Вільні від насильства

🔴 Ефективне реагування на випадки домашнього насильства неможливе без злагодженої співпраці всіх суб’єктів, які залучені до захисту постраждалої особи. ❗️Проте головною метою такої взаємодії має бути не лише обмін інформацією чи виконання формальних процедур, а забезпечення безпеки, підтримки та доступу постраждалої особи до правосуддя.📌 Потерпілоорієнтований підхід передбачає, що кожне рішення і кожна дія мають враховувати індивідуальні потреби людини, яка пережила насильство. Саме тому міжвідомча взаємодія повинна будуватися навколо інтересів постраждалої особи, а не навколо компетенції окремого органу чи установи. 📌 Серед потерпілоорієнтованих підходів виділяють наступні:☑️ належна увага до кожного факту домашнього насильства;☑️ гендерне розуміння насильства та відсутність стереотипів і упереджень;☑️ здійснення реагування та розслідування без невиправданих затримок;☑️ недопущення повторної травматизації постраждалої особи;☑️ забезпечення права бути почутою;☑️ мінімізація слідчих та інших процесуальних дій за участю постраждалої особи;☑️ забезпечення конфіденційності інформації про постраждалу особу;☑️ проведення постійної оцінки ризиків та управління ризиками;☑️ ужиття заходів для забезпечення безпеки та захисту гідності постраждалої особи;☑️ належне інформування про права та послуги, на які вона має право;☑️ забезпечення права на представництво та правничу допомогу [1].Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є ланками єдиної системи реагування. Їхня співпраця дозволяє забезпечити комплексну допомогу: від негайного захисту та оцінки ризиків до надання психологічної, соціальної та правничої підтримки.❗️Особливого значення набуває своєчасний обмін інформацією між суб’єктами реагування. Так само міжвідомча взаємодія повинна здійснюватися з дотриманням основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, що визначені ст. 4 Закону Україн «Про запобігання та протидії домашньому насильству». Перенаправляючи постраждалу особу до іншої служби чи установи важливо не залишати її наодинці з проблемою, а забезпечити зрозумілий маршрут отримання допомоги та переконатися, що необхідні послуги дійсно доступні в громаді.Лише за умови узгодженої роботи всіх суб’єктів та послідовного застосування потерпілоорієнтованих підходів можна створити систему реагування у центрі якої буде людина, її безпека, права та можливість відновлення після пережитого насильства.📍[1] Рекомендації щодо здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством. (документ розроблений Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» у співпраці з Офісом Генерального прокурора). 🎓 Тамара Бугаєць, юристка. #колонка_юристки

📌 Захист персональних даних: чому це важливо для фахівців і фахівчинь, які працюють із постраждалими від насильстваУ роботі з постраждалими від гендерно зумовленого та домашнього насильства питання конфіденційності є не лише етичним принципом, а й важливою складовою безпеки людини.Імена, контактні дані, адреси, інформація про стан здоров’я, сімейні обставини чи факт звернення по допомогу належать до персональних даних і підлягають захисту відповідно до законодавства України.Порушення конфіденційності може призвести до серйозних наслідків:– втрати довіри до фахівців і сервісів допомоги;– повторної травматизації постраждалої особи;– ризику переслідування або помсти з боку кривдника;– розголошення чутливої інформації третім особам.Саме тому під час документування випадків, ведення обліку, перенаправлення до інших служб та міжвідомчої взаємодії важливо дотримуватися вимог законодавства щодо обробки, зберігання та передачі персональних даних.📖 Основні принципи захисту персональних даних визначає Закон України «Про захист персональних даних».Рекомендуємо ознайомитися з положеннями закону всім фахівцям і фахівчиням, які працюють у сферах соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, правової допомоги, психологічної підтримки та протидії гендерно зумовленому насильству.❗️Адже захист персональних даних – це не лише вимога законодавства, а й важливий крок до забезпечення безпеки, гідності та прав людини.

📍 Корисний інструмент для фахівців й фахівчинь, які працюють у сфері запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству.Ефективне реагування на випадки ГЗН неможливе без якісного перенаправлення постраждалих до необхідних сервісів. Саме тому варто зберегти у своїй роботі інтерактивну карту доступних послуг.📍Карта допомагає швидко знайти контакти організацій та установ, які надають:– психологічну підтримку;– соціальні послуги;– юридичну допомогу;– медичні послуги;– інші сервіси для постраждалих від гендерно зумовленого насильства.✔️Цей ресурс стане у пригоді соціальним працівникам і працівницям, психологам, фахівцям центрів життєстійкості, служб у справах дітей, закладів охорони здоров'я, освітянам, представникам громадських організацій та всім, хто працює з людьми, які потребують комплексної підтримки.✔️ Швидкий доступ до актуальних контактів.✔️ Зручний пошук послуг за регіонами.✔️ Посилення міжвідомчої взаємодії та маршрутизації постраждалих.✔️ Підтримка якісного кейс-менеджменту та перенаправлення.Зберігайте ресурс у своїх робочих матеріалах та діліться ним із колегами. Наявність актуальної інформації про сервіси допомоги дозволяє оперативніше реагувати на потреби постраждалих та забезпечувати доступ до необхідної підтримки.

