такими кейсами, доцільно використовувати «Колесо влади і контролю». Що таке «Колесо влади і контролю» і навіщо воно вам? Ця модель дає нам, як фахівцям, простий і перевірений інструмент для роботи з подібними випадками. Уявіть колесо, в центрі якого – влада і контроль. А навколо – тактики, якими вона утримується: – ізоляція від друзів і родини, – приниження і висміювання, – контроль над грошима, використання дітей як важеля, – заперечення і мінімізація («ти перебільшуєш», «це ж жарт»).Фізичне насильство – це зовнішнє кільце. Воно підкріплює систему. Але система тримається не на ударах. Вона тримається на страху і залежності.❓Чому це важливо знати? Бо постраждала особа часто сама не називає це насильством: «Він мене не б’є». І ми починаємо сумніватися. А тим часом людина живе в умовах тотального контролю – просто без синців.❓І як діяти в подібних ситуаціях? Ось кілька питань, які я раджу ставити собі під час роботи з родиною: – Хто в цій родині вирішує і яка ціна за незгоду? – Хто боїться? – Чого саме? – Чи є у людини реальний вихід – фінансовий, соціальний, фізичний? – Чи контролює один партнер доступ до грошей, друзів, пересування? – Як людина говорить про те, що відбувається? Мінімізує? Виправдовує?❗️Остання ознака – особливо важлива. Фрази, які ви чуєте: «Він просто втомився». «Я сама винна». «Це не так уже й страшно». Це не ознаки спокою. Нагадаю, що відповідно до теорії триєдиного мозку в нас є автоматичні реакції на стрес – добре відомі вам «бий, біжи, завмри». Але у людини під впливом системного, повторюваного насильства до них додаються – «підлаштуйся і догоджай». Тому такі фрази від постраждалої особи часто є ознакою глибокого страху і звички виживати.📍Якщо ж у вашій практиці це ще й родини військових або ветеранів – додайте ще один рівень аналізу. ПТСР, хронічний стрес, втрата відчуття контролю – усе це може посилювати контролюючу поведінку вдома. Але важливо пам’ятати, що бойовий досвід людини і його наслідки пояснюють, чому це відбувається, – але не виправдовують дій. Людина може одночасно бути травматизованою і чинити насильство. Ці два факти існують поруч. І обидва потребують уваги.🚻І наостанок. Коли бачиш двох виснажених людей навпроти, є природне бажання зайняти нейтральну позицію – почути обох, збалансувати. Але в ситуації системного контролю нейтральність – це не баланс. Це підтримка того, що вже є. Тому перше питання в роботі з родиною – не «як їм порозумітися», а «хто тут платить найвищу ціну». І вже потім – як ми можемо на це вплинути.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA.#колонка_психолога