⬇️ ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️ 1️⃣ Ніщо так не працює з травмованою дитиною, як стабільність і передбачуваність того що відбувається, бо це про чіткі кордони без яких дитина не відчує що вона в безпеці. Про що я? Про регулярні зустрічі в один і той самий час, однаковий простір, однакові правила. Для дитини яка жила в хаосі – це вже терапія. Нервова система починає вчитись що «тут безпечно» через повторюваний досвід, а не через слова.2️⃣ Дуже допоможе в контакті з дитиною використання провідних видів діяльності під час роботи. В Конвенції з захисту прав дитини закріплено право дитини на гру. Чому б нам не використати гру як мову дитини. Бо гра – це не розвага і не заповнення часу. Саме вона є природною мовою дитини. Саме гра допомагає дитині обробляти досвід який вона не може назвати словами. Дайте дитині матеріали: пластилін, папір, фарби, іграшки. Але не інтерпретуйте, не запитуйте «а що це означає?». Просто будьте присутні і спостерігайте. Бо гра – це спосіб розповісти те для чого ще немає слів.3️⃣ Ще два простих і універсальних ресурса в роботі з дитячою травмою – малюнок і ліплення. Плюси застосування – доступно кожному, не потребує підготовки. «Намалюй як ти себе зараз відчуваєш». «Виліпи місце де тобі безпечно». Але не поспішайте з інтерпретацією. Це не діагностика і не терапія у вузькому сенсі. Це простий спосіб дати дитині голос без тиску говорити вголос.4️⃣ Нервова система дитини вчиться повертатись у стан «тут безпечно» через тіло. Таким чином в контакті з травмованими дітьми ефективним стає використання вправ з дихання і робота з тілом. Дуже часто це прості вправи на регуляцію нервової системи, які доступні кожному фахівцю. Що це може бути: повільний довгий видих, відчуття ніг на підлозі, «обійми метелика». І повірите це працює бо це не магія – це фізіологія. 💬 Не знаю як ви, а я часто чую від травмованих дітей коментарі в свій бік – «я не правильний», «я нікчемний», «я повів себе неправильно». І стільки в очах дитини відчаю, що самому хочеться кудись подітись. Що робити в таких випадках? 5️⃣ Ось тут на допомогу приходить – нормалізація. Прості але не банальні фрази, які рятують дитину: «те що ти відчуваєш – це нормально». «багато дітей після таких ситуацій відчувають те саме», «з тобою все так». Лікувальна сила цих простих слів в тому що вони знімають сором і дають дитині відчуття що вона не зламана. Але буду щирим – відбудеться це не одразу, а після того, як дитина почне вам довіряти.6️⃣ І що ще спрацює. Залишайте право вибору за дитиною. Дитина яка пережила насильство втрачає відчуття контролю. Повертайте його через маленькі вибори і відновлення суб'єктності. Як це може виглядати на практиці? Як те що ми вважаємо за дрібниці, але насправді це і є відновлення суб’єктності – фрази «Ти хочеш сидіти тут чи там?» «Ми можемо малювати або просто говорити – як тобі зручніше?» «Ти можеш зупинити нашу розмову коли захочеш». ⬇️ ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️

🔴 Як гарно було б якби будь який фахівець, який працює у сфері захисту прав дітей був би фахівцем по роботі з дитячою травмою. Нажаль це не можливо. Хоча чому нажаль? Кожен фахівець має свою цінність. І має займатися своїм ділом. І все ж таки – соціальний працівник, психолог в центрі, фахівець служби у справах дітей. Все це люди які щодня стикаються з дітьми, які пережили насильство – і часто без спеціалізованої підготовки з травми. ❓Що їм робити? З чого починати? Які підходи доступні без дорогого навчання? Давайте поступово розбиратись. ❗️Почнемо ми з головного. Бессел ван дер Колк у «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому» сформулював те, що більшість з нас відчувала практично: травма живе не лише в голові. Вона живе в тілі: у напрузі м'язів, у диханні, тому як дитина тримає плечі або уникає погляду. Тому перший і найважливіший інструмент – це не метод. Це ви, ваша присутність, ваша стабільність, ваша здатність бути поруч з дитячим болем не тікаючи і не виправляючи. Дитина яка пережила насильство перш за все потребує безпечного дорослого. Не терапій, ні технік, а спокійного, стабільного дорослого, який як безпечна гавань, до якої може пристати корабель, якому буря під назвою травма, пошматувала паруси і мачти. Отож спочатку – безпека і ваша стабільність. Ну що ж це: про основу поговорили🔼, тепер про те що реально працює і доступно кожному фахівцю.🔽 ⬇️ ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️

💬 Образливі висловлювання, постійне приниження, ігнорування, поширення пліток, ізоляція від колективу чи безпідставне позбавлення можливостей для професійного розвитку – це не просто «складні стосунки в колективі». Такі дії можуть бути проявами мобінгу (цькування) на робочому місці.🔖 В українському законодавстві мобінг визначений як систематичні умисні дії або бездіяльність, спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації працівника. Він може проявлятися у формі психологічного або економічного тиску.📍 Для фахівців і фахівчинь, які працюють із постраждалими від насильства, важливо пам’ятати, що мобінг може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я людини, впливати на її економічну незалежність, самооцінку та безпеку. Тому під час консультування варто звертати увагу не лише на домашнє чи гендерно зумовлене насильство, а й на прояви насильницької поведінки у трудових відносинах.🔖 Якщо людина повідомляє про систематичне приниження, залякування, ізоляцію або інші форми цькування на роботі, важливо поінформувати її про наявні механізми захисту та можливість звернення до компетентних органів. Законодавство України передбачає відповідальність за мобінг та право працівника на захист своїх прав.📖 Детальніше про ознаки мобінгу та механізми захисту прав читайте в матеріалі Міністерства юстиції України.

🔴 Перший контакт з постраждалою особою є одним з найважливіших етапів подальшої взаємодії. Саме від першої комунікації часто залежить: чи зможе постраждала довіритися фахівцю, повідомити важливі обставини справи та надалі прийняти рішення щодо захисту своїх прав.Постраждалі від насильства нерідко звертаються по допомогу в стані страху, емоційного виснаження та недовіри. Тому, спілкування має базуватись на вмінні створити для людини відчуття безпеки, довіри та підтримки.Насильство завжди забирає відчуття контролю: простором навколо, ситуацією, своїм тілом… Дуже важливо під час першого контакту надати постраждалій особі відчуття, що вона здатна розпоряджатись тим, що відбувається навколо неї. Як це зробити? Читайте на слайді 🔼 ✔️ Особливе значення має так звана «площина відносин» – рівень довіри, безпеки та емоційного контакту між фахівцем і постраждалою особою. Без її побудови подальша допомога є практично неможливою. Людина не буде відкрито повідомляти інформацію, слідувати вашим рекомендаціям якщо відчуватиме формальне ставлення, байдужість або недовіру до її слів.💬 Наприклад, фахівець одразу, після початку комунікації ставить виключно формальні запитання: «коли стався випадок?», «чи викликали поліцію?» «чому раніше не звертались?»... У такій комунікації фахівець перебуває лише у «площині задач» – намагається швидко отримати інформацію для роботи зі справою, однак ігнорує емоційний стан постраждалої особи. ✔️ Натомість професійний підхід передбачає спочатку вибудову «площини відносин»: «я розумію, що вам може бути складно говорити про це», «ми можемо рухатися у тому темпі, в якому вам комфортно», «тут безпечно і ваше звернення є конфіденційним». Саме після формування базового рівня довіри постраждала особа, як правило, починає більш відкрито повідомляти важливі обставини справи.🔖 Також спеціалісту важливо контролювати власні «фільтри сприйняття» – стереотипи, упередження або внутрішні установки, попередній досвід взаємодії з постраждалими особами. Наприклад, якщо внутрішньо ви собі говорите: «вона все одно повернеться до кривдника», то така установка неминуче відображатиметься у вашій поведінці, інтонації, формі запитань та загальному ставленні до постраждалої особи. Як наслідок – постраждала ще більше закривається, втрачає довіру та може відмовитися від подальшого звернення по допомогу.✔️ Саме тому професійна взаємодія з постраждалими особами повинна ґрунтуватися на:1️⃣ емпатичному ставленні;2️⃣ конфіденційності;3️⃣ гендерно-чутливому підході;3️⃣ активному слуханні;4️⃣ повазі до гідності людини;5️⃣ недопущенні повторної травматизації.✔️ Довіра виникає там, де людина почувається почутою та захищеною. 🖥 Детальніше про налагодження контакту з постраждалою особою ви можете ознайомитись у посібнику Забезпечення надання правових послуг особам, постраждалим від домашнього насильства. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка. #колонка_юристки

📚 Корисна література для фахівців і фахівчинь, які працюють у сфері забезпечення гендерної рівності та протидії гендерно зумовленому насильству. Робота у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, гендерно зумовленому насильству та дискримінації потребує не лише практичного досвіду, а й постійного оновлення знань щодо законодавства, державної політики та міжнародних стандартів.Рекомендуємо звернути увагу на видання «Гендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 2», підготовлене за підтримки структури ООН Жінки (UN Women). Посібник містить добірку нормативно-правових документів та матеріалів, які допомагають краще орієнтуватися в питаннях гендерної політики, прав людини, недискримінації та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.📖 Чому варто ознайомитися з виданням?– допомагає систематизувати знання про нормативно-правову базу у сфері гендерної рівності;– стане у пригоді фахівцям соціальної сфери, психологам, освітянам, представникам органів влади та громадських організацій;– може бути корисним під час підготовки тренінгів, інформаційних заходів і просвітницької роботи;– сприяє кращому розумінню міжнародних підходів до забезпечення прав жінок, доступу до правосуддя та подолання гендерних стереотипів.📎 Посібник доступний за посиланням:«Гендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 2»#КорисніМатеріали

⬇️ПРОДОВЖЕННЯ⬇️ДІЇ, які допомагають захистити постраждалу особу від ретравматизації.1️⃣ Почніть із того, що поясніть, що відбуватиметься під час зустрічі. До початку розмови розкажіть, як буде побудована зустріч. Скільки вона триватиме. Що ви будете запитувати і навіщо. Що станеться з інформацією. Що людина може вас зупинити, перервати зустріч і піти. А потім повернутися. Усе це повертає людині відчуття контролю ще до того, як вона почала говорити.2️⃣ Давайте вибір на кожному кроці. «Ви готові говорити про це зараз?» «Ми можемо зупинитися, коли вам буде потрібно». «Якщо якесь запитання вам некомфортне – скажіть, і ми його пропустимо». Мікровибори повертають суб'єктність.3️⃣ Не запитуйте більше, ніж потрібно прямо зараз. Пам’ятайте: не вся інформація потрібна на першій зустрічі.І головне – постійно запитуйте себе: навіщо мені це знати саме зараз? Якщо відповіді немає – не запитуйте.4️⃣ Залишайтеся в контакті з людиною, а не з історією. Стежте не лише за тим, що вона говорить, а й за тим, як вона це говорить. Де завагалася. Де змінилося дихання. Де відвела погляд. Це сигнали, що людина наближається до межі. ⛔️ Зупиніться.Нормалізуйте реакції. «Те, що ви зараз відчуваєте, – це нормально». «Багато людей у подібних ситуаціях реагують саме так». «Немає правильного чи неправильного способу переживати це». Ці прості слова знімають сором і дозволяють людині залишатися в контакті.5️⃣ Завершуйте зустріч усвідомлено. Не обривайте розмову різко. Дайте людині час «зібратися» перед тим, як вийти. Запитайте, як вона зараз. Що їй потрібно, перш ніж піти. Чи є поруч хтось, хто підтримає сьогодні.👍 І наостанок трохи про нас. Ретравматизація майже ніколи не відбувається через злий умисел. Вона відбувається через поспіх. Через тривогу фахівця. Через бажання «зібрати всю інформацію». Через систему, яка вимагає протоколів і звітів швидше, ніж людського контакту.⁉️ Тому найважливіше запитання перед кожною зустріччю з постраждалою особою – не «що мені потрібно дізнатися», а «що цій людині потрібно відчути, щоб залишитися в контакті зі мною». ↗️ Відповідь на це запитання і є профілактикою ретравматизації.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога

🎬 Що подивитись фахівцям, які працюють з темою ҐЗН та домашнього насильства?⌛ Рекомендуємо серіал The Handmaid's Tale («Оповідь служниці»).🔖 На перший погляд — це антиутопія про тоталітарну державу майбутнього. Але насправді серіал дуже точно показує механізми системного насильства, контролю, психологічного підкорення та втрати суб’єктності жінки.🔖 Це історія не лише про фізичне насильство. Вона про:– нормалізацію контролю;– ізоляцію;– репродуктивне насильство;– травму системи;– страх;– залежність;– втрату голосу;– виживання в умовах тотального контролю.⌛ Для фахівців серіал може бути цінним як матеріал для професійної рефлексії:– як формується травматичний зв’язок;– чому постраждалі залишаються в системі насильства;– як працює страх і безсилля;– як насильство стає «нормою»;– як система поступово позбавляє людину права на себе.⚠️ Важливо: серіал містить важкі сцени психологічного, фізичного та сексуалізованого насильства, тому варто враховувати власний емоційний стан під час перегляду.Іноді художні історії дозволяють побачити те, що складно пояснити лише теорією. #фільми